Минулого тижня (6-12 березня) Польща та Словаччина оголосили, що готові надати Україні літаки МіГ-29. Своєю чергою Росія для зменшення підтримки України та зміни порядку денного намагається розхитати світ через інформаційні провокації.

Ситуація із Північними потоками, мітинги в Молдові, звинувачення України у терактах та російський лобізм у Болгарії виявились дестабілізаційними діями агресора. Водночас Кремль намагається затягнути війну та втримати захоплені території України.

Нижче розповідаємо про ключові заяви та події воєнного тижня.

Партнерство щодо "МіГ" для України

Минулого тижня, як і місяць назад, знову актуальною стала інформація щодо передачі Україні винищувачів, щоправда, не F-16, а МіГ-29. Мова передусім йде про Словаччину та Польщу. 

Перша ще минулого тижня заявила, що розглядає можливість передати нашій державі 10 із 11 своїх літаків МіГ-29 радянського виробництва, які зняли з озброєння минулого року. А вже у середу 8 березня, готовність надати Україні власні винищувачі МіГ-29 в межах міжнародної коаліції підтвердив і Президент Польщі Анджей Дуда: 

"Та частина МіГ-29, яка залишилася в Польщі і яка зараз служить у наших ВПС – ми готові передати ці літаки, і я впевнений, що Україна була б готова негайно їх використати". 

Проте у канцелярії польського президента вже заявили, що мова йде не про велику кількість літаків: "Безумовно, це не буде кількість, яка відповідає кількості (переданих) танків". Адже Польща вже передала 250 радянських танків та анонсувала поставку ще 74 бойових машин. 

Хоча для України буде важливим сам факт передачі літаків та чергове пожвавлення дискусії з цього приводу. Тож будемо чекати ухвалу передусім словацького уряду з цього приводу, адже міністр оборони Словаччини Ярослав Надь озвучив таке: "Думаю, настав час прийняти рішення". 

Зазначимо, що варто чекати саме офіційного повідомлення, адже інформація про потенційну передачу словацьких МіГів неодноразово з’являлась у ЗМІ, зокрема, ще влітку 2022 року. Крім того, Україна вже отримувала винищувачі від партнерів, зокрема, Північної Македонії.

З пожвавленням теми передачі нашій державі авіації оптимістичну заяву зробила прем’єрка Фінляндії Санна Марін, яка перебуваючи в Україні зазначила, що можна було б підняти дискусію про передачу Україні винищувачів Hornet. 

Також цього тижня видання Politico опублікувало інформацію про те, що американські військові вивчають можливість інтеграції передових ракет класу "повітря-повітря" в українські МіГи, проте наразі є проблеми з сумісністю.

В будь-якому випадку у темі передачі Україні винищувачів, передусім західних, варто бути стриманими з коментарями та оцінками, щоб завчасно не радіти, до оприлюднення будь-якого остаточного рішення. Адже навіть глава МЗС Дмитро Кулеба в інтерв'ю "Bild am Sonntag" заявив, що "не очікує, що поставка винищувачів відбудеться найближчим часом, тому що це дуже складне завдання з логістичної та технічної точки зору".

Північний потік і "український слід"

Чи не найбільшою сенсацією останнього тижня стала стаття американського видання The New York Times у якій йдеться про те, що за вибухом на газопроводах "Північний потік", що стались у вересні 2022 року, можуть стояти неурядові групи, до яких могли входити росіяни та українці. 

Співрозмовники NYT схиляються до думки, що вибухівка була закладена за допомогою досвідчених водолазів, які не працювали на військові або розвідувальні служби, "але не виключено, що виконавці в минулому пройшли спеціалізовану державну підготовку". І хоч у новині зазначається, що немає доказів причетності до нападу ані офіційної влади України, ані громадян США чи Великої Британії, оприлюднення такого роду інформації спричинило справді жваве обговорення у вищих політичних колах.

Володимир Зеленський чітко зазначив, що Україна не причетна до вибухів, які сталися на гілках газопроводів "Північний потік": "Ми не маємо до цього ніякого відношення". 

Також Президент України запропонував проаналізувати, кому вигідне оприлюднення такої дезінформації. Натомість за декілька днів до цього радник глави Офісу президента Михайло Подоляк заявляв, що очевидний мотив для підриву був у Росії. 

Прокоментував резонансну статтю New York Times і міністр оборони України Олексій Резніков, який також заперечив будь-яку причетність до інциденту української влади й сказав, що "український слід у підриві "Північного потоку" був би "певним компліментом для наших спеціальних сил, але це не наша діяльність".

Прокоментували подію і наші західні партнери. Так, генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг підкреслив, що поки що невідомо, хто стоїть за атакою на газопроводи "Північний потік", та порадив дочекатися завершення національних розслідувань Данії, Швеції та Німеччини, що наразі тривають. 

Міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок закликала "не робити передчасних висновків" з повідомлень ЗМІ, а речник Держдепу Нед Прайс заявив, що не може підтвердити повідомлення у ЗМІ.

У свою чергу, досить цікавою виявилася реакція Росії, яку умовно можна поділити на дві частини. 

Насамперед – це вимога об’єктивного та неупередженого розслідування, а також відповідей слідчих органів на офіційні російські запити щодо результатів розслідування вибухів на "Північному потоці". Таку позицію висловили, зокрема, офіційний представник МЗС Росії Марія Захарова та міністр закордонних справ РФ Сергєй Лавров. Останній, правда, також пригрозив відповісти Заходу "на цю пряму атаку, замах на нашу власність", якщо буде заблоковано об'єктивне та неупереджене розслідування. Вимагає "прозорого розслідування" і прессекретар Путіна Дмітрій Пєсков і наголошує, що в інформацію про "український слід" в організації підриву газопроводів "Північний потік" "йому насилу віриться". 

У Кремлі вказують на "синхронний вихід матеріалів" у західних ЗМІ та вважають, що США та Британія "метушаться". З цим згоден депутат Держдуми та член російської делегації на переговорах з Україною Лєонід Слуцкій. Депутат стверджує, що "публікація New York Times – черговий маневр, що відволікає, мета якого переключити увагу зі справжніх "авторів" теракту на абстрактних повстанців". Його підтримує і заступник голови Радбезу РФ Дмітрій Мєдвєдєв, який в хаотично-агресивній манері порівнює публікацію із "дешевим фільмом" та каже, що не вірить в нікому не відоме "проукраїнське угруповання", яке "не пов'язане ні з бандерівським Києвом, ні із зазомбованою гінекологами Європою". 

Тобто версію із причетністю України до підриву "Північного потоку" росіяни фактично відкидають – їм більше подобається версія, що у цьому винні США чи Велика Британія. Ця версія повністю вкладається у тези пропаганди Кремля, що Росія нібито воює з НАТО.

У будь-якому випадку варто чекати офіційних результатів розслідування вересневої події, яке ведуть, зокрема, Швеція, Данія та Німеччина. 

Російський слід у світі. Агресор продовжує створювати інформаційні провокації

На минулому тижні Російська Федерація не припиняла створювати інформаційні вкиди для дискредитації України та зміни порядку денного. На прикладі Молдови та Придністров’я радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк пояснив, що Росія проводить технологічну операцію з фейковими звинуваченнями України у нападі на невизнану державу.

Самопроголошена влада Придністров’я на минулому тижні заявила про запобігання теракту проти "посадових осіб" нібито за вказівкою Служби безпеки України, яка одразу спростувала усі звинувачення. Однак російська мета може полягати у поваленні проєвропейського режиму Молдови і звинувачення України у терактах є однією з складових цього плану.

Плани Кремля щодо Молдови підтверджує розвідка Сполучених Штатів та глава МВС у Молдові Ана Ревенко.

"Ми бачимо, як Москва, групи інтересів і олігархи-втікачі об’єднують усі свої зусилля та ресурси, щоб підвищити рівень дестабілізації в Республіці Молдова і змінити демократичний курс у Кишиневі", – зазначила Ревенко.

Проте речник Ради національної безпеки Білого дому Джон Кірбі висловив впевненість у демократичних інститутах Молдови та їхній здатності реагувати на російські загрози.

Білоруські кордони стали наступними для дестабілізаційних планів Росії. Головне управління розвідки Міноборони України заявило, що агресор планує масштабну провокацію на кордоні України та Білорусі з можливими руйнуваннями об’єктів інфраструктури та жертвами серед мирного населення.

"Мета провокації – створення ворожої суспільної думки щодо України з боку білоруських громадян та забезпечення повноцінної участі Збройних сил Білорусі у війні проти України на боці Росії", – повідомили в розвідці.  

Напередодні президент Білорусі Олександр Лукашенко, коментуючи вибухи на аеродромі Мачулищі, заявив, що "виклик кинуто". Хоча українська сторона публічно запевнила у непричетності до пошкоджень російського літака на білоруському аеродромі.

"Загрозу потрібно шукати не в Україні, яка бореться за себе та шукає миру. Вона лежить в Росії, яка всілякими способами намагається іще більше втягнути Білорусь у війну, остаточно позбавити її незалежності та суверенітету", – наголосив речник українського МЗС Олег Ніколенко.

Російський вплив спровокував сутички в іншій країні – Грузії. Масові протести в Грузії відбулись через прийняття законопроєкту про "іноагентів", який грузинська опозиція, Сполучені Штати та ЄС назвали проєкцією російського законодавства.

Натомість представники Кремля стали на захист законопроєкту, який таки відхилили у другому читанні.

"Держави, які бажають стати суверенними, в першу чергу приймають рішення про заборону фінансування з-за кордону внутрішньополітичної діяльності або запровадження контролю за грошовими коштами, що надходять, і діяльністю подібних НКО", – заявив голова Держдуми Росії Вячеслав Володін.

Крім того, російські політики звинуватили Захід у втручанні у внутрішні справи Грузії та порівняли протести з Революцією гідності в Україні.  

"Дуже схоже на київський "майдан". Жодних сумнівів немає, що закон про реєстрацію неурядових організацій, які отримують закордонне фінансування у розмірі 20% від свого бюджету, був лише приводом для того, щоб розпочати спробу силової зміни влади", – сказав глава російського МЗС Сергій Лавров.

Невдалими виявились російські дестабілізаційні дії в Болгарії та Італії. Так, в Болгарії проросійські депутати пробували через Конституційний суд оскаржити рішення країни про надання військової допомоги Україні. Врешті клопотання було відхилено, але політики від проросійської партії "Відродження" "відігрались" на українському прапорі, скинувши його з балкону мерії Софії зі словами "смерть фашизму".

Паралельно в Італії військовий трибунал Рима засудив на 30 років ув’язнення офіцера ВМС, якого звинуватили у шпигунстві на користь Росії. Офіцер Італії передавав РФ конфіденційні документи НАТО.

Проте боротьба з російськими центрами впливу чекає ще в багатьох ситуаціях. Наступним справедливим викликом стане позбавлення Росії головування в Радбезі ООН, черга якої підходить у квітні цього року.

Постпред України в ООН Сергій Кислиця вже засудив імовірне головування Росії та звернувся до організації із запитанням: "Якщо російські ракети потраплять до ваших міст, ви дозволите їй головувати в Раді Безпеки ООН?". Однак ООН поки не висловлювала своєї позиції.  

Західні розвідки вважають, що Росія готова воювати ще декілька років. Китай думає, що війна може завершитися влітку

Російський президент Володимир Путін готується до довготривалої війни проти України. Про це сказала директорка Національної розвідки США Авріл Хейнс під час щорічного звіту в американському Конгресі, який відбувся 8 березня 2023 року. 

"Ми прогнозуємо, що цього року російські військові не відновляться настільки, щоб здобути значні територіальні здобутки, але Путін, скоріш за все, розраховує, що час працює на його користь і що продовження війни, в тому числі з можливими паузами в бойових діях, може бути його найкращим шляхом до остаточного забезпечення стратегічних інтересів Росії в Україні, навіть якщо на це підуть роки" – зазначила Авріл Хейнс.

Очільниця розвідки США зазначила, що Росія, найімовірніше, не може підтримувати навіть той скромний рівень наступальних операцій в Україні, який є, без додаткової обов'язкової мобілізації та сторонніх джерел постачання боєприпасів. Тому у 2023 році Росія може перейти до стратегії утримання й оборони наявних позицій, затягуючи війну.

На минулому тижні свою заяву щодо російського потенціалу вести війну зробила військова розвідка Литви. 9 березня представник військового відомтсва Елегіюс Паулавічюс зазначив, що незважаючи на те, що війна для Росії коштує дорого, у неї ще є ресурси на продовження інтенсивних бойових дій протягом ще двох років. 

За словами Паулавічюса, поки не схоже, що Росія втратила рішучість діяти далі.Тому він закликав союзників далі надавати військову, політичну та економічну допомогу Україні, яка залишається життєво необхідною для досягнення її перемоги. 

Натомість, за інформацією японського видання "Nikkei Asia", Китай вважає, що війна між Україною та Росією може завершитися приблизно влітку 2023 року. Згідно з інформацією видання, такий висновок в Пекіні зробили на основі результатів симуляції війни в Україні, яку провели в Академії військових наук (AMS), яка є провідним аналітичним центром країни та напряму підпорядковується армії Китаю. 

Прислухавшись до висновків AMS, керівництво Китаю запропонувало свою формулу миру на річнию повномасштабного вторгення, щоб відіграти провідну роль у мирному врегулюванні українсько-російської війни. 

Якщо розвідка США та Литви говорили про російський потенціал вести війну, то їхні британські колеги у своєму традиційному огляді пояснили, чому зростає інтервал між хвилями російських ракетних ударів по об'єктах критичної інфраструктури України. На їхню думку, це ймовірно пов'язано з тим, що зараз Росії потрібно накопичити щойно зроблені ракети для того, щоб удар мав достатню силу для придушення української протиповітряної оборони (ППО).

Британці відзначають, що 9 березня 2023 року Росія провела хвилю з щонайменше 80 ударів великої дальності. Під час атаки Росія застосувала крилаті ракети, ракети класу "земля-земля" запущені з комплексів ППО С-300, іранські безпілотники, а також незвично велику кількість гіперзвукових балістичних ракет повітряного базування. У розвідувальному відомстві наголошують, що це була перша велика хвиля дальніх ударів з 16 лютого 2023 року і, ймовірно, одна з найбільших з грудня 2022 року.

Крім того, у британській розвідці відзначили, що Росія далі зазнає надзвичайно важких втрат у війні (згідно з даними українського Генштабу, станом на 12 березня на війні загинуло майже 160 тисяч російських солдатів – ред.), але різні російські регіони потерпають різною мірою.

В огляді зазначено, що найбагатші міста Росії – Москва і Санкт-Петербург – мають відносно небагато втрат порівняно до чисельності їхнього населення. 

"У багатьох східних регіонах смертність, ймовірно, у відсотковому відношенні до населення в 30 і більше разів вища, ніж у Москві. Подекуди найбільше страждають етнічні меншини; в Астрахані близько 75% жертв припадає на казахське і татарське населення" – стверджують у Міноборони Британії.

На думку британської розвідки, такі тенденції пов'язані з тим, що ізоляція від війни найбільш заможних верств населення, у тому числі російської еліти, залишається головним завданням для Росії. 

Ще одним важливим питанням для Росії міг стати захист свого населення. Агресор будує оборонні лінії в Бєлгородській і Курській областях, але насамперед для інформаційного впливу, щоб зобразити Україну загрозою для своєї території, щоб передати війну в Україні як життєво важливу для Російської Федерації. Таку думку озвучили в Інституті вивчення війни. 

Натомість будівництво укріплень в окупованому Криму, на думку аналітиків організації, свідчить про невпевненість росіян у спроможності утримувати захоплені території на півдні України. 

Спеціально для Українська правда