Яку роль відіграє штучний інтелект у російській війні проти України?

На початку російської війни проти України для створення пропагандистської картинки були потрібні цілком реальні люди. У 2014 році українські журналісти охрестили їх “гастролерами”, адже одні й ті самі обличчя з’являлися в різних містах і телевізійних сюжетах, граючи абсолютно різні ролі. 

Один із найвідоміших “гастролерів” — Андрєй Пєтков, якого показували в ефірі трьох різних російських телеканалів з одного й того самого лікарняного ліжка, але з трьома різними біографіями. На “Россия 1” Петков розповідав, що він є звичайним мешканцем Миколаєва, який постраждав під час протестів проти “українських бойовиків”. Для НТВ Петков представився німецьким найманцем, який привіз гроші з Німеччини для “українських неонацистів”. А в інтервʼю кримському виданню чоловік представився дитячим хірургом, який врятував життя понад 200 немовлят і повернувся до рідного Миколаєва, аби організувати протести проти нового українського уряду. 

Подібні випадки не були рідкістю, адже російська пропаганда критично потребувала акторів для висвітлення “жахливих вчинків нового неонацистського режиму в Києві” для внутрішньої й міжнародної аудиторії. Крім акторів, для створення таких спектаклів були потрібні локація, оператор, монтаж, сценарій або ж принаймні реальна історія, яку можна було перекрутити до невпізнаваності.

Натомість у наші дні значну частину цієї роботи можна виконати, використовуючи лише одну людину, компʼютер і добре написаний промпт. Генеративний штучний інтелект (ШІ) дозволяє створити героя, його голос, зовнішність, локацію й навіть саму подію, якої ніколи не існувало, — та ще й зробити все це швидко, дешево і в масштабах, про які російські пропагандисти у 2010-х навіть і не мріяли. Володимир Зеленський може танцювати для Дональда Трампа, Владімір Путін — бити українського президента, працівники ТЦК — приходити по новонароджених у пологові будинки, а неіснуючий телеведучий — повідомляти про події, яких ніколи не було.   

Особливо сприятливим середовищем для такого контенту є TikTok. Меми, музика й інші розважальні формати на цій платформі дозволяють користувачам розслабитися і менш критично ставитися до відео, які вони бачать перед собою. Як наслідок, російські пропагандисти можуть просувати свої наративи, досягаючи різних аудиторій у форматі, який дуже легко сприймати. У цьому дослідженні Громадянська мережа ОПОРА з'ясувала, наскільки активно використовується ШІ для просування російської пропаганди в українському сегменті TikTok і які саме наративи Росія просуває на цій платформі. 

Огляд сцени: чому і як ми досліджували TikTok?

Аби зʼясувати, як ШІ допомагає різним акторам впливати на погляди української аудиторії щодо російсько-української війни, ми зосередилися на двох ключових напрямах: підриві репутації українського війська шляхом зниження довіри до військовослужбовців і територіальних центрів комплектування (ТЦК) та підриві репутації української влади шляхом зниження довіри до ключових державних інституцій. Для дослідження було обрано TikTok — соціальну мережу, яка повністю базується на візуальному контенті, що дозволяє виявляти ознаки використання ШІ значно ефективніше, ніж в інших соцмережах, орієнтованих переважно на текстові формати.

Оскільки TikTok не пропонує власних аналітичних інструментів для дослідження платформи, це суттєво ускладнює можливості пошуку і відстеження патернів поведінки різних акторів. З огляду на це, команда ОПОРИ спершу провела розвідувальне дослідження контенту платформи на обрані теми. Для цього ми сформували перелік хештегів, які, на нашу думку, здебільшого відображають суспільну дискусію навколо тем, обраних для дослідження:

• підрив репутації українського війська: #бусифікація, #зрадникиукраїни, #могилізація, #геноцидукраїнців, #ганьбатцк, #зрадникиуформі, #військові, #ЗСУ;
• підрив репутації української влади: #зелячерт, #зеля, #верховнарада, #депутати, #зеленський.

За допомогою сервісу Apify ми вивантажили TikTok-публікації, які містили ці хештеги, після чого проаналізували завантажений контент на наявність ознак ШІ. Якщо певний TikTok-профіль систематично використовував ШІ для створення контенту на одну з тем, яку ми обрали для цього дослідження, ми додавали його до бази профілів для подальшого поглибленого вивчення.

Водночас, переглядаючи відео в десктоп-версії TikTok, ми звернули увагу на розділ “You may like” — рекомендації платформи щодо контенту, який може сподобатися користувачу з огляду на тематику відео, які він переглядає. У цьому розділі ми помітили багато профілів, які публікували контент з ознаками застосування ШІ на обидві теми, обрані для дослідження. Крім того, з'ясувалося, що, крім підриву репутації української влади та війська, TikTok систематично пропонував профілі з ШІ-контентом ще двох напрямів: проукраїнський контент та контент, що просуває наративи, пов'язані з Російською православною церквою. Це спонукало нас дещо змінити наш підхід і розширити дослідження, включивши до нього ще дві теми. 

Таким чином, фінальний масив даних охоплює чотири теми, в яких ми помітили активне використання ШІ:

1. Підрив репутації українського війська;
2. Підрив репутації української влади;
3. Проукраїнський контент на підтримку військових та влади;
4. Використання “м'якої сили” (зокрема релігії) для просування проросійських наративів.

За кожним із чотирьох напрямів ми зібрали по 60 TikTok-профілів, які використовували ШІ для створення дописів (загалом 240 профілів). Ми вивантажили всі публікації з моменту створення кожного з цих акаунтів до 13 липня 2026 року — загалом 152 759 дописів.

З цього масиву було сформовано вибірку — по 2000 дописів у кожній тематичній групі. Вибірка формувалася на основі назви каналу, що дозволило охопити публікації всіх облікових записів TikTok пропорційно. Такий підхід дає змогу зафіксувати ключові особливості й тактики застосування ШІ-контенту, однак не дозволяє простежити динаміку зростання використання ШІ протягом усього періоду спостереження. Слід зауважити, що частина TikTok-каналів була видалена під час проведення дослідження, через що фінальні цифри можуть варіюватися.

Остаточний датасет із загальною вибіркою у 8000 дописів команда ОПОРИ проаналізувала вручну з метою виявлення ключових тем і наративів, які використовуються різними акторами для впливу на ставлення користувачів TikTok в Україні щодо різних питань, повʼязаних із російсько-українською війною. 

Дійові особи: ключові характеристики TikTok-акаунтів

Перш ніж перейти до аналізу конкретних тем і наративів, варто зупинитися на самих акаунтах, які потрапили до нашої вибірки. Для зручності в межах цього підрозділу ми об'єднали три з чотирьох тематичних напрямів — підрив репутації українського війська, підрив репутації української влади та просування наративів, пов'язаних з російською православною церквою — в одну категорію, яку надалі називатимемо “деструктивний контент”. Усі три напрями, хоч і відрізняються за конкретними наративами, мають спільну мету — підважувати довіру аудиторії до українських інституцій, армії або ставити під сумнів українську ідентичність. 

Окремо від цієї категорії залишається четвертий напрям — проукраїнський контент на підтримку військових і влади — який ми аналізуємо самостійно, оскільки він суттєво відрізняється від трьох інших. Таке об'єднання дозволяє не лише побачити масштаб поширення деструктивного контенту загалом, а й простежити динаміку розвитку каналів, які його поширювали, та зʼясувати, чи була поява цих акаунтів органічним процесом, чи йдеться про узгоджену активність, що посилювалася у певний період.

Оскільки TikTok не дозволяє переглянути дату створення акаунта, у цьому дослідженні ми визначаємо приблизний початок існування певного каналу за датою публікації ним першого допису. Такий підхід не забезпечує повноцінної достовірності, адже частина каналів могла бути створена раніше, але не публікувати дописів, інша частина — періодично видаляти попередні дописи, “оновлюючи” свою тематику. Втім, наразі це єдиний спосіб приблизно оцінити тенденції щодо створення таких акаунтів. 

Якщо подивитися на дати публікації першого допису акаунтів із деструктивним контентом, стає помітно, що кількість нових каналів зростала нерівномірно. У 2020–2022 роках опублікували свій перший допис лише 15 акаунтів, які ми досліджували. Натомість у 2023 році опублікували свій перший допис вже 20 акаунтів, а у 2024-му — 24. Пік припадає на 2025 рік, коли свій перший допис опублікували 67 каналів, і лише за перші 7 місяців 2026 року з'явилося 49 нових акаунтів, які використовують ШІ для просування деструктивних наративів.

Якщо ж подивитися на динаміку появи перших дописів у досліджуваних каналах у щомісячному розрізі, картина стає ще виразнішою. До кінця 2023 року кількість нових акаунтів щомісяця рідко перевищувала 1–2 одиниці. Ситуація почала змінюватися з листопада 2023 року, коли вперше за місяць з'явилося понад 5 нових каналів. Протягом 2024 року також спостерігається тенденція до зростання, хоча й дещо нестабільна. Найпомітніші стрибки припадають на 2025–2026 роки: у липні й вересні 2025-го кількість нових каналів вперше перевищила 8 і 10 відповідно, а у березні 2026 року зафіксовано абсолютний максимум за весь період спостереження — 13 нових акаунтів за місяць. Така динаміка може свідчити не про органічне зростання інтересу до теми, а про ситуацію, коли нові канали з'являються групами в певні періоди.

Схожа ситуація спостерігається і з проукраїнськими TikTok-акаунтами: 16 із них опублікували свої перші дописи у 2020–2024 роках. Помітне збільшення кількості нових каналів починається з 2025 року: тоді свої перші відео на платформі опублікували 15 акаунтів, а за перші 7 місяців 2026 року їх з'явилося вже 27.

Помісячний розподіл дозволяє краще дослідити виявлені тенденції. На відміну від деструктивного контенту, де зростання відбувалося поступово, для проукраїнських акаунтів характерне різке зростання кількості нових акаунтів. Найпомітніші піки припадають на січень 2025 року (10 нових каналів) та січень 2026 року (12 нових каналів), тоді як протягом решти місяців кількість нових акаунтів рідко перевищувала 1–2.

Серед інших характеристик обраних для дослідження акаунтів, на які варто звернути увагу, — кількість їхніх підписників і взаємодія користувачів із їхнім контентом. Абсолютним лідером у цьому вимірі виявилися акаунти з релігійною риторикою, адже сукупно на них підписані майже 9,8 млн користувачів (у середньому 163 663 підписники на канал). Подібна перевага спостерігається і за кількістю лайків: публікації акаунтів із релігійною риторикою зібрали загалом понад 128 млн лайків, що приблизно вдвічі більше за показники решти категорій (58–60 млн кожна). На другому місці опинилися акаунти з проукраїнською риторикою: загалом вони мають близько 3,5 млн підписників і 60 млн лайків. Натомість акаунти з риторикою, спрямованою на підрив репутації українського війська та української влади, демонструють дещо менше залучення аудиторії: перші мають близько 2 млн підписників та 60 млн лайків, другі — 1,5 млн підписників та 58 млн лайків.

 

Ще один показник — обсяг контенту, який виробляють канали кожної категорії. Акаунти з релігійною риторикою залишаються лідерами за кількістю відео: сукупно 60 каналів цієї категорії опублікували понад 55 тисяч роликів (у середньому 921 відео на канал). Водночас максимальна кількість відео від одного каналу тут становить 3493, тобто високі середні показники пояснюються активністю не одного каналу, а багатьох. Натомість проукраїнські канали, попри помітно нижчі показники підписників і лайків порівняно з “православними” акаунтами, демонструють другий найвищий показник за загальною кількістю відео (45 744, у середньому 789 на канал). Водночас майже чверть цього контенту (11 800) опублікував лише один акаунт. Канали з риторикою, спрямованою на підрив репутації українського війська, демонструють найнижчий показник обсягу контенту (18 441 відео, у середньому 313 на канал). Акаунти з риторикою, спрямованою на підрив репутації української влади, займають проміжну позицію: помітно менший обсяг контенту, ніж у релігійних чи проукраїнських акаунтах (33 319 відео), але з відносно високою максимальною кількістю відео, опублікованих одним каналом (5612).

Наведена статистика дозволяє зробити кілька важливих спостережень. Перш за все, більшість акаунтів, які використовують ШІ для створення як деструктивного, так і проукраїнського контенту, з’явилися лише протягом останніх 2–3 років, а пік активності припадає на 2025–2026 роки. Ця тенденція цілком зрозуміла: що доступнішими й ефективнішими стають інструменти генерації контенту, то більше акаунтів починають їх використовувати. 

По-друге, кількість каналів із певним наративом не є найважливішим показником їхнього реального впливу. Попри те, що всі категорії представлені рівною вибіркою з 60 каналів, акаунти з релігійними наративами демонструють найвище охоплення аудиторії і за підписниками, і за лайками, і за обсягом виробленого контенту, суттєво випереджаючи інші типи риторики. Це свідчить, що релігійний контент, попри свою, здавалося б, “м’якшу” форму, може бути доволі ефективним інструментом впливу на українську аудиторію. 

Налаштування сцени

Досліджуючи наративи про підрив репутації української влади й українського війська, ми також спостерігали використання певних специфічних технік поширення дискредитаційного контенту. Так, наприклад, ШІ-відео з висміюванням або дискредитацією української влади могли використоввати як своєрідний engagement bait. Ми зафіксували низку відносно невеликих TikTok-профілів, зокрема акаунтів маловідомих блогерів або й просто школярів, які публікували згенеровані відео, що висміювали чи принижували українських політиків. Такі відео на цих сторінках отримували незрівнянно більше переглядів, лайків і коментарів від користувачів TikTok, ніж усі інші їхні відеоролики. Найчастіше героєм таких відео є Володимир Зеленський: він або опиняється на кухні в довгій червоній сукні, або танцює на кладовищі, або їде лісом на санчатах, запряжених свинею. Тобто ШІ-контент, який висміює або принижує українську владу, допомагає набирати популярності навіть тим каналам, які не спеціалізуються на політичній тематиці. Крім того, значну кількість ШІ-контенту поширюють акаунти, які на своїх сторінках змішують згенеровані відео з реальними. Ця закономірність спостерігається як щодо контенту із дискредитацією української влади, так і щодо інших тем, які ми вивчали в межах цього дослідження.  

Ще одна доволі популярна техніка — мімікрія дискредитаційного ШІ-контенту під новинний. Так, частина виявлених нами TikTok-профілів публікували згенеровані ШІ “новинні” сюжети. Для їх створення використовували щонайменше два ключові підходи. У першому випадку закадровий голос озвучував повідомлення, а відео складалося зі згенерованих ШІ матеріалів, іноді змішаних із фрагментами реальних відеозаписів. Другий вид подібних повідомлень фактично мімікрував під телевізійний новинний сюжет: за допомогою ШІ створювали образ ведучого або ведучої, який/яка повідомляє певну “новину”. Нерідко такі повідомлення містили дезінформацію й були емоційно забарвленими, а згенеровані відео або картинки використовувалися для приниження або дискредитації різних політичних акторів.

Також ми спостерігали змішування розважального та дискредитаційного контенту. Значна частина контенту не містила безпосередньої критики влади чи Сил оборони. Натомість ці повідомлення здебільшого були вбудовані у гумористичні відео, де політиків або військових висміювали, принижували або зневажали. Найбільш показовим прикладом є акаунти, які спеціалізувалися на музиці, згенерованій ШІ. У цих піснях часто лунали наративи, спрямовані на висвітлення українських політиків як корумпованих або безвідповідальних, українських військових як жертв обставин, а працівників ТЦК — як чистого зла. У такому форматі межа між політичним та розважальним контентом розмивається, і користувачі сприймають подібний контент значно легше.

Дія перша. Підрив репутації української влади

Серед ШІ-контенту, спрямованого на підрив репутації української влади, помітна відсутність одного домінантного наративу чи єдиного способу дискредитації. Натомість бачимо поєднання різних специфічних технік і великої кількості менших наративів, які разом формують образ української влади як ворожої до українського народу, корумпованої, слабкої, залежної від Заходу або відповідальної за продовження війни та погіршення становища українців. Помітною частиною цього наративу є й повідомлення з дискредитацією міжнародних партнерів України та, на противагу їм, — спроби сформувати позитивний образ Росії й Володимира Путіна. 

Дискредитація політичного керівництва України

Перша велика частина повідомлень, які підривали репутацію української влади, стосувалася дискредитації українського політичного керівництва й особисто президента Володимира Зеленського. 

Одним із найбільш помітних напрямів стало формування образу Володимира Зеленського як слабкого політичного лідера, не здатного діяти самостійно й повністю керованого ззовні. Найчастіше в цьому контексті йдеться про відносини з країнами Заходу: у відео стверджують, що президент “прогинається під” Європу, яка воює руками українців, та продає країну США. Водночас ідеться про те, що навіть така залежність від партнерів не забезпечує Зеленському їхньої підтримки. Зокрема, деякі відео просувають сюжет про те, що український президент нібито вже “набрид” Дональду Трампу та поступово втрачає підтримку США, а європейські партнери сміються над ним і відмовляються постачати зброю. З іншого боку, в контексті протистояння з Росією Зеленського зображують слабшим за Владіміра Путіна. Так, в одному зі згенерованих відео Зеленський буквально падає, зустрівшись поглядом із Путіним, в іншому Путін вчить його користуватися мікрофоном, у ще одному — бʼє Зеленського ногою в обличчя.

Ще одним наративом, що підтримував зображення Зеленського як слабкого лідера, було зображення його як некомпетентного, небезпечного або неадекватного політичного діяча. Так, у деяких відео президент поставав в образі маніяка, який не дозволяє українським чоловікам залишати країну, в інших — як людина, яка максимально мілітаризує Україну та є небезпечною для сусідніх країн або неадекватно реагує на неприйняття України до НАТО. Крім того, в окремих відео поведінку або слова Зеленського доводили до абсурду, підважуючи його авторитет. Яскравим прикладом такого підходу є ролик, в аудіодоріжці якого президент України говорить, що “ми не здамося, ми не програємо, ми підемо до кінця”, а відеоряд демонструє Зеленського, привʼязаного до дерева у Сибіру. Аналогічним чином працює й відео, де Зеленський радиться з духом померлого Сталіна або ж захоплюється російським месенджером MAX. Втім, найпопулярнішим наративом для дискредитації президента в цьому контексті були відео, де його звинувачували у залежності від наркотичних речовин (мовляв, у закордонних поїздках йому видають пакети з білим порошком; якби фігурку Зеленського випускала компанія Barbie, в комплекті були б рояль, карти і пакет із наркотиками, а також відео, де нібито Зеленський шукає в кущах пакетики з відповідним наповненням). У деяких відео президента просто зображували з білим порошком під носом або у неадекватному стані. 

Іншим поширеним способом дискредитації Володимира Зеленського стало його приниження. На відміну від описаних вище наративів, такий контент часто взагалі не містив критики політик президента або його рішень. Натомість за допомогою ШІ Зеленського постійно зображували у вигаданих абсурдних, принизливих або сексуалізованих ситуаціях. Частина таких відео була відносно “невинною” і нагадувала абсурдні меми: Зеленський танцював разом із Дональдом Трампом та Беньяміном Нетаньягу або їв морозиво разом із Трампом і Путіним. Втім, частка таких “невинних” ШІ-роликів була відносно незначною: у більшості відео висміювання поєднувалося з відвертим приниженням — наприклад, Зеленського зображували у сукні в ситуації, коли він нібито танцює для Дональда Трампа або ж цілує ноги Еммануелю Макрону. 

Особливо помітною виявилася гомофобна складова такого контенту. Значна частина відео зображувала Зеленського як представника ЛГБТ-спільноти, а найбільш повторюваним сюжетом стали його нібито романтичні або сексуальні стосунки з Еммануелем Макроном. Зрідка ці звинувачення використовували, щоб показати Зеленського у принизливому становищі перед іншими політичними лідерами, зокрема Дональдом Трампом. Показово, що для цього наративу використовували багато різних варіантів контенту: це були як звичайні ШІ-відео, так і мультфільми й алюзії на відомі кіно й серіали, як-от на фільм “Сутінки”. Час від часу також використовували вже згаданий вище спосіб просування контенту через створення фейкових новинних сюжетів. 

Зрештою, не менш важливим способом принизити і дискредитувати Володимира Зеленського було спотворення його образу. Знайдені нами відео не формували якийсь конкретний образ президента, апелюючи радше до емоцій, ніж до логічної послідовності. Так, наприклад, його зображали як безхатька чи навіть півня або свиню, говорили, що він постійно випрошує гроші в західних партнерів, публікували відео, ніби його обличчя друкують на туалетному папері тощо. У деяких відео лунали згенеровані ШІ зневажливі пісні про Зеленського. 

Доповненням до образу Володимира Зеленського у TikTok було його висвітлення через типові російські пропагандистські наративи, зокрема зображення президента України як нациста або поплічника нацистів: Зеленського зображували в нацистській формі або приписували йому прихильність до нацистської ідеології. Деякі відео були покликані розпалити ворожнечу між Україною та Польщею, наполягаючи, що український президент є “бандерівцем”. В інших відео Зеленського, навпаки, зображували як російського агента, який їздить до Москви та співає пісню “Я — русский”, тримаючи в руках прапор СРСР.

Ще одним типовим російським наративом, який активно використовували в межах кампанії дискредитації Володимира Зеленського, було зображення його як нелегітимного президента, який знищує права і свободи в Україні. Так, в окремих відео його називали “протермінованим”, казали, що Верховна Рада наказала йому піти у відставку, і наголошували, що в Україні потрібно провести вибори. У деяких інших відео лунали тези про те, що Володимир Зеленський забрав в українського суспільства всі права, гарантовані Конституцією. 

Крім того, українського президента послідовно звинувачували в тому, що він зацікавлений у продовженні й ескалації бойових дій. У деяких TikTok-відео прямо стверджувалося, що якби Володимир Зеленський не був при владі, війна в Україні давно б закінчилася (показово, що для озвучення цих тез використовували згенеровані ШІ зображення українських військових). 

Також Зеленського звинувачували у лицемірстві: мовляв, він казав, що готовий до завершення війни, але насправді нічого для цього не робить, натомість свідомо веде українців до смерті. Лунали тези й про те, що Володимир Зеленський сам втягнув Україну у війну (і в результаті горить вся країна, немає світла і води) та постійно прагне ескалації, погрожуючи нападом на Білорусь, Казахстан і вторгненням у Росію. Зрештою, TikTok-акаунти робили висновок, що Україну руйнують не бомби, а ті, хто при владі, а якщо українці хочуть вижити, вони мають тікати з країни. Одне з відео, яке поширювали одразу декілька TikTok-профілів, демонструвало згенероване зображення президента, де він нібито казав, що цього року “школярі здаватимуть не іспити, а Харків”. Ще в одному відео було згенеровано Владіміра Путіна, який закликав: “Якщо бійка неминуча, бийте Зеленського”.

Варто зауважити, що дискредитаційний контент не обмежувався Володимиром Зеленським. Значна частина виявлених нами відео була спрямована проти української влади в цілому. Однією з найбільш помітних тез у цьому контексті стало зображення української влади як системно корумпованої, а її представників — як тих, хто використовує війну і державні ресурси для власного збагачення. Президента у цьому контексті теж згадували: називали його корупціонером, говорили, що Україна є найбіднішою державою при найбагатшому президенті за всю історію, згадували про звʼязок між Зеленським та Андрієм Єрмаком. Подібним чином говорили про те, що діти Зеленського не воюють, а сам він їсть чорну ікру та пʼє вино на Мальдівах, використовуючи для цього гроші, вкрадені з військової допомоги Німеччини. У подібних відео згадували й про інших представників української влади: йшлося як про загальні твердження про корумпованість української влади, збагачення окремих політиків, поки звичайні українці помирають, так і про насмішки над тим, що “необхідно захищати інтереси українських депутатів в Еміратах”.

Повідомлення, спрямовані на дискредитацію інших представників української влади та політичних інституцій, використовували згадані вище техніки — висміювання зовнішності, створення абсурдних ситуацій і використання принизливих образів. Наприклад, міського голову Києва Віталія Кличка зображували як “недорозвиненого африканця”, а зовнішність інших політичних акторів ставала основою для їхнього висміювання. Деякі відео намагалися продемонструвати некомпетентність або непатріотичність представників української влади: наприклад, в одному з відео за допомогою зміненої аудіодоріжки українська депутатка нібито назвала Владіміра Путіна президентом України. В інших відео Верховну Раду і депутатів називали “шістками порівняно з Джокером”, “цирком” і “театром абсурду”: на цю тему ми зафіксували багато відео з піснями, згенерованими ШІ. 

Показово, що виявлений у межах дослідження дискредитаційний контент був спрямований і проти опозиційних українських політиків. Найпомітнішим проявом такої дискредитації стало висміювання спроб політиків публічно демонструвати свою залученість до війни: наприклад, Петра Порошенка і Юрія Луценка зображували на передовій в образі безхатьків. На інших відео Олег Ляшко нібито виносить Порошенка з оточення або обидва політики разом форсують річку. Траплялися й інші наративи: в окремих роликах Юрій Луценко відпочиває на Мальдівах замість участі у війні, а Петро Порошенко приїжджає на тропічний острів задля “перемовин” із важливим племенем. Деякі відео показували лідерів опозиції як представників ЛГБТ-спільноти або висміювали їхній стиль спілкування, наполягаючи, що всі українські політики брешуть. 

Зрештою, найбільш радикальним проявом антиурядової риторики стали матеріали, в яких дискредитація української влади переходила у прямі або опосередковані заклики до її усунення. Якщо більшість описаного вище контенту формувала образ влади як корумпованої, некомпетентної або такої, що не заслуговує на довіру, то продовженням цієї тези ставало твердження про необхідність її змінити. Зокрема, ми зафіксували як прямі заклики до усунення або знищення влади, так і коментарі про те, що “Україну врятує лише китайський формат правління: в середу піймали на хабарі, в п’ятницю — похорон”. 

Дискредитація союзників України

Логічним продовженням дискредитації українського політичного керівництва є створення TikTok-акаунтами негативного образу країн-союзників України. Втім, цей образ у такому контенті не можна назвати цілісним: залежно від конкретного відео, міжнародні партнери України можуть здаватися слабкими і роз’єднаними, такими, що використовують Україну у власних інтересах, або лицемірними та недемократичними. 

Один із найбільш помітних наративів формує образ слабкого та роз’єднаного Заходу, не здатного забезпечити Україні необхідну підтримку. У деяких відео Європу прямо називають внутрішньо роз’єднаною або висміюють окремих союзників України, зокрема Естонію, через слабкість їхніх збройних сил та нездатність чинити опір. Активно поширювали тезу про те, що західні партнери поступово відвертаються від України та припиняють постачання їй зброї нібито через усвідомлення того, що перемогти Росію неможливо. Показовим є відео, в якому одночасно зображені Україна, Європа, США і Тайвань. У цьому ролику Україна нібито не здатна протистояти Росії, оскільки США забирають надану їй зброю та переорієнтовують допомогу на Тайвань. У результаті Україна зруйнована, Європа тим часом “замерзає”, а сам Тайвань, попри отриману зброю, теж виявляється нездатним витримати удар.

Другим, але не менш популярним наративом є теза, що країни Заходу маніпулюють Україною, цинічно використовуючи її у власних інтересах. В цьому контексті найчастіше йшлося про те, що США та Європа використовують українців та їхні життя для того, аби зупинити просування Росії. Ключовим винуватцем такої ситуації, на думку TikTok-акаунтів, є США, які нібито контролюють Європейський Союз. У відео стверджують, що Захід ненавидить росіян, хоче втягнути до війни Білорусь, а в самих країнах Заходу панує брехня, диктатура та деградація. Ці повідомлення поєднувалися з висміюванням західних політиків, а також із твердженнями про те, що окремі країни маніпулюють Україною та використовують компромат, аби змусити українців підписати невигідну мирну угоду. 

Вивищення російської влади 

Паралельно з дискредитацією української влади та міжнародних партнерів України частина проаналізованого контенту формувала позитивний образ Росії та Володимира Путіна. Найчастіше йшлося про висвітлення Путіна як сильного світового лідера через його порівняння з іншими політичними діячами, зокрема Дональдом Трампом. В інших відео його зображали серед ключових світових політиків, поруч із Байденом і Макроном. При цьому Путіна зображують як доброго і турботливого лідера, який, наприклад, любить тварин і стоїть за росіян горою. Частина ж відео просто демонструє захоплене ставлення до російського президента. 

Частина виявлених відео містить позитивне зображення Росії як держави. Зокрема, трапляється теза про те, що Росія нібито не прагне війни, а історично приходила до Європи лише як “визволитель”. У цьому контексті помітну роль відіграє згенерована ШІ музика. Частина відео, які вихваляли російську державу, супроводжувалися піснями з пропагандистським текстом (як-от у відео про Донбас чи Маріуполь). 

Дія друга. Підрив репутації українського війська

Помітна частина згенерованого ШІ контенту, яку ми виявили під час дослідження, стосувалася військової служби, мобілізації та діяльності силових структур. Як і у випадку з дискредитацією української влади, відео не були сконцентровані навколо одного домінантного наративу. Різні повідомлення доповнювали одне одного: військову службу зображували як шлях до неминучої смерті, мобілізацію — як дію, що може відбуватися лише насильницьким шляхом, ТЦК — як репресивну структуру, а інші силові органи — як такі, що не цінують життя людей. 

Одним із найбільш помітних наративів, який ми зафіксували в межах дослідження, стало зображення війни та служби у війську виключно в контексті смерті, фізичних травм і втрати майбутнього. Окремі канали присвячували цій темі фактично всі свої відео, стверджуючи, що абсолютно кожен військовий платить за перебування у війську надважку ціну і майже неминуче загине. Один із зафіксованих нами акаунтів майже безперервно публікував згенеровані ШІ пісні, в яких розповідав про почуття і думки поранених або загиблих військовослужбовців: “війна підвищує нам ставки, бо ми для неї лише тир”, “наш янгол-охоронець все проспав”. Деякі пісні були повністю присвячені опису смерті, а в інших ішлося про те, що є “квитки лиш туди, нема квитків назад”. Також траплялися відео, присвячені довгостроковим наслідкам війни, зокрема життю з пораненнями або контузіями. У них автори іронічно говорили про бажання “прожити життя навпаки”: “не дорахуватись ніг та рук”, але повернутися додому. В іншому відео (теж зі згенерованою ШІ піснею) ліричний герой — військовий — розповідає, що не памʼятає, з якого він міста, після контузії, яку отримав на фронті. У деяких відео автори роздумували над тим, що зараз навіть жінки мають воювати. 

Додатковим наративом, який варто згадати в цьому контексті, є дискредитація Збройних Сил та військового командування — передусім через тези про те, що офіцери не цінують життя солдатів. Один із виявлених нами акаунтів систематично поширював контент про конкретного командира, наполягаючи, що він ставиться до підлеглих як до речей, які можна “списати”, а його призначення керівником 36-ї бригади подавали як “смертний вирок” для особового складу. Подібна теза з’являється й у ширшому контексті, де командирів описують як “красивих та пригладжених” військових, які нібито прагнуть “завалити землю трупами інших”. 

Водночас військовослужбовців зображували як слабких і боягузливих: в одному зі згенерованих відео наляканий військовий з українським шевроном нібито боїться стрибнути з парашутом. Нерідко негативне зображення української армії протиставлялося глорифікованим зображенням радянської або російської армії: солдатів останньої описували як жертовних та сильних, а українську армію називали “терористами”. 

Паралельно із зображенням військової служби через смерть і травми ми зафіксували наративи про знецінення військових у суспільстві. Наприклад, в одному з відео закадровий голос говорить, що не вимагає “орденів чи вставати перед ним на коліна”, а хоче лише нормального ставлення. В іншому відео з черговою згенерованою ШІ піснею військовий ставить питання, чи є він “пікселем на полотні” чи лише “прізвищем для петицій”.

Поруч із повідомленнями, спрямованими на те, аби залякати потенційних військовослужбовців, помітним наративом було висвітлення мобілізації як загрози для суспільства. У подібних відео ШІ використовували доволі активно, але ніколи для того, аби описати мобілізацію як необхідний крок для поповнення війська або як передумову для демобілізації тих, хто служить уже довгий час. Натомість мобілізаційні заходи висвітлювали винятково з негативної сторони: йшлося про те, що працівники ТЦК викрадають людей, можуть безпідставно затримувати громадян або виписувати їм величезні штрафи. Політику мобілізації у подібних відео називали “бусифікацією”, їй присвячували згенеровані ШІ пісні й стверджували, що найближчим часом подібні прояви мобілізаційної політики з’являться і в багатьох європейських країнах. Також у TikTok-відео мобілізацію часто висміювали: в одних відео ТЦК можуть “мобілізувати” Леніна, в інших — приходять в пологові будинки, аби взяти на військовий облік новонароджених хлопчиків або ж видають повістки пенсіонерам. В інших відео автори контенту іронізують, пропонуючи продавати у дитячих магазинах іграшки у формі машин ТЦК.

В контексті політики мобілізації ключовим елементом стала дискредитація територіальних центрів комплектування. Показово, шо багато акаунтів, які публікували відео на цю тему, змішували реальний і згенерований контент. Так, вони могли опублікувати кілька реальних відеозаписів затримань громадян групами оповіщення, а тоді опублікувати ще одне, згенероване ШІ. Один з каналів регулярно публікував створені ШІ пісні з дискредитацією ТЦК, а поруч публікував реальні гумористичні скетчі, в яких наполягав, що “в армії виховують рабів, а не чоловіків”. 

У такому контенті ТЦК зображали насамперед як репресивний орган: їх називали “людоловами”, порівнювали з КДБ і стверджували, що разом із видачею повістки вони миттєво позбавляють людей свободи. В одному з найбільш радикальних прикладів ТЦК називали “ворогом, гіршим за рашистів”, а також повідомляли, що представники ТЦК нібито вбили дівчинку під час заходів оповіщення. Один з акаунтів навіть іронізував, що в Києві варто встановити окремий памʼятник “працівникам ТЦК, які б’ють людей”, ще один — публікував згенеровану ШІ пісню про злочини ТЦК, накладаючи її на відеоряд із кліпу гурту Kalush. У деяких випадках ТЦК описували як корумповану інституцію: в одному з відео працівнику ТЦК приписували тезу про те, що мобілізація має бути “для бідних”, а іншому йшлося, що кожен з працівників груп оповіщення насправді заробляє на мобілізаційних заходах та, відповідно, не зацікавлений у тому, аби війна завершувалася. 

Важливу роль у формуванні негативного образу ТЦК відігравали висміювання та приниження працівників цієї інституції. Вони ставали персонажами мемів і згенерованих ШІ мультфільмів: наприклад, у цьому відео собака мочиться на представника ТЦК, в цьому працівника групи оповіщення представляють як “товстого ТЦКашника”, а в цьому автори фантазують, “як виглядало б твоє життя, якби ти прокинувся працівником ТЦК”. В інших відео можна побачити згенероване зображення навмисно неприємного образу представників ТЦК, які стверджують, що в Україні відбувається “найгуманніша у світі мобілізація”. На цьому тлі деякі TikTok-акаунти пропонують різні способи “розв'язати цю проблему”: від закликів “відправити ТЦК на фронт” до повідомлень, які нормалізують насильницьку відповідь на спроби мобілізації. 

Втім, дискредитація силових структур не обмежувалася ТЦК й нерідко стосувалася інших силових органів, зокрема Національної поліції України та Служби безпеки України. Найбільше подібного контенту стосувалося поліції: автори контенту питали, чому поліцейські перебувають у тилу, а не “на нулі”, або чому військові на фронті змушені самостійно збирати гроші на автомобілі, тоді як поліція отримує нові службові автівки тощо. Крім того, поліціянтів регулярно називали образливими словами, зокрема “вгодованими биками-поліцаями”, звинувачували у корупції, вмінні лише “розбивати службові авто” тощо. В окремих відео автори контенту висвітлювали принизливе ставлення до поліції навіть з боку дітей. Щодо Служби безпеки України ситуація була дещо менш критичною, хоча й траплялися випадки відвертого висміювання працівників цієї інституції та звинувачення у тому, що СБУ нібито ігнорує злочинців, натомість концентруючись на переслідуванні “ухилянтів”. Як і у випадку з ТЦК, ці наративи доповнювалися пропозиціями того, як можна зробити ситуацію з силовими структурами більш справедливою. Зокрема, автори контенту підкреслювали, що цивільні “не давали присягу захищати поліцейських”, пропонували підписати петицію щодо відправлення поліцейських на фронт, а деякі навіть позитивно оцінювали теракт у поліцейському відділку.

Описані вище наративи, попри їхню різноманітність, складаються у доволі послідовний наратив, покликаний підірвати бажання українських громадян мобілізуватися, адже військова служба постає не лише як небезпечна, а й як несправедлива. На цьому тлі окремий масив контенту пропонує користувачам TikTok альтернативні сценарії поведінки, як-от ухилення від мобілізації. “Ухилянти” зображені як позитивні персонажі, розумніші та вправніші за військових, здатні “обманути систему”. Помітна частина такого контенту складається з пісень, згенерованих ШІ: слухачів закликають тікати з України через річку Тиса і переховуватися, якщо вони не хочуть захищати “концтабір Україна”. Деякі відео висміюють саме питання “чому ти не на фронті”. 

Другий вихід, який пропонують виявлені TikTok-акаунти, — це якнайшвидше припинення війни. У деяких відео ми помітили прямі й доволі емоційні заклики припинити боротьбу, побудовані навколо бажання, щоб війна нарешті закінчилася. На посилення цього ж наративу працюють і згенеровані ШІ відео, які імітують російські удари по Україні, ніби натякаючи, що надалі ситуація в країні ставатиме лише гіршою. 

Дія третя. “Мʼяка сила” російської церкви

Мусимо визнати, що початково релігійний контент не входив до тематики цього дослідження. Однак, як уже зазначалося вище, під час збору даних ми не лише переглядали контент, опублікований у вже виявлених акаунтах, а й звертали увагу на відео, які TikTok пропонував нам у розділі рекомендацій “You may like”. Коли ми аналізували контент, повʼязаний із дискредитацією Збройних Сил, політики мобілізації та ТЦК, то помітили неочікувану закономірність: серед рекомендованих відео надзвичайно часто з’являвся релігійний контент, повʼязаний із російською православною традицією. Особливо нашу увагу привернуло те, що весь цей контент був створений за допомогою ШІ. 

Важливо зауважити, що Російська православна церква в Україні давно перестала бути суто релігійною інституцією. Історично вона була одним із каналів російського впливу, а після початку російської агресії проти України та особливо повномасштабного вторгнення її політична роль і підтримка війни стали ще очевиднішими. Крім молитов за російську армію та зборів гуманітарної допомоги для російських збройних сил, РПЦ виконує важливу ідеологічну функцію. Наприклад, 27 березня 2024 року в Москві відбувся соборний з'їзд РПЦ під керівництвом московського патріарха Кирила, на якому російські релігійні діячі визнали "спеціальну військову операцію" "священною війною" (а в серпні того ж року діяльність РПЦ на території України була заборонена парламентом). Ці ж наративи поширюють не лише вище релігійне керівництво РФ, а й відтворюють священники на місцях. Також важливо розуміти, що довгий час Російська православна церква була найбільшою релігійною інституцією на території України — аж до 2019 року, коли Україна отримала право на створення власної автокефальної церкви. Водночас частина храмів російської церкви, які були присутні в Україні до 2019 року, й досі працюють, намагаючись зберегти російський культурний та релігійний вплив на українське суспільство. Тож нас зацікавило, як відбувається просування РПЦ в TikTok, навіщо для цього використовують ШІ і як контент про мобілізацію в Україні виявився алгоритмічно повʼязаним із цією темою.

Зазирнувши трохи глибше у “релігійні” рекомендації, ми виявили, що наразі переважна їх більшість не містить наративів, спрямованих на звеличення Російської православної церкви шляхом приниження інших церковних традицій. Водночас, як ми вже згадували вище, всі сторінки з релігійним контентом відзначаються надзвичайною популярністю. На перший погляд може здатися, що їхня основна мета — нарощування популярності через публікацію великої кількості різнопланових відео та стимулювання будь-якої взаємодії користувачів із цим контентом. Однак, якщо придивитися уважніше, стає очевидним, що це лише перший етап: справжня мета таких сторінок полягає в тому, щоб вивести підписників за межі “бульбашки” TikTok і залучити їх до тіснішої взаємодії з релігійним контентом уже на інших платформах — зокрема в Telegram і WhatsApp. Розгляньмо, як саме це відбувається.

Найбільше привертає до себе увагу експлуатація віри для отримання лайків, коментарів або поширень контенту, який публікують канали подібного спрямування. Так, більшість виявлених нами православних акаунтів щодня генерує за допомогою ШІ десятки дописів, обмежених кількома ключовими сюжетами:

• оживлення ікон, які благословляють користувача;
• молитви за користувачів, інколи покладені на музику;
• зображення священника, який персонально звертається до користувача і пропонує помолитися за нього, переконує, що найближчим часом життя користувача налагодиться, якщо той додивиться відео, або ж пропонує певні духовні настанови;
• повідомлення про наближення православних свят, свят, повʼязаних з окремими святими або релігійними предметами, іконами;
• картинки з молитвами або іншими релігійними тезами;
• заклики підтримати релігійну творчість (також згенеровану ШІ);
• відео з абсолютно випадковими сюжетами, ніяк не повʼязаними з православʼям тощо.

Важлива риса, яка обʼєднує кожне відео, незалежно від сюжету, — це заклик до користувача, який переглядає це відео, зробити принаймні одну з трьох речей: залишити лайк на відео, прокоментувати його (переважно словом “Амінь”) та поділитися цим відео принаймні з однією людиною. Більшість таких закликів доволі маніпулятивні: частина з них обіцяє, що якщо користувач зробить хоча б одну з цих дій, із його життя зникнуть усі проблеми, а ще частина переконує, що користувач і його родина будуть благословенні здоровʼям, щастям і радістю. Окремі відео навіть використовують заклики на кшталт “якщо ти любиш Бога, залиш лайк на цьому відео та напиши ‘Амінь’”.

Однак маніпулятивність контенту подібних акаунтів не завершується на закликах відреагувати на певне відео. Переглядаючи російські православні TikTok-акаунти, ми помітили, що певна частина відео в кожному з них була присвячена дітям і намагалася маніпулювати бажанням батьків захистити їх. Так, частина акаунтів публікувала згенеровані ШІ молитви “за дочку, аби вона все життя перебувала під захистом Господа” та закликала матерів “читати її хоч раз на день”, щоб із ними “перебувало благословення”. Аналогічні молитви публікували для “встановлення захисту” над синами й онуками. У деяких випадках, за словами закадрового голосу, не потрібно було навіть повторювати молитву самостійно: вистачало лише послухати її, надіслати своїй дитині та написати у коментарях “Амінь”, аби молитва збулася. Також акаунти час від часу проводили “особливі дні молитви про здоровʼя і захист дітей та онуків”: такі відео переважно починалися зі слів, що “православним не можна це пропустити”. Як і у випадку з експлуатацією віри, ці відео супроводжувалися закликами поставити лайк та залишити коментар.

Крім загравань із батьківською турботою про дітей, православні TikTok-канали використовували для впливу на свою спільноту відчуття страху. Вони стверджували, що “смерть загрожує нашому життю повсякчас”, попереджали, що “у 2026 році лиха можуть стати ще серйознішими”, генерували зображення “великої катастрофи”, яка наближається, і навіть переконували підписників, що війна між США та Іраном — це передвісник Другого пришестя Ісуса Христа. За словами TikTok-акаунтів, для того, аби пережити ці часи, люди мають перебувати під Божим захистом і “позбутися пекла, яке перебуває у їхньому серці”. Для того ж, аби отримати цей Божий захист, потрібно небагато зусиль — лише додивитися відео до кінця, написати “Амінь” і поділитися роликом із рідними та друзями.

Переглядаючи відео російських православних TikTok-акаунтів і досліджуючи способи маніпулювання користувачами, які вони використовували, ми помітили, що вони не обмежуються російською аудиторією. Перш за все, варто згадати, що під більшістю знайдених нами відео ми помічали коментарі й українською мовою — отже, цей контент потрапляв до стрічок користувачів TikTok в Україні. Втім, у межах наших пошуків ми зафіксували й низку українських акаунтів, які фактично дублювали підходи РПЦ до створення контенту та взаємодії з аудиторією в TikTokx. 

Як і у російській версії цього контенту, українські православні акаунти найбільше уваги приділяли експлуатації віри для отримання реакцій від користувачів TikTok. Траплялися як оживлення “дуже потужних ікон, які щоразу приносять результати”, так і пропозиції згенерованих ШІ священників помолитися за користувачів, ШІ-молитви, духовні настанови, повідомлення про православні свята, запевнення, що “Бог ніколи тебе не покидав” тощо. Супроводжувалися ці відео обіцянками, що після перегляду відео “Бог забере з вашого життя труднощі”, прослухана молитва “знищить внутрішнє вигорання”, а лайк, коментар чи поширення відео неодмінно змусять Бога виконати прохання, висловлені у молитві, проговореній ШІ-священником. 

Аналогічним чином використовували і дітей: батьків, які переглядали відео, запевняли, що згенерована молитва стане “щитом для їхніх дітей”, а молитва матері за сина призводить до того, що “навіть диявол уникає шляхів, якими той йде”. Батьків закликали залишити у коментарях “Амінь”, якщо вони хочуть, аби священник помолився за їхню дитину особисто. 

Окремі публікаціх апелювали до емоції страху: у цьому відео згенеровано зображення жінки, яка стоїть у метро, вірогідно, під час повітряної тривоги, обіймає дитину і каже, що “смерть може прийти в будь-яку сімʼю в будь-який час”, а якщо глядач хоче захистити свою родину, він має залишити в коментарях слово “Амінь”. Також лякали тим, що “у 2026 році грядуть ще більші лиха”, очікується “раптова атака хантавірусу”, а єдиний спосіб вберегтися від цього — звісно ж, довіритися згенерованому ШІ священнику, а згодом залишити лайк і коментар під його відео. 

Досліджуючи російські й українські православні канали, ми помітили ще одну закономірність, яка обʼєднувала ці два типи акаунтів і підтримувала тезу, що насправді популярність — не кінцева мета, заради якої вони закликають залишати лайки та коментарі. Доволі часто у відео цих акаунтів зʼявлявся ще один тип активності, до якого вони закликали долучитися своїх глядачів: перехід до Telegram- або WhatsApp-груп, де вони отримають “можливість безкоштовно вивчати Боже слово та отримувати Божі благословення”, а “священники будуть молитися на них та їхні родини”. У цих групах натомість відбувається пряме спілкування модераторів із користувачами: можна залишити своє прохання або поставити питання, а натомість адміністратор групи дасть відповідь чи опублікує молитву (переважно російською мовою та згідно з канонами Російської православної церкви). 

Перехід від роликів у TikTok до більш приватних каналів комунікації дозволяє адміністраторам подібних сторінок встановити прямий зв'язок з аудиторією. TikTok — середовище, залежне від алгоритмічної видачі: навіть лояльний глядач може просто не побачити наступне відео акаунту, якщо алгоритм вирішить його не показувати. Натомість група в Телеграмі чи WhatsApp усуває цю незручність, адже повідомлення у ній завжди доходить до підписника. По-друге, закритий канал дозволяє вибудовувати з аудиторією регулярний контакт, що створює відчуття належності до спільноти й особистого зв'язку. По-третє, платформи на кшталт TikTok мають механізми модерації та можуть видаляти контент або банити акаунти за порушення правил. Telegram і WhatsApp — середовища зі значно слабшим контролем контенту, де ту саму риторику можна поширювати з меншим ризиком видалення й без публічної видимості для дослідників чи модераторів платформи. 

Дія четверта. Зруйнувати єдність та підживити війну

Підірвавши довіру суспільства до української влади, дискредитувавши українських військових та налагодивши прямий звʼязок із принаймні частиною українських громадян через культуру та релігію, цілком логічним кроком для зовнішніх ворожих акторів є вкладатися у поступове розʼєднання українського суспільства. Це не нова техніка, вигадана під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну: насправді росіяни вже тривалий час активно намагаються створювати нові та поглиблювати вже наявні розриви у суспільствах країн, з якими ворогують. 

У цьому контексті найпомітнішими були спроби одного з акаунтів загалом підважити українську державність. Так, акаунт активно називав українців образливими словами (“хохли”, “бандерівці”), порівнював їх зі свинями та наполягав, що український герб пішов від хазарського тавра, яким у давні часи позначали худобу. В окремих відео цього акаунту стверджувалося, що України взагалі не існує як окремої держави.  

Водночас ми зафіксували і спроби поглибити певні внутрішні суперечності, які вже існують в українському суспільстві. Скажімо, людей, які підтримують чинну українську владу, у подібних відео називали “каструлеголовими” (образливе прізвисько, що походить від часів Майдану, коли деякі протестувальники використовували каструлі як імпровізовані каски), натякаючи на їхню нібито нездатність мислити критично). Людей, які мають патріотичні погляди, називали “переможниками” (іронізуючи, що вони вірять у перемогу, якої може не статися), які прагнуть воювати чужими руками, а самі уникають мобілізації. Знецінення було спрямоване й на українців за кордоном: їх зображували як лінивих і дурних людей, які не розуміють реальності в Україні. Помітними були й спроби створити нові суперечності: до прикладу, деякі відео намагалися створити негативний образ мігрантів як в Україні, так і за її межами. 

Варто зауважити, що обсяг виявленого нами контенту, спрямованого на розʼєднання суспільства, був помітно меншим порівняно з іншими наративами. Це може пояснюватися не так меншою активністю російської пропаганди в цьому напрямку, як особливостями нашої вибірки: пошук здійснювався переважно за ключовими словами й хештегами, повʼязаними з дискредитацією влади і Збройних сил, тоді як контент, орієнтований на поглиблення внутрішніх суспільних розколів, міг послуговуватися іншою лексикою за межами використаних нами пошукових запитів. Наведені вище приклади варто розглядати радше як підтвердження наявності цього напрямку роботи, ніж як вичерпну оцінку його реального масштабу.

Дія пʼята. Проукраїнська риторика

Оскільки всі попередні розділи цього звіту були повʼязані зі спробами Росії втрутитися в український інформаційний простір за допомогою ШІ й навʼязати українцям певні наративи, може здаватися трохи дивним, що останній розділ присвячений проукраїнській риториці. Досліджуючи ШІ-контент, повʼязаний із дискредитацією української влади та українського війська, ми натрапили на цілу низку цілком проукраїнських акаунтів. На перший погляд, ці канали публікували здебільшого контент, спрямований на підтримку українського війська, висвітлення новин про війну та поширення патріотичних тез. Втім, якщо придивитися трохи уважніше, стає помітно, що насправді навіть проукраїнський контент може виконувати деструктивну функцію та працювати на послаблення українського суспільства. 

Перш за все, варто зазначити, що здебільшого проукраїнський контент справді був відверто проукраїнським. Велика частина зафіксованих відео містили згенеровані ШІ українськомовні пісні, висвітлювали українських жінок як воїнок, публікувала контент з українськими символами, генерувала зображення щасливих українських родин та просила поставити лайк відео із синьо-жовтим тигром, якщо глядач виступає проти Росії тощо. Також траплялися й дописи на підтримку української влади, як-от зображення українського президента, відео з тим, як він бʼє Владіміра Путіна і тримає в руках зброю. Українська армія в подібних згенерованих відео зображувалася як позитивний персонаж: ось тут український солдат роздає гуманітарну допомогу, тут військових зображують як надзвичайно ефективних і добре споряджених, публікують пісні на їхню підтримку, вітають із професійними святами й підкреслюють надзвичайну ефективність ударів по російській території. Ще однією помітною частиною проукраїнського контенту стали відео з висміюванням або приниженням російської влади. Так, деякі акаунти зображували Владіміра Путіна в образі мавпи, що не еволюціонувала в людину, демонстрували, як після смерті чорти його тягнуть до диявола, де той віддає наказ занурити Путіна в киплячу сірку, топили російського президента разом із російським рублем, звинувачували в алкоголізмі Дмітрія Мєдвєдєва та Марію Захарову, зображували Путіна у вʼязниці та болоті тощо. 

З опису виявленого проукраїнського контенту може скластися враження, що більшість таких відео просто пропонують дзеркальні наративи до тих, які використовуються для дискредитації української влади, військових та держави в цілому. Здебільшого так і є: виявлений контент є очікуваною спробою захистити український інфопростір від ШІ-атак ззовні. 

Втім, досліджуючи проукраїнський контент, ми зафіксували й дещо неочікувані наративи, для просування яких використовувався ШІ. Деякі з виявлених акаунтів не обмежувалися патріотичними відео, натомість експлуатуючи образи українських військових, аби отримати лайки, коментарі або навіть зібрати з підписників гроші. Доволі часто у таких відео були зображені згенеровані ШІ українські військові, які просили глядачів переглянути відео та підтримати їх лайком та підпискою. Час від часу вони були зображені в окопах, із тваринами або дітьми, поруч із різним озброєнням, святкуючи день народження або під час виконання бойових завдань. У окремих випадках йшлося про генерування відео дівчат у формі українських військових, які співають або танцюють перед камерою, стоять із квітами або позують навколо медичного транспорту. Такі жіночі образи нерідко були сексуалізованими та провокативними, зображували військовослужбовиць як легковажних і легкодоступних жінок.

Водночас загальний тон таких відео був зовсім не позитивним. Здебільшого відео зі згенерованими українськими військовими прагнули викликати у глядачів сильні негативні емоції — сум, страх або жаль. Наприклад, у цьому відео молодий солдат каже, що “сьогодні йому 23 роки і мати проводжала його на фронт” та питає, “скільки людей побажають йому успіху”, — очевидно намагаючись спровокувати глядачів на реакцію. У цьому відео дівчина на фоні палаючого потяга каже, що вона лікар на передовій, сьогодні в неї день народження і вона всім дякує за привітання. В цьому відео автори контенту просто просять побажати удачі парі згенерованих військовослужбовців, в цьому — подякувати військовому, який перебуває на передовій вже понад тисячу днів, в цих відео — закликати лайкнути відео про військових, які нібито йдуть на штурм або тримають лінію фронту, а в цьому — лайкнути відео, аби військовий щодня захищав вашу родину. Іноді в таких відео маніпулювали темою батьків, які перебувають на війні: наприклад, публікували згенероване зображення батька, який вперше побачив свою дитину, або ж розігрували історію про те, як побратим стає батьком для дитини свого друга, який загинув на фронті. В окремих відео траплялися звернення до влади, зокрема прохання збільшити грошове забезпечення військовослужбовцям.

Втім, найбільше нашу увагу привернули відео, на яких були зображені згенеровані ШІ українські військові, які перебувають у лікарні або втратили кінцівки внаслідок бойових дій. Такі відео супроводжувалися написами про те, що ці “військові” зробили велику роботу, пожертвували собою заради інших, тоді як українське суспільство ігнорує їх, розважається та не дякує їм за їхню роботу. Хоча деякі з цих відео промотували позитивне ставлення військовослужбовців до таких обставин, більшість все ж мали на меті викликати жаль і смуток. Крім того, у таких відео можна було помітити заклик до реальної дії: один з акаунтів був майже повністю присвячений тому, аби генерувати зображення загиблих військових і закликати користувачів TikTok підписувати певні петиції. У цьому ж контексті публікували дописи про те, що військовослужбовці просять глядачів не прогортувати відео та допомогти їм з лікуванням та протезуванням кінцівок. В описах акаунтів, які поширюють подібні відео, та в коментарях до кожного з відео є закріплені банківські реквізити, на які можна переказати кошти. Часто в подібних акаунтах реальні відеозаписи змішані зі згенерованими, що додатково заплутує неуважних користувачів. 

Крім експлуатації болю і втрат, із якими стикаються самі військовослужбовці, ми помітили й випадки експлуатації горя родин, які втратили рідних на фронті. Так, деякі відео зображували згенерованих ШІ згорьованих матерів або дружин, які оплакують своїх чоловіків чи синів. Деякі з цих відео супроводжувалися закликами “написати декілька підбадьорливих слів” у коментарях, аби підтримати цих жінок.

Таким чином, попри начебто цілком проукраїнське наповнення, значна частина цього контенту насправді виконує деструктивну функцію, подібну до тієї, яку виконують відверто проросійські наративи. Замість прямої дискредитації українських військових чи влади ці акаунти експлуатують образи захисників, їхнього болю та втрат родин заради лайків, коментарів або грошей. Такий контент нормалізує використання трагедії війни як інструменту заробітку чи нарощування популярності, виснажує емоційний ресурс аудиторії постійним зображенням скорботи та провокує недовіру до благодійних зборів. У підсумку, навіть не будучи відверто проросійським (насправді, на відміну від усіх попередніх розділів, відео, описані тут, важко навіть атрибутувати як такі, що створені в РФ), цей контент послаблює суспільну стійкість через виснаження здатності аудиторії довіряти й співпереживати своїм співгромадянам.

Про що ж спектакль?

Якщо розглянути сукупність усього контенту, який ми вивчали в межах цього дослідження, найпомітнішою тенденцією є велика кількість різних наративів, які можуть працювати паралельно. Навіть дискредитація, наприклад, Володимира Зеленського не будується навколо якоїсь однієї тези. Навпаки, його одночасно зображують наркозалежним, нелегітимним, некомпетентним, залежним від західних партнерів або й просто недолугим. Ці сюжети не завжди узгоджуються між собою, але це й не потрібно: всі наративи покликані не переконати користувачів у тому, що Зеленський дійсно має якусь із цих рис. Натомість найважливіша мета, якої намагаються досягти зовнішні актори, — це створення такого образу українського президента, якому не можна довіряти через сукупність різних його характеристик, які по-різному працюють для різних аудиторій. Аналогічним чином цей підхід працює й щодо інших українських інституцій, суспільних груп ц навіть окремих людей.

Ще одна помітна тенденція полягає в тому, що деструктивний контент, який ми зафіксували в межах дослідження, далеко не завжди намагається переконати користувача. Іноді його безпосередня мета значно простіша: отримати лайк, коментар, підписку, перехід на іншу платформу або й грошовий переказ. При цьому значна частина контенту побудована навколо простих і сильних емоцій: страху за дітей, співчуття до поранених, горя через загиблих, віри або надії. Сам по собі такий підхід не новий, але ШІ значно спрощує його використання. Для чергової історії більше не потрібна реальна людина чи реальна подія — можна згенерувати військового, дитину, матір або священника і побудувати навколо них потрібний сюжет, який не буде коштувати його творцям фактично нічого. 

Окрема проблема виникає через ще одну тенденцію — змішування згенерованого ШІ контенту з реальним. У досліджених акаунтах справжні відео часто публікуються поруч зі згенерованими, а реальні історії військових — поруч із вигаданими каліцтвами та навіть смертями. Через це користувачам загалом складніше оцінити, що саме вони бачать перед собою: особливо якщо йдеться про старших людей, які ще не “натреновані” одразу відрізняти згенерований контент. У довгостроковій перспективі це може впливати на довіру до контенту загалом: в тому числі й до того, що створюють державні та місцеві органи влади.  

Тож якщо повернутися до питання, яке ми ставили на початку цього дослідження, — що саме змінив ШІ у російському інформаційному впливі на українську аудиторію, — відповідь виявилася дещо складнішою, ніж поява нових інструментів для створення пропаганди або дезінформації. Більшість наративів, які ми побачили, існували й раніше: ШІ не замінив ці підходи, а значно розширив можливості їх використання. Тепер один і той самий наратив можна швидко відтворювати у великій кількості варіацій і форматів — від мемів та пісень до псевдоновин, молитв або емоційних історій про життя військовослужбовця.

Водночас наше дослідження показало, що ШІ варто розглядати як інструмент усередині значно ширшої, багатошарової системи впливу. Наші дані не дозволяють стверджувати, що акаунти, виявлені в межах цього дослідження, діють скоординовано. Однак можна точно стверджувати, що різні типи контенту доповнюють один одного: одні підривають довіру до влади, інші — до війська та мобілізації, треті працюють із суспільними суперечностями, а релігійний контент використовує soft power для впливу на серця та розуми користувачів TikTok. Це означає лише одне: використання ШІ для генерування дезінформаційних наративів у майбутні роки буде лише посилюватися і поглиблюватися, особливо зважаючи на перспективи розвитку власних систем ШІ в Росії та Китаї. З огляду на це, демократичній спільноті варто не лише вкладатися у розвиток власного ШІ, а й розвивати автоматичні системи виявлення згенерованих повідомлень, будуючи своєрідний щит, аби захистити свої спільноти від вторгнення ворожих акторів.