На тлі постійних ракетних ударів військ Путіна та фронтових зведень часто на другий план відступає той сумний факт, що сотні тисяч українців прямо зараз проходять через принизливу і вкрай небезпечну систему «фільтрації».

На початку розгортання повномасштабних воєнних дій проти України кремлівська хунта повторювала мантру, що не має намірів встановлювати окупаційний режим на захоплених територіях. За ширмою відвертого лукавства в цих словах крився й цілком прагматичний розрахунок. Навіть обмежена окупація чужої території невиправдано дорога, а з логістично-управлінського погляду — надскладна ідея.

Нещодавній приїзд колишнього глави уряду РФ Кірієнка на Херсонщину ознаменував початок етапу «форсованої інтеграції» захоплених Росією українських територій. Кінцевої дати фіктивного референдуму цей претендент на кривавий трон Путіна публічно не анонсував. Однак після його від’їзду місцеві колаборанти всі як один гарячково заговорили про екстрену підготовку піддослідних регіонів до майбутніх псевдоплебісцитів. Очевидно, можливому наданню Україні статусу кандидата на вступ до ЄС Кремль хоче пр...

В основі концепції освоєння та нормалізації життя на тимчасово окупованих рф територіях лежить воля до мародерства. Ця волюнтаристська риса як ніщо інше об’єднує та ріднить простих російських солдатів, високопоставлених українських колаборантів, путінських посадовців і депутатів держдуми. Фантазії про «русскій мір» блякнуть і вивітрюються, коли російському офіцеру в Ірпені трапляється якісний (небілоруський) холодильник, а псевдомеру Генічеська й затятому шанувальнику Джигурди — повністю робо...

Указ Путіна про спрощений порядок отримання російських паспортів жителями Херсонської та Запорізької областей, та ще й полегшена процедура видачі «орлів» в ОРДЛО засвідчили завершення першого хаотичного періоду окупації нових територій України. Шок від критичного дефіциту радощів «звільненого» населення й тотальної відсутності професійно підготовлених і вмотивованих колаборантів, схоже, минув. Росія приступила до реалізації своєї традиційної моделі управління захопленими землями. Роздавання п...

Поточну стратегію Кремля щодо тимчасового управління новоокупованими територіями можна описати трьома словами — пропаганда, репресії і дерибан. Схоже, в Кремлі не бачать швидких перспектив легалізувати факт окупації українських земель. Незрозуміло, що робити з усіма самопризначеними так званими військово-цивільними адміністраціями. У госдумі вже готують правову основу для їх заміни у вигляді «тимчасових адміністрацій», які сформує особисто Путін. Планується, що ці «тимчасові органи виконавчої...

Система місцевого самоврядування, яку Україна ретельно вибудовувала протягом останніх шести років, зараз проходить чи не найсерйозніше випробування на стійкість. Питання навіть не в тому, в якому стані перебуватиме місцеве самоврядування на момент завершення війни, за декілька місяців чи років. Закладений реформою запас міцності достатній для того, щоб швидко відтворити успішні практики децентралізації і моделі належного управління навіть після дестабілізації всієї системи. Зараз головне пита...

У цій публікації проаналізовано дві стратегії, за допомогою яких парламент рф намагається забезпечити інституційну стабільність всередині країни під час невдалого розгортання військової кампанії в Україні.

Влада та парламентські партії показово дистанціювалися, віддавши місто на відкуп місцевим елітам.

Особливості виборчої системи для виборів народних депутатів України

Парламентські фракції увиразнюють свою реальну присутність в політичному житті не через красномовні виступи їхніх депутатів чи гучні політичні демарші і не через лавину зареєстрованих законопроектів чи медійні скандали,  а лише через консолідовані голосування в сесійній залі. Очевидно, єдиною демократичною альтернативою політичному диригуванню в парламенті є прозорий і дієвий механізм досягнення попередніх домовленостей та завчасного вироблення позицій всередині фракцій щодо поточни...

Які причини того, що в парламенті реєструється щораз більше законодавчих ініціатив, попри те, що  левова частка з них не має шансів бути розглянутою? Чи можливо виокремити категорію депутатів, внесок яких в продукування надмірної кількості законопроектів є вирішальним? Які депутатські законопроекти – індивідуальні чи колективні –  швидше розглядаються і частіше набувають чинності? Чи можливо зупинити лавину законодавчих ініціатив, яка здатна паралізувати якісну роботу парламенту?