Станом на перший квартал 2024-го після двох років великої війни ситуація на Черкащині залишається стабільною і контрольованою. В цілому 2023-й мало чим відрізнявся від попереднього року. Ключовою відмінністю стало збільшення кількості ракетно-дронових ударів ворога по території області: “дісталося” і центру Черкас, де тепер про війну нагадує зруйнований готель, і Смілі, і особливо Умані. 28 квітня 2023 року увійде в історію як один із найтрагічніших днів в історії області — тоді російська ракета забрала життя 23 людей, зокрема 6 дітей.

Черкащина й далі прихищає переселенців, допомагає відбудовувати деокуповану Херсонщину, намагається відновити зруйновані об’єкти на своїй території, проводить тендери на будівництво та ремонти укриттів тощо. Політичне середовище області й обласного центру продовжує перебувати у загальному затишші, попри незначні спалахи активності.

Війна та її наслідки для області

За період з 24 лютого 2022 року до 8 квітня 2024 року повітряна тривога лунала на Черкащині 1286 разів (у 2023 році було 442 сигнали про небезпеку). За цим показником наша область закриває чільну десятку регіонів країни. Загальна тривалість тривог — понад 1,3 тис. годин.

За інформацією порталу Air-alarms, у ЗМІ було 50 повідомлень про вибухи на Черкащині. Втім, не відомо, йдеться про роботу ППО, знищення залишків боєприпасів чи “прильоти”, і перевірити цю інформацію неможливо.

Як повідомляла Українська Гельсінська спілка, станом на січень 2024 року на Черкащині було відомо про 27 загиблих та 65 поранених цивільних. Офіційно інформацію про кількість загиблих в області не оприлюднювали, тож перевірити ці дані неможливо. При цьому у своєму звіті за травень 2023 року Спілка теж подала інформацію про 27 загиблих — хоча у грудні 2023 року внаслідок ракетного удару по Смілі загинула ще одна людина. Своєю чергою у звіті прокуратури в лютому 2024 року назвали іншу — 25 загиблих. 

Порівняно з 2022 роком у 2023-му зросла кількість ракетних ударів ворога по Черкащині. Зокрема, 28 квітня 2023 року ворог завдав удару по багатоповерхівці в Умані, де загинули 23 людини. У листопаді минулого року СБУ повідомила про підозру Сергію Кобилашу — командувачу дальньої авіації Військово-повітряних сил РФ, який віддав наказ на проведення ракетних ударів по житловому будинку в Умані.

Невдовзі, 9 червня 2023 року, Росія знову завдала удару «Калібрами» по Умані, цього разу влучивши у нежитлові будівлі та супермаркет. ЗМІ повідомляли про госпіталізацію 8 осіб.

9 травня 2023-го ворог вдарив неподалік Черкас. Вибуховою хвилею пошкоджено 47 вікон будівлі обласного протитуберкульозного диспансеру.

21 вересня 2023 року росіяни знову завдали удару по Черкасах. Уламки збитої ракети влучили в готель у центрі міста. Було госпіталізовано 6 людей, 2 з них у тяжкому, але стабільному стані.

Також, як зазначалося вище, 29 грудня 2023 року Росія завдала ракетного удару по Смілі. Було травмовано 9 людей, згодом одна жінка померла в лікарні. Був пошкоджений 51 приватний будинок.

У лютому 2024 року очільник Черкаської ОВА Ігор Табурець повідомив, що за 2 роки вторгнення внаслідок дій РФ пошкоджено близько 405 будівель. Це житлові будинки (приватні й багатоквартирні), 10 шкіл, 11 дитсадків та 7 лікарень, а також інші об'єкти.

Нині тривають відновлювальні роботи на місці деяких ударів ворога. Зокрема, йдеться про Паланський ліцей, фактично зруйнований у перший день великої війни. Голова Черкаської ОВА говорив, що цей об’єкт — найбільш постраждалий в області та підпадає під фінансування державної програми відновлення. У листопаді 2023 року був укладений договір на реконструкцію ліцею на суму 139 млн грн. Роботи планують завершити до кінця 2024 року.

У тому ж місяці провели тендер на реконструкцію зруйнованого багатоквартирного будинку в Умані за 64,9 млн грн. У кінці минулого року глава області критикував роботу підрядника і погрожував розірвати договір. Однак нині договір чинний, і роботи тривають. Сума фінансування на 2023 рік — 6 млн грн.

За інформацією Черкаської ОВА, станом на початок лютого 2024 року область прийняла 283,4 тис. вимушених переселенців. На обліку в Єдиній інформаційній системі в області перебуває 145 тис. осіб, із них 134 тис. — після початку повномасштабної агресії РФ.

Восени минулого року при обласній адміністрації створили Раду з питань внутрішньо переміщених осіб. До неї ввійшли 18 людей: 9 — внутрішньо переміщені, 3 — представники громадських об’єднань, 6 — представники структурних підрозділів облдержадміністрації.

У жовтні 2023 року Forbes повідомляв, що на Черкащину релокувалися 24 підприємства. 

Географія й економіка області

Площа Черкаської області становить 20,9 тис. квадратних кілометрів, населення — близько 1,2 млн осіб (довоєнні цифри).

Нині область поділена на 4 райони: Черкаський (найбільший за площею та населенням), Уманський, Звенигородський і Золотоніський. Загалом в області сформовано 66 територіальних громад, серед яких 16 міських, 10 селищних та 40 сільських.

Територія області рівнинна й умовно поділяється на дві частини — правобережну і лівобережну. Регіон розташований у лісостеповій зоні, досягаючи на півдні зони степу.

На Черкащині, на північній околиці села Мар’янівка між містом Шпола (колишній райцентр) і селом Матусів, розташований географічний центр України. У серпні 2021 року тут відкрили артоб’єкт “Серце України”.

Область багата на нерудні корисні копалини. Це граніти різних типів, близько 400 родовищ глин — зокрема найбільше в Україні родовище бентонітових і палегорськітових глин. Серед паливних ресурсів переважають буре вугілля і торф. Рудні корисні копалини представлені у вигляді осадових залізних руд. Також є понад 100 родовищ цегельно-черепичної сировини, запаси будівельних пісків (зокрема кварцових), каменю (облицювального і будівельного) та керамзитової сировини, вторинних каолінів, бокситів. На межі Черкаської й Кіровоградської областей розташоване Бовтиське родовище горючих сланців. 

За інформацією Черкаської ОДА, загалом в області налічується 257 родовищ корисних копалин, у тому числі 250 місцевого та 7 загальнодержавного значення. У квітні 2023-го Forbes оцінив корисні копалини Черкащини у 168 млрд доларів.

Головним промисловим центром області є Черкаси, також промилосвість розвинута в містах Сміла, Золотоноша й Умань.

За даними порталу Invest in Сherkasy Region, у 2023 році з Черкащини експортували продукції на 1 221 млн доларів (близько 3,4% від загальнонаціональної суми). Це приблизно на рівні з 2022 роком і суттєво вище за довоєнний 2021-й. Більше третини всієї суми (470 млн доларів) становлять продукти рослинного походження, ще 358,9 млн — продукти тваринного походження, 165 млн — жири й олії. Найбільше область експортує в Польщу, Румунію і Китай. 

Імпорт на Черкащину за 2023 рік сягнув 659 млн доларів. Понад 20% цієї суми становить хімічна продукція — 160 млн доларів, ще понад 83 млн доларів — машини й обладнання. Імпортна продукція надходить переважно з Китаю, Угорщини та Німеччини. 

Одним із найбільших і найважливіших секторів економіки області є агропромисловий комплекс. У 2019 році Черкащина посіла перше в Україні місце за врожайністю зернових і зернобобових культур. За інформацією ОДА, до війни в області виробляли 5,9% валової сільськогосподарської продукції від загальнодержавного виробництва — 5-те місце по Україні. 

За останньою доступною інформацією, до великого вторгнення Черкащина була серед лідерів у сферах хімічної промисловості (“Укравіт”, ПАТ “Азот”), виробництва автобусів (“Черкаський автобус”), фармацевтичної продукції (“Юрія-Фарм”) і тканин.

За даними порталу Work.ua, у травні 2023-го середня пропонована зарплата в області становила 14 417 грн. У квітні 2024 року вона зросла до 17 044 грн. Нині ж ця цифра по країні дорівнює 18 728 грн.

У 2023 році три компанії з представництвом у Черкасах входили до 50 найбільших ІТ-бізнесів країни. У 2024-му таких компаній стало вже 5: EPAM (перше місце рейтингу), Software, Avenga, Netpeak Group та SPD Technology.

Найбільші фінансово-промислові групи

“Миронівський хлібопродукт” — міжнародна компанія у сфері харчових та агротехнологій, яка має виробництва в Черкаському районі, найбільший виробник і експортер курятини в Україні. Станом на 2022 рік земельний банк компанії становив 362 тис. га. 

До складу холдингу “МХП” на Черкащині входять, зокрема, “Катеринопільський елеватор”, який виробляє комбікорми і є одним з лідерів у сфері переробної промисловості, та НВФ “Урожай”, що займається рослинництвом та в 2023 році отримало виторгу на 5,8 млрд грн.

МХП належить Юрію Косюку, який був першим заступником голови Адміністрації Президента (2014 рік), а потім — позаштатним радником президента Петра Порошенка.

Компанія має політичні амбіції в регіоні. За інформацією ЗМІ, вона впливає на фракції “Батьківщина” та “Черкащани” у Черкаській обласній раді. У довоєнні роки компанія також мала вплив на народних депутатів від Черкащини й тодішнє керівництво області.

За індексом “Опендатабот”, МХП очолив список українських аграрних компаній за доходами за 2023-й рік, які сумарно сягнули 21.43 млрд грн. 

Ще одна велика компанія Черкащини — “ЛНЗ-Груп” — це агропромисловий холдинг, утворений на базі Лебединського насіннєвого заводу (колишній Шполянський район). Голова наглядової ради компанії — Дмитро Кравченко, голова правління — Михайло Сідлецький.

Компанія має вплив на фракцію “Черкащани” в обласній раді. Працівник “ЛНЗ-груп” Віталій Красюк є депутатом Черкаської міськради від “Європейської Солідарності”.

Також компанія заснувала власний футбольний клуб — ЛНЗ. У 2023 році він став першим клубом з області, який вийшов до Української прем’єр-ліги. Після ребрендингу команда переїхала зі Шполи в Черкаси, де зараз проводить свої домашні матчі. Станом на початок квітня ЛНЗ посідає 9 місце в рейтингу чемпіонату України.

У 2023 році “ЛНЗ-груп” збільшило свій дохід на 17% — до 15,68 млрд грн.

KERNEL — агрохолдинг із найбільшим земельним банком в Україні, найбільший український виробник і експортер соняшникової олії, один з провідних постачальників агропромислової продукції з України на міжнародному ринку. На частку компанії припадає близько 15% світового експорту соняшникової олії та 18% експорту зернових. Бізнес належить Андрію Веревському, який був депутатом IV-VII скликань від “Партії регіонів” та “БЮТ”).

На Черкащині KERNEL представлений дочірнім СТОВ “Придніпровський край”, що базується в Золотоноші.

У 2023 році компанії групи заробили 14,71 млрд грн.

ПАТ “Азот” (Черкаси) — одне з найбільших в Україні підприємств із виробництва азотних добрив, що входить у міжнародну групу компаній “Group DF”, що належить Дмитру Фірташу. У 2018-му підприємство посіло стало найбільшим в Україні виробником мінеральних добрив.

Керівником ПАТ “Азот” є Віталій Скляров. Він входить до правління впливового місцевого політичного проєкту “Черкащани”, який має найбільшу фракцію в Черкаській обласній раді та фракцію в Черкаській міській раді. Крім того, близько року тому представник “Азоту” і депутат міськради Іван Сухарьков очолив одне зі стратегічних комунальних підприємств міста — “Черкасиводоканал”. 

У квітні 2023 року ЗМІ повідомляли, що борги товариства виставлять на продаж за 1,9 млрд грн. У червні того ж року з'явилася інформація, що Фірташ свого часу нібито отримав кредит від російського “Газпромбанку” за кошти якого, зокрема, і придбав ПрАТ “Азот”. 

Загальна політична ситуація в Черкаській області

В цілому політична ситуація в області залишається стабільною — особливо якщо порівнювяти її з довоєнними роками.

Загалом можна виокремити 3 можливі лінії розколу, які раніше призводили до політичного «хвилювання» в регіоні. Це традиційно взаємини міської та обласної влади, взаємини влади та опозиції в Черкаській міській раді і взаємини громадського сектору та міської влади Черкас. У всіх трьох випадках присутня Черкаська міська рада — після фінансової децентралізації вона отримала значний фінансовий ресурс і, як наслідок, вплив із можливістю розпоряджатися бюджетом у більш як 4 млрд грн.

Нині ситуація з цими лініями можливих розколі досить стабільна — як мінімум, у двох із трьох випадків. Зокрема, на другий рік війни немає публічних конфліктів та протиріч між головою ОВА Ігорем Табурцем (призначений у березні 2022 року) та міським головою Черкас Анатолієм Бондаренком (партія “За майбутнє”). Втім, є певні дрібні непорозуміння між адміністрацією і мерією, як-от у ситуації з модульними укриттями.

Також досить стабільною лишається і ситуація всередині Черкаської міської ради. Єдиною фактичною опозицією команді міського голови і «дружнім» до нього політсилам нині є лише залишки фракції «Голосу» — лише 3 депутати. Певні тривожні сигнали для міського голови пролунали після сесії 4 квітня, коли чи не вперше за свою каденцію він розкритикував депутатів за зняття виплат породіллям. Однак поки що робити гучні висновки зарано.

З третім пунктом все було спокійно аж до осені 2023 року, коли представники руху “Гроші на ЗСУ” вперше зібралися під міськрадою. Кульмінацією став виступ активістки Валерії Цимбална сесії Черкаської міської ради  24 жовтня. Її слова викликали бурхливу реакцію а соцмережах і черкаському політичному середовищі. Про діяльність руху ми розповімо трохи нижче, а тут лише додамо, що після ухвалення бюджету в новому році діяльність руху пішла на певний спад. Про це свідчить, наприклад, відсутність реакції політичної верхівки керівництва міста на останні мітинги. У бюджет Черкас на 2024 рік заклали 440 млн грн на підтримку ЗСУ. 

Черкаська міська рада

На місцевих виборах 2020 року до Черкаської міської ради пройшли 42 представники 7 партій: “Слуга народу” (8 депутатів), “За майбутнє” (8 депутатів і міський голова), “Європейська Солідарність” (7 депутатів), “Голос” (6 депутатів), “Черкащани” (4 депутати), “Батьківщина” (4 депутати) та “Опозиційна платформа — За життя” (теж 4 депутати).

На сьогодні в раді фактично лишається 38 депутатів, оскільки представники нині забороненої “ОПЗЖ” після “джентльменської” домовленості всередині ради участі в засіданнях не беруть. Двоє з них — Олег Кашко та Ярослав Левицький — склали мандати. Ексголова фракції Олександр Замирайло перебуває під слідством, а ще одна обраниця — Юлія Погостінська — випала з інформаційного поля.

У раді панує стабільна більшість навколо міського голови Анатолія Бондаренка, яку формують представники фракцій “За майбутнє”, “Батьківщина” та “Черкащани”, також для важливих питань голоси дають фракції “Слуга народу”, “Європейська Солідарності” і навіть частина «Голосу». Секретар міської ради — Юрій Тренкін від ВО “Батьківщина”.

Традиційно у Черкаській міській раді заведено вважати “сигнальним” голосування за премію міському голові — саме воно демонструє реальний стан справ. За 400% премії Бондаренку на 2024 рік проголосували 28 депутатів. Як “комплімент” меру депутати також повернули йому фонд міського голови, від своїх же — відмовилися. Фонд мера становитиме 930 тис. грн можливістю надати одноразову грошову допомогу в 4400 грн. 

“За майбутнє” провело “ротацію” депутатів

У січні 2024 року промерська фракція “За майбутнє” відкликала депутатку Любов Майбороду, яку ще в серпні 2023-го виключили з фракції. Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко це поясни таке рішення тим, що Майборода не голосувала за підтримку військових, натомість сама депутатка назвала ці дії “автократією”. Нині вона намагається оскаржити рішення фракції у Шостому апеляційному адмінсуді.

Майбороду замінив наступний у списку партії кандидат Юрій Єфремов. Нині він очолює комунальне підприємство “Екологія”. У 2015 році Єфремов намагався стати депутатом Черкаської міської та обласної ради за списком проросійської партії “Опозиційний блок”.

“Голос” втратив 3 депутатів

Партія “Голос” на початку 2023 року втратила “свого” заступника міського голови Павла Валенчука, а згодом — відразу трьох депутаток: Надію Івашкову, Валерію Шинкарьову та Катерину Холупняк. Формально вони залишаються у фракції, але не діють суголосно з нею.

Публічно відставку Валенчука пояснили тим, що він не впорався з питанням укриттів. Непублічно у кулуарах говорили, що це була своєрідна “помста” за порушення попередніх міжфракційних домовленостей під час голосування за бюджет.

Натомість Івашкову і Холупняк у кулуарах пов’язують зі “Слугами народу”, а Шинкарьову — з командою міського голови. Валерія Шинкарьова — єдина депутатка від “Голосу”, яка підтримала преміювання мера. Також всі троє зараз входять до “Міжфракційного об’єднання сприяння освіті”, головою якого є лідер фракції “Слуг” Араік Мкртчян.

“Європейська Солідарність” — в епіцентрі скандалів

Партія експрезидента у 2023 році засвітилася в двох скандалах. Перший стосується депутата Сергія Рубана і має два епізоди: його студентство та виїзд за кордон. Зокрема, останній факт нині розслідує СБУ. Рубан, який є чиновником міської ради, виїхав з України нібито за службовим відрядженням. За версією слідства, прикордонникам він повідомив, що працює в одній із приватних лікарень і прямує з метою налагодження співпраці з іноземною клінікою до Мюнхену. Попри суспільний резонанс, жодної публічної реакції керівництва партійного осередку не було.

Другий епізод — конфлікт між військовослужбовцем Русланом Батирем та керівником фракції Сергієм Кудактіним і тим же Рубаном. Восени Батир із трибуни звертався  о Порошенка, звинувативши колег по фракції у корупції, пристосуванстві та спробах уникнути мобілізації. За це Кудактін обіцяв подати до суду, але далі заяв справа не пішла. Батир вийшов із фракції “ЄС” та обіцяє скласти мандат, якщо це зроблять Кудактін та Рубан.

Ситуація в інших фракціях залишається досить стабільною та спокійною. Маркером може бути голосування за бюджет на 2024 рік у грудні 2023 року, який підтримали 35 із 38 депутатів . 

Черкаська обласна рада

На місцевих виборах 2020 року депутатські мандати отримали представники 6 політичних сил. ВО “Черкащани” — 18 представників, “Слуга народу” і “За майбутнє” — по 12,  “Європейська Солідарність” — 9, “Батьківщина” — 7, “Опозиційна платформа — За життя” (нині позафракційні) — 6

Головою обласної ради обрали Анатолія Підгорного (“Черкащани”). Нині в нього лишилося 2 заступники з 4. У президії, як і раніше, перебувають Михайло Мушієк (“Батьківщина”) та Роман Сущенко (“ЄС”). Водночас обраний від “ОПЗЖ” Володимир Доманський склав повноваження ще у вересні 2022-го. Інший заступник — Сергій Лісовий (“Слуга народу”) — пішов на фронт, де навесні 2023 року отримав поранення. Участі в роботі ради він не бере.

15 березня депутати намагалися призначити ще одного заступника голови облради. Йдеться про голову фракції “Слуга народу” Анатолія Яріша. Його кандидатуру внесли з голосу, але вона набрала тільки 17 голосів. Вірогідно, його кандидатуру будуть вносити на розгляд і на наступних сесіях.

Загалом Черкаська обласна рада збирається регулярно, але нечасто. У 2023 році відбулося 5 засідань: по одному щотри місяці та бюджетна сесія в кінці року. Гучних питань, які могли б спричинити суспільний резонанс, не фіксувалося. Рада розглядала питання призначення директорів комунальних закладів, поводження з комунальним майном, затвердження різних програм тощо.

У березні 2023 року змінився голова фракції  “За майбутнє”. Замість Світлани Легойди ним став Євген Курбет. Цю заміну в кулуарах пояснюють зі зміною сфер впливу. Легойду пов'язують із колишнім головою обласного осередку “За майбутнє”, нардепом Антоном Яценком, а Курбет орієнтується на нинішнього очільника територіального осередку Анатолій Бондаренка, дружина якого також є депутаткою обласної ради від цієї політичної сили.

Після змін у фракції передумав складати мандат колишній голова обласної ради, а нині депутат Олександр Вельбівець. Він написав заяву про складання повноважень, але перед сесією забрав її. Однак обласна рада встигла позбавити його мандату, тому депутат оскаржував це рішення. 7 березня 2023 року Черкаський окружний адміністративний суд задовольнив його позов. Нині Вельбівець є позафракційним депутатом.

Народні депутати від Черкащини

На парламентських виборах у 2019 році на 5 з 7 округів Черкащини перемогу святкували представники партії “Слуга народу”. Восени 2021 року в 197-му окрузі відбулися проміжні вибори, оскільки нардепа Олександра Скічка призначили головою Черкаської ОДА. Тоді мандат отримав міський голова Золотоноші Віталій Войцехівський, який представляв “Слугу народу”

Депутати-мажоритарники від Черкащини

Любов Шпак (ВО №194, “Слуга народу”) до великої війни увійшла до міжфракційного об’єднання “Розумна політика”. Після початку вторгнення вона фактично зникла з інформаційного простору. Останні згадки про неї у всеукраїнських медіа датовані кінцем 2021 року, активність на публічній сторінці майже відсутня.

Олег Арсенюк (ВО №195, “Слуга народу”) також не є помітною фігурою в інформаційному полі. На початку 2023 року він фотографувався з одіозним Миколою Тищенком, із яким входив до його екологічної ТСК. На початку цього року ЗМІ повідомляли, що на другий місяць війни дружина Арсенюка купила авто Mercedes за 1,9 млн гривень

Андрій Стріхарський (ВО №196, “Слуга народу”), вірогідно, має амбіції лишитися в політиці, тому регулярно замовляє іміджеву інформацію в ЗМІ. На початку цього року Стріхарський втрапив у скандал із будівництвом п’ятизіркового готелю в Ужгороді, ставши “героєм” журналістського розслідування.

Віталій Войцехівський (ВО №197, “Слуга народу”) є народним депутатом з 2021 року. У кінці 2023 року він вийшов з партії, яка, по суті, подарувала йому мандат. Депутат регулярно “присутній” на сторінках локальних медіа, і не лише в позитивному ключі, а й у матеріалах з ознаками “чорного піару”.

Сергій Рудик (ВО №198, самовисуванець) — єдиний нардеп із Черкащини, який вступив до лав ЗСУ, один з 5 народних депутатів, що нині проходять службу в Збройних Силах.

Сергій Нагорняк (ВО №199, “Слуга народу”) протягом 2023 року встиг потрапити в низку скандалів із роздачею простроченої гуманітарки та підозрою від САП щодо недостовірного декларування. У 2024-му він відкрив “Тарасову юрту” в Звенигородці. Нагорняк регулярно коментує питання електрики та енергетики, в тому числі в досить негативному ключі. Його резонансні тези опісля спростовують офіційні інстанції, хоча депутат входить до Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.

Антон Яценко (ВО №200, самовисуванець) у 2023 році публічно конфліктував із головою Черкаської ОВА Ігорем Табурцем та мером Черкас, своїм колишнім однопартійцем Анатолієм Бондаренком, звинувачуючи їх у хабарництві. 24 жовтня 2023 року Печерський райсуд Києва зобов’язав Яценка спростувати інформацію про хабарництво Табурця. Нардеп подав апеляцію на це рішення. Вважають, що така поведінка нардепа пов’язана з втратою ним впливу в Уманській міській і Черкаській обласній радах. Нині у соцмережах Яценко регулярно критикує мера Умані Ірину Плетньову, яка теж була його однопартійкою та навіть помічницею.

У травні 2023 року в інтерв’ю місцевому ЗМІ ПЛетньова заявила, що Яценко нібито натякав їй на потенційні домовленості з росіянами у разі їхнього успішного наступу. Пресслужба нардепа спростувала цю інформацію. У червні ДБР відкрило кримінальне провадження за статтями 109 та 111 ККУ, однак уже у вересні справу закрили.

Серед нардепів-”списочників” із черкаським «корінням» варто відзначити насамперед Роксолану Підласу (“Слуга народу”, голова Комітету з питань бюджету) й Ірину Геращенко (“Європейська Солідарність”, співголова фракції, “кураторка” черкаського обласного осередку), а також Олександра Завітневича (голова Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки), який є головою черкаського обласного осередку “Слуги народу”.

Медіа регіону

Черкащина досить багата на різного роду інтернет-ресурси. За інформацією порталу similarweb, найбільш відвідуваними в березні цього року були такі сайти:

  • “18000” — 240 тис. відвідувачів

  • “ЗМІ.ск.юа” — 185 тис.

  • “Про все” — 170 тис.

  • “Прочерк” — 163 тис.

  • “Вичерпно” — 139 тис.

Щодо зв'язків ЗМІ з місцевими політиками, то, наприклад, видання “Вичерпно” належить депутату міськради від “Слуги народу” Араіку Мкртчяну, а колишнім власником та директором ресурсу була Анастасія Чубіна — нині заступниця міського голови за квотою “Слуг”. Співвласником “ЗМІ.ck.uа” є заступник міського голови Черкас Сергій Тищенко. “Прочерк” належить Олексію Душейку — представник партії “Черкащани”, а колишній власник ресурсу — Сергій Томіленко — нині є головою НСЖУ України.

З локальних телеканалів продовжують працювати “Ільдана” та “ВІККА”. Телерадіокомпанія “ВІККА” належить структурами експолітика, а нині президента ФБУ Михайла Бродського. Директор юрособи — Сергій Кузляєв, який свого часу балотувався до міськради від партії Бродського “ПВД”. “Ільдана” належить Петру Душейку, батьку вищезгаданого Олексія Душейка, що має досить багату політичну біографію.

Лідером у телегалузі лишається черкаська філія “Суспільного”. ЗМІ має 111 тис. підписників у йейсбуці (найкращий з велкими відривом показник у регіоні) та 55 тис. підписників на ютубі.

У телеграмі найбільше підписників мають чинний голова ОВА Ігор Табурець (161 тис. підписників) та ексголова області Олександр Скічко (91 тис.), який свій канал майже не веде. Серед інших каналів найпопулярнішим є “NewsCherkassy” зі 124 тис. підписників.

Окремо варто згадати конфуз із фейсбук- сторінкою міського голови Анатолія Бондаренка. Він має 59 тис. читачів, однак його акаунт понад два роки перебуває в “тіньовому бані” через допис про збір коштів для одного з підрозділів ЗСУ. Своєю чергою Ігор Табурець має 49 тис. підписників. У політика та військового Сергій Воронова — 26 тис. підписників, ще 22 тис. підписників має громадський діяч і військовий Дмитро Кухарчук. В інших політиків та громадських діячів суттєво менша аудиторія. 

Найбільшу ж аудиторію у фейсбуці, телеграмі й інстаграмі має ресурс “18000”: 50 тис. підписників у фейсбуці, 13 тис. — у телеграмі й 7 тис. — в інстаграмі. 

Громадська і волонтерська діяльність

До великої війни Черкащина була дуже активною не лише в плані політичних процесів, а й щодо різного роду громадської діяльності. Після вторгнення ця активність пішла на суттєвий спад. Значна частина громадського сектору пішла на фронт — наприклад, Дмитро Кухарчук, Ігор Зайчук і більшість представників “Національного корпусу” (нині — Третя штурмова бригада), ж Сергій Воронов, Ярослав Нищик, Максим Рудик (111 бригада ТрО). Інша частина сектору нині зосереджена на волонтерській діяльності.

Винятком стала діяльність руху “Гроші на ЗСУ”, мітинги якого розпочалися у Черкасах у кінці жовтня 2023 року і тривають донині. Лідером руху стала дружина військового Валерія Цимбал — нова людина в громадській сфері регіону. Іншими лідерами руху є, зокрема, Іван Подолян, Вікторія Феофілова, Артур Чемирис — добре відомі представники громадського сектору.

Мітинги відбуваються під Черкаською міською радою та на сесійних засіданнях. Серед вимог протестувальників — збільшення фінансування ЗСУ, закупівля необхідного обладнання для військових за кошти міського бюджету, недопущення нецільового використання коштів під час війни тощо.

На жаль, є серед громадського сектору і втрати. 10 березня 2024 року загинув Костянтин Мірошниченко — боєць 3 ОДШБр, до великої війни — ініціатор та організатор численних соціально-культурних проєктів у місті. Петиція з ініціативою перейменування вулиці Лазарєва в центрі Черкас на честь Костянтина Мірошниченка зібрала необхідну кількість голосів і тепер має бути розглянута топонімічною комісією та міською радою.

19 червня 2022 року загинув Павло Наконечний (“Історик”) — координатор громадської організації “Поклик Яру”. У листопаді 2023 року Черкаська обласна рада проголосувала за перейменування Черкаського обласного центру туризму, краєзнавства та екскурсій його іменем.

У березні 2023 року в Черкасах встановили табличку “Алея Павла Собка” на місці вивіски “Алея Путейка”. Нова назва присвячена відомому черкаському волонтеру, який загинув у квітні 2022 року. 

Також на Черкащині продовжують діяльність організації, що допомагають армії ще з 2014 року. Це, зокрема, Центр допомоги армії на чолі з депутаткою облради Оксаною Циганок та “Наш Батальйон”, очолюваний В’ячеславом Скічком, “Койоти” (відомі місцеві волонтери Юрій Кулик та Зоя Бойченко) тощо. Уже після вторгнення активізувалися Help and Hope (засновник — депутат міськради Нарек Казарян), БФ “18000: Разом” (проєкт місцевого інформаційного видання “18000”), ГО “Січ” (засновники — Віталій Радченко та Ілля Ястреб) та інші.

Однією із найбільш впізнаваних волонтерок Черкащини є журналістка “Суспільного” Вікторія Хамаза (47 тис. підписників в інстаграмі), яка організовує збори та регулярно передає допомогу на фронт.