Матеріал створено в рамках проєкту "Просування демократичної доброчесності та врядування в Україні", що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за підтримки ЄС. Його зміст є виключною відповідальністю Громадянської мережі ОПОРА і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

 

14 липня 2026 року Центральна виборча комісія постановою № 41 схвалила Концепцію щодо протидії іноземному втручанню у вибори в Україні. Її прийняття припало на період воєнного стану, коли виборів не проводять уже кілька років.

З одного боку, це означає, що Україна не накопичує власного досвіду протидії новітнім формам іноземного втручання безпосередньо під час виборчих кампаній і певною мірою відстає в практичному та правовому опрацюванні цих загроз. За останні роки Молдова та держави Європейського Союзу, зокрема Румунія, вже зіткнулися з прихованим фінансуванням, купівлею голосів, маніпулюванням алгоритмами цифрових платформ, масштабними дезінформаційними кампаніями та кібератаками під час виборів.

З іншого боку, відсутність виборчого процесу дає Україні можливість проаналізувати досвід інших держав, врахувати їхні помилки та завчасно підготувати правові й інституційні механізми, які мають бути готовими до застосування на перших повоєнних виборах. Саме тому пошук рішень варто починати вже зараз, а не після припинення чи скасування воєнного стану й оголошення виборчого процесу.

Для чого потрібна Концепція

У постанові ЦВК зазначено, що Концепція розроблена для захисту конституційних виборчих прав громадян, посилення стійкості виборчого процесу до зовнішніх загроз та підготовки до майбутніх повоєнних виборів. Вона також має сприяти практичному впровадженню рекомендацій і підходів Європейського Союзу та Ради Європи. 

Документ не вводить нових складів правопорушень, санкцій чи додаткових повноважень державних органів — такі питання потребують законодавчого врегулювання. Натомість Концепція визначає, що саме ЦВК може і повинна робити: готувати виборчу інформаційну інфраструктуру до кібератак, вибудовувати систему протидії інформаційним маніпуляціям, налагоджувати взаємодію з іншими органами, медіа та громадянським суспільством, розвивати міжнародну співпрацю й готувати механізм оцінки вжитих заходів після завершення виборів.

Метою Концепції визначено формування комплексного підходу до діяльності ЦВК у межах її повноважень щодо запобігання, виявлення та протидії іноземному втручанню. Вона також закладає засади післявиборчого аналізу, який має дати змогу оцінити ефективність застосованих заходів і скоригувати їх перед наступними виборчими процесами.

Голова ЦВК Олег Діденко схарактеризував Концепцію як рамковий документ, що визначає основні підходи до підготовки та реагування на сучасні загрози виборчому процесу. Концепція не формує завершеного правового режиму протидії іноземному втручанню, але вперше на рівні окремого акта ЦВК комплексно визначає відповідні загрози, напрями діяльності Комісії та форми взаємодії з іншими суб’єктами. 

Таким чином, її практичне значення полягає у переході від ситуативного реагування на окремі прояви втручання до завчасної й системної підготовки. Концепція має стати основою для конкретних організаційних рішень, планів, протоколів і навчань у межах компетенції ЦВК.

Іноземне втручання не обмежується інформаційним і фінансовим впливом

Концепція визначає іноземне втручання як прямий або непрямий вплив іноземних держав, їхніх органів, юридичних чи фізичних осіб — прямо або через посередників — на виборчий процес, вільне волевиявлення громадян, органи адміністрування виборів, виборчу інформаційну інфраструктуру або результати виборів із метою просування власних інтересів. Наслідком такого впливу може бути підрив довіри до демократичних інституцій, створення загроз національній безпеці та суверенітету держави.

Важливо, що іноземне втручання не зводиться лише до інформаційного чи фінансового впливу. Концепція виокремлює кібератаки на виборчу інформаційну інфраструктуру; дезінформацію та іноземні інформаційні маніпуляції і втручання — FIMI; фінансування політичних партій, кандидатів, виборчих кампаній та окремих спостережних організацій; підкуп виборців; організацію псевдоспостереження; тиск на медіа та журналістів.

Ці способи впливу можуть застосовуватися окремо, але частіше поєднуються в межах однієї операції. Приховане фінансування може забезпечувати інформаційну кампанію, яку підсилюють мережі ботів та інфлюенсерів, маніпулювання алгоритмами платформ, дипфейки, атаки на державні інформаційні ресурси й подальше поширення сумнівів щодо достовірності результатів виборів. У Концепції прямо зазначено, що відповідні тактики часто комбінуються для досягнення більшого ефекту та можуть бути спрямовані на громадян України, які перебувають за кордоном.

Такий підхід — принципово важливий. Держава має оцінювати не лише кожен окремий інцидент, а й можливий зв’язок між інформаційними, фінансовими, технологічними та організаційними діями різних суб’єктів.

Основні напрями діяльності ЦВК

Концепція визначає чотири взаємопов’язані напрями діяльності ЦВК: кіберзахист виборчої інформаційної інфраструктури; протидію дезінформації та FIMI; міжвідомчу і загальносуспільну взаємодію; міжнародну комунікацію та співпрацю.

У контексті кіберзахисту йдеться не тільки про загальне декларування безпеки інформаційних систем. ЦВК планує створити власний операційний центр безпеки, розвивати резервні технологічні майданчики, формалізувати процедури реагування на кіберінциденти, проводити тестування на проникнення та аудит вразливостей. Окрему увагу приділено підготовці членів виборчих комісій і працівників, залучених до організації виборів.

Протидію FIMI Концепція пов’язує передусім із прозорістю виборчих процедур, проактивною комунікацією й інформаційною грамотністю. ЦВК планує завчасно інформувати виборців про типові маніпуляції, офіційні джерела інформації та можливі дезінформаційні наративи, і зрештою виявляти такі наративи до їх масового поширення.

Також Концепція передбачає моніторинг інформаційного середовища та взаємодію з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Центром протидії дезінформації, іншими державними органами й цифровими платформами. Важливо, що співпраця з останніми має стосуватися запобігання не лише інформаційним, а й фінансовим зловживанням.

Окреме місце посідає міжвідомча взаємодія із залученням громадянського суспільства та медіа. Концепція спирається на принцип «залучення всього суспільства» — whole-of-society approach — і передбачає можливість створення при ЦВК спеціальних робочих груп за участю органів безпеки, розвідки, правоохоронних органів, органів кібербезпеки, НАЗК, медіарегулятора й інших суб’єктів. Їхня діяльність має охоплювати обмін інформацією, документування протиправних дій, аналіз загроз і підготовку пропозицій щодо реагування.

Концепція також передбачає міжнародну співпрацю з органами адміністрування виборів інших держав та спеціалізованими мережами. Зокрема, згадано Європейську мережу співпраці з питань виборів, Європейський центр передового досвіду з протидії гібридним загрозам, гібридні групи швидкого реагування ЄС, Об’єднаний центр передових технологій з кібероборони НАТО та Механізм швидкого реагування Групи семи.

Варте уваги й запровадження післявиборчого аналізу. ЦВК має оцінювати ефективність організаційних, інформаційних і технологічних заходів, узагальнювати дані про інциденти з ознаками іноземного втручання і готувати рекомендації для наступних виборів. Такий аналіз повинен відбуватися із залученням державних органів, політичних партій, медіа, громадянського суспільства, експертів та міжнародних партнерів.

Концепція як продовження попередніх напрацювань

Питання інституційної протидії зовнішньому втручанню ЦВК порушувала і раніше. У підготовленому Комісією на початку 2026 року проєкті спеціального закону про перші повоєнні загальнодержавні вибори пропонувалося утворити при Кабінеті Міністрів України Міжвідомчу робочу групу з питань протидії зовнішньому втручанню у виборчий процес. Її завдання мали охоплювати координацію заходів із протидії дезінформації, іноземному фінансуванню виборчих кампаній, кіберзагрозам, використанню третіх осіб в інтересах іноземних суб’єктів та іншим формам втручання.

Громадянська мережа ОПОРА вже звертала увагу, що статус, склад, повноваження і строк діяльності такої групи потребують чіткішого визначення. Так само незрозумілим залишався порядок прийняття та виконання її рішень, форми підзвітності й взаємодія з регіональними та місцевими структурами.

Ці положення згодом опрацьовували учасники парламентської Робочої групи з підготовки законодавства про повоєнні вибори (результати її діяльності викладені в окремому матеріалі ОПОРИ). Втім, на цьому етапі предметна робота над відповідним законодавчим блоком фактично зупинилася. Схвалення Концепції частково відновлює інституційне опрацювання проблеми на рівні ЦВК, однак не замінює необхідності законодавчого врегулювання.

Практичним кроком у цьому напрямі стала також участь ЦВК у червні 2026 року в міжвідомчому відпрацюванні механізмів протидії FIMI у виборчому процесі, що відбувся у форматі симуляційної вправи. Такі навчання дають змогу заздалегідь перевіряти канали обміну інформацією, розподіл функцій та здатність різних органів спільно реагувати на комплексні операції впливу.

При цьому спеціальні робочі групи, можливість створення яких закладено в Концепції, та запропонована раніше Міжвідомча група при Кабінеті Міністрів не є тотожними механізмами. Спеціальні робочі групи можуть утворюватися за ініціативою ЦВК із залученням представників державних органів, громадянського суспільства та медіа для обміну інформацією, документування можливих проявів втручання, аналізу загроз і підготовки пропозицій у межах повноважень Комісії. Натомість Міжвідомча група при Кабінеті Міністрів мала б забезпечувати координацію дій державних органів на загальнодержавному рівні, а тому її статус, склад, повноваження та порядок роботи потребують належного законодавчого оформлення.

Європейський контекст

Необхідність завчасного реагування на загрози іноземного втручання підтверджує практика Європейського суду з прав людини.

У справі «Бредшоу та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ визнав, що за наявності реального ризику втручання ворожої держави стаття 3 Першого протоколу до Європейської конвенції може вимагати від держави позитивних заходів для захисту цілісності виборчого процесу. Держави не повинні залишатися пасивними перед загрозами для демократичних процесів і мають постійно переглядати достатність застосованих засобів захисту.

Значення цього рішення для України ОПОРА вже детально аналізувала. Суд фактично підтвердив, що держава має не лише утримуватися від втручання у волевиявлення, а й створювати нормативні та інституційні механізми його захисту.

Водночас протидія іноземному втручанню має бути узгоджена зі свободою вираження поглядів. Заходи держави не можуть непропорційно обмежувати право поширювати й отримувати інформацію, особливо у передвиборчий період, або створювати можливості для втручання влади у внутрішню політичну конкуренцію.

У Європейському Союзі протидія іноземному втручанню формується не одним актом, а сукупністю взаємопов’язаних правил, які закріплені, зокрема, в регламентах про цифрові послуги (встановлює обов’язки найбільших онлайн-платформ щодо оцінки та зменшення системних ризиків для виборів і суспільної дискусії), про прозорість і таргетування політичної реклами (регулює її фінансування, маркування і методи поширення), про штучний інтелект. Європейський акт про свободу медіа, Директива NIS 2 та акти про кіберстійкість доповнюють цей перелік.

Документи європейських інституцій показують, чому регулювання не достатньо обмежувати лише інформаційною сферою. У резолюції Європейського парламенту 2024 року щодо російського втручання в діяльність Європарламенту та вибори до ЄС ішлося про поєднання дезінформації, підкупу політиків, прихованих фінансових зв’язків, кібератак і підтримки крайніх політичних сил. Резолюція ПАРЄ № 2593 (2025) «Іноземне втручання: загроза демократичній безпеці в Європі» звернула увагу на купівлю голосів та приховане фінансування в Молдові, а також маніпулювання цифровими платформами і штучним інтелектом у Румунії.

У листопаді 2025 року Європейська комісія представила «Європейський щит демократії», який поєднує чинні правові, організаційні й координаційні інструменти ЄС у спільну стратегічну рамку. Його положення передбачають участь країн-кандидатів у механізмах обміну інформацією, протидії FIMI та розбудови демократичної стійкості.

Значення цих підходів для України проаналізовано ОПОРА вже аналізувала в окремому матеріалі. У ньому, зокрема, йдеться про необхідність адаптації українського законодавства до Регламенту про цифрові послуги, Регламенту про штучний інтелект та Регламенту про прозорість і таргетування політичної реклами, а також про потребу інтеграції України до загальноєвропейських механізмів реагування.

Практичні наслідки іноземного фінансування та цифрового впливу на вибори докладніше розглянуто в іншому матеріалі ОПОРИ.

Що далі?

Концепція визначає напрями організаційної діяльності ЦВК, але не може підмінити законодавчого регулювання. Її реалізація потребуватиме конкретного плану заходів, визначення відповідальних структурних підрозділів, строків виконання, індикаторів оцінювання та процедур взаємодії з іншими державними органами.

Головним завданням на сьогодні є підготовка спеціального законодавства про перші повоєнні вибори, яку необхідно завершити ще до припинення чи скасування воєнного стану, щоб відповідний законопроєкт був завчасно підготовлений, зареєстрований, розглянутий і прийнятий Верховною Радою, а не розроблявся вже після виникнення правових підстав для призначення виборів.

У такому законодавстві необхідно визначити статус і повноваження міжвідомчого координаційного механізму, склад його учасників, порядок обміну інформацією, документування інцидентів, прийняття й реалізації рішень. Має бути зрозумілим і співвідношення цього механізму зі спеціальними робочими групами, які може утворювати ЦВК.

Законодавство має дати відповіді й на складніші питання: який орган і за якою процедурою встановлюватиме ознаки та джерело іноземного втручання, які докази можна для цього використовувати і які правові наслідки можуть наставати для кандидатів, політичних партій, медіа, цифрових платформ, спостережних організацій та інших суб’єктів виборчого процесу. Окремого врегулювання потребує можливий вплив масштабного або скоординованого втручання на перебіг виборчого процесу, реєстрацію кандидатів, фінансування кампаній, встановлення результатів виборів та їх судове оскарження.

Водночас спеціальне законодавство про перші повоєнні вибори за своєю природою буде тимчасовим і застосовуватиметься до конкретного перехідного виборчого циклу. Іноземне втручання, навпаки, вже є сталою світовою тенденцією, що загрожує сучасним демократичним режимам. Розвиток цифрових платформ, штучного інтелекту, транснаціональних фінансових потоків і гібридних методів впливу свідчить, що ця загроза не зникне і після перших повоєнних виборів в Україні.

Після його практичної апробації такого законодавства його положення можуть стати основою для формування постійного правового регулювання у сфері протидії іноземному втручанню у вибори. Разом з тим, уже на цьому етапі запроваджені механізми мають відповідати вимогам правової визначеності, пропорційності та політичної нейтральності, передбачати належний судовий контроль і не створювати підстав для довільного обмеження політичної конкуренції, свободи вираження поглядів, діяльності медіа та громадянського суспільства.

В підсумку ухвалення Концепції є вчасним кроком, який визначає внесок ЦВК у захист повоєнних виборів та формує основу для подальших організаційних рішень. Наступне завдання полягає в тому, щоб своєчасно завершити формування законодавчої рамки, яка б передбачала належні правові механізми для протидії іноземному втручанню до припинення воєнного стану.

Зауважимо: Громадянська мережа ОПОРА проводить дослідження протидії іноземним інформаційним маніпуляціям і втручанню (FIMI), результати якого будуть представлені восени 2026 року разом із рекомендаціями щодо посилення стійкості майбутніх виборів в Україні.