"Непомітна" міграція: аналіз даних мобільного оператора на тлі потреби верифікації Державного реєстру виборців

Цей звіт є результатом аналітичного дослідження міграційних процесів в Україні після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року. Він ґрунтується на аналізі агрегованих знеособлених даних щодо переміщень абонентів мобільного оператора Vodafone, інформації Державного реєстру виборців та власних розрахунках Громадянської мережі ОПОРА.

З деталізованою інформацією, інтерактивними візуалізаціями даних та повними даними цього дослідження можна ознайомитися на спеціальному дашборді за посиланням: https://oporaua.org/drv.

Ключові висновки

Загальна мобільність і прихований масштаб

• 8,3% абонентів оператора Vodafone змінили своє місце проживання всередині країни після 24 лютого 2022 року.

• Наведені нижче цифри є лише консервативною оцінкою (нижньою межею), оскільки переміщення з нині неактивною SIM-карткою чи невизначеним пунктом призначення (див. методологію) становлять більшість від усіх досліджуваних міграцій, тому реальний масштаб мобільності може бути кратно вищим.

Внутрішня міграція

• 1,2 млн осіб змінили область проживання всередині України.

• Ще 640 тис. осіб переїхали в межах своєї області, змінивши район.
• Зафіксовано 482 унікальні маршрути переміщень між областями.
• Київщина, м. Київ та Львівщина стали абсолютними лідерами за приростом населення. Натомість східні регіони України демонструють найбільший міграційний відтік.

Еміграція за кордон

• Близько 5,2 млн осіб могли виїхати за кордон протягом 2022–2025 років.

• Пік еміграції припав на 2022 рік — тоді виїхало 2,4 млн осіб, що становить 46,2% від загальної кількості емігрантів за проаналізований період.

Розбіжності з ДРВ

• Державний реєстр виборців відображає лише близько 42% міжрегіональної мобільності (зафіксовано 0,5 млн офіційних змін адреси проти 1,2 млн фактичних переміщень).

• Дані ДРВ відображають прибуття лише близько 45 тис. громадян на територію закордонного виборчого округу (ЗВО) — проти близько 5,2 млн переселенців за кордон, на що вказують дані Vodafone. При цьому ДРВ також фіксує вибуття з ЗВО, тож чисте сальдо округу від’ємне (-14,7 тис.). Таким чином, виборча адреса майже всіх українців за кордоном не відповідає місцю їхнього фактичного перебування.

• Напрямки міграції (приріст або відтік), зафіксовані Державним реєстром виборців (ДРВ) та мобільним оператором Vodafone, збігаються лише у 14 із 22 регіонів.

Методологія

Параметри дослідження та джерело даних

Для розрахунків використано дані мобільного оператора “Vodafone Україна”.

Часові межі: 23 лютого 2022 року — 1 березня 2026 року

Контрольні дати: станом на 23 лютого 2022 року та станом на 1 березня 2026 року.

Пріоритетні розрізи деталізації: стать, вік, соціальний стан. 

Додатково розраховано частку мобільного оператора від загального обсягу абонентів за період для подальшої екстраполяції.

Мета дослідження

Метою дослідження була кількісна оцінка та виявлення тенденцій переміщення населення після 24 лютого 2022 року, а також оцінка можливості актуалізації Державного реєстру виборців щодо реального стану розселення громадян України в умовах міграційної кризи, спричиненої збройною агресією РФ.

Ключові визначення

Постійне місце проживання (ПМП) — домашня локація абонента за методологією оператора, яка розраховується на основі останніх трьох повних місяців від контрольної дати. Для порівняння віддалених у часі періодів оператор використовує лише агреговані дані про проживання.

Внутрішнє переміщення фіксується як зміна району або області між двома миттєвими зрізами — 23 лютого 2022 року й 1 березня 2026 року; проміжна траєкторія не відстежується.

Виїзд за кордон ми досліджували у розрізі років. Регіоном виїзду вважається останнє місце проживання абонента безпосередньо перед виїздом, а не довоєнне ПМП. Виїздом за кордон вважається також виїзд на територію Російської Федерації та Білорусі. Натомість переміщення на тимчасово окуповану територію не зараховувалося як виїзд за кордон, як і виїзд з окупації на підконтрольну територію. Показник еміграції відображає саме перетин державного кордону, а не вимушене переміщення в межах міжнародно визнаної території України. ОПОРА досліджувала цей параметр для того, щоб з’ясувати тенденції й кількісні показники виїзду, а не визначити країни призначення переселенців.

Категорії деталізації

• Стать: чоловік, жінка, невідомо.

• Вікові групи: 0–17, 18–34, 35–49, 50–69, 70+, невідомо.
• Соціальний стан: школяр, студент, найманий працівник, самозайнята особа, пенсіонер, інше, невідомо.

Метод розрахунку абсолютних значень

Для розрахунків у межах кожної області використовувався усереднений коефіцієнт пенетрації Vodafone Україна в регіоні та показник забезпеченості SIM-картами на душу населення. 

Формула: Дані Vodafone × (1 ÷ коефіцієнт пенетрації) ÷ кількість SIM-карт на душу населення

Оскільки Vodafone охоплює лише частину ринку, абсолютні значення отримано шляхом екстраполяції: результати аналізу поширено на абонентську базу всіх операторів за гіпотезою, що абоненти інших операторів поводяться аналогічно до абонентів Vodafone.

Обмеження доступу до даних і зона виключення

Донецька, Луганська та Херсонська області, а також АР Крим і м. Севастополь виключені з аналізу внутрішньої міграції на вимогу служби безпеки оператора. На виїзди за кордон ці обмеження не поширювалися, тому ці регіони наявні в даних про еміграцію, але відсутні в даних внутрішньої міграції.

Додатково з аналізу виключено прикордонні з РФ і Білоруссю зони та частину Запорізької й Харківської областей. На інтерактивній карті унаочнено зону виключення з аналізу разом із тимчасово окупованою територією (за даними DeepStateMap) для порівняння.

Якщо абонент проживав на території, яка входила до зони аналізу, а потім переїхав на ПМП на територію, виключену з дослідження, він потрапляв до категорії “невідомої локації” (детальніше див. пояснення нижче). 

Категорія “невідомої локації”

Одним із ключових методологічних застережень є абоненти, для яких область і район прибуття під час переміщення є невизначеними. До цієї категорії можуть потрапити:

• абоненти, які виїхали за кордон і деактивували SIM-картку;
• абоненти, які залишилися на тимчасово окупованій території;
• абоненти, які перейшли до іншого оператора;
• абоненти з дуже низькою мережевою активністю;
• абоненти, які переїхали на ПМП на територію з безпековими обмеженнями.

На жаль, переміщення з невизначеним пунктом призначення становлять більшість від усіх зафіксованих міграцій. 

Категорія “невідомої локації” не тотожна до переміщення: абонент міг залишитися там само, де й був, але просто відмовитися від послуг оператора. Крім того, особа, яка придбала нову SIM-картку (навіть того самого оператора), класифікується як новий користувач, і її переміщення не відстежується у спосіб, передбачений методологією цього дослідження.

Категорія “невідомої локації” може обʼєднувати різні явища, як-от реальне переміщення (еміграція, виїзд на окуповані чи обмежені території), відмова від послуг оператора без зміни місця проживання чи суттєве зменшення активності використання послуг оператора. Через це такі дані не можна ані просто додати до міграції, ані повністю проігнорувати. Тому записи з невідомою локацією вилучено з аналізу, а висновки про виїзд за кордон зроблено окремо.

Наш аналіз охоплює меншу частину зафіксованих випадків переїзду — ті, в яких вдалося встановити пункт призначення. Наведені у звіті цифри є мінімальною оцінкою підтверджених переміщень. Реальні масштаби мобільності та розбіжності з даними ДРВ значно перевищують ці абсолютні показники.

Межі інтерпретації

Під час роботи з даними слід враховувати такі межі інтерпретації:

• Два миттєві зрізи замість траєкторії. Внутрішня міграція виміряна як різниця ситуації станом на 23 лютого 2022 року та 1 березня 2026 року; проміжні переміщення, повернення та багатоетапні маршрути не відображаються.
• Перейменування районів. Через адміністративну реформу Громадянська мережа ОПОРА використовує лише перейменовані (деколонізовані) адміністративні назви (Червоноградський район → Шептицький, Красноградський → Берестинський, Новомосковський → Самарівський тощо).
• Обрив спостереження. Для окупованих територій втрата мобільного зв’язку проявляється як “нульові” показники в пізніші роки, що не означає припинення міграції.
• Вплив екстраполяційної гіпотези. Абсолютні значення є орієнтовними. Точними слід вважати радше загальні тенденції та пропорції, а не конкретні числа.
• Під час порівняння з ДРВ варто враховувати різну природу джерел. Оскільки мобільні дані фіксують фактичне перебування, а Державний реєстр виборців — юридичну адресу для голосування, ці джерела вимірюють різні явища. Відповідно, розбіжність між ними є очікуваною і цілком змістовною.

Попередні дослідження ОПОРИ

Щоб краще зрозуміти природу міграційних хвиль, які виникли через цілеспрямовані атаки на енергетику і критичну інфраструктуру, рекомендуємо ознайомитися з іншими аналітичними звітами ОПОРИ:

• Як на міграцію населення вплинули цілеспрямовані російські обстріли Києва у травні 2023 року. Спільне дослідження Громадянської мережі ОПОРА, Міжнародного центру української перемоги та компанії “Київстар” (2023) продемонстрували, як з 15 квітня по 15 червня 2023 року частина киян залишали місто задля тимчасового перепочинку від безперервного терору. Водночас наявність достатньої кількості засобів ППО стала вирішальним фактором, що дозволив уникнути критичної ситуації й масового панічного безповоротного виїзду мешканців.
• Як на міграцію населення України вплинули російські обстріли в жовтні 2022 — січні 2023 року. У дослідженні Громадянської мережі ОПОРА, Міжнародного центру української перемоги та компанії “Vodafone” (2024) проаналізовано вплив російських обстрілів на міграцію населення України з жовтня 2022 до січня 2023 року. Звіт встановлює чіткий причинно-наслідковий зв’язок між масованими ракетними ударами по енергетичній інфраструктурі та піковими хвилями виїзду українців за кордон.

Виклики

За понад чотири роки з початку повномасштабного вторгнення Росії Україна перебуває у стані найбільшої з часів Другої світової війни демографічної кризи в Європі. За різними оцінками, кількість українців, які вимушено виїхали за кордон, може становити від 4 до 7 млн осіб, причому переважна більшість із них нині проживає в Європі.

Водночас, за даними Міністерства соціальної політики України, станом на 31 травня 2026 року всередині країни офіційно зареєстровано близько 4,6 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО). І хоча офіційна оцінка наразі може бути дещо завищеною чи недостатньо точно відображати масштаб переміщення, вона свідчить про безпрецедентну міграцію українців.

Натомість Державний реєстр виборців (ДРВ), який є де-факто інституційним відображенням розселення громадян та основою для організації будь-якого голосування, фактично керується ще довоєнною міграційною картиною. Станом на 30 квітня 2026 року в ДРВ обліковано 34 136 031 виборця, з яких 1 457 790 (4,3%) не мають жодної виборчої адреси, а близько 6,5 млн (19%) формально зареєстровані на тимчасово окупованих територіях, де реальна верифікація виборців державою Україна неможлива. 

Члени ЦВК повідомляли, що в ДРВ наявні дані про 42 тис. виборців на ТОТ віком понад 100 років і понад 1 тис. виборців віком понад 115 років. Такі тези унаочнюють потребу верифікації даних реєстру.

Цілком зрозуміло, що без ґрунтовного оновлення даних ДРВ, активної реєстрації виборців за кордоном, синхронізації з реєстром ВПО на місцях і реєстром перетинів кордону ДПСУ перші повоєнні вибори ризикують відбутися у форматі, де реальна явка буде прогнозовано низькою. Критична різниця між офіційними списками виборців та реальністю виходить далеко за межі похибки, допустимої за міжнародними стандартами спостереження, що неминуче поставить під удар загальну легітимність результатів голосування.

Це дослідження пропонує одну з перших систематичних кількісних оцінок розбіжностей між офіційними даними Державного реєстру виборців і фактичною міграцією виборців після 2022 року. Подібні дослідження із залученням інших типів об'єктивних даних сприятимуть належній, завчасній та системній верифікації ДРВ.

Внутрішня міграція

У межах дослідження проаналізовано переміщення понад 10,8 млн абонентів Vodafone, які станом на 23 лютого 2022 року та 1 березня 2026 року перебували в доступній для аналізу зоні. За результатами аналізу встановлено, що 8,3% з них змінили місце проживання в межах України.

Результати підрахунків екстрапольовано на абонентську базу всіх мобільних операторів, що дає 1,2 млн міжобласних і 640 тис. внутрішньообласних переміщень. Наведені показники є консервативною оцінкою, а реальні масштаби внутрішньої міграції, найімовірніше, вищі, адже з методологічних причин з підрахунку виключені території найбільшого відтоку населення (Донеччина, Луганщина, Херсонщина, частково Харківщина і Запоріжжя).

Міграційне сальдо є додатним у 10 регіонах України, і від’ємним — у 12.

• Регіони з найбільшим приростом населення: м. Київ (+58 тис.), Київська (+34,5 тис.), Львівська (+32 тис.), Закарпатська (+28 тис.) області.
• Найбільший відтік населення зафіксовано в Харківській (-102 тис.), Запорізькій (-28 тис.), Миколаївській (-22 тис.) областях.
• У відносному вимірі найбільшу динаміку приросту демонструють Закарпатська (+154%) і Чернівецька (+100%) області (Динаміка тут розраховується як відношення сальдо до вибуття: (Прибуло − Вибуло) ÷ Вибуло × 100%. Тобто +100% означає, що прибуло вдвічі більше людей, ніж вибуло).

Оскільки через методологічні обмеження неможливо відобразити відтік населення з Донецької, Луганської та Херсонської областей, показник “-102 тис.” по Харківщині є лише видимою “верхівкою” відтоку.

П’ять найпопулярніших маршрутів охоплюють близько 20% усіх переміщень. Домінує пара “зустрічних” маршрутів столичної агломерації: м. Київ → Київська область (97 тис.) і Київська область → м. Київ (87 тис.).

Прикметно, що 7 із 10 провідних маршрутів пов’язані з Києвом, що підтверджує його роль як головного національного “магніту”. Маршрути з Харківщини формують другий за вагою кластер як один з евакуаційних коридорів із прифронтового сходу.

Київ є домінантним напрямком прибуття з усіх сусідніх регіонів: на столицю припадає 59,4% усіх виїздів із Київської області, 38,3% — із Чернігівської, 30,3% — із Житомирської, 25,9% — із Черкаської, 23,6% — із Полтавської.

Також можемо визначити “міграційні регіональні вузли” заходу і півдня: 33,5% мігрантів з Івано-Франківщини обирають Львівську область, а 33,5% виїздів із Миколаївщини припадає на Одещину.

Висока частка переміщень між сусідніми областями також може свідчити про низьку мобільність на великі відстані для значної частини населення.

Міграційна мережа України вкрай нерівномірна – у більшості регіонів існує один домінантний напрямок, на який припадає 20–30% переселень.

Серед внутрішньообласних переміщень абсолютним лідером є Львівська область, що акумулює понад 22% від усіх внутрішньообласних переміщень країни (або 142 тис. осіб). Висока активність переміщень на Харківщині (15%) та Дніпропетровщині (13,1%) може свідчити про інтенсивну ротацію населення в межах великих прифронтових регіонів.

Демографічний профіль внутрішніх мігрантів вказує, що розподіл мігрантів за статтю майже паритетний: жінки — 49,8%, чоловіки — 47,3%, стать не визначено для 2,8% осіб.

У розрізі за соціальним статусом лідерами є наймані працівники — 70%. Далі йдуть студенти — 11,9%, пенсіонери — 8,6%, самозайняті — 5,1%, школярі — 3,2% та інші — 1,2%. 

Понад 75% переміщених осіб належать до економічно активного населення; молодь становить 15,1%.

Попри те, що основною причиною переміщення є повномасштабне вторгнення Російської Федерації, серед переселенців домінує економічно активне населення — тобто переїзд відбувається не лише як втеча від небезпеки, а й як адаптивна реакція з боку працездатних людей.

Еміграція за кордон

За результатами дослідження можна встановити, що близько 5,2 млн українців змінили постійне місце проживання на закордонне у період 2022–2025 років, причому майже половина виїздів припала на 2022 рік (2,4 млн осіб). Наразі неможливо точно встановити, скільки з осіб, що мігрували, повернулися — наприклад, з іншою SIM-карткою Vodafone чи іншого мобільного оператора. Попри це, наявні дані дозволяють зробити висновок: після пікового 2022 року річні обсяги виїзду стабілізувалися на рівні 0,86–0,99 млн осіб на рік, але еміграція з України не припинилася, перейшовши у затяжну перманентну фазу.

Найбільше людей виїхало за кордон із Львівської області (763 тис.) — ймовірно, через її географічну близькість до кордону з ЄС. Варто відзначити, що виїжджати з цього регіону за кордон могли також переселенці, які до того переїхали на Львівщину з інших регіонів України й для яких ця область стала лише тимчасовим прихистком.

Регіони з найбільшими показниками виїзду за кордон наведено нижче.

Також зафіксовано 285,5 тис. виїздів за кордон із Донецької області за весь період, причому 80% із них (227,6 тис.) припадають на 2022 рік. 

Натомість із Луганської області відбулося 197,6 тис. виїздів у 2022 році, але дані за наступні роки вже не доступні. Така ситуація відображає не припинення самого факту еміграції, а фактичну безпекову ситуацію, бойові дії та втрату можливості спостерігати переміщення абонентів після окупації.

Відзначимо, що наявність цих областей у статистиці еміграції, але відсутність у блоках внутрішньої міграції пояснюється різними методологічними обмеженнями: на дані про виїзд за кордон безпекові обмеження не поширювалися.

Демографічна структура переселенців

Серед емігрантів за кордоном домінує економічно активне населення працездатного віку (групи 35–49 років). Наймані працівники становлять 77,1% від загальної кількості переселенців за кордон — навіть більше, ніж серед внутрішніх мігрантів (70%).

Повний розподіл за соціальним статусом (за методологією оператора Vodafone) і порівняння з внутрішньою міграцією наведено в таблиці нижче. 

Зіставлення з внутрішньою міграцією виявляє чітку структурну відмінність: вразливіші вікові й соціальні групи значно частіше переміщуються в межах країни, ніж за кордон:

• частка пенсіонерів серед емігрантів становить лише 1,1% проти 8,6% серед внутрішніх переселенців;
• частка студентів — 4% проти 11,9%;
• частка школярів — 1,5% проти 3,2%;
• самозайняті особи — 1,7% проти 5,1%.

Економічно активні (наймані працівники + самозайняті) серед емігрантів становлять 78,8% проти 75,1% серед внутрішніх переселенців; молодь (студенти + школярі) — 5,5% проти 15,1%. Таким чином, за кордон виїжджає переважно працездатне населення, а вразливіші групи частіше переміщуються в межах країни.

Варто зауважити, що жінки становлять близько 78% від загальної кількості пенсіонерів-емігрантів. Така диспропорція зумовлена як об'єктивними демографічними чинниками (вищою середньою тривалістю життя серед жінок), так і певними обмеженнями на перетин кордону для чоловіків призовного віку (23–60 років).

Офіційні зміни місця проживання (ДРВ)

За даними Державного реєстру виборців, станом на середину січня 2026 року:

• змінили виборчу адресу 1,9 млн людей;
  • у межах своєї області — 1,4 млн (73,7%);
  • до іншої області — 500 тис.

За обсягом внутрішньообласних переміщень лідирують Дніпропетровська, Вінницька і Львівська області. Найбільше міграцій виборців між регіонами було зафіксовано серед виборців м. Києва, закордонного виборчого округу і Київської області.

Серед основних показників можна виокремити такі:

• Найбільший офіційний приріст виборців отримала Київська область (+28,9 тис. або +26% у розрізі динаміки вибуло/прибуло).
• АР Крим, Севастополь, Херсонська, Луганська області показують динаміку −100%, тобто ДРВ фіксує нуль прибуттів, але демонструє вибуття;
• Закордонний виборчий округ має від’ємне сальдо в −14,7 тис. виборців, попри мільйонні показники фактичних емігрантів за даними Vodafone. За даними ДРВ, до ЗВО офіційно прибуло лише 44,9 тис. осіб, тобто вибуття з округу перевищує прибуття приблизно на 14,7 тис.;
• Найбільший обсяг переселень усередині однієї області зафіксовано на Дніпропетровщині. Та частина населення, яка формально оновлює виборчу адресу, робить це переважно локально (в межах області).
• 6 із 10 провідних “офіційних” маршрутів пов’язані із закордонним виборчим округом. Це свідчить, що рух за цим напрямком значний, але офіційних змін виборчої адреси майже не відбувається.

Основні “офіційні” маршрути зміни виборчої адреси:

Сукупно на 10 напрямків найбільш інтенсивної міграції припадає лише 16,4% від загальної кількості офіційно зареєстрованих змін. Основний масив переміщень розпорошений серед понад 480 пар регіонів, показники яких варіюються від кількох сотень до кількох тисяч осіб. При цьому частка найбільш масового напрямку (м. Київ → Київська область) становить лише 5% від загального обсягу. 

Відтак, офіційно зафіксована в ДРВ мобільність дуже фрагментована: міграційні процеси не концентруються вздовж обмеженої кількості векторів руху, а є децентралізованими та представлені сотнями локальних потоків між різними регіонами. Це може бути додатковим аргументом на користь тези про те, що ДРВ слабо відображає реальні переміщення: в Україні справді є регіони, які стали хабами для переселенців, але ці хаби не відображені в офіційних маршрутах зміни виборчої адреси

Порівняння даних Vodafone та ДРВ

У цьому розділі зіставлено два джерела даних про переміщення населення — дані мобільного оператора Vodafone (фактичне перебування абонента) та Державний реєстр виборців (зареєстрована адреса). Перш ніж аналізувати розбіжності, важливо зафіксувати ключову відмінність у природі вимірювання цих даних: вони фіксують переміщення з дещо різною “глибиною”.

• Згідно з методологією дослідження, за даними оператора Vodafone переміщення фіксується лише тоді, коли абонент перетинає межу району (виходить за межі попереднього району постійного проживання). Зміна адреси в межах одного населеного пункту або того самого району не зараховується до жодної з категорій переміщення.
• ДРВ натомість реєструє будь-яку зміну виборчої адреси, зокрема й переміщення в межах одного населеного пункту: переїзд між сусідніми будинками формально кваліфікується як зміна виборчої адреси.

Як наслідок, можна побачити два підходи до фіксації одного і того самого факту: “показник Vodafone” — це фактичне переміщення міжрайонного рівня і вище, а “показник ДРВ” — це юридичні зміни адреси будь-якого масштабу, включно з найдрібнішими. Це варто враховувати під час зіставлення абсолютних показників.

Регіональне порівняння сальдо

Знак міграційного сальдо за даними ДРВ і Vodafone збігся у 14 з 22 регіонів (64%): 9 регіонів демонструють приріст за обома джерелами, 5 — відтік. У решті 8 регіонів напрямки руху населення, визначені за даними ДРВ та Vodafone, є протилежним: м. Київ, Волинська, Черкаська, Житомирська, Тернопільська, Чернігівська, Хмельницька, Дніпропетровська області.

Деталізовані показники сальдо за регіонами (у тис. осіб):

Таким чином, офіційні дані переоцінюють приріст населення порівняно з даними оператора Vodafone у Харківській, Миколаївській, Запорізькій областях, тоді як Vodafone “бачить” істотно більший приріст, ніж ДРВ, у м. Києві, Львівській та Закарпатській областях. Тобто Реєстр одночасно “фіксує” виборців на покинутих адресах у східних регіонах і “не помічає” їх прибуття до західних регіонів та столиці. 

Оцінка розбіжності між даними за рівнями

Міжобласний зріз

У ДРВ зафіксовано 0,5 млн офіційних змін виборчої адреси між областями. Фактична ж (екстрапольована) міжобласна мобільність, за даними Vodafone, становить 1,2 млн осіб. Коефіцієнт офіційного охоплення міжобласної міграції ≈ 42% (0,5 млн ÷ 1,2 млн). Тобто близько 58% (орієнтовно 0,7 млн осіб) фактично проживають в іншій області, ніж зазначено у їхній виборчій адресі.

Оскільки показник в 1,2 млн стосується лише переміщень із встановленим пунктом призначення (а 83% усіх зафіксованих оператором міграцій мають невизначений пункт призначення), реальний коефіцієнт офіційного охоплення є ще нижчим за 42%.

Еміграційний зріз

Еміграція за кордон за період 2022–2025 років може становити близько 5,2 млн осіб. Натомість дані ДРВ відображають еміграцію за кордон через закордонний виборчий округ, прибуття до якого становить лише 45 тис. осіб. Коефіцієнт офіційного охоплення еміграції становить ≈ 1% (0,045 млн ÷ 5,2 млн). Тобто близько 99% виборців перебувають за кордоном, зберігаючи виборчу адресу за місцем довоєнного проживання в Україні.

Внутрішньообласна міграція

На цьому рівні співвідношення обернене: ДРВ фіксує 1,4 млн внутрішньообласних змін адреси проти 0,64 млн за даними Vodafone. Однак це не означає, що офіційні дані повніші — це прямий наслідок різної природи метрик, описаної в методології:

• Vodafone рахує лише ті внутрішньообласні переміщення, що перетнули межу району; зміна адреси в межах одного населеного пункту або того самого району не фіксується;
• ДРВ натомість реєструє будь-яку зміну виборчої адреси, зокрема й переїзди в межах одного населеного пункту.

Відтак, суттєве зростання показників в офіційних даних на цьому рівні зумовлене ширшим охопленням самої метрики, а не більшою точністю фіксації реальних переміщень.

Можливі причини розбіжностей

Виявлені розбіжності не є наслідком помилки реєстру — вони зумовлені системними чинниками:

• Добровільність зміни виборчої адреси. Оновлення запису в ДРВ є заявною дією громадянина. Внутрішньо переміщені особи юридично не зобов’язані змінювати виборчу адресу і користуються окремим механізмом тимчасової зміни місця голосування, який не відображається в сальдо ДРВ.
• Бар’єр консульської процедури для емігрантів. Зарахування до закордонного виборчого округу потребує звернення до української дипломатичної установи за кордоном. Більшість із 5,2 млн переселенців цією процедурою не користуються.
• Юридична інерція щодо окупованих територій. Виборці фізично виїхали з Криму, Севастополя, Херсонщини, Луганщини та Донеччини, але їхні “старі” виборчі адреси досі зберігаються в ДРВ. Динаміка даних щодо цих регіонів, хоч і є відʼємною, не демонструє реальної картини.
• Різна природа фіксації. ДРВ фіксує здебільшого юридичний факт, який часто відбувається із суттєвою часовою затримкою, натомість дані мобільних операторів фіксують фактичне перебування. Два джерела вимірюють різні явища: “де громадянин зареєстрований” проти “де громадянин фізично перебуває”.

Як розбіжності проявляються географічно

ДРВ недооцінює прибуття населення на захід України і в столицю. В приймаючих регіонах фактичний приріст значно перевищує офіційний:

• м. Київ: Vodafone фіксує приріст у +58 тис., а ДРВ, навпаки, відтік у -5,4 тис.; різниця становить близько 63,2 тис. осіб із протилежним знаком;
• Львівська область: дані Vodafone демонструють приріст у +32 тис. проти +1,3 тис. за даними ДРВ, різниця становить 30 тис.;
• Закарпатська область: за даними Vodafone, відбувся приріст у +27,4 тис. проти +4,8 тис. за даними ДРВ, різниця становить 22,7 тис.

Зазначені вище регіони прийняли значну кількість переміщених осіб, які проживають там фактично, але не переоформили виборчу адресу, розглядаючи перебування як тимчасове.

Водночас Реєстр недооцінює вибуття населення зі сходу й півдня України. Катастрофічний фактичний відтік із прифронтових регіонів майже не відображений в офіційному сальдо — і це при тому, що методологічно спостереження за переміщенням абонентів у цих регіонах було суттєво обмеженим:

• Харківська область: Дані Vodafone фіксують відтік у −102,2 тис., ДРВ — лише -8,9 тис.; різниця становить 93,3 тис. осіб (найбільший показник);
• Запорізька область: -27,5 тис. фактично проти -8,3 тис. за даними ДРВ; різниця — 19,3 тис.;
• Миколаївська область: -22,1 тис. проти -2 тис.; різниця — 20,1 тис.

Таким чином, населення фактично виїхало із зони бойових дій або наближених до неї територій, але зберегло свою виборчу адресу в цих областях. ДРВ досі фіксує виборців на адресах, з яких населення вже виїхало.

Невідповідність ДРВ фактичному розселенню має прямі практичні наслідки:

• Спотворення електоральної географії. Невідповідність кількості зареєстрованих виборців їхній фактичній присутності змінює “вагу” голосу й ускладнює формування виборчих округів. Це створює критичні ризики для функціонування пропорційної виборчої системи з відкритими списками, оскільки розмір виборчої квоти та розподіл мандатів напряму залежать від фактичної кількості виборців у конкретному регіоні.
• Ризики планування виборчої інфраструктури. Дільниці за місцем юридичної реєстрації будуть формально переобтяжені фактично відсутніми виборцями і недозавантажені там, де люди реально проживають.
• Виклик для організації післявоєнних виборів. Без масштабного оновлення реєстру, активної реєстрації виборців, активної промоції механізму тимчасової зміни місця голосування організація голосування для мільйонів переміщених виборців є логістично нерозв’язаною.
• Викривлення соціально-економічного планування. Розподіл освітньої, медичної та соціальної інфраструктури спирається на офіційні дані – ті самі джерела, з яких значною мірою формується і ДРВ. Через критичну розбіжність між реєстрацією та фактичним місцем проживання державне забезпечення цих сфер не відповідатиме реальному попиту на місцях.

Висновки

• Зафіксовано 1,2 млн міжобласних і 640 тис. внутрішньообласних переїздів, а також 5,2 млн виїздів за кордон із піком (46,2% випадків) у 2022 році. Згодом еміграція стабілізувалася на рівні 0,86–0,99 млн осіб, тобто стала “хронічною”, а не припинилася. Наведені цифри є нижньою межею переміщень.

• Різниця між ДРВ і фактичним розселенням системна і критична. Реєстр відображає менше половини міжобласної міграції та близько 1% еміграції за кордон. Виборча адреса мільйонів виборців не відповідає їхньому фактичному місцю перебування.
• На заході України та в столиці реєстр недооцінює прибуття (м. Київ — різниця 63 тис. і протилежний знак сальдо), на сході та півдні — недооцінює вибуття (Харківщина — різниця 93 тис.). Узгодженість знака сальдо між Vodafone і ДРВ становить лише 64% (14 з 22 регіонів).
• На внутрішньообласному рівні дисбаланс протилежний. ДРВ “бачить” більше переміщень (1,4 млн проти 0,64 млн за даними Vodafone), однак це не точніше відображення реальності, а наслідок ширшого охоплення метрики: реєстр фіксує будь-яку зміну адреси, включно з переїздом у межах одного населеного пункту, тоді як Vodafone фіксує лише переміщення за межі району.
• Причини розбіжностей є системними: добровільність зміни виборчої адреси для ВПО, консульський бар'єр для емігрантів, юридична інерція щодо окупованих територій, різна природа фіксації даних. Жоден із цих чинників не є наслідком технічної помилки Реєстру — це його структурні особливості.

Рекомендації

• Інтегрувати дані про перетин державного кордону в дані ДРВ. З огляду на безпрецедентні обсяги еміграції, ДРВ має синхронізуватися з базами Державної прикордонної служби України. Потрібно розробити правовий механізм, який дозволить тимчасово маркувати виборців, що перебувають за кордоном понад визначений термін (наприклад понад 1 рік), для коректного розрахунку кількості виборців всередині країни без позбавлення їх права голосу.

• Врегулювати статус виборчих адрес на ТОТ і в зонах бойових дій. Необхідно розробити юридичний алгоритм роботи з мільйонами виборчих адрес на територіях, окупованих з 2014 та 2022 років. Замість збереження номінальних (де-факто неактивних) адрес, доцільно запровадити процедуру їх тимчасового “заморожування” з паралельним стимулюванням виборців, які виїхали на підконтрольну територію, реєструватися за новим фактичним місцем проживання.
• Стимулювати проактивну актуалізацію виборчих адрес. Держава має змінити підхід до реєстрації виборців, зробивши її максимально доступною. Необхідно розгорнути широку інформаційну кампанію й інтегрувати інструменти зміни виборчої адреси в екосистему “Дія”, щоб спонукати мігрантів та ВПО оновити свої дані завчасно до початку виборчого процесу.
• Провести загальнодержавне дослідження мобільності за участі всіх мобільних операторів. Держава має повні можливості ініціювати власне повніше дослідження переміщення абонентів з використанням об'єднаних знеособлених даних трьох найбільших мобільних операторів (“Vodafone”, “Київстар” та “Lifecell”), що дозволить отримати точні абсолютні показники замість похибок екстраполяції. Отриманий масив даних необхідно зіставити з ключовими державними базами, що фіксують фактичне перебування громадян (реєстрами ДПСУ, ВПО, ЕСОЗ, субсидіантів та застрахованих осіб). Такий крок, реалізований на належній правовій основі та з дотриманням вимог захисту персональних даних, дасть точну офіційну базу для верифікації й оновлення ДРВ напередодні повоєнних виборів.
• Провести комплексний аудит реєстру перед повоєнними виборами. Оскільки чинний ДРВ втратив релевантність як відображення “реальної електоральної географії”, першим кроком підготовки до повоєнного виборчого циклу має стати загальнонаціональна актуалізація Реєстру. Для оновлення даних варто використовувати всі доступні джерела та кросреєстрову верифікацію. Фактичне місце перебування громадян може підтверджуватися через інші державні бази, що фіксують реальне перебування людини: бази ВПО та отримувачів житлових субсидій, Електронна система охорони здоров'я (декларації з лікарями), реєстр застрахованих осіб (місце працевлаштування/сплати податків) тощо.

Проєкт реалізується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки МЗС Німеччини.