Поширення позитивного досвіду передачі даних з ДРАЦС до ДРВ, зокрема коли йдеться про відомості про народження та смерть за кордоном відразу, перегляд чинного механізму публічного контролю даних ДРВ з боку партій, а також перепони для українців за кордоном реалізувати своє виборче право на перших повоєнних виборах. Про це говорили народні депутати, представники уряду та громадські активісти під час панельної дискусії «Чесні вибори через контроль та довіру» на форумі ОПОРИ «Легітимність повоєнних виборів починається з реєстру виборців»

Як розповіла Ольга Рябуха, заступниця міністра юстиції, у травні цього року міністерство встановило обмін з Державним реєстром виборців, відповідно до якого всі відомості за день із ДРАЦС автоматично передаються до ДРВ. Для успішного обміну потрібні такі елементи, як обмін «система-система», кібербезпека, принцип «once only», якісні дані в реєстрах і наявність унікальних ідентифікаторів людини. 

«Принцип “once only” означає, що коли держава в особі Міністерства юстиції володіє інформацією, що людина померла, а вона є виборцем, бізнесменом тощо, то інші реєстри, які оперують даними про якийсь статус людини, мають їх отримувати не від кінцевого заявника, не просити дублікат свідоцтва про смерть чи витяг з реєстру ДРАЦС. Вони повинні запитувати відомості з першоджерела — з нашої системи», — наголосила Рябуха.


Згідно з дослідженням ОПОРИ, побудованим на основі 181 інтерв’ю з представниками органів адміністрування та ведення ДРВ, ДМС, ДРАЦС, органів місцевого самоврядування, рад з питань ВПО, політичних партій і регіональних медіа, найбільш проблемним аспектом у контексті оновлення даних Державного реєстру виборців є реєстрація смерті, яка сталася на тимчасово окупованих територіях, у зоні бойових дій чи за кордоном. Ольга Рябуха, коментуючи це, пояснила: 

«Якщо за кордоном людина померла в медичній установі, то запис про смерть і видача свідоцтва відбувається у відповідній країні. Якщо люди не оформили іноземні документи, то вони звертаються до дипломатичних установ. Ми розуміємо, що для нашої держави існує вузьке місце — людські ресурси наших закордонних установ лімітовані. У нас є 161 консульство. Вони мають доступ до ДРАЦС і можуть працювати як реєстратори — одразу вносити відомості до Реєстру». 

Також, зі слів Рябухи, у Міністерстві юстиції підготували законопроєкт, який до кінця цього року планують зареєструвати у Верховній Раді. Він відкриє можливість вносити відомості про народження, шлюб, розлучення та смерть за кордоном відразу до реєстру ДРАЦС. Звідси ці дані надходитимуть до ДРВ.
Коли ж ідеться про смерть громадян на тимчасово окупованих територіях, єдиним способом внесення цієї інформації до державних реєстрів досі залишається судова процедура встановлення факту смерті — додала заступниця міністра.

У контексті дискусій щодо аудиту даних і публічного контролю за веденням Державного реєстру виборців Аліна Загоруйко, заступниця голови Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, зазначила, що передусім потрібно з'ясувати, чи достатньо партіям процедур для такого контролю, передбачених чинним законодавством

Водночас, на думку Загоруйко, ніхто не має права втручатися у функціонування системи ДРВ чи мати доступ до персональних даних виборців.

В кожному разі аудит даних ДРВ потребуватиме додаткового законодавчого регулювання, — додала депутатка.

Своєю чергою Сергій Соболєв, заступник голови депутатської фракції політичної партії ВО «Батьківщина», застеріг від ризиків, які може нести розширення партійного контролю над Реєстром. Зважаючи на те, що після російської агресії в 2022 році зросла кількість внутрішніх переселенців та українців за кордоном, питання довіри до Реєстру буде одним із ключових у наступній виборчій кампанії, — додав він.

Юлія Сірко, заступниця голови депутатської фракції політичної партії «Голос», також погодилася, що Держреєстр виборців буде базою для легітимності перших повоєнних виборів. Депутатка зауважила, що у Верховній Раді ще немає консенсусу щодо того, як будуть голосувати українці за кордоном, адже окремі політичні сили не згодні надавати таке право громадянам за кордоном, навіть якщо мережу для голосування буде розширено. 

Про труднощі, з якими вже давно стикаються українці за кордоном під час голосування, нагадала Наталія Панченко, лідерка української діаспори в Польщі та президентка фонду Stand With Ukraine. Вона розповіла, що у 2019 році, за неофіційними даними, в Польщі проживали близько 2 млн українців, з яких лише менш ніж 20 тисяч змогли проголосувати — адже на всю Польщу було утворено 4 виборчі дільниці. 
Крім того, на її думку, всі послуги, які можливо перевести в електронний формат до виборів, мають бути доступними українцям за кордоном.

Ще одна проблема — відсутність документів, які дають змогу офіційно підтвердити адресу проживання в Польщі, щоб змінити виборчу адресу: «Виборець повинен мати адресу проживання, вписану в якийсь документ. Для Польщі це або прописка, або адреса в “Карті побиту”. Для українців, які втікали від війни, це проблема, бо в Польщі вони не мають офіційного документа чи прописки, навіть якщо винаймають житло. Це ще одна формальна вимога, яку виконати буде майже нереально. І такі перепони для українців повторюються від країни до країни», — розповіла Панченко.

Також вона зазначила, що для інформування українців за кордоном про необхідність актуалізувати свої дані у Держреєстрі виборців можна і потрібно використовувати громадські організації, оскільки вони мають власну мережу, довіру та канали комунікації. «Ми можемо мотивувати, передавати інформацію, проводити тренінги, допомагати, але водночас ми є лише посередником між державою і виборцями», —  підсумувала Панченко. 

Захід відбувся в рамках проєкту «Кожен виборець важливий: оновлення Державного реєстру виборців України задля інклюзивної демократії», що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.