Україні необхідно законодавчо визначити поняття іноземних інформаційних маніпуляцій та втручань (FIMI), напрацювати механізми їх виявлення та протидії, а також забезпечити ефективну координацію між відповідальними державними органами. Ці питання набувають особливого значення в контексті підготовки до перших повоєнних виборів, які можуть стати мішенню для зовнішнього втручання.

Про те, які законодавчі та інституційні зміни потрібні Україні, говорили представники Верховної Ради України, Центральної виборчої комісії, Служби безпеки України та експертного середовища під час панельної дискусії «Протидія FIMI: перші кроки та законодавчі рішення». Вона відбулася 6 листопада в Києві в межах форуму Громадянської мережі ОПОРА «FIMI — загроза для української електоральної демократії: від розпізнавання до ефективної протидії».

Як зазначила модераторка дискусії, старша радниця з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба, днями вийшов новий звіт про розширення ЄС. У ньому Європейська Комісія підкреслила роль Центральної виборчої комісії, яка на рівні нормативних документів вже закріпила потребу боротьби із зовнішнім втручанням саме під час виборчих процесів. Окремо у звіті відзначено створення в грудні 2025 року робочої групи щодо напрацювання законопроєкту для перших повоєнних виборів. Утім, фактично робота цієї групи тривала приблизно лише до кінця квітня цього року. 

Також Ольга Коцюруба розповіла про звіт «Іноземні інформаційні маніпуляції та втручання (FIMI) у політику і вибори: ознаки, приклади та висновки для України», який підготувала Громадянська мережа ОПОРА. 

«У нашому звіті першою рекомендацією є аудит повноважень державних органів для того, щоб визначити дублювання і напрямки роботи. Крім того, ми приділили багато уваги довірі до майбутнього створеного механізму. Приклади Чехії й інших країн показують, що якщо довіри немає, то самі громадяни починають сприймати діяльність такого органу як певну державну пропаганду або ставити ці заходи під сумнів. Для того, щоб протидіяти FIMI, потрібні екстраординарні заходи, і суспільство мусить їх вести. Однак потрібно розуміти, що ці заходи використовуються саме для боротьби з зовнішнім втручанням, а не для посилення певної позиції, цементування політичної влади чи для якихось інших питань», — підкреслила Ольга Коцюруба.

Заступник голови Центральної виборчої комісії Віталій Плукар зазначив, що, на його думку, основною метою тих, хто захоче втручатися в проведення виборів в Україні, буде значно ширше втручання в справи держави. Саме тому на кожному етапі повинні існувати запобіжники та компетентні органи, наділені достатнім обсягом повноважень для того, щоб протидіяти зовнішньому втручанню. Він наголосив: «Первинним суб'єктом протидії зовнішнім втручанням є самі громадяни. Вони повинні бути тією ланкою, яка за допомогою критичного мислення, за допомогою повноти отримання інформації відсікатиме прояви можливого іноземного втручання».

«Ми зі свого боку не тільки затвердили концепцію щодо протидії зовнішньому втручанню, а й пропонували під час підготовки пропозицій до майбутнього законодавчого врегулювання перших поствоєнних виборів базову норму. На наш погляд, повинна бути міжвідомча взаємодія і, відповідно, своєрідна міжвідомча робоча група, яка б складалася з досить широкого кола суб'єктів, наділених повноваженнями в цій сфері. Центральна виборча комісія сама по собі справді не має можливості ні притягувати до відповідальності, ні накладати санкції на суб'єктів, які здійснюють втручання, ні розслідувати ці кейси. Це компетенція різнопланових органів, і ми розуміємо, що велика є потреба в міжвідомчій координації, яка також лежить в основі європейських рекомендацій щодо роботи в цьому питанні», — зазначив він.

Народна депутатка від партії «Європейська Солідарність» Ірина Геращенко підкреслила, що повоєнні вибори в Україні мають відбутися бездоганно, транспарентно та з широким залученням міжнародних спостерігачів. До них має бути довіра і в суспільстві, і ззовні.

«Я спілкувалася з експертами в сфері кібервтручань. Вони говорять, що сьогодні Україна погіршує свої позиції щодо кібервтручання і захищеності даних. Я думаю, що в цих умовах до будь-яких електронних виборів довіри не буде», — наголосила вона.

На її думку, передусім потрібно деанонімізувати Telegram-канали, зокрема ті, через які ворог вербує українців для протиправних дій. Вона нагадала, що в парламенті вже 2,5 року лежить зареєстрований, але не винесений на голосування законопроєкт про необхідність врегулювання роботи платформи Telegram. По-друге, за словами Ірини Геращенко, Україні необхідно активно вивчати успішний досвід інших держав, зокрема Молдови та Вірменії, де Росія за допомогою ШІ вже використовувала різні методи втручання у виборчі кампанії.

Народна депутатка від партії «Слуга народу» Аліна Загоруйко вважає, що роль парламенту в питанні протидії FIMI буде визначальною, адже будь-які механізми регулювання мають визначатися саме законодавством.

«У нас законодавство відстає, тож потрібно вносити певні зміни. Я для себе бачу це так, що для початку мають бути зміни в частині визначення термінології — щоб на законодавчому рівні було зафіксовано, що означає FIMI. А у Виборчому кодексі можна передбачити окреме поняття FIMI у виборчому процесі, яке відповідатиме нашому загальному баченню. До того ж ми повинні подумати про орган, який займатиметься виявленням і протидією», — зазначила вона.

Народний депутат від партії «Голос» Ярослав Юрчишин зазначив, що, крім позитивних прикладів країн, які успішно протидіяли FIMI, зокрема Молдови, варто відзначити й величезний внесок українських спеціалістів, які дуже активно працювали з нашими партнерами для того, щоб вони досягли цього рівня.

Водночас ситуацію в Україні депутат оцінив значно критичніше: «Проблема в тому, що боротьбу з FIMI ми вже програли, бо де-факто створили умови, коли такий вплив можливий. Потрібен багаторівневий механізм випередження викликів, бо механізми проникнення — величезні, — зауважив він. — Тому ми, напевно, стоїмо на етапі, коли потрібна не лише українська, а й глобальна взаємодія в цьому форматі». Окремим викликом для України, за його словами, є брак коштів для створення нових інституцій.

Ігор Соловей, керівник Центру стратегічних комунікацій SPRAVDI, виокремив кілька методологічних проблем щодо FIMI.

«Перше — це те, що методологія виявлення та атрибуції FIMI поки перебуває на стадії адаптації, передусім в українській експертній спільноті. Ми орієнтуємося на європейський досвід, звідки академічна думка і практикуючі організації поширили на нас це поняття, але у нас є власні досвід і напрацювання, які потрібно законектити. Друга проблема полягає в тому, що немає коректного повноцінного розуміння і використання самого поняття FIMI, тому що часто його плутають із пропагандою чи дезінформацією — тобто створюють мікс із різних понять, які знали до цього».

Ще однією проблемою, за його словами, є збереження суто контекстно орієнтованого підходу. Попри те, що багато хто оцінює FIMI лише як публікації в медіа, це поняття набагато ширше й охоплює акторів, фінансування та інші атрибути.

Як зазначив представник Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України Олександр Мельниченко, хоча термін «FIMI» відносно новий, саме явище існує вже доволі довго.

«У випадку з нашою країною джерелом FIMI дуже часто є російські спецслужби. Саме тому роль національного контррозвідувального органу, такого як Служба безпеки України, є однією з ключових у протидії цьому явищу. Роль СБУ виписана, зокрема, і в стратегії інформаційної безпеки. Два основні завдання, які стоять перед Службою, в цьому контексті — це виявлення та протидія спеціальним інформаційним операціям, які проводяться спецслужбами країни-агресора проти нашої держави», — підкреслив він.

Повний текст звіту ОПОРИ «Іноземні інформаційні маніпуляції та втручання (FIMI) у політику і вибори: ознаки, приклади та висновки для України» читайте за посиланням: https://oporaua.org/vybory/inozemni-informaciyni-manipulyaciyi-ta-vtruchannya-fimi-u-politiku-i-vibori-oznaki-prikladi-ta-visnovki-dlya-ukrayini-26276

Цей захід відбувся в рамках проєкту «Інклюзивні діалоги для демократичної реформи в Україні», який фінансується Міністерством закордонних справ і торгівлі Ірландії, але висловлені на ньому погляди не відображають офіційну політику уряду Ірландії.