Ірина Ліщинська — срібна призерка Чемпіонату світу з легкої атлетики 2007 року й Олімпійських ігор 2008-го. На початку повномасштабного вторгнення виїхала за кордон, але повернулася до України, щоб тренувати дорослих і дітей. Втрати українського спорту через війну, відсутність належної інфраструктури, використання росіянами спорту, щоб посилити свої позиції — ці й інші теми Ірина розкрила в інтерв’ю голові правління Громадської мережі ОПОРА Ользі Айвазовській для проєкту «Сила вибору». 

Хибно сподіватися, що Росія, яка роками намагалася нав’язати свій політичний порядок денний Україні, не використає всі можливі інструменти під час повоєнних виборів. Цей наступ буде реалізовуватися в окремих сферах: безпека, політика, фінанси та інформація. Ймовірно, Росія продовжуватиме притаманну їй політику підтримки проросійських кандидатів і партій, фінансуючи передвиборчі кампанії й залучаючи значні ресурси та людей до їхньої реалізації.

«Українське суспільство часто є індиферентним, не надто розуміється на ідеологіях, не має яскраво вираженої думки з приводу багатьох політичних питань. Але воно здатне побачити лідера й рольову модель і потрохи формувати свою думку», — зазначив він у розмові з головою правління Громадянської мережі ОПОРА Ольгою Айвазовською у відеопроєкті «Сила вибору».

Демократія – це вплив громадян, влада громадян управляти власним життям через безпосередньо обраних представників, тобто парламент, президента, уряд або напряму. Тому, коли ми говоримо про те, що демократія занепадає, це скоріше реакція на зовнішні виклики, коли людям хочеться простих рішень, тому перемагає постправда і популізм. Тому що ніхто з нас в більшій мірі не готовий індивідуально чи групово, будучи просто громадянином, брати повноцінну відповідальність за наслідки свого волевиявлення.

Ми зжилися з величезною кількістю викликів, які стали нормою, і живемо з цією загроженістю вже тривалий період часу. Тим не менше, ми еволюціонуємо в ставленні до держави, і держава еволюціонує в ставленні до суспільства, народу, індивідуума.

«Якщо ми не будемо мати гарантій безпеки, то в жоден Європейський Союз нас не візьмуть. Вони будуть проводити перемовини, закривати один розділ за іншим, пропонувати нам одні пропозиції за іншими. Але реальний вступ відбудеться тоді, коли вони переконаються, що на цій території немає воєнних дій», — вважає журналіст, публіцист і письменник Віталій Портников.

Міністр закордонних справ України у 2019–2020 роках, колишній глава місії України при НАТО, Надзвичайний і Повноважний Посол України у Великій Британії у 2020–2023 роках Вадим Пристайко вважає, що з американськими партнерами, зокрема і з адміністрацією новообраного президента Дональда Трампа, ми маємо спілкуватися зрозумілою мовою — прямолінійно та чітко. Не варто очікувати, що вони пам’ятають про свої обіцянки в Будапештському меморандумі захистити нас після відмови від третього ядерного арсеналу у світі. За його словами, нам треба пояснити, чому ми не тільки історично, а й у майбутньому становитимемо інтерес для США.

Український досвід боротьби за безпеку й демократію може мати величезне значення для Європейського Союзу, який багато років позичав компонент безпеки у США, а зараз, можливо, муситиме вчитися забезпечувати його самостійно. «У мене є враження, що основним предметом експорту України світові буде культура, яка уможливлює поєднання свободи, добробуту і безпеки. Це достатньо серйозна та цінна валюта», — зазначає візіонер і директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький.

Про американські вибори нам варто говорити настільки обережно, наскільки ми здатні на дипломатичну мову. Це питання поваги, невтручання в чужі виборчі цикли та "не давати поради, коли вас не просять", що є певною мудрістю.

«Наразі перемога має вигляд завершення війни не на умовах Росії, а на умовах справедливого, всеосяжного, стабільного миру», — зазначає директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь, який понад 20 років досліджує питання національної безпеки й оборони, ведення війн нового покоління.

У суспільстві відсутній запит на повагу до військових і ветеранів і немає критичної маси людей, які вважають, що військова професія — про повагу. Це сприяє поширенню стереотипного сприйняття військових, посиленню розколу між військовими й цивільними, а також появі негативних ситуацій у медіа, вважає співзасновник громадської організації «Принцип» і військовий Масі Найєм.

«У нас немає нічого спільного з тим, як працював план Маршалла. Бо це була супер централізована система з великою кількістю грошей та довгостроковим зобов'язанням – фокус був на тому, що європейські країни мають напрацювати свої спроможності виробництва матеріалів, а вже потім відбудовуватися. А також не було дискусій про те, що відбудовується, чи кому лежить земля. Цей процес абсолютно не передбачав якогось мережування, залучення громадськості, децентралізації», - зазначає Олександра Азархіна, яка у період 2022-2024 років була заступницею міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України.