Як думаєте, соціальні мережі здатні чи ні самостійно регулювати контент?
У п'ятому епізоді відеоблогу «Знаєте що?!» ми теж задалися цим питанням та здійснили «мандрівку» у Німеччину, Швецію, Велику Британію, США, Канаду, РФ, Китай, В’єтнам, Білорусь, щоб розібратися, як там працює регулювання онлайн-простору.
Штрафи від 5 до 50 млн євро, Управління психологічного захисту, Біла книга щодо протидії шкідливому контенту в Інтернеті. Це все — про механізми регуляції інформаційних потоків, зокрема, у соцмережах, які запровадили в різних країнах світу. Попереджаючи ваше зауваження, що між контролем інформпростору і загрозою правам людини та свободі слова межа тонка, розкажемо також і про цензуру в РФ та Білорусі.
У Німеччині, наприклад, до питання протидії дезінформації підійшли прагматично. Там вирішили, що соціальні мережі не здатні самостійно регулювати контент. Тому, щоб “допомогти”, ще у 2017 році посадовці ухвалили окремий закон “Про вдосконалення правоохоронної діяльності у соціальних мережах”. Шведи вже готуються до парламентських виборів 2022 року. Щоб протидіяти кампаніям дезінформації, там створили цілий окремий орган – Управління психологічного захисту. 8 квітня 2019 року уряд Великої Британії опублікував цілу Білу книгу щодо протидії шкідливому контенту в Інтернеті. В США розгорнулись найгостріші дебати про вплив соціальних мереж на вибори. І тепер політична реклама там регулюється одразу на двох рівнях - федеральному та на рівні окремих штатів. Поштовхом до регулювання стали вибори президента США у 2016 році, коли було застосовано використання для впливу на користувачів ботів, мікротаргетинг та злив особистих даних користувачів. Канадці визначили, що на період офіційної передвиборчої кампанії усі інтернет-майданчики, де публікується політична реклама, мають створити відкриті архіви такої реклами (за прикладом Facebook). Закріпили це рішення у 2018 році в “Законі про модернізацію виборів”.
Поки одні впроваджують захисні механізми регуляції інформаційних потоків, інші - виступають категорично проти контролю інформпростору. Називаючи це загрозою правам людини та свободі слова.
У Російській Федерації з 2019 року діє закон, який, крім створення можливості “відключення Інтернету в разі надзвичайної ситуації”, дає владі право на блокування різних сайтів та соціальних мереж (як це вже відбулось із LinkedIn). Також у РФ зросла кількість судових вироків, пов’язаних із публікаціями користувачів у різних соціальних мережах.Варто згадати й нещодавні події у Білорусі, коли під час масових протестів влітку 2020 року влада фактично заблокувала доступ до Інтернету, таким чином обмеживши здатність громадян спілкуватися між собою. Втім, це не єдина спроба білоруських керманичів контролювати Інтернет-середовище: у 2001, 2006 та 2010 роках під час президентських виборів та у 2004 році під час референдуму, який дозволив Олександру Лукашенку втретє балотуватися на посаду голови держави, були заблоковані незалежні сайти, які поширювали інформацію про фальсифікації на виборах. Останнім часом у Білорусі спостерігається блокування незалежних видань.
Приємного перегляду!