За даними останнього дослідження, проведеного влітку ОПОРОЮ та КМІС, найпопулярнішим джерелом інформації для українців є соціальні мережі — ними для отримання новин користуються 77% опитаних. Серед тих, хто використовує соцмережі, найбільше респондентів для отримання новин використовують Telegram (44%), YouTube (36%) та Facebook (теж 36%). Також важливим джерелом новин для респондентів є Viber — його використовують 31% опитаних.

Здавалося б, що в цих цифрах неочікуваного? Люди використовують соціальні мережі, бо це найбільш зручний та оперативний спосіб отримати інформацію від офіційних органів влади чи їх представників. Насправді ж майже 60% опитаних не підписані на жодні офіційні сторінки, а натомість споживають інформацію у каналах ЗМІ, блогах або анонімних каналах. У цьому відео ми хочемо поговорити, чому споживати новини так — не найкраща ідея.

Із початком повномасштабної війни Телеграм не тільки вперше з’явився у топ-3 джерел новин для українців, а й очолив цей рейтинг. Чому так сталося?

  • Оперативність. Зазвичай ви бачите нові повідомлення лише від тих каналів, на які підписані, у хронологічній послідовності. Тому тут можна найшвидше дізнатися про оперативну ситуацію на фронті та актуальні новини. 
  • Формат. В основному канали у Телеграмі або Вайбері публікують короткі текстові повідомлення з зображенням чи відео. По-перше, це лаконічно, по-друге, зазвичай месенджери потребують менше інтернет-трафіку, ніж той самий Фейсбук, тож ними можна користуватися й за поганого інтернет-з’єднання, наприклад, у бомбосховищі. 
  • Все в одному місці. Представники та органи місцевої та державної влади, ЗМІ, експерти та лідери думок активно перемістилися в месенджери (сьогодні офіційні Телеграм-канали мають навіть окремі ОТГ та селища) і повели за собою свою аудиторію. Також у перші дні вторгнення не у всіх населених пунктах встигли швидко налаштувати сповіщення про повітряну тривогу, та й досі не звідусіль можна почути сирену. Тож із перших днів вторгнення для багатьох користувачів Телеграм та Вайбер залишаються основними джерелами сповіщень про небезпеку. 
  • Розмаїття поглядів. Телебачення або радіо обмежуються однією точкою зору. Разом з тим, у Телеграм-каналах, які не зобовʼязані повідомляти перевірену інформацію, часто можна знайти “альтернативні погляди” або “інсайдерську інформацію”, що жодним чином не підтверджена.
  • Вседозволеність. Якщо Фейсбук або Інстаграм і досі схильні блокувати або приховувати дописи на тему війни через використання мови ворожнечі або чутливого контенту, Телеграм або Вайбер не заблокують вас за використання слова “русня” чи заклики до вбивства владіміра путіна. До того ж можна зробити це анонімно.

Дві найбільші проблеми месенджерів — це прозорість та анонімність. Ймовірно, найбільш проблемним месенджером у питаннях прозорості є Телеграм.

У випадку цього месенджера, ми не знаємо про компанію майже нічого. Де розташовані їхні сервери? Чи справді їхні офіси саме там, де вони кажуть? Жодних аудитів, публічної та прозорої інформації про компанію, крім того, що вони про себе розповідають "під чесне слово", немає. Іншими словами, наш кредит довіри — це наскільки чесно виглядають очі Павла Дурова. Гарантією того, що Дуров не ділитиметься з агресором даними українських користувачів, є його фраза: “Я б ніколи так не вчинив, бо моя бабуся — українка”.

Крім того, месенджери, особливо Телеграм, непрозорі, і тому їх дуже складно моніторити. Простий користувач не знає про Телеграм-канал жодної іншої інформації, крім тієї, яку адміністратори самі розкривають. Така сама ситуація і з Вайбером.

До того ж можливості для моніторингу надзвичайно обмежені — дослідникам важко скласти картинку, як виглядає медіапростір у месенджерах та як там поширюється інформація, на відміну від того ж Facebook чи Twitter. Саме тому месенджери — ідеальний чорнозем для вкидів і поширення дезінформації на будь-який смак. І ми ще й нічого з цим не можемо зробити. 

Як ви думаєте, що може зробити держава Україна, щоб захистити свій інформаційний простір у телеграмі від інформаційного впливу держави-агресора? Аж нічого. Компанія не йде на контакт з українськими правоохоронцями навіть у випадках уже доведених фактів порушення законів — наприклад, не блокує агентурні мережі каналів навіть попри скарги офіційних органів влади. 

Сам же Телеграм також майже не витрачає своїх зусиль на модерацію контенту. Саме тому з перших днів вторгнення і дотепер та сама Труха продовжує підпрацьовувати коригувальниками вогню, публікуючи фото та відео вибухів одразу після прильоту.

Схожа ситуація і з месенджером Вайбер. Так, він дещо виграє у прозорості порівняно з Телеграма. По-перше, ми значно більше знаємо про компанію, що володіє месенджером. По-друге, Вайбер має історію співпраці з Україною, як, наприклад, співпраця МОЗ та Вайберу під час пандемії коронавірусу. Однак якщо ми говоримо про анонімність, то тут месенджер має дуже схожі проблеми: відсутність модерації контенту на предмет дезінформації, а також вкиди, які дуже активно починають мігрувати по ваших чатах ОСББ, мікрорайону або батьківським чатах. Ці вкиди часто є продуктами анонімних джерел інформації. 

Одним із таких джерел є “Молнія” — група анонімних Вайбер- і Телеграм-каналів російською й англійською мовами, які на сьогодні сукупно мають понад 4 млн підписників. 

Цікаво, що лише кілька місяців тому про “Молнію” ніхто не чув. Основний російськомовний канал у Вайбері опублікував своє перше повідомлення 22 лютого 2022 року — за 2 дні до повномасштабного вторгнення. Інші ресурси зʼявились у лютому-квітні цього року. Але як тоді вони змогли отримати таку величезну авдиторію?

Протягом останніх кількох місяців "Молнія" використовувала різні способи залучення користувачів. Наприклад, ми виявили, що 27 лютого в різних українських ЗМІ (Комментарии.ua, ukranews.com, my.ua, depo.ua та 24 канал) вийшло щонайменше 5 статей Олексія Голобуцького із закликом підписуватися на Viber "Молнія". Виходили вони з майже ідентичним наповненням: 

Втім, Олексій Голобуцький — не єдиний, хто активно просував "Молнію". Наступним PR-кроком стали публікації на сторінках інших відомих користувачів (скажімо, шефредакторки інтернет-видання "Лівий берег" Соні Кошкіної, українського музиканта ЯрмаКа та політичної партії НАШ КРАЙ). Англомовні ж ресурси Молнії просували переважно у Facebook-групах української діаспори.

Певно, найбільша проблема з "Молнією" — контент, який публікує цей ресурс. Хоча більшість дописів традиційна для таких каналів — це новини про події на фронті, в міжнародній політиці, коментарі різноманітних експертних організацій та навіть чутки. Однак спосіб подачі інформації такий, що за їхньою допомогою легко можна викликати у споживачів інформації так звані "емоційні гойдалки". Наприклад, поруч із новинами про "стратегічну поразку росії в Україні" канал публікує повідомлення про ймовірність захоплення рф нових територій. 

Через ілюзію "обʼєктивного висвітлення новин" насправді можна легко розхитати настрої у суспільстві та створити хороше підґрунтя для просування ворожих інформаційно-психологічних операцій і меседжів. 

Ще одна небезпека, яку приховують як Viber-канал "Молнія", так і багато інших каналів у Telegram та Viber, — це те, що вони розміщують у себе повідомлення від користувачів, не фільтруючи їх. Зокрема, часто на таких каналах публікують фото і відео наслідків ворожих обстрілів. 

Оприлюднені матеріали, своєю чергою, корисні не допитливим українцям, а насамперед ворогу: так росіяни можуть коригувати вогонь, створювати додаткові проблеми для наших Збройних Сил та відтягувати перемогу України.

Використання соціальних мереж і месенджерів для споживання новин — це доволі виправдана стратегія: вони дозволяють швидко отримувати оперативну інформацію про події на фронті та спілкуватися з рідними або друзями (і все це — в одному застосунку). Однак поруч із такою очевидною зручністю соціальні мережі створюють інші ризики для своїх користувачів, часто повідомляючи ненадійну (або навіть небезпечну) інформацію. 

Величезна кількість підписників певних каналів дає їм доступ до інформації, яку вони не отримали б по-іншому. Це, своєю чергою, допомагає їм розповсюджувати величезну кількість інформації, зокрема й ту, яка корисна ворогу. 

Втім, споживати інформацію у месенджерах так, аби не стати жертвою інформаційно-психологічної операції (ІПСО) російської федерації та не скоригувати вогонь ворога, цілком можливо. Одна з найбільш безпечних стратегій — використовувати соціальні мережі винятково для того, аби відслідковувати повідомлення офіційних органів влади або стежити за повідомленнями легітимних ЗМІ. Це водночас вбереже вас від неправдивої або надто емоційної інформації та допоможе Збройним Силам України ефективніше боротися з ворогом, наближаючи нашу спільну перемогу.