ОПОРА провела дослідження, яке базується на системному моніторингу публічної комунікації в українських Telegram-каналах, та спрямоване на виявлення ознак насильницької, дискримінаційної та дегуманізаційної риторики. дослідження базується на системному моніторингу публічної комунікації в українських Telegram-каналах, спрямованому на виявлення ознак насильницької, дискримінаційної та дегуманізаційної риторики.  Моніторинг відбувався протягом липня-вересня 2025 року й охоплював 67 каналів у трьох категоріях: 15 загальнонаціональних анонімних новинних каналів із найбільшою авдиторією, 6 каналів популярних блогерів та 46 регіональних анонімних новинних каналів (по 2 з кожної області, за винятком тимчасово окупованих). Перед класифікацією дані були очищені від службових сповіщень (наприклад про повітряні тривоги), щоб уникнути шуму в аналізі. Для автоматичного виявлення ознак насильницької й токсичної риторики у текстах використовувалися великі мовні моделі, налаштовані на класифікацію повідомлень за релевантними ознаками. У межах дослідження насильницька риторика розуміється як публічний контент, що прямо або опосередковано сприяє легітимації, нормалізації чи підбурюванню до насильства проти окремих осіб, груп або інституцій із політичних мотивів чи для досягнення політичної мети. Йдеться не лише про прямі заклики до застосування фізичної сили, а й про ширший спектр дискурсивних практик, які створюють сприятливе середовище для насильницьких дій.

Наприкінці грудня 2025 року на тлі переговорів зі США стосовно 20 пунктів мирного плану для припинення російсько-української війни Президент України зробив низку заяв щодо можливості проведення референдуму стосовно мирної угоди з росією та включених до цієї угоди територіальних питань. Конституція України допускає зміну території України, яка має бути затверджена всеукраїнським референдумом. Разом з тим, Конституційний Суд України перебуває в інституційній кризі, яка ставить під сумнів його спроможність приймати рішення у визначений законом строк. Крім того зміна території України може бути підтверджена на референдумі лише шляхом схвалення на ньому прийнятого парламентом і підписаного Президентом закону про ратифікацію міжнародної угоди, яка передбачає такі зміни.  Громадянська мережа ОПОРА розглянула основні виклики, повʼязані з підготовкою, проведення такого референдуму та встановленням його результатів.

В Україні четвертий рік йде повномасштабна російсько-українська війна. Протягом 2025 року тривають спроби підписати мирний договір. У цей процес залучені США та ЄС, які фактично є посередниками між Україною та Росією. Попри гарячу фазу війни, від президента США лунають заклики щодо необхідності проведення президентських виборів в Україні нібито з метою захистити демократію в нашій державі. Президент України Володимир Зеленський відповів, що не проти виборів, але як це зробити під час правового режиму воєнного стану — він запитав у парламенту.

Аудит безпекової ситуації — це універсальний інструмент моніторингу організаційної спроможності, який забезпечить прозору систему прийняття рішення про можливість/неможливість проведення виборів на певних територіях, доступну і для суспільства, і для держави, і для західних партнерів України. Оцінювання охоплює такі сфери: базові передумови, фізична безпека, соціально-економічні чинники і стан демократичних процесів. у березні-квітні 2025 року, ОПОРА вже проводила пілотні аудити безпеки у 4 громадах: Криворізькій (Дніпропетровська область), Снігурівській (Миколаївська область), Запорізькій та Полтавській. Для порівняння результатів було створено інтерактивну панель (дашборд). Друга хвиля дослідження, результати якої наведені нижче, відбулася у жовтні-листопаді 2025 року. Дані збиралися за липень-вересень 2025 року. 

Унаслідок повномасштабної війни, яку Російська Федерація розпочала проти України, мільйони українських громадян були вимушені залишити свої домівки та виїхати за кордон. За даними Громадянської мережі ОПОРА, станом на травень 2025 року за межами України перебувало близько 8.9 млн українців. Хоча точні цифри назвати важко з огляду на різну інформацію, яку мають українські та міжнародні інституції, частка українських громадян за кордоном наразі становить близько 15-20% від наявного населення України до 24 лютого 2022 року. Це свідчить, що демографічна й міграційна ситуація в Україні потребує термінового втручання як з боку української влади та громадського сектору, так і з боку держав-партнерів, які прийняли найбільшу кількість українських громадян.  Комплексна робота з діаспорою, яка значно зросла та змінилася за останні декілька років, потребує розуміння ключових викликів та потреб, які стоять перед її представниками. Для вивчення цих аспектів Громадянська мережа ОПОРА ініціювала серію фасилітованих діалогів з українськими громадами. Перший такий діалог відбувся наприкінці квітня 2024 року у Вільнюсі (Литва). Друга ітерація діалогів відбулася у грудні 2024 року в трьох містах Сполученого Королівства. Наступний етап передбачає проведення серії обговорень у Німеччині, Італії, Іспанії й Ірландії.

Російське повномасштабне вторгнення суттєво змінило українське суспільство. Відмінні, часто травматичні досвіди проживання війни й різноманіття поглядів на суперечливі суспільно важливі питання створюють сприятливий ґрунт для зростання напруги в публічному просторі — зокрема через поширення взаємних звинувачень, мови ворожнечі та приниження інших на основі їхнього досвіду. У демократичних суспільствах подібна риторика становить особливу загрозу, адже підриває єдність громадян, зменшує довіру до інституцій і знижує ефективність суспільного діалогу, чим ускладнює пошук консенсусу й можливість мирного розв’язання конфліктів.

У цьому звіті представлено результати якісного дослідження Громадянської мережі ОПОРА, присвяченого посиленню соціальної згуртованості та залученню до суспільного життя п’яти потенційно вразливих груп українського суспільства: українці за кордоном, внутрішньо переміщені особи, ветерани та їхні родини, люди з інвалідністю й російськомовні громадяни України.

У цьому дослідженні ОПОРИ під поняттям соціальної згуртованості мається на увазі спроможність суспільства забезпечувати добробут всіх його членів, мінімізуючи нерівності та уникаючи поляризації, а також формувати спільноти вільних індивідів, які підтримують одне одного та досягають спільних цілей демократичними методами.