Восени цього року росіяни планують провести так звані “вибори” до 79 муніципальних об’єднань та “законодавчих органів” (окупаційних адміністрацій) частин Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей, а також “довибори” до “госдуми” в окупованому Криму. 

Що це означає для України? 

Незаконні вибори на окупованих територіях, як і псевдореферендуми 2014 та 2022 років, є нікчемними й суперечать загальновизнаним нормам міжнародного права і Конституції України. Схожа ситуація вже відбулася у 2018 році, коли Російська Федерація організувала голосування в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на виборах президента РФ і в 2020 році — на всеросійському референдумі за конституційні поправки.

Ні Україна, ні світ не визнають окупації українських територій та вважають будь-які дії держави-агресора на них, у тому числі фіктивні референдуми чи вибори, незаконними. Наприклад, Генеральна Асамблея ООН Резолюцією “Агресія проти України” A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року:

  • визнала агресією дії Російської Федерації проти України порушенням п. 4 ст. 2 Статуту ООН;
  • вимагає, щоб Російська Федерація негайно, повністю та беззастережно вивела усі свої збройні сили з території України у її міжнародно визнаних кордонах;
  • вважає рішення Російської Федерації 21 лютого 2022 року стосовно окремих районів Донецької та Луганської областей України таким, що порушує суверенітет і територіальну цілісність України, а також вимагає їх скасування.

Україна і цивілізований світ розцінюють псевдовибори лише як інструмент незаконної анексії через “легалізацію” влади агресора на окупованих українських територіях. 

Росіяни прагнуть “узаконити” окупацію й будь-якою ціною інтегрувати населення захоплених територій у своє політичне поле. Це настільки важливо для Кремля, що окупанти готові проводити псевдовибори навіть під час воєнного стану, який вони оголосили на захоплених територіях.

Крім того, організовуючи та проводячи під час активних бойових дій незаконні вибори, Росія свідомо ставить під загрозу життя і здоров’я цивільного населення окупованих територій. Такі дії можна розцінювати як порушення вимог Женевської конвенції про захист цивільного населення і як такі, що мають ознаки воєнних злочинів.

Як відреагувала українська влада?

9 серпня 2023 року парламент звернувся до парламентів та урядів іноземних держав, міжнародних організацій та їх парламентських асамблей щодо намірів Російської Федерації провести незаконні вибори на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. У цій постанові вказано, що в разі проведення незаконних виборів Верховна Рада вважатиме їх результати нікчемними й такими, що не матимуть жодних правових наслідків.

Раніше ЦВК у постанові №43 від 7 липня 2023 року “Про нелегітимність організації підготовки та проведення Російською Федерацією будь-яких виборів на тимчасово окупованих територіях України” наголосила, що відсутність в РФ суверенної влади над українськими територіями не дозволяє державі-окупанту призначати і проводити на них легітимні вибори, а всі призначені державою-агресором за межами її юрисдикції на порушення суверенітету, політичної незалежності й територіальної цілісності України вибори на цих територіях апріорі є нелегітимними. 

Варто погодитися з ЦВК, що участь представників іноземних держав і міжнародних організацій у спостереженні за цими псевдовиборами порушуватиме Декларацію принципів міжнародного спостереження за виборами (п. 11), згідно з якою жодна з організацій не повинна відряджати міжнародну місію зі спостереження за виборами до країни за умов, коли існує ймовірність того, що її присутність розглядатиметься як легітимізація явно недемократичного процесу виборів. У протилежному разі такі дії фактично є співучастю у злочинних діях держави-агресора.

Як має реагувати українська правоохоронна система? 

Кримінальний кодекс України передбачає кримінальну відповідальність за колабораціонізм, зокрема за організацію незаконних виборів та референдумів на окупованих територіях. Так, ч. 5 ст. 111-1 передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої. Якщо ж дії або прийняті рішення щодо організації та проведення незаконних виборів призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків, покарання може сягати позбавлення волі до 10 років або навіть довічно з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої. 

Зазначимо, що вже є перші обвинувальні вироки щодо незаконних виборів на окупованих територіях. Водночас перед правоохоронною системою постають серйозні виклики, пов'язані зі збором доказової бази на окупованих територіях, доступ до якої можливо отримати лише після їх деокупації. В будь-якому разі, слідчі органи мають шукати шляхи, які дозволять довести винну колаборантів. 

Що мав би робити світ?

Уся цивілізована міжнародна спільнота не повинна допустити слабкої реакції на створення додаткових законодавчих окупаційних механізмів і проведення незаконних виборів на окупованих територіях. 

Такий стан справ вимагає рішучих дій. Потрібно посилювати військову допомогу Україні в обсягах, які дозволять їй звільнити окуповані території й стримати агресора військовим шляхом. Також варто відчутно посилити санкційний тиск на Росію. Натомість міжнародні моніторингові структури, парламенти й уряди іноземних держав повинні відгукнутися на заклик українського парламенту й ігнорувати можливі звернення Російської Федерації щодо скерування спостерігачів на такі звані "вибори до місцевих органів влади" на тимчасово окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України.