За результатами спостереження за загальнодержавними та місцевими виборами в Україні, а також аналізу українського виборчого законодавства і проєктів змін до нього Венеційська комісія та міжнародні місії зі спостереження за виборами Бюро демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ) запропонували низку рекомендацій щодо посилення механізмів забезпечення виборчих прав окремих категорій виборців — вимушено переміщених осіб, жінок, виборців з інвалідністю та національних меншин.

Зокрема, Венеційська комісія та Місії БДІПЛ зі спостереження за виборами неодноразово рекомендували запровадити механізми забезпечення дотримання гендерних квот на парламентських і місцевих виборах (передбачити адекватні стримувальні санкції за їх недотримання), застосовувати додаткові спеціальні заходи для просування кандидаток і заохочувати партії до збільшення кількості жінок у своїх списках на виборах. 

Не обійшли увагою у своїх звітах місії БДІПЛ і проблему забезпечення виборчих прав виборців з інвалідністю. Серед іншого, було рекомендовано дозволити таким виборцям вимагати виключення інформації про свою інвалідність з Державного реєстру виборців (ДРВ), спростити їх доступ до виборчих дільниць, забезпечити дотримання принципів універсального дизайну та розумної доступності. За результатами спостереження за виборами 2019–2020 років БДІПЛ рекомендувало реформувати інститут недієздатності та усунути обмеження виборчих прав на підставі “розумового та психічного розладу”. 

У контексті забезпечення виборчих прав національних меншин БДІПЛ запропонувало покращити механізми забезпечення їх представництва у виборних органах (наприклад, розглянути доцільність створення регіональних партій або забезпечити можливість самовисування кандидатів на виборах, враховувати місця компактного проживання меншин при утворенні виборчих округів), забезпечити оприлюднення ключової інформації про вибори мовами меншин (у місцях широкого використання відповідних мов), забезпечити друк виборчих бюлетенів мовами національних меншин, а також дозволити представникам меншин здійснювати агітацію мовами меншин.

Виконання цих рекомендацій БДІПЛ є передумовою вступу України до ЄС, адже виборча реформа є одним із компонентів Кластера 1 “Основи процесу вступу до ЄС”. На необхідності їх виконання наголошено у звітах Європейської комісії щодо України за 2024 та 2025 роки.

Крім виконання рекомендацій БДІПЛ щодо реформування виборчого законодавства, у Звіті щодо України за 2025 рік Європейська комісія визначила одним із пріоритетів виборчої реформи забезпечення політичних прав громадян України, які зазнали вимушеного переміщення в Україні й за кордон, а також виборчих прав військовослужбовців.

Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала стан виконання цих рекомендацій і запропонувала перелік можливих кроків щодо забезпечення їх виконання.

Стан забезпечення виборчих прав вразливих категорій виборців: загальний огляд

Вимушено переміщені виборці

Загальна кількість внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в Україні станом на початок 2026 року становила приблизно 4,62 млн осіб. За оцінками Агентства ООН з питань біженців, кількість українських біженців загалом у світі становила 5,9 млн осіб, із яких близько 5,3 млн перебували у Європі.

Протягом 2019–2020 років до українського виборчого законодавства було внесено низку змін, спрямованих на забезпечення виборчих прав ВПО, зокрема спрощено процедуру зміни місця голосування без зміни виборчої адреси та процедуру зміни самої виборчої адреси. Разом з тим, ці зміни не могли врахувати масового вимушеного переміщення виборців в Україні й за її межі після початку російського повномасштабного вторгнення, припинення оновлення бази даних ДРВ у 2022 році (ЦВК почала поетапно відновлювати базу даних Реєстру з 2023 року, а повністю відновила його роботу аж у грудні 2025 року), відсутність виборчих адрес у майже 1,4 млн виборців тощо. Наявна система закордонних виборчих дільниць при дипломатичних установах не зможе забезпечити голосування мільйонів виборців, переміщених за кордон, а реалізація ними права бути обраними буде значно ускладненою — якщо взагалі можливою — через наявність у Конституції цензу осілості для кандидатів у народні депутати України та кандидатів у Президенти (5 та 10 років перед днем проведення виборів відповідно). 

Ці та інші проблеми реалізації виборчих прав вимушено переміщених осіб обговорюють у рамках Робочої групи з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів в Україні (далі — Робоча група), однак її діяльність поки що не втілилася в проєкт спеціального закону про порядок проведення перших повоєнних виборів, як і в будь-який інший проєкт змін до виборчого законодавства.

Військовослужбовці

Загальна чисельність Збройних Сил України, за різними оцінками, становить приблизно 880–990 тис. осіб, із них близько 300 тис. проходять службу в підрозділах, безпосередньо залучених до ведення бойових дій (точні дані невідомі, оскільки є державною таємницею). 

Належній реалізації їхніх виборчих прав на перших повоєнних виборах перешкоджатиме низка чинників: неможливість організації голосування за місцем реєстрації (тобто на виборчих дільницях поза межами дислокації військових частин і формувань), безпекові й інші ризики у випадку організації голосування за місцем дислокації, складність поєднання військової служби з потенційним статусом кандидата. Без забезпечення виборчих прав військовослужбовців на перших повоєнних виборах ці вибори навряд чи можна бути вважати проведеними з дотриманням демократичних стандартів, зокрема з дотриманням принципів загального та рівного виборчого права. 

Як і у випадку з вимушено переміщеними особами, механізми забезпечення виборчих прав військовослужбовців попередньо напрацьовані Робочою групою на початку 2026 року, однак не формалізовані у законопроєкті, який міг би бути зареєстрований у парламенті.

Жінки

Хоча за результатами загальнодержавних і місцевих виборів 2019–2020 років частка жінок у Верховній Раді України та місцевих радах зросла (до 21% — у Верховній Раді України і в середньому до 30–40% — у місцевих радах), Україна за рівнем представленості жінок у парламенті та виборних органах самоврядування все одно помітно відстає від середнього по ЄС рівня (33,4% для парламентів станом на 2024 рік, 34,8 % — у муніципальних радах та 36,3% — в регіональних асамблеях). 

На перших повоєнних виборах жінки стикнуться з низкою викликів у реалізації своїх виборчих прав: неможливістю балотування на загальнодержавних виборах через уже згаданий ценз осілості (у випадку тривалого перебування потенційної кандидатки за межами держави після запровадження воєнного стану), складнощами, пов'язаними з реалізацією права голосу на закордонних виборчих дільницях при дипломатичних установах України, відсутністю ефективних санкцій за недотримання партіями гендерних квот, суспільними стереотипами щодо ролі жінок у політиці, довічним збереженням за народними депутатами України статусу політично значущих осіб (який зменшує зацікавленість жінок у балотуванні на виборах народних депутатів України), незацікавленістю самих партій у більш активному просуванні жінок у політику та відсутністю механізмів стимулювання більш збалансованого представництва жінок у керівних органах партій. 

Механізми розв’язання окремих із цих проблем (посилення гендерних квот, визначення сексизму і закріплення його заборони у передвиборній агітації) передбачені і законопроєкті №11300, проєкті нової редакції Закону України “Про політичні партії в Україні” (законопроєкт №14289), а також у напрацьованих Робочою групою пропозиціях (наприклад винятки з цензу осілості), однак робота над цими законодавчими ініціативами та напрацюваннями ще далека від завершення.

Виборці з інвалідністю

Якщо до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну кількість виборців з інвалідністю в Україні становила 2,7 млн осіб, то після його початку вона суттєво зросла — до 3,4 млн виборців у 2025 році — і продовжує зростати. 

У Виборчому кодексі закріплено позитивні нововведення щодо забезпечення виборчих прав виборців з інвалідністю. Так, у ньому передбачене право виборця з інвалідністю на розумне пристосування відповідно до своїх індивідуальних потреб, передбачено забезпечення приміщень для голосування такими пристосуваннями, присутність супроводжуючих осіб на засіданнях виборчих комісій, використання допомоги третіх осіб (а не лише виборців) у випадку неможливості заповнити виборчий бюлетень та/або опустити його у виборчу скриньку, адаптацію бюлетенів, агітаційних та інформаційних матеріалів для потреб виборців з інвалідністю. У 2025 році ЦВК затвердила Порядок забезпечення розумним пристосуванням (допоміжними засобами) виборців з порушенням здоров'я (у зв'язку з інвалідністю, тимчасовим розладом здоров'я, віком) у приміщенні для голосування.

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну призвело не лише до стрімкого зростання кількості виборців з інвалідністю, а й до масштабних руйнувань інфраструктури, зокрема й виборчої. Відповідно, питання доступності (інфраструктурної, територіальної тощо) виборчих дільниць і безбар’єрності набули ще більшого значення. 

Законодавство не передбачає механізмів заохочення партій до висування на виборах кандидатів з інвалідністю та включення їх до партійних керівних органів. Окремі положення чинного Виборчого кодексу не повністю відповідають міжнародним стандартам (виділення однієї кабіни для голосування виборців з інвалідністю, автоматичне включення виборців з інвалідністю до витягу зі списку виборців для голосування за місцем перебування). У грудні 2025 року ЦВК підготувала пропозиції щодо вдосконалення законодавства, спрямовані на забезпечення виборців розумним пристосуванням (допоміжними засобами), однак вони не були зареєстровані суб'єктами права законодавчої ініціативи в парламенті. Певні аспекти доступності виборчих дільниць (наприклад, щодо можливості розміщення ДВК у тимчасових спорудах) обговорювали в межах Робочої групи, але, як і вищезазначені пропозиції ЦВК, вони ще не відображені у конкретному законопроєкті.

Повне автоматичне позбавлення виборчих прав громадян, визнаних недієздатними, суперечить як міжнародним стандартам, так і практиці Європейського суду з прав людини. У грудні 2025 року було проведено експертне обговорення проблем забезпечення виборчих прав осіб з інтелектуальними порушеннями, а Уповноважений Верховної Ради з прав людини у 2025 році підготував спеціальну доповідь щодо стану додержання соціальних та економічних прав осіб, які потребують опіки і піклування, в умовах дії правового режиму воєнного стану, в якій було запропоновано низку рекомендацій щодо реформування інституту недієздатності. Результати цих дискусій та рекомендації Омбудсмана поки що не імплементовані.

Національні меншини

Хоча з початком повномасштабного російського вторгнення в Україну склад основних етнічних груп в Україні зазнав суттєвих змін, а частка осіб, які ідентифікували себе українцями, зросла з близько 80% до майже 95% громадян, проблема забезпечення виборчих прав представників національних меншин (спільнот) не втрачає актуальності. Вона набуває ще більшої ваги в контексті євроінтеграційного поступу України та її міжнародних зобов'язань щодо забезпечення прав національних меншин. 

Після відмови від проведення виборів за змішаною (“паралельною”) виборчою системою, яка дозволяла враховувати місця компактного проживання меншин під час утворення виборчих округів, законодавство не передбачає будь-яких ефективних механізмів заохочення представників меншин до висування на виборах, а партій — до їх включення до виборчих списків. Проблема ускладнюється й тим, що Виборчий кодекс не передбачає можливості самовисування кандидатів на будь-яких виборах за пропорційною виборчою системою (принаймні на місцевих виборах), що також може негативно впливати на рівень представництва меншин. 

Попри певні зрушення в напрямку увідповіднення національного законодавства щодо статусу меншин і мов меншин до стандартів Ради Європи та ЄС протягом 2022–2024 років, воно все ще не повністю відповідає цим стандартам (наприклад, коли йдеться про квоти в медіа, використання мов меншин у публічних заходах). Виборчий кодекс не встановлює порядку використання мов меншин в агітації й інформуванні виборців, не передбачає виготовлення виборчих бюлетенів мовами меншин тощо. Помітних законодавчих зрушень у напрямі розв'язання цих проблем і виконання відповідних рекомендацій БДІПЛ не відбувається — на розгляд парламенту не внесено жодного законопроєкту з цієї теми.

Рекомендації

Вимушено переміщені виборці

Для забезпечення належної реалізації виборчих прав вимушено переміщених осіб варто розглянути можливість закріплення у законі про перші повоєнні вибори положень, які передбачатимуть:

  • перегляд меж звичайних виборчих дільниць за результатами оновлення бази даних Державного реєстру виборців, уточнення інформації про місце фактичного перебування внутрішньо переміщених осіб, обстеження стану виборчої інфраструктури;
  • закріплення можливості утворення додаткових звичайних виборчих дільниць після початку виборчого процесу для розширення можливостей ВПО щодо голосування на виборах — з одночасним забезпеченням ефективної реалізації права на зміну місця голосування виборців, віднесених до таких виборчих дільниць;
  • можливість утворення кількох виборчих дільниць при одній дипломатичній установі; чітке визначення критеріїв, підстав та умов (безпека, доступність, можливість забезпечення правопорядку тощо) утворення закордонних виборчих дільниць за межами дипломатичних установ і вимог до їх функціонування; чітке розмежування повноважень Міністерства закордонних справ і Центральної виборчої комісії щодо ініціювання та забезпечення їх утворення;
  • запровадження активної реєстрації виборців у закордонному виборчому окрузі для визначення місць їхнього компактного проживання, забезпечення можливості їх голосування за місцем фактичного проживання/перебування й оцінки можливості утворення додаткових закордонних виборчих дільниць за межами дипломатичних установ; покладення на ЦВК обов'язку інформувати виборців про процедури активної реєстрації та реалізації виборчих прав у закордонному виборчому окрузі;
  • встановлення таких строків зміни виборчої адреси, зміни місця голосування без зміни виборчої адреси, оскарження неточностей у списках виборців на закордонних виборчих дільницях, передачі уточнених списків виборців до ДВК додаткових дільниць (у разі їх утворення), які дозволять ефективно реалізувати право голосу, поновити виборчі права та/або усунути допущені неточності у списках виборців перед днем голосування;
  • розширення переліку документів, які підтверджують особу та громадянство виборця і є підставою для отримання виборчого бюлетеня на звичайній, спеціальній та закордонній виборчій дільниці (використання паспорта громадянина України та паспорту для виїзду за кордон — на вибір виборця);
  • збільшення строків подання виборцями заяв про зміну виборчої адреси з одночасним впровадженням дієвих механізмів запобігання “виборчому туризму”, зокрема пропорційних, дієвих і стримуючих санкцій за відповідні порушення;
  • визначення чіткого переліку винятків із цензу осілості, які мають враховувати вимушеність і законність перебування за межами держави виборця, який висувається кандидатом (вимушене перебування кандидата за межами держави не вважається порушенням цензу осілості, якщо воно зумовлене російською збройною агресією т відбувалося з дотриманням законодавства України, а особа повернулася на територію України у встановлений строк до проведення виборів і письмово задекларувала свою відповідність цим виняткам з цензу осілості, що було підтверджено перевіркою уповноважених державних органів);
  • запровадження “м'якої люстрації”, яка передбачатиме чітке визначення переліку колабораційних діянь і зв'язків із державою-агресором, які кандидат має розкривати у люстраційній декларації при поданні документів для реєстрації; визначення чіткого періоду вчинення таких діянь; встановлення відповідальності — відмови у реєстрації — у випадку приховування кандидатом інформації, яка підлягає розкриттю у люстраційній декларації; проведення обов'язкової перевірки уповноваженими державними органами достовірності відображеної в люстраційних деклараціях інформації; інформування виборців про декларування кандидатом своєї участі у діях, які мають бути включені до люстраційних декларацій кандидатів на виборах (наведення інформації про таку участь на інформаційних плакатах, в агітаційних матеріалів, виборчих бюлетенів тощо); визначення порядку встановлення судом фактів недостовірного декларування відповідних відомостей;
  • закріплення можливості здійснення передвиборної агітації у закордонному виборчому окрузі та її фінансування з коштів виборчих фондів, визначення умов/обмежень щодо її здійснення, ефективних механізмів контролю за її веденням та ефективних і пропорційних санкцій за порушення.

Військовослужбовці

У зв'язку з неможливістю масової демобілізації військовослужбовців навіть після припинення дії режиму воєнного стану та через суттєві руйнування виборчої й іншої інфраструктури більшість залучених до виконання бойових завдань військовослужбовців будуть вимушені реалізувати свої виборчі права за місцем дислокації військових частин/формувань, у яких вони несуть службу. Реалізація ними права голосу на звичайних виборчих дільницях для них буде ускладненою, якщо взагалі можливою. У спеціальному законі, який встановлюватиме порядок проведення перших повоєнних виборів, необхідно передбачити:

  • визначення вичерпного переліку підстав (неможливість організації голосування військовослужбовців на звичайних виборчих дільницях і неможливість передислокації військової частини/формування) утворення тимчасових спеціальних виборчих дільниць у винятковому випадку в місцях дислокації таких частин; закріплення чіткого переліку вимог до подань Міністерства оборони про утворення таких дільниць;
  • врахування у поданні Міністерства оборони пропозицій щодо утворення спеціальних дільниць у винятковому випадку від керівників Сил безпеки й оборони (Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України тощо);
  • обов'язковість організації ЦВК навчання членів ДВК спеціальних виборчих дільниць із питань виборчих процедур до дня виборів;
  • за наявності можливостей для організації безпечного голосування військовослужбовців на звичайних виборчих дільницях поблизу місць дислокації військових частин (формувань) — затвердження ЦВК переліку таких дільниць і закріплення права військовослужбовців голосувати на таких дільницях на підставі поданих ними заяв та включення їх до списків виборців;
  • визначення вичерпного переліку підстав для голосування військовослужбовців за місцем свого перебування на спеціальній дільниці; закріплення обов'язковості присутності при організації та проведенні голосування за місцем їх перебування спостерігачів та інших осіб, які мають право бути присутніми на засіданнях виборчих комісій без дозволу або запрошення;
  • віднесення до винятків з цензу осілості перебування військовослужбовця після 24 лютого 2022 року за межами держави у полоні, на навчанні, реабілітації, виконанні бойових/спеціальних завдань;
  • визначення терміну, з якого встановлюється тривалість відпустки/звільнення, що надається військовослужбовцю для подання реєстраційних документів до ЦВК; припинення відпустки/звільнення у випадку його необранням;
  • покладення на Військового омбудсмана, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, керівництво Сил безпеки й оборони обов'язку розробити і затвердити (до початку виборчого процесу перших повоєнних виборів) узгоджені міжвідомчі механізми взаємодії, спрямовані на запобігання, виявлення та реагування на порушення виборчих прав військовослужбовців під час підготовки та проведення повоєнних виборів;
  • уможливлення подання документів для реєстрації кандидатів, представників, уповноважених і довірених осіб, спостерігачів, кандидатур до складу виборчих комісій через застосунок “Дія” та/або з використанням електронних сервісів ЦВК з одночасним збереженням можливості подання таких документів у паперовій формі;
  • надання військовослужбовцям можливості реєстрації претендентами у кандидати на виборах з правом відкриття спеціального рахунку для збору коштів на внесення виборчої застави й отримання відпустки для проведення відповідної фандрейзингової кампанії і подання документів для реєстрації кандидатом; виключення зібраних для внесення застави коштів з-під оподаткування податком на доходи фізичних осіб та закріплення можливості їх перерахування на рахунок виборчого фонду відповідного кандидата у випадку його реєстрації (з одночасною забороною перерахування таких коштів на особисті рахунки претендента у кандидати); застосування до надходження і використання коштів на такому рахунку, їх обліку та звітності правил, встановлених для виборчих фондів.

Жінки

Посилення наявних механізмів забезпечення та захисту виборчих прав жінок потребуватиме внесення комплексних змін до Виборчого кодексу і суміжного законодавства. Окремі з цих змін передбачені зареєстрованими в парламенті законопроєктами №№ 11300, 14289, 4598, 4599, які, за умови їх доопрацювання та прийняття в цілому, можуть сприяти збільшенню частки жінок у виборних органах. Загалом зміни до Виборчого кодексу та суміжного законодавства мають передбачати:

  • визначення поняття сексизму (законопроєкти № 4598 та №11300) та встановлення відповідальності за нього (законопроєкт № 4599);
  • забезпечення дієвості гендерних квот — віднесення недотримання квоти при висуванні кандидатів до підстав для відмови у реєстрації, закріплення заборони ініціювання суб'єктами висування кандидатів на виборах скасування реєстрації висунутих ними кандидатів та кандидаток після встановленого законом терміну, визначення правил заміщення депутатів та депутаток у випадку відмови від мандату, ненабуття мандату або дострокового припинення повноважень після його набуття, зокрема заміщення такого кандидата у загальнодержавному/єдиному списку наступним в порядку черговості кандидатом тієї ж статі (законопроєкт №11300);
  • застосування гендерних квот при формуванні статутних органів партій і їхніх місцевих організацій (законопроєкт №14289 передбачає квотний принцип формування лише для керівних органів партій);
  • закріплення у Законі "Про політичні партії в Україні" (його новій редакції, запропонованій у проєкті закону №14289) фінансових стимулів для партій, які б заохочували їх до збільшення рівня представництва жінок у виборчих списках (наприклад, надання права на отримання частки від 10% щорічного обсягу державного фінансування партій тим із них, від яких було обрано не менше 45% представників однієї статі);
  • закріплення у Виборчому кодексі положень, які забезпечуватимуть гендерну рівність при здійсненні передвиборної агітації, зокрема при розміщенні матеріалів передвиборної агітації на зовнішніх носіях, у медіа, при фінансуванні заходів за участі кандидатів і кандидаток за рахунок коштів виборчих фондів.

Ці законодавчі зміни мають поєднуватись із заохоченням жінок до балотування на виборні посади шляхом скасування встановлених для народних депутатів України обмежень щодо виїзду за кордон під час дії режиму воєнного стану, інформаційними кампаніями щодо подолання гендерних стереотипів, навчанням представниць партій і кандидаток щодо питань політичної участі.

Виборці з інвалідністю

Створення умов для забезпечення виборчих прав виборцями з інвалідністю потребує як внесення змін до законодавства, так і вжиття заходів, спрямованих на забезпечення доступності окремих виборчих процедур та виборів загалом. Такі законодавчі зміни і заходи мають передбачати:

  • визначення у Виборчому кодексі понять розумного пристосування і допоміжного засобу;
  • обов'язковість проведення місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування періодичного (задовго до початку виборчого процесу відповідних виборів) моніторингу доступності виборчих дільниць для виборців з інвалідністю — відповідно до методології, яку має затверджувати ЦВК; вчасне (у міжвиборчий період) визначення обсягів фінансування заходів із забезпечення їх доступності та забезпечення їх реалізації; визначення приміщень для функціонування ДВК, ОВК та ТВК з урахуванням вимог транспортної та територіальної доступності;
  • інформування виборців про доступні дільниці (наприклад шляхом розміщення на вебсайті ЦВК інтерактивної карти з інформацією про доступність будь-якої дільниці та її забезпеченість розумними пристосуваннями, можливістю пошуку найближчої доступної дільниці за місцем перебування виборця тощо);
  • закріплення (на перших повоєнних виборах) можливості розміщення ДВК у тимчасових спорудах (за відсутності доступних стаціонарних споруд), які мають відповідати вимогам доступності, створення мобільних додаткових дільниць для голосування виборців з інвалідністю за умови відсутності доступних дільниць;
  • поступове увідповіднення ЦВК вимог щодо облаштування приміщень для голосування  до принципу універсального дизайну, що має передбачати, зокрема, можливість голосування виборця з інвалідністю у будь-якій кабіні для голосування та реалізацію виборчих прав нарівні з іншими виборцями (без сегрегації або дискримінації);
  • обов'язковість визначення ДВК з-поміж своїх членів (під час розподілу обов'язків на день голосування) осіб, відповідальних за взаємодію з виборцями з інвалідністю та забезпечення реалізації ними права голосу;
  • включення до програм навчання членів комісій із питань виборчих процедур модулів щодо культури взаємодії з виборцями з інвалідністю та механізмів забезпечення їхніх прав;
  • забезпечення виготовлення ЦВК адаптивних трафаретів/накладок для виборчих бюлетенів (щонайменше по 2 на кожну виборчу дільницю);
  • обов'язковість використання доступних форматів і простої мови в інформаційних матеріалах щодо виборів та виборчих процедур, забезпечення доступності виборчих матеріалів (використання QR-кодів на інформаційних плакатах і буклетах з переходом на доступний формат виборчого бюлетеня, аудіоверсію плаката чи буклета; створення аудіо версій та версій матеріалів жестовою мовою, дублювання нетекстової інформації текстом і навпаки тощо);
  • відмову від автоматичного включення виборців з інвалідністю до витягів зі списків виборців для голосування за місцем перебування з інформуванням таких виборців про процедури реалізації їхніх виборчих прав у разі скасування такого автоматичного включення;
  • скасування автоматичного позбавлення виборчих прав у зв'язку з недієздатністю, реформування інституту недієздатності (шляхом внесення відповідних змін до Конституції, Цивільно-процесуального кодексу та інших законодавчих актів, зокрема визначення строків дії відповідних обмежень, забезпечення можливості їх самостійного оскарження тощо) та запровадження індивідуального підходу до обмежень прав у певних сферах; впровадження у виборчому процесі та інших сферах системи підтриманого прийняття рішень (особисте голосування з правом на отримання пояснень або допомоги та можливістю самостійного прийняття рішень без участі опікуна або іншої особи) з одночасним впровадженням механізмів запобігання маніпуляціям, тиску інших осіб і порушення таємності голосування (посилення відповідальності; інформаційні кампанії серед виборців; пояснення виборцю простою мовою його прав при видачі бюлетеня тощо).

Національні меншини

Належне забезпечення виборчих прав представників національних меншин (спільнот) в Україні ускладнене двома основними викликами: відсутністю достовірної інформації про місця проживання таких людей та, власне, їхню належність до меншин (останній перепис населення в Україні відбувся у 2001 році), а також потенційними загрозами у вигляді сепаратизму і зовнішнього втручання у внутрішні справи України з боку держави-агресора й інших держав. Саме тому деякі пропоновані ОБСЄ/БДІПЛ та Венеційською комісією інструменти забезпечення їхнього представництва у виборних органах в українських реаліях не можуть бути застосовані — наприклад, закріплення у законодавстві можливості створення регіональних або місцевих партій, зниження виборчих бар'єрів для таких партій тощо. Відповідно, позитивних заходів для забезпечення представництва меншин у виборних органах та створення умов для реалізації ними прав у виборчому процесі слід вживати поетапно і виважено. У короткостроковій перспективі ці заходи могли б передбачати:

  • запровадження механізмів ідентифікації належності до національних меншин для забезпечення реалізації прав їхніх представників (проведення перепису населення, соціологічних опитувань, ідентифікації потреб на підставі заяв представників меншин — щодо необхідності перекладу виборчих матеріалів, бюлетенів тощо мовами меншин), визначення переліку меншин, яким забезпечено пріоритетне право на представництво у Верховній Раді у визначеному законом порядку (формальне визнання);
  • закріплення можливості самовисування за пропорційною виборчою системою з відкритими списками — принаймні на місцевих виборах;
  • надання додаткового державного фінансування партіям, від яких було обрано представників національних меншин до Верховної Ради України (якщо такі меншини належать до формально визнаних меншин або корінних народів) і є недопредставленими у парламенті (не мають жодного представника);
  • закріплення обов'язковості врахування ТВК місць компактного проживання меншин при утворенні багатомандатних виборчих округів за мажоритарною системою на місцевих виборах;
  • закріплення обов'язковості перекладу інформаційних матеріалів щодо виборів мовами меншин, а у місцях їхнього компактного проживання та за зверненням визначеної законом кількості представників меншин — також інформаційних плакатів, бюлетенів і буклетів (з розміщенням QR-кодів з посиланнями на відповідні матеріали на плакатах і буклетах, виготовлених з використанням державної мови); визначення порядку контролю за достовірністю/сертифікації таких перекладів та встановлення відповідальності за недостовірність;
  • проведення інформаційних кампаній серед представників меншин, політичних партій щодо необхідності забезпечення їхніх прав у виборчому процесі та процедур їх реалізації.

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.