Попри те, що месенджер “Телеграм” має російське походження й викликає значні занепокоєння щодо безпеки даних користувачів, а через відсутність модерації контенту в ньому безперешкодно поширюється мова ворожнечі, дезінформація і маніпуляції, саме ця соцмережа є найпопулярнішим джерелом новин для українців. 

Нещодавно Громадянська мережа ОПОРА дослідила соціальну згуртованість українців. Зокрема, ми проаналізували риторику 25 найпопулярніших українсько- і російськомовних новинних телеграм-каналів щодо вразливих суспільних груп. Нас цікавило, як канали пишуть про: людей з інвалідністю, ветеранів російсько-української війни, переселенців, українців за кордоном і російськомовних українців. Ми з’ясували, наскільки помітними є ці групи в інформаційному просторі, в яких контекстах про них говорять і які образи формуються в результаті.

Під час роботи над цим дослідженням нашу увагу привернули специфічні відмінності між комунікацією російськомовних та українськомовних телеграм-каналів. Нижче розповідаємо про специфічні тези і наративи, що їх формують автори каналів російською мовою.

УКРАЇНЦІ ЗА КОРДОНОМ

Щодо українців за кордоном контент російськомовних каналів частіше емоційно забарвлений, критичний і саркастичний. Особливу увагу автори дописів приділяють військовозобовʼязаним чоловікам, які виїхали за кордон. Їх, попри можливу наявність легальних підстав перебувати за кордоном, найчастіше звинувачують в ухиленні від військової служби і нерідко прямо називають “ухилянтами”. Для українськомовних каналів подібна лексика нетипова.

Хоча в обох групах каналів українських біженців загалом зображають як вразливу групу без чітких правових і соціальних гарантій, у російськомовних каналах поширенішим є негативний образ: їх описують як тих, хто надміру користується соціальними благами приймаючих країн, а також як конфліктних людей, що створюють проблеми для місцевого населення. Наприклад, телеграм-канали пишуть, що через українців в інших країнах зріс рівень злочинності. Розповідаючи й так чутливі новини, наприклад про відмови в наданні притулку для українців із відносно безпечних регіонів, а також про ініціативи європейських і американських політиків щодо повернення українців, канали подають їх емоційно — так, ніби хочуть змусити свого читача ще більше хвилюватися. 

Російськомовні канали значно емоційніше й агресивніше, ніж українськомовні, порушують тему неповернення: вони не лише критикують державну політику, спрямовану на стимулювання повернення, а й висміюють самих біженців. Останніх звинувачують у тому, що вони “відвернулися від своєї країни” та насправді не хочуть повертатися, особливо ті, хто, за їхніми словами, “заплатив за перетин кордону десятки тисяч доларів”. Уряд, а саме Міністерство національної єдності (з 21 липня ліквідоване), звинувачують у недалекоглядності: мовляв, людей стимулюють повертатися, коли небезпека ще не зникала. Для наочності один з авторів подібних публікацій наводив метафору “будинку, що палає, в який запрошують людей, не встигши загасивши пожежу”. 

ВІЙСЬКОВІ ТА ЇХНІ РОДИНИ

Пишучи про військових, російськомовні телеграм-канали значно більш критичні, ніж українськомовні. Важливо зазначити, що серед контенту українською мовою досить представленим є наратив щодо зловживань у війську, недотримання прав або просто неповаги щодо військових, однак він не є домінуючим. Згідно з аналізом ОПОРИ, наратив знецінення, порушення прав військових та ветеранів є останнім за популярністю — після тем вшанування полеглих та політики памʼяті, героїзації ветеранів і підтримки ветеранів та родин військових державою, громадянським суспільством і благодійниками. Натомість автори каналів російською мовою на передній план виносять критику заходів мобілізації та військового командування, що йдуть в парі з історіями про дезертирство військових. 

Прикметно, що тональність російськомовних каналів більш емоційно забарвлена та спрямована тригернути читача, а їхній портрет українського ветерана — це людина зневажена, знецінена, розчарована і покинута. Переважна більшість таких історій містять критику державної влади, тобто відразу пропонують обʼєкт, на який ці емоції можна спрямувати. Також періодично в російськомовних каналах прогнозують негативні сценарії майбутнього українського суспільства, де ветеранів зображають як маргіналізовану групу, яка опиниться в скрутних життєвих обставинах і, вірогідно, покращуватиме свої життєві умови кримінальним шляхом. 

У російськомовних каналах ветеран — розчарований і зневажений, а військовослужбовець — жертва насильства з боку власної ж держави, котра примушує його нести службу проти своєї волі. Російськомовні канали також описують умови правової й майнової нерівності, в яких перебувають військовослужбовці: буцімто “еліти” можуть не нести військовий обовʼязок, а натомість до армії мобілізують лише найбідніших. 

ЛЮДИ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Як і у випадку з військовими, російськомовні канали значно активніше маніпулюють емоціями читачів та використовують тему інвалідності для критики влади. Вони поширюють наратив про занепад української держави, начебто не спроможної надавати людям з інвалідністю підтримку в необхідному обсязі, а в майбутньому — взагалі не здатної надати їм будь-яку допомогу. 

У цьому контексті також звучать конспірологічні теорії: мовляв, центральна влада й особисто Зеленський “навмисно затягують” війну з Росією, щоб приховати справжню кількість людей, які зазнали інвалідизації внаслідок бойових дій. Втім, хоча російськомовні канали, здавалося б, активно турбуються про людей з інвалідністю, вони не гребують використовувати стигматизаційну лексику на зразок “інвалід”, “каліка”, “кульгавий” тощо. 

Водночас телеграм-канали, які зображають військових як знецінених і зневажених жертв обставин, щодо людей з інвалідністю, навпаки, формують лінію поділу між “чесними військовими, які віддано захищають державу”, та “корумпованими чиновниками”, які неправомірно оформлюють за гроші собі чи іншим статус інвалідності, не маючи на те підстав, поки військові на фронті віддано захищають державу”. Забули узгодити?

Прикметно, що українсько- й російськомовні канали суттєво не відрізняються тематично: обома мовами активно висвітлюють і корупційні зловживання, і вразливість людей з інвалідністю в контексті мобілізації тощо. Відмінності пролягають у формуванні наративів щодо висвітлених тем: якщо українською мовою про згадані явища говорять переважно в більш нейтральній тональності та активно використовують цитати героїв історій, то російськомовні канали, по-перше, вплітають відібрані історії в дискурс неспроможності влади, а по-друге, використовують більш емоційно тригерну для читача лексику. 

ВПО

У контексті ВПО телеграм-канали і російською, і українською мовами фокусуються на подібних темах: соціальна допомога та її бюрократичні нюанси, проблеми з житлом для переселенців, резонансні кримінальні інциденти за їхньою участю тощо. Втім, російськомовні канали відрізняються значно вищим градусом драматичності. Наприклад, пишучи про політику центральної й місцевої влади, російськомовні канали частіше вказують на “провали” і “поразки”. Вони стверджують, що держава не просто не спроможна підтримати людей, які втратили дім внаслідок війни, а й шукає способи власної вигоди на темі ВПО. 

Українську державу російськомовні канали зображають як “тотально байдужу”, таку, що “кинула” своїх людей. Натомість допомогу, яку все ж виділяють для ВПО — чи держава, чи міжнародні партнери – на думку авторів каналів, розкрадають або ж використовують для відмивання коштів. 

На фоні цієї “байдужості” і “зловживань”, — перекидають далі місточок російськомовні канали, — переселенці “намагаються виживати”, але все ж “від безвиході” повертаються назад в окупацію. Хоча зворотне переселення є фактом і певна частина з тих, хто повернулися в окупацію, ухвалили таке рішення внаслідок матеріальної скрути на новому місці, ми не знаємо ані реальної кількості таких людей, ані того, чи матеріальний фактор переважає для більшості з них. Утім, російськомовні канали поширюють оманливу інформацію про те, що таке явище є масовим — мовляв, аж до 99% переселенців повертаються назад. 

Через “байдужість” і “зневагу” дістається не лише владі, а й, наприклад, підприємцям і пересічним громадянам. Хоча випадки конфліктів чи упередженого ставлення до вимушених переселенців висвітлюють обома мовами, російськомовні канали частіше додають емоційно забарвлені коментарі та звинувачують учасників подій у несправедливому ставленні до ВПО. 

РОСІЙСЬКОМОВНІ УКРАЇНЦІ

Дискурс щодо російськомовних українців у телеграмі обидвома мовами суперечливий: з одного боку, їх показують як жертв російської агресії, а з іншого — як носіїв російської культури і загрозу національній єдності. 

У російськомовних каналах нерідко бачимо риторику, яка нормалізує використання російської в Україні. Подібні меседжі трапляються і в українськомовних каналах, хоча й значно рідше. Водночас саме російськомовні публікації зазвичай вирізняються більшою емоційністю і різкістю. Один із головних аргументів на користь нормалізації — посилання на військових, які, мовляв, продовжують спілкуватися російською навіть на фронті. Інколи з’являються й твердження про те, що частина українців не можуть повністю відмовитися від російської мови й культури. Російську мову автори каналів називають культурною спадщиною частини регіонів. 

Російськомовні канали, на відміну від українськомовних, спекулюють на темах ідентичності й “мовних утисків” жителів регіонів, де російською люди спілкуються більше. Подібні твердження найяскравіше помітні в одеських телеграм-каналах. Мовляв, “державна пропаганда” відмови від російської мови тисне на людей, нібито й так “зраджених державою”, аби ті зреклися власної ідентичності. 

Ще особливо притаманна російськомовним каналам риса — висвітлення історій людей, яких дискримінують за російськомовність. Засуджуючи цькування російськомовних, такі канали постять зневажливі й уїдливі коментарі щодо людей, які в публічному просторі обстоюють відмову від російської. Найчастіше автори таких публікацій ображають активістів, називаючи їх, наприклад, “неврівноваженими”. Також критики зазнають українці за кордоном, які виступають проти російської мови там: канали засуджують і висміюють їхні дії й маркують їх як недоречні. У публікаціях просувають наратив про те, що українці за кордоном узагалі не мають морального права проявляти подібну ініціативу.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКІВ

Як показало наше повне дослідження, канали російською й українською мовами викривлюють образ і потреби вразливих груп. Усе — через вибірковість у доборі інфоприводів та акцентах, які потрібні авторам телеграм-каналів. 

Новинні канали обома мовами переважно пишуть або про негаразди у житті носіїв досліджуваного досвіду, або про їхні непересічні досягнення, чим викривлюють образи вразливих груп. Однак для аудиторії російськомовного новинного і політичного контенту це викривлення подвійне: порядок денний, який формують для них, — упереджений, емоційно тригерний. Понад те, російськомовні канали більш наполегливо намагаються проконтролювати реакцію свого читача й одразу пропонують інтерпретацію фактів. 

Аналізуючи наративи й маніпулятивні техніки, ми зафіксували збіги з тактиками російських агентів впливу в українському інформаційному полі. Як і росіяни, російськомовні телеграм-канали поширюють наративи, які формують та підігрівають негативне ставлення до співвітчизників і влади на всіх рівнях, що створює ризики дестабілізації українського суспільства в умовах агресії РФ. 

Першодрук: Рубрика