Аудит безпеки: Сновська міська територіальна громада (Чернігівська область)

Наприкінці грудня 2025 року на тлі переговорів зі США стосовно 20 пунктів мирного плану для припинення російсько-української війни Президент України зробив низку заяв щодо можливості проведення референдуму стосовно мирної угоди з росією та включених до цієї угоди територіальних питань. Конституція України допускає зміну території України, яка має бути затверджена всеукраїнським референдумом. Разом з тим, Конституційний Суд України перебуває в інституційній кризі, яка ставить під сумнів його спроможність приймати рішення у визначений законом строк. Крім того зміна території України може бути підтверджена на референдумі лише шляхом схвалення на ньому прийнятого парламентом і підписаного Президентом закону про ратифікацію міжнародної угоди, яка передбачає такі зміни.  Громадянська мережа ОПОРА розглянула основні виклики, повʼязані з підготовкою, проведення такого референдуму та встановленням його результатів.

Аудит безпеки Краматорської міської громади відбувався у липні-вересні 2025 року за матрицею оцінки, яку розробила Громадянська мережа ОПОРА. Аудит безпекової ситуації в громадах — це універсальний інструмент моніторингу організаційної спроможності й соціально-економічних передумов, який допоможе забезпечити прозору систему прийняття рішення про можливість/неможливість проведення повоєнних виборів на певних територіях.

В Україні ВК визначає підстави визнання голосування на дільниці недійсним, однак при цьому не передбачає можливості скасування результатів виборів. Венеційська комісія та Бюро демократичних інституцій і прав людини (БДІПЛ) неодноразово критикували підстави визнання голосування на дільниці недійсним і закликали їх переглянути. Своєю чергою виконання рекомендацій БДІПЛ щодо реформування виборчого законодавства є невіддільною частиною загального процесу гармонізації національного законодавства з правом ЄС, а отже — однією з умов вступу до Євросоюзу.

26 грудня розпочала роботу спеціальна Робоча група Верховної Ради з підготовки законодавчих пропозицій щодо проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів в Україні. До її складу ввійшло 62 учасники, зокрема керівники профільних комітетів, представники всіх фракцій, ЦВК, Офісу Президента, а також громадських організацій, зокрема й Громадянської мережі ОПОРА. 

У громадян може виникати справедливе питання - для чого змінювати партійне регулювання, якщо є робочий закон і дійові партії? Відповідь на нього дають соціологічні опитування, які свідчать про тотальну недовіру до цих, здавалося б, інститутів громадянського суспільства Опитування Центру Разумкова з 11 по 18 листопада 2025 року демонструє 71,5% недовіри політичним партіям, що не надто відрізняється з показниками до повномасштабної війни. Чинний Закон було прийнято ще у 2001 році й за цей час він показав існування системних проблем в діяльності партій. Необхідність комплексного оновлення законодавства про політичні партії передбачена у звіті Єврокомісії 2025 року та Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій (до IV кварталу 2027 року). Близько 6 років робоча група за участю представників ОПОРИ працювала над новою редакцією Закону “Про політичні партії”. Врешті 10 грудня 2025 року було зареєстровано законопроєкт № 14289, який презентували 17 грудня. 

В Україні четвертий рік йде повномасштабна російсько-українська війна. Протягом 2025 року тривають спроби підписати мирний договір. У цей процес залучені США та ЄС, які фактично є посередниками між Україною та Росією. Попри гарячу фазу війни, від президента США лунають заклики щодо необхідності проведення президентських виборів в Україні нібито з метою захистити демократію в нашій державі. Президент України Володимир Зеленський відповів, що не проти виборів, але як це зробити під час правового режиму воєнного стану — він запитав у парламенту.

Громадянська мережа ОПОРА продовжує юридичне дослідження протидії іноземному фінансовому втручанню в діяльність політичних партій та проведення виборів. У попередньому матеріалі ми аналізували закордонне регулювання цієї сфери, зокрема досвід Великої Британії, США, Австралії, Молдови та Румунії. Нині ж пропонуємо дослідити рішення конституційних судів Литви, Молдови та Румунії, які були реакцією держав на російське втручання у внутрішню політику і призвели до імпічменту глави держави, заборони партії та скасування результатів виборів.