Полювання на українську літературу, вбивства культурних діячів та перетворення історичних місць на пам'ятки радянської епохи — непоправні злочини окупантів. Про те, як росіяни стирають українську ідентичність з культурного простору та переписують історію, читайте у матеріалі. Українська культурна спадщина, багата і неповторна, стала об'єктом систематичного знищення з боку росії на тимчасово окупованих територіях сходу України ще з 2014 року. У цій статті Східний Варіант спільно з аналітикинею Громадянської мережі ОПОРА Ольгою Снопок розгляне серію злочинів, вчинених проти культурної спадщини України на тимчасово окупованих територіях Донеччини та Луганщини й дослідить їх наслідки для самоідентифікації українського народу.

2024 рік можна назвати справжнім святом демократії, адже в щонайменше 64 країнах світу відбудуться вибори, і братимуть участь у них майже 49% населення світу. Зокрема, владу обиратимуть країни-партнери України: США, Литва, Південна Корея тощо. Також надзвичайно важливими є вибори до Європейського парламенту. Впродовж 6–9 червня виборці 27 країн голосуватимуть за 720 депутатів. Очільник дипломатії ЄС Жозеп Боррель зауважив, що ці вибори — “ключова ціль” для дезінформаційних кампаній, особливо російських. ОПОРА розібралася, як ЄС готується до майбутніх виборів до Європарламенту, які ризики становить передвиборча дезінформація у ЄС для України та які уроки може винести Україна для підготовки до післявоєнних виборів. 

У дискусіях про те, як довести вчинення Росією геноциду, переважно наводять аргументи про фізичне знищення, депортації й насилля щодо населення окупованих територій. Водночас русифікація й індоктринація, спрямовані на заперечення ідентичності українців в окупації, — це системна політика, яка може свідчити про намір знищити український народ як такий.  Ми дослідили законодавчі акти РФ, публічні заяви представників російської влади та місцевих колаборантів, свідчення з російських та проросійських медіа на ТОТ, заяви української влади та правоохоронних органів, а також проросійські місцеві телеграм-канали і сторінки “ВКонтакте”. Цей звіт — одна з перших спроб охарактеризувати культурну політику в так званих “Л/ДНР” з 2014 р., а також описати “кримський сценарій” культурної окупації, який наразі впроваджують на окупованих частинах Херсонської, Запорізької, Луганської й Донецької областей.

колаборантів, свідчення з російських та проросійських медіа на ТОТ, заяви української влади та правоохоронних органів, а також проросійські місцеві телеграм-канали і сторінки “ВКонтакте”. Цей звіт — одна з перших спроб охарактеризувати культурну політику в так званих “Л/ДНР” з 2014 р., а також описати “кримський сценарій” культурної окупації, який наразі впроваджують на окупованих частинах Херсонської, Запорізької, Луганської й Донецької областей.

Для українців Навальний – доволі суперечлива фігура. З одного боку, він критикував режим Путіна, а з іншого – підігрував риториці Кремля про Україну. Для Заходу ж, який одвічно намагається знайти "хороших росіян", аби побудувати політичний діалог, він був символом опозиції й найбільшою загрозою для нинішнього авторитарного режиму. Ймовірно, що і в Кремлі Навального вважали небезпечним. Спершу його не допустили до виборів, потім спробували вбити, а згодом посадили у в'язницю, з якої йому не вдалося вийти живим. Вбивство або доведення до смерті "опозиційного" політика вчергове продемонструвало, що Росія – давно не демократія, а путінський режим страшенно боїться втратити контроль над політичним процесом. Відтак, Кремль копіює тактику гітлерівської Німеччини й очищує внутрішнє політичне поле від уявних "ворогів".

Соціальні мережі стали невід'ємною частиною життя, включаючи політику. Люди використовують їх, щоб висловлювати свою думку, співпрацювати, організовувати та протестувати. Політики та державні службовці також використовують соціальні мережі для просування своєї діяльності та спілкування з виборцями. Однак соціальні мережі є не лише джерелом інформації, але й ресурсом для її поширення. Інструменти, які розробники та власники надають користувачам, можуть бути корисними та впливати на соціальні групи. Про те, як соціальні мережі впливають на демократичні процеси, читайте у статті.

Після втручання Росії у президентські вибори в США у 2016 році та Франції в 2017 році країни Заходу почали активніше регулювати політичну рекламу в соціальних мережах. У 2018 році тодішній премʼєр-міністр Швеції Стефан Льофвен оголосив про заснування відомства, яке протидіяло б іноземним кампаніям впливу і гарантувало інформаційну безпеку громадян. На початку 2022 року Швеція запустила роботу Агенції психологічного захисту при Міністерстві оборони. За час свого існування установа протидіяла дезінформації під час парламентських виборів та активно працює на формування психологічної стійкості населення. Такий досвід може стати гарним прикладом для інших держав Заходу.

Дезінформаційний наратив Карлсона про “диктатуру Зеленського” та “скасування виборів” швидко підхопили й інші американські діячі, зокрема членкиня Палати Представників США Марджорі Тейлор Грін та журналіст Глен Грінвальд. Громадянська мережа ОПОРА дослідила, хто ще доклався до дискредитаційної кампанії в американському сегменті твіттеру і фейсбуку та які ключові дезінформаційні наративи щодо українських виборів ширяться в цих соцмережах.