Минулого тижня (11–17 вересня) російський диктатор Владімір Путін зустрівся зі своїм північнокорейським колегою Кім Чен Ином, який підтримав Кремль у “священній боротьбі” з "гегемоністичними силами”. Втім, РФ та КНДР ніяких угод не підписали – принаймні офіційно. Також росіяни вкотре заявили, що нібито готові до мирних переговорів, але не забули й про ультиматуми – Україна має погодитися з окупацією частини своїх територій. Рада Європи ухвалила декларацію з принципами прозорого й ефективного функціонування створеного раніше Міжнародного реєстру збитків, завданих агресією Росії проти України. Декілька членів ЄС, які межують з країною-агресором, заборонили в'їзд на свою територію автомобілям з російськими номерами. Україна ж за допомогою морських дронів системно атакує російський Чорноморський флот. Загалом Сили Оборони знищили або пошкодили більш як 20 військові кораблів Росії, у тому числі 5 на минулому тижні. Серед них: великий десантний корабель “Мінськ” та підводний човен “Ростов-на-Дону”.

Більше 100 громадських організацій підписали заяву щодо неможливості проведення виборів в активній фазі війни та закликають міжнародних партнерів збільшувати підтримку України, щоб війна закінчилась якнайшвидшою перемогою, а демократичні вибори стали можливими. 

Вибори і повномасштабна війна — несумісні. Ця ідея вкрай небезпечна та призведе до втрати легітимності як процесу, так і виборних органів, а з високою імовірністю — і до значної дестабілізації держави в цілому. Ключовими є виклики, пов'язані з вільним формуванням політичної волі в умовах активної фази війни, неможливістю забезпечити повноцінну участь військових і виборців за кордоном, відсутністю політичної конкуренції в умовах звуження прав і свобод під час правового режиму воєнного стану. 

На третьому році повноважень, півтора з яких припадає на повномасштабне російське вторгнення в Україну, місцеві ради у Львівській області, хоч і перебувають у глибокому тилу, відчувають негативні наслідки війни. Запровадження воєнного стану і, як наслідок, обмеження повноважень, зокрема бюджетних, послабили роль представницьких органів місцевого самоврядування і посилили їх конкуренцію з виконавчими органами і військовими адміністраціями.

Початок повномасштабної війни суттєво не вплинув на загальну ситуацію в Хмельницькій обласній та міській радах. У першій з них пристрасті вщухли ще на етапі обрання голови (тоді кандидатка на цю посаду від партії «Слуга народу», опонентка нинішньої очільниці облради, марно намагалася оскаржити в суді результати голосування депутатів). Натомість у міській раді ситуація була стабільною ще від моменту оголошення результатів місцевих виборів: більш як половина мандатів дісталася партії з прізвищем міського голови в назві, «Команді Симчишина». Так Олександр Симчишин, обраний на цю посаду вдруге, отримав надійну підтримку для реалізації власних ініціатив. А в умовах війни монобільшість стала додатковим інструментом для оперативного прийняття рішень, необхідних для функціонування громади.

У результаті агресії Росії проти України в 2014 році Автономна Республіка Крим та окремі території Донецької й Луганської областей були окуповані. Через бойові дії або їх загрозу на деяких підконтрольних Україні територіях на так званій лінії зіткнення (розмежування) або поряд з нею вибори не відбувалися. Для таких випадків законодавство уповноважило ЦВК приймати рішення щодо проведення виборів на основі висновків військово-цивільних адміністрацій. Водночас такий механізм викликав занепокоєння громадянського суспільства через ризики ухвалення суб’єктивних і політично мотивованих рішень.

Майже 20% населення України зараз перебувають за кордоном. І хоч би коли були призначені перші повоєнні вибори, слід обов’язково передбачити можливість віддати свій голос для українських виборців, які перебувають за межами нашої держави.

Безпрецедентне переміщення громадян України за кордон унаслідок повномасштабної російської агресії актуалізувало проблеми забезпечення їхніх прав, зокрема виборчих. Нині важливо сформувати стратегії долучення українців до повоєнного відновлення, включати тих, хто перебуває за кордоном, до політичного та соціального життя України, підтримувати звʼязки з ними. Складовою такого процесу є спроможність держави організувати і провести вибори за кордоном, коли це питання буде актуалізоване, зокрема після припинення або скасування режиму воєнного стану. Тож уже зараз потрібно оцінити потенціал виборчої інфраструктури за кордоном, можливість організації виборчого процесу і налагодження комунікації держави з громадянами, які перебувають за її межами.