Коли в Україні оголосять вибори, для мільйонів українців це стане не просто політичною подією, а першою за багато років перевіркою: чи можна спокійно проголосувати там, де людина справді живе сьогодні. Відповідь на це питання наперед мав би знати Державний реєстр виборців (ДРВ) — офіційна база даних, яка обліковує кожного виборця та кожну виборчу дільницю. Повномасштабна війна суттєво змінила виборчу географію, і органам, які ведуть Реєстр, доводиться встигати за цими змінами.

Чернігівщина — прикордонний регіон, який живе під постійними обстрілами. Частина його території (Корюківський і Новгород-Сіверський райони) визнана зоною активних бойових дій, решта області формально вважається тиловою, хоч і там трапляються ворожі удари. Саме в цьому розриві між офіційним статусом окремих громад і реальністю й варто шукати відповідь на питання, наскільки добре виборча система області готова до нового випробування.

Люди на місцях є. Будівлі — вже не завжди

Нині в Чернігівській області працює 10 відділів ведення Державного реєстру виборців, і кадрами вони забезпечені майже повністю — на 93,5%. Це один із найкращих показників в Україні, вищий за середній по країні (76,5%) й поступається лише Сумщині. Тобто людей, які фізично ведуть облік виборців, у регіоні вистачає.

Один відділ ведення ДРВ — Прилуцької міської ради — тимчасово не функціонує (за даними ЦВК, з 17 квітня 2026 року), оскільки 7 квітня російський безпілотник влучив у будівлю міськради під час засідання виконкому. Цей відділ обслуговує 32 дільниці й десятки тисяч виборців, однак працювати його фахівцям тепер ніде.

Цікаво й інше: на обласному рівні, де відділ адміністрування координує роботу всіх районних відділів, штат укомплектований лише на половину. 

Водночас дані про стан приміщень дільниць оновлюються повільно — за перше півріччя 2026-го оновлено тільки 40 записів, тоді як сусідня Полтавщина оновила 289 записів лише за червень.

Мережа дільниць рідшає разом із селами

В Чернігівській області утворено 1075 виборчих дільниць. 648 із них, тобто 60% — малі, розраховані на невелику кількість виборців. Для порівняння: в середньому по Україні малих дільниць лише 37,5%. Найбільш показовий приклад — Новгород-Сіверський район, де малих дільниць аж 80%, а великих — лише 8 зі 113. Ці показники відображають демографічну ситуацію в прикордонних районах області, де населення поступово скорочується, а війна лише посилила ці тенденції. 

У громадах, які регулярно потерпають від російських обстрілів, окремі виборчі дільниці вже зазнали пошкоджень або руйнувань. За даними Державного реєстру виборців, із 1075 будівель, у яких розміщені приміщення для голосування на Чернігівщині, придатними до використання є 93,4%. Однак в окремих громадах ситуація критична. Наприклад, у Семенівській міській громаді, що розташована на самому кордоні з РФ, із 31 дільниці постраждала 21: дві з трьох дільниць наразі не придатні для голосування. 7 дільниць зруйновано безповоротно — це майже кожна четверта. У сусідній Новгород-Сіверській громаді пошкоджено чи зруйновано 10 дільниць із 46.

Для контексту: по країні критично зруйновано близько 1% будівель виборчих дільниць. На Чернігівщині — 1,4%, тобто трохи вище середнього, але в окремих прикордонних громадах масштаб пошкоджень у рази перевищує обласний показник.

Куди насправді переїхали виборці

За роки повномасштабної війни Чернігівщина офіційно втратила майже 29 тисяч виборців — це 3,75% від довоєнної кількості.

Цікаво, що міжрегіональна міграція виборців з області й в область виглядає майже збалансованою: за даними ДРВ, з 24 лютого 2022 року до 14 січня 2026-го в область прибуло 13 722 виборці, а вибуло 13 671. Утім, це лише офіційні дані, а реальні показники міграції можуть бути значно вищими. 

Водночас на Чернігівщині зареєстровано 69 436 ВПО, із них 54 645 — дорослі, що становить лише 7,2% від усіх виборців області, помітно нижче за середній показник по країні (11,3%). Сама область — прикордонна і небезпечна, тож масовим прихистком для переселенців з інших регіонів вона не стала. 

Ключова міграційна особливість Чернігівщини — не виїзд за кордон і не переїзд в інші регіони, а внутрішнє переміщення в межах самої області. Мешканці прикордонних громад, що потерпають від постійних обстрілів, переважно переселяються вглиб регіону — ближче до Чернігова, Ніжина, Прилук. Про це йшлося під час регіонального обговорення "Нова географія українського виборця", яке ОПОРА провела в липні 2026 року. 

Це створює подвійний виклик, який поки що погано видно у загальних цифрах: потрібно розуміти, куди фактично перемістилися люди всередині області, і водночас переглядати інфраструктуру голосування на прикордонних територіях, де дільниці вже не відповідають кількості й розташуванню реальних виборців.

Як свідчить загальноукраїнське опитування ОПОРИ, кожен четвертий дорослий українець має досвід переміщення, а майже третина громадян живе не за адресою реєстрації. При цьому лише 55% людей взагалі знають, що Державний реєстр виборців існує. Готовність самостійно оновити свої дані висловлюють 58% опитаних, але після персонального нагадування від держави цей показник зростає до 70%.

Голос, який важче почути

На Чернігівщині 11 279 виборців — 1,47% від загальної кількості — мають у Реєстрі офіційну позначку "не здатні самостійно пересуватися". Це другий найвищий показник в Україні після Сумщини, майже вдвічі вищий за середній по країні (0,84%). 

Здавалося б, регіон із такою високою часткою маломобільних виборців повинен мати відповідно облаштовану інфраструктуру. Натомість повністю відповідають критеріям доступності для людей на кріслах колісних лише 1% дільниць області, для людей із порушенням зору — 2,5%, для маломобільних виборців — 1,3%. За кожним із цих показників Чернігівщина — серед найгірших регіонів країни, поступаючись лише прифронтовій Донеччині. Переважна більшість дільниць, що відповідають вимогам доступності, розташовані поза межами офіційно визнаних зон бойових дій — у Чернігові, Ніжині, Прилуках.

Що робити вже зараз

Перші повоєнні вибори на Чернігівщині розпочнуться не в день голосування, а значно раніше — з моменту, коли кожен виборець перевірить актуальність власних даних у Реєстрі. Держава поступово відновлює цю можливість: Центральна виборча комісія з початку 2026 року відновила роботу онлайн-сервісу "Кабінет виборця", і кожен може самостійно перевірити, чи відповідає його виборча адреса реальному місцю проживання.

Однак з огляду на все, про що йшлося вище, самої лише персональної відповідальності виборців недостатньо. Потрібна також системна увага держави: перегляд мережі дільниць на прикордонні, ремонт чи заміна пошкоджених приміщень, а головне — визнання того, що регіон під постійними обстрілами не може вважатися тиловим лише тому, що формально не входить до переліку зон бойових дій.

Громадянська мережа ОПОРА закликає українців уже зараз перевірити свої дані у Державному реєстрі виборців у межах кампанії #ПеревірСебеУРеєстрі. Покрокові інструкції та відповіді на найпоширеніші запитання доступні за посиланням oporaua.org/perevir-drv.

Матеріал підготовлено в рамках проєкту "Кожен виборець важливий: оновлення Державного реєстру виборців України задля інклюзивної демократії", що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки МЗС Німеччини.

 

Андрій Кужель, спеціально для газети "Вість"