Політична мапа Львівської області на 2023 рік

Особливості політичної й соціально-економічної ситуації у Львівській області та Львівській громаді на другому році повномасштабної війни

На другому році повномасштабної російсько-української війни життя у Львівській області та Львівській громаді більш-менш стабілізувалося. Порівняно з першим роком повномасштабної війни багато політичних процесів повернулися до довоєнного укладу, хоч і з урахуванням обставин «нової нормальності». Відновилася регулярна й відкрита робота Львівської обласної та міської рад, на зміну політичному консенсусу повернулись такі-сякі політичні дебати, конфлікти й протистояння. Актуальними залишилися проблеми, зумовлені повномасштабним вторгненням, але переважно вони стали частиною повсякденного порядку денного. Водночас пожвавилася дискусія про першочерговість бюджетних видатків у форматі «стадіони чи дрони» і розподіл податкових надходжень між місцевими й державним бюджетом, зокрема так званого «військового» ПДФО.

Соціально-економічний стан області

Соціально-економічна ситуація в області після початку повномасштабного російського вторгнення

Порівняно з першим роком повномасштабної російсько-української війни соціально-економічна ситуація у Львівській області у 2023 році не зазнала особливих змін. Минулий рік був продовженням тенденцій, спричинених вторгненням у 2022 році. Перебуваючи в глибокому тилу, Львівщина була і залишається логістичним хабом (хоча це суттєво ускладнено з листопада 2023 року, відколи польські фермери блокують кордон з Україною), транзитним регіоном для прибуття та виїзду українців з інших регіонів, місцем перебування великої кількості ВПО і релокованих підприємств, хоча їхні кількісні показники стабілізувалися ще в кінці 2022 року та з цього часу залишаються приблизно на тому ж рівні.

У структурі економіки особливих змін не сталося, але вони відбулися у бюджетному процесі. Обласний бюджет — як і в попередньому році — одноосібно затвердив начальник Львівської обласної військової адміністрації (таку можливість йому дають закони «Про правовий режим воєнного стану» і «Про військово-цивільні адміністрації») без голосування за проєкт бюджету депутатським корпусом, тоді як у Львівській міській раді бюджет як завжди спільно приймали виконавчі органи і депутати.

Бюджет області на 2024 рік зменшився на 40% і становить 6,2 млрд грн, хоча в минулому році було передбачено майже 9 млрд грн. Таке зменшення пояснюють розподілом військового ПДФО на потреби ЗСУ через державний, а не обласний бюджет, зменшенням розміру освітньої субвенції, відсутністю субвенції з державного бюджету на утримання доріг та зменшенням інших державних субвенцій. Водночас основним платником ПДФО залишається бюджетна сфера, а не бізнес, як це було до повномасштабної війни. 

Протягом останніх чотирьох років доходи міського бюджету Львівської громади зростали. Якщо у 2020 році вони становили дещо більше 9 млрд грн, то у 2022 році сягнули вже 13,8 млрд грн. На 2024 рік запланували отримати більш як 15 млрд грн.

Структура надходжень до бюджету протягом останніх років майже не змінюється: близько 80% загального фонду місто отримує за рахунок ПДФО, податку на майно і єдиного податку. Близько 10% надходжень до загального фонду — це офіційні трансферти (переважно освітня субвенція, але й вона зменшується з 2022 року).

За перше півріччя 2023 року деякі статті надходжень були перевиконані. Так, ПДФО виконано на 108% (3,97 млрд грн), податок на прибуток підприємств — на 245% (9,6 млн грн), внутрішні податки на товари та послуги — на 193% (428 млн грн). Зокрема, акцизний податок із виробленого та ввезеного в Україну пального перевиконаний на 41 442% (очікуваний річний прибуток — 435,6 тис. грн, піврічний — 215,6 тис. грн, виконано 89,3 млн). Натомість за перші 9 місяців 2023 року, порівняно з уточненим планом на рік, ПДФО виконано на 100% (6,1 млрд грн), податок на прибуток підприємств — на 236% (10 млн грн). Внутрішні податки на товари та послуги становлять 666 млн грн, з них акциз на пальне — 143 млн грн, а на тютюнові вироби — 339 млн грн.

У 2023 році майже всі громади Львівщини, зокрема й Львівська міська, перевиконали бюджет. Львівська міська рада тричі проводила перерозподіл, завдяки чому збільшила видатки на підтримку ЗСУ (з 500 млн до 1 млрд) і утримання критичної інфраструктури. 

Водночас у 2023 році казначейство значно щвидше проводило розрахунки. «Традиційно під кінець року були певні затримки, але всі платежі були проведені. Це означає, що більшість підрядників отримали кошти за роботи в школах (це переважно облаштування безпечних умов для навчання та укриттів), в лікарнях і поліклініках, на об’єктах критичної інфраструктури й об’єктах, які постраждали внаслідок ракетних ударів тощо», — каже директорка департаменту фінансів Львівської міської ради Вікторія Довжик.

Доходи бюджету Львова на 2024 рік заплановані на рівні близько 15 млрд грн, а в 2023 році вони становили 13,6 млрд грн. Найбільше доходів очікують від ПДФО — майже 8 млрд грн, ще понад 3 млрд грн — від єдиного податку. Крім цього, місто очікує отримати 200 млн грн від бюджету розвитку — продажу майна та землі. Що стосується видатків, то у 2024 році їх заклали на рівні 14,5 млрд грн (у 2023 — 13,7 млрд грн), із яких 13,3 млрд грн — видатки загального фонду та ще понад мільярд — спеціального фонду.

Основні напрямки видатків з обласного та міського бюджетів у 2023 і 2024 роках

Доходи бюджету Львівської області на 2023 рік становили 8,8 млрд грн, а видатки — 9,6 млрд грн. На фінансування закладів освіти передбачили 2,1 млрд грн, що на 6% більше від очікуваного виконання у 2022 році. На програму розвитку освіти з цих коштів скерували 64 млн грн. На фінансування установ соціального захисту пішло 0,8 млрд грн (на 56% більше), з них на програму соціальної підтримки окремих категорій громадян, зокрема внутрішньо переміщених осіб та захисників і захисниць України, — 136 млн грн. На фінансування культури та мистецтва — 0,5 млрд грн (+6%), з них на реалізацію обласних програм — 15 млн грн. На установи фізичної культури та спорту виділили 0,2 млрд грн (збільшили на 44%), з них на реалізацію програм — 71 млн грн. На заклади медицини передбачили 1 млрд грн (порівняно з очікуваним виконанням у 2022 році обсяг видатків на галузь зменшився на 3%).

Всього на реалізацію обласних цільових програм у 2023 році передбачили 2 млрд грн. Ця сума відповідає рівню 2022 року. Також вперше в обласному бюджеті передбачили вилучення коштів до державного бюджету — реверсну дотацію у сумі 252 млн грн.

У бюджеті на 2023 рік передбачили реалізацію 30 обласних цільових програм та 250 заходів на загальну суму понад 3 млрд грн. За підсумками року обласні програми були виконані на 96% — профінансовано 248 заходів на загальну суму 2,9 млрд грн.

Серед усіх цільових програм найбільше фінансування вииділили на галузь охорони здоров’я — більш як 1 млрд грн (левова частка з цих коштів — це цільові державні субвенції). На пріоритетні інфраструктурні проєкти передбачили 416 млн грн, розвиток мережі автомобільних доріг — 390 млн грн, на «Безпечну Львівщину» — 362 млн грн.

Бюджет Львівської області на 2024 рік зменшився на 40% і становить 6,168 млрд гривень. Зменшення обласного бюджету пояснюють такими факторами:

• розподіл військового ПДФО на потреби ЗСУ через державний бюджет, а не через обласний;
• зменшення розміру освітньої субвенції;
• відсутність субвенції з державного бюджету на утримання доріг;
• зменшення інших державних субвенцій для обласного бюджету.

Бюджет на 2024 рік фактично розподіляють між двома основними категоріями: 

• майже 4,4 млрд грн — на обов'язкові видатки (заробітні плати комунальних установ, енергоносії, медикаменти тощо);
• 1,6 млрд грн (лише 26% від загального бюджету) — на програмний ресурс;
• 0,2 млрл грн — на резервний фонд.

На відміну від попереднього року, в обласному бюджеті на 2024 рік передбачено фінансування 25 цільових програм (на 5 менше, ніж торік). До пріоритетів (видатків спричинених війною — таких 41% від всіх програм) входять:

• «Безпечна Львівщина» — 400 млн грн (+ додатково 75% вільного залишку коштів обласного бюджету, що становлять не менше 150 млн грн);
• реалізація стратегічних об'єктів (Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня, Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи) — 120,5 млн грн;
• видатки на медицину — 79,5 млн грн;
• соцпідтримка ветеранів  і захисників — 31,8 млн грн;
• підтримка бізнесу ветеранів, учасників АТО — 17 млн грн;
• «єОселя» для військовослужбовців та ветеранів — 15 млн грн;
• програма підтримки ВПО — 2 млн грн.

В обласному бюджеті видатки, пов'язані з війною, становлять понад 665 млн грн — 41% від загального фінансового ресурсу для програм. У 2023 році ці видатки перевищували 1,2 млрд грн і зростали до кінця року. Найбільше видатків на підтримку української армії спрямовують через програму «Безпечна Львівщина», що становить 400 млн грн.

Бюджет Львівської громади на 2023 рік затвердили на рівні 13,6 млрд грн доходів (доходи загального фонду — 13 331 384 500 грн, спеціального фонду — 315 907 900 грн, у тому числі бюджету розвитку — 140 000 000 грн) і 13,7 млрд грн видатків (видатки загального фонду — 12 754 128 700 грн, спеціального фонду — 955 161 700 грн). Бюджет розвитку Львівської міської територіальної громади на 2023 рік становитиме 1,8 млрд грн. 

Основним джерелом доходу Львова є податки на доходи фізичних осіб.

Через повномасштабну війну у Львівській громаді в 2023 році тимчасово призупинили дію деяких програм, а в пріоритеті було фінансування ключових сфер:

• освіта — 4,82 млрд грн (на освітні програми передбачили 14,2 млн грн);
• ЖКГ — 1,39 млрд грн (із них 990,7 млн грн підуть на реалізацію програм, зокрема 700 млн грн — на програму теплопостачання. Це найбільша сума за останні роки, і її передбачили тому, що тарифи на комунальні послуги для львів’ян залишаються незмінними до кінця опалювального сезону 2022/2023);
• територіальна оборона — 500 млн грн;
• сфера культури — 450,9 млн грн (18,1 млн грн — на культурні програми)
• соціальний захист — 378,1 млн грн (майже 105 млн грн скерують на профільні програми підтримки населення)
• охорона здоров’я — 328,1 млн грн (із них на медичні програми підуть 60,8 млн грн).

Бюджет Львівської громади на 2024 рік затверджений у розмірі понад 15,3 млрд грн. Найбільше доходів очікують від ПДФО — майже 8 млрд грн, ще понад 3 млрд грн — від єдиного податку. Крім цього, місто очікує отримати 200 млн грн доходів від бюджету розвитку — продажу майна і землі. Детальніше з динамікою бюджетного процесу в Львівській громаді у 2021–2024 роках можна ознайомитися в нашому дослідженні «Яким буде бюджет Львівської громади у 2024 році».

Видатки у 2024 році заклали на рівні 14,5 млрд грн, із яких 13,3 млрд грн — видатки загального фонду та ще понад 1 млрд — спеціального фонду. Найбільше видатків передбачено на освіту — 4,4 млрд грн. На житлово-комунальне господарство і транспорт — понад 3 млрд грн (сюди не входять ремонти та реконструкції). Третьою за видатками — 1 млрд грн — є «Програма спротиву», що передбачає допомогу військовим та їхнім родинам. На медицину в 2024 році витратять 851,4 млн грн (ідеться про оплату комунальних послуг у медзакладах та виконання міських програм). На культуру і спорт заклали 522,4 млн грн, резервний фонд (ліквідація наслідків атак ворога) — 350 млн грн.

Бюджет розвитку Львова у 2024 році становитиме 1,7 млрд грн. Саме у бюджеті розвитку закладають кошти на всі реконструкції та ремонти у місті. Його розподіл сесія має затвердити окремо, але попередньо понад мільярд із бюджету розвитку — це гарантійні внески та погашення кредитів, ще 500 млн — видатки за розподілом, за які мають доробити вже розпочаті інвестиційні проєкти, зокрема медичні та інфраструктурні.

«Сподіваємось, що матимемо перевиконання бюджету, або скорочуватимемо видатки. Доходи у нас зменшились, і видатки ми розписали під доходи. У першу чергу записали мільярд на підтримку армії. Основна частина витрат — це зарплати і комунальні платежі. З міського бюджету отримують зарплату понад 35 тис. людей: це школи, садочки, спортивні секції, бібліотеки, центри дозвілля дітей, установи соцзахисту,  театри,  комунальні установи тощо. З 1 січня підніметься мінімальна заробітна плата, а для соціально-культурної сфери це важливий показник. Буде також індексація, яку не виплачували в 2022 році, тобто на 18-20% зростуть витрати на оплату праці. Також щороку маємо великі витрати на компенсацію перевізникам коштів за перевезення пільгових категорій. Інша велика стаття видатків — благоустрій. Я вважаю, що дуже некоректно, коли всі витрати на благоустрій подають як “вони витратили на бруківку”. Утримання кладовищ — це теж благоустрій. Майданчики, які ми готували для модульних містечок для ВПО, розчищали, брукували — це теж благоустрій. Кошти на освітлення вулиць — це теж код “благоустрій”, а освітлення — це безпека людей. Ями, провалля, безпека дорожнього руху — це теж “благоустрій”, але також і безпека. Зрозуміло, що не варто розпочинати нові об’єкти, але ремонтувати аварійні та завершувати вже розпочаті потрібно», — пояснює керівниця департаменту фінансів Львівської міської ради Вікторія Довжик.

Становище критичної та цивільної інфраструктури внаслідок російських обстрілів 

З 1 січня 2023 року до 5 травня 2024 року сигнал повітряної тривоги на Львівщині пролунав 267 разів. За цим показником регіон є одним із найспокійніших в Україні разом з Закарпатською (250), Івано-Франківською (262), Волинською (271), Чернівецькою (284), Рівненською (295) і Тернопільською (300) областями. Найдовша повітряна тривога у Львівській області тривала 4 години 18 хвилин. У 2023–2024 роках внаслідок ракетних ударів у Львові зазнали ушкоджень 101 будинок, 7 шкіл і 4 заклади дошкільної освіти. За цей же період у ЗМІ було 40 повідомлень про вибухи.

У минулому й поточному роках Львівська область продовжувала зазнавати ракетних та безпілотних обстрілів. Основна відмінність полягає в тому, що якщо у 2022 році основним об’єктом ракетного терору була енергетична інфраструктура регіону, то у минулому та поточному році — інша критична й цивільна інфраструктура. Загалом з січня 2023 року Львівська область зазнавала обстрілів близько 30 разів. Найчастіше ціллю обстрілів був Львів, а також місцевості у Стрийському (5 разів), Львівському (4 рази), Дрогобицькому (4 рази), Золочівському (3 рази), Яворівському (3 рази) районах. Було запущено майже 200 ракет та безпілотників, із яких близько 150 було збито, а близько 50 завдали ураження. Внаслідок цього 14 людей загинуло і 83 зазнали поранень.

Серед обстрілів у 2023 році варто згадати 6 липня, коли відбулася найбільша атака на цивільну інфраструктуру області від початку повномасштабного вторгнення, в результаті чого було зруйновано будинок у Львові на вул. Стрийській та пошкоджено ще 34 будівлі. Тоді загинуло 10 людей, а ще 45 отримали поранення. 9 березня 2023 року російська ракета вцілила по приватному житловому секторі у селі Велика Вільшаниця на Золочівщині, загинуло 5 людей. Обстріл 15 серпня пошкодив 40 будинків та дитячий садок на вул. Патона, 19 вересня було зруйновано складські приміщення благодійної організації «Карітас» і заводу вікон «Факро» на вул. Городоцькій. 20 червня сталося влучання в будівлю критичної інфраструктури на вулиці Вітовського. 29 грудня були пошкоджені житлові будинки у мікрорайоні Сихів та будівля школи «Оріяна». 1 січня 2024 року було зруйновано музей головнокомандувача УПА Романа Шухевича у Білогорщі, 15 лютого сталося влучання в об’єкти критичної інфраструктури та житлові будинки на вул. Науковій у Львові. 24, 29 та 31 березня відбувався масовий обстріл критичної інфраструктури у Стрийському районі та газового сховища «Нафтогазу». Як наслідок, одна людина загинула.

У Львівській області в 2023 році не було особливих проблем з об’єктами критичної інфраструктури, як, зрештою, й у 2022-му. Основне пояснення — розташування регіону у глибокому тилу. На Львівщині немає зруйнованих мостів і вузлових комунікацій, залізничної й дорожної інфраструктури. Також немає проблем із газо-, водо- і електропостачання для споживачів. Структурних негативних змін у сфері довкілля також не спостерігається.

Єдиною серйозною проблемою була ситуація з енергетичною інфраструктурою у 2022 році, але протягом 2023 року ситуація не була критичною. На початку 2023-го на території Львівської громади відбувалися планові відключення електроенергії згідно з графіками, проте до кінця року відключень уже не було. Вже навесні 2024 року ця проблема знову може актуалізуватися, враховуючи цілеспрямовану стратегію Росії з руйнування енергетичної структури. Через це не виключені блекаути і віялові відключення електроенергії за графіком.

З 2022 року на бюджети громади покладено компенсацію різниці в тарифах для теплопостачальних підприємств. У 2021 році був підписаний меморандум, яким задекларовано непідняття тарифів на теплопостачання. Так виникає різниця між економічно обґрунтованим і реальним тарифом, і цю різницю повинні відшкодовувати місцеві ради. Для того, щоб місцевим громадам було не так складно, у їхні бюджети передали додаткові 4% від ПДФО. Тобто, згідно з Податковим кодексом, у місцеві бюджети мало йти 60% ПДФО, а з 2022 року надходить вже 64%. Однак у 2022 році з цих 4% міський бюджет отримав 473 млн грн, а витратив на теплопостачальні підприємства орієнтовно 770 млн грн. У 2023 році на підтримку теплопостачальних підприємств витрачено 1 014,5 млрд грн, а з додаткових 4% ПДФО бюджет отримав лише 500 млн грн. 

Натомість для забезпечення безперебійного централізованого водопостачання і водовідведення в громаді у 2024 році з місцевого бюджету планують витратити 83,0 млн грн. 

Як бачимо, Львів витрачає на забезпечення комунальних послуг удвічі більше, ніж отримує. На наступний рік надходження від додаткових відсотків становитимуть орієнтовно 440 млн, а витрат в бюджеті закладено 873,8 млн. Поки що, за даними департаменту житлового господарства, реальні потреби сягають 1,2 млрд грн: ціни зростають, підприємства гасять борги за газ за попередні періоди, а витрати на забезпечення поточної діяльності ростуть.

Локальні, національні та міжнародні програми для відновлення зруйнованої інфраструктури

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.07.2023 №3661, діє Програма ліквідації наслідків надзвичайної ситуації внаслідок ракетних ударів по будинках міста Львова. На різні види робіт з резервного фонду спрямували 232 млн грн, зокрема на ліквідацію наслідків ракетних ударів (особливо на вулицях Стрийська і Патона) — понад 88 млн грн. На 2024 рік для оперативного реагування на виклики, пов’язані зі збройною агресією, резервний фонд міського бюджету запланований у сумі 350 млн грн.

Також місту допомагали приватні благодійники і міжнародні партнери. Наприклад, фонди допомагали встановлювати нові вікна в будинках на вулицях Стрийська і Патона, але їх дахи місто відновлювало власним коштом. Ремонтні роботи в цих будинках ще не завершені. 

Крім житлових будинків, також постраждали освітні заклади. Місто надавало соціальну допомогу мешканцям на заміну вікон і дверей, а також людям, у яких були повністю знищені квартири, — це ще близько 25 млн грн.

За кошти благодійної організації The Howard G. Buffett Foundation станом на 1 лютого 2024 року було завезено 343 вікна (з них встановлено 301 — за адресами вул. Хоткевича 28, 40, 42, 44, 54, 56, 58, 60, Чукаріна 1б.). Також Львів отримав допомогу від ради міста Варшава в сумі 160 тис. злотих на відновлення комплексу будинків на вулиці Стрийській.

Львівська міська рада у 2023 році достроково закрила 4 кредити, оскільки бюджет перевиконувався. Місцева рада купувала військові облігації, і коли ці кошти повернулися, їх спрямували на три статті видатків: військові, критичну інфраструктуру і погашення зобов’язань. Керівництво ради активно залучало кредитні кошти і має намір робити це надалі. Нові інвестиційні проєкти ЄБРР, Європейського інвестиційного банку тощо займають певний час, тож якщо місто хоче будувати дороги й трамвайні лінії після війни, формальну частину потрібно починати зараз. Усі кредити погоджує Міністерство фінансів України.

Міжнародна технічна допомога на проєкти у Львівській області надходить переважно з Європейського Союзу через програму «Польща-Білорусь-Україна», а також від ЄБРР та уряду Канади на загальну суму близько 86 млн доларів. З-поміж 36 проєктів, які реалізуються з 2014 року, станом на кінець 2022 року 19 завершено. Ще 15 проєктів було завершено до кінця 2023 року, а два останні мають бути завершені у 2024 році — супровід урядових реформ і розвиток молочного бізнесу в Україні. Це переважно “м’яка” підтримка (тренінги, навчання, менторство), а не пряме фінансове й матеріально-технічне забезпечення. Невеликі суми, близько 3-5 тис. доларів, надходили на купівлю устаткування, але, схоже, цього не достатньо для підтримки бізнесу чи позитивних змін у структурі економіки регіону. 

Міжнародна підтримка ВПО, на відміну від 2022 року, суттєво знизилася. Фінансова і гуманітарна допомога надходить, але в суттєво менших об’ємах. Підтримка медичної галузі залишається приблизно на рівні 2022 року.

Також досі працює кредитна програма від ЄС. Уряд бере позику в європейських партнерів, і територіальні громади використовують ці кошти на безвідсотковій основі для будівництва і ремонту об’єктів соціальної інфраструктури — наприклад, шкіл у Брюховичах, Зимній Воді, Суховолі, Солонківській громаді. Громади не повинні повертати кошти державі, а уряд повертає ЄС відсотки з державного бюджету.

Крім того, реалізовується обласна програма капітальної розбудови ЦНАПів і покращення їх матеріально-технічного забезпечення (запровадження електронної черги, друку паспортів і водійських посвідчень).

Залучення нових інвестицій і співпраця влади з бізнесом та сприяння релокації 

Зовнішні інвестори часто цікавиться активами у Львівській області ще з передвоєнних років. У 2023 році інтерес не знизився, але реальних інвестицій немає через безпекові ризики. Натомість внутрішні інвестори продовжують скуповувати ліквідні чи середньоліквідні інвестиції у вигляді браунфілдів.

Західні області не втратили свого бізнес-середовища. Якщо торік у період блекаутів підприємці, не маючи змоги виконувати контракти, хвилювалися, що іноземні партнери не продовжуватимуть договори, то у 2023 році все вирівнялося. Нині ж основна проблема — суттєвий брак кадрів, перш за все чоловіків призовного віку, які не хочуть влаштовуватися на роботу офіційн.

Львівська обласна державна адміністрація відкрила конкурс на ваучерну підтримку для учасників АТО/ООС і ветеранів війни з РФ, які є суб’єктами мікро-, малого та середнього підприємництва. Обсяги підтримки:

• не більше 60 тис. грн — на консалтингові та маркетингові ваучери;
• не більше 100 тис. грн — на ваучери для сертифікації продукції;
• не більше 100 тис. грн — на ваучери на участь у закордонних виставково-ярмаркових заходах, в т. ч. кластери.

Частка власних витрат суб'єктів господарювання на надання таких послуг повинна становити не менше 30% суми від загальних витрат.

Львівська міська рада реалізовує Програму ваучерної підтримки бізнесу, у рамках якої на постійній основі надається ваучер на релокацію. Його упродовж 2023 року отримали 17 підприємств на суму 2,8 млн грн. По ваучерах, які надала Львівська міська рада видно, що бізнес перелаштовується. Загалом було видано 20 компенсаційних ваучерів СПД на суму 5,3 млн грн. Також виділено з резервного фонду 123,7 млн грн  на відновлення пошкоджених об’єктів внаслідок ракетних ударів (в тому числі 27,4 млн грн видано матеріальної допомоги постраждалим).

Директорка департаменту фінансової політики ЛМР Вікторія Довжик каже: “Насправді є фантастичні релоковані підприємства, які в нас взяли ці ваучери. Чи це магазин квітів, чи швейне виробництво, – кожен такий проєкт тішить. Люди приїхали сюди, перетягли своє обладнання. У нас утворився новий меблевий кластер. І хоч ми їм видали невеличкий ваучер – 18 тис грн на виставку у Нью-Йорку, і раді, що хоч чимось були корисні. Але найбільше, мабуть, тішить, що у нас є закриті ваучери, про які ми не можемо багато говорити. Є підприємці, які перелаштовують виробництво під такі потрібні зараз державі товари і вони отримують фінансову підтримку від міста. Ми уже знаємо, що вони передали свої товари тим, хто їх потребує, і отримали фінансування від міста.” 

До порівняння, якщо говорити про товари подвійного призначення, ваучер може бути 300 тис грн, а на виготовлення стратегічно-важливих товарів — до 1 млн грн, на відновлення (для підприємств, які постраждали внаслідок ворожих атак) – до 2 млн грн. Загалом на програму ваучерної підтримки у 2023 році з бюджету спрямовано 46,4 млн грн. І на 2024 рік запланували 50 млн.

У липні 2023 розроблено концепцію проєкту та створено новий муніципальний індустріальний парк «Сигнівка». Проєкт передбачає будівництво понад 150 тис. кв. м виробничих площ на території площею 30 га протягом 10 років, а також створення громадського центру з науково-технологічним центром та бізнес-інкубатором, який надаватиме у безкоштовну оренду площі для починаючих підприємців. 12 жовтня Львівська міська рада уклала із керуючою компанією – ТОВ «Формація Сигнівка» (Альтерра груп) договір про створення індустріального парку, а 21 грудня було розпочате будівництво першої черги, яке завершиться у першому кварталі 2025 року. Загальна вартість проєкту – понад 5 млрд грн.

Упродовж 2023 року Львівська міська рада спільно з Програмою розвитку ООН та Норвезькою радою у справах біженців стала співорганізатором 2 грантових програм для релокованих підприємств. У співпраці з Програмою розвитку ООН було надано 20 грантів по 4 000 доларів для релокованих підприємств Львівської області, також 58 грантів орієнтовно по 6 000 доларів було надано для релокованих підприємств міста Львова у рамках співпраці з Норвезькою радою у справах біженців.

У 2023 році Львівська обласна військова адміністрація не продовжувала фінансування мікропроєктів для бізнесу. Були ваучери для бізнесу – маркетинг, сертифікація. Загалом у межах 35 млн грн.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 29.11.2018 року №4252 «Про затвердження Положення про ваучерну підтримку суб’єктів малого та середнього підприємництва» у 2023 році було видано: 492 ваучери на суму 46,4 млн грн.

Державна допомога з процесом релокації бізнесу, ймовірно, не є достатньою. Уся подальша робота з бізнесом на місцях залишалась за обласною владою і місцевим самоврядуванням. Держава запустила інструменти електронної роботи, але виглядає сумнівним чи це все, що могло зробити міністерство.

Уряд і міністерство економіки мають виконувати функції стимулювання ниток регуляції, коли вони стимулюють розвиток економіки через вливання коштів і цільових та системних програм. На локальному рівні вони роблять це максимально правильно, проте з довготермінового погляду є сумніви. У цьому немає ознак системної регуляторної політики, наприклад, тарифні та митні стимули, податкові канікули, зниження податкового навантаження, підключення до електроенергії за пільговими цінами тощо.

Працює програма адресної компенсації бізнесу коштів за руйнування будівель та знищення майна в результаті ракетних обстрілів. Існують державні програми для компенсації коштів за збитки від війни, проте Львівщина як тиловий регіон з погляду посадовця уряду навряд чи може претендувати на таку державну підтримку, бо є регіони, які цієї допомоги потребує значно більше. Програма «Є-Оселя», яка дає змогу придбання житла за пільговими умовами. Це дозволяє закривати потреби активних, рішучих, мотивованих осіб, тоді як залишається чимала група соціально вразливих верств, проблеми яких залишаються не вирішеними.

Галузевих розвиткових видатків від держави практично немає. Є кошти, які НСЗУ дає медичним закладам, які їх самостійно реінвестують на власний розвиток, проте таких програм як ДФРР чи Програма соціально-економічного розвитку – таких програм немає. 

Зміни в структурі населення області, міграційні процеси і програми підтримки ВПО

Станом на 24 травня 2023 року за даними Міжнародної організації з міграції у Львівській області було зареєстровано 273 тисяч осіб (5,4% від загальної кількості ВПО в Україні). Загалом на кінець 2023 року на Львівщині проживало приблизно 700 тисяч внутрішньопереміщених осіб. З них подали на реєстрацію і отримують допомогу 230 тис. осіб, хоча держава не дає жодних коштів на їхнє утримання. За словами голова консультативно-координаційних центрів для ВПО Львівщини Галина Бордун 360 тис. осіб отримали допомогу на Львівщині у 2023 році, яка є офіційною допомогою міжнародних партнерів OCHA (Управління ООН з координації гуманітарних справ).

Станом за перший квартал 2024 року 1338 внутрішньопереміщених осіб скористались послугами Центру зайнятості. З-поміж них 65% є економічно активні, 35% - не працюють. 60% мами з дітьми, 20% - пенсіонери та особи, які потребують догляду, 20% - чоловіки та складна соціальна група. 

Крім цього у 2023 році у Львівській області було облаштовано 56 місць тимчасового проживання для поселення ВПО. Фінансування відбувалося за рахунок міжнародних партнерів. Станом на початок 2024 року в області було 430 вільних місць. Найбільше переселенців проживає в Стрийському, Червоноградському, Львівському, Самбірському районах. 4 600 переселенців, що проживають у місцях тимчасового проживання, потребують допомоги.

Водночас якщо поглянути на статистику, яку подає «Аналітичний портал Львівщини», то у період 2022-2024 роки в області було підготовлено 278 приміщень для поселення ВПО, в яких було облаштовано 9 417 місць. Ще 22 710 місць, які було віднайдено, потребують ремонту. Усі вони облаштовувались за фінансової підтримки міжнародної допомоги, а саме 16 фондів, зокрема, Агенція ООН у справах біженців (UNHCR, 34 об’єкти і 2 071 місце), People in need (14 об’єктів і 1 936 місць), Норвезька рада у справах біженців (NRC, 12 об‘єктів і 1 581 місце), Червоний Хрест (11 об’єкти і 644 місця), GIZ (7 об’єктів і 727 місць), Малопольське воєводство (7 об’єктів і 1 116 місць), Solidarites International (7 об’єктів і 757 місць) тощо. У розрізі районів місця для ВПО розподілені наступним чином: Дрогобицький (2,2 тис. місць), Стрийський (2,1 тис.), Львівський (1 736), Червоноградський (1 169), Самбірський (1 162), Яворівський (625) і Золочівський (493) райони.

Ремонтувались гуртожитки на території усієї Львівської області, найбільш інтенсивним періодом таких робіт був з травня 2022 року до середини 2023 років. Держава зараз безкоштовно передає територіальним громадам відомчі приміщення для проживання ВПО, які необхідно відремонтувати за кошти місцевих бюджетів. Звичайно не кожна територіальна громада спроможна це зробити, особливо після скорочення податкових надходжень ПДФО, а також це займає достатньо багато часу, часом кілька років. 

Станом на 1 січня 2024 року кількість офіційно зареєстрованих ВПО у Львівській громаді становила 103,4 тис. осіб, тоді як 1 січня 2023 – 109 тис. осіб. Це приблизно 13% від загальної чисельності населення громади, яка за оперативними даними станом на 1 січня становить 795 тис. мешканців (минулого року була 783 тис. осіб). На один рік на утримання одного переселенця, який проживає в міському шелтері, а загалом це приблизно 2 тисячі осіб, у бюджеті міста закладено орієнтовано 11 тис. грн. Згідно з Програмою облаштування та функціонування приміщень для тимчасового проживання ВПО у Львівській міській територіальній громаді у бюджеті на 2023 рік передбачено 22,5 мільйона гривень. 70% суми йде на оплату комунальних послуг.

Відповідно до Програми соціального захисту  внутрішньо переміщених осіб, яка затверджена ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 № 779, у 2023 році 84 особам з-поміж ВПО надано одноразову матеріальну допомогу на суму 130 тис. грн. У 2024 році на виплату матеріальних допомог 80 особам з-поміж ВПО передбачено 130 тис. грн (розмір допомоги складає від 1 тис. грн до 2 тис. грн). Дія Програми поширюється на внутрішньо переміщених осіб, зокрема інвалідів (у тому числі дітей-інвалідів); матерів/батьків (опікунів), які мають на утриманні троє і більше малолітніх дітей до 18 років; осіб працездатного віку, які не працюють та не мають можливості отримувати доходи у зв’язку з тривалою хворобою (за останні 12 місяців із загальною кількістю днів непрацездатності понад 60 днів).

На виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, за рахунок коштів субвенції з державного бюджету у 2023 році профінансовано 114 млн грн.

У 2023 році в рамках проєкту «Підтримка ЄС» у забезпеченні житлом внутрішньо переміщених осіб на території Львівської громади був укладений грантовий договір в сумі 19,5 млн євро (перший транш, який надійшов у 2023 році склав 400,13 тис. євро). Крім цього, надійшла благодійна допомога від рад міст Варшави в сумі 431,4 тис. євро, Гданська та Вроцлава – по 1 млн злотих, які передані комунальному некомерційному підприємству «Львівське територіально медичне об’єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» для реалізації проєкту «Національного реабілітаційного центру «Незламні».

Статистика про міграційну ситуацію у Львівській області у 2023 у відкритому доступі відсутня. Через це говорити про числові показники міграції і динаміку міграційних процесів у регіоні не має можливості.

Натомість можна говорити про певні міграційні тенденції, які спостерігаються органами влади на місцях. Вони стверджують, що з кінця 2022 і початку 2023 року ситуація на Львівщині стабілізувалась і з цього часу залишається у межах норми «нової нормальності». Тобто в області зберігається більш-менш однакова кількість офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб, але процес транзитної міграції за кордон і у зворотному напрямку стабільно залишаються. Хоча він залишається, проте його інтенсивність є суттєво меншою, а ніж була у 2022 році.

Складною залишається демографічна ситуація, де негативна динаміка народжуваності зберігається від часу повномасштабного вторгнення. У Львові у 2022 році народилось 17 690 немовлят, хоч ще два роки тому народжуваність становила майже 21 тисячу. За даними управління охорони здоров’я Львівської міської ради, за дев’ять місяців 2023 року у пологових, які розташовані на території Львова, а це пологові ТМО 1, ТМО 3, Львівський обласний перинатальний центр та пологовий Львівської обласної клінічної лікарні, прийняли 7 352 пологів і народилось 7 445 діток. Загалом у Львівській області прийняли 12 224 пологів і народилось 12 332 дітей.

Рівень безробіття, середній дохід громадян та ціни на споживчі товари

У 2023 році роботодавці поінформували Львівську обласну службу зайнятості про наявність 33,9 тис. вакансій (2022 – 29 тис.). Послугами обласної служби зайнятості скористалися 23,9 тис. безробітних громадян (2022 – 41,6 тис.). З початку року зареєстровано 18,7 тис. безробітних (зменшення на 35%, або 10,1 тис. осіб). Станом на 1 січня 2024 року послуги отримували 2,9 тис. осіб, котрі мали статус безробітного, що на 43% менше, ніж на відповідну дату 2023 року.

Чисельність зареєстрованих безробітних, котрі станом на 1 лютого 2024 року користувалися послугами Львівського обласного центру зайнятості з метою працевлаштування, становила 4 274 особи, з них 2 100 отримували допомогу з безробіття. При цьому на Львівщині 1,2 млн осіб економічно активного населення.

У січні 2024 року через Львівську обласну службу зайнятості знайшли роботу 1 052 особи, у тому числі 740 безробітних. Більшість клієнтів служби зайнятості влаштувалася на підприємства сфери торгівлі (25,1%), переробної галузі (22,2%) та заклади освіти (12,8%).

За забезпечення 53 безробітних новими робочими місцями та працевлаштування 36 безробітних з числа соціально вразливих верств населення працедавці отримають компенсацію у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або їм буде відшкодована частина заробітної плати. Ще 15 суб’єктам господарювання упродовж трьох місяців компенсуватимуться витрати у розмірі мінімальної заробітної плати за працевлаштування у період воєнного стану 17 вимушено переміщених осіб.

База вакансій у перші дні лютого поточного року складалася із 8 921 пропозиції працевлаштування. З них 57,8% складали вільні місця праці для представників робітничих професій, 31,4% % – для службовців, 10,8% для тих, хто не має професії та спеціальної підготовки.

Хоча офіційний показник безробіття становить близько 4%, проте реальний приблизно 8%. Рівень безробіття може корелюватись з чорною економікою. Це приблизна кількість людей, яких можна ідентифікувати в економіці за залишковим принципом, - повідомили ОПОРІ в Львівській ОВА. 

Станом на 1 січня 2024 року професії, за якими кількість вакансій на ринку є найбільшою у Львівській області не змінюється вже багато років поспіль: швачка, водій транспортного засобу, кухар, продавець продовольчих товарів, підсобний робітник, касир торгового залу, двірник, вантажник, офіціант, слюсар, електрогазозварник, пекар, фармацевт, бухгалтер, маляр.

Середній розмір заробітної плати, зазначений у вакансіях, становив 13 525 грн, що на 529 грн більше, аніж було минулого року. Але не так за рахунок реального сектору економіки, як завдяки зарплатам у державному секторі та місцевому самоврядуванні (зарплати посадовців, вчителів тощо).

Щодо рівня безробіття у Львівській громаді, то станом на 1 січня 2024 року кількість осіб, які звернулися з питань працевлаштування становила 8,5 тис. осіб, з 788,9 тис. осіб. Частка працездатного населення у Львівській громаді становить близько 40%, яке практично не змінилося за останній рік. За інженерними і робітничими спеціальностями відчувається нестача фахівців, а також водіїв. Міська рада планує залучати водіїв-жінок, зокрема на громадський транспорт – не лише на трамваї-тролейбуси, а й також на автобуси.

У Львівській міській раді підкреслюють, що є серйозна проблема нестачі кадрів через посилення мобілізації. “Це як ризик того, що кадрів може не бути, так і ризик того, що кадри підуть у тінь, адже такі заяви на рівні держави до цього стимулюють”, - зазначила директорка департаменту фінансів ЛМР Вікторія Довжик.

Споживчі ціни у Львівській області у січні 2024 року порівняно з груднем 2023 року підвищилися на 0,7% (в Україні – на 0,4%). Порівняно з груднем 2023 року ціни на продукти харчування та безалкогольні напої підвищилися на 1,6%. Овочі подорожчали на 16,6%, фрукти — на 4,2%, м’ясо яловичини – на 4,1%, молоко – на 3,6%, масло вершкове – на 3,9%, кисломолочна продукція – на 2,5%, маргарин – на 1,7%, риба морожена – на 1,1%, хліб – на 0,2%, на алкогольні напої та тютюнові вироби — на 0,9%, зокрема алкогольні напої подорожчали на 1,3%, тютюнові вироби – на 0,5%. Автомобілі подорожчали на 1%. Вартість транспортних послуг збільшилася на 2,0%, зокрема проїзд у міському транспорті подорожчав на 8,0%, у міжміському поїзді – на 3,6%, у міжміському автобусі – на 3,3%. Вартість послуг дошкільної та початкової освіти збільшилася на 6,3%, амбулаторних послуг – на 3,8%.

Водночас на 7,5% подешевшало пшоно, на 6,5% – крупи гречані та яйця, на 4,2% – м’ясо свинини, на 3,3% – цукор, на 1,1% – птиця (тушки курячі), на 0,7% – олія соняшникова, одяг і взуття — на 6,4%. Вартість комунальних послуг не змінилася. У сфері транспорту на 3,4% подешевшали паливо та мастила.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні виклики для обласної та міської влади. Вплив вилучення “військового” ПДФО на місцеві бюджети

З погляду викликів для Львівської області 2022 і 2023 рік був приблизно однаковий. І навіть 2024 рік буде чимось подібним до двох попередніх. Було два етапи перегрупування. Перший, до середини 2022 року, коли влада навчилась працювати в режимі «гасіння пожеж» і паніки. Починаючи з кінця 2022 року і протягом 2023 року був добрий розмах і більше системна робота. З кінця 2023 року і до сьогодні відбувається перегрупування.

Львівщина тиловий регіон і основні виклики залишаються тими самими, що й раніше. Перше, це логістика і державний кордон з відповідним транзитним потенціалом для України. Останні пів року Україна є заручником внутрішньополітичних процесів у Польщі і блокування кордону польськими фермерами та перевізниками, що з різним рівнем інтенсивності триває з листопада 2023 року. Друге, це внутрішньо переміщені особи, перш за все, груп у складних соціальних умовах. ВПО приїжджають і покидають Львівщину постійно, це плинний процес. Третє, це допомога військовим і матеріально-технічне забезпечення армії разом з волонтерами та гуманітарними організаціями. Окремий напрямок роботи це питання реабілітації та реінтеграції військових, які повертаються після війни до цивільного життя. Четверте, підтримка бізнесу, хоча філософія цієї роботи, на жаль, суттєво не змінилась і залишається такою, якою вона була скажімо у 2019 році. Місцева влада не може робити щось більше, аніж поточна підтримка та реагування на потреби бізнесу, не будучи регулятором, яким є держава. Поточні проблеми з податковими накладними, тиск Держпраці, складнощі на митниці тощо, проте повноважень, щоб робити щось більше немає.

З погляду фінансових ресурсів територіальних громад Львівської області, вони відкотились до 2020/2021 років. З погляду 2022/2023 років їхні фінансові можливості знизились, але по суті ситуація повернулась до локальних максимумів напередодні повномасштабного вторгнення. Це змусило голів громад та місцевих управлінців змінити систему мислення. Раніше вони не надто дбали про стратегічний розвиток громади, а в прискорених темпах «латали дірки», які на їхнє переконання були найважливішими. Зазвичай критичної оцінки таким рішенням з використання бюджетних коштів ніхто не давав. Управлінське єдиноначало, яке існує в громадах, коли виконком підтримав рішення голови, а депутатський корпус за це проголосував мало вирішальне значення для розпорядження коштами ПДФО, зокрема «військового».

У розпорядженні бюджетними коштами зазвичай не застосовувалось програмно-цільового методу, як цього вимагає Бюджетний кодекс. Для прикладу, хоча практично усі декларують необхідність підтримки бізнесу, але за поодиноким винятком, лише Львівська міська територіальна громада має цільову програму підтримки бізнесу, а також намагається запустити Жовківська та Стрийська громади. Аналогічна ситуація з послугами первинної медицини, коли замість реформи медичної галузі на місцях, акцент робився на ремонті окремих медичних закладів або в освітній галузі, де керівництво точково скеровували кошти на ремонти освітніх закладів без системного планування. Ця проблема була раніше, але після 2020 року грошей у місцевих бюджетах стало більше, але підхід при цьому не змінився.

Передача «військового» ПДФО до державного бюджету жодну громаду у Львівській області не зробить банкрутом, проте суттєво ускладнить життя малим сільським громадам. Це проблема, але не критична. Багато громад через обмежені фінансові ресурси зменшать темпи розвитку, але не через те, що вони не можуть, а через те, що в системі превалює принцип дисбалансу державної влади і відсутнє належне бюджетне планування.

Зменшення бюджетних надходжень не змусило управлінців місцевого самоврядування змінити підхід, але змусив їх більш прискіпливо ставитись до тих видатків, які вони спроможні здійснювати сьогодні.

Аналогічна логіка існує також на рівні обласної влади і бюджету Львівської області. У 2023 році 3,2 млрд грн був бюджет розвитку і 500 млн грн програма «Безпечна Львівщина», тоді як у 2024 році бюджет розвитку 2,2 млрд грн, а програма «Безпечна Львівщина» - 650 млн грн. Проте у цьому випадку до начальника Львівської обласної військової адміністрації менше запитань, аніж до голови територіальних громад, оскільки він в умовах правового режиму воєнного стану має обов’язки забезпечення безпеки, хоча без чіткої деталізації та розмежування що саме можна вважати питаннями безпеки.

Проте проблема залишається. Якщо обласна влада спільно з територіальною громадою закуповує одяг або взуття для українських військовослужбовців чи це справді вирішує безпекові питання, чи ми знову повертаємось до проблеми розбалансованості влади і перш за все політично мотивованих рішень місцевого самоврядування. Або якщо виділяються кошти для ремонту будівлі СБУ, то чи можна вважати ці видатки видатками на безпеку. Чи усе, що фінансується місцевими бюджетами на підтримку армії справді є питаннями безпековими. І що такі видатки зробили для оборони питання відкрите. Презумпція невинуватості силового блоку полягає у тому, що даючи їм гроші на те, що просять силові структури місцеві посадовці діють патріотично і роблять безпомильно, проте питання про ККД таких видатків залишає запитання.

«Військове» ПДФО – це не лише від військових частин. За дев’ять місяців військові частини становили лише трошки більш ніж половина від тої суми.  Це також ПДФО від СБУ, Нацгвардії, Нацполіції, Прокуратури, МНС, ДСНС, а ще від медичних, спортивних та навчальних закладів, які ці служби обслуговують, зокрема: ліцей Героїв Крут, військова академія ім. Сагайдачного, Університет безпеки життєдіяльності тощо. Охоронні служби також йдуть по цьому коду. Тобто ми, як і всі інші громади, мали це ПДФО і до повномасштабного вторгнення. Але якщо до війни надходження по цьому коду становили 7-8% від загального надходження ПДФО, то у 2022 році вже майже 25 %. Отже, на 2023 рік заплановано 27 % (з 8,2 млрд ПДФО - 2,2 млрд мали б надійти від ПДФО військових). Однак, у зв’язку зі змінами в порядку виплат військовим на початку 2023, цей показник постійно недовиконувався, за 9 місяців ми отримали лише 1,2 млрд. грн. А з 1 жовтня ці надходження вже не поступають до бюджету ЛМТГ. Загалом за 2023 рік ми отримали 8,03 млрд грн ПДФО і з них 1,2 млрд  (або 16 %) –  це від «військового ПДФО», - розповіла директорка департаменту фінансів Львівської міської ради Вікторія Довжик. 

За її словами, виконання ПДФО у Львівській міській територіальній громаді у 2023 році склало 97%. Причинами невиконання було вилучення військового ПДФО в орієнтовній сумі 440 млн грн, що не стало критичним для бюджету громади. З початку війни, змінилась не лише дохідна, але також і видаткова частина бюджету. Адже місцеві громади і видатки отримали, яких не мали і не планували до війни. У 2023 році витрачено понад мільярд на підтримку ЗСУ, і це на пряму допомогу військовим частинам та на закупівлю необхідного обладнання, спорядження, устаткування. А ще є програми для внутрішньо переміщених осіб, соціальні допомоги, значно зросли видатки на медицину, зокрема на облаштування медичного комплексу «UNBROKEN”. Тому дуже неправильна була кореляція, коли всі рахували збільшене ПДФО від військових, і не висвітлювали коректно витрати місцевих громад на допомогу армії та інші витрати, пов’язані з воєнним станом. Укриття, генератори, безпека стратегічних об’єктів, ліквідація наслідків ракетних ударів та допомога постраждалим, все це відповідальність та витрати місцевих бюджетів. Але Львівська громада – велика і фінансово спроможна громада, і було витрачено на це значно більші суми, ніж громада отримала від збільшеного ПДФО. 

Щодо 2024 року, то за попередніми розрахунками планувалось, що громада матиме 1,8 млрд  від військових ПДФО, але тепер цих коштів не буде. Після різних обговорень з Асоціацією міст та місцевими громадами реверсна дотація не вилучатиметься до державного бюджету – це приблизно 1,3 мільярда. Тобто загалом Львів втрачає, але не так багато. Уряд декларує, що тим громадам, які реально втрачають велику частину бюджету і не матимуть чим балансувати, будуть надавати дотації. Але таким чином відбувається певна централізація: більше громад будуть залежні від дотацій з центру.

Як і до повномасштабної війни основою формування бюджету Львівської громади був податок на доходи фізичних осіб. І не всі знають, що більшу частину ПДФО надходить з бюджетної сфери. Серед найбільших платників традиційно Львівська філія Укрзалізниці, університет «Львівська політехніка» і Львівський національний університет імені Івана Франка та інші навчальні заклади, а також – великі структури (наприклад, МНС, МВС, СБУ тощо), де працює багато державних службовців.

З бізнесу найбільшими платниками є великі промислові, в т.ч. комунальні, підприємства, торговельні компанії, фінансові установи та сфера бізнес послуг. У Львова добра динаміка по сплаті єдиного податку. Бізнес відновився, навіть сфера гостинності. Коли прилетіло у промзону Рясне – це зупинило їх на кілька місяців. Але промзони заповнені, з'являються нові орендарі. Немає одного великого платника,  від якого залежить Львівська громада. Львів завжди виживав завдяки тому, що тут багато малого і середнього бізнесу,  і незалежний від бюджетоформуючих підприємств.

Бюджет розвитку формується за рахунок передачі коштів із загального фонду та надходжень від продажу майна та землі. Зазвичай, вільний залишок коштів на 1 січня це основна сума, яка планується для бюджету розвитку. Не можливо взяти вільний залишок і сформувати з нього бюджет розвитку. На 2024 рік заплановано 503 млн грн на об'єкти бюджету розвитку. «Львів велике місто, де завжди є великі інвестиційні проєкти. І нам треба буде ці інвестиційні проєкти продовжувати. Не йдеться про те, що нам треба  робити нову доріжку в парку чи нову дорогу, а про вже розпочаті проєкти. У 2023 вдалося позавершувати більшість проєктів, які були розпочаті до війни. Ви знаєте, у нас є проєкт будівництва сміттєпереробного заводу, завершується ще зараз проєкт закупівлі трамваїв. За більшість виконаних робіт по магістральних вулицях вдалося розрахуватися 2023 року» - говорить голова департаменту фінансів Львівської міської ради Вікторія Довжик.

Фінансування не першочергових/не пріоритетних видатків в умовах воєнного стану

Дискусія про пріоритет витрат на підтримку ЗСУ і не першочерговість інших видатків сформувалась як протиставлення на другому році повномасштабного вторгнення, коли стало зрозуміло, що війна завершиться нескоро. Через це дискусія «стадіони чи дрони» у Львові та Львівщині стала невід’ємною складовою інформаційного простору 2023 року. І ця проблема мала три складові: перше, це щораз більше наростаючий тиск уряду на місцеве самоврядування у питанні вилучення частини місцевих податків на користь державного бюджету під приводом необхідності підтримати спроможність держави у воєнний час, кульмінацією чого стало вилучення «військового» ПДФО з місцевого бюджету у кінці 2023 року; друге, дискусії на місцевому рівні між представниками влади, громадянського суспільства, ветеранського середовища і пошуку компромісу, яка особливо пожвавлювалась в результаті чергового факту, який журналісти, активісти чи мешканці трактували як непріоритетне витрачання коштів; третє, це використання цієї дискусії політичними опонентами обласної і міської влади, а подекуди їх по відношенню один до одного, у політичних цілях як для конструктивної, так і часто деструктивної критики та дискредитації.

Проблеми і навіть скандали у справі не першочергових видатків з державного бюджету у Львові та Львівщині були, хоча не має підстав говорити про системну проблему. Іноді це також було проблемою різного ставлення до питання. Працівники Львівської обласної військової адміністрації і Львівської міської ради погоджуються з тим, що розуміння того, що таке не першочергові видатки відрізняється залежно від того, що вважати пріоритетом. Нецільові видатки були, хоча часто не в результаті свідомого намагання «паразитувати» у часі війни. Але водночас вони не превалювали. Крім цього законодавець не вирішив цього питання і залишив для органів місцевого самоврядування можливість самостійно вирішувати як давати раду з цієї дилемою. І часто у дискусії вона зводилась до моральної оцінки трактування не першочергових видатків. Тому 2023 рік пройшов у дискусіях про те, як знайти компроміс у трактуванні першочерговості пріоритетів видатків, зокрема і в частині необхідності завершення довгобудів.

На практиці проблема непершочергових видатків часто вирішувалась не тому, що управлінці змінили своє ставлення або тому, що законодавець наклав обмеження і уряд забрав частину коштів, а тому що коштів стало менше, тоді як запит на підтримку ЗСУ залишився стабільно високий. Через це основна частина коштів скеровується на армію, тоді як для інших видатків практично не залишається коштів через відсутність належного бюджетного планування на місцях. Проте це історія не так про Львівську громаду, як про окремі інші територіальні громади Львівської області.

У 2024 році на Львівщині планують відмовитись від некритичних витрат, зокрема, мова йде про премії у різних галузях, купівлі квітів та сувенірів. Натомість на утримання доріг залишили лише 100 мільйонів гривень, з яких 70 мільйонів заплановані на утримання доріг у зимовий період.

У 2023 році видатки здійснювалися в межах постанови КМУ №590 від 9 червня 2021 року та ухвали «Про бюджет Львівської МТГ на 2023 рік». Особливістю видатків бюджету розвитку у 2023 році було виконання зобов'язань по об'єктах розпочатих у попередніх роках на які спрямовано 285,2 млн грн. З них на оплату завершених робіт з ремонту доріг (Т. Шевченка, Б. Хмельницького, Пилипа Орлика, Пекарської) використано 141,5 млн грн.

У проєкті бюджету Львівської міської ради на 2023 рік депутати зменшили видатки на працівників міської ради, зокрема, скорочено на 10% посад або понад 200 працівників. У 2022 році штатна чисельність була 2043 працівників, а в 2023 році вже 1839 працівників.  Тобто понад  200 людей було скорочено. На останній сесії в 2023 році була підтримана пропозиція зміни структури з відповідним скороченням близько 150 людей, а наступний етап скорочення, ще 300 людей, який буде влітку 2024 року. Тобто з 1 квітня 2024 року у Львівській міській раді має залишитись 1689 працівників, а з 1 червня 2024 - 1471 працівник.

Водночас для справедливості варто зазначити, що наслідком цього стало не так фактичне скорочення працівників, як скорочення ставок у Львівській міській раді, за рахунок яких у керівництва виконавчих органів було більше можливостей виписувати премії для своїх фактичних працівників. Крім цього у бюджеті на 2023 рік встановили граничний щомісячний розмір премії для працівників Львівської міської ради у розмірі не вище 300%, а для міського голови Львова, його радників та його заступників – не вище 200%. Водночас міська рада збільшила в бюджеті 2024 року видатки на зарплати для соціальної-культурної сфери, при цьому видатки на управління залишаться на тому ж рівні. Зарплати чиновників не зростатимуть.

«Всі працівники міської ради пройшли оцінку своєї компетенції, їм був присвоєний певний рівень, і зарплата тепер визначається за єдиною матрицею. Тобто зарплату визначає посада і рівень компетенції. Тому це проста математика: або працює менше людей на більшу зарплату, або більше людей – на меншу. Я знаю, що у різних державних структурах на 2024 рік закладають збільшення оплати праці, ми ж лишаємо фонд оплати праці на рівні 2023 року» - стверджує директорка департаменту фінансів Львівської міської ради Вікторія Довжик.

Фінансування місцевою владою безпеки і оборони країни   

Львівська міська рада долучалася до фінансування безпеки та оборони у 2023-2024 роках, в тому числі 2023 році 1 млрд грн, хоча було заплановано 500 млн грн, а у 2024 рік заплановано 1 млрд грн у рамках «Програми спротиву». Львівська обласна військова адміністрація здійснює підтримку української армії за допомогою програми «Безпечна Львівщина», у рамках якої у 2023 році було передбачено 362 млн грн, а на 2024 рік - 400 млн грн.

Крім цього, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2018 № 544 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів шляхом придбання державних цінних паперів» зі змінами, з метою підтримки економіки держави та ЗСУ у воєнний час за рахунок тимчасово вільних коштів загального фонду бюджету Львівської міської територіальної громади у 2023 році було придбано 641 633 штук державних цінних паперів (військових облігацій) на загальну суму 680 млн грн. Зокрема, Львівська громада за час повномасштабного вторгнення придбала і передала військовим 3 708 БПЛА (74%) на суму 146 млн. грн, з-поміж 5 026 БПЛА на суму 231 млн грн, які загалом було придбано органами місцевого самоврядування на Львівщині.

Військові видатки стали предметом підміни поняття. Держава не вирішила питання фінансування армії з місцевих бюджетів, тоді як у публічному політичному дискурсі усі сходяться на тому, що місцеве самоврядування повинне фінансувати ЗСУ, хоча згідно з бюджетним кодексом це не врегульовано. З політичних мотивів відповідальні голови громад активно допомагають армії, отримуючи політичні дивіденди, але й також політичні ризики. Ті, хто цього не хотів робити раніше отримав порцію критики, і тепер коли «військове» ПДФО повернене з місцевого до державного бюджету, продовжує превалювати логіка фінансування армії над регіональним розвитком, стандартизації надання послуг тощо. Проте, якщо держава повернула ці кошти у державний бюджет, то й логічно, саме держава надалі мала б самостійно опікуватись фінансуванням армії. Проте на практиці і держава, і суспільство зберігають очікування, що місцеве самоврядування має продовжувати фінансово підтримувати ЗСУ. Основна причина цієї проблеми у тому, що у державному управлінні існує диспропорція влади, коли конституційний розподіл повноважень між різними рівнями порушена.

Водночас серед проблем підтримки органами місцевого самоврядування ЗСУ є намагання отримувати політичний капітал, публічне схвалення і популярність. Звичайно це обов’язковий елемент публічного звітування і підтвердження факту реальної підтримки армії, проте іноді це справедливо піддається критиці. Зокрема у випадку Львівської міської ради, яка випрацювала модель спільної та публічної передачі львівським військовим підрозділам автомобілів, дронів, спецзасобів тощо за участі керівництва міста, представників фракцій депутатського корпусу, а іноді представника виробників і/або поодиноких військових. Враховуючи, що відбувається кожного тижня і за кошти місцевого бюджету окремі критики закидають місцевим посадовцям і депутатам факт їхнього піару та капіталізації своїх політичних рейтингів.

Політична ситуація в області та обласному центрі

Загальний огляд політичної ситуації в регіоні за 2023 рік

На відміну від першого року повномасштабної війни, у 2023 році політична ситуація у Львівській області і Львові стабілізувалась та повернулась у більш-менш мирне русло, хоч звичайно з обмеженнями правового режиму воєнного стану. Повномасштабна війна продовжує накладати свій негативний відбиток на повсякденне життя, проте через стабілізацію та звикання до наявного рівня безпекових загроз, і мешканці регіону, і політики намагаються відновити довоєнний уклад життя.

Уже немає безальтернативного запиту серед органів влади різного рівня на місцях і місцевих представників політичних партій на консолідацію зусиль задля перемоги, який мав місце у 2022 році. Звичайно залишається розуміння того, що у питаннях, які стосуються безпеки та обороноздатності країни, усі суб’єкти намагаються виступати спільним фронтом. Проте в усьому іншому повернулась звична політична конкуренція, протистояння, протиборство, корпоративні інтереси.

Відносини між Львівською обласною військовою адміністрацією і Львівською міською радою залишаються робочими та конструктивними, проте напруженими та конкурентними. У публічній площині це проявляється не часто, проте найчастіше проявляє себе у комунікації між начальником обласної адміністрації Максимом Козицьким і мером Андрієм Садовим, а також у співпраці між різними підрозділами адміністрації та ради. Проблема не появилась із повномасштабним вторгненням, оскільки мала місце з 2020 року і зберігається до наших днів. Вона має два зрізи: з однієї сторони, це результат протистояння між Офісом президента та міським головою Львова (зокрема, за наявною інформацією у Києві щонайменше двічі розглядали можливість запровадження у Львівській громаді військово-цивільної адміністрації з можливою подальшою заміною Андрія Садового), а з іншої, на рівні протистояння між Максимом Козицьким та Андрієм Садовим.

Якщо у керівництві Львівської громади не відбулось жодних змін, то у керівництві Львівської області були певні кадрові ротації на рівні заступників. 15 березня 2024 року було призначено ще одну заступницю голови Львівської обласної військової адміністрації Христину Замулу, яка з 2021 року була головою Львівської районної державної адміністрації. Тепер в Максима Козицького один перший заступник і чотири заступники. Водночас згідно з новою структурою, у Львівській міській раді на початку 2024 року було ліквідовано три департаменти: міської агломерації, адміністративних послуг та з управління персоналом, а також розформовано управління інформаційних технологій та  управління з питань поводження з відходами. Також мають відбутись зміни у ще кількох управліннях Львівської міської ради. На цьому наполягали депутати міської ради як умова голосування за проєкт бюджету на 2024 рік.

Поточний склад коаліції та опозиції у Львівській обласній та міській радах, зміни у керівництві і ротації у депутатських складах

У складі Львівської обласної ради VIII скликання залишається 9 політичних партій, які розділяють між собою 84 депутатські мандати. Найбільше їх отримала «Європейська Солідарність» - 28. Інші партії мають значно менше мандатів: «Самопоміч» і «Слуга народу» - по 9, ВО «Батьківщина» та «Голос» - по 7, «Народний рух України», «Українська галицька партія», ВО «Свобода» і «За майбутнє» - по 6.

У порівнянні з 2022 роком розклад сил в обласній раді не змінився. Найбільша партія «Європейська Солідарність» вимушено залишається в опозиції, оскільки не має партнерів серед інших партій, щоб сформувати більшість. Разом з тим вона не є монолітною, оскільки у ній наявні внутрішньофракційні поділи і є близько 5-6 груп інтересів, що суттєво ускладнює їй завдання повернення контролю над обласною радою. Цього прагне колишня голова ЛОР Ірина Гримак, яка після її відставки у 2023 році з посади досі зберігає сподівання повернутись у крісло голови ради, а також голова обласної партійної організації народний депутат Олег Синютка.

Водночас це не означає, що місцева організація правлячої партії «Слуга народу», голова якої начальник Львівської обласної військової організації Максим Козицький, має контроль над більшістю у Львівській обласній раді. Існує ситуативна співпраця з фракцією партії «Голос», а раніше з Народним рухом України і ВО «Батьківщина». Проте одноразова більшість сформувалась лише з метою опонуванню найбільшій фракції «Європейська Солідарність» та зміни керівництва обласної ради у квітні 2023 року. За дострокове припинення повноважень Ірини Гримак проголосувало 48 із 49 присутніх депутатів з усіх дев’яти фракцій, навіть один голос дав Олександр Ганущин з «ЄС». Проте надалі ця ситуативна більшість розпалась і з цього часу кожна з фракцій залишається сама по собі і створює тимчасові союзи.

Таким чином тимчасові союзи між окремими фракціями виникають, але вони не здатні здобути контроль над Львівською обласною радою. Таке «політичне болото» і «керований хаос» цілком влаштовує керівництво Львівської обласної військової адміністрації, яка через монополізацію бюджетного процесу завдяки закону про воєнний стан, «успішно» маргіналізує Львівську обласну раду, знецінивши її спроможності як колегіального виборного органу.

Водночас це де-факто дозволяє керівництву ЛОВА мати власного керівника обласної ради, оскільки в силу не до кінця зрозумілих причин колишній заступник голови Львівської обласної ради Євген Гірник склав повноваження тимчасового виконуючого обов’язки у червні 2023 року (офіційно він пішов на лікарняний, який продовжувався до кінця зими 2024 року, а також вийшов зі складу фракції ВО «Батьківщина»), а новим виконуючим обов’язки голови ради автоматично став заступник голови ЛОР Юрій Холод, який є депутатом від фракції «Слуга народу».

Тим часом ситуація у Львівській міській раді суттєво відрізняється від вище описаного розкладу сил у Львівській обласній раді. Вона успішно функціонує та є самодостатнім колегіальним органом, який впливає на прийняття важливих рішень для Львівської громади, хоча традиційно залишається давнє протистояння між міським головою Андрієм Садовим і  частиною депутатського корпусу.

У поточному скликанні більшість у міській раді формують опозиційні до мера фракції «Європейська Солідарність» та ВО «Свобода», які нараховують 32 із 64 депутатів. Мерська партія «Об’єднання “Самопоміч”» перебуває в меншості - 17 депутатів. Крім цього, у місцевій раді є ще дві фракції - «Голос» (8 депутатів) і «Варта» (7 депутатів).

Після 24 лютого 2022 року у депутатському корпусі Львівської міської ради не відбулося жодних структурних змін чи міжфракційних переходів. Водночас варто звернути увагу на важливу кадрову проблему — вивільнення посади секретаря ради Львівської міської ради, яку обіймав Маркіян Лопачак. На початку березня він добровільно приєднався до лав Збройних Сил України, тому склав свої депутатські обов’язки. 5 березня 2022 року Андрій Садовий підписав розпорядження №200, яким у зв’язку з призовом на військову службу наказав увільнити Лопачака «від виконання посадових обов’язків зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку». На час його відсутності обов’язки секретаря Львівської міської ради поклали на директорку департаменту «Секретаріат ради» Марту Рудницьку.

Припинення повноважень депутатів Львівської міської та обласної рад 

Після початку повномасштабного вторгнення у Львівській обласній раді 9 з 84 депутатів достроково склали свої повноваження: п’ятеро у 2022 році – Григорій Козловський, Микола Седіло, Юрій Фольварочний, Іванна Герус і Володимир Квурт, у 2023 році троє – Михайло Дзюдзь, Ольга Березюк та Ірина Кравець, а у 2024 – Олександр Тіщенко. Семеро з них зробили це за власним бажанням на підставі особистої заяви, тоді як Володимир Квурт у зв’язку зі смерттю, а Михайло Дзюдзь – у зв’язку з обвинувачувальним вироком суду за хабарництво. П’ятеро з дев’яти цих обранців були представниками фракції «Європейська Солідарність», двоє з фракції Української Галицької партії і по одному з фракцій «Голос» та «Слуга народу». Крім цього в обласній раді є ще інші чотири депутати фракції УГП щодо яких з початку 2022 року тривають судові процеси обранців з оскарження рішення партії про їхнє відкликання. Хоча вони зберігають статус депутатів, проте періодично були обмежені у депутатській роботі у зв’язку з різними видами забезпечення судових позовів. З аналізом цих процесів можна детальніше ознайомитись у матеріалі «Діяльність Львівської обласної та міської рад в умовах воєнного стану».

Станом на сьогодні вісім з дев’яти вакантних депутатських мандатів ЛОР заміщено наступними по списку кандидатами у депутати. Єдиною досі «підвішеною» депутаткою залишається Ірина Кравець щодо якої депутати облради з листопада 2023 року не може проголосувати за її заяву про складання депутатських повноважень. Разом з тим процес заміщення восьми депутатських мандатів, який розпочався ще літом 2022 року тривав до зими 2024 року і став заручником політичного протистояння з однієї сторони, між «Європейською Солідарністю» і «Слугами народу», а з іншої, між ЛОВА і ЛОР. За допомогою впливу керівництва ЛОВА на роботу Львівської обласної територіальної виборчої комісії йому вдавалось понад рік блокувати і саботувати процес заміщення депутатів (детальніше читати тут, тут, тут і тут).

Першими заміщеними депутатами обласної ради стали Назарій Островський 2 жовтня 2023 року, а також Ярослав Гасяк та Микола Біляк аж 30 жовтня 2023 року, які чекали на це рішення з липня 2022 року. Іншим п’яти кандидатам у депутати довелося чекати до 2024 року, коли процес заміщення пішов швидше і масовіше. Олег Іваш і Микола Фрей приступили до депутатських повноважень 22 січня 2024 року, Мирослав Карпінський – 8 лютого, а Орислава Хомик та Юрій Бучко – 29 лютого 2024 року. Станом на сьогодні заміщеними є 83 з 84 депутатів Львівської обласної ради, але водночас у «підвішеному стані» досі залишається чотири депутати фракції УГП – Тарас Чолій, Іван Щурко, Віталій Андрейко і Марія Кульчицька-Волчко.

Суттєво відмінною зі зміною депутатського корпусу є ситуація у Львівській міській раді. Тут удвічі менше фактів заміщення депутатських мандатів, а також не було фактів політично мотивованого блокування їхнього заміщення. За час поточної каденції 5 з 64 депутатів достроково припинили свої повноваження: двоє ще у 2021 році, тоді як інші троє – у 2023 році. Троє у зв’язку зі смертю – Олена Пасевич, Юрій Гринів та Юрій Ломага, а двоє – за власним бажанням – Андрій Москаленко, який є першим заступником міського голови Львівської громади та Ігор Шолтис, який служить у ЗСУ. За фракційною приналежністю троє з них є представниками «Європейської Солідарності», один – Об’єднання «Самопоміч», а ще один – «Голосу».

Усі п’ять вакантних депутатські мандати були швидко заміщені наступними по списку кандидатами, а саме новими депутатами міської ради стали Антін Борковський і Анна Дідух (обоє ще у 2021), Тарас Репицький, Ірина Бжезіцька та Володимир Роп’як у 2023 році. Таким чином депутатський корпус Львівської міської ради працює у повному складі 64 обранців і не мав проблем із «підвішеними» депутатськими мандатами, як це було у 2022-2024 роках у Львівській обласній раді.

Протягом трьох років діяльності поточної каденції місцевих рад Львівської області восьмого скликання 190 депутатів достроково склали депутатські повноваження. Це 8% від усієї сукупності депутатів усім місцевих рад області, загальна кількість яких становить 2 350 обранців. При цьому особливої різниці у кількісних показниках до і після 24 лютого 2022 року не спостерігається. Якщо протягом перших півтора року були достроково припинені повноваження 93 обранців (49%), то у наступні півтора року повномасштабної війни майже стільки ж – 97 депутатів (51%). Детальніше ознайомитись з цими даними можна в окремому дослідженні «8% депутат місцевих рад Львівської області достроково склали повноваження».

Кількість депутатів місцевих рад Львівщини, які достроково припинили повноваження до і після повномасштабного вторгнення

Зміни балансу сил в органах місцевого самоврядування

На відміну від Львівської міської ради у Львівській обласній раді були зміни у керівництві. Основна зміна стосується дострокового припинення повноважень 6 квітня 2023 року голови ради Ірини Гримак. За результатами першого за два роки (2022-2023 рр.) публічного звіту її роботу було визнано незадовільною. Якщо за її призначення у грудні 2020 року проголосував 61 депутат із 6 фракцій, то відставку підтримало 48 обранців з усіх фракцій, і навіть один представник фракції «Європейської Солідарності», а саме колишній голова ЛОР попереднього скликання Олександр Ганущин, який не приховує свого бажання знову обійняти пост голови ради. 

Втім, рішення про її відсторонення та висловлення недовіри рада не приймала. Формальною підставою для дострокового припинення повноважень голови облради було визнання незадовільною її роботи за підсумками заслуховування річного звіту за 2 роки роботи на посаді без припинення її депутатських повноважень. Більшість фракцій, у тому числі колишні союзники, жорстко розкритикували її діяльність. Для ЛОВА і «Слуги народу» такі дії були частиною давнішої міжпартійної конкуренції та боротьби за повноваження. Натомість для інших фракцій відставка стала результатом накопиченого невдоволення — і до Ірини Гримак через її неспроможність захищати інтереси депутатського корпусу в протистоянні з обласною адміністрацією на чолі з Максимом Козицьким, і до керівництва «ЄС», зокрема голови Львівської територіальної партійної організації й народного депутата Олега Синютки.

Після цього протягом трьох наступних місяців тимчасово виконуючим обов’язки був перший заступник голови обласної ради Євген Гірний, який у червні 2023 року несподівано написав заяву про складання обов’язки заступника голови, вийшов зі складу фракції ВО «Батьківщина» і протягом наступних пів року перебував на лікарняному. Тим часом новим виконуючим обов’язки голови ЛОР став заступник голови ради Юрій Холод, який досі обіймає цю посаду на тимчасовій основі. Таке рокірування у керівництві обласної ради має усі ознаки політичних домовленостей в умовах «політичного болота», коли у Львівській обласній раді жодна з фракцій немає достатньо голосів (не менше 43 депутатів), щоб призначити нового голову ради. І усе виглядає на те, що такий статус-кво може продовжуватись протягом тривалого часу у майбутньому, оскільки ніщо станом на сьогодні не дає підстав говорити про те, що політичний розклад сил у Львівській обласній раді може суттєво змінитись.

Водночас протягом 2023 і на початку 2024 років тривали розмови про кандидатури потенційного нового голови обласної ради. Серед найбільш імовірних кандидатів розглядали голову фракції «Голос» Ростислава Добоша і представника фракції ВО «Батьківщина» Назарія Сумала, які висловлювали готовність зайняти вакантну посаду. Крім цього, звучали прізвища представника «Слуги народу» Юрія Холода, «Народного Руху України» Романа Филипіва, а також представника «Європейської Солідарності» Олександра Ганущина, який з 2021 року перебуває у внутрішньопартійній опозиції. Було припущення, що формування нової більшості для голосування за кандидатуру нового голови ради може також стати підставою для розблокування процесу заміщення «підвішених» депутатських мандатів.

Іншим негативним результатом політичного протистояння між керівництвом ЛОВА і опозиційною «Європейською Солідарністю» є зміна керівництва чотирьох депутатських комісій Львівської обласної ради. Насправді ця проблема є побічною від основної проблеми блокування заміщення дев’яти депутатських мандатів у 2022-2024 роках. В результаті дострокового припинення депутатських повноважень Володимира Квурта, Григорія Козловського, Миколи Седіла та Іванни Герус без голови залишилось чотири постійні депутатські комісії обласної ради – Комісія з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, Комісія з питань інженерного, житлово-комунального господарства, інфраструктури та паливно-енергетичного комплексу, Комісія з питань комунального майна і Комісія з питань освіти, науки та інновацій відповідно.

З цього часу і до сьогодні ці комісії залишаються без голови, а їхнє керівництво покладено на заступників Андрія Дуліб’яника, Тараса Подвірного, Ростислава Добоша і Парасковію Дворянин. Процес призначення нових голів чотирьох депутатських комітетів був частиною політичних торгів і пошуку компромісу для обрання нового голови Львівської обласної ради. Проте оскільки протягом 2023 року і у цьому році партіям не вдалось дійти згоди щодо кандидатур і розподілу сфер впливу, то питання призначення нових голів комісії, очевидно, надалі залишатиметься заручником пошуку політичних домовленостей.

Сесії обласної та міської рад у 2023 році, їхній формат та відкритість

Протягом 2023-2024 років у Львівській обласній раді відбулось 12 пленарних засідань, чотири з яких були продовженням попередніх з інтервалом від одного до трьох тижнів або 7 сесій, три з яких були позачергові. Дуже подібна статистика і у Львівській міській раді, де за цей самий період також відбулось 12 пленарних засідань, з яких два позачергові, а ще п’ять були розтягнуті у часі на два, а то і на чотирнадцять днів. Якщо усереднити, то депутати обох місцевих рад збирались на засідання практичного кожного місяця з дещо більшою перервою під час літніх канікул 2023 року. 2023 рік був достатньо непоганим у роботі депутатів обласної і міської рад, особливо якщо врахувати проблеми із їх роботою у перший рік повномасштабного вторгнення, коли пленарні засідання відбувались вкрай нечасто і за закритими дверима. У 2023 році засідання обох рад були відкритими і транслювались онлайн.

З кінця 2022 року засідання Львівської міської ради знову стали регулярними, за ними можна спостерігати онлайн та навіть наживо, а градус обговорень у сесійній залі став індикатором повернення до довоєнних політичних дискусій і дебатів. Протягом 2023 і перший квартал 2024 року депутати міської ради змогла розглянути майже 1500 питань порядку денного, забезпечивши сталу життєдіяльність громади. Загалом, як і у попередні роки, депутати продовжують бути дисциплінованими у питаннях роботи у сесійній залі. 25 депутатів (42%) не пропустили жодного із 12 пленарних засідань Львівської міської ради. Загалом майже три чверті представників депутатського корпусу мають показник відвідування пленарних засідань вищий за 90%. Детальніше про депутатську роботу можна прочитати в окремому матеріалі «Як львівські депутати відвідували пленарні засідання у 2023 році».

Основною проблемою Львівської обласної ради після повномасштабного вторгнення є низький рівень ефективності роботи і прийняття рішень. Це безпосередньо пов’язано із запровадження на базі Львівської обласної державної адміністрації військово-цивільної адміністрації на чолі з начальником ЛОВА Максимом Козицьким, який отримав додаткові повноваження одноосібного прийняття рішень. Через протистояння між депутатським корпусом та виконавчими органами діяльність Львівської обласної ради часто була непродуктивною.

Найбільшою проблемою цього протистояння є фактичне усунення депутатів Львівської обласної ради від затвердження бюджету Львівської області на 2023 і 2024 роки. Другий рік поспіль Максим Козицький одноосібно без розгляду обласної ради приймає обласний бюджет. Попри велике обурення депутатів облради через знецінення їхнього представницького і виборного органу це ніяк не змінило підхід керівництва ЛОВА до бюджетного процесу.

Напруження і дискусії довкола прийняття бюджету Львівської громади так само було у Львівській міській раді наприкінці 2022 і 2023 року. Проте ситуація тут розвивалась за цілком іншим сценарієм. Це більше подібно на класичне протистояння між виконавчими органами на чолі з міським головою Андрієм Садовим, які пропонують власний варіант бюджету на наступний рік і депутатським корпусом, який наполягає на внесенні змін до пріоритетів або структури витрат. Предметом «торгів» між сторонами став перегляд запропонованої структури виконавчих органів міської ради, розміри статутних капіталів комунальних підприємств, суми витрат на окремі стрічки бюджету, а також дискусія про першочерговість / не першочерговість видатків в умовах воєнного стану.

Політичні впливи у Львівській ОВА та органах місцевого самоврядування

Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький є головою обласного осередку президентської партії «Слуга народу», яка реально не функціонує після завершення місцевих виборів 2020 року. Насправді вище керівництво адміністрації це люди, які не є членами правлячої партії, як і сам начальник ЛОВА, а є близькими до нього людьми, яким він довіряє. Через це про керівництво адміністрації доречніше говорити не так з погляду їхньої партійної приналежності, як частини так званої «команди Козицького». Саме у такому форматі проводили виборчу кампанію місцева команда партії «Слуга народу», щоб уникати зайвої асоціації з назвою партії Володимира Зеленського, яка була непопулярною на Львівщині.

За результатами крайніх місцевих виборів партія сформувала достатньо велику фракцію у Львівській обласній раді у складі 9 депутатів, а частина кандидатів у депутати і діючі депутати отримали посади у виконавчих органах. Зокрема сам Максим Козицький поєднує посаду начальника Львівської обласної військової адміністрації і є головою фракції партії «Слуга народу» в облраді. Аналогічна ситуація із заступником голови ЛОВА Юрієм Бучком, який нещодавно (у березні 2024 року) став депутатом ради у порядку заміщення Олександра Тіщенка, який дострокового склав депутатські повноваження. Виконуючий сьогодні обов’язки голови Львівської обласної ради Юрій Холод, крім того, що є депутатом по списку «Слуга народу», раніше також був заступником голови ЛОДА. Також депутатський мандат з високою посадою виконавчих органів адміністрації поєднує директорка департаменту архітектури та розвитку містобудування Олена Василько. 

Крім цього частиною «команди Козицького», які тепер працюють на посаді заступників голови адміністрації є Андрій Годик, Іван Собко, Христина Замула. Також серед депутатів фракції «Слуга народу» є начальник Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій Дейнека, і начальник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Павло Ткачук.

Подібна ситуація з поєднанням депутатського мандату з керівними функціями у виконавчих органах також у Львівській міській раді. Міський голова Львова Андрій Садовий хоч і є засновником та лідером партії Об’єднання «Самопоміч», проте не є її головою. На відміну від попереднього скликання, де вона формувала промерську більшість, у поточному скликанні «Самопоміч» має фракцію у складі 17 депутатів і фактично перебуває в опозиції до найбільшої фракції «Європейська Солідарність» (26 депутатів).

Головою фракції у міській раді є Вікторія Довжик, яка також є директоркою департаменту фінансової політики Львівської міської ради, а раніше була заступницею директорка департаменту економічного розвитку. Також депутатами мерської фракції є директор департаменту «Адміністрація міського голови» Євген Бойко, донедавна директор департаменту міської агломерації, а віднедавна керівник Личаківської районної адміністрації Юрій Лукашевський, начальник управління освіти Андрій Закалюк і директорка ЛКП «Інститут стратегії культури» Юлія Хомчин. Серед депутатів Об’єднання «Самопоміч» також є голова наглядової ради ринку «Шувар» Роман Федишин, генеральна директорка ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія» Оксана Динік і директор Львівської обласної дирекції «Укргазбанк» Олег Василишин. Переважна більшість з них не є членами політичної партії Об‘єднання «Самопоміч», так само як посадовці ЛОВА не є членами партії «Слуга народу».

Іншим цікавим поєднанням обласної та міської рад є Інна Свистун, яка водночас є директоркою департаменту економічного розвитку Львівської міської ради і депутаткою Львівської обласної ради у складі фракції Об’єднання «Самопоміч».

У своїй повсякденній діяльності керівництво і посадовці Львівської обласної військової адміністрації і Львівської міської ради практично ніяк не проявляють свою приналежність до політичних партій. Це не надто проявлялось і до повномасштабного вторгнення, а тим більше після 24 лютого 2022 року.

Партійна приналежність керівництва ЛОВА і ЛМР радше є номінальною і була актуальною лише на час виборчої кампанії. Активізується вона лише у тих випадках, коли виникає боротьба між різними рівнями влади, наприклад, коли обласна адміністрація за дорученням з Києва має завдання вплинути на місцеве самоврядування. Наприклад, коли йшла дискусія про можливе запровадження військової адміністрації на рівні Львівської міської ради, то вона також набувала ознак політичного протистояння.

Іноді партійна приналежність посадовців зрідка актуалізується та згадується під час конкуренції між ЛОВА і ЛМР за реалізацією якогось великого проєкту з підтримки ВПО або реабілітації українських військовослужбовців, у процесі залучення нових інвестицій в регіон або налагодженні міжнародних візитів до Львова керівників іноземних держав, політиків, представників великого бізнесу та корпорацій, відомих осіб тощо у рамках відбудови та відновлення, реалізації гуманітарних проєктів, будівництва нових підприємств тощо. У випадку керівництва Львівської обласної державної адміністрації це може набувати ознак підтримки політики і програм президента України Володимира Зеленського, а у випадку керівництва Львівської міської ради – ініціатив та заслуг міського голови Андрія Садового та його команди.

Випадки державної зради та колабораціонізму на Львівщині

У Львівській області військові адміністрації створені лише на базі Львівської обласної державної адміністрації і семи районних державних адміністрацій, як це було зроблено згідно з указом Президента про запровадження воєнного стану. В інших органах місцевого самоврядування 73 територіальних громад продовжують функціонувати цивільні адміністрації і виборні голови та депутати місцевих рад.

Двічі – у березні 2022 року і на початку 2023 року – були розмови про те, що у Львівській громаді також можуть запровадити військову адміністрацію, тоді ж коли подібна дискусія тривала щодо Києва, Дніпра, Харкова та Одеси, проте досі вона не була реалізована.

Серед депутатів місцевих рад, керівництва громад та посадових осіб місцевого самоврядування Львівщини не було зафіксовано фактів державної зради чи колабораціонізму.

Водночас такі факти мали місце серед мешканців Львівської області. З початку 2023 року 66 колаборантів на Львівщині отримали підозру у державній зраді. 41 людину суд визнав винною. Їх засуджено до різних термінів ув’язнення. Зокрема, на Львівщині спецслужбою викрито та повідомлено про підозру понад 20 мешканцям, які публічно виправдовували збройну агресію росії проти України. Поширювали антиукраїнські заклики, прославляли армію окупанта та дискредитували ЗСУ.

Одні вносили деструктив, використовуючи соціальні мережі, інші намагалися розхитати ситуацію в політичній площині. До прикладу, це Інна Іваночко, яка в останні роки очолювала обласний осередок проросійської партії ОПЗЖ та керувала громадською організацією на Львівщині. У січні 2024 року у Львові затримано колаборанта, який входив до складу окупаційного російських МВС у тимчасово захопленій частині Запоріжжя. Зловмисник брав участь в ув’язнені місцевих учасників руху опору та виконував завдання кремля щодо придушення спротиву загарбникам. У Львів він прибув наприкінці 2023 року під виглядом внутрішньо переміщеної особи з тимчасового окупованої частини півдня України. Досі триває суд над львів’янином Олександром Косторним, якому загрожує до 15 років позбавлення волі за статтею державна зрада. Колишній працівник совєцького КДБ, якого затримали у червні 2022 року за підозрою у держзраді та надсиланні даних щодо військових об'єктів російським спецслужбам. Він допоміг військам росії корегувати вогонь по Міжнародному центру миротворчості та безпеки на Яворівському полігоні 13 березня 2022 року. До 5 квітня 2024 року він перебуватиме у СІЗО, без права внесення застави.

Відкритим залишається питання про те, чому досі не ув’язнено або хоча б арештовано львівського псевдоактивіста Остапа Стахіва, який до повномасштабного вторгнення займався проплаченими акціями протесту в інтересах недобросовісних забудовників і провадив активну антивакцинаторську кампанію у соціальних мережах, а після 24 лютого 2022 року «перепрофілювався» на підрив законності влади в Україні, дезінформацію та дискредитацію ТЦК.

Відносини та публічна комунікація між основними центрами прийняття рішень в області

За останній рік у відносинах між основними центрами прийняття рішень у Львівській області не відбулось помітних змін. Ними надалі залишаються Львівська обласна військова адміністрація та її начальник Максим Козицький, Львівська обласна рада і Львівська міська рада з міським головою Андрієм Садовим. Розбіжність, конкуренція і конфлікти між ними спостерігались у перші місяці повномасштабного вторгнення, коли щойно випрацьовувалась нова ієрархія відносин і правила комунікації в умовах «нової нормальності». З цього часу як у 2022 році це було зроблено надалі — у 2023 і 2024 роках –  суттєвих змін не відбулось.

Максим Козицький як начальник обласної військової адміністрації залишається найвищою за посадою особою у Львівській області. Хоча його повноваження безпосередньо не поширюються на місцеве самоврядування, проте де-факто в умовах воєнного стану це робить територіальні громади не настільки незалежними як це було до повномасштабного вторгнення. Хоча про факти зловживання владою ЛОВА у відносинах з ОМС невідомо, проте існує розуміння того, що місцеві ради мають бути відкритими до співпраці з обласною владою і виступати партнерами у випадку необхідності реалізації державних політик на місцях. Це також стосується у Львівської міської територіальної громади, хоча з поправкою на те, що Львівська міська рада знаходиться у дещо винятковому становищі, оскільки є громадою, що охоплює майже третину населення і близько 40% економічного потенціалу Львівської області.

Якщо голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький, залишаючись регіональним управлінцем-технократом, почав виконувати невластиву для себе раніше функцію основного публічного спікера, то міський голова Львова продовжує позиціювати себе у вже звичній подвійній ролі — міського управлінця і політика національного рівня.

Між Максимом Козицьким і Андрієм Садовим офіційно немає суттєвих розбіжностей, а їхня співпраця конструктивна, хоча й не позбавлена непорозумінь. Між ними сформувалися робочі взаємини, що, втім, не усуває фактора політичної конкуренції. Начальник військової адміністрації отримав усю повноту влади в області та відносинах із місцевим самоврядуванням. Будучи частиною президентської вертикалі управління на місцях, він перебуває у більш вигідному становищі, ніж міський голова, який, хоч і не підпорядковується керівництву області, в умовах воєнного стану змушений дещо обмежувати свої політичні амбіції.

Для центральних органів влади, перш за все для Офісу президента, голови міст-мільйонників та інших великих міст України до повномасштабного вторгнення були політичними конкурентами і залишались такими навіть після 24 лютого 2022 року. Прямим наслідком цього була серія судових рішень з дострокового припинення повноважень кількох міських голів обласних центрів. Були такі кулуарні розмови й щодо мерів Львова, Києва, Одеси, Дніпра і Харкова у березні 2022 року і на початку 2023 року. Натомість планувалось запровадження військових адміністрацій на чолі з начальником у цих міських радах. Проте ці задуми наразі не реалізовані.

Як вже раніше зазначалось, голову Львівської обласної ради Ірину Гримак у прямому конфлікті з ЛОВА та за підтримки більшості депутатського корпусу було дострокового позбавлено повноважень у зв’язку із незадовільною оцінкою її роботи, а натомість призначено виконуючого обов’язки заступника голови ради, який є членом «команди Максима Козицького». Таким чином з квітня 2023 року військова адміністрація де-факто одноосібно керує процесами у Львівській області і, очевидно, такий стан речей зберігатиметься у майбутньому, оскільки цей статус-кво слабкої ЛОР влаштовує керівництво ЛОВА.

Що стосується депутатського корпусу Львівської міської ради, то він на відміну від депутатів обласної ради функціональний та суб’єктний. Хоча він перебуває в опозиції до міського голови Андрія Садового, проте між ними вибудувані робочі та назагал конструктивні відносини, які зрідка загострюються під час вирішення окремих питань, проте завжди вирішувались компромісно.

Зміни в регіональному представництві у Верховній Раді і діяльність народних депутатів в області

За час повномасштабного вторгнення регіональне представництво Львівщини у Верховній Раді не змінилось. Поміж 12 народних депутатів-мажоритарників і 15 депутатів-списочників повноваження одного з них було достроково припинено у 2022 році за рішенням парламенту. Мова йде про представника забороненої партії «Опозиційна платформа – За життя!» та соратника Віктора Медведчука зрадника Тараса Козака.

Ще один народний обранець від Львівщини Ярослав Дубневич оголошений у розшук Національним антикорупційним бюро у жовтні 2023 року, який є підозрюваним в організації заволодіння майном держави (природним газом) на суму понад 2,1 млрд грн та легалізації незаконно отриманого прибутку, а також у незаконному заволодінні 93 млн грн «Укрзалізниці». Впродовж 2013-2017 років він організував заволодіння природним газом підконтрольними йому службовими особами Новояворівської та Новороздільської ТЕЦ у Львівській області.

Крім цього один народний обранець від Львівщини Андрій Антонищак з фракції «Європейська Солідарність» помер 27 березня 2024 року.

Інші 24 народні депутати з Львівщини продовжують працювати, хоча рівень їхньої активності у 2023 році впав у порівнянні з 2021 роком. Більше активно працюють в регіоні депутати, які є представниками опозиційних політичних партій – «Європейська Солідарність» і «Голос». Прийом громадян і зустрічі з виборцями проводили Наталя Піпа, Михайло Цимбалюк, Тарас Батенко, Галина Васильченко, Михайло Бондар, Софія Федина, Ярослав Рущишин, Павло Бакунець, Олег Синютка, Ростислав Тістик, Андрій Кіт, Микола Княжицький, Юрій Камельчук і Роман Лозинський. Закономірно, що переважна більшість з них мажоритарники, хоча серед них є поодинокі обранці «списочники».

Щодо інших народних депутатів не вдалось знайти інформацію про їхню роботу з виборцями в окрузі або області. Серед них Мар’ян Заблоцький, Євген Петруняк, Святослав Юраш, Орест Саламаха, Остап Шипайло, Володимир В’ятрович, Микола Величкович, Степан Кубів, Андрій Лопушанський і Андрій Парубій. За винятком двох з них усі решта є «списочниками», що може бути одним з пояснень низької активності роботи з виборцями. За фракційною приналежністю перші п’ятеро є представниками правлячої партії «Слуга народу», тоді як п’ятеро наступних – «Європейської Солідарності».

Представники опозиційних фракцій частіше за інших розповідають у своїх соціальних мережах, під час публічних заходів і при спілкуванні з медіа про законодавчі ініціативи, переважно критикуючи їхній зміст, а також уряд та Офіс президента через запізнілі, невдалі, шкідливі законодавчі ініціативи. Наприклад, законопроєкт про посилення мобілізації, про посилення кримінальної відповідальності військовослужбовців, про українців за кордоном, про створення Національного військового кладовища біля Києва, про заборону УПЦ МП, про національні меншини, про заборону книжкового імпорту з росії, про лобізм тощо. На відміну від 2022 року, коли усі політичні сили у Верховній Раді намагались підтримувати єдність та консенсус, у 2023 та 2024 роках розкол між президентською більшістю та опозицією став очевидним, як і повернення довоєнної політичної конкуренції. Опоненти влади щораз більше звертали увагу на знеціненні парламенту, обмеження свободи слова, потребу завершення єдиного телемарафону, посилення авторитарних тенденцій. І народні депутати від Львівщини також активно брали участь у цій дискусії.

Водночас серед львівських представників правлячої партії «Слуга народу» не було монолітності та одностайності, що було наслідком ще довоєнної проблеми особливостей формування партійних списків. Зокрема Юрій Камельчук, Ростислав Тістик і Святослав Юраш не надто координували свою діяльність в регіоні з керівництвом партії і вели власну політичну активність. Це також помітно по тому, що Львівська обласна державна адміністрація не запрошувала цих народних депутатів з власної партії на офіційні заходи, відмовляючи їм у присутності, адмінресурсі, піарі тощо. Водночас це не означає, що ці депутати-«дисиденти» формували якусь окрему групу, а кожен діяв сам по собі.

Спільною проблемою усіх народних депутатів, і перш за все, мажоритарників, є відсутність бюджетних коштів для реалізації проєктів у їхніх виборчих округах. У зв’язку з воєнним станом було припинено фінансування проєктів соціально-економічного розвитку і Державного фонду регіонального розвитку, що позбавило обранців матеріального ресурсу для демонстрації видимої діяльності і використання адміністративного ресурсу для матеріального стимулювання виборців.

Інституційна спроможність активних політичних партій, візити партійних лідерів та ставлення до проведення виборів

Після повномасштабного вторгнення і без того слабка у міжвоєнний період інституційна спроможність місцевих осередків політичних партій ще більше ослабла. За даними нашого дослідження після місцевих виборів 2020 року у Львівській області 12 юридично зареєстрованих політичних партій мали 20 громадських приймалень у Львові. Проте після 24 лютого 2022 року їхня кількість суттєво зменшилась. Станом на сьогодні можна говорити про сім партій, які мають обласний або міський осередок, а саме ВО «Свобода», ВО «Батьківщина», «Європейська Солідарність», «Голос», «Об’єднання «Самопоміч», Народний Рух України і Українська Галицька Партія. Крім цього спорадичну активність демонструють «Громадянська позиція», яка перебуває у процесі ребрендингу і «За майбутнє». Водночас президентська партія «Слуга народу» як не мала раніше, так і досі не має власного публічного партійного осередку і жодним чином не нагадує про себе протягом 2022-2024 років.

Проте навіть ті партії, які мають власні осередки у 2023 та на початку 2024 років не демонструють помітної активності. Більш-менш спорадичну активність проявляли «Європейська Солідарність», ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», «Голос» і Українська Галицька Партія, але переважно це пов’язано або з волонтерською діяльністю, підтримкою партійців-військовослужбовців, або поточною політичною діяльністю.

Певне пожвавлення серед місцевих партійців спостерігалось в інформаційному просторі напередодні планових чергових парламентських виборів у жовтні 2023 року і президентських у березні 2024 року, коли тривала дискусія про те чи можливі вибори в Україні під час воєнного стану. Тоді деякі місцеві депутати і політики цілком серйозно почали підготовчу роботу до можливих виборів, щоб у разі, коли вони відбудуться, аби не втратити час. Складно сказати наскільки щиро вони були переконані у реальності проведення виборів під час війни, проте ця дискусія, яка тривала з вересня 2023 до березень 2024 року хоча б якось пожвавила роботу окремих місцевих партійних осередків, які від часу повномасштабного вторгнення перебувають в анабіозі. Детальніше про «Легітимність влади в Україні в умовах неможливості проведення виборів» можна прочитати в окремій статті, яка присвячена цій проблематиці.

Найбільшу активність і пожвавлення у Львівській області напередодні планових чергових парламентських і президентських виборів демонстрували місцеві осередки опозиційних політичних партій – «Європейська Солідарність», «Голос», ВО «Батьківщина», Українська Галицька Партія і «Громадянська позиція», а також окремі народні депутати від цих партій – Олег Синютка, Ярослав Рущишин, Михайло Цимбалюк, Софія Федина, Микола Княжицький, Наталія Піпа, Галина Васильченко і місцеві політики Ростислав Коваль та Володимир Гірняк. 

Вони розпочали певну роботу з формування команди для створення потенційного виборчого штабу і пошуку кандидатів для формування ймовірних партійних списків. Проте це більше було подібно на ревізію ресурсів на місцях, прощупування ґрунту і перевірку зворотного зв’язку, аніж на серйозну роботу із запуску виборчих штабів.

З однієї сторони, багато з них слабо вірили у реальну можливість проведення виборів під час воєнного стану, але з іншого, вони боялися упустити свій шанс, якщо таке вікно можливостей появиться. Водночас усі вони, будучи опонентами та критиками чинної влади Володимира Зеленського і його партії «Слуга народу», використовували публічну дискусію довкола можливих виборів як інформаційний привід, щоб нагадати про себе і свої політичні амбіції через потребу змінюваності влади, загрози авторитарним тенденціям та відчуття хибного руху України у не вірному напрямку.

Варто зазначити, що протягом 2023 і першим кварталом 2024 року до Львова п’ять разів приїздив Володимир Зеленський. Президент приїздив на Львівщину з неанонсованим візитом 11 січня 2023 року, 3 березня 2023 року для зустрічі з президентом Латвії Егілсон Левітсом, 8 липня 2023 року разом зі звільненими з полону командирами полку «Азов», 15 грудня 2023 року дорогою з Німеччини де відбувались переговори про початок переговорів про вступ України до ЄС і 23 лютого 2024 року для зустрічі з прем’єр-міністром Данії Метте Фредеріксен.

Крім цього по одному разу на Львівщині з візитом 17 січня 2024 року були лідери партій «Європейська Солідарність» Петро Порошенко, зокрема щоб обговорити питання відбудови зруйнованого музею Романа Шухевича, а також лідерка ВО «Батьківщина» Юлія Тимошенко 22 квітня 2024 року, начебто, з метою пошуку фінансування для діяльності партії.

Впливові особи, які відіграють важливу роль у політиці регіону

На другому році повномасштабної війни у Львівській області не з’явилось нових політичних суб’єктів, які б відігравали вагому роль у політиці регіону, крім тих, хто вже був відомий у 2022 році. На додаток, частина з тих місцевих політиків, які до 24 лютого 2022 року мали вплив на місцеві політичні процеси стали непублічними і пропали з інформаційного поля, наприклад, деякі представники бізнес-середовища. Водночас існують активні представники ветеранських та волонтерських середовищ, які беруть участь у дискусіях щодо місцевих проблем, наприклад, про пріоритетність видатків бюджетних коштів, про деколонізацію топоніміки, про мобілізацію в регіоні, про корупційні скандали тощо. Наразі вони не декларують політичних амбіцій, що, однак, не означає того, що вони не проявлять себе у майбутньому.

Основними ньюзмейкерами на Львівщині були і залишаються голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький і міський голова Львова Андрій Садовий. Вони є першоджерелами не лише більшості новини, а й коментарів про поточну ситуацію в області та Львові, реагування на виклики і плани на майбутнє. Посадовці проводять офіційні зустрічі з вищим керівництвом держави, міжнародними партнерами, політиками, бізнесменами, селебріті, акторами тощо. Через розподіл повноважень у Козицького більше можливостей і нагод для публічної діяльності, проте Садовий намагається шукати не лише приводів з’являтися в інформаційному просторі, а й шукати собі місце в нових реаліях української політики. Хоча конкуренцію між Козицьким і Садовим не завжди легко приховувати, як і епізодичні напруження між їхнім найближчим оточенням.

Серед інших керівників області у 2023 році в інформаційному просторі також періодично з’являлися тимчасово виконуючи обов’язки голови Львівської обласної ради Юрій Холод, перший заступник голови ЛОВА Андрій Годин, заступники голови ЛОВА Іван Собко та Юрій Бучко, керівник апарату ЛОВА Тарас Грень, перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко, заступники міського голови Любомир Зубач та Ірина Кулинич, керуюча справами ЛМР Наталя Алєксєєва. Періодично в інфопросторі з’являються інші посадовці обох місцевих рад, проте це переважно технократи, які позиціонують себе як членів команди або оточення Максима Козицького чи Андрія Садового.

Мають політичні амбіції окремі депутати Львівської обласної і міської рад (не лише лідери фракцій), хоча наразі офіційно не декларують їх публічно. Багато з них живе у передчутті кардинальної зміни політичного ландшафту в державі і регіоні. Також є чимало тих, хто розчарувався у власній політичній партії і планує у майбутньому брати участь у виборах в іншому або у власному політичному проєкті. Крім цього політичні амбіції мають більшість діючих народних депутатів від Львівщини, що детальніше описано у попередньому розділі.

Загалом модель поведінки депутатського корпусу Львівської обласної і міської рад кардинально різняться. Якщо у міській раді після 24 лютого 2022 року фракції та депутати консолідувалися, то у Львівській обласній раді ситуація діаметрально протилежна. Після повномасштабної війни відносини всередині депутатського корпусу ЛОР погіршилися і ще більше загострилась у 2023 році — як між окремими фракціями, так і всередині самих фракцій. Через партійні, бізнесові та корпоративні інтереси депутатів у раді панує хаос, а їхня робота перетворилась на «політичне болото».

Благодійні фонди, пов'язані з місцевими чи національними політиками

У справі діяльності благодійних та волонтерських організацій, які афілійовані з органами влади чи місцевими політиками єдина зміна порівняно з 2022 роком є зменшення активності у 2023 та 2024 роках. Це загальноукраїнська тенденція через зменшення підтримки за кордону та зниження активності громадян України.

Одним із найбільших волонтерських осередків у Львівській області (та, можливо, у всіх західних областях України) був Пункт гуманітарної допомоги, який створила Львівська обласна військова адміністрація. Хоча його позиціонували як ініціативу виконавчої влади, насправді її реалізовували депутати фракції «Слуга народу» у Львівській обласній раді — від імені військової адміністрації та без прив’язки до партії. Гуманітарний напрямок осередку координував заступник голови ЛОР Юрій Холод, також тут працювали депутати Львівської обласної ради від партії влади Юрій Доскіч, Роман Феденяк та інші.

Самостійно волонтерською діяльністю займається народний депутат від партії «Слуга народу» Ростислав Тістик (він конкурував із Козицьким за посаду голови обласного осередку партії), який зосереджується на допомозі 125-й окремій бригаді територіальної оборони. На волонтерську діяльність також переключився голова Золочівської районної ради і колишній кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» по виборчому округу №119 Орест Кавецький, який віддавна займається благодійністю, зокрема передвиборчою. Для цього він використовує родинний благодійний фонд «КАВА».

Депутати партії «Варта» у Львівській міській раді (Ігор Зінкевич, Наталія Шелестак, Юрій Мартинюк) сформували власний осередок «Центр волонтерства і захисту», який, хоч і функціонує на базі партійної структури, дистанціюється від партії. Він займається гуманітарною допомогою (харчування, медикаменти, одяг тощо). Ці депутати волонтерили ще з 2014 року в громадських організаціях «Варта» і партії «Громадський рух «Народний контроль», а в 2022 році переформатували свою діяльність.

Також депутати від цієї партії мають ще одну організацію - «Центр забезпечення військових Народної самооборони Львівщини», заснований у 2014 році депутатом Валерієм Веремчуком (від партії «Народний контроль» у попередньому скликанні, від «Варти» у поточному) займається допомогою українським військовим, пошуком автівок, купівлею тактичного спорядження тощо.

Депутати фракції «Європейська Солідарність» у Львівській міській раді теж об’єднали зусилля. Вони не створювали окремої організації, а працювали це на базі міського осередку партії. Крім голови фракції Петра Адамика, волонтерством займаються Назар Бербека, Остап Доскіч, Володимир Марусяк, Іван Рудницький, Роман Грицевич, Євген Кузик та інші.

Окремо волонтерить народний депутат і голова обласної організації партії «Європейська Солідарність» Олег Синютка та його соратники і депутати місцевих рад, а також ще одна народна депутатка Софія Федина. До повномасштабної війни партія використовувала організацію «Справа громад», а також Фонд Петра Порошенка.

Депутат фракції ВО «Свобода» у Львівській міській раді Адріян Гутник допомагає українським військовим — перш за все «свободівцям», які воюють на фронті. Для цього він кооперується з однопартійцем Русланом Кошулинським, який є військовослужбовцем.

Депутати фракції «Голос» у Львівській обласній та міській радах скоординувалися довкола обласного партійного осередку. Також вони співпрацюють із львівським осередком скаутської організації «Пласт» і холдингом мережі концептуальних авторських ресторанів «!FEST». Серед тих, хто активно долучається до волонтерства, — керівник фракції в обласній раді Ростислав Добош, Захар Миляник, народні депутати Ярослав Рущишин, Галина Васильченко, Наталія Піпа.

Народний депутат від «Самопомочі» та колишній міський голова Яворова Павло Бакунець у співпраці з головою Яворівської районної військової адміністрації Ярославом Коминським також займаються волонтерською діяльністю. Переважно це  гуманітарна допомога для військовослужбовців і внутрішньо переміщених осіб, що живуть у Яворівському районі.

Водночас журналісти виявили факти виїзду за кордон через систему «Шлях» у приватних справах під виглядом волонтерської діяльності. Серед таких псевдоволонтерів є багато публічних осіб, зокрема нею скористалася низка депутатів Львівської обласної і міської рад.

На Львівщині працюють десятки організацій та фондів, які допомагають військовим і внутрішньо переміщеним особам. Це, зокрема, такі:

• Благодійний фонд «Рабів до раю не пускають» (керівник Іван Спринський) — військове оснащення та спорядження для окремих підрозділів ЗСУ (з 2014 року).
• Благодійний фонд «Рокада» — гуманітарна та психологічна допомоги ВПО, пошук притулку.
• Громадська організація «Допоможи фронту» (керівник Богдан Масляк) — збірка для закупівлі військового спорядження
• «Група 35» (керівник Євген Філяк) — об'єднання представників Бізнес-школи Українського Католицького Університету, Greencubator і львівських IT-підприємців. Основний напрямок роботи — допомога територіальній обороні України з придбанням захисного обмундирування та засобів зв'язку.
• Волонтерська організація «Car4Ukraine» (керівник Роман Гапачило) — волонтерська організація, яка збирає кошти для купівлі автомобілів (так звані «бандеромобілі») для військових підрозідів.
• Благодійний фонд «Право на захист» (керівник Олена Грекова) — правозахисна організація, яка надає гуманітарну і психосоціальну підтримку ВПО.
• Медичний батальйон «Госпітальєри» (керівник Яна Зінкевич) — медичні препарати, устаткування, аптечки.
• Благодійний фонд «З янголом на плечі» (керівник Юрій Федечко) — гуманітарна допомога.
• Волонтерський центр «Львівський Лицар» (керівник Андрій Салюк) — військове спорядження та індивідуальна допомога військовим (з 2014 року).
• Волонтерський рух «Будуємо Україну разом» (керівник Юрій Дідула) — рух Львівської освітньої фундації, який після 2022 року займається гуманітарною діяльністю.
• Центр підтримки «Я — Маріуполь» (керівник Вадим Бойченко) — центр підтримки переселенців з Маріуполя та сходу України.
• Центр волонтерства «Корпорація добрих справ» (координатор Сергій Канюка) — харчування та одяг для ВПО і нужденних.

Тарас Радь, консультант у Львівській області, керівник проєктів у сфері виборів та місцевого самоврядування Громадянської мережі ОПОРА у Львові