У 2020 році колишня журналістка Financial Times Кетрін Белтон, яка 16 років пропрацювала в Росії, випустила книгу “Люди Путіна: як КДБ повернув собі Росію, а потім взявся за Захід”. Її публікація викликала невдоволення серед російського олігархату (позови про наклеп проти видавництва “HarperCollins” подали Абрамович, Фрідман, компанія “Роснєфть” та інші). Втім, книга отримала схвальні рецензії в авторитетних виданнях (The Times, Financial Times, The Guardian, The Spectator) та була визнана книгою року за версією окремих із них (The Times, The Sunday Times, The Daily Telegraph).

Обкладинка книги “Putin’s People: How the KGB Took Back Russia and then Took on the West”. Джерело

Видання NV опублікувало кілька фрагментів із книги Белтон. Серед них хочемо виділити ті, які свідчать про масштаби загроз унаслідок вливання брудних російських грошей:

  • “Росія фінансує ‘Національний фронт’ у Франції, партію ‘Йоббік’ в Угорщині, ‘Північну лігу’ і рух ‘П’ять зірок’ в Італії, — розповідав у вересні 2015-го Майкл Карпентер, колишній радник із російської тематики віцепрезидента США Джо Байдена. — Вони фінансували партію ‘Сіріза’ у Греції та, ми підозрюємо, партію ‘Ліві’ в Німеччині. Вони підтримують всі рухи і праві, й ліві, які виступають проти існуючого істеблішменту. Вони абсолютно нерозбірливі в цьому, оскільки гроші на це є. Їхня мета — таргетувати європейські країни, щоб послабити Євросоюз і зруйнувати консенсус щодо санкцій. Це дуже серйозно. Росіяни вже витратили купу часу і грошей на ці цілі”;
  • Всі вважали, що Сергій Пугачов — це “банкір Путіна”, його і преса так називала. Проте його все одно просили робити пожертвування на користь Консервативної партії Великої Британії без будь-яких задніх думок [...] Список російських мешканців Лондона був нескінченний, казав Пугачов. “Вони дуже добре облаштувалися на цьому невеликому острові з жахливою погодою, — твердив він. — У Британії завжди найголовнішим фактором були гроші. Путін надсилав своїх агентів, аби корумпувати британську еліту.”
  • У них (прим. — росіян) стільки кешу, вони можуть купити кого завгодно. США довго пишалися, що вони мають Білла Гейтса і Марка Цукерберґа, але Росія зруйнувала цю ілюзію. Росіяни завжди розумніші. Якщо говорити тверезо, Путін допоміг Росії досягти фантастичного впливу. Він здатен обходити будь-які правила. Росіяни завжди мають три або чотири версії того, що відбувається, які вони підкидають в інформаційний шум. Для росіян дати $3 млн на будівництво лікарні десь в Айдахо, щоб допомогти конкретному політикові виграти вибори, — це зовсім незбитково і навіть дешево.

Оскільки для України російська загроза давно стала екзистенційною, Громадянська мережа ОПОРА продовжує юридичне дослідження протидії іноземному фінансовому втручанню в діяльність політичних партій та проведення виборів. У попередньому матеріалі ми аналізували закордонне регулювання цієї сфери, зокрема досвід Великої Британії, США, Австралії, Молдови та Румунії. Нині ж пропонуємо дослідити рішення конституційних судів Литви, Молдови та Румунії, які були реакцією держав на російське втручання у внутрішню політику і призвели до імпічменту глави держави, заборони партії та скасування результатів виборів.

Імпічмент Роландаса Паксаса у Литві 2004 року

Роландас Паксас після імпічменту в Сеймі. Джерело

Загальний контекст. Справа Роландаса Паксаса хрестоматійна не лише для Литви, а й для всього європейського конституціоналізму. Це був перший випадок у Європі, коли главу держави усунули з посади в порядку імпічменту. Іноді цю справу називають “Паксасгейтом” (за аналогією з Вотергейтським скандалом, який закінчився відставкою президента США Річарда Ніксона). 

Скандал розвивався напередодні вступу Литви до Європейського Союзу, який офіційно відбувся 1 травня 2004 року. Закріплення на посаді президента особи, яка перебувала під російським впливом, могло зашкодити євроінтеграції Литви або ж, навпаки, дати росіянам ще одного сателіта у європейській спільноті (якими на сьогодні активно виступають прем'єри Угорщини і Словаччини Віктор Орбан та Роберт Фіцо).

Скандал почався у жовтні 2003 року, коли керівник Департаменту державної безпеки представив Генеральній прокуратурі звіт про можливу залежність президента від іноземного впливу. 19 лютого 2004 року Сейм Литви розпочав процес імпічменту. Головні обвинувачення полягали в порушенні конституції та присяги президента шляхом незаконного надання громадянства країни російському бізнесмену Юрію Борисову в обмін на незаконне фінансування виборчої кампанії Паксаса. Також ішлося про зловживання владою: обіцянки вплинути на чиновників для сприяння бізнесу, близькому до Борисова, а також передання йому інформації про те, що спецслужби зацікавилися його діяльністю. Все це було визнано несумісним з обов’язками глави держави, присягою президента і таким, що створювало ризики для національної безпеки. 31 березня 2004 року Конституційний суд Литви (далі — КС Литви) визнав Роландаса Паксаса винним за всіма трьома обвинуваченням і заборонив йому обіймати посади, що вимагають складання присяги. 

Роландас Паксас і В'ячеслав Володін. Джерело

Хто такий Юрій Борисов? Юрій Борисов — це російський підприємець, який керував авіакомпанією “Avia Baltika”, що спеціалізувалася на обслуговуванні й ремонті гелікоптерів. За даними The New York Times, Борисова звинувачували у незаконному продажу зброї до Судану, а сам він пожертвував 400 тисяч доларів на президентську кампанію Паксаса й отримав пільговий доступ до адміністрації президента. Газета The Baltic Times також повідомляла про записи телефонних розмов, зроблених литовськими спецслужбами, де Борисов погрожував оприлюднити інформацію, що могла б скомпрометувати Паксаса.

Юрій Борисов. Джерело

Загальні висновки КС Литви щодо надання громадянства та імпічменту. КС Литви прийняв два рішення. Першим (від 30 грудня 2003 року) було визнано неконституційним указ Паксаса про надання Борисову громадянства у винятковому порядку. На його основі ґрунтувалося друге рішення (від 31 березня 2004 року), яке вже стосувалося перевірки підстав для імпічменту. У результаті КС Литви скасував указ про надання Юрію Борисову громадянства та встановив три грубі порушення Конституції Роландасом Паксасом:

  1. Незаконне надання декретом № 40 від 11 квітня 2003 року громадянства Юрію Борисову як винагороду за фінансування та іншу підтримку виборчої кампанії.
  2. Розголошення державної таємниці шляхом інформування Борисова про те, що правоохоронні органи проводять щодо нього оперативне розслідування та прослуховують його телефонні розмови.
  3. Зловживання службовим становищем для впливу на рішення керівництва та акціонерів компанії “Žemaitijos keliai” щодо передачі акцій особам, близьким до Паксаса.

 

Конституційний суд Литви розглядає справу Роландаса Паксаса. Джерело

Які факти політичної корупції встановив суд? У своєму рішенні від 30 грудня 2003 року КС Литви, перевіряючи конституційність указу президента про надання громадянства Борисову, встановив, що:

  • за свідченням Паксаса, він знає Борисова давно — ще “з його льотної практики” — та прийняв би останнього до громадянства “незалежно від того, чи була надана підтримка [прим. — під час виборчої кампанії]”;
  • у 2002 році Борисов звернувся до президента РФ з проханням надати йому громадянство Росії, і цього ж року його прийняли до громадянства;
  • вже будучи громадянином Російської Федерації, у 2002 році Борисов надавав фінансову й іншу підтримку тоді ще кандидату в президенти Паксасу;
  • сам Паксас офіційно підтвердив Центральній виборчій комісії, що авіакомпанія “Avia Baltika”, якою керував Борисов, пожертвувала йому 1 млн 200 тис. літів;
  • Паксас обіцяв у разі обрання президентом призначити Борисова своїм радником;
  • після обрання Паксаса президентом він надав Борисову громадянство у винятковому порядку.

У підсумку КС Литви визнав указ про надання громадянства Борисову таким, що порушує Конституцію Литви та присягу президента в частині “бути однаково справедливим до всіх”.

Які порушення, зокрема факти політичної корупції, було встановлено? У своєму рішенні від 31 березня 2004 року КС Литви встановив, що:

  • Паксас незаконно надав Борисову громадянство Литовської Республіки в обмін на надану ним фінансову та іншу значну підтримку виборчої кампанії (на основі даних попереднього рішення);
  • Паксас навмисно дав зрозуміти Борисову, що правоохоронні органи проводять щодо нього розслідування та прослуховують його телефонні розмови;
  • дії Паксаса були спрямовані на реалізацію майнових інтересів пов’язаних із ним приватних осіб: використовуючи свій статус, Паксас доручив раднику Вісвалдасу Рачкаускасу впливати через правоохоронні органи на керівництво й акціонерів UAB “Žemaitijos keliai” з метою передачі акцій наближеним до себе особам, а також особисто втручався у відповідні рішення керівництва та акціонерів цього товариства в 2003 році.

У підсумку КС Литви встановив факт грубого порушення Конституції Литовської Республіки та підтвердив наявність підстав для імпічменту Роналдаса Паксаса.

Які докази було використано? Щоб довести факти політичної корупції та вплив Борисова на Паксаса, КС Литви використав широку доказову базу: 

  • матеріали Спеціальної слідчої комісії з розслідування обґрунтованості та серйозності звинувачень, висунутих проти Паксаса;
  • протоколи про використання технічних засобів Департаменту державної безпеки під час проведення оперативних дій; 
  • аудіозаписи за результатами прослуховування осіб, зокрема телефонні розмови з Паксасом;
  • подані до Центральної виборчої комісії фінансові звіти;
  • протоколи допиту свідків у Генеральній прокуратурі та інші показання свідків.

Яке рішення прийняв ЄСПЛ у справі Паксаса? У 2007 році Паксас звернувся до Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) зі скаргою, в якій назвав заборону на обіймання посад несправедливим порушенням своїх політичних прав. У матеріалі “Стандарти ЄСПЛ у сфері виборчих прав: практика та її значення для України” ОПОРА згадувала цю справу. Хоча ЄСПЛ встановив, що рішення литовського суду порушує право на вільні вибори, ключова претензія Паксаса полягала у безстроковому характері обмежень права балотуватися, оскільки він хотів повторно балотуватися після імпічменту. При цьому не заперечувалася ні правомірність імпічменту, ні можливість обмежень виборчих прав особи, яка серйозно зловживала державним становищем або чия поведінка загрожувала підривом верховенства права чи демократичних основ. Тим самим ЄСПЛ підтвердив можливість демократії захищати себе від іноземного втручання, однак вимагав для цього застосування пропорційних обмежень.

Заборона політичної партії “ШОР” у Молдові в 2023 році

Ілан Шор дає брифінг у штаб-квартирі партії “ШОР” після завершення виборчої кампанії. Джерело

Загальний контекст. Політична партія “ШОР”, назву якої хоча й “підігнали” під абревіатуру “ȘOR” (“Schimbare pentru Moldova”, в перекладі — “Зміни для Молдови”), насправді названа за прізвищем її проросійського лідера Ілана Шора. Останній є фігурантом так званої “крадіжки століття” (банківського скандалу про викрадення 1 млрд доларів) 2014 року, а у 2022 році США та ЄС запровадило проти нього санкції. На сайті Мінфіну США вказано, що Шор співпрацював із росіянами над створенням політичного альянсу для контролю над парламентом Молдови, який потім мав би підтримати кілька законодавчих актів в інтересах Російської Федерації.

Станом на червень 2022 року Шор мав підтримку Росії, а партія “ШОР” координувала свої дії з іншими олігархами, щоб створити політичні заворушення в Молдові. У червні 2022 року Шор співпрацював із московськими організаціями, щоб протидіяти вступу Молдови до Європейського Союзу.

Своєю чергою ЄС Регламентом Ради 2023 року включив Ілана Шора до переліку осіб, які дестабілізують Республіку Молдова, і застосував санкційні обмеження. Було встановлено причетність Шора до незаконного фінансування політичних партій у Молдові та підбурювання до насильства проти політичної опозиції, а його партії — до оплати праці та навчання осіб з метою провокації заворушень під час протестів. 

Рішенням від 13 квітня 2023 року Апеляційний суд Кишинева засудив Ілана Шора за шахрайство та відмивання грошей до 15 років позбавлення волі та конфіскації активів на суму 254 млн євро. 

Хто такий Ілан Шор? Ілан Шор народився в Тель-Авіві (Ізраїль) 6 березня 1987 року, але його родина повернулася до Молдови в 1990-х роках. Як зазначає Reuters, його батько, Мирон Шор, був бізнесменом і займався, серед іншого, безмитною торгівлею та роздрібною торгівлею туристичними товарами. Коли батько помер, Шор перейняв сімейний бізнес “ShorHolding” та розширив його, придбавши телевізійні станції, страхову компанію та футбольну команду.

У 2015 році Шора обрали мером невеликого молдовського міста Оргіїв, розташованого приблизно за 40 км від Кишинева, і він обіймав цю посаду до квітня 2019 року. Шор був президентом “Banca de Economii”, одного з трьох банків, причетних до так званої “крадіжки століття”. Перебуваючи під домашнім арештом в очікуванні апеляції, він у 2019 році втік до Ізраїлю. За даними молдовських ЗМІ, зараз він живе в Росії, а в 2025 році отримав російське громадянство.

Навіть після переїзду до Росії Шор намагається впливати на політику в Молдові. За даними NewsMaker, 1 грудня 2025 року він заявив про закриття своїх “соціальних проєктів”, оскільки влада блокує перекази його активів та арештовує спільників. Зокрема, Шор стверджує, що президентка Мая Санду заблокувала 50 млн доларів США, які він скерував на підтримку (прим. — фактично підкуп) громадян. В коментарі адміністрація президента Молдови заявила, що не може “коментувати брехню засудженого злочинця, який ховається від правосуддя в країні авторитарного режиму та намагається дестабілізувати Молдову за допомогою брудних коштів”.

За даними The Washington Post із посиланням на документи розвідки та інтерв'ю з молдовськими, українськими і західними чиновниками, один високопоставлений російський політик похвалив Ілана Шора як “гідного довгострокового партнера” і навіть запропонував молдовському регіону, очолюваному партією “ШОР”, дешеву угоду щодо російського газу.

 

Депутатка Марина Таубер та втікач Ілан Шор зустрілися в Москві зі своїми прихильниками. 2024 рік. Джерело

Загальні висновки КС Молдови. Рішенням Конституційного Суду Молдови (далі — КС Молдови) від 19 червня 2023 року політичну партію “ШОР” було визнано неконституційною та розпущено. Рішення містить широке обґрунтування (188 пунктів) і спирається на переконливу доказову базу, що підтверджує факти незаконного іноземного фінансування та систематичного підкупу виборців. Партія використовувала кошти з Росії для дестабілізації конституційного ладу, підриву демократичних процесів та втручання у суверенітет Молдови. 

Рішення КС Молдови (далі — Рішення) є важливим прецедентом використання конституційних механізмів для захисту національної безпеки та демократії від іноземного втручання, а використані докази демонструють високу ефективність роботи і взаємодії державних органів, зокрема розслідування й оперативно-розшукової діяльності.

Голова Конституційного суду Молдови зачитує рішення щодо заборони політичної партії “ШОР”. Джерело

В чому уряд звинувачував партію? Загалом уряд стверджував про:

  • злочинну діяльність засновника партії “ШОР”, депутатів, які її представляють, та членів партії;
  • неодноразові, безперервні й значні за обсягом порушення, пов’язані з непрозорим фінансуванням політичної партії, розглянуті та/або санкціоновані національними й міжнародними державними органами, що не призвело до очікуваного результату і виправлення поведінки політичної партії “Шор”;
  • дії та заяви, що натякають на скоординоване застосування сили з метою повалення або насильницької зміни конституційного ладу Республіки Молдова.

Які порушення, зокрема факти політичної корупції, було встановлено? В Рішенні (прим. — у дужках будуть наведені посилання на відповідні пункти рішення) описано багато порушень з боку керівництва й членів партії “ШОР” та кандидатів від неї. 

Найбільша група порушень стосувалася правил політичного фінансування. Наприклад, раніше вже було скасовано реєстрацію двох кандидаток від партії: Інни Попенко на президентських виборах 2016 року за використання незадекларованих фінансів (п. 14) та Регіни Апостолової на місцевих виборах 2018 року за порушення правил фінансування виборчої кампанії (п. 16). Також постановою Центральної виборчої комісії (далі — ЦВК) в 2019 році було встановлено, що партія “ШОР” отримала з незаконних джерел понад 2 млн леїв (п. 17), а у 2020-му на парламентських виборах партію позбавили асигнувань з держбюджету, оскільки вона задекларувала не всі кошти і перевищила максимальний розмір витрат (п. 19). Схожі порушення, зокрема заниження ринкової вартості матеріалів виборчої кампанії (п. 22), представники партії продовжували вчиняти й на подальших виборах (п. 20–23).

Також у 2017 році Ілана Шора було засуджено до 7,5 років позбавлення волі за шахрайство, зловживання довірою та відмивання коштів (п. 15, 33). Попри заборону на виїзд за кордон, у 2019 році він поїхав до Ізраїлю, а в 2023-му був засуджений до позбавлення волі на 15 років (п. 37). На парламентських виборах 2020 року партія “ШОР” організувала перевезення виборців (п. 19), а після повномасштабної російської агресії проти України провела низку протестів біля державних установ — тоді було виявлено кошти, призначені для оплати мітингувальникам (п. 25, 26), у розмірах понад 1,5 млн та 800 тис. леїв.

Врешті, КС Молдови встановив (п. 123) такі порушення з боку партії “ШОР”:

  • порушення виборчого законодавства у сфері фінансування виборчої кампанії; 
  • використання незадекларованих матеріальних і фінансових ресурсів у виборчій кампанії; 
  • опосередковане фінансування та використання коштів з-за кордону для фінансування виборчої кампанії; 
  • подання фінансових звітів, що не відображають усіх доходів і витрат у виборчих кампаніях; 
  • перевищення загального граничного розміру фінансових ресурсів, які можуть бути використані у виборчій кампанії; 
  • неодноразове використання, навіть після застосування санкцій, незадекларованих фінансових і матеріальних ресурсів.

 

В'ячеслав Володін, Ілан Шор, Альона Аршинова (голова партії “Євразія”) та Маргарита Симоньян (одна з головних пропагандисток Росії) у Державній думі РФ. 2025 рік. Джерело

Які докази використав суд? Щоб довести факти політичної корупції та зв’язків партії “ШОР” із Росією, було використано різноманітні докази, більшість з яких наведено у п. 59 Рішення.

По-перше, це постанови ЦВК та рішення судів усіх інстанцій, зокрема вищих, які свідчать про факти політичної корупції на різних типах виборів: використання незадекларованих доходів і матеріальної підтримки, невідображення даних у звітах, перевищення максимально допустимих обсягів витрат, заниження вартості матеріалів, використаних для проведення виборчої кампанії.

По-друге, було використано кримінально-процесуальні документи, які свідчать про незаконне фінансування партії. Серед них: 

  • листи й постанови Антикорупційної прокуратури, постанови Національного центру боротьби з корупцією та постанови про відкриття кримінальних проваджень (звинувачення у свідомому отриманні фінансування від злочинної групи чи злочинної організації, фальсифікації звітів з метою приховування донорів партії та використання незадекларованих фондів);
  • протоколи допитів підозрюваних в участі у “проплачених” мітингах (свідчення про отримання та передачу учасникам зібрань конвертів із коштами від 6 до 11 тис. леїв, про намір розподілити таким чином 12 млн леїв і виявлення 5 млн леїв у квартирі, де мали бути запаковані гроші, про організацію “сіток підкупу” та координування дій через соцмережу Telegram, про залучення до протестів 16 185 осіб, на що було витрачено більш як 6,4 млн леїв);
  • протоколи допитів свідків щодо оплати за агітацію та незаконних внесків на підтримку партії (свідчення про винагороду за агітацію, здійснення внесків підставними донорами та готівковими коштами в інтересах третіх осіб, використання персональних даних для оформлення внесків від імені особи, яка про це не знала, завищення суми реального внеску з 5 до 10 тис. леїв; організацію передачі коштів через підлеглих і транспорт компанії “Соціальні магазини”);
  • протоколи оглядів та обшуків (в результаті яких вилучено ноутбуки, мобільні телефони, SIM-карти, системні блоки, блокноти зі свідченням про збори, списки осіб, витрати та інші дані, фінансові звіти, пластикові коробки та чорні пакети з коштами в десятки та сотні тисяч леїв);
  • протоколи оперативно-розшукових заходів (контроль за передачею й отриманням коштів, послуг та інших матеріальних і нематеріальних цінностей у результаті згоди, вимагання чи пропозиції, зокрема 21 епізод передачі грошей особі під прикриттям для оплати транспортних послуг і протестів);
  • публічні й непублічні відео (в яких Ілан Шор дякує російською за участь у протестах, закликає до революції та зміни влади), матеріали журналістських розслідувань і записи офіцерів під прикриттям;
  • лист Служби інформації та безпеки Молдови щодо злочинної діяльності активістів партії “Шор”.

По-третє, суд врахував акти інших держав щодо застосування санкцій до партії “ШОР” та Ілана Шора, зокрема згадані акти Управління з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США 2022 року, регламент щодо антикорупційних санкцій Сполученого Королівства 2021 року, резолюцію Європейського Парламенту й рішення Європейської ради 2023 року, регламент Канади щодо спеціальних економічних заходів тощо.

 

Ілюстрація схем незаконного фінансування, розроблена в межах кримінального провадження Антикорупційної прокуратури спільно з офіцерами Національного інспекторату розслідувань. 2024 рік. Джерело

Які правові аргументи було використано? КС Молдови наголосив, що боротьба з корупцією, зокрема непрозорим фінансуванням політичних партій, є невіддільним елементом правової держави (п. 104) та лежить в основі демократичних виборів (п. 105). 

Також суд послався на Рекомендації (Rec(2003)4) Комітету міністрів Ради Європи (п. 107) і практику ЄСПЛ (п. 106). Зокрема, ЄСПЛ зазначав, що, з огляду на першорядну роль політичних партій у забезпеченні дієвої демократії, суспільство зацікавлене в тому, щоб відбувався моніторинг партій і щоб їхні незаконні витрати каралися, особливо у випадку політичних партій, що отримують кошти з публічних фондів (Cumhuriyet Halk Partisi проти Туреччини, 26 квітня 2016 р., § 69). Також ЄСПЛ зазначив, що держави мають досить широку свободу розсуду у визначенні санкцій, які застосовуються до партій у випадку здійснення незаконних фінансових операцій (Cumhuriyet Halk Partisi проти Туреччини, § 70). Врешті, заборона фінансування політичних партій іноземними державами необхідна для збереження національного суверенітету (Parti nationaliste basque — Organisation régionale d’Iparralde проти Франції, 7 червня 2007 р., § 47).

КС Молдови зазначив (п. 179): систематичне, значне й безперервне непрозоре фінансування партії свідчить, що її внутрішній порядок не відповідає демократичним принципам. Ба більше, поведінка партії, яка допустила непрозоре фінансування своєї діяльності, призвела до спотворення таких демократичних процесів, як виборчі кампанії та право на вільне голосування. Прийшовши до влади, партія застосовуватиме в державній структурі ті самі принципи, які вона застосовувала у своїй внутрішній структурі, тобто воля держави буде сформована не внаслідок вільної конкуренції політичних сил, а внаслідок недемократичних підходів.

Беручи до уваги масштаб непрозорого фінансування партії, його систематичність, безперервність і значні обсяги, Суд зазначив, що партія “Шор” має достатні ресурси для реалізації поставленої мети та що існує потенціал її приходу до влади недемократичними способами, які становлять небезпеку для принципів правової держави, суверенітету й незалежності Республіки Молдова (п. 183).

Скасування результатів президентських виборів у Румунії в 2024 році

Ультраправа румунська партія “Альянс за об'єднання румунів” (AUR) очолює протести проти скасованих президентських виборів. Джерело

Загальний контекст. 24 листопада 2024 року в Румунії відбувся перший тур президентських виборів, результати якого шокували країну. Маловідомий ультраправий кандидат Келін Джорджеску, який за соціологічними опитуваннями набирав лише 4-7% підтримки, несподівано здобув понад 22% голосів і вийшов у другий тур разом із проєвропейською кандидаткою Оленою Ласконі.

Спочатку Конституційний Суд Румунії (далі — КС Румунії) рішенням від 2 грудня 2024 року № 31/2024 підтвердив результати голосування і призначив другий тур на 8 грудня. Однак згодом президент Румунії Клаус Йоганніс погодився розсекретити дані засідання Вищої ради оборони країни, які свідчать про агресивну пропагандистську кампанію Джорджеску в обхід національного виборчого законодавства, а також використання алгоритмів соціальних мереж для прискореного зростання його популярності. За даними румунської розвідки, в кампанії Джорджеску фігурує обліковий запис “bogpr” (його веде румун Богдан Пешир), який профінансував кампанію в TikTok на суму понад 1 млн євро. Одним із методів залучення до співпраці впливових осіб для просування кандидатури Джорджеску було звернення на їхні електронні пошти від компанії південноафриканського походження “FA Agency”, яка пропонувала по 1000 євро за поширення відеоролика.

На основі отриманих даних вже 6 грудня 2024 року КС Румунії прийняв нове рішення № 32/2024, яким скасував результати першого туру голосування за два дні до другого, що вимагало проведення усього процесу заново. Як справедливо зазначено в матеріалі Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), ця справа створила важливий прецедент для майбутніх виборчих спорів, оскільки суди в усьому світі все частіше будуть змушені оцінювати заяви про зовнішні маніпуляції, повноту інформації та цифрове втручання. Суди, які вирішать не робити цього, покладаючись на суворе тлумачення виборчого законодавства, можуть створити попутний вітер для зловмисників, оскільки ці тенденції набирають обертів у всьому світі.

Голова Конституційного суду Румунії виступає із заявою для медіа після того, як суд затвердив перший тур президентських виборів. Джерело

Хто такий Келін Джорджеску? Келін Джорджеску (народився 26 березня 1962 року) — румунський агроном і політик, який розпочав кар'єру в 1992 році у Міністерстві навколишнього середовища. У 1999-2012 роках він представляв Румунію в національному комітеті Програми ООН з навколишнього середовища (UNEP).

Видання The Week назвало Джорджеску “Путіном Румунії”, оскільки він вважає очільника Кремля “справжнім лідером”. Його акаунт у TikTok набрав 3,8 млн лайків завдяки відео, на яких він відвідує церкву, займається дзюдо, бігає на доріжці та виступає на подкастах. Як підкреслює Politico, Джорджеску заявив, що в нього немає політичної кампанії, а є “покликання”, і що його політична партія — Румунія. Він не має виборчого штабу й не задекларував жодних витрат на передвиборчу кампанію, заявивши: “Ми в руках Божих”.

Після скасування результатів виборів Келіна Джорджеску було затримано, також відбулися десятки обшуків. За інформацією РБК-Україна з посиланням на Realitatea, проти Джорджеску порушили кримінальну справу — його підозрюють у:

  • підбурюванні до дій проти конституційного ладу;
  • поширенні неправдивої інформації;
  • ініціюванні або створенні організації фашистського, расистського або ксенофобського характеру;
  • публічному сприянню особам, які винні у скоєнні злочинів геноциду проти людяності та воєнних злочинах;
  • ініціюванні або створенні антисемітської організації, вступі до такої організації або підтримці її в будь-якій формі. 

На цьому тлі Генеральна прокуратура Румунії взяла кандидата в президенти під судовий контроль на 60 днів. Також йому відмовили в реєстрації для участі в президентських виборах 2025 року.

Келін Джорджеску похвалив Владіміра Путіна як “патріота”, який “любить свою країну”, і натякнув, що румунська допомога Україні має бути припинена. Джерело

Загальні висновки КС Румунії. КС Румунії у рішенні від 6 грудня 2024 року № 32/2024 встановив (прим. — далі в дужках будуть наведені посилання на відповідні пункти рішення), що процес виборів президента на всіх етапах і протягом усього строку супроводжувався численними порушеннями виборчого законодавства, які спотворили вільний і справедливий характер голосування громадян та рівність учасників виборів, вплинули на прозорість і справедливість виборчої кампанії та знехтували законодавством щодо політичного фінансування. Все це сукупно призвело до недотримання основоположних принципів демократичних виборів (п. 5).

Кінцевою метою конституційного і демократичного контролю КС Румунії вказує відновлення довіри громадян до демократичної легітимності органів публічної влади, законності та чесності виборів. Так можна захистити як виборчі права громадян (право голосу та право бути обраним), так і основи конституційного ладу, що є необхідними передумовами для збереження демократичного характеру Румунії як правової держави (п. 21).

В результаті виявлених порушень Суд постановив розпочати заново процес виборів Президента, встановити нову дату їх проведення та новий календарний план необхідних дій. Усі ці аспекти передбачають формування нових виборчих бюро, повторне подання кандидатур, які мають бути оцінені Центральним виборчим бюро, а також проведення нової, чесної та прозорої виборчої кампанії відповідно до конституційних принципів і цінностей (п. 20).

Які порушення, зокрема факти політичної корупції, було встановлено? На думку КС Румунії, в цій справі свободу волевиявлення було порушено через те, що виборців вводили в оману виборчою кампанією, у межах якої один із кандидатів використав агресивне просування з порушенням національного виборчого законодавства та шляхом зловживання алгоритмами платформ соціальних мереж. Маніпуляція голосами була особливо очевидною через те, що агітаційні матеріали не містили обов’язкових позначок виборчої реклами, передбачених законом. Крім того, кандидат користувався привілейованим ставленням на платформах соціальних мереж, що призвело до викривлення волевиявлення виборців (п. 14). 

З урахуванням положень ст. 37 Конституції Румунії, Суд констатував, що рівність можливостей конкурентів на виборах була порушена, а це означає підрив самої сутності права бути обраним. Порушення у виборчій кампанії вплинули на інших кандидатів, оскільки створили очевидну нерівність із кандидатом (прим. — очевидно, йдеться про Келіна Джорджеску), який маніпулював цифровими технологіями та рештою учасників виборів. Використання цифрових технологій та штучного інтелекту кандидатами, партіями, прихильниками чи симпатиками має бути прозорим, щоб гарантувати цілісність і неупередженість виборів. У протилежному випадку виборці не зможуть сформувати власну думку щодо кандидатів або можуть бути введені в оману стосовно біографії і характеристик кандидата чи процедур голосування (п. 16).

У цій справі Суд взяв до уваги, що один із кандидатів порушив виборче законодавство щодо фінансування кампанії. Так, його декларації (прим. — очевидно, йдеться про Келіна Джорджеску), де бюджет виборчої кампанії вказаний у 0 леїв, суперечать даним органів влади. На думку Суду, загальновідомо, що виборча кампанія передбачає значні витрати, а проаналізована ситуація свідчить про очевидну невідповідність між масштабом проведеної кампанії та задекларованою відсутністю будь-яких витрат. Так було порушено принцип прозорості фінансування виборчої кампанії, що викликає недовіру стосовно доброчесності виборів (п. 18).

Які докази було використано? На відміну від вищезгаданого рішення КС Молдови, у цій справі КС Румунії не посилався конкретно на широку базу доказів, але взяв до відома розсекречені 4 грудня 2024 року документи, представлені на засіданні Верховної ради національної оборони (CSAT) від 28 листопада 2024 року, та виходив з даних, опублікованих в “Інформаційних нотатках” Міністерства внутрішніх справ — Генерального директорату внутрішнього захисту, Служби зовнішньої розвідки, Румунської розвідувальної служби та Служби спеціальних телекомунікацій.

Представник жандармерії зачиняє ворота до парламенту після того, як КС Румунії анулював результати першого туру президентських виборів. Джерело

Які правові аргументи використав суд? У цій справі КС Румунії часто виходив із загальних принципів. Зокрема, судді посилалися на необхідність забезпечення справжньої й ефективної конституційної демократії, керованої верховенством права (п. 7), принципи правової, демократичної і соціальної держави (п. 8), національного суверенітету, вільних, періодичних і чесних виборів (п. 9). Також наголошувалося на позитивному обов’язку держави запобігати будь-якому невиправданому втручанню у виборчий процес та водночас обов’язку нейтральності (п. 10).

Суд підкреслив, що в цій справі основні порушення стосувалися маніпулювання голосами виборців і викривлення рівності можливостей кандидатів шляхом непрозорого та протиправного використання цифрових технологій і штучного інтелекту під час виборчої кампанії, а також фінансування кампанії з недекларованих, у тому числі онлайн, джерел (п. 11).

Серед використаних міжнародних актів (п. 10, 13, 15, 17): 

Келін Джорджеску копіює Путіна у своїй виборчій кампанії в соціальних мережах. Джерело

Висновки

Проаналізовані кейси, з одного боку, є прикладами протидії втручанню у політичні та виборчі процеси, а з іншого — свідчать про масштаби незаконного російського впливу та виклики для сучасних демократій. 

Досвід Румунії демонструє хиткість ситуації. Між першим рішенням суду 2 грудня 2024 року (яким було підтверджено результати голосування), розсекреченням даних засідання Вищої ради оборони країни, другим рішенням КС Румунії 6 грудня (яким було скасовано результати голосування) та потенційним другим туром президентських виборів 8 грудня минуло лише 6 днів. Хоча недопущення приходу Келіна Джорджеску до влади можна назвати успіхом, все ж динаміка ситуації та відсутність широкої доказової бази у рішенні Суду (порівняно з, наприклад, рішенням КС Молдови) демонструють, наскільки Румунія була близька до того, щоб її президентом став проросійський політик. Ба більше, якби Джорджеску сам не “показав нулі” у фінансових звітах, довести незаконність та непрозорість фінансування його виборчої кампанії було б складніше, особливо в короткі строки.

Молдова ж спромоглася використати можливості розслідування й оперативно-розшукової діяльності для ґрунтовного підтвердження незаконного фінансування та російського втручання через партію “ШОР”. Проведення обшуків, допитів, контролю вчинення правопорушень (через офіцерів під прикриттям), виявлення “чорного кешу” (коробок, пакетів і конвертів з грошима) та незаконних фінансових оборотів дали беззаперечну юридичну доказову базу, яка також стала підґрунтям для накладення санкцій на партію та її представників з боку інших країн (США, Британії, ЄС, Канади та інших). Однак наслідки російського втручання були відчутні навіть після того, як Ілан Шор втік із країни у 2019 році, зокрема під час президентських виборів та референдуму щодо членства Молдови в Європейському Союзі в 2024 році. Адже підтримка Маї Санду порівняно з ще одним сумнівним політиком Александром Стояногло була незначною (55,35% проти 44,65% в другому турі), а підтримка європейської інтеграції — ще меншою (50,35% за вступ до ЄС проти 49,65%).

Литва стикнулася з російським втручанням ще у 2002–2004 роках, однак змушена була реагувати вже постфактум після інавгурації Паксаса. Хоча це вимагало запуску цілої процедури імпічменту глави держави, злагоджена робота спецслужб, парламенту й органу конституційного контролю дозволили створити прецедент усунення з посади президента, який становить загрозу для суверенітету держави. Водночас тригерною точкою стало надання громадянства російському бізнесмену Юрію Борисову. І якби імпічменти не вдалося провести до парламентських виборів, які відбулися в жовтні 2004 року, а Паксас був більш обережним та, перебуваючи на посаді президента, зміг використати свій владний вплив разом із російськими грошима під час виборів — історія могла б розвиватися зовсім по-іншому, включно зі зривом вступу Литви до Європейського Союзу. 

Україна вже має досвід подібних сценаріїв, зокрема з президентом-втікачем Віктором Януковичем, який за “визначні заслуги” дав громадянство проросійському політику Вадиму Новинському і протидіяв євроінтеграційним прагненням нашої держави, відмовившись у 2013 році на Саміті глав держав у Вільнюсі підписувати Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Ці дії викликали спротив українського народу, який перейшов у Євромайдану та Революцію гідності.

Все це свідчить про необхідність реагувати на паростки “гнилого дерева”, вирощеного на брудних російських грошах, поки воно ще не розрослося та не почало давати свої “отруйні плоди”. Рекомендаціями для України можуть бути створення ефективної правової рамки протидії іноземному (насамперед російському) фінансуванню і втручанню у політику та виборчі процеси загалом. Проаналізовані вище справи дають корисні приклади доказової бази, яка може сприяти доведенню вини, та інтерпретаційної діяльності судів для формування юридичного обґрунтування протидії російському втручанню.
 

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.