Матеріал створено в рамках проєкту "Просування демократичної доброчесності та врядування в Україні", що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за підтримки ЄС. Його зміст є виключною відповідальністю Громадянської мережі ОПОРА і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

 

Проведення перших повоєнних виборів в Україні стане ключовим кроком до відновлення регулярної зміни влади та підтвердження її демократичної легітимності, а тому потребує завчасної підготовки відповідної законодавчої рамки. Водночас ця підготовка є не лише предметом внутрішньої правової політики, а й складовою євроінтеграційних зобов'язань України. Заходи щодо вдосконалення виборчого законодавства зак            ріплено в Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій, схваленій Кабінетом Міністрів України у травні 2025 року як передумова відкриття першого переговорного кластера «Основи процесу вступу до ЄС».

Стан виконання цих заходів оцінюють і організації громадянського суспільства. Зокрема, необхідність комплексної підготовки до перших повоєнних виборів підкреслено в Тіньовому звіті 2026 року щодо прогресу України у сфері функціонування демократичних інституцій (далі — Тіньовий звіт), підготовленому коаліцією громадських організацій за координації Лабораторії законодавчих ініціатив. Серед ключових рекомендацій — удосконалення процедур зміни виборчої адреси та місця голосування, актуалізація й аудит Державного реєстру виборців, перегляд мережі виборчих дільниць, урегулювання порядку створення додаткових дільниць в Україні та за кордоном, а також забезпечення належного інформування виборців. Окремо наголошено на необхідності передбачити винятки з цензу осілості для громадян, які вимушено перебували за кордоном у зв'язку зі збройною агресією Росії. Ці рекомендації доцільно врахувати під час остаточного узгодження законодавчих пропозицій та підготовки комплексного законопроєкту про перші повоєнні вибори.

Розробкою таких пропозицій покликана займатися Робоча група, створена 22 грудня 2025 року розпорядженням Голови Верховної Ради № 1993 для підготовки законодавства про вибори в особливий та повоєнний періоди. До її складу увійшли народні депутати, представники Центральної виборчої комісії (ЦВК), інших державних органів, громадських організацій та експерти. За основу роботи взяли напрацювання ЦВК, зокрема пропозиції, затверджені постановою від 7 січня 2026 року № 1, а також пропозиції, схвалені постановою ЦВК у вересні 2022 року.

Цей матеріал підсумовує напрацювання Робочої групи та її підгруп за період до середини травня 2026 року. Юристи ОПОРИ проаналізували, які підходи вдалося погодити, які питання залишаються дискусійними та що необхідно для завершення підготовки законопроєкту.

Для опрацювання законодавчих пропозицій у складі Робочої групи створили сім тематичних підгруп. Шість із них провели від одного до шести засідань кожна, тоді як підгрупа з питань міжнародних зобов’язань України не провела жодного. Основними напрямами роботи стали визначення безпекових умов проведення виборів, забезпечення виборчих прав військовослужбовців, внутрішньо переміщених осіб і громадян за кордоном, адміністрування виборів, протидія іноземному втручанню та вдосконалення правил передвиборної агітації. Окремо обговорювали можливі винятки з цензу осілості та декларування кандидатами відомостей про співпрацю з державою-агресором. Також розглядали альтернативні способи голосування, зокрема поштове й електронне, однак ці пропозиції не були підтримані.

Після 5 травня 2026 року Робоча група понад п’ять місяців не проводила засідань. Напрацювання підгруп досі не об’єднали в єдиний проєкт закону.

Критерії безпеки проведення виборів

Ключові напрацювання. Підгрупа запропонувала, щоб рішення про те, на яких територіях неможливо провести вибори, ухвалювала Верховна Рада. Дискусія про те, хто має ухвалювати таке рішення, тривала з 2020 року, коли ЦВК не призначила місцеві вибори у 18 громадах Донецької й Луганської областей. Відтоді пропонували різні варіанти такого органу — від РНБО до ЦВК і Кабінету Міністрів. Підгрупа запропонувала розподілити повноваження: після припинення або скасування воєнного стану Кабінет Міністрів оцінює безпекові, організаційні й інші умови, а Верховна Рада на основі цієї оцінки вирішує, де неможливо провести голосування або вибори.

Підгрупа пропонує проводити оцінювання за зверненням ЦВК у строк до п’яти місяців. За його результатами уряд має подати до Верховної Ради висновки та рекомендації щодо можливості голосування на кожній дільниці. На їхній основі парламент визначатиме території, де голосування неможливе.

Окремо підгрупа передбачила, що неможливість провести голосування на частині територій не впливатиме на встановлення результатів загальнодержавних виборів. Так, неможливість голосувати на окремих територіях не зможе стати підставою для того, щоб поставити під сумнів результати виборів по всій країні. Водночас виборці з цих територій не втрачають права голосу: вони повинні мати змогу проголосувати в іншому місці.

Для місцевих виборів підгрупа запропонувала окреме правило. Якщо голосування неможливо організувати на дільницях, до яких віднесено понад половину виборців відповідної територіальної громади, району або області, Верховна Рада зможе ухвалити рішення про неможливість проведення місцевих виборів на всій цій території. Таке рішення пропонується переглядати не пізніше ніж через шість місяців на основі нової оцінки безпекових умов.

Оцінювати пропонується території, де тривали бойові дії, деокуповані території, території поблизу лінії зіткнення чи кордону з Росією, зокрема в межах 60-кілометрової зони, а також території з обмеженим доступом, зокрема через замінування. Враховувати потрібно не лише воєнні загрози, а й стан виборчої та критичної інфраструктури, здатність органів влади працювати, захищеність інформаційних систем та умови для роботи медіа, партій і спостерігачів. Наприклад, у червні 2026 року заступник голови ЦВК Сергій Дубовик повідомляв, що 393 приміщення виборчих дільниць зруйновані безповоротно, а ще 1000 підлягають відновленню.

Кабмін за погодженням із ЦВК має затвердити порядок оцінювання, перелік показників та рівні ризику, за яких голосування вважатиметься можливим або неможливим.

Підгрупа погодила загальний підхід до процедури за одне засідання, адже його основні положення сформувалися задовго до початку роботи Робочої групи. Ще у 2020 році, після того як ЦВК не призначила вибори у 18 громадах Донецької та Луганської областей, Громадянська мережа ОПОРА разом із парламентським Комітетом з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підготувала проєкт закону щодо процедури визначення неможливості проведення виборів на окремих територіях. Венеційська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ надали щодо нього спільний висновок. 

Після початку повномасштабного вторгнення ЦВК зайняла проактивну позицію щодо необхідності врегулювати це питання, доопрацювавши разом з експертами ці підходи й закріпивши їх у своїх пропозиціях у вересні 2022 року.

Неврегульовані та дискусійні питання. Після погодження загального механізму оцінювання необхідно деталізувати перелік безпекових та організаційних показників, порядок їх застосування і критерії, за якими встановлюватиметься неможливість проведення голосування на окремих територіях.

Участь громадян за кордоном у виборах

Предметом роботи підгрупи стало оновлення правил голосування громадян, які перебувають за кордоном, відповідно до викликів, пов'язаних із масштабною вимушеною міграцією. Питання агітації за межами України, цензу осілості, декларування кандидатами перебування за кордоном під час воєнного стану та «м’якої люстрації» підгрупа не розглядала, оскільки їх віднесли до компетенції інших підгруп.

Масштаб вимушеної міграції суттєво ускладнює організацію голосування за кордоном. За оцінкою Центру економічної стратегії, станом на січень 2026 року за кордоном перебували близько 5,6 млн українських біженців, із яких орієнтовно 3,8 млн — повнолітні. Водночас, за даними Євростату, станом на 31 серпня 2026 року статус тимчасового захисту в державах ЄС мали 4,43 млн осіб, переважна більшість із яких — громадяни України. Натомість у Державному реєстрі виборців станом на 31 липня 2026 року в закордонному виборчому окрузі обліковувалося лише 558,4 тис. виборців, із яких 380,9 тис. мали виборчу адресу за кордоном. Така розбіжність між масштабами міграції та обліком виборців у закордонному окрузі підтверджує необхідність актуалізації даних Реєстру, запровадження активної реєстрації та розширення мережі закордонних виборчих дільниць.

За результатами дослідження Громадянської мережі ОПОРА, проведеного у квітні-травні 2026 року, громадяни України, які перебувають у Польщі, Німеччині та Чехії, демонструють високий рівень готовності до участі в повоєнних виборах: 74% опитаних висловили намір голосувати, з них 40% — однозначно готові, а 34% — скоріше готові.

Ключові напрацювання. Підгрупа погодила необхідність запровадити механізм активної реєстрації виборців за кордоном, за яким громадяни зможуть заздалегідь подати заяву про намір голосувати за межами України. Це дасть змогу визначити, де потрібно буде створювати додаткові дільниці та скільки виборців планують голосувати.

За пропозицією ОПОРИ підгрупа уточнила, що включення виборця до додаткової закордонної дільниці не позбавляє його права тимчасово змінити місце голосування. Водночас, якщо виборець уже подав заяву про таку зміну, його не включатимуть автоматично до додаткової закордонної дільниці, оскільки пріоритет має обране ним місце голосування. 

Варто зауважити, що, за результатами вже згаданого опитування, 49% заявили про готовність самостійно оновити або підтвердити місце голосування, а в разі заклику держави — 61%.

Крім того, підгрупа дійшла згоди щодо використання виборчих скриньок та інших способів забезпечення ними у виняткових випадках, фінансування голосування за кордоном та обміну даними між державними органами.

Кількість бюлетенів для кожної закордонної дільниці запропоновано визначати Міністерству закордонних справ (МЗС) на основі пропозицій дипломатичних установ. За такого підходу враховуватимуть кількість виборців на дільниці, кількість виданих бюлетенів на попередніх виборах і кількість людей, які можуть проголосувати на дільниці протягом відведеного часу. ОПОРА звертала увагу на відсутність чітких критеріїв розрахунку й ризик нестачі бюлетенів, якщо явка перевищить очікувану. Підгрупа не підтримала виготовлення бюлетенів безпосередньо дільничними комісіями з використанням контрольних марок підвищеного ступеня захисту, а натомість залишила централізований друк на замовлення ЦВК.

Не підтримали й пропозицію ОПОРИ надати виборцям можливість ознайомлюватися з електронним списком виборців відповідної закордонної виборчої дільниці, до якої їх віднесено, для перевірки та уточнення відомостей. ЦВК посилалася на ризик витоку персональних даних інших виборців і вважала достатньою можливість перевірити власне включення до списку через електронний кабінет виборця.

Неврегульовані та дискусійні питання. Остаточно не погоджено критерії створення додаткових закордонних виборчих дільниць і тривалість голосування. Зокрема, підгрупа розглядала можливість продовження голосування в межах одного дня та проведення голосування протягом кількох днів. Щодо останньої пропозиції учасники висловлювали протилежні погляди, зокрема в контексті її відповідності Конституції України. Узгодженого рішення з цього питання не досягнуто. 

Необхідність створення умов для розгалуженої мережі додаткових виборчих дільниць підтверджують і результати дослідження ОПОРИ, адже віддаленість дільниці можливою перешкодою назвали 31% опитаних, які розглядали можливість голосувати або ще не визначилися. Також, відповідно до опитування ОПОРИ серед українців у Польщі, Німеччині та Чехії, 59% не мали чіткого розуміння процедури голосування за кордоном, а 44% назвали «Дію» зручним каналом офіційної інформації про вибори.

Крім цього, підгрупа не досягла згоди щодо статусу дільниць для військовослужбовців за кордоном: МЗС пропонує вважати їх закордонними, а ЦВК — спеціальними. Окремого політичного рішення потребує порядок голосування громадян України, які перебувають у Росії та Білорусі.

Також окремого вирішення потребує можливість вчасно перевірити списки виборців та оскаржити помилки. Проєкт не передбачає попередніх списків для закордонних дільниць, а уточнені списки пропонується передавати комісіям за три дні до голосування. Строк звернення до суду фактично збігається з моментом передачі списків, що може завадити виборцям вчасно виявити помилки та оскаржити їх. Пропозицію уточнити, який суд розглядатиме такі спори, шляхом доповнення статті 274 Кодексу адміністративного судочинства України передали на обговорення загальній Робочій групі.

Питання вимог до тимчасових споруд для голосування за кордоном також залишилося предметом обговорення. За базовою редакцією частини шостої статті 15 проєкту, ці вимоги має встановлювати ЦВК. Натомість ОПОРА пропонувала безпосередньо в законі детальніше визначити вимоги до таких споруд, зокрема щодо безпеки, доступності для людей з інвалідністю, забезпечення таємниці голосування й належного зберігання виборчої документації, але ці пропозиції не були підтримані.

Виборчі права військовослужбовців

За оцінками, наведеними в Тіньовому звіті 2026 року, загальна чисельність військовослужбовців Сил безпеки й оборони України становить близько 880–900 тис. осіб, із яких орієнтовно 300 тис. проходять службу в підрозділах, що безпосередньо беруть участь у бойових діях. Це зумовлює необхідність спеціальних законодавчих гарантій реалізації їхніх виборчих прав, зокрема забезпечення можливості голосування з урахуванням особливостей військової служби та безпекових обмежень.

Ключові напрацювання. Підгрупа врахувала низку пропозицій ОПОРИ щодо голосування військовослужбовців.

Учасники підгрупи погодили виняткові підстави для створення спеціальних тимчасових дільниць: перебування військової частини в районі виконання бойових або спеціальних завдань, неможливість організувати голосування на відповідній звичайній дільниці й інші обставини, за яких військові не зможуть проголосувати на звичайних дільницях. Подання до ЦВК має готувати Міноборони з урахуванням пропозицій інших органів сектору безпеки й оборони. У ньому потрібно вказати орієнтовну кількість виборців, підстави створення дільниці та відомості про приміщення і його відповідність вимогам ЦВК.

Урахувавши пропозиції ОПОРИ та «Юридичної сотні», учасники підгрупи дійшли згоди, що командири мають включати до подань для складання списків виборців усіх військовослужбовців, які на цей момент фактично проходять службу в підрозділі, зокрема тимчасово прибулих.

За погодженою пропозицією, кандидати, їхні довірені особи, представники партій, медіа та спостерігачі зможуть працювати на спеціальних дільницях із дозволу Міноборони. Відмова в допуску має бути вмотивованою, її можна буде оскаржити в суді.

Частково враховані пропозиції ОПОРИ щодо можливості військовослужбовців балотуватися, зокрема підтримано надання відпусток для подання документів на реєстрацію кандидатом і внесення грошової застави.

За пропозицією ОПОРИ Військовий омбудсман, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Міноборони, МВС, СБУ, Державне управління охорони, Служба зовнішньої розвідки та Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації разом із ЦВК мають до початку виборчого процесу погодити порядок спільних дій для запобігання порушенням виборчих прав військовослужбовців та реагування на них.

Неврегульовані та дискусійні питання. Підгрупа не підтримала пропозицію запровадити для військовослужбовців можливість подавати заяву про намір балотуватися. На думку ОПОРИ, через це право військовослужбовців бути обраними забезпечено лише частково.

Пропозиції ОПОРИ щодо участі партій і кандидатів у формуванні спеціальних дільничних комісій та обов’язкового навчання членів цих комісій підгрупа не розглядала. Їх надіслали для додаткового обговорення.

Також потрібно визначити в законі підстави для відмови спостерігачам і журналістам у доступі на дільниці. Без чітких підстав посилання на безпеку можуть використовувати для обмеження спостереження за голосуванням військових.

Адміністрування виборів та виборча інфраструктура

Підгрупа опрацьовувала питання цензу осілості, безпеки виборчого процесу, протидії іноземному втручанню та окремі пропозиції щодо обмеження пасивного виборчого права. Питання декларування кандидатами можливої співпраці з державою-агресором і наслідків приховування таких відомостей також розглядали в підгрупі з питань ВПО, тимчасово окупованих і прифронтових територій.

Ключові напрацювання. Підгрупа підтримала спільно доопрацьовані ОПОРОЮ та ЦВК пропозиції до статей 34 і 35 проєкту закону. Зокрема, погодили створення при Кабінеті Міністрів міжвідомчої робочої групи для координації протидії іноземному втручанню у вибори. До її складу запропоновано включити представників ЦВК, РНБО, СБУ, МВС, НАЗК, Держфінмоніторингу, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, парламенту та громадянського суспільства. Вона має координувати протидію дезінформації, незаконному іноземному фінансуванню та кібератакам, збирати інформацію про загрози й готувати пропозиції змін до законодавства. Діяльність групи має ґрунтуватися на принципах законності, політичної нейтральності, неупередженості та прозорості.

Окремо погодили положення про безпеку виборчого процесу, які передбачають призупинення роботи виборчих комісій і голосування в разі виникнення загроз життю та здоров’ю учасників виборів, порядок відновлення виборчих процедур після усунення таких загроз, інформування ЦВК та збереження виборчої документації.

Більшість членів підгрупи підтримала пропозицію голови ЦВК запровадити кримінальну відповідальність за умисну зміну виборчої адреси на адресу, за якою людина фактично не проживає. Водночас домовилися уточнити, які саме дії вважатимуться правопорушенням. Обговорювали, зокрема, необхідність враховувати мету спотворення результатів виборів або масштаб таких дій, щоб не допустити необґрунтованого кримінального переслідування виборців.

Неврегульовані та дискусійні питання. Найбільше розбіжностей викликало питання цензу осілості. Конституція України вимагає, щоб кандидат у народні депутати проживав в Україні протягом останніх п'яти років, а кандидат на пост Президента — протягом останніх десяти років. Для мільйонів громадян, які вимушено виїхали за кордон через повномасштабну війну, ця вимога може стати перешкодою для балотування. Під час обговорення в підгрупі сформувалися три підходи, проте згоди досягнуто не було (детальніше див. аналіз ОПОРИ).

Перший підхід запропонувала ЦВК: не вважати порушенням вимоги проживання в Україні законне перебування за кордоном під час воєнного стану.

Прихильники другого підходу виступали проти будь-яких спеціальних винятків. На їхню думку, закон не може змінювати вимоги до проживання, встановлені Конституцією України.

Третій, компромісний, підхід запропонувала ОПОРА: не вважати порушенням вимоги проживання вимушене перебування за кордоном, зумовлене збройною агресією Російської Федерації, за умови дотримання законодавства України. Відомості про такі обставини кандидат мав би зазначати в декларації.

Жоден із підходів не отримав підтримки більшості учасників. Через відсутність консенсусу базовою в напрацюваннях залишилася редакція ЦВК. Водночас ще у 2024 році подібний підхід обговорювали на засіданні парламентського підкомітету, і тоді він не мав достатньої підтримки.

Від того, який підхід зрештою буде обрано, залежить, чи зможуть громадяни, які виїхали через війну, найближчим часом балотуватися. Якщо жодних винятків не передбачати, це право може бути обмежене на тривалий час. Наприклад, людині, яка виїхала у 2022 році й повернулася у 2026-му, доведеться знову прожити в Україні п'ять років, щоб балотуватися до парламенту, або десять років, щоб балотуватися на пост Президента.

Результати опитування Громадянської мережі ОПОРА серед українців, які проживають у Польщі, Німеччині та Чехії, свідчать про неоднозначне ставлення до можливих винятків із цензу осілості: 40% респондентів виступають проти будь-яких винятків, 31% підтримують їх для окремих категорій громадян, а 29% не визначилися. Водночас детальніший аналіз відповідей показує, що прийнятність таких винятків значною мірою залежить від обставин перебування громадян за кордоном. Серед респондентів, які підтримують можливість винятків або не визначилися, найбільше схвалення отримало їх запровадження для осіб, які виїхали із зон бойових дій чи окупації (68%), а також для тих, хто повернувся проживати в Україну до виборів (66%). Натомість найменшу підтримку має можливість балотування громадян, які підлягали військовому обов’язку, але не повернулися в Україну. Отже, результати дослідження засвідчують важливість диференційованого підходу до врегулювання цензу осілості з урахуванням вимушеності виїзду, його законності та факту повернення до України.

Підгрупа також розглядала окремі пропозиції щодо обмеження пасивного виборчого права, зокрема запровадження додаткових кримінально-правових обмежень для осіб, засуджених за визначені злочини, та судового встановлення фактів приховування кандидатами відомостей про співпрацю з державою-агресором. Ці питання частково перетиналися з пропозиціями щодо так званої «м’якої люстрації», які також опрацьовувала підгрупа з питань ВПО, тимчасово окупованих та прифронтових територій. Узгодженого комплексного підходу на рівні Робочої групи не напрацювали.

Попри погодження положень про міжвідомчу робочу групу з протидії зовнішньому втручанню у виборчий процес, відкритим залишилося питання строку її створення. ОПОРА і ЦВК пропонували передбачити відповідний строк після припинення чи скасування воєнного стану, щоб забезпечити своєчасний початок роботи цього органу. Його рішення будуть рекомендаційними, тож необхідно розв’язати питання їх виконання. Також необхідно забезпечити політичну нейтральність органу та не допустити його використання для впливу на виборчу кампанію.

Питання скасування результатів виборів у разі їх спотворення підгрупа не встигла розглянути. Його передали на окремі тематичні зустрічі Робочої групи.

ВПО та виборці з окупованих і прифронтових територій

За даними Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності України, станом на 31 липня 2026 року в Україні було зареєстровано 4,652 млн внутрішньо переміщених осіб. 

Ключові напрацювання. Підгрупа погодила однакові правила реалізації виборчих прав ВПО незалежно від дати їхнього переміщення. Також погодили, що дільниці не можна створювати на тимчасово окупованих територіях України, у Росії та Білорусі. Підтримали проведення окремої інформаційної кампанії для громадян в окупації, які мають обмежений доступ до українських джерел інформації. Крім цього, не викликала суттєвих заперечень пропозиція передбачити можливість отримувати бюлетень за посвідченням особи на повернення в Україну. 

Неврегульовані та дискусійні питання. Підгрупа опрацювала механізм тимчасового визначення місця голосування ВПО на основі відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб. Передбачалося, що Мінсоцполітики надаватиме ЦВК відповідні дані, а Комісія після їх перевірки визначатиме місце голосування без зміни виборчої адреси. Водночас цей підхід не отримав остаточного погодження на рівні Робочої групи. Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ», Центр прав людини ZMINA та ОПОРА застерігали, що відомості про місце фактичного проживання ВПО можуть бути неактуальними, а автоматична зміна місця голосування без належного інформування виборців створюватиме ризики порушення їхніх прав. Наприклад, щонайменше у 14 з 19 інтерв’ю, які ОПОРА провела з представниками рад ВПО, респонденти згадували випадки, коли після переїзду люди не оновлювали відомості про себе або робили це лише за потреби.

Окремим дискусійним питанням стала пропозиція запровадити так звану «м’яку люстрацію» — обов’язок кандидатів декларувати відомості про можливу співпрацю з державою-агресором та визначити правові наслідки приховування таких відомостей. 

Основою для обговорення стали пропозиції ЦВК. Згідно з ними, кандидат мав би подавати заяву про наявність або відсутність фактів участі в агресії проти України, співпраці з державою-агресором, отримання іноземного фінансування та інших дій, що можуть загрожувати державності. Якщо заяву не подано, ЦВК відмовлятиме в реєстрації, а якщо суд встановить приховування таких відомостей, реєстрацію буде скасовано (детальніше див. аналіз ОПОРИ).

Учасники обговорювали й альтернативні пропозиції, однак жодна з них не отримала остаточної підтримки. Найбільше сприйняття отримала пропозиція декларування участі в партіях, заборонених судом після 2014 року. Обговорювали також ідеї запровадити суворіші обмеження для кандидатів або, навпаки, обмежити перевірку лише відомостями про судимість і персональні санкції. Окремо розглядали обов'язок кандидатів декларувати перебування за кордоном під час воєнного стану з підтвердженням цих відомостей даними Державної прикордонної служби.

ОПОРА наполягала, що ЦВК може відмовляти в реєстрації лише з підстав, визначених Конституцією або законом, наприклад через неподання документів. Обставини, пов’язані з підозрою в міжнародних злочинах, має оцінювати суд. Нові підстави для обмеження права балотуватися потребують перевірки на відповідність Конституції, зокрема презумпції невинуватості. Тому, на думку ОПОРИ, пріоритетом має бути декларування відомостей та інформування виборців, а не нові обмеження права балотуватися. 

Відповідні пропозиції розглядали в кількох тематичних підгрупах, зокрема з питань ВПО, тимчасово окупованих і прифронтових територій, а також адміністрування виборів та виборчої інфраструктури. Втім, узгодженого підходу на рівні Робочої групи не напрацювали. Окреме засідання Робочої групи, присвячене так званій «м'якій люстрації», анонсували під час обговорення первинних пропозицій щодо цього питання, але воно так і не відбулося.

Інформаційне забезпечення і передвиборна агітація

Ключові напрацювання. За основу для вдосконалення правил агітації, зокрема в онлайн-медіа та нелінійних аудіовізуальних медіа, взято положення законопроєкту № 8310.

Окремо підгрупа опрацьовувала спеціальні правила агітації за кордоном. Зокрема, було запропоновано підхід, за яким така агітація повинна відповідати Виборчому кодексу України і законодавству держави перебування, а фінансувати її можна буде суто з виборчих фондів на договірній основі. Кандидати й партії повинні будуть завчасно письмово повідомляти ЦВК і дипломатичні установи про проведення агітаційних заходів, а під час онлайн-агітації — розкривати інформацію про її замовника.

Також було запропоновано заборонити кандидатам і партіям використовувати для такої агітації кошти іноземних держав, їхніх органів, посадових осіб, партій та юридичних осіб, а також залучати їх до організації агітаційних заходів. Під заборону потрапили й залучення до агітації іноземців та осіб без громадянства і використання їхніх образ в агітаційних матеріалах. Напрацювання підгрупи передбачають вичерпний перелік дозволених форм агітації за кордоном: зустрічі з виборцями, дебати, мітинги, поширення матеріалів у медіа та інтернеті, друковані матеріали. Пропонували й обмежити використання символіки і зовнішньої реклами, а кандидатів і партії зобов’язати подавати макети друкованих матеріалів до ЦВК. Агітаційні матеріали можна буде дублювати мовою держави перебування з дотриманням закону про державну мову.

Неврегульовані та дискусійні питання. Учасники підгрупи не узгодили, як визначати політичну рекламу відповідно до права ЄС і як вона співвідноситься з передвиборною агітацією. Від цього залежать правила для онлайн-платформ і нагляд за їх дотриманням. Нерозв’язаними залишаються питання прозорості й таргетування політичної реклами, а відповідні правила ще потрібно узгодити з Регламентом (ЄС) 2024/900 про прозорість і таргетування політичної реклами. Водночас вичерпний перелік дозволених форм агітації за кордоном і обов'язок заздалегідь подавати макети до ЦВК створюють ризик попереднього контролю змісту агітації, тобто фактичної перевірки матеріалів державою ще до їх поширення. Ці положення потребують окремої оцінки: чи відповідають вони гарантіям свободи вираження поглядів і чи можуть бути реалізовані на практиці.

Міжнародні зобов’язання України у сфері виборів

Стан роботи. Для перевірки майбутнього законопроєкту на відповідність міжнародним зобов'язанням України створили окрему підгрупу, але вона не провела жодного засідання. Інші підгрупи частково врахували міжнародні стандарти, готуючи пропозиції щодо прав військовослужбовців і ВПО, роботи спостерігачів, судового контролю та правил для медіа. Водночас зобов'язання України щодо фінансового контролю за виборчими фондами та відповідальності за порушення правил фінансування виборчих кампаній не стали предметом окремого розгляду. Ці зобов'язання передбачені Дорожньою картою з питань функціонування демократичних інституцій, яку уряд схвалив у травні 2025 року для відкриття першого переговорного кластера «Основи процесу вступу до ЄС», і строк їх виконання спливає у IV кварталі 2026 року.

Неврегульовані та дискусійні питання. Рекомендації ОБСЄ/БДІПЛ, Венеціанської комісії, Європейської комісії й Парламентської асамблеї Ради Європи публічно не розглядали. Не визначено й те, як і коли буде виконано зобов'язання за Дорожньою картою з питань функціонування демократичних інституцій щодо фінансового контролю за виборчими фондами та відповідальності за порушення правил фінансування, хоча строк їх виконання спливає вже у IV кварталі 2026 року. Питання агітації та медіа частково опрацювала підгрупа з інформаційного забезпечення виборів, однак їх відповідність зобов'язанням за Дорожньою картою окремо не оцінювали. Окремої оцінки потребує й те, чи є виправданими та співмірними запропоновані обмеження виборчих прав і чи відповідають спеціальні виборчі процедури міжнародним стандартам.  

З урахуванням рекомендацій Тіньового звіту 2026 року щодо прогресу України у сфері функціонування демократичних інституцій та висновків Звіту Європейської Комісії щодо України за 2026 рік, ОПОРА вважає за необхідне провести окреме засідання Робочої групи, присвячене міжнародним зобов’язанням України у сфері виборів. За його результатами необхідно узгодити пріоритетні напрями подальшої роботи та визначити конкретні заходи й строки їх реалізації.

Що потрібно для завершення законопроєкту

На спільних засіданнях Робочої групи й тематичних консультаціях потрібно узгодити питання винятків із цензу осілості, декларування кандидатами можливої співпраці з державою-агресором та наслідки приховування цієї інформації, скасування результатів виборів у разі їх спотворення, тривалість голосування й критерії відкриття додаткових дільниць за кордоном. Залишаються відкритими питання статусу дільниць для військових за кордоном, порядку голосування громадян України, які перебувають у Росії та Білорусі, та визначення суду, який розглядатиме спори щодо уточнення закордонних списків виборців.

Після узгодження спірних питань необхідно об’єднати напрацювання підгруп і перевірити, чи немає між ними суперечностей. Потрібно визначити строки завершення законопроєкту та провести його публічне обговорення в парламентському Комітеті з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Паралельно слід розрахувати необхідні бюджетні видатки, спланувати підготовку дільниць та іншої виборчої інфраструктури й підготувати рішення ЦВК та міністерств, потрібні для виконання майбутнього закону.