Блок 1. Безпекова і соціально-економічна ситуація у регіоні

Безпека

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну бойових дій на території Черкаської області не відбувалося. Втім, у пресі періодично з’являлася інформація про плани російського війська на регіон. Зокрема, The New York Times у кінці 2022 року писав про план росіян на другий день вторгнення зайняти позиції в Каневі, а очільник Черкаської обласної військової адміністрації Ігор Табурець розповідав про мінування мостів та підняття рівня води в Дніпрі, щоб завадити атаці на Канів.

Загалом, за інформацією Черкаської ОВА, з 24 лютого 2022 року до 2025 року на території області зафіксовано 1484 російські обстріли. Як наслідок, за даними Реєстру знищеного та пошкодженого майна в Україні, пошкоджено 1759 об'єктів цивільної інфраструктури.

Протягом 2025 року ворог здійснив 956 обстрілів області, пошкодивши 1057 об'єктів. Протягом 2022–2025 років через ворожі атаки пошкоджено 5 об’єктів критичної інфраструктури: 2 об’єкти енергетики і 3 об’єкти транспортної інфраструктури. У 2025 році пошкоджено 2 об’єкти енергетики й 1 об’єкт транспортної інфраструктури.

Найчорнішим днем у воєнній історії регіону лишається 28 квітня 2023 року, коли ворог завдав удару по багатоповерхівці в Умані, де загинули 23 людини. В цілому саме Умань, Сміла, Канів і Черкаси наразі найчастіше страждають від атак ворога, хоча іноді цілями стають й інші міста і села Черкащини.

Серед найбільших масованих ударів у 2025 році також варто виокремити ранок 24 липня, коли ворог застосував відразу 4 ракети по Черкасах. Тоді повідомляли про два великі осередки руйнувань. Було пошкоджено близько 15 багатоповерхівок і 13 автівок. Відомо про 12 поранених, серед яких дитина. 

29 червня 2025 року росіяни масово атакували ракетами та дронами Смілу. Майже повністю був зруйнований основний корпус технологічного фахового коледжу, зазнали пошкоджень житлові будинки. Отримали травми 11 людей, зокрема двоє дітей. Під час рятувальної операції евакуювали 70 людей. Начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець повідомив про знешкодження в області 38 БпЛА. Російські пропагандистські медіа пояснили масований удар тим, що в коледжі нібито була облаштована “казарма для військових”.

Зруйнований Смілянський технологічний фаховий коледж. Джерело: Суспільне

Загалом у 2025 році тривала тенденція до масштабування застосування ворогом БпЛА. Вона розпочалася в липні-серпні 2024 року, коли кількість безпілотників кратно зросла. На основі інформації з Telegram-каналу Ігоря Табурця, де той повідомляє про кількість знешкоджених на Черкащині дронів, можна підрахувати, що, наприклад, навесні 2025 року в області було знешкоджено в 40 разів більше БпЛА, ніж навесні 2024-го. За березень-травень 2025 року нейтралізовано 540 дронів, за той самий час у 2024 році — 13.

За інформацією порталу “Air Alarms”, від початку повномасштабної війни на Черкащині тривога лунала 2491 раз і мала загальну тривалість майже 3000 годин. За обома показниками область перебуває на 13-й сходинці по країні. Найдовша тривога на Черкащині тривала 13 годин 23 хвилини й мала місце 26 серпня 2024 року.

З-поміж особливостей роботи системи оповіщення в регіоні варто відзначити диференціацію оголошення тривоги за районами — саме Черкаська область була однією з перших, де таку диференціацію впровадили. Начальник Черкаської ОВА пояснив її необхідність потребою спростити роботу підприємств, установ і організацій. Вже влітку Табурець розповів, що після запровадження нового підходу кількість повітряних тривог у Звенигородському й Уманському районах зменшилася вдвічі.

Зазначимо, що нині ОВА проводить закупівлю робіт із модернізації системи оповіщення громад за 121 млн грн.

Через своє розташування в тилу територія Черкаської області не належить до тих, які потенційно можуть бути забруднені вибухонебезпечними предметами. Однак під час інтерв’ю місцевому медіа очільник відомства Олександр Євпак повідомляв про “підводне” розмінування, яке відбувається в області, — вилучення вибухонебезпечних предметів, які могли залишитися у водоймах після падіння дронів та ракет. За його словами, згідно з планом протимінної діяльності, в 2025 році на території Черкащини обстежили й очистили дві водойми закритого типу в Уманському районі. Натомість роботи в річці Дніпро відбуваються «щоденно».

Станом на лютий 2026 року Черкаська область не має критичних проблем із постачанням води, тепла чи газу. Лише в квітні 2025 року після масованого удару дронами був пошкоджений об’єкт газопостачання неподалік від Черкас. Після цього частині жителів міста і навколишніх громад на короткий проміжок часу призупинили подача газу.

Ситуація з електропостачанням в цілому відповідає загальній ситуації в центрі України. Наприклад, у грудні-січні електроенергію подавали за графіками, які іноді оновлювали по кілька разів на день. Піком відключень став графік 1,5 години до 4,5, який застосовували в середині січня. У лютому ситуація дещо покращилася — електроенергію подавали по 2,5–3 години проти 3–4 години без електропостачання.

Інформацію про укриття в Черкаській області (їхню місткість, тип та можливість роботи в неробочий час відповідних закладів) можна знайти на сайті ОВА. 

У Черкаській міській раді радять шукати карту укриттів в обласному центрі в “Дії”. Згідно з нею, в Черкасах є 261 укриття, що базуються у приватних та комунальних закладах міста. Інформації про графік роботи чи стан укриття на карті здебільшого немає. У деяких випадках вказано, що укриття працює лише під час роботи закладу, де воно розташоване — або навпаки, є позначка “можливе укриття в неробочий час закладу”.

В ОВА інформують, що станом на початок літа 2025 року в області притягнули до адміністративної відповідності 53 особи через порушення вимог щодо утримання й експлуатації захисних споруд.

Соціальний капітал і бюджетні пріоритети

У Головному управлінні статистики інформують, що станом на 1 січня 2022 року у Черкаській області проживало 1,1 млн осіб. Із них 495 тис. — сільське населення, 665 тис. — міське. З березня 2022 року оприлюднення статистичної інформації щодо Черкаської області призупинено.

Як повідомляють у Черкаській ОВА, за 2022–2025 роки в області внаслідок російських обстрілів загинула 31 цивільна людина. Зокрема, у 2025 році загинуло двоє цивільних.

За інформацією ОВА, станом на 19 грудня 2025 року в Черкаській області зареєстровано 140 018 внутрішньо переміщених осіб.

28 листопада 2025 року Черкаська обласна рада прийняла обласну комплексну програму підтримки ВПО до 2028 року. Програма має покращити умови життєдіяльності, сприяти інтеграції ВПО тощо. Фінансувати її планують коштами державного та місцевого бюджету. Обсяги фінансування у відповіді на інформаційний запит ОПОРИ не вказані.

Департамент соціального захисту населення Черкаської ОВА також повідомив, що в кожному районі та громаді області діють локальні програми підтримки ВПО, які передбачають заходи з працевлаштування та забезпечення житлом, створення умов для тимчасового проживання тощо

За інформацією з  сайту work.ua, середня зарплата в Черкасах (за вакансіями) становить понад 24 тис. грн. Для порівняння: у 2024 році середня зарплата в Черкасах, за даними цього ж ресурсу. становила 19,4 тис. грн.

Бюджет області на 2026-й рік було презентовано 17 грудня цього року. Його обсяг становить 3,03 млрд грн.

Обласний бюджет Черкащини на 2025 рік становив 2,7 млрд грн. Із них 85% було заплановано отримати з доходів, а 15% — із субвенцій та дотацій із державного бюджету. На витрати, зумовлені викликами воєнного часу, в бюджеті було заплановано 282 млн грн. Зокрема, йдеться про підтримку Сил безпеки та оборони, військовослужбовців, ветеранів та членів їхніх сімей, ВПО.

У 2024 році бюджет області становив 2,6 млрд грн із часткою власних доходів у 80%. На підтримку Сил Оборони, військовослужбовців і членів їхніх сімей було закладено 120 млн грн.

Бюджет області одноосібно підписує начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець після відповідної презентації та консультації з депутатським корпусом обласної ради.

Найдорожчими закупівлями 2024–2025 років, які проводили структурні підрозділи Черкаської ОВА, стали капітальний ремонт психіатричної лікарні у Смілі за 216 млн грн, модернізація системи оповіщення в області за 121 млн грн, будівництво нового центру екстреної медичної допомоги за 108 млн грн.

Смілянська лікарня. Джерело: Прочерк

Черкаський міський бюджет на 2026 рік затверджений на сесії міської ради 24 січня. Його обсяг — 4,7 млрд грн. У 2025 році бюджет громади був затверджений у таких обсягах: доходи — 5 млрд грн, видатки — 4,9 млрд грн, бюджет розвитку — 702,3 млн грн. 206 млн грн спрямували на підтримку ЗСУ. В бюджеті на 2024 рік були закладені доходи у 4,27 млрд грн, сума видатків — аналогічна, бюджет розвитку — 215 млн грн. На програму підтримки Збройних Сил було закладено 443 млн грн.

Традиційно велику частину бюджету розвитку міста спрямовують на поточні й капітальні ремонти дорожнього покриття. Медійний резонанс викликала інформація про будівництво в Черкасах нової вулиці — Квіткової, кошторис якої обрахували у 160 млн грн. Обговорення викликало і спрямування понад 80 млн грн на ремонти вулиць Козацької та Сумгаїтської і подальша заміна покриття по вулиці Гагаріна (загальна вартість ремонту — 183 млн грн).

За інформацією Опендатабот, протягом 2025 року в Черкаську область переїхало 83 бізнеси, натомість 144 бізнеси виїхали з області. Для порівняння: у 2024-му в Черкаську область переїхало 146 бізнесів, у 2023 — 119.

Одним із найбільш коштовних проєктів із відбудови, які реалізують в області, є реконструкція будинку в Умані (за адресою Захисників України 25), який сильно постраждав 28 квітня 2023 року після влучання двох російських ракет. У цьому будинку було знищено цілий під'їзд, а решту будівлі охопила пожежа. Тендер на реконструкцію провели у вересні 2023 року, вартість робіт була визначена у 64,9 млн грн. Відбудову мали завершити ще до кінця 2025 року, але роботи почали затягуватися, і начальник ОВА Ігор Табурець говорив про можливість розірвання договору з підрядником. Зрештою, влітку 2025 року були оголошені нові торги. На той момент підприємство “Уманьрембуд 2” “освоїло” близько 40 млн грн із всієї суми. Цю фірму місцеві ЗМІ пов’язували з оточенням нардепа Антона Яценка. Свого часу вона належала депутату обласної ради Олександру Ковальчуку із фракції “За майбутнє”, яку фактично контролював Яценко. 

Новим підрядником був обраний ТОВ “Буд кепітал групп” із договором ще на 49 млн грн. ОВА повідомляла, що загальна вартість робіт виросла до 110 млн грн (спочатку було 71,8 млн грн). Новий дедлайн — кінець 2026 року. Зазначимо, що восени 2025 року з посади звільнили керівника департаменту-замовника робіт Ростислав Євмина. У ЗМІ повідомляли, що серед причин — темпи робіт з відновлення уманського будинку.

Зруйнований будинок в Умані. Джерело: Укрінформ

Друга масштабна відбудова в області — Паланський ліцей, один із трьох навчальних закладів Уманщини, що постраждав у перші дні вторгнення. Тоді противник підірвав військовий склад у Розсішках, і снаряди пошкодили велику кількість будівель навколо.

Ліцей у Синиці та гімназію в Городецькому відновили у 2022 році. Також вони мали укриття, тож розпочали очне навчання ще два роки тому. Паланський ліцей зазнав найбільших пошкоджень. Вибух снаряда зруйнував перекриття між першим та другим поверхами і частково стіну будівлі, також пошкоджені система опалення та електрообладнання, дах. Заклад не має укриття, тож до відновлення очного освітнього процесу тут змогли повернутись аж за рік — і не у стінах цієї школи.

Вартість проєкту відбудови оцінили у 152 млн грн (126 млн грн із них — від міжнародних організацій). Вартість будівельних робіт за тендером — 139 млн грн. Решта — це оплата роботи інженера‐будівельника, технагляд, авторський нагляд, розроблення проєктної документації, експертиза тощо.

Договір на 139 млн грн у 2023 році уклали із товариством “Класика комфорту”. У березні 2025 року начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець обіцяв завершити роботи до 1 вересня. Уже після того підрядник отримав ще 20 млн грн на додаткові роботи.

Як відбудову внаслідок російської агресії позиціюють і реконструкцію Смілянської психіатричної лікарні, яка частково постраждала під час обстрілів Сміли. Бюджет оцінювали у 195 млн грн. Тендер провели у жовтні 2025 року на 212 млн грн. Роботи мають завершити до кінця 2026 року. 

Блок 2. Політичний ландшафт у 2019–2022 роках 

Національні вибори 2019 року

Президентські вибори

У квітні 2019 року майже пів мільйона жителів Черкаської області (77%) віддали свої голоси за Володимира Зеленського в другому турі виборів Президента України. 

Тенденції першого туру в Черкаській області мало відрізнялися від загальноукраїнських. Із 615 тис. виборців, що взяли участь у голосуванні, понад 184 тис. (30,6%) проголосували за Володимира Зеленського. Це співмірно із його результатом по країні — 30,22%.

На Черкащині Зеленський переміг у кожному з семи округів, у трьох із них здобувши понад 30%. Найбільше голосів він отримав в округах №194 у Черкасах та №198 (Смілянський, Кам’янський, Черкаський райони).

Електоральні симпатії черкащан мають свої регіональні нюанси, як-от підтримка Юлії Володимирівни Тимошенко, особливо у сільській місцевості. У 2019 році в Черкаській області Тимошенко підтримали 102 тис. виборців — 16,7% (по країні цей показник становив 13,4%).

Порівняно з виборами 2015 року, рейтинг Петра Порошенка впав у понад чотири рази: у 2019 році на Черкащині він взяв 12,2% (по країні — 15,9%). Сутички під час візиту Порошенка в обласний центр у березні лише проілюстрували загальні настрої.

Водночас Черкащина стала електоральним “плацдармом” для ексголови СБУ, уродженця Христинівки Ігоря Смешка, який здобув 10,75% голосів (по країні — 6%).

Натомість уродженець Звенигородщини Анатолій Гриценко набрав понад 9% (по країні — 6,9%).

Вибори та Черкаська ОДА

У листопаді 2018 року Президент України Петро Порошенко призначив Олександра Вельбівця на посаду голови Черкаської обласної державної адміністрації. Інформацію про кандидатуру Вельбівця поширювалася в політичних колах задовго до офіційного оприлюднення указу. На думку експертів, призначення Вельбівця пов’язували з інтересами компанії “МХП” і Юрія Косюка, якого розглядали як ключового суб'єкта підтримки виборчої кампанії Порошенка в Черкаській області. Вельбівець залишив посаду в червні 2019 року — після завершення каденції Порошенка. 

У 2019–2021 роках голови Черкаської ОДА змінювалися доволі часто. Спочатку обов’язки голови виконував заступник Тарас Висоцький. З липня до листопада 2019 року головою ОДА був бізнесмен Ігор Шевченко, який до та після перебування на цій посаді проживав в Італії. Також його називають креатурою Сергія Трофімова, тодішнього заступника голови Офісу Президента. Ідучи з посади, Шевченко сказав, що така робота “забирає багато душі”. Восени ОДА очолив Роман Боднар — ексспівробітник Служби безпеки України. Після нього — Сергій Сергійчук (серпень-грудень 2020) — також колишній співробітник СБУ.

Роман Боднар. Джерело: Черкаська ОДА

Зрештою, на початку 2021 року область очолив Олександр Скічко — ексшоумен, депутат Верховної Ради, уродженець Черкас. Саме Скічко застав впровадження надзвичайного стану та початок повномасштабної війни у 2022 році. Майже весь час перебування на посаді Скічка “сватали” на різні посади в міністерства, однак після початку великої війни він спочатку поступився місцем Ігорю Табурцю, а далі й зовсім залишив велику політику, сконцентрувавшись на бізнесовій діяльності.

Олександр Вельбівець нині перебуває на службі в ЗСУ, також він лишається депутатом обласної ради (нині позафракційний), куди був обраний від партії “За майбутнє”. Ігор Шевченко попрощався із політикою та повернувся в Італію. Роман Боднар служить в Збройних Силах. Сергій Сергійчук повернувся до СБУ і загинув під час удару по Кривому Розі у серпні 2024 року.

Парламентські вибори

За результатами парламентських виборів 2019 року на 5 із 7 округах на Черкащині перемогли кандидати від “Слуги народу”. 

  • На ВО №194 перемогла ректорка Східноєвропейського університету в Черкасах Любов Шпак (“Слуга народу”). Для неї це був політичний дебют. 
  • На ВО №195 переміг Олег Арсенюк (“Слуга народу”), син Олексія Арсенюка — директора розважального комплексу “Бочка” й ексдепутата міської ради від “Партії регіонів”.
  • На ВО №196 переміг київський забудовник Андрій Стріхарський (“Слуга народу”).
  • На ВО №197 переміг шоумен Олександр Скічко (“Слуга народу”).
  • На ВО №198 переміг “мажоритарник” Сергій Рудик (самовисуванець), якому перемогу довелося обстоювати у судах.
  • На ВО №199 переміг депутат Вишневої міської ради на Київщині Сергій Нагорняк (“Слуга народу”).
  • На ВО №200 переміг Антон Яценко (самовисування), фігурант низки скандалів та один із найбільш впливових політиків регіону. Він здобув аж 69% голосів в окрузі.

За партійними списками до парламенту пройшла низка депутатів, пов’язаних із Черкащиною (народилися, навчалися або проживали тут): Ольга Коваль, Сергій Швець, Артем Культенко, Артем Нагаєвський, Роксолана Підласа (“Слуга народу”), Ірина Геращенко (“Європейська Солідарність”), Василь Німченко (“ОПЗЖ”).

Серед них на початку каденції суттєвий вплив у регіоні мав Артем Культенко. Він впливав на призначення заступників першого голови ОДА при Зеленському Ігоря Шевченка. Однак із часом Культенко цей вплив втратив, поступившись іншому нардепові — Олександру Завітневичу, обраному за списком (№39) партії “Слуга народу”. До області він має доволі опосередкований стосунок — тут йому належить “Смілянський ливарний завод”. Надалі саме Завітневич взяв на себе “кураторство” області від партії. Спочатку це відбувалося неформально, а у 2020 році він став головою обласного партійного осередку “Слуги народу”.

Місцеві вибори 2020 року

Обласна рада

Восени 2020 року відбулися місцеві вибори. На той час популярність президентської партії “Слуга народу” пішла на спад, а досить слабкий персональний склад черкаської команди партії дозволив регіональним політичним силам показати гарні результати.

Насамперед це помітно на прикладі Черкаської обласної ради. Із 64 мандатів відразу 18 взяла місцева партія “Черкащани” — бізнесово-політичне об’єднання, до складу входять найбільші аграрії області та представники місцевого бізнесу.

По 12 мандатів взяли “За майбутнє” (лідер партії на Черкащині — народний депутат Антон Яценко) та ”Слуга народу”, 9 — “Європейська Солідарність”, 7 — “Батьківщина”, 6 — “ОПЗЖ”.

Меморандум, який сформував більшість, підписали “Черкащани”, “Європейська Солідарність” та “Батьківщина” — загалом 34 депутати. Головою обласної ради був обраний представник “Черкащан”, бізнесмен Анатолій Підгорний. Відповідно до меморандуму, посаду першого заступника отримав представник “ЄС” Роман Сущенко (журналіст, у 2016–2019 роках перебував під арештом у Росії), заступниками стали Михайло Мушієк із “Батьківщини” та Сергій Лісовий із “Слуги народу”.

Міська рада

За результатами виборів 2020 року до Черкаської міської ради ввійшли 7 політичних сил. По 8 мандатів взяли “За майбутнє” (команда міського голови попередньої каденції Анатолія Бондаренка) та “Слуга народу” (лідер — місцевий бізнесмен Араік Мкртчян), 7 — “Європейська Солідарність” (у більшості сформована бізнесменом та політиком Сергієм Кудактіним), 6 — “Голос” (фактично команда ІТ-підприємця Віктора Євпака), 5 — партія “Черкащани”, 4 — “Батьківщина” (колишня політсила Бондаренка), 4 — “ОПЗЖ”.

Чи не головною інтригою напередодні виборів стала партійність чинного міського голови Анатолія Бондаренка, який влітку 2020 року несподівано попрощався з “Батьківщиною”. Тривалий час його пов’язували з партією “Пропозиція”, а Борис Філатов навіть проанонсував його вступ до неї. В підсумку Бондаренко пішов на вибори із “За майбутнє”. Також він зміг переобратися міським головою, у другому турі випередивши представника ІТ-сфери й лідера партії “Голос” Віктора Євпака.

Після перемоги Бондаренка коаліція у міськраді була створена навколо персони мера. Від самого початку до її складу входили всі фракції, крім “Голосу”. Посаду секретаря отримав Юрій Тренкін із “Батьківщини”. Так у цієї партії вийшло конвертувати всього 4 мандати у фактично другу за значенням посаду в місті.

Посади заступників голови міста отримали майже всі фракції. Перший заступник — Сергій Тищенко (“За майбутнє”, напрямок — ЖКГ). Заступниками: Анастасія Чубіна (“Слуга народу”, напрямок — освіта), Марина Гаркава (“ЄС” — соціальна сфера), Віктор Беззубенко (“Черкащани” — архітектура). Далі до них приєднався Павло Валенчук (“Голос” — цифровізація). “Свого” заступника не отримали лише “ОПЗЖ” — їхньому представнику Олегу Кашку не вистачило голосів у раді. 

На відміну від попередньої каденції, коли в раді постійно тривало протистояння команди мера й опозиції, нинішній склад міськради стабільний і неконфліктний. Повний контроль над нею з перших днів зберігає міський голова Анатолій Бондаренко.

Проміжні вибори 2021 року

На початку 2021 року Президент призначив головою Черкаської ОДА Олександра Скічка. 30 березня він склав повноваження народного депутата і, відповідно, мандат від 197-го округу (частина Черкас, а також Черкаський, Золотоніський і Канівський райони) став вакантним. Проміжні вибори були призначені на 25 жовтня 2021 року.

Серед кандидатів були народний депутат VIII скликання (від “БПП”) Владислав Голуб, депутат Верховної Ради VII і VIII скликань, представник ВО “Свобода” Андрій Іллєнко, народний депутат VII скликання (обраний від “Батьківщини”) Леонід Даценко, представник “Європейської Солідарності” Роман Сущенко, кандидат від партії "Національний корпус" Дмитро Кухарчук, музикант Сергій Василюк.

Інтригою тривалий час лишався кандидат від партії влади. Спочатку таким нібито був погоджений депутат обласної ради Євгеній Курбет, креатура агрохолдингу “МХП”. Однак влітку кандидатом став багаторічний міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський.

У підсумку головна боротьба розгорнулася між Войцехівським і Голубом. Кампанія була активною. На окрузі були зареєстровані відразу два “двійники” Голуба, також мала місце спроба зареєструвати “двійника” Войцехівського, а за 5 днів до дня голосування на округ приїхав Володимир Зеленський.

Володимир Зеленський і Віталій Войцехівський. Джерело: Офіс Президента

Зрештою, Віталій Войцехівський здобув понад 47% голосів, а Голуб — 25%.

Тенденції до початку повномасштабного вторгнення

Політичні й корупційні скандали

Чи не найгучнішою історією останніх років, пов’язаною з регіоном, став так званий “ковідний” бунт у Черкасах. 30 квітня 2020 року Черкаський міськвиконком пом’якшив карантин для частини підприємців, не маючи для цього відповідних повноважень. Наступного дня поліція порушила кримінальну справу. 

Голова МВС Арсен Аваков закликав мера Черкас Анатолія Бондаренка припинити ризикувати життям і здоров'ям людей, додавши, що реагування “буде жорстким”. Рішення міської ради також засудив голова МОЗ Максим Степанов. Далі Бондаренка викликали на допит у поліцію. У травні під час пресконференції президент Володимир Зеленський, реагуючи на питання про цей інцидент, назвав Бондаренка “бандитом”, з яким він не сяде за один стіл. У відповідь Бондаренко записав відеозвернення, де зронив фразу, яка стала мемом: “Черкаси чинитимуть опір”.

Медійний конфлікт додав Бондаренку популярності, з ним записали низку інтерв’ю національні медіа. При цьому менш ніж за рік до тих подій, під час першого візиту Зеленського після перемоги на виборах у Черкаси, Бондаренко публічно заявляв йому, що “накази Президента не обговорює”.

Серед інших гучних історій — розслідування НАБУ щодо можливого завищення вартості робіт з реконструкції злітної смуги аеропорту “Черкаси”. У 2020 році детективи провели обшуки в колишнього керівництва області: ексголови облдержадміністрації Юрія Ткаченка, колишніх заступників голови Черкаської ОДА Костянтина Омаргалієва і Сергія Овчаренка, начальника управління ЖКГ Андрія Липканя та підрядника, що спроєктував реконструкцію аеропорту. Йшлося про можливе завищення цін на понад 13 млн грн.

Також у 2019–2020 роках за підозрою в хабарництві були затримані три депутати Черкаської обласної ради: Микола Дивнич (“Батьківщина”), Анатолій Коверський (БПП “Солідарність”) (140 тис. доларів) і Володимир Кокодзей (“Відродження”) (300 тис. грн).

Микола Дивнич та Анатолій Коверський. Джерело: Генпрокуратура

Настрої й взаємини: ОДА, міська та обласна ради

Друга каденція міського голови для Анатолія Бондаренка кардинально відрізнялася від першої за ступенем напруги: не було протистояння, переформатування більшості чи боротьби за вплив між мером і секретарем. 

На роль опозиціонера міг претендувати головний опонент Бондаренка на виборах — Віктор Євпак (партія “Голос”). Під час виборчої кампанії Євпак неодноразово звинувачував Бондаренка у використанні “брудних” прийомів. Також Євпак викликав Бондаренка на поліграф, розповідав про “корумповану владу” в місті, а вже після виборів заявляв, що Бондаренко “очолює ОЗГ”.

Утім, навесні 2021 року представник “Голосу” Павло Валенчук став заступником міського голови, а восени того ж року Євпак підтримав преміювання Бондаренка (такі голосування за премії меру часто є сигнальними в контексті лояльності).

У травні 2021 року в ЗМІ повідомили, що в обласній раді збирають голоси за відставку голови цього органу Анатолія Підгорного. Серед основних причин — конфлікт Підгорного з очільником Черкаської ОДА Олександром Скічком, а також непорозуміння всередині фракції “Черкащани”. Конфліктним стало питання придбання Черкаським онкодиспансером лінійного прискорювача для променевої терапії, точніше його спосіб — лізинг чи концесія. Зрештою, в результаті Анатолій Підгорний залишився на посаді. Можливість концесії лінійного прискорювача, як пропонував, зокрема, Олександр Скічко, рада підтримала мінімально можливою кількістю голосів, що стало приводом для розмов про переформатування більшості.

На фоні стабільності в облраді неспокійною виглядала Черкаська ОДА, за кермом якої за період президентства Зеленського до початку великої війни було 5 керівників. Через короткі терміни жоден із голів не встиг сформувати чітку управлінську вертикаль. Саме тому публічних протистоянь у трикутнику “ОДА — обласна рада — міська рада” майже не було.

Справжню підтримку столиці з-поміж усіх, хто встиг бути головою ОДА, отримав лише Олександр Скічко, призначений на початку 2021 року. Власне, саме ця підтримка дозволила Скічку розпочати на області масштабні проєкти в межах “Великого будівництва”.

Протягом 2021 року в ЗМІ з’являлася неофіційна інформація про те, що Скічко може полишити посаду голови Черкаської ОДА. Його “сватали” у різні міністерства зокрема Міністерство інфраструктури, Міністерство культури й Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів.

У кінці січня 2022 року повідомляли, що Олександр Скічко планує покинути посаду в облдержадміністрації та нібито написав заяву на звільнення. Однак повномасштабне вторгнення внесло корективи в ці плани.

Блок 3. Політичний ландшафт в області та обласному центрі у 2022–2025 роках

Зміна балансу сил

Військові адміністрації

Обласна військова адміністрація була створена у Черкаській області на початку повномасштабного вторгнення. 2 березня її начальником був призначений Ігор Табурець. До того моменту керівником області був Олександр Скічко, а Табурець своєю чергою був його радником (став ним 22 лютого). Ігор Табурець є генерал-майором, радником Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

2 березня вже Скічко став радником начальника Черкаської ОВА й був ним до 6 червня 2023 року. Залишивши посаду в ОВА, Олександр Скічко попрощався з політикою і веде непублічне життя, займаючись родинним бізнесом та розвиваючи свій YouTube-канал.

Протягом усього періоду перебування Табурця на посаді голови Черкаської ОВ публічних конфліктів із представниками бізнесово-політичних кіл, а також з органами місцевого самоврядування не зафіксовано. Зокрема, спостерігається стабілізація стосунків з міським головою Черкас Анатолієм Бондаренком. Цей факт є показовим, оскільки у довоєнний період у відносинах очільника міста з керівництвом адміністрації існували деякі суперечності.

Обласна рада

З літа 2025 року у Черкаській обласній раді триває процес заміни голови. Від початку каденції цю посаду обіймав представник найбільшої фракції “Черкащани” Анатолій Підгорний. Однак влітку він написав заяву на складання повноважень. Восени, коли депутати повернулися з відпусток, розпочалася боротьба за крісло голови, що триває досі.

За відставку Підгорного обласна рада проголосувала з другого разу — 17 жовтня, при цьому залишивши його депутатом. Медіа повідомляли, що його має замінити однопартієць і колишній перший заступник голови Валентин Тарасенко. Однак на його кандидатуру не вдалося назбирати голосів, і її навіть не вносили на голосування.

Далі депутатам вже тричі “пропонували” на розгляд кандидатуру колишнього військового комісара області Євгена Курбета, що є представником фракції “За майбутнє”. Його кандидатуру публічно підтримали начальник ОВА Ігор Табурець і міський голова Анатолій Бондаренко. Однак цього виявилося недостатньо, і всі три голосування виявилися провальними. Курбет набрав 28, 32 і 31 голос відповідно при необхідній кількості у 33 голоси.

Євген Курбет. Джерело: 18000

Ця ситуація спричинила розкол у партії “Черкащани”. За інформацією ЗМІ, її наслідком стало виключення з фракції одного з найбільш впливових депутатів — Олександра Воскобойніка та його подальше звільнення із посади директора фірми “Урожай”, що є дочірньою компанією гіганта “МХП”. 

Втім, і після показової історії з Олексндром Воскобойніком Курбета все одно не вдалося обрати. Про альтернативні кандидатури нині невідомо.

На сьогодні обов’язки голови облради виконує його перший заступник голови, представник “Європейської Солідарності” Роман Сущенко. На посаді заступника лишається “Слуга народу” Сергій Лісовий. Інший заступник, Михайло Мушієк, покинув посаду і склав мандат у листопаді 2025 року.

В і цілому сама процедура голосування за кандидатуру голови, і її результати вказують, що більшості як такої в обласній раді наразі немає.

Фракція “ОПЗЖ” припинила існування у Черкаській обласній раді 31 березня 2022 року, тобто більше ніж за місяць після початку великої війни. Опісля 5 її депутатів заявили про створення депутатської групи “Об’єднання”, однак інформації про її діяльність немає — на сайті обласної ради така група не вказана. 

Зазначимо, що всього до Черкаської облради пройшли 6 представників партії “ОПЗЖ”. Один із них, Олег Помченко, втік за кордон, однак досі вважається чинним депутатом. 

Міська рада

У Черкаській міській раді з 2020 року спостерігається відносна політична стабільність. Політичні експерти, опитані ОПОРОЮ, описують її так: “Немає більшості, бо немає меншості”. Єдині, хто не готові давати голоси, — це 3 представники “Голосу”.

У міській раді попередньої каденції мали місце регулярні переформатування більшості, боротьба за кожен голос, конкуренція між секретарем та міським головою тощо. Це вилилося в імпічмент мера Сергія Одарича в 2013 році та майже імпічмент мера Анатолія Бондаренка в 2017-му. 

Втім, після місцевих виборів 2020 року ситуація змінилася. Навіть попри те, що мерські вибори відбувалися у два тури і Бондаренко не без проблем переобрався на другий термін, фактичної опозиції у стінах ради так і не виникло. Віктор Євпак (партія “Голос”), який був головним опонентом Анатолія Бондаренка, відчутно “збавив оберти”, а надалі навіть отримав власного заступника у команді мера.

Загалом Бондаренко розподілив посади своїх заступників між усіма політичними силами, сформувавши навколо себе міцну більшість. Практично всі заступники — Анастасія Чубіна (“Слуга народу”), Віктор Беззубенко (“Черкащани”), Марина Гаркава (“Європейська Солідарність”) — продовжують працювати на своїх посадах. Винятком є Павло Валенчук (“Голос”), якого відправили у відставку ще у 2023 році. 

Довгий час працював і перший заступник міського голови Сергій Тищенко, який отримав посаду за “квотою” мерської партії “За майбутнє”. Однак у грудні 2025 року він написав заяву про відставку, яку депутати підтримали. Це відбулося на фоні скандалу із блокуванням рахунків міської лікарні №5 та списання з них понад 13 млн грн на користь постачальника медичного обладнання бренду “Vizion”, який переміг у суді. Пояснюючи відставку, Тищенко заявив, що не “курував” медичну галузь міста і все готовий довести у суді. Станом на сьогодні про рух цієї історії не відомо.

Крім того, секретарем міської ради залишається представник “Батьківщини” Юрій Тренкін. У 2025 році НАЗК проводило перевірку його способу життя після публікації розслідування місцевого медіа про майно родини чиновника. На сьогодні про результати перевірки нічого невідомо.

З-поміж інших змін у складі міськради варто відзначити відкликання депутатки Любові Майбороди у 2024 році, обраної від промерської партії “За майбутнє”. Її замінив Юрій Єфремов, який очолював КП “Екологія", а у 2015 році балотувався від “Опозиційного блоку”.

Згадати слід і конфлікт всередині фракції “ЄС” — між Русланом Батирем та Сергієм Кудактіним, який закінчився виходом першого з фракції, а також “дрейфування” трьох депутаток від партії “Голос” (Валерія Шинкарьова, Надія Івашкова, Катерина Холупняк) у бік інших політичних сил — “Слуги народу” та “За майбутнє”. Таким чином, у фракції “Голос”, по суті, лишилося тільки 3 голоси з 6.

Після початку повномасштабного вторгнення 2 з 4 депутатів міської ради, обрані від “ОПЗЖ” (Олег Кашко і Ярослав Левицький), вийшли з партії та склали мандати. Ще двоє — Юлія Погостінська й Олександр Замирайло — спочатку відмовилися це робити, але змінили свою думку після публікацій у медіа і подальшого суспільного тиску.

Надалі представники “ОПЗЖ” не беруть участі в роботі Черкаської міської ради. При цьому Погостінська й досі лишається депутаткою міськради, а Замирайла змогли позбавити мандату лише через суд у 2024 році. Олег Кашко тривалий час позиціює себе як волонтер, а в 2025 році очолив комунальне підприємство “Агроекологія” Слобідської сільської ради (неподалік від Черкас). Юлія Погостінська до 2023 року лишалася директоркою баскетбольного клубу “Черкаські мавпи”.

Олександр Замирайло у 2024 році засуджений до 5 років тюрми за колабораційну діяльність. Його справа тягнулася з 2022 року, коли СБУ оприлюднила аудіозаписи, на яких Замирайло пив із дружиною за перемогу російської армії. Справа викликала значний суспільний резонанс: депутата облили зеленкою та змусили вибачатися перед військовими.

Олександр Замирайло. Джерело: 18000

Функціональна спроможність рад

В умовах війни і обласна, і міська ради зберегли власну спроможність, уникнуіши глибоких політичних криз. Обидві ради працюють у відкритому режимі, публікують проєкти рішень і самі рішення.

Як уже йшлося вище, міська рада працює спокійно. В ній є чітка більшість, яка підтримує всі необхідні рішення. 

Натомість Черкаська обласна рада в IV кварталі 2025 року занурилася у перипетії з обранням нового голови. Останні сесії відбувалися у форматі позачергових засідань. Втім, попри боротьбу за посаду, рада продовжує функціонування, а обов’язки голови виконує перший заступник Роман Сущенко. 

Ключові політичні гравці

Повномасштабна війна призвела до фактичного замороження політичної боротьби в регіоні. По-перше, в області сформувалася чітка й міцна президентська вертикаль. З приходом на посаду керівника ОВА Ігоря Табурця було фактично усунуте традиційне протистояння адміністрації та місцевого самоврядування. 

По-друге, в міській раді відсутня опозиція — вся влада зосереджена в руках міського голови Анатолія Бондаренка і його оточення. Крім того, Бондаренко після початку вторгнення веде дуже обережну риторику щодо всіх органів державної влади — очевидно, не бажаючи повторення долі Владислава Атрошенка із Чернігова або свого однопартійця з Полтави Олександра Мамая, які були позбавлені посад міських голів. 

По-третє, ядро громадського сектору, який завжди був активним у регіоні, нині перебуває в лавах Збройних Сил і не бере участі у політичному житті. Певні протестні рухи (як-от “Гроші на ЗСУ”) не змогли породити нових повноцінних лідерів думок.

Також відзначимо, що нових помітних політичних лідерів, які могли б брати активну участь у житті регіону після завершення війни, поки що не з’явилося.

Ігор Табурець — начальник Черкаської ОВА з 2022 року і найбільш впливова людина в регіоні. Військовий, не має конфліктів із міською владою чи з місцевими бізнес-елітами, конфлікти з нардепами є незначними. Підписує обласний бюджет. 

Ігор Табурець. Джерело: 18000

Анатолій Бондаренко. У 2020 році успішно переобрався на посаду міського голови Черкас і, на відміну від першої каденції, почувається впевнено. Має чітку більшість, а політична відповідальність розділена з представниками інших сил. Не має конкурентів ні в стінах міської ради, ні навіть на горизонті гіпотетичної політичної боротьби на майбутніх виборах міського голови.

Має впливове оточення, але всі його члени перебувають в його тіні. Це, зокрема, секретар міськради Юрій Тренкін (фактично друга людина в місті) і колишній перший заступник Сергій Тищенко. 

Олександр Завітневич. Народний депутат, голова Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Завітневич в загальному не має територіальної прив’язки до Черкаської області, крім бізнесу в Смілі, але де-факто — впливає тут на велику кількість процесів. За інформацією опитаних експертів, ще до початку повномасштабного вторгнення він був одним із кураторів Черкащини та безпосередньо впливав на призначення тут голів ОДА та РДА та керівників правоохоронних органів. Він же продовжує мати вплив на фракцію «Слуги народу» в міській раді та є головою обласної організації партії президента.

Бізнес-групи “МХП” та “ЛНЗ”. Черкащина — аграрний регіон, тож агрокорпорації мають вплив на місцеве політичне життя. “МХП” — міжнародна компанія у сфері харчових, аграрних технологій та ритейлу, яка має численні виробничі потужності в області. “ЛНЗ” — агропромисловий холдинг, що спеціалізується на торгівлі посівним матеріалом та засобами захисту рослин, вирощуванні зернових і технічних культур, тваринництві та зернотрейдерській діяльності, утворений на базі Лебединського насіннєвого заводу. Юрій Косюк (власник “МХП”) — третя найбагатша людина країни, Дмитро Кравченко (“ЛНЗ Груп”) — друга найбагатша людина області.

“МХП” та “ЛНЗ” мають свої депутатські групи всередині найбільшої фракції Черкаської обласної ради — “Черкащани”, а “МХП” також зберігає вплив на частину фракції “Батьківщина” і районні осередки партії. Ексголову Черкаської обласної ради Анатолія Підгорного називали креатурою “ЛНЗ”, і свого часу його відставку у 2021 році “педалювала” саме група “МХП”.

Ключові кадрові призначення в області певний час погоджували з “МХП”. Деякі кандидатури в народні депутати за округами на Черкащині теж погоджували особисто з Косюком. Після повномасштабного вторгнення і посилення президентської вертикалі холдинг дещо втратив вплив на прийняття рішень.

Водночас вплив у регіоні зберігають інші бізнес-еліти, зокрема родини Казарянів і Ткаченків (будівництво й агросектор), що мають зв’язок із фракціями “Черкащан” в обласній і міській радах: Нарек Казарян є головою фракції цієї партії у міськраді. 

Окремі народні депутати, обрані від Черкащини, після початку повномасштабної війни зникли з публічного простору (Любов Шпак, Андрій Стріхарський). Дехто пішов до війська (Сергій Рудик), дехто сконцентрувався на нагнітанні енергетичних питань (Сергій Нагорняк, резонансні заяви якого щодо відключень світла потім спростовувало Міненерго), а, наприклад, Олег Арсенюк разом із нардепом Миколою Тищенком взявся за екологічну проблематику. 

На цьому фоні нардепи Віталій Войцехівський і Антон Яценко виглядають найбільш активними та включеними в процеси. Войцехівський нині активно взаємодіє із ГО “ВПО“, розбудовуючи організацію в Черкаській області. На національному рівні її фронтує нардеп-“слуга” Максим Ткаченко. Яценко традиційно активний на Уманщині, де гостро реагує на діяльність міської влади та намагається впливати на неї. Також навесні 2025 року він безкоштовно роздавав насіння. 

Керівники РДА. Районні державні адміністрації із початком воєнного стану отримали повний контроль над районами, особливо на фоні “відживання” районних рад. Нині керівниками районів Черкащини є Юрій Дудка (Золотоніська РДА), Валерія Яненко (Черкаська РДА), Юрій Піковський (Звенигородська РДА), Ігор Миклащук (Уманська РДА). Нікого з них не можна назвати повністю самостійними фігурами. 

Медійні військові. З об'єктивних причин найбільш впізнавані черкаські військові не завжди можуть брати активну участь у політичних процесах, але певний вплив на регіон вони все ж мають. Прикладом такого впливу може бути відставка керівника обласної поліції Олега Гудими після “корсунської трагедії”, яку активно “педалював”, чи не найбільш медійний військовий області Дмитро Кухарчук. 

Також варто відзначити персону керівника 118-ї Черкаської бригади ТрО Ярослава Попка, який не є медійним та не проявляє політичних амбіцій, але керує найбільш “черкаським” бойовим підрозділом.

Керівнитцво обласного ТЦК. На фоні повномасштабної війни значно зросли повноваження керівників ТЦК та СП. Спершу обласний ТЦК вочолював Олег Веретільник, у 2023 році його змінив Олександр Устименко, у 2025-му центр очолив Віталій Луговський.

Медіа

Попри порівняно невеликі розміри Черкаської області, тут працює багато інтернет-видань. серед яких найбільш помітними є “18000”, “Вичерпно”, сайт телеканалу “ВІККА”, “ЗМІ.ck.ua”, “Про все”, “Прочерк”, “Дзвін” та інші. Найбільш активним в області є медіа “Суспільне Черкаси”. Телебачення представлене телеканалом “Суспільне”, а також “ВІККА” й “Ільдана”, преса — газетами “Вечірні Черкаси” та “Черкаський край”.

На мапу рекомендованих медіа від ІМІ за підсумками 2025 року потрапили “18000” і три майданчики “Суспільне Черкаси” (сайт, телеканал і радіо). Така ситуація лишається незмінною протягом останніх років. 

2025 рік розпочався для медійників із новини про те, що Агентство з міжнародного розвитку США USAID зупиняє фінансування проєктів в Україні. Як розповідають в ІМІ, у Черкасах найбільш відчутно криза донорського фінансування могла вплинути на роботу медіа “18000”. Це стимулювало видання більш активно працювати над іншими джерелами доходів, зокрема над розвитком спільноти донаторів.

Окремо варто відзначити масштабні проекти черкаських медіа, зокрема проект “Незламні” від “18000”, що об’єднав цикл історій черкаських воїнів із ампутаціями і фотовиставку, організовану спільно з відомими фотографом Ігорем Єфімовим. Також медіа “18000” збирає кошти на допомогу черкаським військовим. Так, у грудні 2025 року видання повідомило, що загалом за час великої війни зібрало для армії понад 17,5 млн грн. 

Проєкт “Незламні”. Джерело: Ірина Жила

Блок 4. Політичні конфлікти

Політичні конфлікти

Політичне середовище на Черкащині в трикутнику “Черкаська ОВА — Черкаська обласна рада — Черкаська міська рада” тривалий час перебувало у стані відносного спокою.

Восени 2025 року ситуація змінилася у зв’язку з заявою на складання повноважень голови облради Анатолієм Підгорним та процесом обрання нового голови. Депутати відмовляються підтримувати кандидатуру Євгена Курбета (“За майбутнє”), яку публічно підтримали начальник ОВА та голова обласного центру. 

Першій сесії, де внесли кандидатура Курбета, передував справжній сплеск медійної активності. У низці місцевих і національних медіа, а також сторінках у соцмережах, були розміщені матеріали з ознаками політичної реклами й антиреклами з підтримкою кандидатури Курбета, улесливими словами в бік партії “Черкащани” та критикою міського голови Бондаренка.

Зрештою, попри вже три невдалі спроби обрати голову, умовний конфлікт між депутатами та Черкаською ОВА не переріс у щось масштабне та публічне.

Також можна виокремити інший політичний конфлікт, що вийшов у публічну площину — протистояння народних депутатів-мажоритарників Віталія Войцехівського (“Слуга народу”) і Антона Яценка (позафракційний) з головою Черкаської ОВА Ігорем Табурцем. Навесні 2022 року, за повідомленнями місцевих ЗМІ, Яценко фактично втратив контроль над своєю “вотчиною” — Уманню, оскільки очільниця міста Ірина Плетньова, яка раніше була помічницею Яценка, “вийшла з його орбіти”. Про це, а також про “співпрацю з Черкаською ОВА у всіх питаннях” вона сама розповідала в інтерв'ю. Згодом нардеп почав публічно критикувати Табурця, Плетньову та її заступника Олега Ганича в соцмережах. Табурець подав до суду на Яценка, аби захистити свої честь і гідність.

У квітні 2023 року в цю історію публічно включився міський голова Черкас Анатолій Бондаренко. У відповідь нардеп назвав Бондаренка “мародером”, а той у відповідь пообіцяв дати Яценку “по потилиці”. За інформацією ЗМІ, причина цього конфлікту криється у втраті впливу над фракцією “За майбутнє” в обласній раді. Її очолювала пов’язана з Яценком Світлана Легойда, але її змінив вже згадуваний Євген Курбет, а сама фракція переорієнтувалася на Бондаренка.

Антон Яценко й Анатолій Бондаренко. Джерело: Дзвін

Конфлікт між Войцехівським і Табурцем назрівав ще з весни 2022 року, але в публічну площину вийшов у вересні того року. Тоді нардеп розкритикував Табурця і заговорив про його звільнення. Також Войцехівський із трибуни Верховної Ради закликав Табурця піти у відставку. Причина конфлікту полягає теж у впливі на кадрову політику. 

За інформацією опитаних експертів, йдеться про посаду голови Золотоніської РВА та директора Іркліївського риборозплідника. Табурець і Войцехівський не змогли домовитися про призначення на ці посади, що призвело до розбіжностей, які з часом лише загострилися. 

У підсумку із посади голови Золотоніської РВА звільнили Ірину Тернову, що була креатурою Войцехівського, а на її місце призначили ексвійськового Юрія Дудку. Риборозплідник очолив колишній військовий Олександр Тіхонов, хоча на цю посаду лобіювали депутата Золотоніської міськради Олексія Заволокіна. Дані про нього кілька разів вносили в реєстр. Цей конфлікт відбувався у 2022–2023 роках, однак далі пішов на спад і на сьогодні публічних проявів навіть у соцмережах майже не має.

Ще одна конфліктна ситуація стосувалася Анатолія Бондаренка (“За майбутнє”) і Віктора Євпака (“Голос”) — чинного міського голови Черкас і його головного опонента на місцевих виборах. Після формування більшості навколо Бондаренка Євпак отримав “свого” заступника, яким став депутат міськради Павло Валенчук. Однак у березні 2023 року Валенчук покинув посаду. Публічно це поясненювали тим, що він не впорався з питанням укриттів. Утім, Євпак говорив, що Валенчука звільнили в помсту за критику проєкту бюджету самим Євпаком на одному з попередніх засідань.

Віктор Євпак і Анатолій Бондаренко. Джерело: Прочерк

Інша ситуація стосувалася Любові Майбороди — депутатки міської ради кількох скликань. У 2020 році вона потрапила до міської ради за списком партії “За майбутнє”. Втім, у 2023 році її виключили з фракції, а навесні 2024-го — позбавили мандату. Сама Майборода пояснила це тим, що нібито запропонувала меру обговорити тему закупівлі медичного обладнання, після чого почався конфлікт. Бондаренко ж заявив, що депутатку відкликали, оскільки та не голосувала за програми підтримки військових. 

Врешті, у вересні 2023 року відбувся конфлікт між Русланом Батиром, депутатом Черкаської міськради від “ЄС”, та його партією. Політик звернувся до Петра Порошенка із проханням иключити зі списків партії Сергія Кудактіна та Сергія Рубана, а пізніше вийшов із фракції. Батир назвав негідними намагання Сергія Рубана уникнути мобілізації, а спроби Сергія Кудактіна уникнути багатомільйонних боргів за свій бізнес — гидкими. Водночас сам Кудактін пояснив розкол тим, що Батир не отримав посаду у департаменті соцполітики. 

Корупційні скандали

Однією з перших гучних корупційних історій після початку повномасштабного вторгнення стала інформація від СБУ про можливий продаж чиновниками гуманітарки. Повідомляли, що на Черкащині намагалися незаконно продати понад тисячу бронежилетів на загальну суму понад 12 млн грн.

Йшлося про бронежилети від черкаської компанії “Група Венето”, які продавали в “Епіцентрі”. У торговельній мережі повідомили, що бронежилети “схожі на ті, що отримують ЗСУ як гуманітарну допомогу”. У відповідь начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець повідомив, що ОВА не має стосунку до питання комерційної реалізації бронежилетів. Справу бурхливо обговорювали в соцмережах та кулуарах, вона стала одним з елементів перших паростків політичної боротьби в регіоні. У 2023 році Табурець повідомив, що ДБР закрило справу.

У червні 2022 року відбулися обшуки у депутата Черкаської міської ради й керівника КП “ЧЕЛУАШ” Олексія Мельника. У вересні йому повідомили про підозру в розкраданні гуманітарної допомоги, яка надходила з‐за кордону на користь добровільного формування територіальної громади, яку очолює Мельник. Він вийшов під заставу в 1 млн грн. Мельника спочатку звільнили з керівної посади в комунальному підприємстві, але вже у 2025-му призначили директором КП “Черкасиінвестбуд”. У судовому реєстрі нам не вдалося віднайти нових засідань по справі з жовтня 2022 року.

Олексій Мельник

У квітні 2024 року в центрі Черкас, за квартал від приміщення прокуратури, слідчі столичного ДБР затримали одного з найбільш впливових прокурорів області Антона Грекова. Йому інкримінували вимагання хабаря від власників компанії “ЛНЗ” за закриття низки кримінальних проваджень. Греков вийшов під заставу у 3 млн грн, був звільнений із прокуратури та далі отримав свідоцтво адвоката.

У 2024 році вийшла серія матеріалів медіа “18000” про закупівлі сумнівного медичного обладнання, зокрема від нібито польського бренду “Vision”. Йшлося про китайське обладнання з польськими етикетками та завищеною ціною, а також про обладнання, що могло бути придбане в компанії, пов’язаної з росіянами. На фоні публічного розголосу із посад звільнили директора профільного департаменту міськради Всеволода Кульчиковського і директора Черкаської міської консультативно‐діагностичної поліклініки Владислава Свириденка. У 2025 році з'явилися рішення судів, що зобов’язали поліклініку сплатити 35 млн грн. Щоб уникнути невиплати заробітної плати медикам, наприкінці року депутатам довелося переглядати бюджет. На фоні цих подій у відставку також подав заступник міського голови Сергій Тищенко, якого медіа називали “куратором” медичної галузі міста.

Розслідування про секретаря міської ради Юрія Тренкіна “18000” опублікувало в кінці 2024 року. Приводом до розслідування стала поява дружини Тренкіна на одному з публічних заходів. Журналісти “оцінили”, що її лофери можуть коштувати кілька тисяч євро, сумка. схожа на Hermès Birkin, — 75 000 доларів США, а годинник, схожий на виріб Rolex — ще кількадесят тисяч доларів. НАЗК розпочало перевірку способу життя Тренкіна. Петиція на сайті міської ради про його відставку набрала необхідну кількість голосів, але не була підтримана депутатами.

Юрій Тренкін з дружиною. Джерело: Черкаська міська рада

Раніше, у 2023 році, в ще одному розслідуванні журналісти “18000” розповіли, що родина Тренкіна користується люксовими автомобілями: позашляховиком BMW X7 та седаном Mercedes S400, які належать водієві Тренкіна Василеві Монастирецькому. Опісля НАЗК перевірило декларацію Тренкіна і не виявило порушень. Сам Монастирецький сказав журналістам, що купив авто на гроші, отримані у спадок від батьків, хоча його сусіди розповіли, що ті жили дуже скромно. 

Блок 5. Політично-соціальна активність у регіоні

Політична активність

В останні роки рівень політично-соціальної активності на Чеккащині вкрай низький. Більшість партійних структур у регіоні створені за принципами або франшизи, або бізнесового союзу, тобто не об’єднані ідеологічно. Нинішні політики мало асоціюють себе із брендами своїх партій, не відчувають сталих зв’язків між собою і готові вливатися в нові політичні проєкти, яких на горизонті поки не видно. 

Певну активність проявляють регіональні осередки парламентських партій. При цьому, наприклад, партійні ресурси “Батьківщини”, і “Європейської Солідарності” в соцмережах наповнюються здебільшого національними новинами зі згадками про партійних лідерів. Регіональний контент подекуди публікують на сайті “Слуги народу”.

З-поміж прикладів активності чинних політиків можна згадати білборди та газети Сергія Рудика — народного депутата по ВО №198 (депутатська група “Партія ‘За майбутнє’”). У травні минулого року він залишив військо, а вже у вересні 2025-го у Черкасах та Смілі у поштові скриньки жителів прийшов “інформаційний бюлетень” від нього. Газета присвячена здебільшого допомозі Збройним Силам та іншим темам, пов’язаним із війною. Вона містить велике інтерв’ю з Рудиком та інфографіку із порівнянням витрат із бюджетів громад на Сили Оборони і благоустрій. Вказаний тираж — 125 тис. примірників. Також в області з’явилися білборди, промарковані “команда Сергія Рудика”, із закликами підтримувати різні бригади Збройних Сил України.

Газета Рудика. Джерело: 18000

Про Віталія Войцехівського (197-й округ) і його долученість до проєкту ГО “ВПО” ми вже згадували вище. Ця громадська організація розгорнула активну діяльність по всій країні. За інформацією з її сайту, на Черкащині вона має 4 офіси — найбільше по країні. Під брендом ГО “ВПО” в області проводили публічні заходи, які позиціонують як благодійні. Серед таких, наприклад, концерти Ольги Полякової, Олександра Пономарьова та Дзідзьо. Також у 2024 році Войцехівський разом із колишнім головою Верховної Ради Дмитром Разумковим відвідав рідний для себе Жашків. 

Білборд із рекламою ГО “ВПО”. Джерело: ОПОРА

Інший нардеп, Олег Арсенюк (195-й округ), у 2024 році став членом Комітету ВРУ з питань антикорупційної політики, перейшовши з Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів.

Сергій Нагорняк (199-й округ) намагався отримати впізнаваність через резонансні заяви щодо відключень, які потім спростувало Міненерго. Уже у 2025-му його прізвище засвітилося на “плівках Міндіча”. Сам Нагорняк сказав, що така інформація його “здивувала”.

Любов Шпак (194-й округ) традиційно публікує у Facebook дописи, присвячені своїй депутатській діяльності, а також дописи із прив’язкою до різних дат. 

Андрій Стріхарський (196-1 округ) у 2024 році “засвітився” у розслідуванні журналіста Михайла Ткача щодо будівництва п’ятизіркового парк‐готелю на Закарпатті.

Якщо говорити про людей, які поки не є учасниками політичних процесів, але вірогідно, мають такі амбіції, перш за все варто відзначити забудовника Руслана Хомідова. Зовнішня реклама з його обличчям встановлена у Черкаському і Золотоніському районах. За інформацією з власних джерел ОПОРИ, взимку 2026 року Хомідов розмістивв рекламу на понад сотні білбордів в області.

Білборд з обличчям Руслана Хомідова. Джерело: ОПОРА

Окрім реклами на зовнішніх носіях, Хомідов регулярно фігурує в місцевих ЗМІ у матеріалах з ознаками політичної рекламию Він проводить конкурси малюнків, пригощає пенсіонерів макаронами й зефіром тощо. Також Черкасами пересувається автомобіль, маркований іменем Хомідова, а сам забудовник фотографується з продуктовими наборами у пакетах із його маркуванням.

Руслан Хомідов. Джерело: 18000

Варто зазначити, що Хомідов, який нині позиціонує себе як “успішний підприємець”, ще у 2021 році подавав декларацію як кандидат на посаду головного спеціаліста департаменту соціального захисту населення Черкаської ОДА. Там він вказав, що отримав 29 675 грн пенсії, а його дружина має дохід від підприємництва у 4 629 819 гривень. Водночас інформації про доходи від бізнесу самого Хомідова в декларації немає. Також Хомідов вказав, що всі грошові активи його родини станом на 2020 рік становили 29 506 грн.

Місцеві медіа пов’язують Хомідова з народним депутатом чотирьох скликань Миколою Катеринчуком, що обирався до Верховної Ради від “Нашої України” та “Батьківщини”, а з 2007 року є керівником “Європейської партії України”. 

Стабільну активність з ознаками політичних амбіцій зберігає ще один підприємець регіону — Руслан Мельник. Раніше він працював у черкаському УБОЗі УМВС, де був оперуповноваженим відділу боротьби з організованими групами та злочинними організаціями. За повідомленням місцевих медіа, у 2011 році його притягнули до відповідальності за двома статтями Кримінального кодексу: зловживання владою та службовим становищем та незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини, вчинений за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Його засудили на 8 років позбавлення волі з конфіскацією частини майна і позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах протягом 2 років та позбавленням звання старшого лейтенанта міліції.

Уже в травні 2020 року поліція затримала Мельника за підозрою в незаконному вилові риби. У 2025 році його звільнили від кримінальної відповідальності, а справу щодо нього закрили у зв’язку із закінченням термінів давності.

Нині Мельник є співвласником низки підприємств, що торгують рибою. До 2025 року серед них був “Рибтрейд”, брендування якого Мельник використовував під час зустрічей із людьми. “Рибтрейд” фігурує у кримінальному провадженні, згаданому вище. У медіа Мельник фігурує в матеріалах, що мають ознаки політичної реклами, де він позиціонує себе як благодійник, меценат і помічник армії.

Зрештою, варто згадати й білборди з ознаками антиреклами, які з’явилися у Черкасах на початку 2025 року. На них був зображений депутат Черкаської міської ради Руслан Батир (обраний від “Європейської Солідарності”), а також пародійні образи, які можуть бути схожі на нардепів Віталія Войцехівського та Антона Яценка. Батир, який нині є радником начальника ОВА Табурця, у коментарях медіа заперечив свій стосунок до розміщення цієї зовнішньої реклами. 

Масові заходи у 2024–2025 роках

За роки великої війни можна згадати дві найбільш масштабні акції, що відбулися на території Черкаської області. Перша — “Гроші на ЗСУ”. Вона стартувала восени 2023 року із зібрання під стінами Черкаської міської ради. Лідером руху стала дружина військового Валерія Цимбал — нова людина в громадській сфері регіону. Іншими лідерами стали Іван Подолян, Вікторія Феофілова, Артур Чемирис — добре відомі представники громадського сектору. Серед вимог протестувальників — збільшення фінансування ЗСУ, закупівля необхідного обладнання для військових за кошти міського бюджету, недопущення нецільового використання коштів під час війни тощо.

Кульмінацією акції став виступ Цимбал на сесії Черкаської міської ради 24 жовтня. Її слова викликали бурхливу реакцію в соцмережах і черкаському політичному середовищі. Цимбал закликала перерозподілити видатки міського бюджету, спрямувавши кошти із ремонтів доріг, озеленення тощо на потреби Збройних Сил. Надалі активність руху суттєво знизилася. 

Друга велика подія — ветеранська акція за наслідками “Корсунської трагедії” на початку 2026 року. 27 січня 2026 року під Корсунем у селі Нехворощ трапилася стрілянина. Були вбиті четверо поліцейський та стрілець, який виявився ветераном війни. Згодом опублікували його ім’я — Сергій Русінов. Інцидент викликав розголос у соціальних мережах, а згодом зачепив і соціально-політичне життя області. Щодо цих подій висловилися чи не всі медайні військові області: Дмитро Кухарчук, Ярослав Нищик, Сергій Воронов та інші та ін.

1 лютого у центрі Черкас відбулася масштабна акція протесту, організована ветеранською спільнотою. На Соборній площі зібралися десятки ветеранів війни і мешканців області, які вимагали прозорого й справедливого розслідування стрілянини. Серед вимог — звільнення керівника черкаської обласної поліції Олега Гудими.

Мітинг у Черкасах. 1 лютого 2026 року. Джерело: Черкаська інформаційна платформа

Як наслідок, з посад звільнили фактично все керівництво поліції Черкаської області, включно з Гудимою. Новим начальником ГУНП був призначений Ярослав Меженний, який до цього виконував обов’язки керівника поліції на Донеччині. До посад у структурах Головного управління Національної поліції Меженний очолював поліцію Бахмута та Маріуполя, також працював у Лимані. Нині діалог між місцевою поліцією та ветеранською спільнотою триває. У процес у ролі “модератора” залучений начальник ОВА Ігор Табурець. 

Військово-громадська діяльність

Загалом у регіоні широко представлена реклама різних військових підрозділів. Візуально найбільше реклами Третьої ОШБР (нині — Третій армійський корпус), яка має тісні зв'язки з Черкасами. Наприклад, черкащанин Дмитро Кухарчук — нині заступник командира Третього армійського корпусу Андрія Білецького і фактичний лідер черкаського осередку “Національного корпусу”. Свого часу він балотувався до Верховної Ради (2019 рік) та на посаду мера Черкас (2020 рік). Олег Петренко (нині депутат обласної ради від “Черкащан”, а в минулому народний депутат від БПП “Солідарність”) — Голова штабного фонду 3-го армійського корпусу. Начальником штабу корпусу є ще один черкащанин — Петро Горбатенко.

Окремо варто згадати Черкаську 118 бригаду ТрО. Командиром бригади є Ярослав Попко. Свого часу в медійному просторі широко фігурував тодішній командир 156-го батальйону бригади Володимир Петришин. Нині він став заступником керівника обласного ТЦК. 

Також у розділі вище ми згадували ще двох медійних військових — Ярослава Нищика та Сергія Воронова. Обидва є представниками партії “Свобода”. Нищик був депутатом і секретарем Черкаської міської ради. Сергій Воронов — депутатом обласної ради та керівником черкаського міського департаменту освіти, балотувався на посаду міського голови. Він є керівником обласного осередку партії.

Згаданий інцидент у Корсуні та його наслідки спонукали найбільш медійно впізнаваних черкаських військових до активних публічних дій, що зрештою призвело до перезавантаження керівництва обласної поліції. Співрозмовники ОПОРИ в політичних колах підтверджують: призначення на керівні посади в ГУНП “бойових” поліцейських із Донеччини відбулося, зокрема, під впливом цієї групи військових.

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.