Як забезпечити актуальність Державного реєстру виборців після років повномасштабної війни? Наскільки ефективно працюють механізми перевірки даних і що потрібно змінити, аби Реєстр був готовий до повоєнних виборів? Ці питання обговорили голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська та керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців Секретаріату Центральної виборчої комісії Олександр Стельмах під час публічного діалогу на форумі «Легітимність повоєнних виборів починається з реєстру виборців».

«Відновлювати роботу Реєстру набагато складніше, ніж припинити»

Державний реєстр виборців працює в Україні вже 17 років. Після початку повномасштабного вторгнення багато реєстрів в Україні були закриті, серед них — і ДРВ. Згодом ви відновили його роботу, зокрема відкрили «Кабінет виборця» в січні цього року. Які висновки Державний реєстр виборців зробив із повномасштабної війни та викликів, які виникли у зв'язку з нею? 

Головний урок — бажано взагалі не призупиняти роботу Реєстру, тому що відновлювати її набагато складніше, ніж припинити. Після того, як органи ведення ДРВ знову розпочали оновлення даних, роботи було приблизно вчетверо більше, ніж у звичайному режимі. Основна наша робота — це періодичне оновлення даних Реєстру, щоб він завжди був актуальним і готовим до проведення виборів. 

ОПОРА неодноразово і публічно, і непублічно дискутувала з ЦВК щодо зовнішнього аудиту даних ДРВ. Для нас, як для громадської організації, аудит — це про дані. Нас не цікавить внутрішня робота Служби розпорядника ДРВ. Однак для нас важливо, щоб на момент виборів дані ДРВ були максимально оновленими. На вашу думку, де межа роботи зовнішніх акторів, незалежних аудиторів (це можуть бути аудиторські компанії, громадські організації, політичні партії), а де місце для певного креативу? Наприклад, ми пропонували оприлюднювати дані про кількість людей, зареєстрованих за певними адресами, але без персональних даних, щоб виявляти значні відхилення.

Насправді публічний характер Реєстру виписаний у Законі «Про Державний реєстр виборців». Політичні партії, які мають фракції в парламенті, мають можливість під час виборів отримати доступ до ДРВ, щоб усувати виявлені недоліки. 

Закон писався достатньо давно — ще у 2007 році, і на той момент ніхто не думав, що кожен виборець зможе перевірити не лише власні дані, а й інформацію про виборців, зареєстрованих за його адресою. Зараз така можливість існує. Можна, не виходячи зі своєї квартири, все це перевірити. Тобто самі виборці можуть бути аудиторами своїх даних у Реєстрі. 

Безумовно, результат, який ми отримали від аудиту партій, які повинні його здійснювати, не був позитивним. Приблизно 40 разів партії й кандидати в президенти брали дані з Реєстру, але ми не отримали жодного зворотного зв'язку щодо зміни хоча б одного запису в ДРВ. Зрозуміло, що цей механізм треба змінювати, він є неактуальним.

Ваші пропозиції щодо оприлюднення не персональних, а кількісних даних, можна розглянути. І все ж це має бути зроблено так, щоб дані не можна було використати з недобрими намірами.

На засіданнях парламентської Робочої групи з підготовки законодавства щодо повоєнних виборів публічно лунала інформація про кількість виборців віком понад 115 років. Що може робити Реєстр із даними, неактуальність яких очевидна? Людина не може жити 200 років, а в Бахмуті немає виборців. Що можна зробити в межах і у спосіб, визначені законом, або які пропозиції до законодавства можна підготувати, щоб з ініціативи розпорядника та ЦВК розв’язати частину цих питань?

Ситуація з такими віковими показниками наших громадян виникла здебільшого тому, що частина території України окупована. З 2014 року на цих територіях ми не здійснюємо періодичного поновлення Реєстру й не отримуємо актуальних даних. У результаті, наприклад, в Автономній Республіці Крим у нас понад 2 000 записів про виборців, яким понад 115 років. 

Зараз ми звертаємося з пропозиціями щодо врегулювання цього питання і до суспільства, і до Центральної виборчої комісії. Ми ж знаємо, що людина не може зараз жити більш як 115 років. Отже, потрібно законодавчо або постановою ЦВК врегулювати, щоб такі записи вилучали. Чому саме 115 років? Ми подивилися, коли людині видається останній паспорт громадянина України і на який термін він дійсний. Якщо додати ці цифри — 60 років плюс строк дії паспорта, — якраз і виходить 115 років. А, як відомо, виборчий бюлетень можна отримати лише за умови пред’явлення паспорта громадянина України. Насправді цю ситуацію практично неможливо використати для фальсифікацій. У кожному разі подібні порушення будуть бачити спостерігачі. І навіть якщо такий запис буде у списку виборців на виборчій дільниці, буде зрозуміло, чому він там є.

«На виборах ми побачимо, наскільки правильно підготувалися»

У Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій передбачено впровадження процедур для посилення кіберзахисту ДРВ. Чи є прогрес у цій сфері зараз? Якщо немає, то в чому проблема?

У ЦВК відбулася реструктуризація. Було створено спеціальний підрозділ, який відповідає за кіберзахист, і це не Служба розпорядника Державного реєстру. Саме цей підрозділ вживає всіх необхідних заходів. Є процедури створення комплексної системи захисту інформації, і цьому приділяється дуже багато уваги. 

Насправді тільки на виборах ми побачимо, наскільки правильно підготувалися. Наприклад, протягом останнього тижня ми фіксуємо підвищену активність щодо «Кабінету виборця». Хтось приблизно 120 разів на добу намагається зайти на цю сторінку, але ми не бачимо такої активності з боку наших громадян. Уже цілий тиждень відбувається невеличка DDoS-атака, але все одно сервіси працюють.

«Ми нічого не можемо зробити, якщо сам виборець не скаже, де він є»

Якийсь період часу в Україні обговорювали тему референдуму. Оскільки у нас є норма щодо явки 50% + 1% від включених до списку учасників референдуму для того, щоб він був визнаний таким, що відбувся, очевидно, що пропозиція президента не спрацювала б за нинішнього стану Реєстру. Дані офіційні, але виборці не там — це особливість взаємодії суспільства й держави в період війни. Чи бачите Ви якесь розв'язання цієї проблеми? 

Центральна виборча комісія не є суб'єктом законодавчої ініціативи — ми будемо виконувати ті рішення, які ухвалив парламент. Водночас я хотів би сказати, що зараз дуже багато залежить від виборця. Всі дані, які має наша держава, ми інкапсулювали в себе й оновлюємо дані в Державному реєстрі виборців. Ми нічого не можемо зробити, якщо сам виборець не повідомить, де він перебуває — за кордоном чи на території нашої країни. 

Втім, і держава щось повинна зробити. Наприклад, я для себе нещодавно відкрив закон, який вважаю виборчим, хоча він має іншу назву, — Закон України «Про надання публічних послуг щодо декларування і реєстрації місця проживання». Це молодий закон, він набрав чинності у 2021 році. Жодних виборів за ним ще не проводили. У статті 3 цього закону чітко визначена мета декларування і реєстрації місця проживання. І виявилося, що ця мета — створення умов для забезпечення виборчих прав та участі в місцевому самоврядуванні. Це саме та мета, яка нам усім потрібна. Можливо, саме на цей закон і варто звернути увагу: чому виборці не декларують своє місце проживання? Можливо, процедуру декларування потрібно спростити. Адже була ідея, що декларування — це простіша процедура, а реєстрація — складніша. Фактично ж виявилося, що декларування від реєстрації відрізняється лише тим, що перше відбувається через «Дію», а друге — ні. Це дуже неправильно. Скоріше за все, якби виборцю було простіше задекларувати місце проживання, не потрібно було б повідомляти власника житла чи долати інші перепони, ми б автоматично отримували ці дані. Тож потрібно з’ясувати, чи можна спростити цю процедуру.

Захід відбувся в рамках проєкту «Кожен виборець важливий: оновлення Державного реєстру виборців України задля інклюзивної демократії», що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.