Громадянська мережа ОПОРА продовжує серію матеріалів про практику Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ, Суд), релевантну для майбутніх виборів в Україні. У попередньому матеріалі йшлося про значення практики ЄСПЛ, особливості ст. 3 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (далі — Конвенція), а також про трискладовий тест на прикладі виборчих прав. У цьому матеріалі пропонуємо розглянути релевантну практику ЄСПЛ щодо права голосу виборців, які перебувають за кордоном.

Європейська Комісія опублікувала звіт за 2025 рік з оцінкою прогресу реформ в Україні та виконання нею вимог для членства в Європейському Союзі. Звіт ЄК містить інформацію про проведені реформи та проблеми, які потребують подальшого врегулювання. Серед них є й питання, дотичні до виборчої реформи.

Післявоєнні вибори будуть супроводжуватися значною кількістю викликів. Більшість із них спричинені війною: масова вимушена міграція за кордон і в межах України, необхідність актуалізації реєстру виборців, ризики участі людей, пов’язаних із російською агресією, або тих, хто її толерує тощо. Ще частина викликів зумовлені змінами до законодавства й невиконаними зобов’язаннями останніх років (запровадження множинного громадянства, нова парламентська виборча система, яка поки жодного разу не була застосована, необхідність забезпечення інклюзивності виборчих дільниць та ін.). 

ОПОРА продовжує рубрику знайомства з новим законодавством у форматі відповідей на найпоширеніші запитання. Сьогодні у фокусі нашої уваги — Закон України “Про лобіювання”, що набув чинності 1 вересня 2025 року.  Підготовка цього тексту додатково зумовлена тим, що процес розробки закону відбувався поспіхом. Тоді 260 організацій приєдналися до заяви щодо необхідності забезпечення прозорих, змістовних та інклюзивних публічних консультацій щодо законопроєктів про лобіювання.  В підсумку можливості для маніпулювання окремими положеннями закону в ході правозастосовної практики все ж залишилися. Саме тому ОПОРА звернулася з проханням розʼяснити деякі його положення до НАЗК. В основу наведених тез ми поклали положення Закону “Про лобіювання”, матеріали НАЗК, його відповідь на наш запит, а також власну експертизу в цій сфері.

Зловживання адміністративним ресурсом, прояви підкупу, невключення частини виборців до списків, обмеження доступу до медіа та інші форми порушень на виборах підривають довіру до них та делегітимізують їхній результат. Однак є один різновид порушень, який не лише порушує демократичний порядок передачі влади, а й становить загрозу для суверенітету й безпеки держави загалом — іноземне втручання у вибори. Спроби росії впливати на вибори і референдуми як частина агресивної політики кремля визнані офіційно. Для України ця загроза не нова, але нині від неї може залежати існування держави навіть у разі припинення бойових дій. Тому ОПОРА розпочинає юридичне дослідження протидії іноземному фінансовому втручанню в діяльність політичних партій та проведення виборів. У цьому матеріалі проаналізовано досвід Великої Британії, США, Австралії, Молдови та Румунії.

Прозорі правила політичного фінансування та звітування є належною міжнародною практикою й умовою демократичності виборів. Як і декларування доходів і майна публічних посадовців, ці процедури дозволяють протидіяти корупції та вливанню коштів, отриманих із незаконних джерел, а також забезпечити доброчесність державного апарату. Ба більше, ефективні правила фінансування та звітування сприяють дотриманню принципів вільних, чесних та рівних виборів, оскільки роблять електоральну підтримку більш усвідомленою та забезпечують справедливі умови участі у виборчих перегонах. У цьому матеріалі ми розповімо, чому правила політичного фінансування та звітування потребують змін і яка роль ОПОРИ у цій реформі.

29 квітня 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції (далі — НАЗК) провело публічне громадське обговорення законопроєкту «Про внесення змін до Закону України «Про всеукраїнський референдум» щодо автоматизації процесу подання фінансової звітності та підвищення ефективності контролю (аналізу) фінансових звітів учасників референдумів» (далі — законопроєкт або законопроєкт щодо референдуму), в якому взяли участь юристи Громадянської мережі ОПОРА Богдан Мохончук та Павло Романюк. 

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну та спричинені ним глибокі демографічні зміни, зокрема суттєве зменшення фактичної кількості населення через вимушену міграцію й тимчасову окупацію територій, неминуче ставлять питання про ефективність моделі представництва громадян у єдиному законодавчому органі країни — Верховній Раді України. Детальніше з різними оцінками кількості населення України можна ознайомитися в дашборді “Демографія та міграція українців”, який створила Громадянська мережа ОПОРА.

Проведення мирних зібрань є формою передвиборної агітації (ч. 1 ст. 51 Виборчого кодексу України). Водночас у міжвиборчий період, особливо в умовах воєнного стану коли вибори неможливі, реалізація свободи мирних зібрань дозволяє зберігати і підтримувати політичну активність громадян. Це право також тісно пов’язане зі свободою вираження поглядів, а разом вони є необхідними передумовами функціонування демократичних інститутів.  Саме тому юристи ОПОРИ дослідили, як регулюється свобода мирних зібрань в різних областях України в умовах воєнного стану.

Свобода зібрань є ідентифікатором демократичного суспільства. В незалежній Україні, де відбулося дві революції, вона ще й є способом народу протидіяти узурпації влади (що заборонено ст. 5 Конституції України). Коли український народ піддають гніту, не дозволяючи людям вільно збиратися для вираження своїх поглядів, він реалізує своє право на повстання.

30 липня 2024 року відбулося обговорення рекомендацій змін до законодавства щодо відповідальності за порушення правил політичного фінансування. Також нещодавно було опубліковано результати дослідження фінансування політичних партій та практики політичної корупції в Україні та зареєстровано проєкт закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правил фінансування виборчих кампаній та здійснення контролю виборчих фондів №11462 від 5 серпня 2024 року, участь у розробці якого брала ОПОРА. Оскільки реформування процедур фінансування виборчих кампаній досі триває, юристи ОПОРИ “звірили годинники” і проаналізували, які з міжнародних рекомендацій за результатами спостереження за виборами було враховано, а які — ні.

Юрист Богдан Мохончук зазначає, що за добровільне обрання до органів влади, участь в організації та проведенні незаконних “виборів” на тимчасово окупованій території або публічні заклики до їхнього проведення, організацію та проведення заходів політичного характеру (з’їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо), активну участь у таких заходах передбачена відповідальність за ст. 111-1 Кримінального кодексу України «Колабораційна діяльність».