Близько 6 років робоча група за участю представників ОПОРИ працювала над новою редакцією Закону “Про політичні партії”. Врешті, 10 грудня 2025 року було зареєстровано законопроєкт № 14289, який презентували 17 грудня. Детальніше про ключові положення законопроєкту про політичні партії ОПОРА розповідатиме в наступних публікаціях. 

У громадян може виникати справедливе питання - для чого змінювати партійне регулювання, якщо є робочий закон і дійові партії? Відповідь на нього дають соціологічні опитування, які свідчать про тотальну недовіру до цих, здавалося б, інститутів громадянського суспільства Опитування Центру Разумкова з 11 по 18 листопада 2025 року демонструє 71,5% недовіри політичним партіям, що не надто відрізняється з показниками до повномасштабної війни. Чинний Закон було прийнято ще у 2001 році й за цей час він показав існування системних проблем в діяльності партій. Необхідність комплексного оновлення законодавства про політичні партії передбачена у звіті Єврокомісії 2025 року та Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій (до IV кварталу 2027 року). Близько 6 років робоча група за участю представників ОПОРИ працювала над новою редакцією Закону “Про політичні партії”. Врешті 10 грудня 2025 року було зареєстровано законопроєкт № 14289, який презентували 17 грудня. 

Громадянська мережа ОПОРА продовжує юридичне дослідження протидії іноземному фінансовому втручанню в діяльність політичних партій та проведення виборів. У попередньому матеріалі ми аналізували закордонне регулювання цієї сфери, зокрема досвід Великої Британії, США, Австралії, Молдови та Румунії. Нині ж пропонуємо дослідити рішення конституційних судів Литви, Молдови та Румунії, які були реакцією держав на російське втручання у внутрішню політику і призвели до імпічменту глави держави, заборони партії та скасування результатів виборів.

Громадянська мережа ОПОРА продовжує серію матеріалів про практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ, Суд), релевантну для майбутніх виборів в Україні. У попередньому матеріалі йшлося про значення практики ЄСПЛ, особливості ст. 3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (далі — Конвенція), а також про трискладовий тест на прикладі виборчих прав. У цьому матеріалі пропонуємо розглянути релевантну практику ЄСПЛ щодо права голосу виборців, які перебувають за кордоном.

Післявоєнні вибори будуть супроводжуватися значною кількістю викликів. Більшість із них спричинені війною: масова вимушена міграція за кордон і в межах України, необхідність актуалізації реєстру виборців, ризики участі людей, пов’язаних із російською агресією, або тих, хто її толерує тощо. Ще частина викликів зумовлені змінами до законодавства й невиконаними зобов’язаннями останніх років (запровадження множинного громадянства, нова парламентська виборча система, яка поки жодного разу не була застосована, необхідність забезпечення інклюзивності виборчих дільниць та ін.). 

ОПОРА продовжує рубрику знайомства з новим законодавством у форматі відповідей на найпоширеніші запитання. Сьогодні у фокусі нашої уваги — Закон України “Про лобіювання”, що набув чинності 1 вересня 2025 року.  Підготовка цього тексту додатково зумовлена тим, що процес розробки закону відбувався поспіхом. Тоді 260 організацій приєдналися до заяви щодо необхідності забезпечення прозорих, змістовних та інклюзивних публічних консультацій щодо законопроєктів про лобіювання.  В підсумку можливості для маніпулювання окремими положеннями закону в ході правозастосовної практики все ж залишилися. Саме тому ОПОРА звернулася з проханням розʼяснити деякі його положення до НАЗК. В основу наведених тез ми поклали положення Закону “Про лобіювання”, матеріали НАЗК, його відповідь на наш запит, а також власну експертизу в цій сфері.

Зловживання адміністративним ресурсом, прояви підкупу, невключення частини виборців до списків, обмеження доступу до медіа та інші форми порушень на виборах підривають довіру до них та делегітимізують їхній результат. Однак є один різновид порушень, який не лише порушує демократичний порядок передачі влади, а й становить загрозу для суверенітету й безпеки держави загалом — іноземне втручання у вибори. Спроби росії впливати на вибори і референдуми як частина агресивної політики кремля визнані офіційно. Для України ця загроза не нова, але нині від неї може залежати існування держави навіть у разі припинення бойових дій. Тому ОПОРА розпочинає юридичне дослідження протидії іноземному фінансовому втручанню в діяльність політичних партій та проведення виборів. У цьому матеріалі проаналізовано досвід Великої Британії, США, Австралії, Молдови та Румунії.

Прозорі правила політичного фінансування та звітування є належною міжнародною практикою й умовою демократичності виборів. Як і декларування доходів і майна публічних посадовців, ці процедури дозволяють протидіяти корупції та вливанню коштів, отриманих із незаконних джерел, а також забезпечити доброчесність державного апарату. Ба більше, ефективні правила фінансування та звітування сприяють дотриманню принципів вільних, чесних та рівних виборів, оскільки роблять електоральну підтримку більш усвідомленою та забезпечують справедливі умови участі у виборчих перегонах. У цьому матеріалі ми розповімо, чому правила політичного фінансування та звітування потребують змін і яка роль ОПОРИ у цій реформі.

29 квітня 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) провело публічне громадське обговорення законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про всеукраїнський референдум» щодо автоматизації процесу подання фінансової звітності та підвищення ефективності контролю (аналізу) фінансових звітів учасників референдумів» (далі — законопроєкт або законопроєкт щодо референдуму), в якому взяли участь юристи Громадянської мережі ОПОРА Богдан Мохончук та Павло Романюк. 

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну та спричинені ним глибокі демографічні зміни, зокрема суттєве зменшення фактичної кількості населення через вимушену міграцію й тимчасову окупацію територій, неминуче ставлять питання про ефективність моделі представництва громадян у єдиному законодавчому органі країни — Верховній Раді України. Детальніше з різними оцінками кількості населення України можна ознайомитися в дашборді “Демографія та міграція українців”, який створила Громадянська мережа ОПОРА.

Проведення мирних зібрань є формою передвиборної агітації (ч. 1 ст. 51 Виборчого кодексу України). Водночас у міжвиборчий період, особливо в умовах воєнного стану коли вибори неможливі, реалізація свободи мирних зібрань дозволяє зберігати і підтримувати політичну активність громадян. Це право також тісно пов’язане зі свободою вираження поглядів, а разом вони є необхідними передумовами функціонування демократичних інститутів.  Саме тому юристи ОПОРИ дослідили, як регулюється свобода мирних зібрань в різних областях України в умовах воєнного стану.