Політична мапа Львівської області

Резюме. Опис ключових тенденцій

Після повномасштабного вторгнення на Львівщині поступово відбулася консолідація реальної влади в руках Львівської обласної військової адміністрації (ЛОВА) та її очільника Максима Козицького (партія “Слуга народу”), що суттєво послабило роль та ефективність обласної ради. Попри загальну координацію дій у кризові моменти, між міським головою Львова Андрієм Садовим (партія “Самопоміч”) та керівництвом області зберігається помітне політичне протистояння, зокрема щодо розподілу бюджетних коштів та забезпечення критичної інфраструктури, яке переходить у фазу відкритих публічних звинувачень.

Партійні структури в регіоні є доволі слабкими інституційно. Водночас регіон відзначається значною кількістю корупційних скандалів. До найрезонансніших належать справи, пов'язані з розкраданням коштів на закупівлях для ЗСУ, незаконним виїздом чоловіків за кордон через систему “Шлях” і можливими зловживаннями під час будівництва оборонних споруд.

Економіка регіону адаптувалися до умов воєнного часу, зокрема завдяки великій кількості внутрішньо переміщених осіб та переорієнтації бюджетних пріоритетів на потреби оборони. Загальна кількість населення області тримається на поточному рівні (2,7 млн) лише завдяки міграції. Львівщина перебуває у кращій безпековій ситуації, ніж східні й південні області, що стимулює людей переміщатися сюди.

Разом з тим, на Львівщині помітний високий рівень громадської активності. У регіоні діє розгалужена мережа волонтерських організацій, регулярно відбуваються акції на підтримку військових, антикорупційні протести. Львів також є лідером серед міст України за кількістю відкритих центрів рекрутингу до Збройних Сил України.

Блок 1. Безпекова та соціально-економічна ситуація у регіоні

Львівська область розташована на заході України та є прикордонним регіоном, який межує з Республікою Польща (довжина кордону — 258 км). Область не перебувала в окупації, на її території не ведуться бойові дії. Періодично регіон зазнає обстрілів ракетами та дронами, ціллю яких є критична інфраструктура, але, порівняно з прифронтовими регіонами, область не зазнала значних руйнувань і втрат. 

За даними ДСНС, на території Львівської області не виявлено місць, де є ймовірність знаходження вибухонебезпечних предметів. Разом з тим, така загроза збільшується після масованих ракетних і дронових атак через залишки нерозірваних боєприпасів, які можуть знаходити в районі влучання.

Кількість повітряних тривог на Львівщині загалом є однією з найнижчих по Україні — як за безпосередньою їх кількістю, так і за тривалістю (менша сумарна тривалість тривог — лише на Закарпатті). У 2025 році тривог було найменше за всі роки повномасштабного вторгнення:

Середня тривалість повітряних тривог становить 1 год 5 хв, найдовша тривога зафіксована 5 жовтня 2025 року — 5,5 год. Під час повітряних тривог громадський транспорт продовжує працювати, як і більшість приватного бізнесу. Незначна кількість закладів, переважно комунальної та державної власності, зупиняють роботу.

З початку повномасштабного вторгнення Львівщину було атаковано понад 65 разів. Через обстріли загинуло 38 мешканців області, а 205 було поранено. У 2025 році цілями для російських атак були промислові об'єкти (у Дрогобицькому районі), склади (у Львівській громаді), об'єкти енергетичної інфраструктури області, зокрема Добротвірська ТЕС. Попередніми роками ціллю було також газове сховище “Нафтогазу”. На початку 2026 року Львівщина зазнала атаки балістичною ракетою середньої дальності “Орєшнік”, у результаті чого постраждала критична інфраструктура. 

За інформацією Львівської обласної військової адміністрації (далі — ЛОВА), внаслідок ракетних обстрілів з 2022 року на території Львівщини пошкоджено або зруйновано понад 1577 цивільних об’єктів з орієнтовною вартістю відновлення понад 5 млрд грн. Серед них найбільшу частку становлять житлові будинки — 1137 об’єктів, об’єкти соціальної інфраструктури — 72, господарські нежитлові будівлі — 175, об’єкти бізнесу — 193. Станом на кінець листопада 2025 року відновлено 611 об’єктів, щодо інших робота триває. 

Що стосується руйнування освітньої інфраструктури, то загалом було пошкоджено 33 заклади, серед яких 5 дитячих садків, 11 шкіл, 7 закладів вищої освіти, по 4 заклади фахової передвищої та професійно-технічної освіти та по одному закладу спеціалізованої й позашкільної освіти. Значна частина з них розташовані у Львівській міській територіальній громаді (далі — ЛМТГ). Так, у грудні 2023 року пошкоджень зазнав львівський ліцей “Оріяна”, 4 вересня 2024 року внаслідок ракетного обстрілу було пошкоджено 5 закладів освіти, а 5 жовтня 2025 року внаслідок комбінованого ракетно-дронового удару зазнали пошкоджень школа №86 та дитячий садок №70.

Прямих влучань у лікарні на території Львівщини не було, але один з останніх ударів — 19 листопада 2025 року — знищив медичний склад благодійного фонду Nova Ukraine у Львові. Як повідомляли у фонді, на складі зберігалися медичні засоби та гуманітарна допомога, призначена для підтримки понад 600 лікарень та медичних клінік по всій Україні.

Постачання електрики, води, тепла і газу. Навесні 2024 року росіяни пошкодили інфраструктуру газового сховища “Нафтогазу”, однак це не вплинуло на постачання палива споживачам. 

Натомість пошкодження енергетичної інфраструктури були значно відчутнішими для мешканців. Після атак восени 2022 року (15 листопада, 23 листопада) частина районів області, а також місто Львів опинилися без електроенергії, водопостачання й опалення. 

В кінці листопада 2025 року, після чергової атаки на Добротвірську ТЕС, Львівщина також опинилася в ситуації обмеженого постачання електрики — світла не було понад 12 годин на добу. Працівники відповідних структур оперативно усували наслідки атак, тож припинення електропостачання не вплинуло на подачу води та тепла у Львівській громаді. Тим часом в області застосовували планові й екстрені відключення.

Укриття. До початку повномасштабного вторгнення перелік найпростіших укриттів можна було знайти на геопорталі відкритих даних Львівської міської ради (далі — ЛМР), доступ до якого тимчасово обмежили у зв’язку із запровадженням воєнного стану і відновили в серпні 2022 року. Тоді таких споруд налічувалося близько 6 тис., більшість із них — підвальні приміщення житлових будинків, споруди подвійного призначення (підземні переходи, паркінги). Спеціально обладнаних захисних споруд було близько 70 — переважно на базі підприємств. 

У червні 2023 року відбулася перевірка об'єктів фонду захисних споруд на території ЛМТГ. Тоді з усіх укриттів лише 81% були відчиненими, а 86% відчинених (тобто 4187) — визнані придатними для перебування. Детальніше про це ОПОРА писала в своєму матеріалі. 

Наразі, за даними ДСНС (облік та візуалізація фонду захисних споруд цивільного захисту), у Львівській області доступне 6501 укриття, з яких 4763 — у Львові. На сайті ж ЛМР йдеться про 4806 укриттів, а мер Андрій Садовий говорить про близько 3000 укриттів. 

Загалом місто вкладає кошти в ремонт великих захисних споруд, але ці витрати не є значними та пріоритетними. Влітку 2025 року завершили ремонт укриття у Личаківському районі, в грудні 2025 — у Шевченківському районі (це було шосте велике відновлене укриття). 

Демографічна ситуація. Чисельність наявного населення Львівської області на 1 січня 2022 року становила 2 478 133 особи. Офіційну статистику за роки повномасштабного вторгнення обласне управління статистики не публікує. Кількість населення області до 24 лютого 2022 року було порівняно стабільною, хоча і мала тенденцію до невеликого спаду. Так, за даними Держстату, у 2018 році населення області становило 2 529 610 осіб (із них 987,5 тис. — сільське населення, а 1 542,12 тис. — міське), тоді як станом на 1 січня 2021 року становило 2 497 750 осіб, при цьому відношення сільського та міського населення залишилося незмінним — 39% та 61%. З урахуванням ВПО кількість населення, за даними Управління з питань цифрового розвитку ЛОДА, збільшилася до 2 709 294 станом на січень 2023 року. Якщо аналізувати статистичні дані Мін’юсту в частині природного приросту населення, то він залишається суттєво від'ємним. Наприклад, у 2022 році народилося 21 250 осіб, померло 36 327, а у 2024 році відповідні показники становлять 15 642 і 31 416 людини. Загальна цифра населення області тримається на поточному рівні (2,7 млн) лише завдяки міграції. Оскільки Львівщина перебуває у трохи кращій безпековій ситуації, ніж східні чи південні області, це стимулює людей переміщатися на тимчасове проживання сюди.

Дані щодо зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб містяться в Єдиній інформаційній базі про внутрішньо переміщених осіб, держателем якої є Міністерство соціальної політики України. За інформацією, наданою ОПОРІ департаментом соціального захисту населення ЛОВА, у Львівській області станом на 1 грудня 2025 року офіційно зареєстровано 202 139 ВПО — найбільша кількість серед західних областей України. Відношення чоловіків та жінок серед ВПО становить 37% і 63% відповідно. Також серед переселенців майже 48 тис. дітей. Дашборд Львівської ЛОДА дає можливість бачити місця компактного проживання ВПО в громадах. У ЛМТГ перебуває майже половина від усіх зареєстрованих в області ВПО (95409 осіб, приблизно 48%). Серед інших громад найбільше ВПО розмістили у себе Трускавецька (6%), Стрийська (4%), Дрогобицька (3,5%) громади. Водночас реальна кількість переселенців може бути втричі вищою, адже більшість із них не реєструються для отримання допомоги.

На території області діє Комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на період дії воєнного стану в Україні, яка передбачає соціальний захист, медичні й освітні послуги, житлове та інфраструктурне забезпечення, а також сприяння економічній активності та працевлаштуванню. На сайті ЛОДА можна переглянути інформацію про тимчасове житло, яке пропонують переселенцям.

У місті Львів Програма соціального захисту внутрішньо переміщених осіб, метою якої є забезпечення соціального захисту та надання фінансової підтримки ВПО, які належать до вразливих груп населення, діє з 2016 року.

За даними Держстату, за січень-листопад 2025 року на Львівщині послуги Центру зайнятості отримали 34 005 осіб, з них мали статус безробітних — 18 764. Працевлаштовано 19 401 особу, з них 1427 осіб отримали роботу за спеціальними програмами підтримки (з них 70 — із виплатою компенсації роботодавцю, а 467 — ВПО з компенсацією витрат на оплату праці). Рівень безробіття в області у 2023 році сягав 7,7% (національний показник перебував на рівні 9,9%). 

Середня заробітна плата в області (станом на вересень 2025 року) становила 24366 грн/міс. Попри постійне невелике збільшення, вона залишається на 8,5% меншою за середню по Україні та вдвічі меншою за зарплати в столиці (така тенденція зберігалася і попередні роки: наприклад, у 2022 році середня заробітна плата становила 12 936 грн/міс у Львівській області проти 21 347 грн/міс у Києві). Якщо ж аналізувати статистику заробітних плат на сайтах, що пропонують роботу (як-от robota.ua), то вона відрізняється від тієї, яку подає Держстат, причому в 2022 році показник сайту з пошуку роботи вираховував середню заробітну плату як вищу за офіційні показники, а у 2025-му — навпаки.

Бюджети області та ЛМТГ. Місцеві бюджети громад адаптувалися до умов тривалої війни, коли зростання податкових надходжень поєднується зі зміною пріоритетів видатків на користь оборони та соціальної підтримки. Ситуація з обласним й міським бюджетами в перші роки повномасштабного вторгнення, про яку ОПОРА писала раніше, була парадоксальною: бюджет зростав, а економіка спадала. Ця специфіка пояснювалася тим, що бюджетна сфера була насичена грошима коштом податку на доходи фізичних осіб військовослужбовців, який громади отримували до місцевих бюджетів. В кінці 2023 року “військовий” ПДФО вилучили з доходів місцевих бюджетів. До таких змін під кінець бюджетного року невеликим громадам Львівщини, де розташовані військові частини, адаптуватися було важко. Втім, у 2024 році більшість місцевих бюджетів уже пристосувалися до нової ситуації. Бюджет Львівської області на 2024 рік планували на рівні 6,2 млрд грн, однак після внесення змін збільшили до 7,7 млрд. Виконаний він був на 103 % — 7,9 млрд грн.

На 2026 рік обласний бюджет запланований на рівні 7,9 млрд грн, що на 25% більше, ніж первинний бюджет 2025 року. Головним джерелом його наповнення лишається ПДФО. Він забезпечує 5 237 млн грн — понад 75% усіх надходжень. За повідомленням Головного управління ДПС у Львівській області, найбільше податкових надходжень до зведеного бюджету області в 2025 році забезпечили такі галузі: 

• діяльність державного управління, зокрема діяльність у сфері оборони — 17,9 % від загального обсягу надходжень, або 15 831,3 млн грн;
• торгівля — 17,4 %, або 15 371,7 млн грн;
• переробна промисловість — 14,3%, або 12 616,8 млн грн;
• операції з нерухомим майном, зокрема, технопарки, ІТ-компанії, надання консалтингових послуг тощо — 13,6 %, або 11 974,0 млн грн;
• добувна промисловість — 6,2 %, або 5 455,4 млн грн. 

Найбільше зростання сплати податків у 2025 році, порівняно з 2024 роком, зафіксовано у будівельній галузі — +39,8%, або +1 032,5 млн гривень; діяльності наземного транспорту та зв’язку — +35,0 %, або +1 126,0 млн гривень, добувній промисловості — +32,2 %, або +1 328,4 млн гривень.

Як зазначили у Департаменті фінансів ЛОДА, бюджет області на 2026 рік має чітко виражений соціально-оборонний характер. Ключовими пріоритетами на рік є освіта і молодіжна політика (2,4 млрд грн); соціальна сфера і культура (1,6 млрд грн); підтримка галузі охорони здоров’я (1 млрд грн); заходи з територіальної оборони, підтримка військових формувань і подолання наслідків збройної агресії (904 млн грн), регіональний розвиток (855 млн грн), резервний фонд для оперативного реагування на непередбачувані виклики (310 млн грн).

 

Що ж стосується цільових програм підтримки ЗСУ та витрат на них, то найбільше коштів іде на забезпечення військових частин. Щорічний показник витрат на цей напрямок збільшується: з 25 782,39 тис. грн у 2022 році до 633 561,89 тис. грн у 2024-му. Станом на початок грудня 2025 року витрачено 574 380,61 тис. грн. У бюджеті 2026 року на підтримку ЗСУ передбачено 574 380 тис. грн. 

В області діє програма “Безпечна Львівщина”, що має на меті сприяння матеріально-технічному забезпеченню окремих військових формувань, організацію й підтримання системи територіальної оборони області, впровадження централізованої системи відеоспостереження, протидію тероризму і забезпечення кібербезпеки. Загалом же на комплекс заходів із територіальної оборони, підтримку військових формувань і подолання наслідків збройної агресії у 2026 році передбачено 904 млн грн. 

Джерело: Львівська ОВА

Варто зауважити, що деталі витрат на комплексну програму “Безпечна Львівщина” є предметом судового спору — на публічний запит мешканця про доступ до публічної інформації ЛОВА назвала тільки загальну суму витрат, аргументуючи, що інші деталі не є публічною інформацією через оборонний характер. Однак суд підтвердив, що інформація про використання бюджетних грошей не може мати обмежений доступ.

За даними ЛОВА, за 11 місяців 2025 року усі громади Львівської області спрямували разом понад 3,79 млрд грн на потреби, пов’язані зі збройною агресією РФ. Лідерами за часткою видатків на оборонні потреби (у відсотках до загального обсягу бюджету без урахування цільових трансфертів) є Сокільницька — 34,7%, Підберізцівська — 31,1%, Розвадівська — 28%, Мурованська — 25,3% і Великомостівська громади — 22,1%. Водночас у низці громад частка оборонних видатків стабільно залишається критично низькою. Це Самбірська — 1,5%, Підкамінська — 1,1% і Турківська громади — 2%.

ЛОВА регулярно здійснює комплексну рейтингову оцінку територіальних громад. Серед оцінюваних показників — сфери фінансів, безпеки та адміністрування податків, цифровізація, соціальна сфера, економіка та регіональний розвиток. На початку 2026 року був опублікований перелік найуспішніших громад області за 2025 рік. Це Підберізцівська, Львівська, Пустомитівська, Зимноводівська, Сокільницька, Добротвірська, Белзька, Мурованська, Оброшинська, Солонківська громади. Половина з них — територіально близькі до обласного центру. З повним комплексним рейтингом громад Львівщини можна ознайомитися за посиланням. Якщо аналізувати виконання місцевих бюджетів Львівської області, то найбільш дотаційною у Львівській області є Дрогобицька територіальна громада.

Серед основних статей доходів бюджету Львівської територіальної громади є ПДФО — 59,4% у 2023 році, 57,7% — у 2024, єдиний податок — 20,3% у 2023, 23% у 2024 році, решту становлять акцизний податок, плата за землю, податок на нерухомість та інші надходження. За інформацією зі звіту Департаменту фінансової політики ЛМР, Львівська громада у 2024 році була другою в рейтингу серед обласних центрів за кількістю сплаченого ПДФО на одного жителя — 8 598,3 грн (Дніпро — 8679,8 грн, Луцьк — 6 877,8, Вінниця — 6 834,3).

У 2023 році загальний бюджет територіальної громади становив майже 16 млрд грн, у 2024 році він збільшився до 18,5 млрд грн. На підтримку ЗСУ в 2023 році витратили понад 1 млрд грн, у 2024 році — 1,1 млрд грн, у 2025 році — також 1,1 млрд грн. Переважно це закупівля дронів, автомобілів, РЕБ-систем та іншого обладнання, якого потребують захисники. У 2024 році, крім вищезгаданих коштів на програму спротиву, місто виділяло кошти на підтримку виробників БПЛА й іншого обладнання — 50,5 млн грн, на бізнес-ваучери для ветеранів(-ок) — 16,8 млн грн, комплексні програми підтримки захисників та захисниць — 45 млн грн, медичні програми (медогляд, зубопротезування, пільгові медикаменти, створення умов для лікування) — 32,6 млн грн, покращене харчування військовослужбовців — 7,7 млн грн, розвиток спорту військових, ветеранів, адаптивного спорту, фітнес-клуби для ветеранів — 1,5 млн грн.

Що ж стосується інших видатків, то у 2024 році 6 820,5 млн грн (52,5%) скерували на освіту, культуру і спорт; 2 986,3 млн грн (23 %) — на житлово-комунальне господарство, 1 603 млн грн (12,3%) — на соціальний захист і охорону здоров’я, 1 108 млн грн (8,5 %) — на управління, економіку та різні програми. Щодо 2025 року, то наразі є лише дані про виконання бюджету за 9 місяців: 4 543,4 млн грн пішло на освіту, 252,7 млн грн — на охорону здоров'я, 1 003,0 млн грн — на соціальний захист та соціальне забезпечення, 1 952,8 млн грн — на житлово-комунальне господарство. При цьому видатки на утримання апарату управління виконавчих органів Львівської міської ради за 9 місяців 2025 року становлять 699,7 млн грн. В контексті цього збільшення кількості працівників виконавчого органу в 2026 році ще на 71 особу викликає дискусії.

 

Збитки та процес відновлення. За інформацією ЛОВА, внаслідок ракетних обстрілів з 2022 року, на території Львівщини пошкоджено або зруйновано понад 1577 цивільних об’єктів з орієнтовною вартістю відновлення понад 5 млрд грн. Серед них 193 — об’єкти бізнесу. 

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну до Львівської області було релоковано 243 підприємства в межах державної ініціативи для допомоги підприємствам, розташованим у прифронтових зонах. Хоча регіон залишається відносно безпечним і привабливим для бізнесу навіть у період війни, 77 суб’єктів господарювання зазнали повторного переміщення і продовжують свою діяльність в іншому регіоні. За даними OpenDataBot (Релокація бізнесу у 2025 році) за 8 місяців 2025 року український бізнес загалом 8 345 разів переїздив по країні. Це приблизно такий самий рівень, як за аналогічний період торік, і навіть на 10% менше, ніж у 2021 році. На Львівщині така релокація загалом має позитивні тенденції — +161 підприємство. За даними ресурсу, Львівщина входить у топ регіонів, звідки виїхало найбільше бізнесу (Київ — 2 909 компаній, Дніпропетровщина — 824, Київщина — 770, Одещина — 507, Львівщина — 451). Разом з тим, до Львівської області переїхало 613 бізнесів (для порівняння: в Київ — 2252, на Київщину — 847, Харківщину — 742, Дніпропетровщину — 722). Основними галузями, до яких належать релоковані підприємства, є харчова, легка, хімічна промисловість, будівництво, торгівля.

З 2022 року на Львівщині діє Програма підтримки бізнесу у Львівській області на період воєнного стану, яка визначає пріоритетні завдання щодо підтримки мікро-, малого та середнього бізнесу, стимулювання інновацій, збереження стратегічно важливих виробництв і робочих місць, а також релокації підприємств із територій активних бойових дій. У 2022–2023 роках 53 релокованим підприємствам, які переїхали в область, надано безповоротну фінансову допомогу на загальну суму 5,3 млн грн. З 2024 року релоковані підприємства можуть скористатися програмою Європейського банку реконструкції та розвитку, яка надає гранти на суму 30 тис. євро для покриття витрат, які ще не були компенсовані іншими програмами та організаціями.

Позитивною є також тенденція до відкриття ФОП. З початку 2025 року до 1 жовтня в області зареєстровано 17,2 тис. нових ФОП (це третій показник в Україні: у Києві відкрилося 30,5 тис. ФОП, на Дніпропетровщині — 22,2 тис., на Київщині — 16,7 тис., на Одещині — 16,4 тис.). Водночас за цей же період закрилося 13 926 ФОП.

Для залучення інвестицій чи прийняття бізнес-рішень розроблена інвестиційна карта України, де є інформація про кожен регіон України — розмір, населення, особливості, можливості в IT, агро, харчуванні, логістиці, енергетиці, автомобілебудуванні, легкій промисловості, сфері послуг тощо. На карті є опис 5 проєктів, які реалізуються на Львівщині, — розробка українських нафтогазових активів, Fashion Park Lviv, будівництво сміттєпереробного комплексу у м. Дрогобич, дослідно-промислова розробка родовища, геологічне вивчення підземних вод ділянки надр у с. Воля-Добростанська, Львівський індустріальний парк. Загальна сума інвестицій становить 113 млн доларів США, серед основних меценатів — Естонія, Португалія та Італія.

Як зазначено на сайті інвестиційної карти, промисловість Львівської області стабільно зростає й посилює торгівельний потенціал. У січні-липні 2025 року експорт товарів збільшився на 5,1%, а імпорт — на 15,1% порівняно з 2024-м, що свідчить про розширення виробництва й внутрішнього попиту. Окрему увагу привертає будівельна галузь: у 2024 році площа нових комерційних об’єктів у Львівській області збільшилась більш ніж на 50%, що пояснюється активним попитом на офісні, промислові та житлові простори.

У 2024 році на Львівщині зареєстровано 137 нових підприємств за участі капіталу із 78 країн світу, що свідчить про високий рівень довіри іноземних інвесторів. Важливим проєктом став індустріальний парк “Phoenix — Valley of Innovation” із залученими інвестиціями обсягом 11,3 млн доларів США і перспективою створення до 500 робочих місць. Значним досягненням стало й відкриття заводу “Philip Morris International” вартістю 30 млн доларів США, який уже вийшов на повну виробничу потужність. Водночас у секторі “зеленої” енергетики компанія UNIMOT Group впроваджує проєкти сонячних електростанцій та систем зберігання енергії. Крім того, за підтримки ЄБРР та ЄС було виділено €30 млн на фінансування малого бізнесу через “Банк Львів”.

Влітку 2025 року було затверджено Стратегію розвитку Львівської міської громади на 2026–2028 роки. Вона ґрунтується на таких пріоритетах: підтримка ЗСУ, стійкість, розвиток екосистеми людяності “UNBROKEN” та ветеранської спільноти, єдність громади та належне врядування, інноваційна економіка, співпраця з міжнародними партнерами, національно-патріотичне і спортивне виховання, нові сенси в освіті та культурі. Також було розроблено та прийнято окрему Стратегію розвитку культури до 2035 року.

Блок 2. Політичний ландшафт у 2019–2022 роках

Національні вибори 2019 року

1 березня 2019 року в Україні відбувся перший тур голосування на виборах Президента України, в якому перемогу здобув Володимир Зеленський, отримавши 30,2% (5,7 млн) голосів виборців. На другому місці опинився чинний на той час Президент України Петро Порошенко з результатом 15,9% (3 млн голосів). До першої п’ятірки також увійшли Юлія Тимошенко з результатом 13,4% (2,5 млн голосів), Юрій Бойко — 11,7% (2,2 млн голосів) та Анатолій Гриценко — 6,9% (1,3 млн голосів). 

Однак результати цих виборів на Львівщині суттєво відрізнялися від загальноукраїнських. На відміну від інших областей, тут здобув впевнену перемогу Петро Порошенко з результатом 35,3%. За нього проголосували 468 019 громадян. На другій позиції опинився Анатолій Гриценко із показником 19% (252 тис. голосів), на третій — Юлія Тимошенко із 14,9% (197 тис. голосів), на четвертій — Володимир Зеленський із 12% (158 тис. голосів). 

Другий тур виборів не змінив локального переможця. Львівщина стала єдиною областю, де більшість виборців (815 966, або 62,79%) проголосували за Петра Порошенка. Ба більше, він здобув перемогу в кожному з 12 виборчих округів регіону. Натомість Володимир Зеленський здобув 448 186 (34,49%) голосів виборців на Львівщині.

Львівська область традиційно демонструє доволі високу явку виборців. У день голосування 31 березня 2019 року активність виборців становила 68,91%, у другому турі — 67,34%. Загалом, порівняно з попередніми виборами, показник активності впав майже на 10%. Так, у 2014 році, коли вибори Президента завершилися в першому турі, явка по області становила 78,2%. У 2010 році на Львівщині у виборах Президента взяли участь 74,07% виборців у першому турі та 76,21% — у другому.

Після президентських виборів 2019 року в Львівській області розпочалися масштабні кадрові зміни. Перш за все було змінено голову ЛОДА. Замість Олега Синютки, який відпрацював на цій посаді майже 5 років, було призначено Маркіяна Мальського, який доти працював юристом у міжнародній юридичній фірмі й ніколи раніше не обіймав державних посад. Він пробув на посаді до кінця 2019 року і був звільнений — імовірно, через неефективність роботи. В січні 2020 року головою ЛОДА був призначений Максим Козицький, який перебуває на цій посаді вже 5 років — найдовше серед усіх очільників області). Раніше він займався бізнесом, пов’язаним з відновлювальною енергетикою, а головним бізнес-партнером є його батько Зіновій Козицький, який працює у сфері розвідки та розробки газових родовищ, видобутку природного газу (ТОВ “Прикарпатська енергетична компанія” (ПЕК), ТОВ “Західнадрасервіс”, ТОВ “Георозвідка”, ТОВ “Нордік-Буд”, ПП “Нордік”, ТОВ “РСГ”, ТОВ “Велл Ко”, ТОВ “Геологічне бюро “Львів” (ГБЛ), ПП “Проект-Буд”, ТОВ “Горизонти”). У деяких із цих компаній, за даними медіа, партнером Зіновія Козицького через нідерландську холдингову компанію є чеський мільярдер Карел Комарек. Влітку 2024 суд зобов'язав СБУ перевірити законність такої співпраці.

Вибори до ВРУ 2019 року. На парламентських виборах 2019 року явка виборців була невисокою. Якщо на парламентські вибори 2014 року прийшло 70% виборців Львівщини, то в 2019 році — 53,4%, що помітно нижче, аніж під час усіх попередніх виборчих кампаній. 

Партія “Європейська Солідарність” (керівник — Петро Порошенко) мала доволі сильні позиції у Львівській області, але в розрізі одномандатних виборчих округів, як і в 2014 році, поступилася своїм конкурентам. З-поміж 12 округів Львівщини у 2014 році в усіх перше місце отримав “Народний фронт”, а у 2019 році у 8 округах — партія “Слуга народу”, в 3 округах — “Голос” і лише в одному окрузі — “Європейська Солідарність”. 

Порівняно з виборами 2014 року, лише 5 із 12 депутатів зуміли переобратися повторно під час парламентських виборів 2019 року. Це Михайло Бондар (у 2014 році — від “Народного фронту”, у 2019 — від “Європейської Солідарності”), Ярослав Дубневич (у 2014 році — від “БПП”, у 2019 — самовисуванець), Тарас Батенко (у 2014 році — від “БПП”, у 2019 — самовисуванець), Андрій Лопушанський (обидва рази — самовисуванець) і Андрій Кіт (у 2014 — від “БПП”, у 2019 — самовисуванець). 

Разом з тим за підсумками парламентських виборів 2019 року помітно скоротилася кількість народних депутатів, які представлять Львівщину: якщо раніше їх було близько 30, то у новому скликанні їх близько 20. Міжфракційне об'єднання “Львівщина” продовжує працювати в кардинально оновленому складі. Детальніше про перші роки роботи львівських депутатів ОПОРА писала тут.

Місцеві вибори 2020 року. Обласна рада

До Львівської обласної ради VIII скликання пройшло 9 партій (як і в попередньому скликанні), які розділили між собою 84 мандати. Найбільше їх отримала партія “Європейська Солідарність” — 28. Натомість Об’єднання “Самопоміч” і “Слуга народу” здобули по 9 мандатів, ВО “Батьківщина” та “Голос” — по 7, “Народний рух України”, “Українська галицька партія”, ВО “Свобода” і “За майбутнє” — по 6.

Найбільше комісій очолили представники партії “ЄС”. Це комісія з питань розвитку місцевого самоврядування; комісія з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, комісія з питань інженерного, житлово-комунального господарства, інфраструктури та паливно-енергетичного комплексу, комісія з питань екології, природних ресурсів та рекреації, комісія з питань культури, інформаційної політики та промоції та комісія з питань охорони здоров’я та материнства.

Опозиційна фракція "Голос" отримала керівні посади в трьох суттєвих комісіях — комісії з питань євроінтеграції, міжнародного та міжрегіонального співробітництва, комісії з питань комунального майна, комісії з питань освіти, науки та інновацій. Це могло свідчити про їхню важливу роль у "конструктивній більшості" на момент розподілу посад.

Представники партії “За майбутнє” очолили комісію з питань молоді та спорту та комісію з питань діяльності агропромислового комплексу, підприємництва та інвестицій. По одній постійній комісії очолили представники партій “Слуга народу” (комісія з питань законності, депутатської етики, регламенту та свободи слова), ВО “Батьківщина” (комісія з питань правоохоронної, антикорупційної діяльності та військових формувань), НРУ (комісія з питань соціального захисту, прав дітей, людини та учасників бойових дій), УГП (комісія з питань історико-культурної спадщини та туризму).

Спершу ситуативну більшість в ЛОР формували “Європейська Солідарність”, ВО “Батьківщина”, “Народний рух України” і “За майбутнє”, а в опозиції перебували всі інші 5 фракцій. Головою ради обрали Ірину Гримак (“ЄС”), яка обіймала цю посаду до 6 квітня 2023 року. Однак у 2021 році розподіл сил у раді почав змінюватися, і в результаті “Європейська Солідарність” втратила контроль над прийняттям рішень. Причиною цього стала конкуренція між керівництвом ради та державної адміністрації, а також те, що окремі посадовці ОДА суміщали посадові обов’язки з депутатськими — наприклад, голова ЛОДА Максим Козицький (“Слуга народу”) або колишній його заступник Юрій Холод (“Слуга народу”). 

В результаті цієї конкуренції, міжпартійної боротьби та внутрішньопартійних конфліктів у Львівській обласній раді з кінця 2021 року не було дієвої більшості. В такому стані ЛОР застала повномасштабна війна — а новостворена обласна військова адміністрація (ОВА) отримала додаткові повноваження у зв’язку з впровадженням воєнного стану, зокрема в бюджетній сфері, що ще більше послабило позиції депутатського корпусу. До літа 2022 року обласна рада не проводила засідань і лише з червня почала відновлювати роботу.

Місцеві вибори 2020 року. Міська рада

VIII скликання Львівської міської ради суттєво відрізняється від попереднього. За результатами місцевих виборів 2020 року чинний мер Андрій Садовий вчетверте поспіль переобрався на посаду. Однак він втратив власну більшість у міській раді, яка зберігалася протягом 2015–2020 років. У поточному скликанні більшість сформували опозиційні до мера фракції “Європейська Солідарність” та ВО “Свобода”, які нараховують 32 із 64 депутатів. Мерська партія Об’єднання “Самопоміч” перебуває у меншості — 17 депутатів. Крім цього, у місцевій раді є ще дві менші партії — “Голос” (8 депутатів) і “Варта” (7 депутатів). 

Перша сесія міської ради відбулася зі скандалом (на сесію не з'явилися представники партії “Самопоміч” та “Голос”) та звинуваченням депутатів в “узурпації влади” міським головою. В результаті дискусій та домовленостей між депутатами на посаду секретаря було обрано представника партії “Свобода” Маркіяна Лопачака. Комісію фінансів та планування бюджету очолила представниця партії “Варта”, комісію комунального майна, ресурсів та історичного середовища — представник “ЄС”, а комісію міської інфраструктури, інженерного та житлового господарства — “Самопомочі”.

Чимало депутатів представляють малий і великий бізнес. Це Юрій Ломага та Олексій Різник (багаторічні адвокати і бізнес-партнери Григорія Козловського, який був депутатом Львівської обласної ради від “ЄС” у 2020–2022 роках), Володимир Гаразд (пов'язаний з “ОККО Group”), Роман Федишин (ринок “Шувар”), а також Петро Адамик, Юрій Доскіч та інші.

Блок 3. Політичний ландшафт в області та обласному центрі у 2022–2025 роках 

Військові адміністрації

Протягом 2022 року політичних конфліктів між обласною і міською владою не спостерігалося. Втім, зі стабілізацією безпекової ситуації політичні амбіції почали проявлятися все активніше. 24 лютого 2022 року своїм Указом Президент утворив Львівську обласну військову адміністрацію. Чинний на той час голова обласної адміністрації Максим Козицький набув статусу начальника ОВА і з того часу незмінно її очолює. 

Політична ситуація в органах влади міста й області за час дії воєнного стану суттєво не змінилася. Раніше ОПОРА аналізувала діяльність Львівської міської та обласної рад в перший рік повномасштабного вторгнення та у 2023 році.

Голова ЛОВА, його заступники та радники. Першим заступником голови ЛОВА Максима Козицького є Андрій Годик, іншим заступником — Юрій Бучко. Обоє були призначені у 2020 році, а до цього працювали в юридичній сфері на підприємствах, які є родинним бізнесом голови ЛОВА Максима Козицького та його батька. З березня 2024 року Юрій Бучко є також депутатом обласної ради (замінив Олександра Тіщенка, який склав свої повноваження).

Іван Собко був призначений заступником голови ЛОДА у 2019 році (в адміністрацію Маркіяна Мальського), до цього тривалий час працював в обласній адміністрації та облраді. Юрій Холод також був призначений заступником у 2019 році, в грудні 2020 року обраний першим заступником голови обласної ради, а з осені 2023 року виконує обов'язки голови ЛОР. Тарас Грень був заступником голови ЛОР з вересня 2019 року до початку 2021-го, пізніше очолював Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів), а з жовтня 2023 року повернувся в команду Козицького на посаду керівника апарату ЛОВА.

Олександр Кулепін обіймає посаду заступника голови ОДА з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації з весни 2021 року, до цього часу недовго був радником мера Львова Андрія Садового.

Христина Замула призначена на посаду заступниці голови ОВА в березні 2024 року, до цього вона головою Львівської районної адміністрації, а перед цим — депутаткою селищної та районної рад.

На кінець 2023 року в Максима Козицького був один штатний радник (Наталія Шегинська) та 24 позаштатні.

Обласна рада

З літа 2023 року, після припинення повноважень голови ЛОР, який представляв “Європейську Солідарність”, президентська партія “Слуга народу” отримала контроль над обласною радою. 

Засідання обласної ради проводять в очному режимі з червня 2022 року. До повномасштабного вторгнення рада збиралася приблизно раз в місяць, опісля ж, кількість засідань зменшилась. У 2022 році відбулося 5 засідань (з них 2 — в лютому, ще до повномасштабного вторгнення), у 2023 — 9 (7 сесій, 2 з яких — позачергові), у 2024 — 7 (5 сесій, 4 з яких — позачергових), у 2025 — лише 3 (2 позачергові сесії). Як бачимо, депутати збираються щораз рідше, адже зібрати кворум стає все важче. 

Засідання проводять відкрито, з трансляцією на сайті. Більшість відеозаписів можна знайти на сайті ради (розділ Рада-онлайн) або ж на YouTube-каналі обласної ради. Порядок денний сесій, присутність депутатів на засіданнях, результати голосування та протоколи публікують на сайті ради. Щоправда, доступ є не до всіх документів, деякі з них “не знайдено” через помилку сайту (на сайті є позначка, що він працює у тестовому режимі, однак цей режим триває вже кілька років).

Очільниця обласної ради Ірина Гримак (представниця “ЄС”) перебувала на посаді від початку обрання ради (з грудня 2020 року) до квітня 2023-го. Тоді третина депутатів визнали її роботу незадовільною і більшістю голосів достроково припинили її повноваження. Тимчасовим виконувачем обов'язків став перший заступник голови ЛОР Євген Гірник (представник ВО “Батьківщина”), який невдовзі пішов у тривалу лікарняну відпустку, а через понад місяць склав свої повноваження першого заступника. Відтак, обов’язки очільника ЛОР з травня 2023 року донині виконує Юрій Холод, заступник голови ЛОР (“Слуга народу”), який з 2019 року до травня 2023-го був заступником голови ЛОДА.

Протягом 2022–2025 років персональний склад депутатського корпусу несуттєво змінився. Зокрема, Михайло Дзюдзь (“ЄС”) у жовтні 2022 року був засуджений до 5 років увʼязнення з конфіскацією майна за хабарництво. В грудні 2022 року помер Володимир Квурт (“ЄС”).

За власним бажанням в обласній раді склали повноваження Григорій Козловський (червень 2022), Микола Седіло (листопад 2022), Ольга Березюк (грудень 2023), Звенислава Мамчур (грудень 2024) із “ЄС”. Написали заяви про відмову від депутатських мандатів також Іванна Герус (липень 2023) з партії “Голос”, Юрій Фольварочний (березень 2023) та Ірина Кравець (серпень 2024) з “УГП”, Олександр Тіщенко (лютий 2024) зі “Слуги народу”. 

Станом на початок січня 2026 року більшість мандатів заміщені, однак тривалий час цей процес був заблокований, а депутати перебували в “підвішеному стані”. В березні 2025 року ЦВК визнала бездіяльність Львівської обласної ТВК та зобов’язала її розв'язати питання щодо визнання обраними депутатами ЛОР відповідних наступних за черговістю кандидатів у депутати (по одному від списків “УГП” та “ЄС”). 

Першими заміщеними депутатами обласної ради стали Назарій Островський — 2 жовтня 2023 року, а також Ярослав Гасяк та Микола Біляк — аж 30 жовтня 2023 року, які чекали на це рішення з липня 2022-го. Іншим 5 кандидатам у депутати довелося чекати до 2024 року, коли процес заміщення зрушив із паузи. Олег Іваш і Микола Фрей почали виконання депутатських повноважень 22 січня 2024 року, Мирослав Карпінський — 8 лютого, а Орислава Хомик та Юрій Бучко — 29 лютого 2024 року. 24 червня 2025 року депутаткою стала Галина Джулай.

Резонансною для регіону була ситуація з відкликанням місцевою організацією “Української галицької партії” своїх депутатів у ЛОР. Партія заявила про наміри відкликати Тараса Чолія, Івана Щурка, Марію Кульчицьку-Волчко й Віталія Андрейка ще на початку формування більшості в раді. В січні 2022 року рішення про їх відкликання прийняла політрада партії. Всі четверо депутатів окремо почали оскарження відповідних процедур, залишаючись депутатами облради. Станом на початок 2026 року остаточне рішення є лише щодо Марії Кульчицької-Волчко — її замінила Галина Джулай. Справи Тараса Чолія (№380/4157/22) та Віталія Андрейка (№380/9838/22) у вересні 2025 року було скеровано на новий розгляд до суду першої інстанції, а депутати продовжують виконувати свої повноваження. У справі Івана Щурка (№380/4165/22) у серпні 2025 року було прийняте остаточне рішення — депутату відмовлено в задоволенні позову. Разом з тим, на засіданні ЛОР у вересні 2025 року депутат був у списках (хоча засідання не відвідав). Детальніше про ці відкликання ОПОРА писала у своєму матеріалі.

Навесні 2023 року “Європейська Солідарність” заявила про виключення з партії й позбавлення мандата депутата ЛОР Олександра Ганущина. Безпосереднє рішення рада Львівської територіальної організації партії прийняла аж в серпні 2025 року, однак інформації про затвердження (чи ні) цього рішення президією партії немає. Тож Олександр Ганущин залишається депутатом, рішення про початок процедури позбавлення його мандату не прийняте. Сам же депутат пояснює таке виключення низкою причин, пов'язаних із його різкою критикою рішень місцевої партії в обласній раді. Формальною причиною було голосування за висловлення недовіри голові ЛОР Ірині Гримак, яка була його однопартійкою. Водночас між Ганущиним та обласним керівництвом партії в особі народного депутата від “ЄС” Олега Синютки є давні розбіжності.

Запровадження військової адміністрації на Львівщині призвело до кризи управління в і до того не надто міцній обласній раді. Через розширення повноважень Максима Козицького та конфлікт із депутатами ЛОВА вже 4 роки поспіль (2023, 2024, 2025, 2026) ухвалює бюджет області одноосібно. Попри обурення депутатів, такий підхід залишається незмінним, що фактично позбавляє облраду її представницьких функцій. Реальна влада в регіоні належить керівництву ЛОВА.

Міська рада

Ситуація в ЛМР суттєво відрізняється від розкладу сил в обласній раді. Вона функціонує та є самодостатнім колегіальним органом, який впливає на прийняття рішень у громаді. Втім, усе ще існує давнє протистояння між міським головою Андрієм Садовим і частиною депутатського корпусу. У поточному скликанні більшість у міській раді формують опозиційні до мера фракції “Європейська Солідарність” та ВО “Свобода”, які нараховують 32 із 64 депутатів. Мерська партія “Об’єднання ‘Самопоміч’” перебуває в меншості — 17 депутатів. Крім цього, у місцевій раді є ще дві фракції — “Голос” (8 депутатів) і “Варта” (7 депутатів).

Після 24 лютого 2022 року в депутатському корпусі Львівської міської ради не відбулося жодних структурних змін чи міжфракційних переходів. Однак актуальною лишається проблема вивільнення посади секретаря ради ЛМР, яку обіймав Маркіян Лопачак. На початку березня 2022 року він добровільно приєднався до лав ЗСУ, а вже 5 березня 2022 року Андрій Садовий підписав розпорядження, яким наказав увільнити Лопачака “від виконання посадових обов’язків зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку” (у зв’язку з призовом на військову службу). На час його відсутності обов’язки секретаря ЛМР поклали на директорку департаменту “Секретаріат ради” Марту Рудницьку. Попри те, що депутати висловлювали своє невдоволення цим призначенням, адже секретаря обирають із поміж депутатів, Марта Рудницька до цього часу виконує обов'язки секретаря ради.

Перше засідання ЛМР після повномасштабної російської агресії відбулося аж 30 червня 2022 року — після тривалого наполягання депутатів. Воно було закритим, без онлайн-трансляції (але із записом, який можна було переглянути після завершення засідання). На початку 2023 року ЛМР частково повернулася до звичного режиму. Наразі всі трансляції попередніх засідань можна знайти на YouTube-каналі міської ради. У 2022 році відбулося 8 засідань (5 сесій, 1 з яких позачергова), у 2023 — 12 засідань (з яких 3 позачергові сесії), у 2024 — 11 засідань (з яких 2 позачергові сесії), а у 2025 — 13 засідань (13 сесій, 1 з яких позачергова). На інформаційному порталі депутатів, який присвячений виключно діяльності депутатів можна знайти порядки денні сесій, протоколи засідань, результати голосувань та ін.

Раніше ОПОРА писала, що на початку повномасштабного вторгнення депутати міської ради мали домовленість тимчасово відкласти міжпартійну конкуренцію для спільної роботи. Однак контекст поступово змінюється, а разом з тим і повертаються ознаки політичного життя. 

Станом кінець 2025 року депутатський корпус ЛМР працює у повному складі, заміщення вакантних місць відбувалося в робочому режимі. Відкликань депутатів не відбувалося.

Двоє депутатів від Об’єднання “Самопоміч” припинили свої повноваження у зв’язку з призначеннями на несумісні з депутатською діяльністю посади: Андрій Москаленко (з лютого 2021 року — перший заступник міського голови) та Євген Бойко (з листопада 2024 року — керуючий справами виконкому). Олена Пасевич, Юрій Гринів і Юрій Ломага (“Європейська Солідарність”) померли.

Ігор Шолтис (“Голос”, 2023), Остап Доскіч (“ЄС”, жовтень 2025) та Андрій Стець (“Самопоміч”, листопад 2025), припинили повноваження за особистою заявою. Ігор Шолтис від початку повномасштабного вторгнення служить у ЗСУ.

Замістили мандати своїх однопартійців стали Анна Дідух (Об’єднання “Самопоміч”), Антон Борковський, Ірина Воронецька, Володимир Ропяк, Ірина Камілевська (“ЄС”), Тарас Репицький (“Голос”), Тарас Павлів, Олександр Єгоров (Об’єднання “Самопоміч”).

Львівські депутати здебільшого дисципліновано відвідують засідання ЛМР. Детальніше про їх роботу за попередні роки можна дізнатися у матеріалах ОПОРИ. 

Ключові політичні гравці регіону протягом останніх років майже не змінилися. Як уже йшлося раніше, очільник ОДА/ОВА від початку повномасштабного вторгнення не змінився. Де-факто керівництво обласної ради також належить представникам пропрезидентської політичної сили на місцях — т.зв. “команді Козицького”. З другої половини 2025 року ходили чутки про можливе “підвищення” Козицького та його переїзд до Києва. В січні 2026 року сам Козицький підтвердив, що такі пропозиції були, але наразі він залишається на своїй посаді.

Водночас Максим Козицький очолює обласний осередок “Слуги народу” та її фракцію в обласній раді, хоча й не є членом партії. За роки роботи в ЛОДА/ЛОВА він не акцентує на своєму партійному представництві, що пояснюється непопулярністю партії ще від останніх місцевих виборів. Для спільної роботи в адміністрації Козицький підбирає людей зі свого близького оточення. 

Заступник Козицького, Юрій Бучко, з березня 2024 року теж став депутатом обласної ради. В.о. голови ЛОР Юрій Холод є депутатом від “Слуги народу” і раніше був заступником голови ЛОДА. Депутатка Олена Василько суміщає виконання депутатських повноважень в обласній раді із посадою директорки департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА. 

Також серед депутатів фракції “Слуга народу” є начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека, колишній начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Павло Ткачук, генеральна директорка ДУ “Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України” Наталія Іванченко. Юрій Доскіч та Роман Фединяк є підприємцями.

У Львівській міській раді ситуація подібна. Міський голова Львова Андрій Садовий формально не є головою Об’єднання “Самопоміч”, однак залишається її обличчям. Після місцевих виборів 2020 року “Самопоміч” має фракцію у складі 17 депутатів і фактично перебуває в опозиції. Голова фракції в міській раді — Вікторія Довжик, яка також є директоркою департаменту фінансової політики Львівської міської ради.

Серед депутатів мерської фракції — керівник Личаківської районної адміністрації Юрій Лукашевський, начальник управління освіти департаменту розвитку Андрій Закалюк, директорка ЛКП “Інститут стратегії культури” Юлія Хомчин, директор ЛКП “Зелене місто”, а раніше — директор ЛКП “Львівсвітло” Олександр Єгоров, колишній радник Андрія Садового Андрій Шевців, заступниця директора з економіки ЛКП “Львівсвітло” Анна Дідух. 

Є серед депутатів від “Самопомочі” і вихідці з бізнес-середовища: голова наглядової ради ринку “Шувар” Роман Федишин, генеральна директорка ТзОВ “Львівська ізоляторна компанія” Оксана Динік і директор Львівської обласної дирекції “Укргазбанк” Олег Василишин. Володимир Лучишин є радіоведучим та виконавчим директором ТРК "Львівська хвиля".

І в обласній, і в міській радах працюють Інна Свистун — директорка департаменту економічного розвитку ЛМР і депутатка ЛОР у складі фракції “Самопомочі”, а також Любомир Зубач — заступник міського голови Львова з містобудування є депутатом обласної ради та член постійної комісії ЛОР з питань розвитку місцевого самоврядування (“Об'єднання Самопоміч”).

У своїй публічній діяльності керівництво обласної адміністрації й міської ради не акцентують на своїй партійній належності. Вона є радше номінальною й активізується у випадках боротьби між різними рівнями влади, зокрема за репутаційні дивіденди чи ресурс для реалізації якогось проєкту — з підтримки ВПО або реабілітації військовослужбовців, залучення нових інвестицій у регіон через представників великого бізнесу у рамках відбудови тощо. Прикладом можна назвати відкриття і розвиток реабілітаційних центрів: на базі комунального підприємства ЛОР “Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи” розвивається клініка протезування та реабілітації Superhumans Center, а в структурі Першого медоб’єднання Львова створений Національний центр реабілітації України НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN).

Іноді ж протистояння Козицького і Садового зчитується як протистояння державної та місцевої влади. Яскравим прикладом є ситуація, коли на початку січня 2026 року графіки вимкнень світла поширили на частину лікарень та весь комунальний електротранспорт. Зважаючи на погодні умови, це створило колапс у місті. Андрій Садовий звинуватив у цьому уряд та повідомив, що звернувся в поліцію для з'ясування обставин. Натомість заступник голови ЛОВА пояснив, що міська влада не подбала про те, щоб ці об’єкти мали статус критичної інфраструктури. Через цей випадок ЛОВА ініціювала перевірку всіх об’єктів критичної інфраструктури області.

Регіональне представництво Львівщини у Верховній Раді дещо змінилося за останні роки. В січні 2023 року повноваження Тараса Козака було достроково припинено за рішенням парламенту у зв’язку з припиненням громадянства України. Ярослав Дубневич з вересня 2023 року відсутній на засіданнях ради, а у жовтні того року його оголосили в розшук за підозрою в кількох злочинах. 

Повноваження трьох народних депутатів припинені у зв'язку зі смертю. Ярослав Рущишин від партії “Голос” загинув унаслідок ДТП 24 липня 2025 року, 30 серпня 2025 року в Львові було вбито Андрія Парубія, а Орест Саламаха від “Слуги народу” загинув у ДТП 25 січня 2026 року.

Із Львівщиною пов’язані такі народні депутати: Наталя Піпа, Михайло Цимбалюк, Тарас Батенко, Галина Васильченко, Михайло Бондар, Софія Федина, Павло Бакунець, Олег Синютка, Ростислав Тістик, Андрій Кіт, Микола Княжицький, Юрій Камельчук, Роман Лозинський, Мар’ян Заблоцький, Євген Петруняк, Святослав Юраш, Остап Шипайло, Володимир В’ятрович, Микола Величкович, Степан Кубів, Андрій Лопушанський. Відсутність бюджетних коштів (субвенції на соцеконом не виділяються з 2022 року) для реалізації проєктів у виборчих округах є однією з причин відсутності діяльності депутатів в округах. Разом з тим, депутати-мажоритарники, які є представниками опозиційних партій, проводять прийом виборців, беруть участь у публічних заходах, особливо тих, які проводять на підтримку армії чи вшанування пам’яті героїв російсько-української війни.

Діяльність партій. Після повномасштабного вторгнення традиційно невелика інституційна спроможність місцевих осередків політичних партій ще більше ослабла. Певне пожвавлення серед місцевих партійців спостерігалося в інформаційному просторі напередодні планових чергових парламентських виборів у жовтні 2023 року і президентських у березні 2024 року, коли тривала дискусія про те, чи можливі вибори в Україні під час воєнного стану. Тоді деякі місцеві депутати та політики цілком серйозно почали підготовчу роботу до можливих виборів, щоб у разі, коли вони відбудуться, не втратити час. Найбільшу активність тоді демонстрували місцеві осередки опозиційних політичних партій: “Європейська Солідарність”, “Голос”, ВО “Батьківщина”, “Українська галицька партія” і “Громадянська позиція”, а також окремі народні депутати від цих партій.

Станом на сьогодні обласний або міський осередки мають партії “Об’єднання ‘Самопоміч’”, “Європейська Солідарність”, “Голос”, ВО “Свобода”, ВО “Батьківщина”, “Українська галицька партія”, “Народний рух України”. Водночас президентська партія “Слуга народу” досі не має власного публічного партійного осередку і жодним чином не нагадує про себе як партію в поточному вимірі. Неактивними також є “Громадянська позиція” і “За майбутнє”. 

Якщо аналізувати соцмережі партій та їхні сайти, то вони найчастіше інформують про передачу допомоги військовим, заміни місцевих депутатів, а також про людські втрати внаслідок російської агресії.

В лютому 2026 Ігорю Кривецькому (один зі спонсорів і член партії ВО “Свобода”) було вручено повістку на допит. За даними медіа, у певних колах він фігурує під прізвиськом “Пупс”, а СБУ перевіряє його через суперечливі висловлювання в інтервʼю журналістці Яніні Соколовій. Зокрема, йдеться про можливе перешкоджання діяльності ЗСУ. Сам бізнесмен називає це такі дії передвиборчої кампанії та зачисткою конкурентів. Між іншим, в лютому 2024 року Ігор Кривецький заснував і очолив БФ “Фонд сім'ї Кривецьких”. 

Політична партія “Варта” (“Всеукраїнський альянс регіональних і територіальних активістів”) представлена сімома депутатами у ЛМР. Її назва співзвучна із назвою ГО “Варта 1”, яка має однойменний сайт та Facebook-групу “Варта-1” із 395,6 тис. учасників, що є найбільшою онлайн спільнотою львів'ян. Член партії та депутат ЛМР Ігор Зінкевич активно веде особисту сторінку у Facebook, де звітує про свою діяльність. 

В кінці 2025 року стартував проєкт “Львів може більше”, співзасновниками якого є Степан Куйбіда та Тарас Хавунка. Степан Куйбіда раніше був директором департаменту економічної політики ЛОДА і першим заступником голови Тернопільської ОВА. Тарас Хавунка є екскерівником аналітично-адвокаційного центру “Львівський регуляторний хаб”. Проєкт має свій YouTube-канал, де співзасновники разом із гостями дискутують про місцеві події.

Медіа. Ґрунтовного дослідження про зміни на медіаринку Львівщини протягом останніх 5 років не проводилося. Раніше такі матеріали журналісти публікували у 2020 (NGL.media) та 2018 роках (Інститут масової інформації). Відповідно, спостереження за роботою місцевих медіа дають можливість лише робити певні припущення. Варто зауважити, що після припинення діяльності USAID, який видавав гранти, зокрема, незалежним медіа, медіаринок регіону не зазнав суттєвих змін.

На мапі рекомендованих медіа від “Детектор медіа” та ІМІ є 9 медіа із Львівщини. Це телеканали “Перший Західний” та “Суспільне Львів”, радіо “Українське радіо.Львів”, інтернет-видання “Сихів.Медіа”, ZAXID.NET, “Твоє місто” та “Дивись.info”, “Суспільне Львів”. Також працює центр журналістських розслідувань NGL.media. 

Телеканал “Перший західний” та радіо “Радіо перше” є комунальними закладами Львівської обласної ради. “Перший Західний” має активний YouTube канал і сacebook-сторінку, публікує не тільки місцеві, а й міжнародні та загальноукраїнські новини, що мають вплив на життя галичан. Щоправда, в опозицію до центральної влади ці медіа не йдуть — можливо, тому, що фінансово залежать від владної вертикалі. Хоча гроші на телеканал надходять з обласного бюджету, на час війни рішення, пов’язані з фінансуванням, ухвалює начальник ОВА. У 2023 році “Детектор медіа” робили детальний аналіз контенту телеканалу.

Медіахаб “Твоє Місто” — це громадське медіа Львова, куди входять портал, дискусійна платформа, онлайн-телебачення, громадська організація з розвитку журналістики “Твоє місто Львів” та продакшн-студія. Керівником медіахабу є Тарас Яценко, а шефредакторкою — Світлана Жаб’юк. Як зазначається на сайті, фінансову підтримку для стабільного розвитку медіахаб отримує від рекламо- і грантодавців. За наявною інформацією, одним з інвесторів медіахабу є львівський бізнесмен Володимир Матківський, бенефіціарний власник ТОВ “Радехівський цукор” (Радехівський цукровий завод). Його також часто згадують як спонсора “Української галицької партії”. За даними “Наші гроші. Львів”, Володимир Матківський є також інвестором сайту “Збруч”. Головним редактором “Збруча” є політолог Орест Друль, який — очільник Головної контрольної комісії УГП.

Дружина мера Львова Андрія Садового, Катерина Кіт-Садова, є власницею медіахолдингу “ТРК Люкс”. До нього входять, крім загальнонаціональних радіостанцій “Радіо Люкс” та “Радіо Максимум”, національний “24 канал”, кілька регіональних радіостанцій, а також портали Zaxid.net та Футбол 24. Протягом останніх років розподіл ресурсів не змінився — Катерина Кіт-Садова володіє майже 77% акцій ПАТ “ТРК Люкс”. Решта належать гендиректору “ТРК Люкс” Роману Андрейку і його дружині Оксані Андрейко.

Раніше медійною противагою ”ТРК Люкс” був медіахолдинг братів Дубневичів, в який входили львівська радіостанція “FM Галичина”, інформаційне видання Galnet та освітня платформа Media House, а ще раніше — “Львівська газета”. В кінці 2021 — на початку 2022 року Дубневичі оголосили про продаж медіахолдингу. Новим власником став львівський медійник Ігор Шумило, якому вже належала ТЗОВ “Телекомпанія ‘Міст’”. У 2022 році видання Galnet припинило свою роботу. 

Медіахолдинг “Вголос/Vgolos” складається з однойменних сайту і радіо. На сайті зазначено, що кінцевим бенефіціаром є Володимир Андрусів (через ТЗОВ “Престайм.ком.юа”), а директором залишається Наталія Струк. За даними “Наших грошей”, ці медіаресурси перебували під впливом членів ВО “Свобода” і вже колишнього депутата ЛОР та ЛМР Григорія Козловського. Флагманом цього медіаресурсу став телеканал “НТА”, який, крім сайту, має Facebook-сторінку, Telegram-канал та Instagram-акаунт. Каналі випускав суспільно-політичні розмовні програми “Говорить Великий Львів” і “Народне ток-шоу” (останнє зараз не виходить). Канал активно використовує YouTube для просування та має вже 1,1 млн підписників. У 2024 році, на думку аналітиків “Детектор медіа”, які аналізували зміст програми “Говорить Великий Львів”, токшоу доволі збалансоване. Відвертих маніпуляцій від гостей або ведучих не помітно, у програмі звучить і критика чинної влади, і конструктивне бачення ситуації від гостей. Водночас серед гостей часто з'являється телеведучий та “експерт широкого профілю” Остап Дроздов. Канал компліментарно ставиться до ВО “Свобода” та “Європейської Солідарності”, представники яких є постійними гостями ефірів.

Національний телеканал “Еспресо” після повномасштабної війни перевіз центральну студію до Львова. На базі регіональної студії “Еспресо-Захід” він цілком перезапустив свою роботу, а також перевіз сюди більшість працівників. Канал активно розвивається на платформі YouTube і в соціальних мережах. Власником левової частки (77,5%) каналу є син колишнього народного депутата і генерального директора гірничодобувної компанії “Ferrexpo” Костянтина Жеваго Іван, а 22% статутного капіталу каналу належать дружині народного депутата від "Європейської Солідарності" Миколи Княжицького Ларисі. Канал критикує міського голову Львова, хоча робить це виважено. Іншим об’єктом постійної критики є Володимир Зеленський і президентська партія “Слуга народу”. У зв’язку з цим частими гостями ефірів “Еспресо” є народні й місцеві депутати від ”Європейської Солідарності”Ж Олег Синютка, Софія Федина, Ірина Гримак, Володимир Марусяк, — а постійним ведучим — Антон Борковський, який з 2021 року є депутатом Львівської міської ради.

Активно розвивається медіахолдинг “Lviv.Media”, засновником і власником якого є родина голови ЛОВА Максима Козицького. Однойменний сайт почав роботу в середині 2021 року. Директором ТОВ “Львів.Медіа” є Любомир Ференс. У кінці 2021 року Нацрада з питань телебачення і радіомовлення видала ліцензії на цифрове мовлення у Львові для ТРО “Телефакт” (Самбір), власником якого є батько голови ЛОВА Зіновій Козицький. Паралельно активно розвивається канал на YouTube, сторінки в Facebook, Telegram, Instagram, TikTok. На цих ресурсах часто з’являються матеріали про роботу ЛОВА і компліментарні статті про Максима Козицького.

Інформаційна агенція “Дивись.info” у середині 2021 року отримала нового власника, яким став депутат Львівської міської ради від “Європейської Солідарності” і власник будівельної компанії “Львівська інвестиційна компанія” Назарій Бербека (90% акцій). 

Колишній редактор сайту “Дивись.info” Олег Довганик сьогодні є власником і головним редактором сайту “Четверта студія”, дуже компліментарного до місцевої “Європейської Солідарності” і гостро критичного до Андрія Садового.

Серед інших медіа області можна назвати інформаційне агентство “Львівський портал” (власницею є Овчаренко Тетяна), інфораційне агентство “Гал-інфо” і радіо "Львівська хвиля" (входять до медіахолдингу Мирослава Хом’яка), сайт "Варіанти", співзасновниками якого є львівські журналісти Ірина Марушкіна й Олександр Ковальчук, “Правда тут” (власники — Олександр Островський і Василь Левицький), “Сихів медіа”. 

Виходять друковані медіа “Експрес”, “Високий замок” та “Ратуша”. Натомість “Львівська пошта” з січня 2024 року виходить лише онлайн.

“Суспільне Львів” є філією Національної суспільної телерадіокомпанії України, до якої входять однойменний телеканал, радіо “Українське радіо Львів” та діджитал-платформи, які мовлять на території Львівської області (раніше — “12 канал” і “ТРК ‘Львів’”).

Важливим для регіонального медіаринку є незалежний антикорупційний центр журналістських розслідувань NGL.media (раніше — “Наші гроші. Львів”). Основним джерелом його фінансування є грантові кошти і читацькі пожертви. Виконавча директорка центру — Наталя Онисько. Журналісти й аналітики NGL.media пишуть про незаконне використання бюджетних грошей, корупцію, резонансні судові справи, фокусуючись переважно на подіях у Львові та області, а також сусідніх областях. Про частину з цих розслідувань ітиметься нижче. 

Lviv Media Forum (LMF) фактично утримує та координує роботу десятків редакцій, у тому числі релокованих.

Блок 4. Політичні конфлікти

Міський голова Львова Андрій Садовий і голова ЛОВА Максим Козицький продовжують координувати дії у тяжкі для Львова моменти. Втім, іноді протистояння між ними переходять у фазу відкритих публічних звинувачень. Прикметно, що в цих комунікаціях майже не фігурує партійна належність мера й очільника ОВА. Основними проблемними питаннями є обсяги фінансування потреб ЗСУ і забезпечення Львова електроенергією. 

Коли йдеться про відрахування з бюджету громад Львівської області на потреби військових, Максим Козицький зауважує, що Львівська громада тут не є передовою і могла б цей відсоток збільшувати. Наприклад, Сокільницька громада спрямувала на безпеку 34,7% свого бюджету, Підберізцівська — 31,1%, Розвадівська — 28%, а Львівська міська громада — 9%. Хоча, беззаперечно, абсолютний показник у Львівської громади тут є найбільшим. 

Навесні 2025 року, під час обговорення змін до Виборчого кодексу, Максим Козицький підтримав ініціативу законодавчо обмежити термін перебування на посаді міського голови, причому “збільшив” кількість можливих каденцій до чотирьох. Очевидно, це був прямий натяк на Андрія Садового, який очолює місто з 2006 року.

На початку січня 2026 року між Козицьким і Садовим виник ще один конфлікт щодо забезпечення енергетикою об'єктів критичної інфраструктури. Одного дня графіки вимкнень світла поширили на частину лікарень та весь комунальний електротранспорт. Зважаючи на погодні умови, це створило колапс у місті. Андрій Садовий звинуватив у цьому уряд та повідомив, що звернувся в поліцію для з'ясування обставин. Натомість Максим Козицький назвав це “популізмом”, а інший представник ЛОВА Андрій Годик пояснив, що міська влада не подбала про те, щоб ці об’єкти мали статус критичної інфраструктури. Через цей випадок ЛОВА ініціювала перевірку всіх об’єктів критичної інфраструктури області.

У 2025 році мала місце чергова спроба зареєструвати петицію щодо відставки мера Львова Андрія Садового, однак у міськраді відмовилися це зробити. Тоді автор петиції, львівський адвокат Андрій Петришин, звернувся до суду (справа №380/4372/25). На початку 2026 року Касаційний адміністративний суд прийняв остаточне рішення, вдруге відмовивши у відкритті провадження за скаргою Львівської міськради.

У 2025 році набрав обертів конфлікт між Львівською міською радою та сусідньою Сокільницькою сільською радою. Раніше Сокільники внесли зміни в генеральний план та запланували звести житло на 50 гектарах землі дуже близько до злітно-посадкової смуги Міжнародного аеропорту “Львів”. Влада міста назвала такі дії найбільшою аферою десятиліття. В січні 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Львівської міської ради до Сокільників у справі Львівського аеропорту. Варто зазначити, що Сокільницька громада є однією з тих, які не входять до асоціації “Львівська агломерація”.

У 2025 році триває інституційна криза ЛОР. Депутати збираються з великими зусиллями, тож засідання проводяться рідко, а кількість прийнятих рішень. У червні 2025 року самі депутати робили заяви про недієздатність ради. Йдеться навіть про можливе дострокове припинення повноважень облради та передання їх ЛОВА. Тоді остання одноосібно зможе розпоряджатися обласним бюджетом, управляти комунальною власністю та приймати всі стратегічні рішення.

Протягом 2025 року тривали судові спори щодо повернення будівлі обласного архіву у власність Львівської обласної ради, яку зареєстрували за ЛОВА. 

За приміщення Порохової вежі триває конфлікт між обласною радою та Спілкою архітекторів.

Корупційні скандали

Протягом останніх років на Львівщині не бракувало корупційних скандалів. З початку 2025 року Національне агентство з питань запобігання корупції зареєструвало в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення, 476 корупційних справ, що мали місце у Львівській області. Як свідчать повідомлення у ЗМІ, це найбільший показник по Україні. 

1. Справа Гринкевичів. У січні 2024 року ДБР повідомило про підозру львівському бізнесмену Ігорю Гринкевичу, його сину та керівникам підконтрольних компаній у створенні та участі у злочинній організації. Йдеться про схему із закупівлями одягу та білизни для ЗСУ. Компанії львівського бізнесмена виграли 23 тендери на постачання Міністерству оборони одягу на понад 1,5 млрд грн, однак не мали своїх потужностей для виконання цих контрактів. У результаті контракти не виконувалися або ж виконувалися зі значним запізненням. У зв’язку з цим, ЛОР та ЛОВА розірвали меморандум із благодійним фондом HOPE.UA, представником якого був Ігор Гринкевич (фонд мав відреставрувати приміщення комунального закладу в Журавному).

У січні 2025 справу Гринкевичів передали до суду, а строк тримання Ігоря Гринкевича під вартою продовжено до 14 лютого 2026 року.

2. Розкрадання благодійної/гуманітарної допомоги. Один із гучних скандалів пов’язаний з Геннадієм Васьківим (ексзаступник мера Львова з фінансово-економічних питань у 2017-2021 роках), якого підозрюють у привласненні благодійних коштів естонського фонду “Слава Україні” на суму близько 18 млн грн, а також ще 772 тис. грн від Європейського інвестиційного банку. Підозрюваний Геннадій Васьків виїхав з України через систему “Шлях” у березні 2024 року та знаходиться в розшуку.

Були також і випадки зникнення гуманітарної допомоги по дорозі до місця призначення. Наприклад, у 2023 році зникли близько 10 тис. тактичних аптечок IFAK загальною вартістю 33,6 млн грн, закуплених і відправлених американськими волонтерами для ЗСУ.

У квітні 2023 року на Львівщині виявили склад гуманітарних товарів невідомого походження. Його як пізніше з'ясували журналісти, використовував Гуманітарний штаб, роботу якого координувала ЛОВА.

3. Виїзд за кордон через систему “Шлях”. Система дозволів для виїзду з України військовозобов’язаних чоловіків була запроваджена для уможливлення роботи волонтерів. Однак пізніше вона виявилася чорною дірою, завдяки якій чоловіки втікали за кордон. Одним із перших найгучніших випадків зловживань став виїзд у березні 2022 року Ігоря Портнова, сина проросійського політика Андрія Портнова. Дозвіл Портнов отримав у ЛОВА завдяки фальшивому листу-проханню від громадської організації. 

Тему виїзду через систему “Шлях” тривалий час досліджували журналісти NGL.media. Вони виявили, що частина організацій, які робили подання для виїзду, пов'язані з колишнім позаштатним радником голови ЛОВА з питань гуманітарної допомоги та волонтерства Олексієм Шевчуком, який з березня 2022 до березня 2023 року очолював координаційний штаб з питань надання гуманітарної допомоги ЛОВА. Також було з'ясовано, що до виїзду через систему “Шлях” майже 200 чоловіків призовного віку, які так і не повернулися в Україну, причетною є близька до родини Максима Козицького особа — Наталія Муха. 

ЛОВА, серед іншого, погоджувала виїзд чоловіків за кордон за листами від вигаданої громадської організації за підписом російського імператора Олександра III. Весь перелік організацій, причетних до втечі чоловіків призовного віку через систему “Шлях”, ЛОВА надала на запит розслідувачів у березні 2024 року.

Також журналісти аналізували, які депутати ЛМР та ЛОР, використовували систему “Шлях”, аби поїхати за кордон на відпочинок із сім'єю. Це депутати ЛМР Назарій Бербека, Юрій Ломага, депутати ЛОР Анатолій Дейнека, Северин Хобзей, Захар Миляник. У лютому 2025 року уряд заборонив використання системи “Шлях” для водіїв гуманітарних вантажів через численні порушення.

До зловживань через систему “Шлях” причетні й інші чиновники. У грудні 2025 року вирок отримав ексдепутат Рудківської міськради Михайло Міхняк, якого визнали винним у незаконному переправленні через державний кордон України чоловіків — він складав і подавав офіційні документи до начальника ЛОВА, щоб чоловіків реєстрували в системі “Шлях” як водіїв громадської організації. Журналісти-розслідувачі припускають, що до його діяльності може бути причетний виконувач обов’язків голови ЛОР Юрій Холод.

Крім того, суд визнав винною у незаконному переправленні чоловіків через державний кордон керівницю благодійного фонду “Світ любові” Ірину Єрмоленко. А директорка львівського дитячого садка Оксана Бура, яка раніше допомогла незаконно виїхати за кордон 9 військовозобов`язаним чоловікам, уклала з прокуратурою угоду про визнання винуватості. 

4. (Не)законний перетин кордону. В Україні продовжують існувати інші нелегальні схеми для виїзду за кордон. Як повідомляють українські прикордонники, найбільше спроб нелегального перетину відбувається на кордоні з Молдовою та Румунією, а на кордоні з Польщею цей показник зовсім невеликий. Разом з тим, прикордонники часто фігурують у справах про перетин кордону осіб, які є підозрюваними — восени 2023 року перетнув кордон Ярослав Дубневич (його звинувачують у розкраданні 93 млн грн “Укрзалізниці”). Восени 2025 року Тімур Міндіч, якого підозрюють в організації корупційної схеми в “Енергоатомі”, виїхав з України за чотири з половиною години до обшуків через пункт пропуску в Грушеві на Львівщині.
5. Ще один скандал з посадовими особами у Львові стосувався відновлення вікон у будинках на вулиці Стрийській, які були пошкоджені внаслідок ракетних ударів 6 липня 2023 року. У межах цього розслідування влітку 2025 року вручено підозри посадовим особам, які у 2023 році координували екстрене відновлення цього об’єкта: керівнику ЛКП “Рембуд” Олегу Поліщуку, заступниці голови Франківської районної адміністрації Ользі Струмеляк та голові Галицької районної адміністрації Галині Гладяк. Їх звинувачують у завищенні вартості матеріалів для відновлення.
6. Розкрадання на фортифікаціях. В жовтні 2025 року Державне бюро розслідувань звинуватило низку посадовців Львівської ОВА у розкраданні коштів держбюджету, передбачених на будівництво фортифікаційних споруд. Такі повноваження ОВА отримали ще в кінці 2023 року: зокрема, ЛОВА була визначена відповідальною за зведення оборонних ліній на Сумщині. Серед підозрюваних у розкраданні — колишній в.о. керівника управління капітального будівництва ЛОВА Роман Дуля і його співмешканка, провідні інспектори відділу технагляду і проєктних робіт Богдан Зубрицький та Геннадій Балашов. ЛОВА всі звинувачення заперечує та наполягає, що належно виконала всі зобов’язання щодо спорудження фортифікаційних об’єктів.
7. Сміттєпереробний завод у Львові мав стати першим в Україні комплексом механіко-біологічного перероблення відходів, але наразі він залишається в центрі публічної перепалки між замовником і виконавцем. Підрядник — польська компанія “Control Process” — не дотрималася строків будівництва, пояснюючи таку затримку повітряними тривогами. Своєю чергою місто звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України через системні порушення польського підрядника та до польського банку з вимогою сплати 3,6 млн євро банківської гарантії. Разом з тим, у жовтні 2025 року поліція відкрила кримінальне провадження через можливі зловживання під час будівництва сміттєпереробного заводу.
8. Серед іншого, були скандали про можливий підкуп львівського військового комісара Андрія Дубового за подарований його синові будинок у Брюховичах (однак суд закрив справу про притягнення його до адміністративної відповідальності); скандал із заступником голови Львівської ЛОВА Іваном Собком, родичі якого скуповували ділянки у Брюховичах (2022); розслідування щодо посадовців обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства “Галсільліс" та його філій на Львівщині за проведення незаконних рубок лісу; неефективне використання коштів і майна у Трускавецькій міській раді (2025).

Влітку 2025 року розгорівся скандал навколо львів'янина Назарія Гусакова, якого підозрюють у непрозорому розпорядженні коштами, які він збирав для лікування тяжкої хвороби — спінальної м’язової атрофії (СМА). З червня 2024 року Назарій Гусаков є учасником міської програми із забезпечення лікарськими засобами пацієнтів зі СМА, тобто місто оплачувало йому необхідні ін’єкції, однак він продовжував збирати на них кошти, ймовірно, використовуючи їх для нелегального виведення через криптогаманець. 

Блок 5. Політично-соціальна активність в регіоні 

Політична активність

Львівщина залишається одним із найбільш політично стабільних регіонів України, де від початку повномасштабного вторгнення голова ЛОД(В)А та міський голова обласного центру залишилися на своїх посадах. Політична активність партій малопомітна. Основні політичні сили Львівщини публічно конкурують передусім в ефективності допомоги фронту, гуманітарних та соціальних ініціативах. Утім, не можна відкидати приховану підготовку до майбутніх виборчих процесів у повоєнний період.

У 2025 році Львівщину не надто часто відвідували керівники всеукраїнських партій. Протягом 2025 року Президент України Володимир Зеленський здійснив на Львівщину лише одну робочу поїздку — 18 березня 2025 року.

24 червня 2025 року Петро Порошенко виступав на засіданні ЛОР із промовою про національну єдність та важливість української мови. У серпні 2025 року Петро Порошенко був присутній на молодіжному форумі у Львові.

У травні 2025 року, на день міста, до Львова завітала Юлія Тимошенко.

Разом з тим, Львів є місцем дипломатичних зустрічей європейських представників, — 10-11 грудня 2025 року у Львові відбулася зустріч міністрів країн Європейського Союзу, під час якої обговорювали прогрес України у євроінтеграції.

В регіоні не зафіксовано публічних замірів електоральних настроїв чи соціологічних досліджень. У вересні 2023 року проводилося дослідження про соціально-політичні погляди мешканців громади: респонденти відзначили, що радше не задоволені роботою місцевої влади. Критикували роботу ЛМР 48%, міського голови — 50%, натомість схвалювали їхню роботу лише третина жителів.

Благодійні фонди. Діяльність благодійних фондів у 2025 році не є настільки активною, як це було у 2022-му. Це загальноукраїнська тенденція через зменшення підтримки з-за кордону та зниження активності громадян України. Про діяльність таких організацій у 2022 та 2023 роках ОПОРА писала в попередніх матеріалах. За даними Державної податкової служби у Львівській області, станом на 1 січня 2026 року зареєстровано 893 волонтери АТО. 

Львівська міська рада підтримує організації, які працюють за пріоритетами діяльності міста в умовах воєнного стану — у 2024 році на це виділили 687 тис. грн Зокрема, було обрано 8 організацій: ЛМГО “Спільнота взаємодопомоги “Оселя”, БО БФ “Карітас-Львів УГКЦ”, БО “Благодійний фонд “Кузик Уляни”, ГО “Лярш-Ковчег”, БО “Центр волонтерства та захисту”, ГО “Родин полеглих Героїв Львівщини”, ГО “Арсенал-Львів”, ГО “ЛОО Всеукраїнської організації інвалідів “Українське товариство сліпих”. 

У 2025 році сума збільшилася до 900 тис. грн і було обрано 9 організацій. На 2026 рік загальна сума фінансової підтримки становить 1 433 289 грн. Вони будуть розподілені між 13 організаціями: ГО “Майстерня мрії”, БО БФ “Карітас-Львів УГКЦ”, ГО “Лярш-Ковчег”, ЛМГО “Спільнота взаємодопомоги “Оселя”, БО “Фонд Горіховий дім”, ГО “ЛОО Всеукраїнської організації інвалідів “Українське товариство сліпих”, ЛОО Українського товариства глухих, БО БФ “Кузик Уляни”, БО “БФ “Християнський центр Анни-Марії”, ГО “Арсенал-Львів”, ГО “Золоті роки”. ЛОО “Союз Чорнобиль України”, БО “Українська освітня платформа”.

На початку повномасштабного вторгнення Пункт гуманітарної допомоги, який створила ЛОВА, був одним з найбільших волонтерських осередків в області. Хоча його позиціонували як ініціативу виконавчої влади, насправді її реалізовували від імені ОВА депутати фракції “Слуга народу” у ЛОР. Наразі при ЛОВА є Координаційний центр, який має окрему сторінку, де можна знайти перелік доступних послуг: психологічна, юридична, гуманітарна допомога, психосоціальна підтримка. Також є інформація про можливості поселення, навчання та перенавчання.

Волонтерською діяльністю займається народний депутат від партії “Слуга народу” Ростислав Тістик, який зосереджується на допомозі 125-й окремій бригаді територіальної оборони. У свої постах він підкреслює взаємодію з головою ЛОВА. Голова Золочівської районної ради Орест Кавецький також займається благодійністю, використовуючи благодійний фонд ”КАВА”, в якому він є співзасновником.

Депутати партії “Варта” в ЛМР (Ігор Зінкевич, Наталія Шелестак, Юрій Мартинюк) сформували власний осередок “Центр волонтерства і захисту”. Він займається гуманітарною допомогою (харчування, медикаменти, одяг тощо). Ці депутати волонтерили ще з 2014 року в громадській організації “Варта” і партії “Громадський рух ‘Народний контроль’”, а у 2022 році переформатували свою діяльність. Ще один депутат від партії “Варта” — Валерій Веремчук — волонтерить разом з “Народною самообороною Львівщини”.

Депутати фракції “Європейська Солідарність” в ЛМР теж об’єднали зусилля. Вони не створювали окремої організації, а працювали на базі міського осередку партії. Крім голови фракції Петра Адамика, волонтерством займаються Назар Бербека, Остап Доскіч (ексдепутат), Володимир Марусяк, Іван Рудницький, Роман Грицевич, Євген Кузик та інші. Народні депутати від партії волонтерять переважно окремо, підтримуючи збори своїх однопартійців (Олег Синютка, Софія Федина) та Фонду Петра Порошенка. До повномасштабної війни партія використовувала організацію “Справа громад”.

Депутат фракції ВО “Свобода” в ЛМР Адріян Гутник допомагає українським військовим — перш за все “свободівцям”, які воюють на фронті. Для цього він кооперується з однопартійцем Русланом Кошулинським, який є військовослужбовцем.

Депутати фракції “Голос” у Львівській обласній та міській радах скоординувалися довкола обласного партійного осередку. Також вони співпрацюють із львівським осередком скаутської організації “Пласт” і холдингом мережі концептуальних авторських ресторанів «!FEST». Серед тих, хто активно долучається до волонтерства, — керівник фракції в обласній раді Ростислав Добош, Захар Миляник, народні депутати Галина Васильченко, Наталія Піпа.

Водночас журналісти виявили факти виїзду під виглядом волонтерської діяльності за кордон через систему “Шлях” у приватних справах. Серед таких псевдоволонтерів є багато публічних осіб, зокрема низка депутатів ЛОР та ЛМР.

На Львівщині працюють десятки організацій та фондів, які допомагають військовим і внутрішньо переміщеним особам. 

Масові заходи у 2024–2025 роках

Публічних заходів після початку повномасштабного вторгнення у Львові стало значно менше, але говорити про їх повну відсутність не доводиться. Це свідчить про активну громадянську позицію мешканців та про відносну безпеку Львова як тилового міста. 

Акції на підтримку військових. Це акції-нагадування про зниклих безвісти та полонених, акції з вимогою встановити чіткі терміни служби, на підтримку законопроєктів щодо збільшення зарплат військових тощо. Акції-нагадування проводять майже щотижня — переважно активісти збираються біля пам'ятника Тарасу Шевченку чи Оперного театру. Вони прагнуть привернути увагу української влади, суспільства і міжнародної спільноти до потреби повернення захисників із полону, їх обміну, нагадування про зниклих безвісти. Організаторами є громадські організації, рухи, родини військових, координаційний штаб з питань полонених. Учасники тримають плакати “Полон вбиває!”, “Не мовчи!”, “Free Azov”. До таких акцій долучаються представники ЛОВА та ЛМР.

Антикорупційні протести. У липні 2025 року у Львові, як і в багатьох інших містах України, відбулися протести проти законопроєкту, який обмежував незалежність Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Ці акції, які ще називають “картонковими протестами”, тривали кілька днів поспіль і врешті змусили владу переглянути законопроєкт. У Львові на акцію вийшло близько 1500 осіб. Як зазначав один з організаторів, учасникам заходу повідомляли про заборону використання забороненої символіки, символіки політичних партій, плакатів та гасел російською мовою.

Біля приміщення ЛОДА та ЛОР у 2023 році відбувалися нечисленні акції “Спочатку дрони, потім стадіони”, учасники яких критикували розподіл бюджетних коштів, зокрема витрати на некритичні потреби під час війни. Результатом стало розпорядження голови ЛОВА про обмеження непершочергових видатків місцевих бюджетів області в умовах воєнного стану. 

В листопаді 2023 року відбулися протести студентів проти викладачки НУ “Львівська політехніка” та мовознавиці Ірини Фаріон на тлі скандалу через її критичні висловлювання щодо російськомовних українських військових. Були й акції на її підтримку. Трохи більше ніж через пів року, 19 липня 2024 року, Ірину Фаріон вбили біля її будинку.

Військово-громадська діяльність. У Львові активно відкриваються рекрутингові центри різних родів військ і бригад у межах загальнодержавної політики із залучення кадрів до лав ЗСУ. На сайті міської ради є інформація про всі рекрутингові центри, розташовані на території міста: їхні адреси, контактні номери телефонів та посилання на заяви-приєднання до лав. Зараз у місті діє 21 центр рекрутингу: 2 Центри рекрутингу української армії та 19 центрів окремих батальйонів, бригад і різних родів військ. 

Хронологічно відкриття рекрутингових центрів відбувалося так:

• в березні 2023 року відкрили рекрутинговий центр бригади Національної гвардії України “Азов” (вул. Пекарська 41);
• центр рекрутингу 3‑ї окремої штурмової бригади ЗСУ відкрився у липні 2023 року (вул. Староєврейська 7а);
• рекрутинговий центр батальйону “Вовки Да Вінчі” відкрився у січні 2024 року (площа Ангелів);
• перший Центр рекрутингу української армії був відкритий у лютому 2024 року (вул. Костя Левицького 67) і став пілотним проєктом Міноборони спільно з ЛМР. Другий центр відкрили у серпні того ж року за адресою пр. Червоної Калини 72а;
• у квітні 2024 року свій рекрутинговий центр відкрила 24-та окрема механізована бригада імені короля Данила (пл. Князя Ярослава Осмомисла 9);
• центр рекрутингу 125-ї бригади тероборони ЗСУ відкрився у вересні 2024 року (вул. Костя Левицького 67);
• рекрутинговий центр 5-ї ОТБр відкрився за адресою просп. В'ячеслава Чорновола 45 у вересні 2024 року;
• центр рекрутингу 80‑ї Десантно-штурмової Галицької бригади відкрили в червні 2025 року у співпраці з ЛМР на площі Ринок 2 (вхід з боку вул. Ставропігійської);
• також у червні 2025 року відкрився центр рекрутингу 93-ї бригади “Холодний Яр” (вул. Генерала Чупринки 38);
• рекрутинговий центр Сил безпілотних систем відкрили у липні 2024 року по вул. К. Левицького 22;
• офіс рекрутингу 454-го окремого піхотного батальйону 141-ї бригади ЗСУ відкрито в жовтні 2024 року (просп. Червоної Калини 72а);
• рекрутинговий центр 67-ї ОМБр відкрили у листопаді 2024 року по вул. С. Бандери 4;
• центр рекрутингу 38-ї окремої бригади морської піхоти також відкритий у листопаді 2024 року (вул. Б. Хмельницького 37);
• у березні 2025 року відкрили рекрутинговий центр Сил територіальної оборони ЗСУ (вул. Кольберга 6);
• рекрутингово-просвітницький центр бригади “Хартія” відкрито у квітні 2025 року (вул. Академіка Гнатюка 17);
• перший в Україні Центр рекрутингу 4‑тої окремої важкої механізованої бригади відкрили у вересні 2025 року за адресою вул. Остапа Нижанківського 26;
• рекрутинговий центр 503 батальйону морської піхоти відкрився у вересні 2025 року по вул. Городоцька 61;
• офіс рекрутингу 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, пр. Червоної Калини 72а;.
• рекрутинговий центр трьох артилерійських підрозділів ЗСУ: 26‑ї окремої артилерійської бригади імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича, 45‑ї окремої артилерійської бригади імені генерала Мирона Тарнавського та 47‑ї окремої артилерійської бригади — відкрили у жовтні 2025 року по вул. Марка Вовчка 21;
• рекрутинговий центр Десантно-Штурмових військ Збройних сил України відкрили в грудні 2025 року (вул. Стрийська 24).

За повідомленням ЛМР, станом на листопад 2025 року два Центри рекрутингу Збройних Сил України у Львові залучили 514 громадян до лав ЗСУ. Водночас установи виконують потужну консультативну функцію: за період роботи вони надали 12 720 консультацій для цивільних і військових. На думку мерії, ці рекрутингові центри мають згодом переформатуватися в центри для ветеранів.

На території області активно розвиваються та діють ветеранські організації. На сайті ЛОВА є перелік всеукраїнських і місцевих громадських організацій, які забезпечують доступ до медико-психологічної й соціальної адаптації ветеранів, надають підтримку в працевлаштуванні, самозайнятості та розвитку ветеранського бізнесу. Однак цей перелік містить як досить сильні організацій, так і не дуже активні. На сайті йдеться про Ветеран Медіа (серед співзасновників якого є ексдепутат ЛМР, військовослужбовець Ігор Шолтис, депутат Тарас Репицький), ГО “Рехаб Львів” (жіночий ветеранський простір), ВГО “Обєднання добровольців” (керівницею якої є Олена Живко, про яку свого часу писало ZAXID.NET), ГО “Метта”.

ЛМР інформує про 4 центри для ветеранів: на вул. Пекарській 41, вул. Генерала Чупринки 85, вул. Виговського 32 та вул. Липинського 11. Ще два (на вул. Сихівській 11 та вул. Друкарській 6) — у процесі створення. Кожен простір має свій окремий напрямок роботи та команду.

Львівський центр надання послуг учасникам бойових дій орієнтований на надання адміністративних послуг, психологічну адаптацію. Директором центру є Андрій Жолоб, ветеран та з жовтня 2025 року — заступник міського голови з питань ветеранів. 

Ветеранський хаб “Стрільниця” відкрили в червні 2025 року. Він є багатофункціональним простором і для реабілітації ветеранів і для національно-патріотичного виховання учнів.

Ветеранський бізнес-хаб спрямований на допомогу ветеранам у пошуку роботи і початку власного бізнесу. 

В кінці 2025 року у Львові відкрили простір “Асоціація підтримки ветеранського бізнесу” на базі ГО “Родини полеглих Героїв Львівщини” — засновників “Ярмарку ветеранського бізнесу” у Львові.

Також у Львові створена мапа ветеранського бізнесу, де можна знайти підприємства, засновані ветеранами та їхніми рідними.

Цей матеріал профінансовано в рамках програми міжнародного розвитку уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, але висловлені в ньому погляди не обов'язково відображають офіційну політику уряду Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії.