Кілька днів тому завершилася перша хвиля Академії виборчої доброчесності – освітньої програми, що об’єднала людей із різних громад, професій та досвідів довкола ідеї чесних і відповідальних виборів. Протягом трьох модулів учасники й учасниці вивчали природу виборчих процесів, розбирали їхню архітектуру, вивчали етичні та безпекові аспекти, аналізували сучасні загрози й вирішували реальні електоральні дилеми.

Унаслідок повномасштабної війни, яку Російська Федерація розпочала проти України, мільйони українських громадян були вимушені залишити свої домівки та виїхати за кордон. За даними Громадянської мережі ОПОРА, станом на травень 2025 року за межами України перебувало близько 8.9 млн українців. Хоча точні цифри назвати важко з огляду на різну інформацію, яку мають українські та міжнародні інституції, частка українських громадян за кордоном наразі становить близько 15-20% від наявного населення України до 24 лютого 2022 року. Це свідчить, що демографічна й міграційна ситуація в Україні потребує термінового втручання як з боку української влади та громадського сектору, так і з боку держав-партнерів, які прийняли найбільшу кількість українських громадян.  Комплексна робота з діаспорою, яка значно зросла та змінилася за останні декілька років, потребує розуміння ключових викликів та потреб, які стоять перед її представниками. Для вивчення цих аспектів Громадянська мережа ОПОРА ініціювала серію фасилітованих діалогів з українськими громадами. Перший такий діалог відбувся наприкінці квітня 2024 року у Вільнюсі (Литва). Друга ітерація діалогів відбулася у грудні 2024 року в трьох містах Сполученого Королівства. Наступний етап передбачає проведення серії обговорень у Німеччині, Італії, Іспанії й Ірландії.

На четвертий рік повномасштабного вторгнення українці повернулися до активних онлайн- та офлайн-суперечок на чутливі суспільні теми. Градус таких дискусій додатково зростає через травматичний воєнний досвід, погіршення економічного становища і загальне виснаження від постійної небезпеки та невизначеності. Дискусії про політичне минуле, теперішнє і майбутнє переростають у поділи на “поганих” і “хороших”, “правильних” і “неправильних” українців. Усе це — плідний ґрунт для радикалізації різних суспільних груп. Коли в інформаційному просторі нормалізують дискримінацію, сегрегацію й насильство, зростає ризик появи політичного насильства — ворожих, агресивних або насильницьких дій, зумовлених політичними мотивами чи прагненням прямо або опосередковано вплинути на політичні процеси в країні або на систему її управління. ОПОРА проаналізувала український сегмент Telegram (15 найпопулярніших загальнонаціональних анонімних каналів, 46 анонімних регіональних каналів та 5 каналів блогерів), щоб зʼясувати, чи є насильницька риторика системним явищем, а також виявити, кого й за що маргіналізують у публічному просторі.

Російське повномасштабне вторгнення суттєво змінило українське суспільство. Відмінні, часто травматичні досвіди проживання війни й різноманіття поглядів на суперечливі суспільно важливі питання створюють сприятливий ґрунт для зростання напруги в публічному просторі — зокрема через поширення взаємних звинувачень, мови ворожнечі та приниження інших на основі їхнього досвіду. У демократичних суспільствах подібна риторика становить особливу загрозу, адже підриває єдність громадян, зменшує довіру до інституцій і знижує ефективність суспільного діалогу, чим ускладнює пошук консенсусу й можливість мирного розв’язання конфліктів.

У цьому звіті представлено результати якісного дослідження Громадянської мережі ОПОРА, присвяченого посиленню соціальної згуртованості та залученню до суспільного життя п’яти потенційно вразливих груп українського суспільства: українці за кордоном, внутрішньо переміщені особи, ветерани та їхні родини, люди з інвалідністю й російськомовні громадяни України.

У цьому дослідженні ОПОРИ під поняттям соціальної згуртованості мається на увазі спроможність суспільства забезпечувати добробут всіх його членів, мінімізуючи нерівності та уникаючи поляризації, а також формувати спільноти вільних індивідів, які підтримують одне одного та досягають спільних цілей демократичними методами.

Еміграція величезної кількості українців через повномасштабне російське вторгнення стала економічним та гуманітарним викликом не лише для України, а й для держав-партнерів, що прийняли мільйони вимушено переміщених осіб. У дослідженні Громадянської мережі ОПОРА наголошено, що, навіть за найскромнішими підрахунками, населення України з 1991 року до 24 лютого 2022 року скоротилося більш ніж на 8 млн осіб. Повномасштабне російське вторгнення суттєво погіршило демографічну ситуацію, спричинивши масове зовнішнє та внутрішнє переміщення. За даними УВКБ ООН, станом на 19 лютого 2025 року в Європі зареєстровано 6 млн 346 тис. 300 громадян України. Водночас у згаданому дослідженні, проведеному на основі даних мобільних операторів, зазначено, що кількість мешканців України станом на 6 червня 2023 року порівняно з 31 грудня 2021 року зменшилася на понад 7 млн осіб.