Актуалізація даних Державного реєстру виборців: ключові висновки, рекомендації та дорожня карта рішень

Це — підсумковий документ для Центральної виборчої комісії, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України й інших інституцій, від рішень яких залежать повнота і точність даних Державного реєстру виборців та доступність відповідних виборчих процедур.

Документ підготувала Громадянська мережа ОПОРА в межах проєкту «Кожен виборець важливий: оновлення Державного реєстру виборців України задля інклюзивної демократії», який реалізується за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.

Мета комплексу досліджень — оцінити наслідки війни й масштабного переміщення виборців для актуальності виборчих даних і реалізації права голосу, запропонувати рішення для сталої й ефективної роботи ДРВ і забезпечення доступної участі громадян у повоєнних виборах незалежно від місця їх перебування.

Документ узагальнює результати дослідницьких, аналітичних і практичних продуктів проєкту:

• загальнонаціонального опитування щодо масштабів переміщення, поведінки та бар’єрів громадян;
• опитування українців у Польщі, Німеччині й Чехії щодо участі у повоєнних виборах, комунікації та взаємодії з державою;
• аналізу знеособлених агрегованих даних мобільного оператора щодо міжобласної мобільності;
• соціологічного опитування у Західному, Південному та Східному макрорегіонах України;
• звіту за результатами 181 інтерв’ю з представниками 8 груп стейкхолдерів, які беруть участь в актуалізації даних і контролі за веденням ДРВ або відіграють важливу роль в інформуванні різних груп виборців, а також підготовлених на основі цього дослідження узагальнених рекомендацій; 
• підсумкового документа стратегічного воркшопу ЦВК та ОПОРИ «Актуальні дані — доступні вибори», проведеного 21–22 серпня 2026 року;
• резюме та проєкту рекомендацій міжнародного воркшопу «Громадянське суспільство і точність реєстру виборців: міжнародний обмін досвідом та спільні рекомендації»;
• двох фокус-групових досліджень щодо досвіду користування сервісами «Кабінету виборця», а також бар’єрів, мотивів і довіри громадян під час перевірки та оновлення виборчих даних;
• результатів інформаційної кампанії «Перевір себе у Реєстрі».

РЕЗЮМЕ

Війна, тимчасова окупація частини території України та масштабне переміщення громадян створили значні виклики для забезпечення актуальності даних Державного реєстру виборців. В умовах суттєвих внутрішніх і зовнішніх переміщень зареєстроване або задеклароване місце проживання не завжди відповідає адресі, за якою виборець фактично мешкає. Це посилює значення доступності процедур включення до Державного реєстру виборців, зміни персональних даних (зокрема виборчої адреси), своєчасного поновлення даних Державного реєстру виборців та готовності виборчої інфраструктури до проведення виборів.

Від актуальності відомостей ДРВ залежать доступ громадян до голосування, планування системи дільниць та їх видів, кадрові й матеріальні потреби, а зрештою — довіра до результатів перших повоєнних виборів. Особливої уваги потребують виборці, які можуть зіткнутися з додатковими бар’єрами в процесі реалізації своїх виборчих прав: ВПО, виборці за кордоном, військовослужбовці, мешканці тимчасово окупованих, деокупованих і прифронтових територій, молоді виборці, літні люди, а також ті, хто втратив документи.

Система ведення та адміністрування ДРВ зберегла функціональність і професійних працівників та загалом спроможна виконувати покладені на неї функції. Однак необхідно враховувати неминуче зростання навантаження на цю систему до та під час майбутнього виборчого процесу. Якість даних Реєстру залежить не лише від ефективності роботи органів його ведення, а й від повноти первинних відомостей, які використовуються для його поновлення, ефективності взаємодії державних інформаційних систем, доступності процедур, готовності громадян перевіряти власні дані та наявності дієвих механізмів належного контролю за веденням Реєстру і актуальністю його даних.

Відповідно, актуалізація ДРВ не може бути суто технічною кампанією незадовго до дня голосування або сферою відповідальності лише ЦВК чи самого виборця. У документі запропоновано 6 взаємопов’язаних напрямів державної політики у сфери реєстрації виборців та актуалізації ДРВ: законодавство і регуляторні рішення; інституційна й кадрова спроможність; міжреєстрова взаємодія і якість даних; доступні процедури та цифрові сервіси; комунікація з громадянами; публічний контроль і аудит даних.

Зміни до законодавчого регулювання ведення Державного реєстру виборців, насамперед до порядку періодичного поновлення персональних даних Реєстру, зміни виборчої адреси й тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси (далі — постійно діючий механізм ведення ДРВ) готувати окремо від підготовки спеціального закону про порядок проведення перших повоєнних виборів. Законодавчі зміни, розширення міжреєстрової взаємодії, розвиток сервісів, підготовка працівників і комунікація з виборцями потребуватимуть значно більше часу, ніж триватиме виборчий процес. Завчасне впровадження змін не означає підготовки до конкретної дати виборів, а створює умови, за яких після їх призначення система зможе належно забезпечити виборчі права громадян.

Запропонована дорожня карта рішень з визначенням відповідальних суб’єктів розподіляє відповідальність між ЦВК, Верховною Радою, Кабінетом Міністрів, органами, відповідальними за ведення державних реєстрів, органами місцевого самоврядування, медіа та громадянським суспільством. Вона розмежовує рішення, які можна реалізувати вже під час воєнного стану, заходи, які необхідно виконати до призначення виборів, і рішення та дії безпосередньо під час виборчого процесу.

Практичним результатом реалізації запропонованих рішень для виборця має стати надання йому можливості легко перевірити включення до Реєстру себе або інших виборців, свою виборчу адресу й дільницю, безпечно уточнити персональні дані або змінити їх, та отримати зрозумілий алгоритм подальших дій. Цифрові сервіси мають поєднуватися з доступними офлайн-процедурами, щоб реалізація виборчого права не залежала від місця перебування, віку, стану здоров’я чи цифрових навичок виборця.

Висока готовність громадян до майбутнього голосування — близько 90% серед опитаних у трьох макрорегіонах України та 74% серед опитаних у Польщі, Німеччині й Чехії — свідчить про суспільний запит на належну підготовку до виборів.

1. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

1.1. Невідповідність між фактичним місцем проживання виборця та його виборчою адресою

Виборча адреса виборця, як правило, визначається за його задекларованим або зареєстрованим місцем проживання. Водночас законодавство передбачає можливість визначення іншої виборчої адреси за зверненням виборця, зокрема з урахуванням його фактичного місця проживання. Однак через масштабні міграційні процеси фактичне місце проживання громадян змінюється значно швидше, ніж реєстрація та виборча адреса.

Масштаб і причини цієї невідповідності підтверджують три групи даних:

• Соціологічні опитування. 29% респондентів, які мають зареєстроване місце проживання, фактично проживають за іншою адресою, а серед тих, хто був вимушений переміститися після 24 лютого 2022 року, ця частка становить 77%. У трьох досліджених макрорегіонах (Західному, Південному та Східному) 52% опитаних із досвідом тривалого переїзду не зареєструвалися за новою адресою. Серед молоді не зареєструвалися за новим місцем проживання 61%.
• Агреговані дані про мобільність. На основі знеособлених даних мобільного оператора Vodafone ОПОРА оцінила масштаб міжобласної мобільності щодо майже 1,2 млн осіб, тоді як у даних ДРВ відображено приблизно 0,5 млн змін виборчої адреси між областями — близько 42% від цієї оцінки. Ця невідповідність не означає, що кожне переміщення мало спричинити зміну виборчої адреси, але демонструє різницю між масштабом фактичної мобільності й кількістю юридично оформлених змін. Напрями прибуття і вибуття, зафіксовані у реєстрових даних і даних мобільного оператора, збіглися тільки у 14 із 22 регіонів.
• Офіційні дані та практика ведення ДРВ. У відомостях ДРВ, реєстрів територіальних громад та інших державних інформаційних систем трапляються різні варіанти написання персональних даних і адрес, старі назви вулиць, невідповідності, пов’язані зі зміною адміністративно-територіального устрою та поділу на райони, помилки, що виникли під час перенесення інформації з паперових картотек внаслідок ручного введення даних. Крім того, Реєстр містить близько 1,5 млн виборців із відміткою про вибуття. Такі виборці залишаються у ДРВ, але не мають визначеної виборчої адреси й не віднесені до конкретної виборчої дільниці. 

Серед опитаних у трьох макрорегіонах, які після тривалого переїзду не зареєструвалися за новою адресою, 37% пояснили це житловою невизначеністю, по 32% — бажанням зберегти попередню реєстрацію та відсутністю практичної потреби її змінювати. Лише 3% не знали, як оформити реєстрацію, або вважали цю процедуру складною. Отже, актуальність виборчих адрес неможливо забезпечити лише через міжреєстрову взаємодію щодо відомостей про місця проживання громадян.

1.2. Категорії виборців, які потребують окремих рішень

Війна, тимчасова окупація частини територій, масштабне внутрішнє й зовнішнє переміщення та тривала перерва у проведенні виборів сформували різні ризики для окремих груп виборців. Для одних виборча адреса більше не відповідає фактичному місцю перебування, щодо інших вихідні дані є неповними, суперечливими або не можуть бути підтверджені. Частина громадян має високу мобільність, тоді як інші стикаються з фізичними, цифровими чи інформаційними бар’єрами.

• Внутрішньо переміщені й інші мобільні виборці. Серед громадян, які перемістилися після 24 лютого 2022 року, 77% проживають не за місцем реєстрації. Офіційний статус ВПО мають лише 45% тих, хто після переміщення не повернувся до попереднього місця проживання. Повторні переїзди, повернення й виїзд за кордон додатково знижують актуальність облікових даних.
• Виборці за кордоном. На консульському обліку перебувають лише 16% опитаних у Польщі, Німеччині та Чехії, а 82% респондентів у цих країнах живуть поза столицями. Водночас 59% не мають чіткого розуміння процедури голосування за кордоном, а необхідність їхати до великого міста знижує потенційну участь у виборах із 74% до 59%.
• Військовослужбовці. Забезпечення участі військовослужбовців у голосуванні потребує окремих організаційних рішень, оскільки місце проходження служби може змінюватися, а відповідна інформація має обмежений доступ з огляду на безпекові ризики. Водночас 52% опитаних у трьох макрорегіонах України назвали можливість голосування військовослужбовців на фронті однією з необхідних умов проведення виборів.
• Виборці, чиї дані неможливо однозначно підтвердити або зіставити. До цієї групи належать громадяни, чиї документи або адресні відомості залишилися на тимчасово окупованих територіях, не були перенесені з паперових картотек або містять розбіжності. Окрему групу ризику становлять особи без зареєстрованого місця проживання чи оформленого паспорта, громадяни, щодо яких триває процес встановлення особи або які відновлюють документи, а також записи з різними варіантами персональних даних і адрес. 
• Молоді виборці. Серед громадян віком 18–35 років 41% проживають не за місцем реєстрації — проти 16% серед людей віком від 60 років. До 48% молоді не знають про ДРВ, а значна частина громадян віком 18–24 роки ще не має досвіду участі у виборах. Цифрова грамотність цієї групи не компенсує відсутності знань про виборчу адресу та процедури взаємодії з Реєстром.
• Виборці старшого віку та маломобільні особи. Серед громадян віком від 60 років 27% назвали звернення до органів місцевого самоврядування зручним способом оновлення або підтвердження даних. Під час тестування «Кабінету виборця» старші учасники частіше мали труднощі з електронною ідентифікацією й читабельністю інтерфейсу та потребували сторонньої допомоги.
• Виборці з інформаційними та процедурними бар’єрами. Серед опитаних, які не готові оновлювати свої дані в ДРВ, 11% не розуміють процедури, а 9% очікують значних часових витрат. Водночас серед громадян, які правильно розуміють процедуру зміни місця голосування, готовність оновлювати дані сягає 90%, а серед тих, хто її не розуміє, — 56%.

Окремим викликом залишається відсутність у держави повних і достовірних відомостей про смерть громадян на тимчасово окупованих територіях, про загиблих унаслідок бойових дій і про громадян, які померли за кордоном. У таких випадках проблема виникає насамперед на етапі встановлення й державної реєстрації факту смерті, що ускладнює своєчасне надходження відповідних відомостей до ДРВ. Її вирішення потребує вдосконалення механізмів отримання й перевірки достовірних відомостей уповноваженими державними органами з подальшим передаванням таких даних до Реєстру виборців.

1.3. Спроможність системи ДРВ та інформаційна взаємодія

Система ДРВ зберегла професійні кадри та здатність працювати в умовах безпекових загроз. Базове технічне забезпечення відділів та їх централізована підтримка з боку ЦВК загалом перебувають на належному рівні. Водночас спроможність органів ДРВ залишається нерівномірною і може бути недостатньою в умовах різкого зростання навантаження під час виборчого процесу. Важливим завданням залишається своєчасне надходження повних і узгоджених відомостей з інших державних систем.

• Кадрова спроможність. Із 1096 передбачених посад зайнята 851 — 78%. Повністю укомплектованими є 140 із 294 відділів, що працюють у штатному режимі, а в 62 відділах бракує щонайменше половини працівників. Підготовка нового фахівця до самостійної роботи може тривати близько року.
• Інфраструктура і безперервність роботи. У низці регіонів роботу ускладнюють відключення електроенергії, зношені джерела безперебійного живлення, тривалі повітряні тривоги, обстріли, пошкодження приміщень і необхідність релокації.
• Навантаження після відновлення роботи. Як засвідчили результати серії інтерв'ю з представниками органів ведення Реєстру, після поновлення доступу до ДРВ накопичений за місяць обсяг відомостей доводилося опрацьовувати приблизно за тиждень, кількість внесених змін порівняно зі звичайним роком зростала до 2,6 раза, а повернення до звичайного режиму роботи тривало до 6–9 місяців. Цей досвід свідчить про необхідність завчасної підготовки органів ДРВ до можливого істотного збільшення навантаження.
• Інформаційна взаємодія. Одним із пріоритетних напрямів є подальший розвиток централізованої електронної інформаційної взаємодії ДРВ з іншими державними інформаційними системами. Такий механізм уже використовується для отримання відомостей із Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 травня 2026 року № 648 передбачила централізоване надходження відомостей із реєстрів територіальних громад через відомчу інформаційну систему ДМС. На момент проведення інтерв’ю практичне впровадження цього механізму ще тривало. Водночас практичне налагодження електронної взаємодії потребує забезпечення сумісності форматів даних, однозначної ідентифікації осіб та належного опрацювання розбіжностей між відомостями різних державних інформаційних систем. У випадках, коли такі розбіжності неможливо усунути шляхом однозначного зіставлення записів, необхідна додаткова перевірка уповноваженими органами.

1.4. Якість даних: аудит та публічний контроль

• Питання аудиту й оновлення ДРВ набуло особливого значення після оприлюднення звіту Європейської Комісії за 2025 рік, у якому його визначено одним із пріоритетів для підготовки до перших повоєнних виборів. У звіті за 2026 рік Європейська Комісія також звернула увагу на підготовку до повоєнних виборів, зокрема відзначила відновлення сервісів ДРВ для громадян.

• Результати інтерв’ю з представниками політичних партій засвідчили недостатню обізнаність частини опитаних про механізм публічного контролю за веденням ДРВ. Окремі учасники дослідження ототожнювали його з перевіркою списків виборців під час виборчого процесу. На практиці передбачений законом механізм майже не використовується, оскільки, за інформацією ЦВК, за результатами перевірки повноти та достовірності персональних даних Реєстру політичні партії не зверталися до органів ведення ДРВ із заявами про виявлені порушення. Це свідчить про потребу оцінити практичну ефективність чинного механізму, зокрема його доступність для політичних партій, а також підготувати практичні роз’яснення щодо можливостей його використання.

1.5. Комунікація і сервіси

• Офіційне звернення держави істотно підвищує готовність громадян діяти. Самостійно перевірити виборчі дані готові 58% опитаних, а після прямого звернення держави підтвердити або за потреби оновити їх — 77%. Готовність перевірити дані посилюють упевненість у захисті персональних даних (37% у середньому для трьох досліджених макрорегіонів), зрозуміле пояснення, навіщо потрібна перевірка (30%), а також швидка процедура до 2–3 хвилин (27%) і зрозумілий сервіс із покроковою інструкцією (24%)

• «Дія» є перспективним, але не універсальним каналом. Серед громадян, готових оновлювати дані, 77% обрали б державний застосунок. Водночас серед виборців віком від 60 років цей показник становить 49%, а серед громадян віком 18–35 років — 91%. 
• «Кабінет виборця» загалом функціональний, але не на всіх етапах інтуїтивно зрозумілий. Основні труднощі у громадян виникали під час пошуку потрібної функції й електронної ідентифікації. Пояснення отриманого результату і подальших дій також не завжди було достатньо зрозумілим.

2. ПОШУК РІШЕНЬ

Результати досліджень вказують на взаємозалежність необхідних рішень. Законодавчі зміни визначають повноваження, склад даних і процедури, а їх реалізація залежить від кадрової й інституційної спроможності органів ведення ДРВ, фінансування і налагодженої інформаційної взаємодії. Натомість цифрові сервіси та комунікація дають результат лише тоді, коли виборцеві доступний зрозумілий і безпечний шлях від перевірки даних до виправлення виявленої невідповідності.

Саме тому рішення згруповано за 6 взаємопов’язаними напрямами. Для кожного з них визначено провідних і залучених суб’єктів, основні дії та послідовність їх реалізації.

Напрям 1. Законодавче вдосконалення порядку ведення ДРВ

Напрацьовані законодавчі пропозиції охоплюють такі основні блоки:

• Використання додаткових ідентифікаторів виборців. Передбачити в Законі про ДРВ використання РНОКПП як додаткового ідентифікатора виборця, а для осіб, які відмовилися від його отримання з релігійних переконань, — номера паспорта (за наявності — також серії). Забезпечити регулярне надходження до ДРВ відомостей про РНОКПП та УНЗР з відповідних державних реєстрів для доповнення наявних записів і точнішого зіставлення персональних даних. Водночас ці ідентифікатори потрібно використовувати сукупно з іншими відомостями про виборця, а їх відсутність не повинна перешкоджати реалізації виборчих прав.
• Розширення повноважень ЦВК як розпорядника Реєстру. Поряд із чинними механізмами електронної інформаційної взаємодії доцільно законодавчо врегулювати додаткові повноваження ЦВК щодо безпосереднього, зокрема автоматизованого, отримання визначених відомостей з інших державних інформаційних систем, виявлення можливих невідповідностей у даних виборців та ініціювання їх перевірки й уточнення. Окремо мають бути визначені правові підстави й порядок тимчасового зупинення функціонування ДРВ або обмеження доступу до нього у разі загроз безпеці інформації чи стабільній роботі системи.
• Електронна інформаційна взаємодія і виправлення даних. Чинна ч. 23 ст. 22 Закону України «Про Державний реєстр виборців» уже дозволяє електронне отримання передбачених законом відомостей із державних інформаційних систем. Законодавчі зміни потрібні там, де необхідно розширити склад даних, джерела їх надходження або повноваження розпорядника Реєстру. Необхідно також визначити особливості централізованої електронної взаємодії ДРВ з іншими державними інформаційними системами, зокрема порядок передавання, зіставлення та перевірки відомостей, а також усунення виявлених розбіжностей. Для відомостей, які можуть бути однозначно зіставлені й не потребують додаткової перевірки, слід передбачити можливість їх автоматизованого опрацювання. В інших випадках зміни потрібно вносити після відповідної перевірки уповноваженим органом ведення ДРВ.
• Доступні способи звернення виборців. Уніфікувати вимоги до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, під час звернення виборців до органів ведення ДРВ в Україні та через закордонні дипломатичні установи, забезпечивши можливість використання передбачених законом паспортних документів незалежно від місця звернення. Необхідно також передбачити подання визначених заяв через Єдиний державний вебпортал електронних послуг, зокрема застосунок «Дія», при цьому залишивши можливість звернення виборців за кордоном безпосередньо до органу ведення ДРВ в МЗС або через закордонні дипломатичні установи. Цифрові способи мають доповнювати, а не замінювати особисте звернення.
• Однакові правила визначення і зміни виборчої адреси в Україні та за кордоном. Виборці за кордоном повинні мати можливість визначити своєю виборчою адресою поштову адресу в державі проживання або перебування без подання документів, що підтверджують фактичне проживання — на тих самих засадах, що й виборці в Україні. ЦВК доцільно визначити, які відмінності на практиці можна усунути змінами до власних нормативних актів, а які — до Закону. Окремого правового і практичного аналізу потребує доцільність збереження річного обмеження на повторну зміну виборчої адреси.
• Повнота і якість відомостей. Удосконалити порядок реагування на виявлені розбіжності між даними ДРВ та інших державних інформаційних систем, передбачивши їх перевірку органом, відповідальним за конкретне джерело інформації, виправлення відомостей за наявності належних підстав і подальше передавання уточнених даних до ДРВ. Окремо визначити узгоджені вимоги до адресних відомостей і порядок їх актуалізації в державних інформаційних системах.

Законопроєкт також має узгодити термінологію та перелік суб’єктів подання відомостей із чинним законодавством.

Напрям 2. Міжреєстрова взаємодія та якість даних

Якість даних ДРВ є спільною відповідальністю органів, які формують відповідні відомості, та ЦВК. Виявлені помилки потрібно виправляти у реєстрах-джерелах, а отримані дані — належним чином перевіряти й опрацьовувати в ДРВ. Водночас на основі чинного порядку міжреєстрової взаємодії необхідно визначити особливості електронної взаємодії з ДРВ, зокрема порядок зіставлення відомостей та усунення виявлених розбіжностей. 

• Забезпечити повноцінне застосування механізму електронної взаємодії між реєстрами територіальних громад та ДРВ. Постановою КМУ № 648 уже врегульовано передання відомостей із реєстрів територіальних громад до ДРВ через відомчу інформаційну систему ДМС. Водночас необхідно забезпечити системне та стабільне застосування цього механізму на практиці, зокрема регулярне надходження відомостей від усіх територіальних громад і своєчасне усунення виявлених розбіжностей. 
• Послідовно розширювати централізовану електронну взаємодію. Якщо відомості вже містяться в державній інформаційній системі, а правові й технічні передумови для взаємодії існують, централізоване отримання ЦВК даних має бути пріоритетним. Безпосереднє подання відомостей органам ведення ДРВ доцільно зберегти лише у випадках, прямо передбачених законом, а також як тимчасовий резервний механізм для надзвичайних умов — коли електронна інформаційна взаємодія відсутня або тимчасово недоступна, передати відомості іншим способом неможливо чи існує ризик їх втрати. Для інших державних систем необхідно визначити правові підстави й склад відомостей, а з органами, відповідальними за їх функціонування, — узгодити періодичність і технічну модель взаємодії.
• Зіставляти відомості ДРВ з іншими державними системами та усувати причини розбіжностей. Цільову звірку варто зосередити насамперед на записах, які тривалий час не оновлювалися, містять невідповідності або не можуть бути однозначно зіставлені. Виявлена розбіжність сама по собі не повинна призводити до автоматичної зміни даних у ДРВ: спочатку необхідно встановити її причину та належне джерело відомостей. Якщо помилка міститься в державному реєстрі або інформаційній системі, з якої надходять відомості, її слід виправити саме там, а потім передати уточнені дані до ДРВ. Також потрібно встановити єдині правила зазначення адрес і порядок повторного передавання виправлених відомостей.
• Перевірити повноту та своєчасність надходження окремих категорій відомостей до ДРВ. ЦВК спільно з відповідальними органами варто оцінити, чи забезпечує чинний порядок інформаційної взаємодії належне надходження даних про громадян, які досягають 18-річного віку, а також про смерть громадян, зокрема у випадках, коли державній реєстрації смерті передувало встановлення її факту судом або ідентифікація загиблої особи, та про смерть громадян України за кордоном. Окрему увагу необхідно приділити повноті передачі відомостей після тривалих перерв в інформаційній взаємодії, щоб у ДРВ були враховані всі зміни, які накопичилися за відповідний період.
• Розмежувати офіційні та допоміжні джерела даних для планування виборчої інфраструктури. Основою для планування мережі виборчих дільниць мають бути актуальні відомості ДРВ, результати активної реєстрації виборців (у разі її запровадження) та інші офіційні дані, отримані в установленому порядку. Знеособлені агреговані дані мобільних операторів, соціологічні дослідження та інші аналітичні матеріали можуть використовуватися як допоміжні джерела для оцінювання міграційних процесів і прогнозування навантаження, але не можуть самостійно визначати виборчу адресу конкретного виборця чи бути єдиною підставою для ухвалення рішень щодо мережі дільниць. 

Напрям 3. Інституційна, кадрова й інфраструктурна спроможність

• Оцінити навантаження і завчасно підготувати кадрове посилення. ЦВК спільно з органами, у структурі яких функціонують органи ведення й адміністрування ДРВ, доцільно провести диференційоване оцінювання фактичного і прогнозованого навантаження на кожен орган окремо для міжвиборчого періоду та виборчого процесу. Оцінювання має враховувати кількість виборців і дільниць, обсяг відомостей, площу території, віддаленість населених пунктів і можливості доїзду до органів ДРВ, безпекові умови, прогнозовану кількість звернень, потребу у формуванні списків та іменних запрошень, досвід працівників і можливість їх взаємозаміни. За результатами оцінювання варто переглянути чинні нормативи визначення штатної чисельності органів ДРВ, передбачивши врахування очікуваного навантаження під час виборчого процесу, масштабів переміщення населення й особливостей відповідних територій. Отримані результати необхідно також використовувати для планування кадрових потреб, навчання працівників, оновлення обладнання та фінансування.

• Розпочати кадрову підготовку до зростання навантаження ще до початку виборчого процесу. Йдеться про заповнення вакансій, формування кадрового резерву, практичне навчання новопризначених працівників із супроводом досвідчених фахівців та планування додаткового приймання звернень після призначення виборів. Такий план може передбачати тимчасове залучення додаткових працівників, продовження часу прийому та перерозподіл завдань.
• Продовжити підготовку до поетапного створення регіональних і територіальних представництв ЦВК. ЦВК доцільно завчасно визначити функції представництв, території їхньої діяльності, штатну чисельність і ресурсне забезпечення. Практичне створення представництв можливе після відновлення дії ст. 35 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» та забезпечення необхідного фінансування. Територіальну структуру доцільно формувати з урахуванням навантаження, кількості виборців і дільниць, площі території, віддаленості населених пунктів і можливості доїзду, а не лише адміністративно-територіального устрою. Видатки, необхідні для початкового етапу поетапного створення представництв ЦВК, з урахуванням визначених Комісією пріоритетних територій і функцій, слід передбачити у Державному бюджеті України. Повноваження органів ДРВ можна передавати представництвам лише після налагодження їхньої роботи та підтвердження організаційної, кадрової й ресурсної спроможності, без переривання ведення Реєстру.
• Посилити технічну й організаційну стійкість системи. Потреби кожного органу ДРВ у резервному живленні, мережевому обладнанні, робочих місцях, засобах друку та відновленні приміщень необхідно оцінювати індивідуально. З урахуванням досвіду роботи органів ДРВ у 2022–2024 роках ЦВК спільно з органами ведення й адміністрування Реєстру доцільно за потреби уточнити порядок релокації, збереження і блокування персональних електронних ключів доступу до ДРВ, призупинення й відновлення роботи, опрацювання накопичених відомостей і реагування на кіберінциденти.
• Провести комплексний перегляд мережі постійних виборчих дільниць. З урахуванням масштабних переміщень населення, стану виборчої інфраструктури та безпекових умов визначити необхідність зміни меж дільниць, їх розташування та віднесення до малих, середніх і великих. Передбачити поетапне уточнення мережі на основі актуалізованих даних ДРВ, зокрема після зміни виборчих адрес переміщеними виборцями, не відкладаючи попередньої оцінки стану приміщень та їх доступності.

Напрям 4. Доступні сервіси та цифрові канали взаємодії з виборцем

• Розвивати «Кабінет виборця». Вдосконалювати цей сервіс варто з урахуванням результатів фокус-групового дослідження ОПОРИ щодо досвіду користування «Кабінетом виборця». Наприклад, необхідно забезпечити зрозумілу навігацію й електронну ідентифікацію.

• Опрацювати взаємодію з Порталом «Дія» як додатковим офіційним каналом. Після визначення правових і технічних умов та належного тестування така взаємодія може передбачати персоналізовані повідомлення ЦВК і ДРВ, безпечний перехід до відповідного сервісу, перегляд власних даних, подання визначених заяв та отримання інформації про стан їх розгляду. Використання «Дії» не повинно обмежувати можливість скористатися «Кабінетом виборця», особисто звернутися до органу ДРВ або обрати інший доступний спосіб.
• Продовжити технічне опрацювання активної реєстрації виборців за кордоном до законодавчого врегулювання. Напрацювання ЦВК підтвердили технічну можливість створення такого сервісу. До ухвалення відповідного законодавства доцільно продовжити тестування технічних рішень, зосередившись на стабільності їхньої роботи, зрозумілості для користувачів і спроможності опрацьовувати прогнозовану кількість звернень. Запровадження активної реєстрації має супроводжуватися чітким визначенням її правових наслідків. Вона не повинна призводити до зміни виборчої адреси без належного волевиявлення виборця, а непроходження такої процедури саме по собі не має бути підставою для позбавлення громадянина можливості реалізувати право голосу.
• У разі запровадження активної реєстрації використовувати її агреговані результати для планування закордонної виборчої інфраструктури. Відомості про орієнтовну кількість і географію виборців можуть допомогти ЦВК й МЗС оцінити потребу в додаткових дільницях, приміщеннях, членах комісій, бюлетенях і логістиці. Остаточні рішення про кількість і місця утворення закордонних виборчих дільниць мають також враховувати наявність придатних приміщень, транспортну доступність, безпекову ситуацію та позицію компетентних органів держави перебування.
• Електронна ідентифікація виборців та електронні списки виборців. У довгостроковій перспективі (після першого повоєнного виборчого циклу) розглянути можливість поетапного запровадження електронних списків виборців на виборчих дільницях у поєднанні з електронною ідентифікацією виборців і централізованою фіксацією факту отримання бюлетеня як механізму запобігання багаторазовому голосуванню. Це потребуватиме змін до Виборчого кодексу України та Закону України «Про Державний реєстр виборців», перегляду актів ЦВК, належного матеріально-технічного забезпечення, незалежного аудиту й тестування обладнання та програмного забезпечення, гарантій захисту персональних даних, а також визначення порядку дій виборчих комісій у разі технічних збоїв, зокрема перебоїв з електропостачанням і зв'язком. 

Напрям 5. Комунікаційний: від інформування до перевірки й актуалізації даних

• Передбачити у плані заходів з реалізації Комунікаційної стратегії ЦВК окремий напрям щодо перевірки й актуалізації даних ДРВ. Він має визначати аудиторії, ролі залучених інституцій, канали, послідовність кампанії, набір узгоджених офіційних повідомлень і показники результативності. Комунікацію необхідно адаптувати не лише за віком або місцем перебування, а й за рівнем обізнаності, досвідом переміщення, цифровими навичками, довірою до державних каналів та іншими поведінковими характеристиками.

• Будувати комунікацію поетапно. Завчасна роз’яснювальна робота має пояснювати, що таке ДРВ, чому дані варто перевіряти до призначення виборів і як це безпечно зробити. Перевірку й актуалізацію відомостей необхідно чітко відмежовувати від визначення дати виборів і процедур військового обліку. Публічне пояснення мети кампанії має передувати персональним повідомленням. Після призначення виборів комунікація повинна містити інформацію про конкретні строки, процедури, місце і спосіб голосування, а також інтенсивніші нагадування.
• Поєднувати загальне інформування, персональні звернення і цільову підтримку. Інформація про перевірку й уточнення даних має бути доступною всім виборцям, офіційні персоналізовані повідомлення — запрошувати до перевірки даних, а окремі комунікаційні рішення — враховувати бар’єри ВПО, молодих і старших виборців, громадян за кордоном, маломобільних осіб та людей із недостатніми цифровими навичками.
• Поєднувати використання цифрових та офлайн-каналів. Державні застосунки можуть забезпечити офіційне цифрове повідомлення і перехід до відповідної дії, але не повинні бути єдиним способом взаємодії. Місцеві ради, органи ДРВ, Пенсійний фонд, ЦНАПи, соціальні служби й інші установи можуть поширювати інформацію через наявні точки контакту з громадянами. Для виборців за кордоном потрібна координація з МЗС, дипломатичними установами й організаціями українців. Вибір каналів має ґрунтуватися на їхній фактичній доступності для відповідної аудиторії.
• Спрямовувати кожне повідомлення до конкретної дії. Повідомлення мають чітко пояснювати, хто звертається, навіщо перевіряти дані, як забезпечується їх захист, що саме потрібно зробити та куди звертатися у разі виявлення неточності. Основний заклик — перевірити відомості й уточнити їх лише за потреби. Окремо необхідно розмежовувати виборчу адресу, зареєстроване або задеклароване місце проживання та фактичне місце перебування, а також пояснювати, що зміна виборчої адреси сама по собі не змінює зареєстрованого місця проживання, статусу ВПО чи права на відповідні виплати.
• Забезпечити впізнаваність і перевірюваність офіційних повідомлень. Офіційні повідомлення не повинні вимагати передавання персональних даних у відповідь на дзвінок, SMS або повідомлення в месенджері. Вони мають містити зрозуміле позначення відправника, вести лише до офіційних ресурсів і давати громадянину можливість окремо перевірити справжність звернення.
• Забезпечити медіа перевіреною інформацією та ресурсами для її адаптації. ЦВК доцільно підготувати єдиний набір ключових фактів, алгоритмів дій, відповідей на типові запитання та контактів для оперативної перевірки інформації. Медіа мають зберігати незалежність у визначенні змісту та форми подання матеріалів з урахуванням потреб своєї аудиторії. Планування кампанії має передбачати ресурси не лише на поширення, а й на створення відео, графіки, пояснювальних матеріалів і регіональних форматів. Умови співпраці та фінансування мають бути прозорими й не обмежувати незалежність медіа.
• Тестувати повідомлення і сервіси перед масштабуванням та оцінювати фактичні дії. Інформаційні матеріали й користувацькі маршрути доцільно попередньо перевіряти на відповідних аудиторіях, а окремі рішення — випробовувати в межах обмежених кампаній. Результативність потрібно оцінювати не лише за охопленням, а й за переходами до сервісів, завершеними перевірками, поданими зверненнями та етапами, на яких користувачі припиняють процедуру. Інтенсивність кампанії необхідно узгоджувати зі спроможністю цифрових сервісів та органів ДРВ опрацьовувати додаткові звернення.

Напрям 6. Публічний контроль та аудит даних

Аудит даних ДРВ і публічний контроль політичних партій є різними, але взаємодоповнювальними механізмами. Запровадження аудиту потребує окремого концептуального й законодавчого опрацювання, тоді як передбачений законом механізм публічного контролю вже може бути вдосконалений для його практичного застосування.

• Підготувати концепцію аудиту даних ДРВ. У ній необхідно визначити мету, предмет і періодичність аудиту, порядок його проведення, коло залучених суб’єктів, умови доступу до інформації, гарантії незалежності й захисту даних, а також порядок оприлюднення і використання результатів. Під час підготовки концепції доцільно врахувати міжнародний досвід і провести консультації з органами, відповідальними за функціонування відповідних державних інформаційних систем.
• Визначити можливий предмет аудиту з урахуванням повного циклу формування даних ДРВ. Перевірка може охоплювати повноту й точність відомостей Реєстру, джерела їх формування та поновлення, процедури інформаційної взаємодії, а також окремі аспекти надійності системи й захисту даних від зовнішнього втручання. Аудит доцільно планувати так, щоб залишався час на усунення виявлених ключових недоліків до відповідних виборів.
• Удосконалити механізм публічного контролю політичних партій за веденням ДРВ. Саме розширення обсягу доступних партіям даних не забезпечить дієвості контролю. Необхідно чітко визначити предмет перевірки, порядок подання повідомлень про можливі невідповідності, строки і процедуру їх розгляду, інформування заявника про результат та оприлюднення узагальненої інформації про проведені перевірки. Окремо варто розглянути можливість здійснення публічного контролю уповноваженими представниками політичних партій безпосередньо в органах ведення ДРВ із визначенням обсягу доступних відомостей, порядку їх використання й належних гарантій захисту персональних даних, зокрема відповідальності за їх використання не за призначенням.
• Забезпечити політичні партії практичними роз’ясненнями щодо публічного контролю. Такі матеріали мають пояснювати мету механізму, його відмінність від ознайомлення з попередніми списками виборців під час виборчого процесу, доступні партіям відомості, порядок повідомлення про можливі невідповідності та межі використання персональних даних.
• Оцінити доцільність оприлюднення додаткових знеособлених відомостей ДРВ. Рівень деталізації має давати змогу аналізувати динаміку й виявляти можливі аномалії, але не створювати ризиків для персональних даних, прав людини та національної безпеки. Дані доцільно оприлюднювати у форматі, придатному для порівняння й автоматизованого аналізу, разом із поясненням методики їх формування та обмежень використання. 

3. ПРАКТИЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ ДЛЯ ВИБОРЦІВ

Реалізація запропонованих рішень має поліпшити не лише якість даних ДРВ, а й сам досвід взаємодії виборця з державою. Людина повинна мати змогу перевірити своє включення до Реєстру, виборчу адресу та дільницю, зрозуміти отриманий результат і за потреби одразу перейти до потрібної дії. Цифрові способи взаємодії мають доповнюватися рівноцінними офлайн-можливостями, а виявлена розбіжність — супроводжуватися поясненням, які відомості потребують уточнення і як це зробити.

Для різних груп виборців очікувані практичні результати відрізнятимуться:

• для внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних громадян — можливість визначити виборчу адресу за фактичним місцем проживання без необхідності змінювати задеклароване або зареєстроване місце проживання. При цьому зміна виборчої адреси сама по собі не змінює статусу ВПО та права на відповідні соціальні виплати;
• для виборців за кордоном — доступна дистанційна перевірка й оновлення даних на рівних засадах із виборцями в Україні. У разі запровадження активна реєстрація має допомагати планувати мережу закордонних дільниць, але не ставати додатковою умовою реалізації права голосу;
• для мешканців тимчасово окупованих, деокупованих і прифронтових територій, а також громадян, чиї документи втрачені або чиї дані в ДРВ є неповними, — перевірка даних через доступні державі джерела та зрозумілий порядок уточнення у випадках, коли автоматичне зіставлення неможливе;
• для громадян, які вперше братимуть участь у виборах, — своєчасне надходження відомостей до ДРВ, зрозуміле пояснення виборчих процедур і простий спосіб завчасно перевірити власні дані;
• для виборців старшого віку, маломобільних осіб і людей із недостатніми цифровими навичками — збереження особистого звернення, доступних консультацій та офлайн-інформування поряд із розвитком цифрових сервісів.

Спільний практичний результат полягає в тому, що виборець не повинен самостійно з’ясовувати, який державний орган або реєстр відповідає за неточність. Він отримує зрозумілу інформацію про стан своїх даних і доступний шлях їх уточнення, а держава — надійнішу основу для планування дільниць, кадрових потреб та інших елементів виборчого процесу.

4. ДОРОЖНЯ КАРТА РІШЕНЬ І ВІДПОВІДАЛЬНИХ СУБ’ЄКТІВ

Дорожня карта, наведена нижче, узагальнює запропоновані рішення та визначає орієнтовну послідовність їх реалізації. Конкретні строки залежатимуть від безпекової ситуації, ухвалення необхідних правових рішень і технічної готовності відповідних систем. Окремі заходи можуть реалізовуватися паралельно: часові горизонти визначають насамперед момент початку або строк завершення відповідного заходу.

Горизонт I. Першочергові заходи

Горизонт II. Заходи, які необхідно завершити в середньостроковій перспективі під час дії воєнного стану

Горизонт III. Заходи після призначення виборів і протягом виборчого процесу

Матеріал створено в рамках проєкту «Кожен виборець важливий: оновлення Державного реєстру виборців України задля інклюзивної демократії», що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.