Український досвід боротьби за безпеку й демократію може мати величезне значення для Європейського Союзу, який багато років позичав компонент безпеки у США, а зараз, можливо, муситиме вчитися забезпечувати його самостійно. «У мене є враження, що основним предметом експорту України світові буде культура, яка уможливлює поєднання свободи, добробуту і безпеки. Це достатньо серйозна та цінна валюта», — зазначає візіонер і директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький.

Про американські вибори нам варто говорити настільки обережно, наскільки ми здатні на дипломатичну мову. Це питання поваги, невтручання в чужі виборчі цикли та "не давати поради, коли вас не просять", що є певною мудрістю.

«Наразі перемога має вигляд завершення війни не на умовах Росії, а на умовах справедливого, всеосяжного, стабільного миру», — зазначає директор платформи New Geopolitics Research Network Михайло Самусь, який понад 20 років досліджує питання національної безпеки й оборони, ведення війн нового покоління.

У суспільстві відсутній запит на повагу до військових і ветеранів і немає критичної маси людей, які вважають, що військова професія — про повагу. Це сприяє поширенню стереотипного сприйняття військових, посиленню розколу між військовими й цивільними, а також появі негативних ситуацій у медіа, вважає співзасновник громадської організації «Принцип» і військовий Масі Найєм.

«У нас немає нічого спільного з тим, як працював план Маршалла. Бо це була супер централізована система з великою кількістю грошей та довгостроковим зобов'язанням – фокус був на тому, що європейські країни мають напрацювати свої спроможності виробництва матеріалів, а вже потім відбудовуватися. А також не було дискусій про те, що відбудовується, чи кому лежить земля. Цей процес абсолютно не передбачав якогось мережування, залучення громадськості, децентралізації», - зазначає Олександра Азархіна, яка у період 2022-2024 років була заступницею міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України.

«Найскладніші міста – Харків, Одеса, Київ. Ці три міста поза конкуренцією за складністю ситуації – я не знаю, хто лідер. Ця зима буде вкрай складною», – розповідає Олександр Харченко, директор Центру досліджень енергетики, який має багаторічний досвід консультування державних та приватних структур в сфері енергетики, а вже під час війни допомагав оцінювати пошкодження критично важливої інфраструктури, співпрацюючи з Програмою розвитку ООН.

Ми не можемо бути експертами у всьому, але нотатками спостереження про мій короткий візит у Гану я все ж хочу поділитись. Якщо рік тому всі дуже радили працювати з країнами Глобального Півдня, то сьогодні я більш скептична не щодо цього напрямку, а щодо реальних перспектив і України, і Росії створити собі стратегічну перевагу через африканський континент.

Найбільш ефективною дезінформаційною кампанією Росії в Україні можна вважати дискредитацію мобілізації. Адже метою інформаційних операцій є щось фізично змінити, наприклад, у поведінці людей. Натомість державна комунікаційна політика дуже хаотична та реакційна, тобто ми не готуємось до чогось заздалегідь, не робимо стратегічних комунікацій, а лише реагуємо на наявні виклики. Про це розповіла комунікаційниця та засновниця ініціативи «Як не стати овочем» Оксана Мороз у своєму інтерв’ю Ользі Айвазовській в спецпроєкті Громадянської мережі ОПОРА «Сила вбору».

Демократія – це не константа, а процес, до якого потрібно постійно прагнути. Реформи мають зберігати приншим тяглості, тобто бути як постійними, так і адаптованими до нових умов. Україна повинна враховувати сучасні виклики, такі як кіберзагрози та недоброчесний вплив на суспільну думку, щоб забезпечити прозорість та ефективність виборчого процесу у повоєнний період.

«Я переконаний, що знищена, девальвована, знецінена Верховна Рада без довіри українців — це одна з ключових спецоперацій росіян, в якій українські політики їм дуже сильно допомагають свідомо чи ні. Мені здається, що декільком десяткам адекватних депутатів треба зараз виступити ремонтною бригадою, одягнути комбінезони, взяти пилки, лопати, сокири і ремонтувати – повернути справжню дискусію, повернути систематичність роботи, повернути повноцінну підзвітність і прозорість, наскільки це можливо під час повномасштабного вторгнення», – вважає народний депутат від «Голосу» та військовослужбовець Роман Лозинський.

У державному бюджеті на 2025 рік планують вдвічі зменшити видатки на Український культурний фонд, – розповідає голова Наглядової ради цієї інституції, філософиня Наталія Кривда. На її думку, зрізання грошей на культуру – це викачування крові з нації, особливо під час війни.

Чому офіційний Тбілісі пішов на ухвалення скандального закону про іноземних агентів напередодні парламентських виборів та чи будуть його виконувати представники громадянського суспільства? Як суспільство ставиться до кроків, які фактично руйнують європейську перспективу Грузії? Та чи боїться нинішня влада Грузії санкцій з боку західних країн? Про це більше у цьому випуску «Сили вибору».