Аудит безпеки громад: узагальнені результати

Громадянська мережа ОПОРА розпочала системне відстеження насильницької риторики, яка може створити ґрунт для появи політично вмотивованого насильства. У цьому дослідженні ми проаналізували контент в українському сегменті Telegram (15 найпопулярніших загальнонаціональних анонімних каналів, 46 регіональних анонімних каналів та 6 каналів блогерів) за серпень 2025 року. Ми прагнули виявити риторику, яка може сприяти виключенню певних груп із суспільно-політичного життя: від висміювання й приниження до прямих закликів до насильства. У центрі нашого аналізу — не лише окремі випадки агресивної чи дискримінаційної комунікації, а й ширші процеси, які формують сприятливе середовище для радикалізації. Також ми відстежуємо зміцнення недовіри до державних інституцій і посилення поділів між “правильними” і “неправильними” українцями через розширення груп, яких маргіналізують у публічному просторі.

Унаслідок повномасштабної війни, яку Російська Федерація розпочала проти України, мільйони українських громадян були вимушені залишити свої домівки та виїхати за кордон. За даними Громадянської мережі ОПОРА, станом на травень 2025 року за межами України перебувало близько 8.9 млн українців. Хоча точні цифри назвати важко з огляду на різну інформацію, яку мають українські та міжнародні інституції, частка українських громадян за кордоном наразі становить близько 15-20% від наявного населення України до 24 лютого 2022 року. Це свідчить, що демографічна й міграційна ситуація в Україні потребує термінового втручання як з боку української влади та громадського сектору, так і з боку держав-партнерів, які прийняли найбільшу кількість українських громадян.  Комплексна робота з діаспорою, яка значно зросла та змінилася за останні декілька років, потребує розуміння ключових викликів та потреб, які стоять перед її представниками. Для вивчення цих аспектів Громадянська мережа ОПОРА ініціювала серію фасилітованих діалогів з українськими громадами. Перший такий діалог відбувся наприкінці квітня 2024 року у Вільнюсі (Литва). Друга ітерація діалогів відбулася у грудні 2024 року в трьох містах Сполученого Королівства. Наступний етап передбачає проведення серії обговорень у Німеччині, Італії, Іспанії й Ірландії.

Через повномасштабну війну і правовий режим воєнного стану частина політичних процесів в Україні, зокрема проведення виборів, поставлені на паузу. Місцеві вибори мали б відбутися 26 жовтня 2025 року, але вже зараз очевидно, що провести їх цього дня неможливо. З огляду на це 8 жовтня Верховна Рада прийняла постанову, яка передбачає безперервність роботи місцевих рад і голів громад. Ми звернули увагу на малі громади (до 10 тисяч), депутатів до яких обирають за мажоритарною системою. Аби замістити такого депутата, необхідно проводити вибори, а оскільки в умовах війни це неможливо, такі ради “втрачають” депутатів безповоротно. Постає питання: в якому складі місцеві ради підходять до кінця 5-го року своєї каденції? Тож Громадянська мережа ОПОРА дослідила стан депутатського корпусу у таких громадах.

На четвертий рік повномасштабного вторгнення українці повернулися до активних онлайн- та офлайн-суперечок на чутливі суспільні теми. Градус таких дискусій додатково зростає через травматичний воєнний досвід, погіршення економічного становища і загальне виснаження від постійної небезпеки та невизначеності. Дискусії про політичне минуле, теперішнє і майбутнє переростають у поділи на “поганих” і “хороших”, “правильних” і “неправильних” українців. Усе це — плідний ґрунт для радикалізації різних суспільних груп. Коли в інформаційному просторі нормалізують дискримінацію, сегрегацію й насильство, зростає ризик появи політичного насильства — ворожих, агресивних або насильницьких дій, зумовлених політичними мотивами чи прагненням прямо або опосередковано вплинути на політичні процеси в країні або на систему її управління. ОПОРА проаналізувала український сегмент Telegram (15 найпопулярніших загальнонаціональних анонімних каналів, 46 анонімних регіональних каналів та 5 каналів блогерів), щоб зʼясувати, чи є насильницька риторика системним явищем, а також виявити, кого й за що маргіналізують у публічному просторі.

Російське повномасштабне вторгнення суттєво змінило українське суспільство. Відмінні, часто травматичні досвіди проживання війни й різноманіття поглядів на суперечливі суспільно важливі питання створюють сприятливий ґрунт для зростання напруги в публічному просторі — зокрема через поширення взаємних звинувачень, мови ворожнечі та приниження інших на основі їхнього досвіду. У демократичних суспільствах подібна риторика становить особливу загрозу, адже підриває єдність громадян, зменшує довіру до інституцій і знижує ефективність суспільного діалогу, чим ускладнює пошук консенсусу й можливість мирного розв’язання конфліктів.

Це дослідження є частиною ширшого проєкту з вивчення рівня соціальної згуртованості в Україні, тому перелік соціальних груп для аналізу було визначено заздалегідь. Дослідження сфокусоване на п'яти групах, які потенційно більш вразливі до низки упереджень і стереотипів та можуть потребувати особливої уваги в контексті формування державної політики: люди з інвалідністю, ветерани російсько-української війни, внутрішньо переміщені особи, українці за кордоном та російськомовні громадяни України. Ця частина проєкту мала на меті дослідити, наскільки ці групи присутні в інформаційному просторі, в яких контекстах їх згадують та які уявлення формуються навколо них.

У цьому звіті представлено результати якісного дослідження Громадянської мережі ОПОРА, присвяченого посиленню соціальної згуртованості та залученню до суспільного життя п’яти потенційно вразливих груп українського суспільства: українці за кордоном, внутрішньо переміщені особи, ветерани та їхні родини, люди з інвалідністю й російськомовні громадяни України.

У цьому дослідженні ОПОРИ під поняттям соціальної згуртованості мається на увазі спроможність суспільства забезпечувати добробут всіх його членів, мінімізуючи нерівності та уникаючи поляризації, а також формувати спільноти вільних індивідів, які підтримують одне одного та досягають спільних цілей демократичними методами.

Запропоновані рекомендації охоплюють ключові напрями реформування міграційної політики України: від удосконалення інституційної спроможності та координації профільних органів до систематизації законодавства шляхом розробки Міграційного кодексу. Вони спрямовані на уточнення правового статусу іноземців та осіб без громадянства, посилення захисту прав трудових мігрантів і залучення іноземних абітурієнтів, модернізацію підходів до питань громадянства, підвищення прозорості й доступності роботи органів державної влади у сфері міграції, спрощення адміністративних процедур та приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів. Окрема увага приділена необхідності адаптації виборчого законодавства до європейських норм у контексті майбутнього членства в ЄС та юридичним інструментам, спрямованим на сприяння політиці репатріації.