Матеріал створено в рамках проєкту "Просування демократичної доброчесності та врядування в Україні", що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за підтримки ЄС. Його зміст є виключною відповідальністю Громадянської мережі ОПОРА і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

 

         Цей матеріал підготовлений у межах рубрики, присвяченої ознайомленню читачів із актуальною практикою Європейського суду з прав людини у сфері виборів та демократичних процесів. Його мета – пояснити ключові правові висновки Суду, показати їхнє значення для України та сприяти підвищенню рівня обізнаності громадськості й фахівців про стандарти захисту виборчих прав.

Повоєнні вибори в Україні стануть не лише символом відновлення демократії, а й головною мішенню гібридних атак Росії. Інформаційні кампанії, кібератаки, приховане фінансування — ось неповний список інструментів, за допомогою яких агресор намагатиметься вплинути на волевиявлення українців. Ці загрози спонукають шукати відповідей на питання: які юридичні зобов'язання має держава у боротьбі з таким втручанням? Нещодавнє рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бредшоу та інші проти Сполученого Королівства", прийняте 22 липня 2025 року, дає деякі відповіді на нього і створює важливий прецедент для захисту української демократії.

 

Що сталося у Великій Британії?

Три відомі (вже колишні) британські парламентарі — депутат від Лейбористської партії Бен Бредшоу, колишня очільниця Партії зелених Керолайн Лукас та представник Шотландської національної партії Алін Сміт — звинуватили власний уряд у порушенні права на вільні вибори, гарантованого Європейською конвенцією з прав людини.

Суть їхньої скарги до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) полягала в тому, що уряд, маючи надійні звіти розвідки про спроби Росії втрутитися у британські демократичні процеси (включно з референдумами щодо незалежності Шотландії 2014 року та членство в Європейському Союзі (Brexit) 2016 року й парламентськими виборами 2019 року), не провів належного розслідування цих фактів. На думку заявників, влада не створила ефективної системи захисту, чим поставила під загрозу чесний і вільний характер волевиявлення. 

Заявники активно порушували тему російського втручання у виборчі процеси у Великій Британії ще з 2016 року. Так, Бен Бредшоу в 2017 році вимагав від уряду своєї країни провести розслідування щодо впливу РФ на результати Brexit’у. Політик зазначав: “Путін втручався у президентські вибори у США та Франції, а також у кілька інших європейських виборів у 2015 та 2016 роках. Путін абсолютно чітко дав зрозуміти, що розділення Європи було в його планах і що він вважає Brexit дуже корисним”. 

 

Як на законодавчому рівні гарантується протидія зовнішньому втручанню у Великій Британії?

Внутрішнє законодавство Великої Британії у сфері протидії зовнішньому втручанню сформувалося навколо кількох ключових актів. Тривалий час його основу становили Representation of the People Acts 1983 і 2000 років та Political Parties, Elections and Referendums Act 2000 (PPERA), які обмежували політичні пожертви лише дозволеними британськими джерелами. В Elections Act 2022 було роз'яснено правила щодо витрат у негрошовій формі та встановлено, що витрати на кампанію від третіх осіб можуть здійснювати лише організації зі Сполученого Королівства та виборці за кордоном, які мають відповідне право голосу. Акт також підвищив прозорість у діяльності третіх сторін і запровадив обов’язок Виборчої комісії надавати роз’яснення щодо застосування частини 6 PPERA, яка регулює національні кампанії третіх сторін. 

Крім того, згідно з RPA 1983 та PPERA, усі друковані матеріали під час виборів повинні містити відбиток із зазначенням замовника та відповідальної особи. Elections Act 2022 розширив цю вимогу, запровадивши “цифровий імпринт” — обов’язкове маркування онлайн-агітації з іменем та адресою промоутера або особи, від імені якої поширювався матеріал. 

Важливим доповненням став National Security Act 2023, який запровадив нові злочини, зокрема іноземне втручання і втручання у вибори; встановив чітке визначення іноземної влади й умови, за яких діяння вважається виконаним “на користь” такої влади; посилив покарання за класичне шпигунство, саботаж та виборчі злочини, якщо вони пов’язані з іноземною владою; запровадив Систему реєстрації іноземного впливу (Foreign Influence Registration Scheme) — систему обов’язкової реєстрації політичної діяльності, яка відбувається за дорученням іноземних суб’єктів; наділив правоохоронців ширшими повноваженнями для розслідування. Детальніше про це регулювання читайте в матеріалі ОПОРИ “Протидія іноземному фінансуванню партій та виборів: закордонне регулювання (досвід Великої Британії, США, Австралії, Молдови та Румунії”. 

Крім того, Online Safety Act 2023 встановив новий режим регулювання діяльності цифрових платформ, що зобов’язує їх протидіяти незаконному й дезінформаційному контенту, зокрема пов’язаному з іноземним втручанням.

Головними органами інституційного забезпечення цих законів у Сполученому Королівстві є Виборчий суд (з правом перегляду результатів виборів), а також Виборча комісія, яка, крім іншого, регулює політичне фінансування та забезпечує прозорість виборчих процесів. Значну роль відіграє також Команда з національної безпеки онлайн-інформації (NSOIT, колишній Counter Disinformation Unit), яка координує реагування уряду на кампанії дезінформації, здійснює моніторинг під час виборів та національних кризових подій і взаємодіє з цифровими платформами для обмеження поширення шкідливих наративів.

На політичному рівні уряд у 2022 році створив Робочу групу із захисту демократії (Defending Democracy Taskforce). Вона працює з місцевими радами, правоохоронними органами й технологічними компаніями для зміцнення стійкості виборчої інфраструктури, захисту посадових осіб від кібер- та фізичних атак і протидії іноземним інформаційним операціям. Група координує свою роботу з парламентом, розвідкою, приватним сектором та громадянським суспільством, а звітує безпосередньо Раді національної безпеки, що забезпечує політичний контроль на найвищому рівні. 

Таким чином, Велика Британія сформувала багаторівневу систему протидії зовнішньому втручанню, що поєднує оновлену законодавчу базу й інституційні механізми з практичними заходами реагування. Все це ЄСПЛ врахував, приймаючи  своє рішення.

 

Що вирішив ЄСПЛ?

Позиція ЄСПЛ у цій справі складається з двох ключових елементів, які є надзвичайно важливими для України.

1. Держава має позитивні зобов'язання. Суд вперше чітко встановив, що право на вільні вибори (ст. 3 Першого протоколу до Конвенції) покладає на державу "позитивний обов'язок". Це означає, що влада повинна не просто утримуватися від втручання у вибори, а й активно захищати виборчий процес від зовнішніх загроз, таких як іноземна дезінформація та кібератаки. Суд визнав, що кампанії дезінформації й іноземне втручання, включно із “hack and leak” операціями, здатні істотно впливати на демократію, зокрема спотворюючи інформаційне середовище й ускладнюючи прийняття виборцями обґрунтованих рішень (п. 147, 158). Водночас Суд зазначив, що оцінити точний вплив таких дій на результати виборів складно через відсутність емпіричних даних і багатофакторність мотивацій виборців (п. 158).

2. Держава має свободу розсуду (дискрецію). ЄСПЛ надав державам "широкі межі розсуду" у виборі конкретних інструментів захисту, адже не існує єдиного підходу до боротьби з гібридними загрозами. Суд визнає, що кожен уряд може обирати заходи, які вважає найефективнішими у своєму контексті, але вони повинні бути збалансовані з правом на свободу вираження поглядів (п. 159–162). Зокрема, недоцільними є надмірні обмеження або загальні заборони, які можуть призвести до цензури або створити атмосферу недовіри до громадянського суспільства (п. 161).

У самій справі порушення з боку Великої Британії визнано не було. ЄСПЛ зазначив: хоча початкова реакція уряду була повільною, подальші кроки, зокрема проведення двох незалежних розслідувань та ухвалення нового законодавства для протидії іноземному впливу, були достатніми для виконання урядом свого обов'язку.

 

Про що йдеться у збіжній думці судді ЄСПЛ?

Суддя Андраш Якаб, погоджуючись із фінальним рішенням, у своїй збіжній думці наголосив на необхідності глибшого аналізу справи, оскільки вона стосується самої суті місії Суду — захисту ліберальної демократії. Він зазначив, що сучасні демократичні держави зіткнулися з безпрецедентними загрозами у вигляді масштабного втручання у вибори та стрімких кампаній дезінформації. На його думку, головне завдання Суду полягає в тому, щоб не допустити руйнування демократичних інститутів, адже вони є запорукою миру та захисту прав людини. Тому правові стандарти потребують термінового оновлення, щоб демократії могли ефективно захищати себе.

Для посилення стійкості демократій суддя запропонував кілька ключових напрямів. Він наголосив, що Суд має чітко розмежувати три категорії заходів у відповідь на втручання:

  • заборонені Конвенцією (наприклад, закони про “іноземних агентів”);
  • дозволені (будь-які заходи, якщо вони є пропорційними загрозі);
  • обов'язкові (що саме держави зобов'язані робити для захисту виборів). 

Саме щодо останньої категорії, на думку судді, бракує роз'яснень — що конкретно держави зобов'язані робити для захисту виборчого процесу. Крім того, він наполягає, що реакція має залежати від джерела загрози (бути значно сильнішою, якщо вона походить від недемократичної країни).

Для боротьби з цифровою дезінформацією він пропонує низку конкретних регуляторних рішень: зобов'язати соцмережі забезпечувати ідентифікацію користувачів (реальна особа, псевдонім, бот) і дати можливість фільтрувати стрічку за цими категоріями; за замовчуванням показувати у стрічці лише контент від обраних джерел, а не нав'язаний алгоритмами; запровадити затримку перед публікацією дописів для уповільнення вірусного поширення; розглянути заборону мікротаргетованої політичної реклами та врегулювати ринок інфлюенсерів. Крім того, він пропонує використовувати блокчейн для відстеження джерел новин, гарантувати дослідникам доступ до даних платформ для вивчення маніпуляцій та зобов'язати розробників ШІ-чатботів вживати заходів проти поширення ними дезінформації. 

Також суддя звернув увагу, що громадянам надзвичайно складно довести, як саме приховані операції з дезінформації вплинули на них чи на результати виборів. Через це він вважає, що на державу має бути покладено чітке зобов'язання розслідувати подібні випадки, інакше право на вільні вибори стає ілюзорним. В підсумку суддя закликав Суд терміново розробити більш детальні та сучасні стандарти для захисту виборів, щоб допомогти демократичним країнам ефективно протистояти новим інформаційним викликам.


Як оцінюють рішення ЄСПЛ заявники та британський уряд?

Позивачі — колишні депутати — та їхня юридична команда заявили, що вони задоволені певними аспектами рішення, оскільки змогли домогтися розгляду в ЄСПЛ справу про захист демократії від зовнішнього втручання. Керолайн Лукас зазначила: “Надзвичайно важливо, що суд виніс рішення на користь нашої справи про те, що іноземне втручання є загрозою нашому праву на вільні та чесні вибори, і що він визнав, що будуть випадки, коли держави зобов’язані проводити розслідування”.

Керолайн Лукас також відзначила, що, на думку позивачів, розслідування, проведені британською владою, наприклад “Russia report” Комітету з питань розвідки та безпеки британського парламенту, недостатньо глибоко і всеосяжно розслідують вплив РФ на результати виборів у Великій Британії. “Russia report”, опублікований у 2020 році, охоплює втручання РФ в Референдум про незалежність у Шотландії в 2014 році та голосування щодо виходу Великої Британії з ЄС у 2016 році. На думку позивачів, уряд Боріса Джонсона через політичні причини суттєво применшував російську загрозу та навмисно саботував публікацію Russia report. 

Після рішення ЄСПЛ речник британського уряду заявив: “Рішення суду не виявило жодних порушень з боку британського уряду. Ми прагнемо захистити наші виборчі процеси, і саме тому нещодавно оголосили про нові, суворіші правила щодо політичних внесків, щоб захистити наші вибори від небезпеки іноземного втручання, яка постійно зростає”. Також речник уряду відзначив, що захист виборів є частиною стратегії національної безпеки: країна вживає заходів для швидкого реагування на різні загрози — йдеться і про підтримку України проти незаконного вторгнення Росії, і про включення Росії до розширеної схеми реєстрації іноземного впливу, і про співпрацю з союзниками для моніторингу й протидії російським підводним човнам і кораблям у водах Великої Британії.

 

Висновки

Рішення у справі Бредшоу доводить, що пасивність держави до таких загроз неприпустима. Ця справа є показовою для України, адже методи, які Росія тестувала на Британії, можуть бути застосовані в нас, але вже з більшою інтенсивністю: масова дезінформація (поширення наративів, що розколюють суспільство, на теми миру, територій, відповідальності й легітимності влади), кібератаки (спроби зламу серверів Центральної виборчої комісії, зокрема Державного реєстру виборців тощо), приховане фінансування проросійських кандидатів, партій чи медіакампаній.

У цьому контексті Громадянська мережа ОПОРА пропонує комплекс заходів для протидії російському втручанню у виборчий процес України, адже ризики такого втручання збережуться навіть після завершення війни. Особливу увагу приділено інформаційній безпеці: запропоновано налагодити постійний діалог із глобальними онлайн-платформами для блокування дезінформації та запровадження її маркування, а також адаптувати українське законодавство до норм ЄС (DSA, DMA). Додатковими кроками є вивчення міжнародних практик, включно із забороною використання TikTok на робочих пристроях держслужбовців, посилений контроль над Telegram і впровадження довгострокових програм медіаграмотності, зокрема у шкільній освіті.

Щоб унеможливити приховане фінансування з боку держави-агресора, ОПОРА підкреслює необхідність удосконалити законодавство в сфері політичних фінансів, зокрема ухвалити законопроєкти, які забезпечать прозорість звітності та узгодять правила політичного фінансування з рекомендаціями БДІПЛ/ОБСЄ, запровадять пропорційні санкції за порушення та посилять механізми моніторингу витрат партій і виборчих кампаній. Це має створити ефективну систему контролю, що мінімізує ризики зовнішнього впливу через фінансові потоки.

Окремий блок пропозицій стосується запобігання політичному впливу Росії через кандидатів та організації. Зокрема, рекомендується запровадити обов’язкове декларування відсутності зв’язків із державою-агресором, створити законний механізм недопуску до виборів осіб, причетних до підтримки тероризму чи злочинів проти національної безпеки, а також посилити кримінальну відповідальність у цій сфері. Іншим важливим напрямом є інформування українських виборців за кордоном, щоб зменшити їхню вразливість до дезінформації, а також розбудова кіберзахисту Центральної виборчої комісії та Державного реєстру виборців. Усі ці заходи покликані зміцнити стійкість демократичних процесів України до зовнішніх загроз.