Ольга Коцюруба, старша радниця з правових питань Громадянської мережі ОПОРА, працювала спостерігачкою на останніх парламентських виборах у Молдові. У новому випуску відеопроєкта “Сила вибору” Ольга Айвазовська поговорила з нею про причини фіаско проросійських сил, правові механізми, завдяки яким вдалося протистояти російському втручанню, а також уроки, які можуть бути корисними Україні на повоєнних виборах.
Як Молдова підготувалася до проведення виборів? Які були головні виклики, як і завдяки чому їх вдалося пройти?
Для мене це був унікальний досвід. Всі експерти говорять про те, що Молдова є лабораторією використання Росією нових технологій впливу на вибори. Завжди цікаво побувати в лабораторії, і серед перших побачити це своїми очима. Перше, що зафіксувалося, і про що всі говорять, — кількість тіньових грошей, які використовувалися. За офіційними звітами було витрачено 2,5 мільйони доларів. Це офіційна кампанія. На неофіційну, яка переважно фінансувалася державою-агресором, витратили 100-150 мільйонів доларів.
Ця сума обраховувалася правоохоронними органами. Туди включалося і тіньове фінансування самої виборчої кампанії, і фінансування армій ботів, тролів, які використовувалися в соцмережах та інфлюенсерів. Дуже популярними стали блогери, які раптом почали висловлюватися на політичні теми, і їхні висловлювання почали набирати величезні кількості переглядів, ці суми теж включалися. Це наймасовіший підкуп виборців, який зафіксували, — так звана “Сітка Шора”, до якої залучали через telegram-канали. Це проходило за системою піраміди, коли людина залучалася через telegram-канал, і мала назбирати ще енну кількість виборців під собою, і відповідно проголосувати за того чи іншого кандидата. При цьому вони не мали знати до кінця, про кого саме йдеться, це мало бути озвучено на виборах, але цього вдалося уникнути завдяки втручанню правоохоронної системи.
Якщо першим таким пунктом була величезна кількість грошей, лавина, яку, здається, неможливо подолати, то другим, для мене особисто, оскільки я є правником, стала важливість законодавства, вчасно прийнятого, щоб все-таки були правові засоби протидії цьому. Також такі класичні підходи як навчання поліції, членів виборчих комісій, хоч здається, що воно аж не настільки впливає. Мене вразило, що в Молдові, це маленька країна, справді вдалося впровадити сертифікацію.
Всі члени виборчої комісії (на дільниці спостереження — ред.) пройшли навчання. Це було дуже видно під час підрахунку голосів. Коли, наприклад, хтось зі спостерігачів починає казати “цей бюлетень дійсний - недійсний”, немає паніки, що виборча комісія не знає, яке рішення правильне, вони кажуть “на навчанні ми проходили отак”, і починає панувати спокій. Не можна дестабілізувати ситуацію на виборчій дільниці через те, що фактично кожен представник справді знає, що в цей день має робити. Може, це не є якийсь вау-ефект, але він призвів до атмосфери того, що під час дня голосування, підрахунку голосів все-таки все було спокійно.
Також цікавим досвідом для мене стало запровадження нового органу, Страткому. Його створення обговорювалося ще з 2023-го року, але тоді не відбулося. Указ президента про його створення був підписаний в 2025-му році, напередодні виборів.
Це орган, який складається з представників і інших органів влади, також там є представники громадськості. Його основною метою є координація щодо протидії дезінформації і узагальнена єдина комунікація щодо випадків зловживань.
Це те, що, напевно, ми для себе теж могли б перейняти. Те, що можливо, нам недостатньо тільки Ради національної безпеки і ЦВК, а все-таки добре, коли є такий інституціалізований орган, який має інструменти для протидії і є ефективним.
Які повноваження в молдавського Страткому, що забезпечує ефективність?
Протидія дезінформації є одним з головних завдань цього органу. Представники сказали, що в них немає окремих повноважень. Це платформа для обміну інформацією між всіма органами, коли не кожен собі окремо бореться з дезінформацією, як це маємо, на жаль, ми зараз, тому що у нас навіть немає такого законодавчого визначення дезінформації, яке є в Молдові. По суті, це коли всі знають, що вони повинні робити, і це єдиним голосом озвучується суспільству. Це хороший приклад. Звичайно, як завжди, можна знайти якісь недоліки, але загалом цей досвід є позитивним.
Досвід Євросоюзу показує, що великим платформам легше сплатити багатомільйонний штраф, і далі діяти в інтересах політичних гравців, надаючи їм платформу для політичної реклами з певними порушеннями, ніж врегульовано працювати. Чи відбувалася взаємодія із глобальними соціальними платформами, чи допомагали вони протидії поширенню дезінформації, іноземного втручання під час виборів у Молдові? У цьому є проблема, і вона, очевидно, не може бути однозначно вирішеною, оскільки є інша юрисдикція (не Єврепейський Союз — ред.). За оцінками і ЦВК, і Страткому, звичайно, вони очікували більшої співпраці.
Проте Молдова вживала заходів для того, щоби комунікувати з платформами. Принаймні прийняли рішення, що у випадках, коли такі дії будуть (виявляти — ред.), вони будуть комунікувати, та надавати суспільству іншу інформацію. Якщо не можуть вплинути безпосередньо на соцмережі, мусять створити інформаційну противагу всередині країни, і це намагалися робити.
У Молдові вжили заходів, щоб не допустити до моніторингових місій громадян країн-агресорів. Які практики відносно спостереження за виборами можуть бути корисними нам для вивчення? Була зареєстрована безпрецедентна кількість спостерігачів — більше трьох тисяч: 2600 національних, решта міжнародні. Одне з найбільш дискутованих питань, власне, кого допустили до спостереження.
Варто сказати, що і в звітах ОБСЄ, і в звітах національних спостерігачів згадується, що фактично Центральна виборча комісія вжила заходів, які навіть не були чітко передбачені законодавством. Вона почала вимагати в аплікаційній заявці опис досвіду спостереження і можливостей організації спостерігати. Була дуже велика кількість заявок від університетів, парламентів, особливо з Глобального Півдня. І було прийнято рішення, що для того, щоби спостерігав представник парламенту, має бути офіційний запит саме від парламенту, оформлений як рішення.
Фактично всі спостерігачі перевірялися службами безпеки і були ухвалені рішення про нереєстрацію спостерігачів, щодо яких служби безпеки передали негативну інформацію. Була певна критика, оскільки не завжди було чітко зрозуміло, яку саме інформацію про можливі зловживання передала служба безпеки. За офіційною позицією Центральної виборчої комісії, яку оприлюднили, право держави допускати чи не допускати тих чи інших спостерігачів і вирішувати, хто саме буде спостерігати, і тому вони вважали, що інформація від служби безпеки є обґрунтованою підставою для відмови у спостереженні.
Мабуть, попри певну критику, нам потрібно буде в якійсь мірі цей досвід запозичити. Хоча краще було б, щоби ця процедура була чітко виписана в законі, щоби це не було рішенням Центральної виборчої комісії. Критика була і щодо самої процедури, що вона виходила за те, що описано в законі і регулювалася внутрішніми актами ЦВК.
Як сусіди використовували страх війни у виборчій риториці?
Тема України була в адженді/ у фокусі уваги всіх політичних сил. Якщо ми говоримо про опозицію, то був наратив, що якщо не будемо товаришувати з Росією і Молдова буде вступати в Європейський Союз чи НАТО, то це призведе до тих самих наслідків, як в Україні.
Як виявилося, це був наратив не тільки для опозиційних сил, а і партії влади PAS (партія “Дія і солідарність” — ред.). На одній з основних її агітаційних листівок, надрукованій тиражем у 700 тисяч примірників, на одному боці бачимо світлину з'їзду партії, а з іншого вказано і зображено, що якщо не Європейський Союз, то країну чекають змова олігархів та зруйновані міста.
Для мене було прикро усвідомлювати, що ми стаємо таким прикладом, “лякалкою” для виборців. Звісно, кожна політична партія добирає ті меседжі, які достукуються до виборців, але дійсно, оцей приклад України, і теза, що якщо не будемо в Європейському Союзі і не будемо в НАТО, у нас буде така ситуація як в Україні, використовувалися провладною партією.
Ми як спостерігачі зустрічалися, звичайно, і з представниками провладної партії PAS (партія “Дія і солідарність” — ред.), і з представниками опозиційних сил, і був закид, що українська влада реагувала, коли в Грузії використовувалися такі наративи, а коли це є одною з основних тем провладної партії в Молдові, реакції української влади немає.
Чесно кажучи, вона могла би бути в тій чи іншій мірі, не обов'язково як критика, але все-таки фотографії поруйнованого Києва, на мою думку, не мали б використовуватися в передвиборній агітації.
Як Молдова протидіяла впливу російських грошей, підкупу виборців? Чи допомагала у цьому Україна?
Фізична передача грошей відійшла в минуле. І в нас цього теж не буде на майбутніх повоєнних виборах. Під час попередніх виборів президента і референдуму я теж спостерігала на місці. Там була схема з відкриттям карток в російських банках, і можна було зняти гроші, наприклад, на території Придністров'я. Після президентських виборів цю схему закрили, але, на жаль, гроші можуть йти в сучасному світі не лише через банківську систему. Було багато повідомлень щодо обігу криптовалюти. Шор має свою криптовалюту, але використовувалися й інші.
Звичайно, Молдова вжила заходів щодо того, щоб криптовалюту не можна було переводити в готівку на території Молдови, але були повідомлення про те, що це здійснювалося на території інших країн, на жаль, також в Україні. Потім ці гроші фізично шляхом контрабанди перевозилися на територію Молдови, щодо чого є питання і до наших митних служб, але маємо, що маємо. Оскільки ця схема була виявлена, то розуміємо, що все-таки співпраця між українською і молдавською службами безпеки велася і це позитивно.
Найбільш позитивно те, що юридичним шляхом вдалося не допустити до виборів партії, на які ці сітки були розраховані. Було змінене законодавство про політичні партії, чого у нас, на жаль, досі немає. І за незаконне фінансування є можливість або взагалі припинити реєстрацію політичної партії, тоді вона не може балотуватися на виборах, або призупинити її діяльність. Реєстрація партії Шора була скасована ще до виборів, відповідно вона не могла бути зареєстрована. Блок “Перемога”, який був на попередніх президентських виборах, не був зареєстрований, а реєстрацію “Серця Молдови”, що входила до “Патріотичного блоку”, і теж була залучена до згаданої мережі, припинили. Припинили в п'ятницю, перед днем голосування, і виникла юридична проблема, оскільки партія була частиною блоку.
Якщо забираємо зі списку блоку частину, він перестає відповідати гендерній квоті. Було прийняте цікаве рішення. З одного боку, Центральна виборча комісія прийняла рішення, яке не є чітко врегульоване у Виборчому кодексі, який передбачає, що будь-які зміни в списку кандидатів можливі за десять днів до виборів, але все-таки дали можливість відрегулювати цей список таким чином, щоб із нього були усунуті кандидати від партії, реєстрація якої була призупинена, діяльність якої була призупинена рішенням суду, і водночас привести у відповідність до гендерної квоти.
Правда, під час зустрічі представники “Патріотичного блоку” дуже нарікали, що довелося “викинути” чотирьох чоловіків з інших партій цього блоку, щоб досягнути такого співвідношення. У них гендерна квота така ж сама, як в Україні, у кожній п'ятірці дві людини мають бути представниками іншої статі.
Як оцінюєте фаховість і незалежність ЦВК Молдови у забезпеченні виборів?
Якраз коли приймалося згадане рішення, ми перебували в приміщенні ЦВК, і коли вийшли, то відразу побачили організований мітинг.
Все-таки не було прийняте рішення щодо зняття “Патріотичного блоку” з виборів, тому що це би справді призвело до соціального вибуху і до певних негативних наслідків. Ми знаємо про це з офіційних повідомлень, і нам також говорили на зустрічі з Страткомом, що окремі представники “Патріотичного блоку”, не кандидати, рядові, звичайні громадяни, були заарештовані за те, що брали участь у навчаннях на території Боснії, Герцеговини, Сербії, як протистояти поліції.
Дійсно, небезпека мітингів, які могли би перерости в протистояння була значною, і в даному випадку рішення залишити цей блок в списку кандидатів, але дати можливість врегулювати виборчу квоту, очевидно, було вимушене.
Якщо говоримо про інші рішення, у звіті ОБСЄ і звіті Promo-LEX (громадська організація у Молдові, що веде спосереження за виборами — ред.) зазначено, що не завжди ЦВК реагувало на скарги, які надходили від опозиційних партій, зокрема, щодо застосування адміністративного ресурсу. Наприклад, щодо участі тих чи інших посадовців, оскільки в Молдові діє норма, що треба взяти або відпустку, або в позаробочий час. ЦВК переадресовувало ці скарги до Національної поліції, але не давало їм юридичної оцінки. На мою думку, випадки застосування адміністративного ресурсу мали би бути незалежним органом зафіксовані. Це тільки посилило би незалежність ЦВК. І оцього рядка в звіті ОБСЄ про те, що не завжди прослідковувалася незаангажованість у розгляді скарг би не було.
Ми б хотіли, щоб так було в нас, щоби рішення приймалися неупереджено щодо будь-якої партії, і в аналогічних випадках ці заходи були пропорційними.
Які підходи в організації виборчих дільниць, особливо закордоном, прослідковуються? Як Санду боролася за свого виборця за кордоном?
Відчувалося ставлення як до інженерії. Це і підкреслювалося. Один з наративів агітації — приклад референдуму 2024-го року. Ми пам'ятаємо різницю всього-на-всього в 11 000 голосів, коли фактично 55% відсотків не підтримало референдум за внесення змін до Конституції всередині країни і досягнути цього рішення вдалося тільки через голоси з-за кордону.
Звичайно, в даному випадку влада Молдови чітко розуміє, що більшість виборців, які приходять на виборчій дільниці, це ті, які підтримують проєвропейський вектор.
Було багато інсинуацій щодо того, що опозиція намагається працювати з тими виборцями закордоном, які раніше не ходили на вибори. Зокрема, були випадки мобілізації робітників на фабриках. Теж фіксувалися схеми пошуку спостерігачів. У соціальних мережах були оголошення про спостереження за виборами у Молдові 500 євро, але всі розуміють, що 500 євро за день спостереження — це досить багато. Більше того, в цій формі міг вибрати від якої партії можеш спостерігати, але всі вісім були власне тими, які асоціюються з російським впливом. Це або “Патріотичний Блок”, або партія “Демократія вдома”, така псевдопроєвропейська, яка закликає до об'єднання Молдови з Румунією. Фактично це були спроби організованого підкупу виборців закордоном, вони не вдалися.
Найбільша кількість повідомлень про замінування стосувалася закордону, щоб зменшити явку.Ми чітко знаємо, що розширення кількості дільниць за кордоном було в тому числі спровоковане тим, що таким чином влада шукала свого виборця, який її підтримує, і так це і сталося.
Голосування закордоном через часовий проміжок закінчується пізніше, і опозиція висловлювала побоювання, що на цих закордонних дільницях можуть відбуватися певні фальсифікації.
Важливим для нас уроком є враховувати, хто є членами дільничних виборчих комісій. Одним з аргументів було те, що є значна кількість офіційних службовців дипломатичних установ. Це виправдано і зрозуміло з точки зору держави для організації виборів, тому що дуже важко представникам політичних партій знайти своїх представників до членів комісії, але для того, щоб уникнути якихось звинувачень, треба пам'ятати, що баланс представництва є дуже важливий.
Я загалом є прихильником організації виборів закордоном, тому для мене цей досвід все-таки є позитивним, але якщо ми дивимося на іншу сторону, то йдеться про питання, яким саме був аргумент влади. Чи він був таким, що ми хочемо надати широке право всім взяти участь у голосуванні, тоді би, звичайно, голосування закордоном, відкриття додаткових дільниць було цілком виправданим.
Поруч з тим маємо всередині країни скорочення з 30 дільниць до 12 для виборців, які голосують з Придністров'я, і за два дні до дня голосування п'ять з них переносяться в дальшу частину Молдови, що означає, що виборцям просто фізично буде важко дістатися.
В яких умовах голосувало Придністровʼя?
Для уникнення потасівок 5 дільниць з 12 були перенесені на дальшу територію. Рішення було аргументоване міркуваннями безпеки, оскільки були повідомлення від служби безпеки про те, що можливі провокації, замінування, використання ветеранів. Такі випадки уже були на практиці, коли використовувалися ветерани, які воювали в Придністров'ї. Ситуація ускладнилася тим, що було повідомлення про замінування мостів, тобто не завжди можна було б дістатися з території Придністров'я на територію Молдови.
Були побоювання, що дуже велика кількість виборців не зможе отримати виборчі бюлетені. Сам день голосування показав, що проблема не була аж такою великою. Тільки на двох з цих дільниць не вистачило бюлетенів для тих виборців, які прийшли і повідомлення про замінування було тільки на цих двох дільницях. Все дуже швидко перевірили і голосування відновилося.
В звітах зафіксовано, що були створені певні перешкоди для широкої участі в Придністров'ї, але вони не були критичними, тому що у день голосування не було картини, коли чергами чекають, їх не допускають до голосування.
Моя думка, що держава має створювати можливості для голосування всіх громадян. І те, що та чи інша людина має проголосувати не повинно залежати від того, що влада думає щодо того, кого саме цей виборець підтримує. Це мої застереження.
Наскільки Молдова виявилася готовою до брудної боротьби під час виборів, чи була ефективною правоохоронна система у протидії підкупу виборців?
За законодавством Молдови до червня 2025-го року пропозиція підкупу виборцю не була кримінально караною, тобто карався тільки той, хто отримував гроші. У нас це було і до того, але якщо подивимося на рамку, яку вони запровадили, вона має і певні позитивні для нас аспекти, які би треба було використати.
Наприклад, якщо є підозра, що це підкуп з іноземних джерел, він має збільшену кваліфікацію і посилену відповідальність.
Приклад поліції в даному випадку був позитивний. Promo-LEX проводив широкомасштабне навчання поліції, спільно з ЦВК напрацьовувалися матеріали з їхнім навчальним центром.
Поліція сама проводила інформаційну кампанію протидії підкупу виборців. Опозиційна партія чомусь вважала, що якщо стоїть автомобіль поліції і на цьому автомобілі є плакат “Не продавай свій голос, і якщо знаєш, що хтось продав свій голос, телефонуй”, що це антиагітація саме проти них, тому що “Патріотичний блок” публічно був обвинувачений в тому, що саме вони запроваджували схеми підкупу виборців. Вони, власне, сприймали це як антиагітацію, що кожен, хто бачить слово “підкуп”, в нього є асоціація з тим, що це це боротьба з “Патріотичним блоком”, але поліцію вчити треба і вносити зміни законодавства до законодавства теж, тільки бажано не напередодні виборів.
Чому виборче законодавство краще змінювати заздалегідь?
Якщо аналізувати молдовський досвід, то необхідність змін, посилення відповідальності, посилення засобів щодо протидії дезінформації і незаконному фінансуванню пропонувалися в звітах ОБСЄ, ще коли приймали Виборчий кодекс в 2022-му році.
Вони тоді не були імплементовані, тому що було не на часі чи були інші політичні міркування. І тільки уже після президентських виборів, коли були виявлені всі ці мережі Шора і зафіксовано безпрецедентне іноземне фінансування, тільки тоді, в грудні почали в екстреному режимі напрацьовуватися зміни до законодавства. Це 13 законів, в тому числі змін до Кримінального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення, закону “Про політичні партії”.
Усе це пакетом мусила Венеційська комісія швидко оцінювати. Звичайно, все зробили для того, щоб процес був інклюзивним. Були запрошені стейкхолдери і можна було зробити щодо цього належне обговорення, але фактично зміни ці були прийняті тільки в червні 2025-го року, фактично безпосередньо перед виборами.
Всі місії відзначили, що було певне поле правової невизначеності і що ці зміни були запізнілими. Це аспект, важливий для нас. Дуже добре, що ці зміни були запроваджені і вдалося цю протидію встановити, але можна було би це зробити у більш спокійному режимі, саме тоді, коли це рекомендувало і ОБСЄ, і національні спостерігачі.
Чи були вибори виявом поляризації суспільства? Який рівень загроженості був, які настрої панували?
Один з основних висновків, що ці вибори дуже поляризовані. Звичайно, це і вибір провладної партії, коли вони повністю ототожнили себе з євроінтеграцією, із геополітичним вибором. Проблема в тому, що не було жодної іншої партії, яка могла би водночас виступати за ідеї євроінтеграції і критикувати владу, це призводило до того, що або ви за євроінтеграцію, або за те, щоби Молдова перетворилася в країну, в якій війна.
Хоч російський дрон не близько до молдовського кордону, це породжувало ситуацію взаємної недовіри. Вона відчувалася навіть на виборчій дільниці, якщо ти приходив як я, з українським паспортом від європейської організації. Звичайно, відразу було зрозуміло, прихильником якої ідеї є, і, наприклад, представники “Патріотичного блоку” починали ставитися насторожено.
Коли подавали паспорти, у нас не було перекладача, ми вибачилися, що будемо говорити російською. Коли запитали, чи були проблеми, то представник “Патріотичного блоку” сказав, що зараз будуть, натякаючи на те, що якщо в тебе український паспорт, то, напевно, зараз ти влаштуєш на цій дільниці певні проблеми. Це був регіон, пов'язаний з сітками Шора, тому що він, як пам'ятаю, був мером міста і мав найбільший вплив, тому певна недовіра відчувалася.
Ми розуміємо, що прихід до влади проросійських сил справді є загрозою національної безпеки. Це повторювали всі від Центральної виборчої комісії до представників аудіовізуальної ради, представників Страткома.
Якщо я розумію цю стратегічність вибору, то, наприклад, інші спостерігачі говорили, що вони це сприймають як певну заангажованість. Я теж сказала, що звичайно, якщо ти є спостерігачем, який живе в країні Європейського Союзу, і намагаєшся незаангажовано подивитися на ситуацію — це одне, але якщо ти живеш в країні нашого регіону, то повинен розуміти, що демократія повинна себе захищати, але треба намагатися робити це максимально неупереджено і ті питання, де немає чітко російського впливу, де йдеться про відкриття дільниць, могли би вирішувати в той чи в інший спосіб, чи принаймні доносити до суспільства.
Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.