У травні 2024 року у Володимира Зеленського закінчуються строки президентських повноважень, тож, за версією російських пропагандистських медіа, він більше не буде легітимним главою держави. Громадянська мережа «Опора» розібралася, як Росія використовує брехню про «диктаторський режим в Україні» задля продовження війни та послаблення міжнародної підтримки нашої держави.

Атака на легітимність української влади

Американське видання The Washington Post, спираючись на документи розвідки країн ЄС, опублікувало розслідування російських кампаній психологічного впливу. За задумом Кремля, поширення тез про «відсутність легітимної влади» в Україні має вплинути на рівень міжнародної підтримки та єдність українського суспільства.

Навмисно чи ні, але участь у цих процесах беруть і так звані опозиційні антипутінські сили. Зокрема, про «утиски демократії» через непроведення виборів в Україні писало російське «опозиційне» видання «Медуза». Натомість російська авторка Маша Гессен у статті в американському «The New Yorker» указала, що «українська демократія занурюється в темряву», а непроведення виборів свідчить про обмеження конституційних прав українців.

Російська пропаганда довкола теми виборів в Україні традиційно діє за стратегією «тисячі версій» — наповнення інформаційного поля великою кількістю різноманітних заяв, які іноді суперечать одна одній. Це дезорієнтує читача, який швидко втомлюється від намагань розрізнити факти й неправду.

Так, серед тверджень Кремля є теза про те, що Володимир Зеленський нібито продовжує війну, щоби скасувати вибори та залишитися при владі. Особлива увага до теми легітимності української влади зумовлена тим, що міжнародна спільнота останніми роками не визнає відповідність російських «виборів» демократичним принципам. Ба більше, міжнародні організації, наприклад ПАРЄ, закликали не визнавати легітимність Володимира Путіна як президента Росії після «виборів» у березні 2024 року.

Натомість російський пропагандистський ресурс Russia Today розповсюдив фейкову новину: мовляв, ПАРЄ закликала Україну провести вибори в умовах воєнного стану. Насправді ж Асамблея підтримала дотримання Україною власної конституції, яка обмежує можливість проведення виборів під час війни.

Риторика про відсутність демократії в Україні лунала і від колишніх «кандидатів у президенти» Росії. Так, Леонід Слуцький говорив, що саме Росія є «справжньою демократією», бо проводить «вибори», а от Україна, за його словами, авторитарна. Також офіційні російські медіа публікують дані «соцопитувань», за якими лише 16% громадян Росії вважають Україну демократією.

Паралельно російська пропаганда пише, що в Україні пропонують запровадити кримінальне покарання за заклики провести вибори й обрати когось іншого, крім Зеленського. Такі дії покликані демонізувати Україну та звинуватити українську владу в тому, що війна досі триває.

Аналогічна стратегія простежується і в словах колишнього президента Росії Дмитра Медведєва на тему «України не існує». Політик називає проведення в Україні парламентських виборів однією з ключових вимог «російської формули миру», тобто плану капітуляції України.

У російській пропаганді непроведення виборів в Україні пов’язують і з іншими конспірологічними теоріями. Так, федеральні медіа пишуть, що Володимир Зеленський «намагається залишитися при владі за будь-яку ціну», аби не потрапити під суд в Ізраїлі за допомогу ХАМАСу. Також російські медіа систематично стверджують, що зброя, яку країни НАТО передали Україні, вже вкрадена і продана терористам, які скоюють напади на мирних людей по всьому світі. Такі твердження демонструють, як російська пропаганда намагається прив’язати Україну до будь-яких збройних конфліктів чи терактів у світі — від ізраїльсько-палестинської війни до теракту «Ісламської держави» в Москві.

Українські зрадники й «експерти» на службі російської пропаганди

Тезу про те, що саме президент Зеленський нібито відмовляється зупиняти війну, щоб не проводити вибори, повторює й обвинувачений у держзраді колишній нардеп від забороненої партії «ОПЗЖ» Віктор Медведчук. Облаштувавшись у Москві, він продовжує свою антиукраїнську діяльність і координує роботу громадської організації «Другая Украина», яка має створювати ілюзію «українського уряду в екзилі» та насаджувати ідею, що українці прагнуть стати частиною Росії. До цього проєкту доєдналися і деякі українські депутати місцевого рівня, які пішли на співпрацю з Росією, а під час наступу ЗСУ восени 2022 року втекли в Росію.

Проєкт «Другая Украина» працює й на міжнародній арені — у 2023 році філія організації відкрилася в Сербії.

Спікери цього проєкту і Віктор Медведчук твердять, що Зеленський буде «останнім обраним президентом України». Вони не просто популяризують ідею недемократичності України, а прямо заперечують її державність. Зокрема, Медведчук говорить, що повномасштабну війну в 2022 році розпочав Володимир Зеленський, аби залишитися президентом та «захистити міжнародний центр наркотрафіку, облаштований у Києві».

Також Росія поширює на міжнародних майданчиках слова низки інших українських «журналістів» і «політиків», таких як Олег Царьов, Діана Панченко, Тетяна Монтян, Микола Азаров та Анатолій Шарій. Їхні тексти поширюють RT, Gray Zone і кілька проросійських англійсько- та іспанськомовних видань. Окремо в цьому списку варто відзначити ресурс «Golos EU», що працює в ЄС. Він здебільшого передруковує дописи антиукраїнських діячів, перекладаючи їх мовами Євросоюзу і країн колишнього СРСР. За допомогою висловлювань зрадників України Кремль популяризує думку про політичне переслідування «опозиції» та «скасування» виборів, аби не допустити перемоги проросійських сил і припинення війни.

У березні 2024 року уряд Чехії запровадив санкції проти медіаплатформи «Voice of Europe», оскільки Віктор Медведчук використовував її для організації мережі, що поширювала антиукраїнську пропаганду в країнах ЄС. Такий крок Чехії має спонукати інші країни й організації включити до своїх санкційних списків компанії, які лобіюють російські інтереси у світі.

Оновлення: 

У попередній версії статті було зазначено, що у березні 2024 року уряд Чехії запровадив санкції проти медіаресурсу «Golos EU». 

Уточнюємо: у березні 2024 року уряд Чехії запровадив санкції проти Віктора Медведчука,  Артема Марчевського, медіаплатформи Voice of Europe. В той же час, за повідомленням Detector.media медіаресурс «Golos EU» приховує реальних власників, а сам він є зібранням основних рупорів російської пропаганди. Однак сам медіаресурс заявив, що Віктор Медведчук не має до нього ніякого відношення, незважаючи на те, що на сайті працює його блог.

Водночас російську пропаганду поширюють деякі чинні й колишні українські політики. Наприклад, риторика про нелегітимність Президента України лунає від Олександра Дубінського — народного депутата від «Слуги народу», який наразі перебуває під вартою. Він говорить, що «єдиним виходом із конституційної кризи є передача президентських повноважень новому коаліційному уряду, частиною якого мають стати всі політичні партії». СБУ підозрює Дубінського в роботі на російську розвідку під агентурним псевдо «Буратіно». У 2021 році уряд США запровадив санкції проти Дубінського як учасника групи, «пов’язаної з російською дезінформацією» та спробами втрутитися в американські вибори.

Паралельно кремлівські медіа цитують слова Олексія Арестовича про Україну як диктатуру та його заклики до створення нового уряду в Києві. І хоча в Росії проти цього політика відкрили кримінальну справу за звинуваченням в «екстремізмі», медіа все одно часто використовують його висловлювання як «доказ» краху демократії та назрівання «Майдану» в Україні.

Також російські медіа пишуть, що через непроведення виборів Олексій Арестович і генерали ЗСУ на чолі з Валерієм Залужним планують провести державний переворот. У листопаді 2023 року телеграм-канали поширювали дипфейк-відео з Валєрієм Залужним, де він закликав українців вийти на площі своїх міст та «не підкорюватися злочинним наказам влади». Та й у цілому весь 2023 рік російська пропаганда продукувала теорії про пряме протистояння Володимира Зеленського та Валерія Залужного.

Російські мрії про «Майдан-3»: дезінформація про «переворот»

Масове поширення риторики про нелегітимність президента і парламенту має на меті роздмухати зневіру й соціальну напругу в Україні, спровокувати внутрішню дестабілізацію та розкол між політиками та військовими — так званий «військовий Майдан». Росія використовувала подібні інструменти ще в перші дні повномасштабного вторгнення, коли Володимир Путін безуспішно закликав українську армію «брати владу в свої руки та домовлятися з Росією». Втім, у Кремлі все ще хочуть вдихнути в цю ідею нове життя.

Зараз російська пропаганда прямо пов’язує тему «військового перевороту» з непроведенням виборів: «переворот» начебто буде відповіддю солдатів і західних партнерів на «диктатуру». Навіть обговорення можливого відправлення в Україну французьких військ кремлівські медіа подають як доказ того, що Україна має намір використати французьку армію для придушення антиурядових протестів.

Немає серед російських офіційних осіб єдиної думки про позицію Заходу (насамперед США) щодо проведення виборів в Україні. Голова Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін говорив, що США прямо штовхають Україну до проведення виборів, щоб змістити Зеленського та зробити президентом людину, яка буде «прямо виконувати всі накази», адже Володимир Зеленський, на його думку, надто самостійний. Серед кандидатів на ставленика США в Україні голова російської розвідки називає Олексія Арестовича чи Віталія Кличка. Схожу тезу про «зовнішнє управління» можна почути й від міністра зовнішніх справ Росії Сергія Лаврова.

У 2024 році російські пропагандисти писали, що наступним президентом України (обраним легітимно чи в результаті перевороту) має стати голова ГУР Кирило Буданов. Цю ідею висловив перший заступник комітету з міжнародних справ Росії Олексій Чепа. Тобто окремі повідомлення російської пропаганди та їхні «дійові особи» можуть змінюватися, але незмінною залишається мета цих дій — створення інформаційного шуму, просування конспірологічних теорій і дестабілізація ситуації в Україні.

Російське видання «RT» пише, що у 2024 році ЄС і США допоможуть українським військовим провести переворот в Україні, щоб нарешті підписати мирну угоду з Росією. Водночас те саме видання з посиланням на заборонену в Україні «Страну.юа» твердить, що Захід «забороняє обговорювати вибори в Україні та легітимність президента». Як бачимо, навіть у рамках одного російського пропагандистського видання немає єдиного посилу щодо виборів в Україні — пропаганда більше концентрується на дезорієнтації читача «тисячею версій», ніж на формуванні сталого логічного світогляду.

Інструмент підриву міжнародної підтримки України

У Москві розраховують, що «нелегітимність» української влади змусить іноземні уряди не співпрацювати з Києвом у військових і політичних проєктах. Російська влада прямо каже, що прагне зупинити («переглянути») західну військову допомогу Україні. Для цього в хід ідуть як офіційні майданчики, так і розгалужена мережа агентів у різних країнах і соціальних мережах.

Наприклад, про відсутність демократії в Україні регулярно говорять представники Росії в ООН. Постпред Росії Василь Небензя на засіданні 22 березня 2024 року сказав, що Росія не вважатиме Володимира Зеленського легітимним президентом після 21 травня, оскільки це суперечитиме українській Конституції.

Інший представник Росії Дмитро Полянський на засіданнях ООН систематично переконує, що в Україні не проводять вибори, бо Володимир Зеленський має намір навічно залишитися при владі. Це, за версією Росії, вже призвело до того, що країни Заходу зупинили допомогу Україні, бо не хочуть співпрацювати з «диктатурою».

Ба більше, представники Росії в ООН цинічно стверджують, що обстріл Одеси 15 березня 2024 року, коли російські сили вбили 21 людину, був влаштований Україною як провокація, щоб не проводити вибори.

Іншим прикладом формування антиукраїнського кластера є соцмережі, особливо X (твітер). Частково це пов’язано з тим, що проти надання Україні допомоги виступає і сам власник X (твітера) Ілон Маск. Він писав, що «Україна не здатна перемогти Путіна», та закликав Сенат США не приймати пакет військової допомоги нашій країні. А у вересні 2023 року Маск узагалі звільнив більшу частину працівників відділу боротьби з дезінформацією щодо виборів.

Дослідження Єврокомісії показало, що руйнування стандартів безпеки та модерації суттєво вплинули на зростання темпів поширення російської пропаганди проти України. Також Єврокомісія заявила, що саме X наразі є найбільшим джерелом дезінформації та пошурує закон ЄС про цифрові послуги (EU Digital Services Acr).

Громадянська мережа «Опора» ґрунтовно дослідила твердження в американському сегменті X (твітера) про відсутність демократії в Україні через непроведення виборів. Виявилося, що найбільшими акаунтами, які просувають подібну риторику, є персоналії, яких часто цитують російські державні медіа. Це членкиня Палати Представників від Республіканської партії Марджері Тейлор Грін, яка виступає проти надання Україні допомоги, журналіст Глен Грінвальд, а також колишній ведучий Fox News Такер Карлсон, який систематично поширює антиукраїнські наративи та провів інтерв’ю з Володимиром Путіним.

Окремо варто зазначити, що російські федеральні медіа не цураються й просувати як експерта кібершахрая Kim Dotcom, використовуючи його твіти як «джерело» та «підтвердження на Заході» намірів уряду США «відтягувати вибори в Україні, щоб допомогти Зеленському укріпити свою диктатуру».

Російські тези про обмеження свободи слова та диктатуру в Україні повторюють і представники деяких країн ЄС. Наприклад, міністр зовнішніх справ Угорщини Петер Сіярто говорив, що Євросоюзу не варто приймати до свого складу Україну, оскільки українська влада не проводить виборів. Засилля російської пропаганди створює антиукраїнський інформаційний фон, який опоненти України використовують для обмеження допомоги Україні.

Як бачимо, російська пропаганда почала новий етап інформаційної боротьби. Кремль намагається запевнити українців і наших міжнародних партнерів у тому, що в Україні немає легітимної влади. Для цього російська пропаганда поширює та популяризує конспірологічні теорії та трактування української Конституції, які допомагають сформувати негативний імідж України у світі.

Юридичний коментар

В умовах воєнного стану Конституція та профільне законодавство забороняють проведення будь-яких виборів. Однак це не означає, що органи публічної влади втрачають свою легітимність, адже Конституція та законодавство про воєнний стан дозволяє і Верховній Раді, і Президенту продовжити свої повноваження доти, доки загроза не буде відвернута.

Насамперед ідеться про ч. 4 ст. 83 Основного закону, яка не дозволяє припиняти повноваження Верховної Ради України й автоматично продовжує їх до формування парламенту нового скликання після припинення воєнного стану. Хоча ч. 1 ст. 108 Конституції сформульована трішки відмінно, у ній все ж підкреслено, що Президент виконує свої повноваження до вступу на посаду нового Президента. Тому поки нові президентські вибори не відбудуться, жодного конституційного підґрунтя для сумнівів у легітимності чинного глави держави немає і бути не може.

Таке регулювання має на меті забезпечити безперервність влади, що є своєрідним запобіжником від утворення «вакууму влади», що особливо актуально в умовах загрози для суверенітету та існування держави.

Крім цього, Україна є демократичною державою. Однак під час агресивної війни, яку Росія веде проти України, неможливо організувати вибори відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів і конституційних принципів. А з урахуванням екзистенційних викликів для української державності ми не можемо дозволити собі провести недемократичні вибори, оскільки вони призводять до формування нелегітимних органів влади — а саме так відбулося в Росії.