Розташована на заході України, Львівська область є прикордонним регіоном, який межує із Республікою Польща (довжина кордону 258 км). На півночі і північному сході область має внутрішні кордони з Волинською і Рівненською областями, на заході й південному сході – з Тернопільською і Івано-Франківською областями, на півдні – із Закарпатською областю.

Населення Львівської області станом на 01.10.2019 становило 2 605 956 осіб (близько 6% від загальноукраїнського), у тому числі міське населення – 1 533 976 осіб, сільське – 1 071 98 осіб. На відміну від інших регіонів Західної України, мешканці Львівської області здебільшого проживають у містах, відтак частина районів, де переважають села та селища міського типу, не є густонаселеною. 

Середня щільність населення складає 115,9 осіб на км2. Через фізико-географічні умови традиційно нижчою є щільність населення у так званих «гірських» – Сколівському та Турківському районах, у яких проживає 32,3 та 41,6 мешканців на квадратний кілометр. Низька урбанізація цих районів створює додаткові проблеми для регіонального розвитку, пов’язані з обмеженістю трудових ресурсів та розпорошенням органів і закладів, що надають послуги місцевому населенню. 

Демографічна ситуація, що склалась у Львівській області, як і в Україні загалом, характеризується депопуляцією – поступовим зменшенням кількості населення, яке розпочалось із середини 90-х років минулого століття. Основними причинами такого стану є зниження народжуваності, зростання рівня смертності та міграційний компонент. 

Особливістю адміністративно-територіального устрою є також те, що окрім Львова ще 8 міст – Борислав, Дрогобич, Моршин, Новий Розділ, Самбір, Стрий, Трускавець та Червоноград – мають статус міст обласного значення та не входять до складу жодного з районів. Це позначається на економічних показниках, соціальній сфері, розподілі ресурсів у межах району, а також впливає на низку статистичних показників для районів, в яких немає районних центрів.

Повна структура адміністративно-територіального поділу виглядає так: загальна кількість населених пунктів – 1 928 (у тому числі міських – 78, сільських – 1 850), районів – 20, міст обласного значення – 9, міст районного значення – 35, селищ міського типу – 34, селищних рад – 34, сільських рад – 586. 

Поступове збільшення частки людей старшого віку та зменшення частки молоді зумовлює старіння населення. Середній вік населення області на дату проведення останнього перепису, становив 37,4 років, на 1 січня 2018 року – 39,9 років. За цей період міське населення «постаріло» на 3,3 роки (з 36,7 до 40,0 років), а сільське населення – на 1,2 року (з 38,5 до 39,7).

За статевим складом населення області переважають жінки – у середньому на 1 000 жінок припадає 901 чоловік. Кількість чоловіків на початок 2018 року становила 1 190,5 тис. осіб (47,4%), жінок – 1 320,7 тис. осіб (52,6%). Кількісна перевага жінок над чоловіками спостерігається у віці після 40 років і з кожним наступним роком збільшується. На початок 2018 року 10,3% чоловіків та 18,3% жінок були старшими за 65 років.

Тривають у області децентралізаційні процеси. Станом на жовтень, на Львівщині створено 41 ОТГ, які охоплюють 23% території області. Наприкінці березня 2019 року розпорядженням Кабінету Міністрів були внесені зміни до Перспективного плану формування територій громад Львівської області, що дозволить новоствореним громадам перейти на прямі міжбюджетні відносини з державою і бути визнаними спроможними. 

Міністерство розвитку громад і територій погодилось на пропозицію, напрацьовану міжвідомчою робочою групою чиновників та експертів при ЛОДА щодо перспективного плану територій і надіслало уточнений план для обговорення в районах області. У плані йдеться про реструктуризацію області до шести районів та 67 ОТГ. У ці дні відбувається його обговорення на місцях. На зібрання запрошують сільських, селищних, міських голів, представників районної влади, активістів, депутатів. Слід зазначити, що не всі представники громад задоволені запропонованим проєктом перспективного плану. На початку жовтня ГО «Громада та ініцітива» зібрала у Львівській облраді невдоволених на обговорення, під час якого було оголошено про створення Комітету захисту прав громад.

Економічна ситуація

Економіка Львівської області є доволі диверсифікованою. Визначальну роль у формуванні валової доданої вартості області незмінно відіграють такі сфери економічної діяльності, як оптова та роздрібна торгівля, обробна промисловість, сільське та лісове господарство, транспорт і зв’язок, освіта, операції з нерухомим майном. 

У Львівській області добре розвинена оптова торгівля, яка переважно зосереджена в місті Львові. Найбільшу частку в ній становлять харчові продукти, тютюн та пальне. Існує кілька великих компаній, що спеціалізуються на різних видах товарів (наприклад, «ВестТобакко Груп» торгує алкогольними напоями та тютюном). Роздрібна торгівля представлена здебільшого філіями національних мереж. У структурі реалізованих послуг переважають послуги транспорту, складського господарства, пошти та кур’єрської служби, інформації та телекомунікацій, послуги у сфері операцій з нерухомим майном, адміністративного та допоміжного обслуговування, охорони здоров’я. 

Промисловий комплекс Львівщини представлений різноманітними видами діяльності: від видобутку корисних копалин до виробництва товарів першої необхідності. Серед цих галузей у спеціалізації Львівської області є харчова промисловість (34% продукції), машинобудування (7%), деревообробка (9%), виробництво гумових та пластмасових виробів, іншої неметалевої мінеральної продукції (8,5%). В області сформувалась структура промислово-територіальних утворень, які є базовими компонентами територіальної структури промисловості. Головними з них є Львівська промислова агломерація (машинобудування, оброблення деревини та виробництво виробів з деревини, легка промисловість), а також промислові вузли: Червоноградсько-Сокальський (добувна та легка промисловість), Дрогобицько-Бориславський (машинобудування), Миколаївсько-Новороздільський (машинобудування та виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції), Яворівський (харчова та хімічна промисловість), Кам’янка-Бузький (оброблення деревини та виробництво електроенергії) та Стрийський (машинобудування та поліграфія) промислові вузли. 

Що стосується ринку праці, то на кінець серпня 2019 року за даними Львівського міського центру зайнятості, кількість зареєстрованих безробітних становила 2,8 тис. осіб (22,6% від кількості безробітних області), з них 58,1% – жінки, та 38,0% – молодь у віці до 35 років. Відносно кінця липня 2019 року кількість безробітних зменшилася на 0,7%, порівняно з кінцем серпня 2018 року – на 23,2%. Навантаження зареєстрованих безробітних на 10 вакансій на кінець серпня 2019 року становило 7 осіб (в області – 14 осіб). Середньооблікова кількість безробітних, які отримали допомогу з безробіття, у серпні 2019 року складала 2,4 тис. осіб. Середній розмір допомоги становив 4 589 грн (в області – 3 398 грн) і дорівнював 109,9% від розміру мінімальної заробітної плати (з 1 січня 2019 року – 4 173 грн). Середня заробітна плата станом на серпень 2019 року складала 9 380 грн, що на 11% нижче за середньостатичні показники інших регіонів України. 

Також з відкритих джерел відомо, що станом на початок вересня 2019 року загальна заборгованість з виплати заробітної плати у області складала 43,0 млн грн. Найбільше – працівникам промислових підприємств (26,8 млн грн). За територіальним розподілом найбільші обсяги боргів були у Львові (19,3 млн грн), Яворівському (6,1 млн грн), Жидачівському районах (5,6 млн грн) та Червонограді (4,4 млн грн), інформує Головне управління статистики у Львівській області.

Найбільш оплачуваними у серпні 2019 року були працівники підприємств та організацій з добування сирої нафти та природного газу (18 243 грн); фінансової та страхової діяльності (16 071 грн); з добування кам’яного та бурого вугілля (14 850 грн); державного управління й оборони, обов’язкового соціального страхування (14 105 грн). Найменший розмір заробітної плати зафіксовано в працівників поштової та кур’єрської діяльності (5 671 грн), тимчасового розміщування й організації харчування (5 803 грн).

За минулорічним рейтингом ДФС у Львівській області найбільшим платником податків Львівщини до Державного бюджету України стала Винниківська тютюнова фабрика (27 місце у загальноукраїнському рейтингу). Загалом на фабриці й в торговому будинку працевлаштовано понад 2 400 осіб. Цьогоріч підприємство опинилося у центрі великого політичного скандалу навколо проблеми контрабанди. Улітку 2019 року Служба безпеки України проводила слідчі дії на тютюновій фабриці з підозрою, що там виробляють нелегальний продукт, з якого не сплачуються податки, а цигарки реалізовують як на українському, так і на закордонному ринках. Співвласником бізнесу є найбагатший депутат Львівської міської ради VII скликання (фракція «Блок Петра Порошенка «Солідарність») – Григорій Козловський. Статки депутата у попередньому році становили 48 мільйонів 504 тис. 642 грн: 4 млн 975 тис. доходу від підприємницької діяльності, 37 млн 180 тис. 642 грн від відчуження нерухомого майна, 101 тис. грн зарплати, отриманої за сумісництвом (радник директора Винниківської тютюнової фабрики), 180 тис. грн зарплати за сумісництвом як директора Холдингу «Гранд готель», 12 тис. зарплати за сумісництвом як директора «Львівської пивоварні», 5 млн 950 тис., отриманих від підприємця Дмитра Серьогіна, 6 тис. грн від ТзОВ «МІТГ», 100 тис. грн доходу від відчуження рухомого майна. Загалом Козловський має 100% корпоративних прав на ТзОВ «Королівська Пивоварня» (5 млн грн), ТзОВ «Холдинг «Гранд Готель» (30 млн грн) і ТзОВ «Академія футболу» (2 млн грн), а також має різні частки на ПП «Телець» (50 тис. грн), ТзОВ «Еліт Нерухомість» (3 млн грн), ТзОВ «МАРІЇВКА МЕДІКАЛ ЕНД ТЕРМАЛ СПА» (13,5 млн грн і 33 млн грн). Окрім того, він є головою ГО «За справедливість», ГО «ДОЛТ «АКАДЕМІЯ ФУТБОЛУ», ГО «ДЮС «АКАДЕМІЯ ФУТБОЛУ» та президентом «Футбольного клубу «РУХ» Винники».

Далі в переліку йдуть видобувне підприємство ТЗОВ «СТРИЙНАФТОГАЗ», компанія, що торгує паливом – ТОВ «ОККОСХIДIНВЕСТ» та провайдер фіксованого місцевого телефонного зв'язку ПАТ «ВIЕС БАНК». Попри великі статки, у корупційних чи то політичних схемах компанії помічені не були. А от на десятій позиції перебуває ПРАТ «Львівський локомотиворемонтний завод», який входить в структуру власності АТ «Українська залізниця». Цьогоріч підприємство вчергове опинилося в епіцентрі скандалу у зв’язку з комерційною співпрацею з країною-агресором: було укладено низку контрактів на постачання російських запчастин і матеріалів із сумнівними українськими посередниками, які пов’язані з бізнесменом Володимиром Капирулею.

На 22 позиції в рейтингу найбільших бізнесів Львівщини знаходимо ТОВ «Шувар» – наймаштабніший у Західному регіоні оптовий ринок сільськогосподарської продукції, 50,5% від капіталу якого належить депутату Львівської міської ради від фракції «Самопоміч» Роману Федишину. 

Також у першій тридцятці рейтингу можна знайти Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку ЛМР, ГУНП у Львівській області та навіть ЛНУ імені Івана Франка.

Традиційно до найзаможніших підприємців Львівщини можна віднести Віталія Антонова – засновника «OKKO Group», голову наглядової ради «Концерну Галнафтогаз», статки якого налічують 520 мільйонів доларів США. У 2018 році в офіси «Галнафтогазу» (мережі АЗС «ОККО») у Львові та Києві навідались працівники СБУ з обшуком. Антонова звинувачували у фінансуванні дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та зміни державних кордонів України, фінансуванні сепаратизму на Донбасі, роботі мережі заправок у окупованому Криму. Бенефіціар концерну всі ці звинувачення спростував, а через кілька місяців Генпрокуратура закрила кримінальне провадження у справі. 

Також до переліку найбагатших бізнесменів України та Львівщини можна віднести власника групи «T.B.Fruit» Тараса Барщовського, родом із Городоцького району Львівщини, який у свої 47 років володіє статками на 161 млн доларів. Підприємець є засновником компанії «Яблуневий дар» у Городку, в 2011 році створив управлінську компанію «T.B.Fruit», в якій об’єднав усі свої активи. Відомий також як директор компанії «Танк Транс». Барщовський планує розширювати бізнес і збудувати на Львівщині завод із виробництва пектину, що дозволить власнику контролювати до 8% світового ринку цього продукту.

За даними Головного управління статистики у Львівській області, підприємці Львівщини активно експортують товари та послуги у країни Європи. У 2018 році вартість самих лише послуг досягла 472,1 млн доларів США. Ще 1,49 млрд доларів США виручили львівські підприємці від експорту товарів у Європу (на 270 мільйонів доларів більше, ніж у 2017 році). Основу експорту товарів Львівської області становлять: електротехнічне обладнання, деревина і вироби з неї, зернові культури, жири та олії, які віднещодавна завжди очолюють лідерські позиції в списках. За останні роки зросла частка експорту різних промислових товарів.

Одним із головних економічних об'єднань Львова є Львівський IT Кластер. IT-сфера є одним із пріоритетів розвитку міста відповідно до Стратегії конкурентоспроможності Львова, на тлі загального зростання кількості фізичних осіб – підприємців на Львівщині за рік на 8%. Потрібно зазначити, що найбільший приріст продемонстрували представники саме ІТ-сегменту.

За останні роки за повідомленнями ГУ статистики у Львівській області динамічно зростає обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку регіону (тільки у 2018 році він на майже 17% перевищив показники 2017 року). Упродовж 2018 року в економіку Львівщини залучено 122,4 млн дол. США прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу). Відтак, регіон посів друге місце по Україні за цим показником. Найбільше в економіку Львівщини інвестували з країн ЄС. З цих країн внесено 82,3% від загального обсягу інвестицій. Лідерами в інвестуванні підприємств Львівщини є партнери з Кіпру (187,7 млн дол. США), Польщі (135,8 млн дол. США), Німеччини (104,9 млн дол. США), Нідерландів (86,5 млн дол. США), Швейцарії (75,8 млн дол. США), Данії (75,2 млн дол. США) та Австрії (64,6 млн дол. США). На ці країни припало 79,2% від загальнообласного обсягу прямих іноземних інвестицій. Загалом вкладення в економіку області у 2018 році здійснили інвестори з 24 країн світу.

За інформацією ЛОДА, станом на початок 2019 року в області на супроводі офісу інвестора в стадії реалізації перебуває 651 інвестиційний проєкт. База інвестиційних об’єктів складала понад 700 земельних ділянок та площ, на яких раніше розташовувалися промислові та інші споруди: Brownfield – 274 вільні виробничі площі, Greenfield – 448 вільних земельних ділянок.

Після різкого падіння валового регіонального продукту в 2015 та 2016 роках ситуація нормалізувалася. Однак розвиток економіки та загальне зростання надходжень до бюджетів від податків на доходи фізичних осіб, єдиного податку для суб’єктів господарювання, попри позитивну динаміку, що зберігається останніми роками, не завжди означає стабільну фінансову забезпеченість усіх адміністративних одиниць області. На Львівщині продовжує залишатися актуальною проблема низької фінансової спроможності територіальних громад, що проявляється у зростанні дотаційності. Аналіз бюджетів Львова та міст обласного значення свідчить про те, що тільки в обласному центрі надходження перевищують видатки, а відтак, попри велику кількість викликів, місто має ресурси для розвитку. Інші ж міста обласного значення мають однакові показники надходжень та видатків, що робить їх фінансово вразливими та залежними від різних чинників. 

Упродовж року у відкритих джерелах з’являлися згадки про випадки припинення діяльності підпільних гральних закладів із мільйонним обігом (Львів, Винники, Трускавець). Також відомі факти, коли співробітники податкової міліції Львівської області припинили незаконну діяльність чотирьох АЗС у Львові. Враховуючи специфіку регіону, для Львівщини залишається також актуальним контрабандне питання. За повідомленням Головного управління ДФС у Львівській області, працівники Львівської митниці від початку 2019 року виявили 3 тис. 794 порушення митних правил, вартість вилученого майна – майже 87 млн гривень. Найбільше через кордон намагалися перевезти промислові, продовольчі товари та цигарки.

Видатки і надходження місцевих бюджетів 2019 р.

Місто обласного

значення

Надходження, 

грн

Видатки,

грн

Львів

6 612 500 200

8 092 282 300

Дрогобич

516 570 000

516 570 000

Борислав

371 295 613

371 295 613

Моршин

84 444 380

84 444 380

Новий Розділ

242 219 800

242 219 800

Самбір

365 269 020

365 269 020

Стрий

600 339 081

600 339 081

Трускавець

296 716 630

296 716 630

Червоноград

637 918 900

637 918 900
Політична ситуація

За підсумками місцевих виборів 2015 року до складу Львівської обласної ради увійшло 9 політичних партій, які розподілили 84 депутатські мандати:

  1. БПП «Солідарність» – 19 депутатів
  2. Об’єднання «Самопоміч» – 13 депутатів
  3. ВО «Свобода» – 12 депутатів
  4. ВО «Батьківщина» – 9 депутатів
  5. Громадянська позиція – 8 депутатів
  6. УКРОП – 6 депутатів
  7. Народний Рух України – 5 депутатів
  8. Народний контроль – 5 депутатів
  9. Радикальна партія Олега Ляшка – 2 депутати
  10. Позафракційні – 4 депутати

Від початку роботи Львівської обласної ради VII скликання незмінним головою ради є висуванець БПП «Солідарність» Олександр Ганущин. Разом з тим він називається окремими ЗМІ наближеним до братів Дубневичів, які ймовірно мають вплив на фракції БПП «Солідарність» і ВО «Батьківщина» і в яких багато представників з оточення Дубневичів. За час поточної каденції ради конфігурація більшості змінювалася тричі. Спершу більшість у раді (46 депутатів) формували БПП «Солідарність», Об’єднання «Самопоміч», Громадянська позиція і Народний Рух України, а заступниками ради були представники «Самопомочі» (Парасковія Дворянин) і Громадянської позиції (Володимир Гірняк). У 2017 році через конфлікт між БПП і Об’єднанням «Самопоміч» з посади першого заступника була звільнена П. Дворянин, а на її місце обрано представника Народного контролю Андрія Білоуса. Таким чином конфігурація більшості (46 депутатів) змінилася – замість Об’єднання «Самопоміч» до неї натомість увійшли фракція Народний контроль і ВО «Батьківщина». У 2019 році відбулися чергові зміни в керівництві ради після того, як заступник голови Володимир Гірняк здійснив невдалу спробу усунути з посади голови ради Олександра Ганущина, шляхом висловлення йому недовіри за результатами звітування за рік роботи. Ця спроба була частиною довшої кампанії Гірняка з критики братів Дубневичів, яку він активно проводив під час парламентської кампанії 2019 року. Після того, як спроба зміни голови зазнала невдачі, відбулися чергові зміни в керівництві – замість Андрія Білоуса першим заступником було обрано представника Об’єднання «Самопоміч» Івана Собко (без згоди партії), а замість Володимира Гірняка заступником став представник НРУ Богдан Гагалюк. Таким чином більшість в обласній раді знову переформатувалася (45 депутатів), куди сьогодні, крім БПП «Солідарність», ВО «Батьківщина» і НРУ, також входять фракції УКРОП, Радикальна партія Олега Ляшка і позафракційні депутати.

З кінця 2014 року, у результаті перемоги на президентських виборах Петра Порошенка, головою Львівської обласної державної адміністрації став колишній перший заступник міського голови Львова Олег Синютка. Він відпрацював на цій посаді протягом усіх п’яти років президентства Порошенка, що є найдовшим в історії області періодом перебування на посаді голови ЛОДА. У липні 2019 року новий Президент Володимир Зеленський призначив іншого голову облдержадміністрації, ким став Маркіян Мальський. Натомість Олег Синютка був обраний по списку партії «Європейська Солідарність» народним депутатом Верховної Ради IX скликання.

У Львівській області 9 міст обласного значення. У них загалом представлені 16 політичних партій і 3 позафракційні депутати. Проте фракції в усіх дев’яти радах мають лише дві партії – Об’єднання «Самопоміч» (сумарно 61 депутат) і БПП «Солідарність» (сумарно 51 депутат). Практично в усіх радах своїх представників мають ВО «Свобода» (сумарно 38 депутатів), ВО «Батьківщина» (сумарно 28 депутатів), «Українське об’єднання патріотів – УКРОП» (сумарно 20 депутатів), Громадський рух «Народний контроль» (сумарно 28 депутатів) і Громадянська позиція (сумарно 23 депутати). Розклад сил у містах помітно відрізняється від ситуації в районних радах і сільських радах, де домінують представники колишньої партії влади – БПП «Солідарність», а також ВО «Свобода» і ВО «Батьківщина». Натомість у містах помітне переважання інших політичних сил, зокрема Об’єднання «Самопоміч», яке після 2015 року перебувало у конфронтації з БПП «Солідарність». Проте через складність у можливості домовитися партія Андрія Садового часто знаходиться в опозиції, наприклад, в обласній раді. Дещо інша ситуація у Львівській міській раді, де обидві сили разом формують більшість. Сильні позиції має ВО «Свобода», яка, крім широкого представництва, також обіймає багато керівних посад у міських радах, хоча на загал у більшості місцевих рад у Львівській області партія перебуває в опозиції.

Політичні партії

Львів

Дрогобич

Червоноград

Стрий

Борислав

Самбір

Трускавець

Новий Розділ

Моршин

TOTAL

Склад ради

64

36

36

34

34

34

26

26

22

312

Об’єднання «Самопоміч»

24

5

7

6

5

3

5

3

3

61

БПП «Солідарність»

10

5

6

6

3

5

4

2

5

51

ВО «Свобода»

8

6

5

4

6

3

3

3

  

38

ВО «Батьківщина»

  

3

5

5

3

3

3

3

3

28

Народний контроль

6

7

4

3

3

3

2

    

28

Громадянська позиція

7

3

  

4

4

  

4

  

1

23

УКРОП

5

2

2

2

3

  

2

2

2

20

Народний Рух України

  

2

3

  

2

2

  

2

1

12

Радикальна партія Ляшка

    

4

  

3

4

      

11

Партія конкретних справ

              

9

  

9

Конгрес Українських Націоналістів

      

2

  

3

3

    

8

Воля

          

8

      

8

Сила людей

      

2

      

2

3

7

Республіканська платформа

                

4

4

Українська галицька партія

4

                

4

Позафракційні

  

3

              

3

Українська республіканська партія

        

2

        

2

В окремих міських радах присутні локальні партії, які не мають ніде більше підтримки, як в одній окремо взятій міській раді. Зокрема партія «Конкретних справ» у Новому Роздолі, партія «Воля» у Самборі, Республіканська платформа в Моршині, Українська галицька партія у Львові чи Українська республіканська партія у Бориславі.

Після чергових місцевих виборів 2015 року структура місцевих рад суттєво змінилася. З’явилося багато нових політичних проєктів, які вперше брали участь у виборах, а також експлуатували тему суспільного невдоволення старими силами. Зі старих політичних сил залишилися ВО «Батьківщина», ВО «Свобода» і Народний Рух України, які зберегли свої позиції. Натомість керівництво в місцевих радах перейшло до БПП «Солідарність» і Об’єднання «Самопоміч», які спершу співпрацювали, а згодом перейшли у конфронтацію, яка триває до сьогоднішнього дня. Чим більше падав рівень довіри до більшості, тим більшої популярності здобували такі політичні проєкти, як УКРОП, Народний контроль, Українська галицька партія. Особливо це було помітно за результатами перших виборів до об’єднаних територіальних громад області, які відбувалися у період 2016-2018 років. 

Достатньо поширеними є проблеми виходу окремих депутатів з фракцій у зв’язку з розходженням їхньої позиції з позицією фракції. У Львівській обласній раді 5 депутатів було виключено з фракції: двоє з Радикальної партії Олега Ляшка, один з Об’єднання «Самопоміч» і ще один чекає на рішення про виключення, один з Громадянської позиції. Випадки про позбавлення депутата мандата і відкликання є рідкісними. Найчастіше такі ініціативи виникають в ОТГ, де є факти ініціювання відкликання депутатів, проте не вдалося жодного, де б обранця таки було позбавлено мандата. Наприклад, у 2019 р. у селі Красів у Миколаївському районі під час зборів мешканці проголосували за відкликання депутатки – єдиної представниці їхньої громади в Тростянецькій ОТГ Ганни Заріцької, яка 30 років була головою сільради, останні 4 роки представляє Красів в ОТГ. Після першої спроби Тростянецька ТВК відхилила рішення через технічні помилки в документах, проте мешканці вдруге зібрали підписи, які знаходяться на розгляді ТВК.

У порівнянні з попередніми позачерговими виборами Президента 2014 року, явка виборців під час президентських виборів 2019 року у Львівській області була суттєво нижчою – з 78,2% знизилася до 68,9%. В обох випадках виборці області проголосували за Петра Порошенка. Проте якщо у 2014 році на Львівщині він отримав 69,9% голосів, то у 2019 році у першому турі – 35,3%, а в другому турі – 62,7% голосів. Таким чином можна стверджувати, що на загал львів’яни суттєво не змінили своїх симпатій протягом двох останніх кампаній. Рівень підтримки Порошенка дещо знизився, проте залишається дуже високим. Львівська область єдина, яка за підсумками другого туру виборів 2019 року віддала свої голоси колишньому Президенту Петру Порошенку, а не Зеленському, який повторив успіх Порошенка 2014 року, здобувши перемогу в усіх областях України, крім Львівщини.

 

Кандидати

 

Вибори Президента 2014

Вибори Президента 2019

Перший тур

Другий тур

Порошенко Петро

69,92%

35,32%

62,79%

Тимошенко Юлія

11,19%

14,85%

не брала участь

Зеленський Володимир

не брав участь

11,96%

34,49%

Ляшко Олег

6,78%

3,45%

не брав участь

Гриценко Анатолій

5,86%

19,02%

не брав участь

Суттєві зміни в симпатіях виборців Львівської області відбулися за підсумками виборів народних депутатів у 2019 році. Розчарування від поразки Петра Порошенка призвело до суттєвого зниження явки виборців. Якщо під час парламентських виборів 2014 року прийшло 70% виборців Львівщини, то під час 2019 року – 53,4%, що помітно нижче, аніж під час усіх попередніх виборчих кампаній, оскільки Львівщина є однією з найбільш активних в електоральному плані областей. Під час обох виборів 5% бар’єр зуміли подолати п’ять партій, проте лише дві партії з виборів 2014 року зуміли подолати бар’єр і зберегли свій попередній результат. Це БПП «Солідарність» (20,4% і 19,8% відповідно) і ВО «Свобода» (6,2% і 5,5% відповідно). Усі інші політичні сили були новими. 

Парламентські вибори 2014

Парламентські вибори 2019

Народний фронт

33,03%

Голос

23,09%

БПП «Солідарність»

20,42%

Слуга народу

22,03%

Об’єднання «Самопоміч»

18,78%

Європейська Солідарність

19,87%

ВО «Свобода»

6,19%

ВО «Батьківщина»

9,44%

Радикальна партія Ляшка

5,35%

ВО «Свобода»

5,46%

Таким чином, попри нищівну поразку на всеукраїнському рівні, ребрендована партія Петра Порошенка «Європейська Солідарність» зберегла сильні позиції у Львівській області. Проте у розрізі одномандатних виборчих округів БПП-ЄС, як у 2014 році, так і 2019 року поступилася своїм конкурентам – «Народному фронту» і «Голосу» відповідно. З-поміж 12 округів Львівщини у 2014 році в усіх перше місце отримав «Народний фронт», а у 2019 році – у 8 сільських округах – партія «Слуга народу», в 3 міських округах – «Голос» і лише в одному міському окрузі – «Європейська Солідарність». 

Суттєві зміни відбулися серед народних депутатів, які перемагали в одномандатних виборчих округах Львівщини. У порівнянні з виборами 2014 року, лише 5 з 12 депутатів зуміли переобратися повторно під час парламентських виборів 2019 року. Це Михайло Бондар (у 2014 р. від «Народного фронту», а у 2019 від «Європейської Солідарності»), Ярослав Дубневич (у 2014 р. від БПП, а у 2019 р. – самовисуванець), Тарас Батенко (у 2014 р. від БПП, а у 2019 р. – самовисуванець), Андрій Лопушанський (обидва рази як самовисуванець) і Андрій Кіт (у 2014 від БПП, у 2019 самовисуванець). Якщо у 2014 році від БПП «Солідарність» на мажоритарці перемогло 5 кандидатів, то у 2019 році – лише три. Крім цього, у 2014 р. перемогу здобули 5 самовисуванців, тоді як у 2019 р. – 3 самовисуванці, 3 кандидати «Голосу» і 2 кандидати «Слуги народу». Разом з тим за підсумками парламентських виборів 2019 року помітно скоротилася кількість народних депутатів, які представлять Львівщину: якщо раніше їх було близько 30 осіб, то у новому скликанні їх близько 20. МФО «Львівщина» продовжує працювати в кардинально оновленому складі. 

Зі зміною влади в Україні також відбулися суттєві зміни в керівництві фактично всіх основних управлінь державних органів у Львівській області. Після президентських виборів у області було змінено голову ЛОДА, МВС, прокуратури, СБУ і львівської митниці. На зміни також чекають голови всіх 20 РДА.

ЛОДА. Після парламентських виборів 2019 року в Львівській області розпочалися масштабні кадрові зміни. Перш за все було змінено голову Львівської обласної державної адміністрації. Замість Олега Синютки, який відпрацював на цій посаді майже 5 років, було призначено Маркіяна Мальського – молодого технократа, сина декана міжнародних відносин ЛНУ ім. Франка, який доти працював юристом у міжнародній юридичній фірмі й ніколи раніше не займався політикою й не обіймав державних посад. Враховуючи той факт, що нова влада Зеленського не користувалася популярністю на Львівщині, було не просто знайти кандидатуру на голову, яка б не викликала спротиву місцевих еліт. Він менш публічний, аніж його попередник Олег Синютка, проте разом з тим активний. За 5 місяців, які Мальський обіймає посаду голови ЛОДА, він працює у звичному режимі, ставлення до нього зі сторони місцевої громадськості нейтральне і йому вдається уникати скандалів чи закидів у свою сторону про тиск або нав’язування політики з Києва. У жовтні 2019 року ЛОДА і Мальський стали стороною конфлікту, який пов’язаний із труднощами розпочати опалювальний сезон у м. Новий Розділ і м. Новоярівськ, де місцева ТЕЦ (власність братів Дубневичів) відмовляється подавати опалення мешканцям міста поки не буде погашено заборгованості. Критиками ЛОДА став народний депутат у ВО № 123 Тарас Батенко, який звинувачує в цьому владу області. Також на початку листопада відбулася акція протесту біля ЛОДА проти продажу землі, яку організували прихильники ВО «Свобода».

РДА. Після зміни голови ЛОДА запущено процес зміни голів районних державних адміністрацій, що було очікувано. Частина голів РДА, які, за інформацією ЗМІ, були наближеними до Олега Синютки, самостійно написали заяву на звільнення у зв’язку з ідеологічними розбіжностями з новою владою в країні або звільнені згідно з розпорядженням Володимира Зеленського. Натомість за період свого перебування на посаді голови облдержадміністрації Мальського президент призначив лише нового голову Пустомитівської РДА - Андрія Марка. Усередині серпня 2019 р. Мальський повідомив, що нових голів РДА на Львівщині шукатимуть за допомогою новоствореного проєкту команди Зеленського – LIFT. Відтак усі кандидати на посади голів РДА мали заповнити анкети та завантажити свої резюме на спеціальному сайті. Для участі у проєкті LIFT для відбору кандидатів на 20 посад голів РДА Львівщини зголосилися близько 600 кандидатів. З них близько 300 осіб відсіяли, оскільки щодо них була інформація про кримінальні правопорушення, корупційні чи інші зловживання. Зі списком ймовірних претендентів на посаду голів усіх 20 РДА Львівщини можна познайомитись за посиланням. З його слів до кінця жовтня 2019 року мали бути відібрані й призначені всі голови РДА, проте станом на зараз процес триває досі.

МВС. Відбулася зміна керівництва ГУ МВС у Львівській області. Начальником обласного управління замість Валерія Середи, якого перевели до Києва на посаду керівника департаменту Міністерства внутрішніх справ (що, по суті, було формою звільнення через підвищення, звідки він має піти на пенсію), став Василь Віконський. За період двох місяців роботи він став об’єктом постійної критики зі сторони журналістів та громадських активістів. Найбільше йому зіпсував репутацію силовий розгін поліцією мітингувальників у Соснівці, які блокували на залізничній колії поїзди з вугіллям з Росії. Хоча ситуація неоднозначна, проте факт застосування сили проти протестувальників, чого давно вже на Львівщині не практикували, був негативно прийнятий суспільством і зіпсував репутацію Віконському, який ще не встиг освоїтися на новому місці. Після цього також з’являлися інші причини для критики, зокрема кадрові призначення в обласному управлінні, користування авто, вартість якого перевищує доходи, вказані у декларації, тощо. 

Прокуратура. Нещодавно, у жовтні 2019 року, також відбулася зміна керівництва обласної прокуратури. Замість представника правоохоронних органів Юрія Квятковського (родом з Київської обл.) було призначено Ірину Діденко (з Вінницької обл.). Зважаючи на свіже призначення, вона ще не встигла себе проявити. Наразі новий прокурор запевнила у своїй відкритості, провела велику публічну пресконференцію для широкої громадськості, а також низку зустрічей з різними середовищами.

Юстиція. У травні 2019 року було звільнено керівника управління юстиції. Новим керівником Головного територіального управління юстиції у Львівській області став Микола Станіщук, який з серпня 2018 року працював начальником Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області. 

СБУ. У липні 2019 року Зеленський звільнив попереднього керівника управління Служби безпеки України у Львівській області Олександра Ткачука та ще трьох начальників обласного управління через те, що вони «відзначилися в негативному плані у явищах, які пов’язані з контрабандою». Новим керівником став Олександр Бондарук. Проте вже 21 листопада новим начальником управління СБУ у Львівській області указом Зеленського призначено Юрія Гончарова.

Митниця. У липні 2019 року було звільнено керівника Львівської митниці Левка Прокіпчука, який пішов у довготривалу відпустку. Разом з ним також звільнили ще трьох його підлеглих. Сьогодні замість нього обов’язки керівника виконує його заступник Євген Сафонов. У жовтні 2019 року ДБР провели загалом 40 обшуків на Львівській митниці ДФС, зокрема на пункті пропуску, митних постах та відділах митного оформлення, а також у помешканнях службовців митниці.

Громадськість Львівщини насторожено ставиться до нових кадрових призначень в області. Час від часу звучить критика і сумніви щодо нових призначень, проте вона не є категоричною чи не поступливою. Разом з тим немає масових акцій протесту чи кампаній з вимогою відкликати нових керівників. Наразі найбільше критики лунає в сторону начальника ГУ МВС у Львівській області Василя Віконського з вимогою замінити його.

Аналіз медіа-ринку

В епоху нових медіа та кризи демократії перед регіональними львівськими ЗМІ постають нові та акумулюються старі виклики: брак компетентних кадрів та вільних фінансів, залежність від політиків чи бізнесу, неконкурентноздатність тощо. Очевидно, що ситуація із медіа у Львові є кращою (вища якість матеріалів, різноманіття видань), ніж у області. Та є декілька тенденцій, що впливали на роботу всього сегменту останні роки. 

Класичні ЗМІ

Так, до кінця 2018 року в Україні було здійснено частину медіа-реформи, зміст якої полягав у виведенні державних і комунальних підприємств з числа засновників друкованих ЗМІ та припиненні їхнього фінансування із державного та місцевого бюджетів. Реформа має забезпечувати незалежність місцевих газет від органів влади, зменшуючи вплив чиновників на редакційні політики видань. На втілення цієї реформи було відведено 3 роки. Темпи роздержавлення ЗМІ на Львівщині були одними з найнижчих. Серед нереформованих комунальних видань області до останнього трималися газети «Бойківська думка» (Сколе), «Бойківщина» (Турка), «Винниківський вісник» (Винники), «Відродження» (Жовква), «Вісник Розділля» (Новий Розділ), «Галицька зоря» (Дрогобич), «Голос відродження» (Броди), «Голос з-над Бугу» (Сокаль), «Голос народу» (Пустомити), «Голос Прикарпаття» (Самбір), «Голос ради» (Трускавець), «Голос ратуші» (Городок), «Голос Самбірщини» (Самбір), «Гомін волі» (Стрий), «Життя і слово» (Кам’янка-Бузька), «Львівщина. Газета Львівської обласної ради» (Львів), «Миколаївські вісті» (Миколаїв), «Моршинський вісник» (Моршин), «Народна справа» (Радехів), «Народне слово» (Золочів), «Нафтовик Борислава» (Борислав), «Наш край» (Мостиська), «Наш Радехів» (Радехів), «Наше місто» (Стебник), «Новий час» (Жидачів), «Новини Прибужжя» (Червоноград), «Новини Самбора» (Самбір), «Новояворівськ сьогодні» (Новояворівськ), «Перемишлянський край» (Перемишляни), «Ратуша» (Львів), «Рідне поле» (Стрий), «Славські вісті» (Славське), «Судовишнянський вісник» (Судова Вишня), «Удеч сьогодні» (Жидачів), «Ходорівщина» (Ходорів), «Яворівський голос» (Яворів), «Яворівщина» (Яворів).

Для підтримки місцевих ЗМІ у ЛОДА практикують проведення обласних конкурсів журналістики для редакцій друкованих ЗМІ «Четверта влада». До участі у конкурсі допускаються редакції районних та міських друкованих засобів масової інформації Львівської області. Переможці отримують грошові винагороди на свою подальшу діяльність.

Роздержавлення, конкуренція із соцмережами за розміщення рекламних матеріалів сприяють тому, що керівництву локальних медіа потрібно по-новому оцінити можливості залучення фінансових ресурсів. Такі умови сприяють ЗМІ шукати грантової підтримки у закордонних донорів (так як це робить, наприклад, ЛОГО «Львівський прес-клуб») або вибудовувати систему членських внесків за об’єктивне висвітлення подій (досвід ГО «Твоє місто»). Та попри наявність позитивних практик, залишаються медіа-ресурси, редакційна політика яких узгоджується з тими, хто здійснює фінансову підтримку.

Лідерами медіасегменту Львівщини за кількістю охопленої аудиторії залишаються:

  1. ТРК «Люкс», до складу якої входять «24 канал», радіо «Lux FM», інтернет-видання Zaxid.net, радіо «Максимум», сайт Football 24 та рекламне агентство «Люкс». Бенефіціарним власником медіа є дружина Андрія Садового – Катерина Кіт-Садова.
  2. Інформаційне агентство «Західна інформаційна корпорація», що у червні 2019 року перейшла у власність народного депутата від «Опозиційного блоку» Тараса Козака, який є власником телеканалів «112 Україна» та NewsOne. Медіа працює не лише на аудиторію Львівщини. Після зміни керівництва переживає кадрову кризу.
  3. Медіахаб «ТВОЄ МІСТО» – громадське медіа Львова, що включає в себе міський портал, міську дискусійну платформу, онлайн-телебачення, громадську організацію з розвитку якісної журналістики «Твоє місто Львів» та продакшн-студію. Очільником медіа є Тарас Яценко. 
  4. Регіональний портал «Депо. Юа» – «Депо-Львів» – новинний портал Львова. 
  5. Агенція інформації та аналітики «Гал-Інфо» (включає новинний портал та популярну місцеву радіостанцію «Львівська хвиля»), діяльність якої спрямована на поширення щоденних новин, передачу нових знань та організацію громадського дискурсу з актуальних суспільних тем. 

Серед радіостанцій, окрім вищезгаданих хвиль, довірою слухачів також користуються «ФМ-Галичина», «Радіо-24» та «Суспільне радіо». 

Попри бурхливий розвиток технологій, частина львів’ян продовжує отримувати новини у газетному форматі. У цьому сегменті лідерами залишаються «Високий замок», «Львівська пошта», «Експрес». Окремо слід відзначити видання «Ратуша», яке пройшло роздержавлення і тепер займає гостро опозиційну сторону по відношенню до міської влади Львова та персонально міського голови – Андрія Садового.

Говорячи про політично заангажований контент у редакційній політиці місцевих ЗМІ, потрібно відзначити зростання популярності телекомпанії «НТА», зокрема за рахунок запуску гостро-політичного «народного» ток-шоу «Говорить Великий Львів». Фінансування цього телеканалу пов’язують з бізнесменом та ексдепутатом від ВО «Свобода» Ігорем Кривецьким. Така інформаційна підтримка може свідчити про домовленості між Григорієм Козловським та Ігорем Кривецьким щодо підтримки єдиного кандидата на майбутніх виборах міського голови Львова. В ефірі шоу постійно піддається критиці чинна міська влада, натомість жоден ефір не обходиться без присутності представників місцевого осередку ВО «Свобода». Також частим гостем цих зйомок та ведучим щотижневої програми «Великий Львів» на радіо «Львівська хвиля» є Володимир Квурт – чинний міський голова Винників, кандидат у народні депутати у 115 ОВО та ймовірний кандидат на пост мера Львова. 

Свою медіа-стратегію у цьому контексті має і міська влада. Відомо, що у 2017 році Львівська міська рада витратила майже 900 тис. грн на оплату публікацій про свою діяльність у 19 різних місцевих ЗМІ: канали ТРК «Львів», «НТА» та «Перший західний» ; радіостанції Львівське обласне радіо (тепер – суспільне UA:Львів), «Львівська хвиля», «Незалежність», «Галичина», «Західна столиця», «Радіо Skovoroda» та «Регіон-Інформ Україна»; газети «Високий замок», «Львівська пошта»; сайти «Львівська газета», «Твоє місто», «Гал-Інфо», «032.ua», «Медіастар», «Варіанти» та «Вголос». На висвітлення діяльності мера Львова Андрія Садового з бюджету пішло щонайменше 116 тис. грн. На основі вивчених матеріалів журналісти зробили висновок, що більшість з цих коштів витратили на найбільш болючу для міського голови тему – будівництво сміттєпереробного заводу. Було укладено і рейтинг депутатів міськради, які найчастіше фігурують в оплачених матеріалах – це Юрій Кужелюк («Громадянська позиція»), Уляна Пак (БПП), Ігор Телішевський (УКРОП), Юлія Гвоздович (УГП) і Валерій Веремчук («Народний контроль»).

Моніторинг роботи місцевих ЗМІ у 2019 році, з огляду на протяжність двох великих виборчих кампаній і плавний перехід до підготовки місцевих виборів, дозволяє стверджувати про наявність певних проблем у висвітленні інформації. Питання виникають у частині трансляції балансу думок, оперативності подачі інформації, перевірки на її достовірність, відокремлення фактів від коментарів, точності, повноти поданих фактів.

Найбільшою проблемою регіональних ЗМІ залишається недобросовісне маркування матеріалів. Так, тільки у січні Громадянська мережа ОПОРА зафіксувала 34 публікації, що мали ознаки прихованої реклами у друкованих виданнях Львівської області. 24 з них стосувались кандидатів та на той час потенційних кандидатів на пост Президента. Їх розміщували у львівських газетах «Високий замок» та «Львівська пошта», двічі у виданні «Народна думка» (Городоцький район), двічі у газеті «Голос з-над Бугу» (Сокальський район), у «Голосі відродження» (Бродівський район), у «Бойківській думці» (Сколівський район) та у газеті «Фортуна», що поширюється у Стрию, Дрогобичі, Трускавці, Моршині, Миколаєві, Жидачеві, Сколі, Бориславі, Стебнику. Не завжди вчасно оприлюднювалася і вартість реклами в період парламентської виборчої кампанії. На час виборів збільшилася кількість друкованих видань, які розміщували матеріали з ознаками замовності. 

На прикладі 88 кандидатів, що балотувалися у народні депутати на Львівщині в ОВО, можна стверджувати, що місцеві політики активно використовують і рекламу в соціальних мережах. Упродовж парламентської виборчої кампанії на це було витрачено більше 700 тисяч гривень. Найактивнішими у мережі були сторінки кандидатів та партій «Голос», «Європейська Солідарність», «Самопоміч». У післявиборчий період особливою активністю у мережі відрізняється осередок Української галицької партії. 

Локальні ЗМІ є індикатором розвитку демократії в регіоні. Попри негативні процеси, що з ними відбуваються, попит аудиторії на висвітлення місцевих подій залишається і навіть збільшується. 

Facebook

Із усіх соціальних мереж для мешканців Львівської області Facebook є найбільш популярною платформою для комунікації на суспільно-політичні теми. Не згадуючи сторінки та пабліки ЗМІ, що були проаналізовані вище, з огляду на повторення контенту, хочеться відзначити декілька найбільш знакових спільнот: 

  1. Варта-1 – спільнота, що утворилася у мережі під час Революції Гідності й виконувала роль так званого «логістичного центру» – майданчика, на якому можна було писати про потреби та шукати допомоги в їх вирішенні. У наступні роки активні львів’яни із групи «Варта-1» разом із поліцією патрулювали місто, відловлювали нетверезих водіїв, допомагали розкривати злочини та інформували львів'ян про правопорушення. Ініціатива створення такого формату комунікації належить Ігорю Зінкевичу, депутату Львівської міської ради від фракції «УКРОП». На початку 2019 р. за незрозумілих обставин, Facebook видалив сторінку, яка налічувала 400 тисяч користувачів. Проте невдовзі адміністраторам вдалося її відновити. На сьогодні на новини сторінки, які з’являються щогодинно і частіше, підписано 192 000 львів’ян. Контент носить інформативний характер, не обходиться без нарікань на найактуальніші міські проблеми.
  2. Пабліки «Так люблю той Львів, що бракує ми слів», «Львів (Lviv)», «Моя Львівщина» та інші подібні сторінки в мережі мають від кількох до більш ніж 500 тисяч підписників і акумулюють в собі найактуальніші новини з життя міста та області, що продукуються місцевими ЗМІ.
  3. Великої популярності набув муніципальний сервіс – Гаряча лінія міста Львова. На сторінці у мережі мешканці міста можуть миттєво повідомляти про проблеми, що їх турбують, докладати візуальні матеріали. Після перевірки звернення модератори скеровують запит до компетентного у вирішенні таких питань міського підрозділу та повідомляють заявнику про результати виконаних робіт. 
  4. Актуальною для суспільно-політичного життя Львова є тема координації руху учасників АТО / ОСС. В області вже діє кілька громадських організацій, благодійних ініціатив. Окремі з них втручалися у хід виборчих кампаній кандидатів у президенти Володимира Зеленського та Андрія Садового. Позиції бійців, їх родин та всіх причетних комунікуються на таких сторінках, як ГО «УСУ АТО», Центр допомоги ветеранам АТО «Фенікс», Українська спілка учасників АТО, ГО «Львівська обласна спілка АТО та сімей загиблих» тощо.
  5. До груп, в яких акумульований суто політичний контент, можемо віднести «Львівську політику», «Другу приватну мемарню» (перша заблокована), «Нас не питали!», «Львів за ПП», «Львівщина за Петра Порошенка», «Прихильники Батьківщини Львова» та інші сторінки і групи, в яких учасники висловлюються на політичні теми.
  6. Існує також низка тематичних пабліків, котрі гуртують навколо себе людей, яким близькі питання підвищення якості громадського транспорту, правильного паркування, вирішення в місті сміттєвого питання, покращення велоінфраструктури, боротьби з незаконними забудовами тощо.

У цілому ж, якість контенту на просторах мережі є абсолютно різною. Більшість спільнот, в яких присутня велика кількість читачів, використовують для поширення не завжди перевірений контент. Іншою проблемою є наскрізне недотримання етичних норм у спілкуванні. Як висновок, у період політичних кампаній, що передують виборам, соціальна мережа Facebook перетворюється в інструмент для маніпуляцій та розпалювання ворожнечі.

Instagram

Соціальна мережа Instagram не є популярною платформою для висвітлення суспільно-політичного життя Львівщини. Абсолютно всі львівські блогери, які входять у рейтинги найбільш успішних інстаграм-користувачів, працюють у таких темах, як спорт та здоровий спосіб життя, краса та догляд за собою, подорожі, натхнення, архітектура Львова, бізнес-процеси. У період виборчих кампаній 2019 року більшість політиків розпочинали вести свої канали в інстаграм, та, як показує досвід, із завершенням кампаній їх активність була призупинена. З усіх опрацьованих варіантів, хотілося б відзначити пресслужбу Львівської міської ради, яка оперативно та якісно веде сторінку lviv.adm. Окремо створена та підтримується сторінка міського голови Львова – Андрія Садового. Також присутні у мережі і канали окремих міських ініціатив: про план сталої мобільності пише lvivtransportinfrastructure, про проєкти ЛКП «Інститут міста» розповідає cityinstitute.lviv. Постійно активними є сторінки заступника міського голови Львова з питань розвитку Андрія Москаленка, народної депутатки попереднього скликання Оксани Юринець, очільника фракції «Народний контроль» ЛМР Валерія Веремчука. Здебільшого незначна кількість підписників, але постійно підтримується активність на сторінках громадських ініціатив «Сихів.Медіа», «Інститут Суспільних ініціатив», «Нуль відходів Львів», «Поліс» та інші. Суспільно-політичний контент за популярністю значно поступається контенту розважальному.

YouTube

У порівнянні до столиці, культура ведення відеоблогів на суспільно-політичну тематику на Львівщині поступається як за кількісними, так і за якісними показниками. Уже згадані раніше місцеві ЗМІ – «Твоє місто», «ПравдаТут», «UA: Львів Суспільне мовлення», «Перший Західний», НТА дублюють новинну стрічку, як на вебсторінках, так і у соціальних мережах (у тому числі на каналі YouTube). А відтак найбільш цікавими у цьому розрізі є ток-шоу «Говорить Великий Львів», яке є окремим проєктом НТА і через якісний продакшн та агресивний контент набуває популярності серед мешканців міста. Цікаво, що назва шоу перегукується із назвою громадської організації «Великий Львів», засновниками якої є Ігор Ситник, Володимир Квурт та Оксана Юринець. Шоу славиться провокаційними темами та суб’єктивним висвітленням інформації із критикою місцевої влади. Місцеві політичні баталії відображені також у блозі «П'ємонт» місцевого журналіста Андрія Дрозди. Ще будучи головним архітектором Львова, блог розпочав вести Юліан Чаплинський. Нині вже у статусі заступника міністра з питань розвитку громад, він продовжує знімати сюжети про Львів та особливості містобудування, вступаючи в дистанційну полеміку з місцевою опозицією до команди Андрія Садового. Має свій канал і платформа “Варта-1”, на якому публікуються відео про переважно надзвичайні ситуації, що трапляються у місті. Ситуативно стають блогерами окремі місцеві політики – Ірина Фаріон, Володимир Квурт та, звісно ж, Андрій Садовий.

Розвиток громадянського суспільства та місцева демократія

Громадська активність у Львівській області достатньо висока, проте вона зосереджується переважно у Львові. Крім обласного центру, зрідка відбуваються поодинокі заходи у Дрогобичі і Червонограді. До позачергових виборів 2019 року епіцентром політичної активності була Львівська міська рада, проте після виборів президента, а тим більше після парламентських виборів – Львівська обласна рада. У міжвиборчий період основні резонансні публічні заходи відбувалися довкола критики міського голови Андрія Садового. Проте кардинальні зміни влади у 2019 році помітно активізували суспільне невдоволення, скероване в сторону обласної влади.

Починаючи з 2010 року, коли в результаті місцевих виборів більшість у Львівській міській раді здобула партія ВО «Свобода», відносини між міським головою Львова Андрієм Садовим і «свободівцями» були напруженими і конфліктними. Після того, як під час наступних місцевих виборів 2015 року партія Садового Об’єднання «Самопоміч» здобула більшість в раді, а ВО «Свобода» зазнала поразку і опинилась в опозиції, конфронтація з сесійної зали також перейшла у публічний простір. Довкола ВО «Свобода» сформоване дуже активне, хоч і маргіналізоване, націоналістичне середовище переважно молодих людей з парамілітарних організацій та ветеранів АТО, які періодично використовують заходи прямої дії з метою обструкції Садового та міської ради загалом. Найбільш активними учасниками цього середовища є молодіжне крило партії ГО «Сокіл», партія «Національний корпус», ГО «Розвиток громад» (за інформацією ЗМІ наближена до екснардепа від партії ВО “Свобода” Ігоря Кривецького), ГО «Рабів до раю не пускають» (на чолі з відомим місцевим активістом із скандальною репутацією Іваном Спринським), а також різні громадські організації, які декларують себе ветеранами АТО. З періодичністю організовують акції пікетування ЛМР, найчастіше у дні проведення засідань ради. Спершу вони це робили у сесійній залі, проте після зміни процедури участі в засіданнях ради проводять пікети біля входу в будівлю ради. Приводи для цього різні, проте мета незмінна – критика і дискредитація мера Садового. Найпоширенішими темами для критики міської влади були проблеми поводження з твердими побутовими відходами (сміття), будівництво сміттєпереробного заводу, непрозорі рішення з нерухомістю міста, сумнівні рішення виконкому ради, незаконні забудови у Львові й руйнування історичного середовища. У травні 2019 року вони силою увійшли у Ратушу, виламавши двері й побивши кількох працівників ЛМР (у тому числі заступника мера).

Паралельно із середовищем ВО «Свобода» періодично критикою Андрія Садового займався колишній голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, представники Української галицької партії та УКРОПу. Ці середовища також зрідка використовували форми вуличних протестів для пікетування влади. Починаючи з 2015 року, Синютка де-факто, як представник Президента Петра Порошенка в області, виступав стороною протистояння з Львівською міською радою під час так званої «сміттєвої блокади», яка тривала у період 2016-2017 років. Сміттєзвалища Львівщини блокувалися пікетувальниками: десь вони складались з розлючених місцевих мешканців, проте виникали ситуації, коли це були організовані молодики. Градус напруги і протистояння впав після вирішення проблеми зі сміттям у Львові.

Натомість сам Олег Синютка мав протистояння з окремими представниками середовища ветеранів АТО довкола питання виділення для них землі у Пустомитівському районі області, що біля Львова. Ця проблема була пов’язана з конфліктом між Синюткою та братами Дубневичами, які мали контроль (і до сьогодні зберігають його, попри поразку на парламентських виборах і судове переслідування за звинуваченнями у корупції) над Львівською обласною радою в особі голови Олександра Ганущина.

Політичне протистояння в області також відображає позиція місцевих медіа, які знаходяться у власності різних політичних середовищ, ретранслюючи їхні позиції. Критикою Садового займалися телеканали НТА (належав спершу Добродомову, пізніше Кривецькому, а сьогодні Козловському), Перший західний, ZIK (до купівлі його Козаком-Медведчуком), інформаційна агенція «Вголос» (ідейно близька до ВО «Свобода»), тоді як їм протистояли меідаресурси Садового – регіональне відділення «24 канал», Радіо «Люкс» і сайт Zaxid.Net.

Ще одним помітним політичним центром впливу у Львові є депутат Львівської міської ради Григорій Козловський, який є власником Львівської тютюнової фабрики, ФК «Рух» (м. Винники), забудовником великої кількості нерухомості. Хоча він був обраний до ради і є членом фракції БПП «Солідарність», проте з кінця 2018 року почав вести власну політичну гру. Він спонсорує громадську організацію «Великий Львів», яка має стати суспільно-політичною платформою для кандидата на міського голову Львова під час місцевих виборів 2020 року. Ним має стати чинний міський голова м. Винники (адміністративно є частиною Львова) Володимир Квурта, який невдало балотувався під час парламентських виборів по одному з одномандатних округів Львова, посівши п’яте місце. Серед співзасновників організації опинилися місцевий блогер Юрій Ситник, сам Володимир Квурт і колишня народна депутатка від БПП «Солідарність» Оксана Юринець. Остання боролася за посаду міського голови Львова у 2015 році, однак набрала лише 4,4%. Водночас паралельно з тим у березні 2019 року на базі телеканалу НТА було запущено окремий телепроєкт під назвою «Говорить Великий Львів», який є найбільшим у Західній Україні політичним ток-шоу, постійними учасниками якого є представники з оточення Григорія Козловського, БПП «Солідарність», ВО «Свобода», а також політики, які критикують Андрія Садового і Володимира Зеленського.

При обласній та районних державних адміністраціях створені громадські ради, проте вони громадські, неконструктивні й конфліктні, коли є місцем протистояння різних політичних і бізнес-груп, а тому не спроможні ефективно виконувати свої функції. Як обласна, так і міська ради проводять громадські слухання для обговорення суспільно-важливих питань. У плані залучення громадськості до прийняття рішень, Львівська міська рада демонструє високий рівень відкритості. Зокрема у Львові, крім громадських слухань, активно використовують інші інструменти громадської участі – електронні петиції, громадські консультації, громадський бюджет, місцеві ініціативи, загальні збори. У великих містах (Дрогобич, Червоноград, Стрий) і окремих ОТГ запроваджено громадські бюджети, а також є спроби проведення публічних консультацій. Часто це результат різноманітних міжнародних програм з підтримки місцевого самоврядування, оскільки влада на місцях, як і місцеві мешканці, у більшості випадків безініціативна та інертна.

Після позачергових парламентських виборів 2019 року помітно пожвавилася вулична політична активність і протестна діяльність. Епіцентром уваги у Львові стала Львівська обласна рада, а поза обласним центром – Червоноград, Дрогобич і Винники. Особливо протестна діяльність пожвавилася восени, коли після літніх канікул розпочався новий політичний сезон. Практично кожного тижня у Львові відбувалися якісь акції протесту. Основними подразниками суспільного невдоволення були: а) ситуація довкола силового розгону пікетувальників у Соснівці, які блокували залізницю з вагонами із російським вугіллям і, як наслідок, вимоги звільнити начальника ГУ Національної поліції у Львівській області; б) акції протесту проти підписання «формули Штанмаєра» з назвою «Ні капітуляції!»; в) критика земельної реформи з вимогою недопустити продажу землі іноземцям; г) невдоволення бажанням уряду скасувати можливість підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (ліквідація ФОПів); д) місцеві проблеми, на зарзок проблем у медичній галузі, екологічні проблеми (будівництво заводу), формування ОТГ.

Більшість цих пікетів були проведені не так стихійно, як організовані певними політичними середовищами або інспіровані ними. Найбільш активними учасниками протестних акцій були представники націоналістичних організацій, ветерани АТО та працівники окремих галузей (шахтарі, медики, аграрії тощо).

Перелік основних протестних акцій щодо найбільш резонансних проблем у Львівській області у 2019 році:

  1. У лютому 2018 року через протести мешканців, що продовжують блокувати дорогу до сміттєзвалища у селі Брониця, уже майже два тижні з Дрогобича не вивозять сміття. Про це ZAXID.NET повідомив мер Дрогобича Тарас Кучма. Спершу місцеві перекрили 10 лютого дорогу до сміттєзвалища через поганий стан дороги Нижанковичі – Стрий, згодом Броницька сільрада самовільно, як вважає Тарас Кучма, прийняла рішення про закриття сміттєзвалища та недопускає до нього працівників та техніку.
  2. У грудні 2018 року гірники шахти «Лісова» влаштували акцію протесту на головній площі у Червонограді, вимагаючи погасити заробгованість із зарплати. Колектив шахти «Лісова» ДП «Львіввугілля» колоною завдовжки 300 метрів направився у Червоноград, де на центральній площі міста гірники влаштували акцію протесту з вимогою виплатити заборгованість зарплати. 
  3. У травні 2019 р. під будівлею Львівської міської ради відбувся пікет близько 300 підприємців малого та середнього бізнесу, які вимагали скасувати ухвалу про заборону продажу алкогольних напоїв та пива у МАФах. Пікетувальники стверджували, що в місті таким чином «вбивають» малий бізнес, а пропагувати відмову від алкоголю можна іншими шляхами, зокрема запустити просвітницьку кампанію та зайнятися вихованням у школах. Підприємці також вимагали, аби до них на розмову вийшли представники міськради. Протести закінчилися взяттям штурмом будівлі Ратуші і побиттям кількох працівників міської ради.
  4. У вересні 2019 року організація «Штаб блокади торгівлі з окупантами» кілька тижнів блокувала залізничну колію на станції Соснівка біля Червонограду, куди прибули 113 вагонів з російським вугіллям. Ешелони прямували на Центральну збагачувальну фабрику в Червонограді. Місцеві активісти перекрили рух потягу, оскільки вони вважають державною зрадою закупівлю вугілля в країни-агресора. Водночас червоноградські шахтарі мають постійні проблеми зі збутом власного вугілля. Активісти звернулися до поліції із заявою, а також повідомили про ситуацію голову Львівської облдержадміністрації Маркіяна Мальського, який 10 вересня на нараді з блокувальниками і представниками Національної поліції, митниці, СБУ та Львівської залізниці повідомив, що протестувальників підтримує, але вагони слід пропустити. 21 вересня спецпідрозділи львівської поліції силою розігнали протестувальників, затримали 28 активістів на чолі із екснардепом Семеном Семенченком. 
  5. 20 вересня 2019 року понад 500 аграріїв Львівщини вийшли на протест. Cвою акцію провели обабіч траси Київ – Чоп. Вийшли самі та вивезли сільськогосподарську техніку. Акцію влаштували через те, що не погоджуються із земельною реформою. Проте руху транспорту активісти не перешкоджали.
  6. 24 вересня біля будівлі Львівської облради зібралися активісти та фермери з області, які вимагають накласти мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. Голова ГО «Ідея Нації» Остап Стахів пояснив, що активісти вимагають заборонити продаж української землі взагалі або хоча б до закінчення російсько-української війни.
  7. 1 жовтня, під час акції протесту «Львівщино, вставай!» громадські активісти провели черговий пікет проти нового очільника Головного управління Нацполіції Львівської області Василя Віконського, який 21 вересня на станції Соснівка керував розгоном мирної акції протесту. Акція розпочалася під стінами Львівської ОДА, після чого протестувальники, з гаслами «Віконський геть зі Львова!» та «Віконського за ґрати!», організованою колоною попрямували до стін Головного управління Національної поліції Львівської області. Тут біля пам’ятника св. Юрію Змієборцю учасники акції спершу вдягнули на змія портрет Василя Віконського, якого за злочини проти людей поборює св. Юрій, а далі відбулась інсценізація подій у Соснівці 21 вересня. 
  8. 2 жовтня у Львові за участі представників націоналістичних організацій та учасників АТО / ООС біля пам’ятника Шевченку, а згодом біля управління СБУ у Львівській області, відбулися перші акції протесту проти підписання «формули Штанмаєра». 
  9. 6 жовтня на акцію «Ні капітуляції!» зібралась понад тисяча львів’ян, за оцінками організаторів і правоохоронців. До мітингу в межах всеукраїнського, долучились місцеві громадські діячі, представники кримської громади, політики. Більшість – учасники Революції Гідності. Акція проходила без партійної символіки. 
  10. 6 жовтня у Львові на вул. Личаківській відбулася акція протесту проти будівництва цинкового заводу в місті Винники, що на околицях Львова. Цього ж дня біля приміщення ЛОДА зібрались кілька десятків протестувальників, які виступають проти будівництва цинкового заводу поблизу Винників. Мешканці міста поблизу Львова вважають, що підприємство завдасть шкоди довкіллю. 
  11. 7 жовтня 2019 р. у Львові біля ЛОДА і Червонограді підприємці влаштували акції протесту проти «фіскального геноциду» – законопроєктів №1053-1 та №1073 (зміни до роботи ФОП), які нищать спрощену систему оподаткування. 
  12. 11 жовтня 2019 р. у Львові біля головного управління Нацполіції області відбувся протест за відставку очільника Нацполіції області Василя Віконського. Акцію назвали «Похорон честі Віконського». Протестувальники несли в руках плакати зі своїми вимогами. Також принесли під управління труну. Від Головного управління Нацполіції протестувальники колоною вирушили до прокуратури області. 
  13. 14 жовтня у День захисника у Львові близько ста людей взяли участь в акціях «Подякуй захиснику» та «Ні капітуляції» біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу. Звідти вони пройшли ходою центральними вулицями Львова. Мітингарі тримали в руках плакати з написами: «Ні капітуляції» та «Дякуємо захисникам». 
  14. 25 жовтня активісти біля стін Львівської обласної адміністрації влаштували акцію «Ні капітуляції. Час діяти» проти «формули Штайнмаєра» щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Серед учасників були представники громадських організацій «Рабів до раю не пускають», «Сокіл» та «Національний корпус». Люди тримали у руках плакати з написами «Зеленський, де дії?», «Ні капітуляції» та «Ветерани проти здачі позицій». 29 жовтня у день сесії під будівлею Львівської обласної ради зібрали три пікети. Першими до облради прийшли активісти, які не погоджуються з новим адміністративно-територіальним поділом Львівщини та укрупненням ОТГ. Зокрема, на акції були присутні мешканці Червоноградського району з плакатами «Ні Червоноградській окупації». Поруч протестували проти об’єднання «Охматдиту» та Чорнобильської лікарні у Львові. Після реорганізації двох лікарень у Львові має запрацювати єдиний центр медицини дитинства. Інші медики вийшли на протести проти об’єднання Львівського обласного психонервологічного диспансеру із Західноукраїнським дитячим спеціалізованим центром. Противники реорганізації двох медичних закладів пікетували облраду не вперше. 
  15. 5 листопада біля будівлі Львівської обласної державної адміністрації відбулася чергова акція протесту з вимогою відсторонення з посади начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Василя Віконського за участі близько 100 представників націоналістичних організацій «Сокіл», «Рабів до раю не пускають». 
  16. 7 листопада 2019 р. біля будівлі Львівської обласної державної адміністрації відбулася чергова акція протесту проти зняття мораторію на продаж землі, яку вперше провели 24 вересня цього ж року. Організатором знову була організація «Ідея нації» Остапа Стахіва. 
  17. 15 листопада Львівська обласна рада та зацікавлена громадськість провели у Києві акцію протесту з низкою вимог до центральних органів влади щодо належного реагування на силовий розгін пікетувальників, які блокували залізницю у Соснівці 21 вересня, а також з вимогою відсторонити від займаної посади начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області Василя Віконського. 

Резонансні кримінальні провадження проти керівництва ОДА, районного керівництва не виявлено. Проте, 21 листопада Спеціальна антикорупційна прокуратура оголосила міському голові Львова Андрію Садовому підозру у справі будівництва індустріального парку у Рясному під Львовом. 

27 листопада в Києві Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід міському голові Львова Андрію Садовому - у вигляді застави в 1 млн 56 тис. 550 грн. Прокуратура просила суд про заставу в 50 мільйонів гривень. 

Під час засідання прокурори стверджували, що було встановлено, що землю продали за договором купівлі-продажу, порушуючи законодавство. Без аукціону, за заниженою вартістю і як землі промисловості чим завдали збитків на суму понад 93 мільйони гривень, повідомляють у САП. Правоохоронці додають, що продана міськими чиновниками земля не належить територіальній громаді місти Львова, а Рясне-Руській сільській раді і є землею сільськогосподарського призначення.  

У свою чергу, Андрій Садовий та його адвокати вважають, що всі звинувачення є безпідставними, а умови обрання запобіжного заходу - надто жорсткими. Адвокат Андрія Садового Руслана Юхименко зазначила, що рішення про продаж приймала міська рада, і мер виконував її волю. Також гроші, які компанія заплатила місту, одразу пішли у його бюджет, запевняє Юхименко.

Також в рамках цієї ж справи як співучасник проходить виконуючий обов’язки директора департаменту містобудування Львівської міськради Сергій Коровайник. 28 листопада у Вищому антикорупційному суді йому було обрано запобіжний захід у вигляді арешту з можливістю внести заставу у розмірі 153 680 грн.

 

Довідково:

Матеріал підготовлено в рамках проекту “Зловживання бюджетним ресурсом: дослідження практики, підвищення знань суспільства, запобігання наслідками зловживання державними ресурсами“, який реалізує ОПОРА за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES).