Вступ

Після початку повномасштабного вторгнення Російська Федерація використала в Україні чи не весь можливий арсенал інформаційної зброї. Кібератаки, діпфейки із заявами Володимира Зеленського про капітуляцію та підробні відео з “розстрілами цивільних українською армією” — це лише дрібка всіх цифрових операцій за останній рік. І хоча Україна навчилася протистояти російській пропаганді, на інформаційному фронті все ще триває запекла боротьба. 

Нині Україна вкладає чималі ресурси в інформаційне протистояння з Росією за кордоном, адже проукраїнська громадська думка у світі — це запорука економічної та військової підтримки нашої держави. На другому місці — внутрішній інформаційний фронт, де Україна оперативно виявляє та розвінчує російські фейки, а також проводить власні інформаційно-психологічні операції проти ворога. Третій, не завжди очевидний, але дуже важливий двобій прямо зараз відбувається на окупованих територіях. Через обмежений доступ до інтернету, українського телебачення та радіо, а часто — відсутність навіть телефонного звʼязку більшість мешканців ТОТ відрізані від українських новинних та інформаційних ресурсів.

Організація Об’єднаних Націй визнає доступ до інформації одним із фундаментальних прав. Загальна декларація прав людини, прийнята в 1948 році, підкреслює свободу переконань і вільного їх вираження (свободу шукати, одержувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами незалежно від державних кордонів). Саме тому обмеження права на доступ до інформації на окупованих територіях під час бойових дій можна вважати порушенням прав людини. 

Відповідно до положень Женевських конвенцій, додаткових протоколів до них та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (МПГПП), сторони, що беруть участь у збройному конфлікті, зобов'язані підтримувати й захищати основні права цивільних людей, які проживають на територіях, що перебувають під їхнім контролем. Оскільки Росія має ефективний контроль в окупованих українських регіонах, вона несе відповідальність за дотримання там прав і свобод. Країна-окупант має поважати свободу думки та її вираження, як зазначено у статті 19 МПГПП, а також не допускати пропаганди війни та мови ненависті, як зазначено у статті 20*.

* Варто зазначити, що поняття ефективного контролю закріплене в міжнародному праві. Зокрема, так Європейський суд з прав людини визнав контроль Росії над окупованими територіями у справах "Україна та Нідерланди проти Росії" (Ukraine and the Netherlands v. Russia), справи № 8019/16, 43800/14 та 28525/20".

Хоча умисне перешкоджання доступу до інформації не містить безпосередньо складу воєнного злочину і не є порушенням міжнародного гуманітарного права, воно може призвести до порушення міжнародних зобов'язань у сфері прав людини. Пропаганда війни, мова ворожнечі та підбурювання до дискримінації або насильства можуть спонукати до воєнних злочинів, злочинів проти людяності або геноциду. 

Попри це, Росія цілеспрямовано обмежує доступ до інформації на окупованих територіях, блокуючи соціальні мережі, українські сайти та онлайн-ресурси. 

У цьому звіті ОПОРА детально описала заходи, до яких вдалася Росія для обмеження доступу до українського інфополя на тимчасово окупованих територіях, а також масштаби й динаміку розбудови альтернативної медійної інфраструктури для інформаційного обслуговування окупації у соціальній мережі Вконтактє та месенджері Telegram. Ми проаналізували контент окупантських сторінок і каналів та категоризували їх за типом контенту. Збір та опрацювання даних відбувалися протягом березня 2023 року. 

Ключові знахідки:

  • Російська Федерація намагається створити повноцінний альтернативний медіапростір на тимчасово окупованих територіях. Для цього вона блокує доступ до міжнародного та українського інформпростору, а також активно залучає мешканців ТОТ до власних медійних майданчиків.
  • Російська Федерація захоплює офіси та обладнання українських інтернет-провайдерів та операторів мобільного зв’язку, аби розбудовувати власну мережу. Також Росія ремаршрутизує інтернет-трафік на ТОТ до російських провайдерів через Крим, щоб поширити на них обмеження цензури, які діють у РФ. 
  • Російська Федерація обмежує доступ до інформаційних вебсайтів. ОПОРА ідентифікувала 979 українських онлайн-ресурсів, заблокованих у РФ. Доступ до частини з них заборонений вже давно, однак більшість заблоковані за рішенням генпрокуратури РФ вже після початку повномасштабного вторгнення.
  • Російська Федерація обмежує доступ громадян України до офіційної інформації. ОПОРА виявила 10 сайтів органів державної влади України, заблокованих на тимчасово окупованих територіях.
  • Російська Федерація блокує доступ мешканців ТОТ до соціальних мереж, зокрема Viber, Instagram, Twitter, а також Google та YouTube. Соціальні мережі часто є життєво важливими платформами для обміну інформацією. Обмеження доступу до них може посилити почуття ізоляції, страху та безпорадності серед цивільного населення, роблячи його більш вразливим до експлуатації та зловживань. 
  • Російська Федерація робить ставку на розвиток двох основних платформ комунікації з населенням на тимчасово окупованих територіях — соціальну мережу ВКонтакте і месенджер Telegram.
  • У Telegram ми виявили 640 активних каналів, створених для інформаційного обслуговування російської окупації українських територій. Серед них ми виокремили 5 тематичних груп: місцеві ЗМІ, адміністративні канали, місцеві організації, сторінки публічних осіб, обмін/продаж товарів та послуг, пошук роботи. Більшість із них створені після 24 лютого 2022 року. 
  • У соціальній мережі ВКонтакте ми виявили 1045 активних сторінок та груп, створених для тимчасово окупованих територій України. Найбільше їх створили для Маріуполя, Херсона та Мелітополя. Серед них ми виокремили 9 тематичних груп: оголошення, новинні сторінки та новинні групи, адміністративні сторінки, пошук та пропозиції роботи, навчання, нерухомість, пошук людей, інше. 
  • Блокуючи доступ до реєстрів заблокованих вебсайтів та не надаючи безпечних способів досліджувати російські соціальні мережі, Російська Федерація перешкоджає зусиллям правозахисних організацій, журналістів та міжнародних органів ефективно відстежувати ситуацію на окупованих територіях. Така непрозорість може сприяти подальшим порушенням прав людини та перешкоджати притягненню до відповідальності за них.

Блокування інформаційних ресурсів

Хоча блокування вебсайтів у Росії почалося в кінці 2000-х — на початку 2010-х, саме за останнє десятиліття російський уряд прийняв низку законів, які розширили його контроль над інтернетом і можливість блокувати інтернет-ресурси. Серед цих законодавчих актів варто виділити такі:

  • "Закон про чорний список" (2012). Офіційно відомий як Федеральний закон №139-ФЗ, цей документ дав право уряду створити чорний список вебсайтів, які містять незаконний контент, наприклад, дитячу порнографію, вміст, пов'язаний із наркотиками, і контент, що пропагує самогубство. Генеральна прокуратура може ініціювати блокування вебсайту, якщо він містить будь-який матеріал із цього списку.
  • Закон "Про блогерів" (2014). Федеральний закон № 97-ФЗ вимагає від блогерів, які мають понад 3 000 щоденних відвідувачів, зареєструватися в Роскомнагляді, російському федеральному органі виконавчої влади, відповідальному за нагляд за засобами масової інформації. Закон надає Генеральній прокуратурі повноваження блокувати вебсайти, які не виконують вимогу про реєстрацію.
  • “Закон Ярової” (2016): Пакет антитерористичних законодавчих актів про нагляд, названий на честь його головної авторки Ірини Ярової, надає Генеральній прокуратурі повноваження блокувати вебсайти та онлайн-ресурси, які містять інформацію, визнану “екстремістською” або такою, що пропагує тероризм.
  • Закон "Про іноземних агентів" (2017) спрямований проти ЗМІ, що фінансуються з-за кордону, і вимагає від них реєстрації як "іноземних агентів". Генеральна прокуратура може заблокувати сайти, які не відповідають цій вимозі.
  • Закон “Про фейки про армію РФ” (2022) додає до російського кримінального кодексу нову статтю. Відповідно до неї, за поширення недостовірних відомостей про дії Збройних Сил Росії винним загрожує до трьох років колонії.

Ці закони виправдовували як необхідні для захисту громадської та національної безпеки. Однак їх найчастіше використовують для придушення інакомислення, обмеження свободи слова та посилення контролю над потоком інформації. Станом на березень 2022 року в Росії заблоковано вже понад 1,35 млн вебсайтів. 

Ба більше, з початком повномасштабного вторгнення Росія почала блокувати українські вебресурси. Оскільки діяльність українських провайдерів на ТОТ обмежена, Росія лімітує доступ до інформації для громадян України, які перебувають на ТОТ. Очолює цю боротьбу російська генпрокуратура, яка може блокувати сайти й окремі сторінки без додаткових судових розглядів. 

ОПОРА проаналізувала реєстр заблокованих у Росії сайтів, опублікований на сторінці “Роскомсвободи” — російської громадської організації, яка займається моніторингом інтернет-цензури, свободи слова та доступності інформації. Активісти слідкують за діями Роскомнадзору — російського регулятора зв'язку і масових комунікацій — та інших органів влади, відповідальних за контроль інформації в мережі. Реєстр містить інформацію про сайти, заблоковані в Росії внаслідок рішень судів, регуляторів або законодавчих ініціатив.

ОПОРА ідентифікувала 979 заблокованих у Росії українських інформаційних онлайн-ресурсів. Доступ до більшості з них заборонили за рішенням генпрокуратури РФ вже після початку повномасштабного вторгнення. Найбільше у цьому списку сайтів ЗМІ та новинних порталів. Це всі найбільші всеукраїнські медіа (наприклад, “Українська правда”, “НВ””, “Радіо Свобода”, “ЛІГА.net” тощо), а також місцеві ЗМІ, зокрема з тимчасово окупованих територій — сайти компанії CitySites (0352.ua, 0462.ua) та інформаційні портали міст Нова Каховка (novakahovka.city), Енергодару (venergodare.info), Волноваха (volnovakha.city), Миколаїв (nikolaev-city.net) тощо.

Також під заборону потрапили офіційні державні вебсайти — так окупаційні сили обмежують доступ громадян України до офіційної інформації. Наприклад, блокуванням вебресурсу Центру стратегічних комунікацій (spravdi.gov.ua) Міністерства культури та інформаційної політики Росія обмежує доступ громадян, які перебувають на ТОТ, до рекомендацій з інформаційної безпеки, актуальної інформації про інформаційні атаки та дезінформаційні кампанії. 

  • president.gov.ua — Президент України;
  • nabu.ua — Національне антикорупційне бюро України;
  • minfin.com.ua — Міністерство фінансів України;
  • prozoro.info — Prozorro, система публічних закупівель в Україні;
  • dpsu.gov.ua — Державна прикордонна служба України;
  • gur.gov.ua — Головне управління розвідки Міністерства оборони України;
  • u24.gov.ua — United24;
  • bank.gov.ua — Національний банк України.

Також росіяни обмежують доступ до сайтів громадських організацій, правозахисних груп та волонтерських ініціатив, зокрема тих, які збирають кошти за ЗСУ та документують воєнні злочини. Серед заблокованих сайтів такі:

  • dokaz.gov.ua — державна онлайн-платформа збору інформації про російські воєнні злочини;
  • russiancrimes.in.ua — платформа документування воєнних злочинів та втрат Росії;
  • helsinki.org.ua — Українська Гельсінська спілка з прав людини;
  • krymsos.com — ініціатива “КримSOS”;
  • savelife.in.ua — один із найбільших фондів допомоги армії “Повернись Живим”;
  • uacrisis.org — Український кризовий медіацентр;
  • detector.media — Детектор Медіа.

Для того, щоб обійти блокування, існує кілька шляхів: 

  • Віртуальні приватні мережі (VPN): VPN шифрує ваш інтернет-трафік і скеровує його через сервер в іншій країні, маскуючи вашу IP-адресу й обходячи блокування. Однак необхідно обирати відповідальних і перевірених провайдерів VPN, які забезпечить вам приватність та анонімність. 
  • Проксі-сервери: Подібно до VPN, проксі-сервери є посередниками між вашим комп'ютером та інтернетом, і спрямовують ваш трафік через іншу IP-адресу. Втім, проксі-сервери не такі безпечні, як VPN.
  • Браузер “Tor”: Цей безкоштовний браузер із відкритим вихідним кодом використовує децентралізовану мережу серверів для анонімізації трафіку. Це ускладнює моніторинг вашої діяльності в Інтернеті для інтернет-провайдерів та урядових установ. “Tor” можна використовувати для доступу до заблокованих вебсайтів, але це може бути повільніше, ніж через VPN або проксі-сервера.
  • Альтернативні DNS-сервери: Зміна налаштувань вашого DNS-сервера на стороннього провайдера іноді може допомогти обійти блокування вебсайтів. Одним із найпопулярніших застосунків для його налаштування є https://1.1.1.1/ від компанії CloudFlare. 

І все ж слід зазначити, що використання цих сервісів в умовах окупації несе певні ризики. Не всі VPN-провайдери, проксі-сервери або альтернативні DNS-сервіси можуть гарантувати вашу безпеку і конфіденційність. Деякі з них можуть реєструвати та зберігати ваші дії та дані або мати вразливості в системі безпеки, якими можуть скористатися хакери або російські державні структури.

Обмеження роботи мобільних операторів та провайдерів інтернету

Необхідною умовою для впровадження російських заборон та обмежень на тимчасово окупованих територіях України є контроль над місцевим інтернет-трафіком та операторами мобільного зв’язку. Російська Федерація вимикає український інтернет та підключає абонентів у Херсонській, Запорізькій, Луганській та Донецькій областях до власного інтернет-середовища, поширюючи на українських громадян заборони, які діють на території самої РФ. 

За даними Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, з 24 лютого до середини липня 2022 року щонайменше 46 українських компаній провайдерів були змушені припинити свою діяльність на тимчасово окупованих територіях. Як повідомляло Держспецзв’язку у червні 2022 року, росіяни шантажем змусили частину місцевих інтернет-провайдерів підключитися до російських мереж. Іншу ж частину захопила окупаційна влада, а трафік ремаршрутизували через російських провайдерів (здебільшого через "Міранду" — кримську дочірню компанію російського провайдера інтернету "Ростелеком"). Згідно з розслідуванням New York Times, Росія використовує підводний кабель та іншу інфраструктуру, проведену через Керченську протоку ще у 2014 році, для ремаршрутизації трафіку з Півдня України через російську “Міранду”. 

Водночас, за словами голови Запорізької обласної військової адміністрації Олександра Старуха, Росія не прагне заводити на окуповані території власних публічних провайдерів, натомість створюючи "щось гібридне, ‘сірих’ операторів, яких неможливо підвести під санкції". Натомість у новоокуповані частини Донеччини та Луганщини "заходять" інтернет-провайдери так званих ЛНР та ДНР, які ще у 2019 році переключилися на магістральні канали передавання інтернет-трафіку з Росії. Так, на ТОТ функціонують 11 інтернет-провайдерів: ДКТ, Фенікс, Трініті, Луганские домашние сети, Луганет, Магеал, Terra-line, Orion, Telenet, Newton, Комтел. 

Для контролю мобільного зв’язку на новоокупованих територіях з’являються оператори з Криму та ОРДЛО. Ще у 2015 році окупанти захопили офіси та обладнання компанії “Київстар” та створили місцевих операторів, що працювали винятково на окупованих тоді територіях України — “Фенікс” і “Лугаком”. Аналогічна ситуація склалася і з оператором “lifecell” у 2016 році. У 2018 році зі значними перебоями працював Vodafone. 

Після початку повномасштабного вторгнення російська влада систематично намагалася глушити український звʼязок на територіях, захоплених після 24 лютого 2022 року, примушуючи мешканців отримувати картки операторів із Росії або Л/ДНР. У південних регіонах росіяни анонсують запуск роботи російських операторів із Криму, зокрема "Миртелеком" та "+7телеком" (обидві — дочірні компанії російських "Ростелеком" та "К-телеком"). 

З 11 лютого 2023 року росіяни офіційно вимкнули мобільний інтернет для користувачів окупаційних операторів “Фенікс” та “Лугаком”. Втім, з 20 квітня послугу знову відновили в Луганській області, а пізніше мобільний інтернет мають підключити й для інших ТОТ. а Крім цього, отримати SIM-картку окупаційних операторів можна лише за умови надання паспортних даних, що є додатковим інструментом залякування, контролю та репресій. 

Українцям, які перебувають на тимчасово окупованих територіях та змушені користуватися російськими інтернет-провайдерами і мобільними операторами, важливо пам’ятати, що російські спецслужби можуть отримати доступ до їхньої персональної інформації та онлайн-активності.

Блокування соціальних мереж

У російському сегменті інтернету соцмережі почали блокувати ще на початку повномасштабного вторгнення. 4 березня 2022 року зʼявилися перші офіційні повідомлення про те, що російський регулятор Роскомнадзор обмежив доступ до Facebook і Twitter на території РФ. Формальною причиною стала “дискримінація російських ЗМІ”, а саме сторінок телеканалу "Звезда" російського Міноборони, інформаційної агенції “РИА "Новости", міжнародних російських ресурсів Sputnik та RT і сайтів "Лента.ру" та "Газета.ру". Згодом, 11 березня 2022 року, компанія Meta тимчасово дозволила бажати смерті лідерам РФ та Білорусі, а також закликати до насильства щодо російських солдатів. Того самого дня російська Генпрокуратура скерувала до Роскомнадзору вимогу перекрити доступ до соцмереж компанії. 14 березня платформи Facebook та Instagram остаточно заблокували на території РФ. 

Соціальна мережа TikTok, хоч і не була формально заблокована, з 6 березня 2022 року має на території Росії доволі обмежений функціонал. Замість заборонених західних соціальних мереж в РФ лишилися російські розробки — ВКонтакте та Одноклассники. Досі доступні також Google і YouTube та месенджери на кшталт Telegram, Viber і WhatsApp. 

На тимчасово окупованих територіях України ситуація дещо гірша, ніж у самій РФ. Блокувати соціальні мережі там почали дещо пізніше — зокрема, 11 травня 2022 року стало відомо про обмеження доступу до Facebook та Instagram на територіях, підконтрольних так званим “ЛНР” та “ДНР”. 3 червня влада цих утворень заборонила месенджер Viber, посилаючись на те, що його використовують ЗСУ для отримання даних про геолокацію “критичної військово-цивільної інфраструктури ЛНР та ДНР”. 22 липня аналогічна заборона поширилась і на Google та YouTube. 

Варто зазначити, що спроби окупантів заблокувати ці ресурси призвели до масштабних збоїв у роботі телефонів з операційною системою Android: ті перестали оновлюватися і втратили доступ до визначення геолокації або магазин додатків. Причиною став тісний звʼязок Android-телефонів із Google. У лютому 2023 року стало відомо, що окупаційна влада вимагає від місцевих інтернет-провайдерів на ТОТ додати до списку блокувань Messenger (компанії Meta) і сервіс відеоконференцій Zoom. 

Як бачимо, Російська Федерація блокує усі соціальні мережі, які вона не здатна контролювати. З літа 2022 року на тимчасово окупованих територіях України немає вільного доступу до популярних соціальних медіа — крім тих, що були створені у Росії, а також деяких месенджерів. Зрештою, Кремль обирає тактику навʼязування власного інформаційного порядку денного та використовує для цього канали, які контролювати набагато легше — Telegram та ВКонтакте.

Нав'язування російської пропаганди

​Ще з 2014 року Росія послідовно нав'язує на тимчасово окупованих територіях України власні канали комунікації. Ця тактика спрямована на маніпулювання громадською думкою, придушення інакомислення та посилення окупаційної влади, що каталізує порушення прав цивільного населення, яке проживає на цих територіях.

Пропагандистські канали на ТОТ створюють постійний потік упередженої інформації, яка заглушає альтернативні точки зору. За таких умов цивільному населенню стає дедалі складніше формувати власну думку. Ба більше, пропаганда часто посилює повідомлення, що сприяють розпалюванню ненависті, недовіри та соціальної напруженості між різними суспільними групами.

Крім того, заміна вільних ЗМІ на пропаганду серйозно впливає на функціонування громадянського суспільства і підриває демократичний процес. Без доступу до різних точок зору громадяни не можуть приймати поінформовані рішення, вимагати підзвітності від своїх лідерів або брати повноцінну участь у політичному процесі. Така ерозія демократичних норм може мати довготривалі наслідки для окупованих територій і ускладнити відновлення миру, стабільності та належного врядування після деокупації.

Все це грубо порушує міжнародне право та є прямим посяганням на принципи свободи вираження поглядів і демократичного врядування. Дії окупаційної влади сприяють увічненню циклу конфлікту, що ще більше підриває перспективи миру та стабільності в регіоні. 

Telegram

Месенджер Telegram розроблений у 2013 році росіянином Павлом Дуровим, творцем та ексвласником популярної в Росії соціальної мережі Вконтакте. Сам Дуров запевняє, що був змушений продати “ВК” через відмову співпрацювати з російськими силовими структурами та видавати персональні дані користувачів. У 2018 році російська влада вже намагалася заблокувати Telegram через недотримання вимог “закону Ярової”. Тоді Telegram відкинув вимоги російських правоохоронців надати їм доступ до листування користувачів, назвавши їх виконання технічно неможливим. У 2020 році Роскомнадзор скасував обмеження щодо Telegram, заявивши, що компанія ввела проактивні заходи для протидії тероризму й екстремізму на просторах додатку. Під час повномасштабної війни в Україні російська влада ще раз спробувала заблокувати додаток, але Telegram швидко зник з реєстру Роскомнадзора. Так цей месенджер лишився єдиною доступною на ТОТ соцмережею, що перебуває поза юрисдикцією РФ. 

Влітку 2022 року під час дослідження російської пропаганди щодо псевдореферендумів ОПОРА сформувала базу зі 118 Telegram-каналів окупованих територій. Щоб оновити дані про активність російських пропагандистів та колаборантів, ми проаналізували репости у відомих нам каналах та розширили нашу базу до 640 каналів. Наш підхід до визначення каналів як проросійських збігається з методологією, описаною виданням “Детектор Медіа”. Аналізуючи, кого репостять відомі нам сторінки, ми шукали, за допомогою яких каналів росіяни формують проросійське інформаційне поле на ТОТ. 

Серед них ми виокремили 5 груп каналів:

  • Місцеві ЗМІ. Ці канали створюють видимість звичайного повсякденного життя в окупованих містах та селищах, дискредитують українську державну та місцеву владу і ЗСУ, транслюють російську дезінформацію щодо війни в Україні, формують позитивний імідж російської армії.
  • Адміністративні канали. До цієї категорії належать канали окупаційних місцевих, районних та обласних “адміністрацій”, поліції, центрів зайнятості, обласних відділів російських міністерств на окупованих територіях тощо.
  • Місцеві організації — благодійні чи волонтерські фонди, професійні асоціації тощо.
  • Сторінки публічних осіб — очільників місцевих окупаційних адміністрацій, депутатів окупаційних рад, місцевих проросійських медійників тощо.
  • Обмін/продаж товарів та послуг, пошук роботи. Ця категорія особливо цікава, адже дає уявлення про побут і щоденне життя мешканців тимчасово окупованих територій, які самоорганізуються для пошуку необхідних товарів чи послуг. Так, наприклад, ми знайшли низку Telegram-каналів для обміну гривень на рублі, пошуку будматеріалів та робочої сили для відбудови зруйнованих жител, сторінки для обміну речами чи продуктами тощо.

Найбільш активно окупаційні Telegram-канали почали запускати за кілька днів до повномасштабного вторгнення. На інфографіці нижче ми відобразили темпи їх створення.

Як бачимо, з лютого 2022 року нові окупаційні канали з’являлися майже щодня, часто — більше одного на день. Натомість “найстарші” виявлені нами сторінки датуються березнем 2016 року. У попередні роки інтенсивність створення нових Telegram-каналів, орієнтованих на мешканців ТОТ, була значно нижчою: вони з’являлися по кілька разів на місяць, і дуже рідко запускали понад 1 канал на день.

Хронологія створення каналів натякає, що інформаційне обслуговування воєнних дій на окупованих територіях не було підготоване заздалегідь, а формувалося по ходу війни — навіть на територіях, які потрапили під окупацію майже одразу після вторгнення. Сплеск появи окупаційних ресурсів свідчить, що Росія не готувалася до повномасштабної війни системно, і демонструє асиметрію наявної інформації про геополітичні й воєнні плани Кремля серед різних гілок російської влади. 

Протягом 2022 року ми зафіксували 12 днів, коли в мережі з’являлося більше 5 каналів за день. Пік такої активності припав на літо. Тоді створювали координовані канали з однаковим візуальним та стилістичним оформленням для різних населених пунктів, адміністративні канали (окупаційних органів чи персональні канали місцевих гауляйтерів), окупаційні  ЗМІ тощо. 

Під час моніторингу ми також виявили низку проросійських Telegram-каналів, створених задовго до окупації українських міст чи областей, зокрема територій, які росіянам так і не вдалося захопити. Серед них — медійні канали для міст Херсонської, Запорізької, Одеської, Миколаївської та Донецької областей:

Втім, з огляду на кількість підписників та активність, заздалегідь створені канали важко назвати опорними інформаційними майданчиками. Вони теж не є свідченням якісної підготовки інформаційного супроводу ескалації російської війни в Україні. 

Аби оцінити контент, який транслюють окупаційні Telegram-ресурси, ми випадковим чином обрали 100 каналів та проглянули їхній контент. Ми виокремили 6 найпоширеніших тематичних блоків:

  • Соціальна підтримка мешканців ТОТ: інформація про доступні види матеріальної допомоги вразливим категоріям населення (пенсіонерам, молодим матерям, постраждалим унаслідок війни, людям з інвалідністю тощо), роз’яснення, як і де їх отримати відповідно до російського законодавства.
  • Контент, спрямований на інтеграцію з російською та радянською культурою: промоція доробку російських письменників та митців, дописи про історично-культурні лекторії, виставки, заходи так званого “національно-патріотичного виховання” молоді тощо.
  • Історичні референси до радянської доби. Хоча цей пункт можна вважати частиною попереднього, високий рівень уваги окупантів та колаборантів до радянської історії загалом чи історії конкретного населеного пункту в радянський період дозволяє вивести історичний контент в окрему підгрупу. Окупаційні канали просувають ностальгію за СРСР: пишуть про святкування знаменних дат радянського періоду, ведуть рубрики на зразок “цей день в [радянській] історії”, публікують світлини міст і сіл того часу тощо.
  • Інтеграція з іншими регіонами Росії: публікації про заходи професійної підтримки різних інституцій на ТОТ відповідними інституціями з росії, обміни досвідом, благодійна допомога, заходи окупаційної влади чи органів місцевого самоврядування російських міст і регіонів для відбудови пошкоджених чи зруйнованих населених пунктів, заходи під егідою так званого “шефства” російських міст над українськими. Також сюди входять просвітницькі публікації щодо російського законодавства, наприклад, заклики отримувати російський паспорт та інструкції, як це зробити, роз’яснення щодо організації російської системи охорони здоров’я тощо. Прикметно, що питань розвитку та промоції бізнесу на ТОТ майже не висвітлюють.
  • Дискредитація України та української влади: дезінформація про українську державну та місву владу, звинувачення України в цілеспрямованих обстрілах цивільного населення на ТОТ, регулярні повідомлення про “українські провокації”. Паралельно бачимо публікації, спрямовані на формування позитивного іміджу російської армії.
  • Боротьба з алкоголем, наркотиками, “контрафактом” та “схронами української зброї”. Окупаційні канали регулярно інформують про вилучення домашнього чи незаконно ввезеного алкоголю і наркотичних речовин. Періодично автори дописів вказують, що ці “підпільники” є “українськими ждунами”, “навідниками для ЗСУ”, колишніми воїнами АТО — так додатково дискредитують проукраїнське населення, Збройні Сили України та Україну як державу.

ВКонтакте

Серед українських дослідників соціальних мереж та дезінформації вивчення ВКонтакте лишається не надто популярним. Із травня 2017 року ця російська соцмережа заблокована в Україні — через зберігання даних усіх користувачів на території РФ та повну підконтрольність російським силовикам. Зокрема, під час Революції Гідності спецслужби РФ примушували власника соцмережі Павла Дурова надати доступ до даних українських користувачів, які керували групами Євромайдану. Блокування ВКонтакте на території України призвело до того, що у 2021 році ним регулярно користувалися лише близько 7% українців. Втім, нині ВКонтакте — єдина велика соціальна мережа, до якої мешканці ТОТ мають безперешкодний доступ.

Оскільки ВКонтакте не пропонує жодних автоматизованих можливостей для аналізу, а доступу до API ОПОРА не отримувала з міркувань безпеки, цю частину дослідження ми провели вручну. Ми обрали 103 населені пункти у Херсонській, Запорізькій, Донецькій та Луганській областях, окуповані після 24 лютого 2022 року. До уваги не брали села й міста, окуповані раніше, оскільки там медійну інфраструктуру вибудовували вже понад 8 років, тож порівнювати їх із нещодавно окупованими територіями некоректно. Однак ми зважали на офіційні сторінки так званих “державних органів” ДНР та ЛНР, аби простежити їхню комунікацію з новоокупованими територіями. Ми використовували пошук по спільнотвх ВКонтакте, використовуючи назви населених пунктів, переглядаючи “повʼязані спільноти”, а також сторінки, які зʼявлялись у репостах тих ресурсів, які ми вже знайшли. І хоча ми могли випустити з уваги частину сторінок через особливості їхньої назви (наприклад, ZапорожьеZA), на нашу думку, зібрана вибірка може приблизно продемонструвати стан справ на тимчасово окупованих територіях.

Серед обраних нами населених пунктів 38 узагалі не мали сторінок ВКонтакте або їхні сторінки вже давно не активні. Це переважно окуповані міста й села на Херсонщині та Запоріжжі. Для інших 65 населених пунктів ми зібрали 1039 сторінок та груп, де публікувався контент у період з 24 лютого 2022 року до 31 березня 2023 року. 

Найбільше активних сторінок ВКонтакте виявилося в Маріуполі — 182 (17,5% від загальної кількості виявлених). На другому місці зі значним відривом опинився Херсон — там дезінформацію поширюють 77 сторінок, на третьому та четвертому — Новоазовський район (71 сторінка) та Мелітополь (69 сторінок). До першої десятки також потрапили Бердянськ (57 сторінок), Волноваха (48), Сєвєродонецьк (45), Лисичанськ (37), Нова Каховка (26) та Енергодар (20). Детальніші дані щодо кожного населеного пункту можна переглянути на візуалізації нижче. 

Крім того, 97 сторінок (9,9%) не стосувалися конкретного населеного пункту, а поширювали інформацію для цілого регіону (наприклад, Администрация Херсонской области або Министерство культуры Запорожской области). Серед них орієнтовані на Херсонщину 39 сторінок, на Донеччину — 34, на Запоріжжя — 23, на Луганщину — 1. 

Хоча ми зафіксували активність сторінок та груп, створених ще у 2007–2008 роках, найчастіше сторінки запускали або у 2014–2015, або у 2022–2023 роках. Доволі показово, що в обидва ці періоди нові сторінки зʼявлялись приблизно в однакових кількостях як на Донеччині та Луганщині, так і на Херсонщині й Запоріжжі. Прикладом може бути сторінка Министерство культуры Херсонской области, створена у травні 2016 року під назвою “Департамент культуры Херсонской области”. До окупації регіону вона була неактивною, а 17 серпня 2022 року її перейменували, і вона стала офіційним представництвом окупаційної влади. Найбільша ж активність у створенні сторінок для ТОТ спостегрігалася в другій половині 2022 року: 

Аналізуючи сторінки ВКонтакте, створені у 2022–2023 роках, ми також помітили тенденцію до вибудовування ними повноцінної медійної інфраструктури. Так, скажімо, в однієї з найпопулярніших сторінок Главное в Херсоне и области є не лише Telegram--канал з аналогічною назвою, а й сайт та навіть окремий Telegram-чат для підписників. При цьому на цій сторінці ВКонтакте можна знайти заклики стежити за її аналогом у Telegram, а Telegram-канал спонукає підписуватися на сторінку ВКонтакте. Так окупаційна влада намагається перетягнути користувачів з Telegram до ВКонтакте, аби мати повний контроль над їхніми персональними даним.

Проаналізувавши всі 1039 сторінок, ми виокремили 9 основних тем, до яких вони схиляються: оголошення, новинні групи та сторінки, адміністративні сторінки, пошук людей, пошук роботи, нерухомість та освіта, а також інші сторінки. Найбільшою категорією виявилися сторінки з оголошеннями, а новинні та адміністративні сторінки опинилися лише на другому та третьому місцях відповідно. 

Оголошення

До цієї категорії належить найбільше сторінок — 485 (46,7% від виявлених). Їх контент доволі різноманітний — від продажу машин у Маріуполі чи Лисичанську до обміну валют та пропозицій зняти гроші з українських банківських карток. Фактично вони заміняють платформи для продажу вживаних товарів. 

Ці сторінки найстаріші: перші з них зʼявились у 2007–2008 роках, а найбільше їх створювали у 2013–2016 роках. Після блокування ВКонтакте на території України зростання їх кількості помітно сповільнилось, однак їх і досі активно використовують на ТОТ. Після початку повномасштабного вторгнення також зʼявилося кількадесят нових таких сторінок. 

Найважливішою особливістю цієї категорії є те, що практично усі сторінки в ній є групами, тобто на них можуть лишати дописи усі користувачі ВКонтакте — навіть ті, хто на них не підписаний. Відповідно, тут час від часу зʼявляються й політичні дописи різного спрямування — і їх не видаляють. Загалом сторінки цієї групи дають уявлення про економічне та соціальне становище на ТОТ, тому вони можуть бути корисними для подальших досліджень.

Новинні сторінки та групи

На другому місці за кількістю опинилися новинні сторінки та групи — сукупно їх 174. На графіку вище ми розділили їх на дві категорії: новинні сторінки (спільноти, де залишати дописи можуть лише адміністратори — таких пабліків ми виявили 150) і новинні групи, де дописувачем може бути будь-який користувач ВКонтакте — таких було 24. 

Виявлені новинні групи для ТОТ існують доволі давно, а їх кількість збільшувалася поступово — у 2022 році створили тільки 2 нові. Контент на них фактично не модерують, а тому тут зʼявляються і проросійські, і проукраїнські дописи. 

Натомість новинні сторінки є аналогами новинних Telegram-каналів, створених як такі собі місцеві ЗМІ. Їхній контент — це переважно рафінована російська пропаганда, яка збігається з темами, які ми виокремили щодо Telegram-каналів. Майже половина з цих сторінок (71) створені у 2022 році. 

Нові сторінки часто намагаються створити образ повноцінного медіаресурсу, дублюючи контент у кількох соціальних мережах (ВКонтакте, Telegram та інколи Одноклассники), також інколи вони мають власний сайт. Старіші ж сторінки або вже давно приховано транслювали російську пропаганду, або ж, імовірно, вкрадені в адміністраторів з проукраїнською позицією. Так, наприклад, ми натрапили на сторінку українського видання Херсон-Лайн | Новости Херсонщины. Вона створена у лютому 2013 року, має майже 5 тисяч підписників і зараз активно транслює російську пропаганду. Однак опис сторінки та долучені до неї посилання залишилися незмінними — вони ведуть на сайт видання та його Facebook, де поширюються новини з проукраїнською позицією. Ми припускаємо, що сторінка видання у ВКонтакте зламана або ж доступ до неї передали російським пропагандистам. 

Адміністративні сторінки

Третя за кількістю категорія сторінок — адміністративні, їх ми виявили 142. Основне завдання цих ресурсів — повідомляти населення про рішення окупаційної влади та заохочувати його до співпраці з окупантами. 

На прикладі таких сторінок яскраво помітна відмінність між територіями “ЛНР”, “ДНР” і Криму та новоокупованими Херсонщиною й Запоріжжям. Оскільки ВКонтакте глибоко інтегрований із російською державою, саме у цій соціальній мережі офіційні сторінки мають російські місцеві та державні адміністрації. Зазвичай вони позначені галочкою та написом “Подтверждено через Госуслуги” (російський портал електронного урядування). На сторінках місцевих окупаційних адміністрацій “ЛНР”, “ДНР” та Криму такі позначки є, а натомість адміністративні сторінки Херсонської та Запорізької областей їх не мають, хоч і позиціонують себе як представництва офіційних органів влади.

Пошук роботи та навчання

ВКонтакте також активно використовують як аналог сайту для пошуку роботи: ми знайшли 111 сторінок для рекрутерів і шукачів роботи. Специфіка контенту цього типу — це сотні вакансій російських компаній у різних регіонах РФ, які запрошують українців із тимчасово окупованих територій їхати до них працювати. Крім того, є й багато російських бізнесів, які відкривають магазини у “нових регіонах” і шукають працівників через подібні сторінки. 

Через ВКонтакте росіяни також шукають студентів та учнів до російських і “республіканських” (“ЛНР”, “ДНР”) університетів і коледжів. Ми виявили майже 60 сторінок навчальних закладів (переважно шкіл), де основним контентом є заклики до продовження навчання у місцевих та російських вишах. Показово, що багато дописів — це пропозиції послуг написання курсових та дипломних “під ключ”.

Пошук нерухомості

ВКонтакте також є платформою для пошуку та продажу нерухомості на тимчасово окупованих територіях — ми виявили 43 сторінки з таким наповненням. Часто саме через такі сторінки орендують квартири або будинки родини російських солдатів, що приїжджають за окупантами “на місце несення служби”. Також на цих сторінках бачимо оголошення про продаж квартир або будинків місцевими мешканцями або ж спроби пошуку нерухомості на окупованих територіях російськими користувачами.

Пошук людей

Врешті, ОПОРА виявила 7 сторінок, основне призначення яких — пошук людей, що зникли безвісти на ТОТ. Міста, які найчастіше трапляються у цій категорії, — Маріуполь та Сєвєродонецьк. 

Ми також проаналізували динаміку створення сторінок різних типів і виявили, що кількість пабліків про навчання та пошук людей майже не змінилася з початком повномасштабного вторгнення, а от кількість адміністративних та новинних сторінок різко зросла саме у 2022–2023 роках. Збільшення кількості, хоч і не таке потужне, продемонстрували сторінки для пошуку роботи та нерухомості. Натомість найбільша категорія сторінок — оголошення — активно зростала ще з 2014 року, а після початку великої війни зросла не так потужно, як інші категорії сторінок.

Серед іншого, сторінки ВКонтакте, як і в Telegram, часто утворюють координовані мережі. Зокрема, ми виявили 6 мереж, які мають на меті централізувати інформаційний вплив на мешканців тимчасово окупованих територій.

Також ми виявили три менші мережі, кожна з яких складається з 4 сторінок:

Як бачимо, після початку повномасштабного вторгнення росіяни намагаються перетягувати мешканців окупованих регіонів у ВКонтакте, де панує російський інформаційний простір, а приватні дані та листування користувачів доступні для кремлівських спецслужб. 

Висновки

Нині Україні складно “дотягнутися” до окупованих територій. Лінія розмежування російсько-українського інформаційного фронту проходить через вебсайти та соціальні мережі. Після того, як у березні 2022 року у РФ заблокували Facebook та Instagram, а компанія Meta заборонила росіянам публікувати на її майданчиках рекламу, Росія втратила можливості для впливу на українських громадян через ці платформи. І хоча останнім часом ми спостерігаємо поступове зростання ворожих атак через соціальні мережі Meta, Україна впевнено тримає перевагу на цих майданчиках. 

Однак блокування цих соцмереж у Росії та, відповідно, на тимчасово окупованих територіях, позбавляє Україну можливості говорити з ТОТ через платформи, де український погляд на світ звучить найгучніше. Водночас російські військові перевіряють смартфони українців в окупації, щоб виявити, чи слідкують вони за сторінками української влади та медіа. Часто такі “фільтраційні заходи” супроводжуються насильством і тортурами. Саме тому будь-які спроби комунікації з українцями в окупації мають передусім не ставити їхнє життя та здоров’я під загрозу.

Натомість протистояти Росії в Telegram значно важче. Ця платформа не має власних стандартів спільноти (на відміну від Meta чи Twitter) і майже не модерує контент. Однак відсутність модерації та нездатність ні Росії, ні України заблокувати на своїх територіях конкретні Telegram-канали грає як на нашу користь, так і на користь ворога. Ми можемо говорити з ТОТ через Telegram, однак не здатні протидіяти ІПСО та маніпуляціям РФ щодо українців на вільних територіях та розбудові окупаційного інформаційного поля на ТОТ. Саме тому Україна потребує щонайменше налагодженого діалогу з компанію, котра поки лишається найзакритішою для співпраці.

На цьому фоні здається, що ВКонтакте — це винятково російська територія. Справді, Росія повністю контролює цю соціальну мережу, просуває тут власні пропагандистські уявлення про світ і навряд чи дасть можливість українським бійцям інформаційного фронту вільно проводити інформаційні операції. Однак ВКонтакте не варто знецінювати як спосіб впливу. Як показало це дослідження, Росія вважає цю соціальну мережу своєю, і сюди вона прагне затягнути якомога більше наших співгромадян. Однак якщо ми не можемо повернути жителям на ТОТ доступ у вільний інтернет, єдина можливість не втратити звʼязок із ними — це заходити на територію ворога. І поки українська армія готується до контрнаступу, нам варто готувати інформаційну деокупацію та переходити у наступ там, де ворог очікує цього найменше.

Звіт підготувала Громадянська мережа ОПОРА за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Думки, висловлені на у звіті, належать авторам і не обов’язково відображають погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів Америки.

Автори: 

  • Роберт Лорян,
  • Анастасія Романюк,
  • Ольга Снопок.

За додатковою інформацією звертайтеся: 

[email protected]