Цей аналіз тексту був написаний ще на етапі перед прийняттям Кодексу за матеріалами порівняльних таблиць двох попередніх версій текстів документу, які Комітет ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування розглядав на своїх засіданнях. Такі засідання Комітету відбулись 13 листопада з продовженням 15 листопада та 4 грудня. Відповідно, на порталі Верховної Ради у розділі «Законотворчість» ці версії Кодексу викладені із датуванням 27 листопада та 4 грудня відповідно. Додатково доопрацьовану ж версію тексту Закону, яка стала остаточною та вступила в дію з 1 січня 2020 року, профільний комітет розглянув 17 грудня та фактично втретє рекомендував парламенту підтримати. Після чого, 19 грудня, ВР проголосувала за Виборчий кодекс.

Оновлений текст аналізу вже прийнятого тексту Виборчого кодексу читайте за посиланням: https://www.oporaua.org/news/vybory/codecs_new_edition

* * *

Особливості виборчої системи для виборів народних депутатів України

Виборчим кодексом пропонується застосовувати на парламентських виборах в Україні повністю пропорційну виборчу систему з відкритими регіональними партійними списками. Виборці матимуть можливість проголосувати за конкретного кандидата чи кандидатку в регіональному партійному списку і одночасно за партію, яку представляє цей кандидат/-ка. Право на участь у розподілі депутатських мандатів матимуть лише ті партії, які подолають 5-відсотковий загальнодержавний виборчий бар’єр.

Територіальна організація виборів

Вибори народних депутатів проводяться в єдиному загальнодержавному багатомандатному окрузі, який охоплює всю територію України та закордонний виборчий округ. Голосування відбувається у 27-ми виборчих регіонах, які створені з врахуванням адміністративно-територіального устрою України і межі яких переважно збігаються з межами областей. Лише в Дніпропетровській області та місті Києві (куди також відноситься закордонний виборчий округ) буде створено по два виборчі регіони. Натомість Херсонська область утворює один виборчий регіон (Південний) з Автономною Республікою Крим і м. Севастополь. 

Можлива ситуація, коли в частині виборчого регіону голосування фактично не проводитиметься, зокрема з огляду на тимчасово окупований статус окремих територій. У таких умовах виборці зможуть реалізувати своє виборче право, змінивши місце голосування без зміни виборчої адреси. У свою чергу ЦВК зобов’язана встановити результати виборів депутатів, незалежно від кількості виборчих дільниць, територіальних округів, на яких (у межах яких) голосування не було організовано і проведено. Таким чином усі території України матимуть формальне представництво в парламенті. 

Висунення кандидатів

Право висування кандидатів на парламентських виборах закріплено виключно за політичними партіями, можливість самовисування не передбачена. Висування кандидатів у депутати, формування та затвердження  виборчих списків здійснюються партією на її з’їзді (зборах, конференції).

Кожна партія формує два типи списків: загальнодержавний виборчий список (який може складатися не більше ніж із 450 кандидатів) і з числа цих же самих кандидатів – регіональні списки у кожному з 27-ми виборчих регіонів (повинен включати не менше 5 кандидатів). Таким чином, кожен кандидат, включений до загальнодержавного списку партії (за винятком першого номера), обов’язково має бути віднесений до одного з регіональних виборчих списків. При цьому кандидат/-ка не може бути включений/-на до загальнодержавного виборчого списку партії більше ніж один раз, а також – одночасно до двох чи більше різних регіональних виборчих списків. Кандидат/-ка в депутати, включений/-на під першим номером до загальнодержавного виборчого списку партії не включається до жодного з регіональних списків. Грошова застава для партій, які висунули виборчий список кандидатів у депутати, складає одну тисячу мінімальних заробітних плат.

Черговість усіх кандидатів у загальнодержавному і в регіональних списках визначається партією на своєму з’їзді. При формуванні списків партії зобов’язані дотримуватися гендерного балансу – у кожній п’ятірці кандидатів не менше двох осіб кожної статі. Однак Кодекс не передбачає застосування формальних санкцій за недотримання цієї норми.

Форма виборчого бюлетеня 

Текст виборчого бюлетеня включає в себе перелік усіх партій, які беруть участь у виборах (розміщуються у порядку, визначеному жеребкуванням), і порожній квадрат навпроти кожної партії, в який вписується порядковий номер конкретного кандидата в депутати з регіонального виборчого списку відповідної політичної партії. Таким чином виборець, визначивши партію, за яку він голосує, вписує у квадрат порядковий номер кандидата у депутати від цієї партії, якого він/вона підтримує. Голос за кандидата є одночасно голосом і за партію. У кожній кабінці для голосування обладнуються спеціальні стенди, де розміщуються: перелік політичних партій (із зазначенням їхніх порядкових номерів) і перелік кандидатів від кожної партії (із зазначенням їхніх порядкових номерів).

Якщо виборець у відповідному полі бюлетеня вписав цифри, які позначають неіснуючий порядковий номер кандидата в депутати, або неможливо однозначно встановити, який саме порядковий номер позначено, або наявна інша позначка, що засвідчує волевиявлення виборця, – вважається, що виборець підтримує весь регіональний список кандидатів у депутати від відповідної партії без надання підтримки будь-якому окремому кандидату з цього списку.

Поряд з повною назвою партії в тексті виборчого бюлетеня також зазначається прізвище, власне ім’я та по батькові кандидата в депутати, включеного до загальнодержавного виборчого списку партії під першим номером.

Спосіб переведення голосів виборців у мандати

У розподілі депутатських мандатів беруть участь лише ті партії, які в межах загальнодержавного виборчого округу отримали 5 і більше відсотків дійсних голосів виборців. Встановлення результатів та розподіл місць між партіями і кандидатами відбувається в кілька етапів, головними з яких є визначення виборчої квоти (кількості голосів виборців, необхідних для отримання одного депутатського мандата), визначення кількості отриманих партією мандатів та визначення конкретних переможців спочатку у виборчих регіонах, а потім на рівні загальнодержавного округу.

Крок 1. Встановлення загальної кількості дійсних голосів за всі партії, які подолали виборчий бар’єр. Для цього підраховується сумарна кількість голосів, отриманих цими партіями у всіх виборчих регіонах. 

Крок 2. Визначення виборчої квоти. Квота обчислюється шляхом ділення загальної кількості голосів, поданих за списки партій, які подолали виборчий бар’єр, на загальну кількість депутатських мандатів, що дорівнює кількісному складу Верховної Ради України, визначеному Конституцією України.

Якщо сьогодні взяти за аналогію останні парламентські вибори, де партії, які подолали прохідний бар’єр (5%), отримали 11 448 549 голосів, а кількісний склад парламенту 450 депутатів, то виборча квота в межах України склала б трохи більше 25 тис. голосів (11 448 549/450=25441). Саме такою була б вага одного депутатського мандата в межах загальнодержавного округу.

Крок 3. Встановлення кількості депутатських мандатів, отриманих кожною партією в регіональних виборчих округах. Для цього кількість голосів виборців, поданих за партію у виборчому регіоні, ділиться на виборчу квоту. Ціла частина отриманого числа становить ту кількість депутатських мандатів, яку отримали кандидати в депутати, включені до відповідного регіонального виборчого списку від цієї партії. 

Побічним наслідком застосування такої процедури стане те, що рівень представництва кожного регіону в парламенті залежатиме від активності виборців у цьому регіоні: чим більша явка, тим більше представництво регіону в парламенті. Альтернативний варіант розподілу місць у виборчих регіонах – на основі кількості зареєстрованих виборців, а не фактичної явки – міг би забезпечити більш пропорційне представництво регіонів. 

Крок 4. Визначення переліку конкретних кандидатів, які отримали мандати у виборчих регіонах. Кандидати в депутати розміщуються у регіональному виборчому списку відповідної партії в порядку зменшення кількості голосів виборців, які підтримали відповідного кандидата. Обраними стають ті кандидати, які отримали більшу кількість голосів виборців у межах регіонального виборчого списку партії. Кількість таких обраних кандидатів дорівнює кількості мандатів, отриманих партією у виборчому регіоні. За однакової кількості голосів вище місце займає кандидат, розміщений вище у регіональному виборчому списку цієї партії. Кандидати, які не отримали підтримки жодного виборця, розміщуються на останніх місцях регіонального виборчого списку в черговості, визначеній партією при висуванні кандидатів.

Крок 5. Встановлення сумарної кількості мандатів, розподілених у кожному виборчому регіоні. ЦВК підсумовує кількість мандатів, уже отриманих кандидатами в депутати, включеними до регіональних виборчих списків усіх партій у кожному виборчому регіоні.

Крок 6. Визначення кількості залишкових мандатів на рівні загальнодержавного округу. Шляхом віднімання кількості мандатів, уже розподілених у виборчих регіонах (див. крок 5), від загальної кількості депутатських мандатів (450) встановлюється кількість мандатів, які підлягають розподілу в загальнодержавному виборчому окрузі.

Крок 7. Встановлення кількості невикористаних голосів виборців. Спочатку ЦВК встановлює кількість невикористаних голосів виборців, поданих за регіональні виборчі списки партій (окремо по кожній партії, яка бере участь у розподілі мандатів). Для цього виборча квота множиться на кількість уже отриманих партією мандатів у виборчому регіоні. Різниця між загальною кількістю голосів виборців, поданих на підтримку відповідного регіонального виборчого списку партії, і щойно отриманим числом і є тим залишком невикористаних при розподілі мандатів голосів виборців.  Далі ЦВК встановлює сумарну кількість невикористаних голосів виборців, поданих на підтримку регіональних виборчих списків партій.  

Крок 8. Визначення кількості депутатських мандатів, отриманих кожною партією на загальнодержавному рівні. Для цього необхідно поділити загальну кількість невикористаних голосів (крок 7) на виборчу квоту. Ціла частина числа становить кількість депутатських мандатів, отриманих кандидатами, включеними до відповідного загальнодержавного виборчого списку від цієї партії. Дробові залишки (до трьох знаків після коми) враховуються при розподілі решти депутатських мандатів. Партії, які мають найбільші дробові залишки, отримують додатковий мандат (процедура відбувається до моменту вичерпання мандатів). Якщо дробові залишки у двох чи більше виборчих списках кандидатів від партій однакові, першим додатковий депутатський мандат отримує виборчий список тієї партії, за кандидатів у депутати від якої віддано більшу кількість голосів виборців у загальнодержавному окрузі.

Крок 9. Визначення переліку конкретних кандидатів, обраних на рівні загальнодержавного округу.  Обраними депутатами стають визначені партією кандидати в порядку їх черговості в загальнодержавному виборчому списку цієї партії. При цьому кандидати, вже визнані обраними у відповідних виборчих регіонах, не враховуються при розподілі мандатів у загальнодержавному виборчому окрузі.

Таким чином, виборча система дозволяє виборцям впливати на черговість розподілу мандатів між кандидатами від партії і на проходження конкретних кандидатів до парламенту, що є ключовою характеристикою відкритих списків. Разом з тим система передбачає можливість обрання до парламенту кандидатів із загальнодержавного списку в порядку черговості, визначеному партією – шляхом гарантованого проходження першого номеру партійного списку і при розподілі залишкових мандатів на загальнодержавному рівні.

Моделювання результатів парламентських виборів 2019 року за запропонованою в проекті Виборчого кодексу системою: розподіл мандатів на регіональному і на загальнодержавному рівні

Партія

Мандати в регіональних списках

Мандати по загальнодержавному списку

Загалом отримано мандатів

"ЄВРОПЕЙСЬКА СОЛІДАРНІСТЬ"

33

13

46

"ГОЛОС"

22

12

34

"ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА – ЗА ЖИТТЯ"

63

12

75

"СЛУГА НАРОДУ"

235

13

248

"БАТЬКІВЩИНА"

35

12

47

Загалом

388

62

450

Моделювання результатів парламентських виборів 2019 року за запропонованою в проекті Виборчого кодексу системою: розподіл мандатів по регіонах

Виборчий регіон

ЄС

"ГОЛОС"

ОПЗЖ

СН

БАТЬКІВЩИНА

К-сть мандатів від регіону

Вінницька область

2

0

1

9

2

14

Волинська область

1

1

0

6

2

10

Дніпропетровська область (два округи)*

2

1

7

28

2

40

Донецька область

0

0

10

6

0

16

Житомирська область

1

0

1

8

1

11

Закарпатська область

0

0

1

7

1

9

Запорізька область

1

0

5

13

1

20

Івано-Франківська область

2

2

0

6

2

12

Київська область

2

1

1

13

3

20

Кіровоградська область

0

0

1

7

1

9

Луганська область

0

0

4

2

0

6

Львівська область

7

9

0

8

3

27

Миколаївська область

0

0

3

8

0

11

Одеська область

1

0

7

15

1

24

Полтавська область

1

0

2

12

2

17

Рівненська область

1

1

0

6

1

9

Сумська область

0

0

2

8

1

11

Тернопільська область

2

2

0

5

2

11

Харківська область

1

1

10

17

1

30

Херсонська область (плюс АР Крим, Севастополь)

0

0

2

7

0

9

Хмельницька область

1

0

1

9

2

13

Черкаська область

1

0

1

9

1

12

Чернівецька область

0

0

0

5

1

6

Чернігівська область

1

0

1

7

2

11

м.Київ (два округи і ЗВО)*

6

4

3

14

3

30

Загалом

33

22

63

235

35

388

Підготовлено в рамках проєкту “Виборча реформа задля посилення впливу агентів змін та підтримки публічного діалогу”, який реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки ЄС ombudsman.oporaua.org/about_project