У дискусіях про те, як довести вчинення Росією геноциду, переважно наводять аргументи про фізичне знищення, депортації й насилля щодо населення окупованих територій. Водночас русифікація й індоктринація, спрямовані на заперечення ідентичності українців в окупації, — це системна політика, яка може свідчити про намір знищити український народ як такий. 

Ми дослідили законодавчі акти РФ, публічні заяви представників російської влади та місцевих колаборантів, свідчення з російських та проросійських медіа на ТОТ, заяви української влади та правоохоронних органів, а також проросійські місцеві телеграм-канали і сторінки “ВКонтакте”. Цей звіт — одна з перших спроб охарактеризувати культурну політику в так званих “Л/ДНР” з 2014 р., а також описати “кримський сценарій” культурної окупації, який наразі впроваджують на окупованих частинах Херсонської, Запорізької, Луганської й Донецької областей.

Повний звіт читайте за посиланням

Ключові результати:

  • У 2014-2021 рр. “влада” т.зв. “ЛНР” і “ДНР” проводила системну політику знищення української ідентичності та насадження російської. Для цього окупанти створили політичне й законодавче підґрунтя, провели низку інтервенцій в культурний простір і сформували наративи, які мали спонукати населення прийняти російську ідентичність.
  • Ключові політичні заходи окупантів: сформовано політичний і бюрократичний апарат, відповідальний за культурну політику; створено законодавство, яке визначає основну рамку роботи закладів культури; з 2015 р. — активне налагодження контактів із Москвою (зокрема під егідою російського президентського фонду “Русский мир” та через приїзд на ТОТ вищого керівництва культурної сфери РФ).
  • Окупанти мали на меті інтегрувати неокуповану частину Донбасу в т.зв. “Л/ДНР”. Для цього у 2017 р. воно запустило масштабну “Гуманітарну програму з возз'єднання народу Донбасу”. Спершу вона стосувалася мешканців підконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей, а у 2021 р. її розширили на “всіх росіян та російськомовних громадян України”. Програма передбачає надання гуманітарної, медичної та іншої допомоги українцям з підконтрольних Україні територій, а також заходи, спрямовані на “зміцнення єдності, культурних цінностей та духовної спільності народу Донбасу”. 
  • Окупанти прагнули інтегрувати т.зв. “Л/ДНР” у культурний простір РФ. У 2017 р. почав роботу “Інтеграційний комітет ‘Росія — Донбас’”, що обʼєднав політиків, культурних і громадських діячів задля “посилення процесу гуманітарної, соціальної, культурної інтеграції Донбасу з Російською Федерацією”. Комітет встановлював зв'язки між “урядами”, громадськістю та закладами культури т.зв. “Л/ДНР” із їхніми колегами у РФ та фінансував більшість заходів, присвячених просуванню російської культури на ТОТ. Результатами роботи Комітету стало формулювання у квітні 2018 р. довгострокової стратегії інтеграції культурного простору т.зв. "Л/ДНР" до РФ, а також ухвалення у січні 2021 р. Доктрини “Русский Донбасс” — її автори наголошували на необхідності політичного обʼєднання “республік” із РФ.
  • Водночас у т.зв. "Л/ДНР" активно працювали над викоріненням української ідентичності. У перший рік окупації основним наративом пропаганди було “право народу Донбасу на самовизначення”. Після підписання Мінських угод, і, як наслідок, стабілізації “кордонів нових держав”, окупаційна влада почала формувати місцеву ідентичність “громадян ДНР і ЛНР”. Для цього тиражували тези про окремішність Донбасу й ціннісні відмінності нової “влади” від “українських нацистів”. Самі ж пседореспубліки показували як мультикультурний простір, відкритий для людей усіх національностей. 
  • З 2017 р. кількість подій, спрямованих на розвиток місцевої ідентичності жителів ТОТ, відчутно зменшилася. Натомість більшу вагу отримав наратив про “народ Донбасу як частину великого російського народу”, а заходів, присвячених російським митцям, стало більше. З 2019 р. про розвиток місцевої ідентичності вже не йшлося. 
  • З 2014 р. у т. зв. “Л/ДНР” безальтернативно панує російська культура: кіно, театральне мистецтво, література, художнє мистецтво, музика тощо. Твори мистецтва з інших країн (крім зони російського впливу) і, тим більше з України, не мали представництва на ТОТ. Культурні заходи охоплюють усі вікові й гендерні авдиторії, але особлива увага прикута до перевиховання українських дітей і підлітків. Перші заходи у 2014 р. про “злочини нацистської української влади” були присвячені саме роботі з маленькими дітьми. Згодом на ТОТ зʼявилися російські дитячі патріотичні й парамілітарні організації.
  • Після окупації нових українських територій після 24 лютого 2022 р. росіяни поширили на них практики з т. зв. “Л/ДНР”. Пріоритетами лишилися воєнно-патріотичне виховання дітей і молоді, боротьба з “фальсифікацією історії”, просування “російської багатокультурності”, поширення російської літератури й мистецтва серед людей усіх вікових груп. Дизайн російської культурної інфраструктури на ТОТ передбачає створення регулярних точок контакту з російською культурою для всіх демографічних груп. 
  • Невдовзі після псевдореферендумів російська влада оголосила “перехідний режим” інтеграції ТОТ у федеральну політику Росії, який має тривати до 1 січня 2026 р. Він передбачає, зокрема, створення суворої вертикалі управління всіма сферами культури — на рівні прийняття рішень і розподілу ресурсів. Для окупованих після 2022 р. територій це означає позбавлення локальної агентності у повноваженнях та розпоряджанні бюджетом. Усі музеї та більшість інших культурних установ отримали своїх “шефів” з-поміж російських федеральних інституцій. “Шефство” передбачає передачу матеріально-технічного забезпечення і кадрову підтримку (перепрофілювання спеціалістів та завезення російських працівників на ТОТ). Міністерка культури РФ прямо заявляла, що працює з культурними інституціями нових регіонів “у ручному режимі”.
  • Російська влада легалізувала українську культурну спадщину в своєму законодавстві, узаконивши переміщення обʼєктів культурної спадщини без документального сліду. Також ремонт і реставрацію пам’яток на ТОТ дозволили новоствореним компаніям без відповідних дозволів, що заборонено на території РФ. Найцінніші зразки мистецтва вивозять на територію РФ, часто продаючи їх у приватні колекції. Розграбовують й українські архіви — наприклад, росіяни вивезли близько половини фонду Державного архіву Херсонської області.
  • Культурні проєкти на ТОТ підтримує російський Президентський фонд культурних ініціатив — протягом 2022–2023 рр. він виділив 3,4 млрд рублів (близько 38,3 млн доларів США). Президентський фонд фінансує й систему “таборів перевиховання”, де опиняються депортовані з ТОТ українські діти.
  • У навчальних закладах і бібліотеках системно вилучають і знищують українську літературу. Інколи ці дії прикривають “реновацією” та створенням “модульних бібліотек”. У 2023 р. “міністерство освіти і науки ЛНР” сформувало список із 365 українських книг, які вважаються “екстремістськими”. У деяких містах вилучено всю українськомовну літературу. 
  • На ТОТ запустили російський кінопрокат, створюють нові музеї, присвячені російській історії, на прифронтових територіях відродили радянські “агітбригади”, а до віддалених чи зруйнованих населених пунктів, де немає будинків культури, курсують пересувні “автоклуби”.
  • До реалізації російської культурної політики на ТОТ залучені щонайменше 46 державних органів та “громадських” інституцій з РФ.
  • Чимало культурних заходів спрямовані на коротко- чи довготермінове вивезення українців із ТОТ на територію РФ та росіян на ТОТ. Це курси професійного розвитку для фахівців різних напрямків культурної сфери, творчі конкурси та фестивалі, програми профорієнтації для старшокласників у російських ВНЗ, програми оздоровлення та відпочинку для дітей та підлітків з ТОТ. 
  • Руйнувань зазнають українські місця пам’яті. Демонтаж памʼятників жертвам Голодомору (їх росіяни називають “символами дезінформації”) зафіксували у Маріуполі та на тимчасово окупованих частинах Херсонської області. Натомість окупанти відновлюють свої памʼятники — наприклад, радянські меморіали, знесені під час декомунізації.
  • Системна індоктринація та мілітаризація українських дітей відбувається через заклади формальної й неформальної освіти. У школах проходять регулярні “Разговоры о важном” та “Уроки мужества”, розбудовують кадетські училища. У позашкіллі діють мілітаризовані організації “Юнармія”, “Движение первых” та “Орлята России”. Для вивезення українських дітей в РФ діють програми просвітницьких турів “​​Культурная карта 4+85” та “Классная страна”.
  • В окупаційних телеграм-каналах найбільше висвітлюють культурні офлайн-події та заходи, більшість із яких орієнтовані на дітей. Найпопулярніші теми — “велика перемога”, російська література та мультикультуралізм.

Дискусія-рефлексія: