Реформа виборчого законодавства – на фінішній прямій. Робота над парламенським законопроектом спеціально створеної групи, до складу якої увійшли народні депутати, міжнародні та українські громадські організації, науковці, члени ЦВК,тривала майже рік. Недоліком процесу підготовки законопроекту стало те, що повноваження робочої групи не поширювалися на політичні норми, зокрема, питання виборчої системи, участі блоків, прохідного бар’єру. Втім, полем для роботи залишалися питання процедур, від яких залежить якість та чесність організацї виборів.

Але документ, що було зареєстровано у Верховній Раді вже не Президентом, який безпосередньо ініціював процес, а народними депутатами на чолі з Олександром Єфремовим (Партія регіонів), в ряді новел кардинально відрізнявся від авторського. Можливо, саме таким юридичним способом Президент зняв з себе політичну відповідальність за фальшування. Крім того, Венеціанська комісія, Міжнародна фундація виборчих систем, ОБСЄ, які аналізували відповідність запропонованих норм та процедур міжнародним стандартам проведення демократичних виборів, теж виявилися ошуканими. Адже, фахівці за ініціативою української влади в екстренному порядку оцінили інший документ.

Загалом на порядку денному українського парламенту стоїть 5 нещодавно зареєстрованих законопроектів, жоден з яких, крім провладного, поки не має шансів на відповідну підтримку під час голосування. З одного боку опозиція та окремі депутати-самостійники розпорошили свої зусилля між різними документами, з іншого – провладні фракції, як виглядає, знайшли повне порозуміння.

31 жовтня вібулися публічні слухання в комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, а вже 2 листопада профільний комітет на чолі з народним депутатом Олександром Омельченком розглянув 5 законопроектів та мав прийняти рішення по кожному з них. Фаворитами виявилися текст зареєстрований депутатами від парламентської більшості та один з альтернативних за авторства Юрія Ключковського, Сергія Подгорного та інших. Якщо перший пропонує змішану мажоритарно-пропорційну виборчу систему, то другий – пропорційну з відкритими регіональними списками. Саме до останньої схиляється більшість незалежних експертів та навіть в свій час чинний Президент. Втім, відкриті списки не є настільки прогнозовані, як запропонована в законопроекті Єфремова стара система, за якою обирали депутатів ще за часів Кучми. Члени комітету підтримали провладний та залишили в підвішеному стані один з альтернативних законопроектів (9265-2) підготовлений опозицією. Крім того, депутати вирішили шукати компромісу.

Так 3 листопада у Верховній Раді України було прийнято постанову щодо створення тимчасової спеціальної комісії у складі 13 народних обранців з питань підготовки проекту закону про вибори народних депутатів. Головою обрано народного депутата Руслана Князевича, заступником - Адама Мартинюка.Оновлений законопроект на базі комісії необхідно узгодити та до 17 листопада 2011 року подати на розгляд Верховної Ради. Втім, чи не перетвориться процес пошуку компромісу на новий фарс, покаже час. Кількісний склад депутатів та їх партійна приналежність створює необхідні переваги для партій влади та ставить опозицію в невигідне становище. Тож, за наслідками роботи групи, кількості та якості внесених змін до базового провладного законопроекту можна буде сказати, чи є хоч мінімальна політична воля для покращення документу та врахування пропозицій міжнародних та українських організацій. Якщо ж депутати не знайдуть порозуміння, то зі слів міністра юстиції Олександра Лавриновича, у стінах парламенту розглядатиметься законопроект Єфремова у базовій редакції.

А це небезпечна річ, адже, оновлений в кулуарах проект містить як неконституційні норми, так і переписані з розкритикованого в щент закону про місцеві вибори процедури.Для прикладу, Венеціанська комісія не розглядала норм щодо права кандидатів балотуватися одночасно і за списками, і в одномандатних мажоритарників виборчих округах, адже, ця позиція була відсутня у первинному документі, який надсилався для оцінки міжнародним фахівцям. Рішенням Конституційного суду від 1998 року було підтверджено, що подвійне балотування є неконституційним та створює додаткові переваги окремим кандидатам, ставить суб’єктів виборчого процесу в нерівні умови. Не менш кричущими та сфальшованими нормами, які з’явилася напередодні реєстрації в парламенті законопроекту є розширення переліку підстав для скасування реєстрації кандидатів та незбалансований принцип формування виборчих комісій. В робочій групі створеній Президентом неодноразово наголошувалося, що практика недобросовісної політичної боротьби та використання адміністративного ресурсу, з метою скасування реєстрації кандидатів є вкрай небезпечною. Тому необхідно обмежити можливість усунення кандидатів та виставити передбачені Конституцією вимоги. Так, балотуватися має право громадянин України, який проживає на території держави протягом останніх 5 років, набув відповідного віку та не має непогашених судимостей. Тож, за таких обставин зареєстрованого кандидата можна зняти лише за умови втрати ним громадянства, виїзду за кордон на постійне місце проживання, судимості. Якщо ж кандидат вчинить правопорушення адміністративного чи кримінального характеру, то покарання повинно бути передбачено в загальному порядку. Що ж до ще однієї одіозної новели, яка не була презентована Венеціанській комісії, ОБСЄ та IFES, то вона стосується принципу формування виборчих комісій. В даному випадку процедура в перехідних положеннях повністю відтворює ту, що використовувалася на останніх місцевих виборах. Тож, перевага трьом партіям парламентської більшості – гарантована.

Прогнозувати найближчі події можна, хоча загалом справа ця невдячна, адже, методи боротьби влади за спрятливу на наступних виборах нормативну базу перестають бути спортивними. Тож, сценаріїв є декілька.

  • Фантастичний: влада прислуховується до громадськості, а Президент згадує власні передвиборчі обіцянки, що провокує перегляд виборчої системи на користь пропорційної з відкритими списками. Під це готується новий закон з широким обговоренням та в результаті суспільною легітимізацією реформи.
  • Оптимістичний: на основі законопроекту Олександра Єфремова готується оновлений документ з якісно прописаними нормами та процедурами, які забезепчуватимуть рівність кандидатів у виборчому процесі. Інший з оптимістичних варіантів, який дуже подобається окремим представникам опозиції – залишити чинний закон та нинішню виборчу систему, хоча саме вона та політична корупція призвела до тотальної керованості українського парламенту та деградації законодавчої гілки влади.
  • Реалістичний: законопроект Єфремова з антиконституційними та відверто дискримінаційними для опозиційних та позапарламентських сил нормами за помахом руки Михайла Чечетова буде прийнято без дискусії.


Щодо виборів 2012 року, то законодавча ініціатива поки працює у театральному ключі: якщо рушниця висить на стіні, то вкінці вистави вона повинна вистрелити. Тож, якщо в законопроекті залишаться одіозні норми, то вони свідомо туди закладаються.