Дострокові вибори в Німеччині: катастрофа чи нові можливості?

Вибори в Європейський парламент відбуваються в умовах зростання популярності правих політичних сил і російських гібридних загроз. Більш радикальне і водночас антиукраїнське крило європейських політиків має всі шанси збільшити своє представництво в парламенті ЄС.

23 травня відбулись останні дебати між кандидатами на посаду президента Європейської комісії, а вже 6–9 червня європейці вибиратимуть депутатів Європейського парламенту. І хоча українці навряд чи отримають можливість обирати й бути обраними до інституцій Європейського Союзу раніше виборів 2034 року (до 2029 року Україна, найімовірніше, не встигне стати повноцінним членом ЄС), знайомитися з цим процесом варто вже зараз.

Громадянська мережа ОПОРА висловлює підтримку та солідарність неурядовому сектору і громадянам Грузії. Ми наголошуємо, що ухвалення такого закону стане негативною практикою та зашкодить громадянському суспільству і демократії в цілому. ОПОРА підкреслює, що копіювання негативних практик, як це хочуть зробити провладні політичні сили в Грузії, може призвести до становлення авторитаризму, переслідування незалежних організацій та ЗМІ, а також порушення прав людини.

Глобальна мережа національних спостерігачів за виборами (GNDEM) висловлює глибоке занепокоєння через спроби підірвати право громадян спостерігати за виборчими процесами — як через розгляд грузинським парламентом закону про іноземний вплив, написаного за російським зразком, так і через постійні словесні атаки урядовців на громадських спостерігачів від ISFED, GYLA та TI-Georgia, а також через постійні переслідування громадських лідерів у більш широкому сенсі. 

18 березня в російська ЦВК оголосила результати президентських «виборів», на яких очікувано переміг чинний очільник країни Владімір Путін. «Волевиявлення» відбувалося з численними порушеннями міжнародних норм, зокрема на тимчасово окупованих територіях України, де наших співгромадян змушували голосувати. ОПОРА розібралася, які країни привітали Путіна з «перемогою» та чи є зв’язок між визнанням легітимності російських «виборів» та розвитком демократії в цих державах.

15–17 березня 2024 року в Росії відбувалися президентські «вибори», перемогу на яких із результатом у 87% отримав Владімір Путін. «Виборчий» процес характеризувався примусом до голосування на тимчасово окупованих територіях України, а також порушенням міжнародних норм прозорості, чесності та конкурентної боротьби на всій території Російської Федерації. 

У цьому подкасті аналітики Андрій Савчук та Катерина Міхалевська поговорили про те, як українців у окупації змушуватимуть віддати свій голос за Путіна, хто такий Боріс Надєждін та який його бекґраунд, а також як у так званій "ДНР" приховують місця голосування.

14 березня український парламент прийняв Постанову про звернення до урядів і парламентів іноземних держав, міжнародних організацій, парламентських асамблей у зв’язку з проведенням російською федерацією "президентських виборів" на тимчасово окупованій території України (№11078). Таке звернення підтримали 282 народні депутати. У Пояснювальній записці депутати зазначили, що мають на меті звернутися до міжнародних партнерів із закликом засудити проведення державою-агресором незаконних так званих “президентських виборів” на тимчасово окупованій території України та протидіяти спробам російської федерації залучити міжнародних спостерігачів для їх легітимізації. 

У зарубіжному інформаційному просторі й на різних дискусійних майданчиках у демократичних країнах світу час від часу поширюється риторика з тиском на Україну щодо необхідності проведення виборів в умовах війни. Цю позицію аргументують тим, що Росія свої “вибори” проводить. Тому виникає необхідність пояснити, чому російські вибори не мають нічого спільного зі справжніми демократичними виборами, а тому вони не призводять до формування легітимних органів влади не тільки на окупованих територіях, а й на всій території Росії. Для цього потрібно зупинитися на трьох ключових тезах.