Із початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України минуло вже майже пʼять місяців. За цей час росія окупувала близько 13% української території, що сукупно з районами, захопленими у 2014-15 роках, становить близько 20% території України (частини Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської та Запорізької областей). Поруч із очевидними гуманітарними проблемами, які створила для місцевого населення окупація (нестача ліків, продуктів і базових послуг), суттєвим викликом також стає інформаційна блокада захоплених регіонів. Тут рф припиняє трансляцію українського телебачення та радіомовлення, транслює російське телебачення і блокує доступ до українського сегменту Інтернету. Водночас росія намагається ускладнити доступ до інформації для жителів решти території України: через бомбові й ракетні удари по телевежах та радіостанціях на всій території нашої ккраїни, а також хакерські атаки на новинні й офіційні відомчі українські сайти.

У цьому матеріалі ОПОРА покаже, як росія намагається переконати мешканців окупованих територій, що вона там назавжди, а жителів вільних від окупантів територій — що скоро їх також "звільнять від нацистів".

Загальнонаціональний рівень

Ще з перших днів повномасштабного вторгнення стало зрозуміло: російська федерація виробила кілька основних стратегій боротьби з поширенням інформації українських медіа та влади.

Першою з них був обстріл телевізійних веж у різних регіонах України. Так, за період з 24 лютого до 15 липня 2022 року зафіксовано щонайменше 15 авіа- і ракетних ударів по 12 телевежах у 10 областях України. При цьому 80% усіх обстрілів припали саме на перший місяць повномасштабної війни — з 27 лютого по 24 березня. Причина вибору таких цілей очевидна: вся офіційна інформація спершу надходила переважно через телемарафон "Єдині новини", який також дублювали на радіо. Відповідно, окупаційні війська очікували, що припинення офіційних трансляцій мало би дезорієнтувати суспільство й викликати панічні настрої. Однак через децентралізованість телекомунікаційного обладнання, швидку переорієнтацію державної й медійної комунікації на соціальні мережі, а також той факт, що українські громадяни не настільки залежні від телебачення, як росіяни, цього не сталося.

Другим кроком російська влада визначила боротьбу з українськими новинними та офіційними відомчими сайтами. Зокрема, з 24 лютого 2022 року низка українських медіа повідомила про DDoS-атаки та кібератаки на їхні сайти:

Водночас варто розуміти, що наведений список кібератак на медіаресурси також не є вичерпним. Наприклад, лише сайт "Рівне вечірнє" з 24 лютого по 12 квітня 2022 року атакували 249 разів. Причина атак та сама, що й для бомбардування телевеж — це спроба забрати в українських громадян надійні джерела інформації. Крім того, у січні-лютому 2022 року, за лічені тижні до повномасштабного вторгнення, росія кібератакувала офіційні сайти українських органів влади та підприємств критичної інфраструктури. Втім, знову-таки, завдяки розгалуженості української медіасфери, а також дублюванню офіційних повідомлень у соціальних мережах та месенджерах цей задум не вдалося втілити до кінця.

Окуповані території

Хоча на рівні всієї України спроби російської федерації припинити українське мовлення та позбавити суспільство доступу до вчасної й достовірної інформації були не надто ефективними, те саме не можна сказати про окуповані території. Тут росія всіляко перешкоджає місцевим мешканцям споживати український контент і насаджує власну пропаганду через телерадіомовлення та нтернет.

Телебачення та радіо

Формувати інформаційну блокаду російській федерації допомагає використання захопленої медійної інфраструктури безпосередньо на окупованих територіях. Сукупно з березня 2014 року до липня 2022 року на всіх територіях України, що тимчасово перебувають під контролем рф, захоплено щонайменше 131 обʼєкт медійної інфраструктури — телевежі, ретранслятори або радіопередавачі. Принаймні 48 обʼєктів медійної інфраструктури захоплено з 24 лютого по 15 липня 2022 року. Найбільше медіаобладнання залишилося в окупованому Криму — 58 обʼєктів, трохи менше — в Луганській області (34 обʼєкти). У Донецькій та Херсонській областях в окупації перебувають щонайменше по 12 телевеж та ретрансляторів, у Харківській — 8, у Запорізькій — 7.

Захоплення окупантами українських телевеж і радіостанцій призводить до того, що, по-перше, ці обʼєкти припиняють мовлення українських телеканалів та радіостанцій, а, по-друге, окупанти використовують їх для трансляції власного пропагандистського продукту.

Як зазначав член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Максим Онопрієнко в одному з ефірів "ОПОРИ", на окупованих територіях усі приміщення та обладнання мовників або захоплені і транслюють російську пропаганду, або знищені чи вивезені окупантами на території так званих ЛНР, ДНР чи Криму. Попри те, що з частини окупованих регіонів українські журналісти, вже навчені досвідом 2014 року, встигли евакуювати обладнання, багато технічних засобів залишися на службі в окупантів. Що стосується супутникового мовлення, до нього також є певні застереження: хоча всі українські національні мовники розкодували телеканали і відтепер сигнал доступний всім охочим, дізнатися, чи мають до нього доступ мешканці окупованих територій, фактично неможливо.

Так само окупація руйнує й місцеве мовлення. Зокрема, станом на 4 липня на ТОТ припинили мовлення 14 регіональних і 53 місцеві телекомпанії, а також 18 регіональних і 47 місцевих радіокомпаній. В цілому це приблизно 15% усіх мовників України. Причина — фактичний примус інформаційних агенцій до співпраці з окупаційною владою (викрадення місцевих журналістів, погрози, що надходять на електронні скриньки місцевих новинних видань, тощо). Хоча для всієї країни цей показник не надто великий, для мешканців окупованих територій він означає фактичне знищення місцевих медіа та новинних ресурсів.

Простежити встановлення гегемонії окупаційної влади у сфері телерадіомовлення можна на сайті Інституту масової інформації за цим посиланням. Тут наводимо коротку хроніку цього процесу:

Інтернет

Хоча, здається, інтернет-середовище настільки розвинене та децентралізоване, що його неможливо контролювати, російській федерації вдалося створити якщо не контроль, то принаймні його ілюзію на території власної держави і на нещодавно окупованих територіях. росія вимикає український інтернет та підключає абонентів у Херсонській, Запорізькій та Луганській областях до власного інтернет-середовища, поширюючи на українських громадян всі заборони, які діють на території самої рф.

За даними Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з 24 лютого до середини липня 2020 року щонайменше 46 українських компаній провайдерів були змушені припинити свою діяльність на окупованих територіях. Частина інтернет-провайдерів шантажем змусили підключитися до російських мереж, іншу ж частину захопила окупаційна влада, а трафік ремаршрутизували через російських провайдерів (здебільшого через компанію "миранда" — кримську дочірню компанію російського провайдера інтернету "ростелеком"). При цьому, як зазначають у Херсонській ОВА, наразі через ремаршрутизацію трафіку доступ до частини українських інтернет-джерел можливий лише через сервіси VPN. Така сама ситуація і в окупованих районах Запорізької області. Водночас, зас ловами голови Запорізької обласної військової адміністрації Олександра Старуха, росія не прагне заводити на окуповані території власних публічних провайдерів, натомість створюючи "щось гібридне, ‘сірих’ операторів, яких неможливо підвести під санкції". Натомість у новоокуповані частини Донеччини та Луганщини "заходять" інтернет-провайдери з так званих ЛНР та ДНР, які ще у 2019 році переключилися на магістральні канали передавання інтернет-трафіку з росії.

Невтішна ситуація і з мобільним зв’язком. На нещодавно окупованих територіях з’являються оператори з окупованого Криму та ОРДЛО. Російська влада глушить український звʼязок, примушуючи мешканців отримувати картки операторів із росії або Л/ДНР (наприклад, саме так сталося в окупованому Маріуполі — там поширюють телефонні картки оператора "фенікс" із ДНР). У південних регіонах росіяни анонсують початок роботи російських операторів із Криму, зокрема, "миртелеком" та "+7телеком" — обидві є дочірніми компаніями російських "ростелеком" та "к-телеком".

Чому підключення українських громадян до російського інтернету — це проблема? По-перше, російський сегмент інтернету дає змогу російським спецслужбам ефективно відстежувати потрібну для них інформацію щодо українського партизанського руху та проукраїнськи налаштованих громадян. Це, вочевидь, становить особливу небезпеку для цивільних, які часто не можуть виїхати з тимчасово окупованих територій. По-друге, російська федерація намагається ізолювати власний інтернет-простір, блокуючи сайти світового та українського сегменту інтернету.

На сьогоднішні російський регулятор роскомнадзор не дає прозорої та відкритої інформації про те, які сайти заблоковані на території російської федерації. Наразі можна лише перевірити, чи працює певний сайт на території рф, чи ні, однак жодного офіційного списку заблокованих ресурсів немає. Неофіційні російські ресурси, які відстежують блокування, звітують про те, що зараз у країні немає доступу до понад 5300 сайтів, серед яких:

На територіях так званих Л/ДНР так само блокують соціальні мережі — у травні заборонили доступ до Instagram, Facebook та Viber. При цьому, хоча ДНР та ЛНР вважають себе "окремими державами", їхній Інтернет-трафік із 2019 року так само проходить через російську федерацію. Відповідно, як окуповані території, підключені до інтернету Л/ДНР, так і окуповані території, підключені до російського інтернету в Криму, потрапляють до російського сегменту інтернету. Отже, сайти, заблоковані у росії, з великою ймовірністю також виявляються заблокованими на новоокупованих територіях. Через це громадяни України в цих регіонах не мають доступу до повідомлень офіційних органів влади та українських новин.

Підсумовуючи

Окупанти не лише припиняють на окупованих територіях трансляцію українського телебачення та радіомовлення, а й поєднують його із насаджуванням російської пропаганди через трансляцію російського телерадіомовлення за допомогою захопленого українського медіаобладнання. Проведення на окупованих територіях Інтернету через російських провайдерів та операторів мобільного звʼязку, заборона доступу до Facebook або Instagram і блокування українських, незалежних російських і міжнародних новинних та офіційних ресурсів створює інформаційну блокаду в Інтернет-середовищі, коли без використання VPN важко отримати бодай якусь інформацію від української влади. Поруч із повною відсутністю звʼязку в окремих регіонах через постійні обстріли всі ці фактори викликають зневіру та відчуття покинутості у громадян, які не змогли виїхати з окупованих територій. Бомбардування і ракетні удари по телевежах та радіостанціях на всій території України, а також хакерські атаки на новинні й офіційні українські сайти також мають на меті перешкодити громадянам отримувати українські повідомлення про події в державі та залякати журналістську спільноту.

Все це грубо порушує міжнародне право, зокрема Пакт ООН про громадянські і політичні права, який передбачає "свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї". І хоча порушення міжнародного права з боку росії вже мало в кого викликає здивування, така інформаційна блокада потребує якнайшвидшого втручання міжнародної спільноти й окремих компаній. Зокрема, свого часу для месенджера Telegram не стала проблемою спроба блокування у росії — його обійшли через вбудований VPN. Схоже оновлення могло би стати корисним для інших соціальних мереж на кшталт сервісів Meta й більшості браузерів. Натомість міжнародна спільнота має допомогти Україні якомога швидше завершити війну, а, як неодноразово зазначала українська влада, це має статися на полі бою.

Спеціально для: Цензор.НЕТ