Нещодавно Швеція опинилася в дипломатичній кризі. В липні 2023 року емігрант іракського походження Салван Моміка підпалив Коран перед однією з мечетей у Стокгольмі, а пізніше погрожував зробити це ще раз перед будівлею посольства Іраку в Швеції.
Незадовго до цього аналогічну акцію з оскверненням священної книги провів інший протестувальник Расмус Палудан. Обидва інциденти обурили низку мусульманських країн, особливо через те, що Моміка мав дозвіл на акцію від швецької поліції. Як наслідок, мітингувальники в Багдаді взяли штурмом і підпалили посольство Швеції, тому дипломати змушені були евакуюватися з країни. Також хвиля протестів прокотилася в Лівані, Кувейті й Ірані, а президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган пригрозив, що його країна продовжить ветувати вступ Швеції в НАТО. Здавалося б, до чого тут Росія?
У січні 2022 року в Швеції розпочав роботу окремий орган Міністерства оборони – Агентство психологічного захисту. Його функція – захист населення від іноземної дезінформації. Розслідування, яке провела ця новостворена установа, показало, що ще у 2021 році у твіттері, ютубі та інших соцмережах відбувалася інформаційна кампанія з дискредитації іракських мігрантів у Швеції. Згодом у мережі почалася наступна дезінфомаційна кампанія, але вже про буцімто ненависть шведів до мусульман. В соцмережах циркулювали оманливі повідомлення про викрадення мусульманських дітей, примушування їх їсти свинину всупереч мусульманським традиціям та обмеження на спілкування рідною мовою. Фахівці Агентства встановили, що цю кампанію швидко почали повторювати російські медійники. Тоді повідомлення про дискримінацію мусульман у Швеції поширилися серед лнлайн-аудиторій у Єгипті, Мароко, Лівані й Туреччині.
Також фахівці Агентства зафіксували, що російські державні ЗМІ, проросійські сторінки й користувачі у соціальних мережах працювали на підсилення протестних настроїв влітку цього року. Ці сторінки (серед них – і ті, які раніше розповсюджували фейки про ставлення до мусульманських дітей у Швеції) поширювали наративи про те, шо Швеція є антимусульманською країною. Дослідники вваажають такі дії цілеспрямованою російською кампанією, спрямованою на дискредитацію держави на її шляху до НАТО.
Крім того, як зазначають журналісти New York Times, кошти за дозвіл на акцію протесту, під час якої перший протестувальник Расмус Палудан спалив Коран, заплатив шведський журналіст, який раніше працював на російське медіа. Сам Палудан спростовує будь-які зв’язки з Росією і заявляє, що засуджує цю державу за воєнну агресію в Україні. Другий протестувальник, Салван Моміка, спочатку погодився на розмову з журналістами, але після запитання про Росію перестав виходити на зв’язок. Агентство психологічного захисту відмовилося оприлюднювати виявлені докази причетності РФ до дискредитації Швеції, однак упевнено заявляють про її вагому роль у цьому процесі.
Ідея створити спеціальний орган для протидії інформаційним операціям виникла у Швеції ще у 2014 році – після того, як Росія анексувала Крим. Тоді шведи зрозуміли, що проукраїнська позиція ставить їх під ризик посилених інформаційних атак з боку Росії та підвищення соціальної напруги серед шведського суспільства. Ідею створення Агентства сприйняли неоднозначно через занепокоєння, що цей орган може перетворитися на інструмент владної цензури. Втім, до компетенції Агентства входить лише робота з контентом, знегенерованим поза межами Швеції. Хоча установа активно співпрацює з компаніями-власницями онлайн-платформами, вона не вимагає від них видаляти дезінформаційні повідомлення і блокувати сторінки, які їх поширюють. Шведський підхід полягає у виробленні резистентності суспільства до інформаційних впливів: Крім того, Агентство консультує органи влади про наявні й потенційні загрози, проводить просвітницькі кампанії щодо розпізнавання та протидії дезінформації тощо