Колаж: Микола Шиманський, «Детектор медіа».

Росія по всьому світу втручається у вибори в демократичних країнах, застосовуючи будь-які засоби — від кібератак до прямого підкупу виборців, від поширення дезінформації та розколювання суспільства за її допомогою до дискредитації «неприйнятних» для російської влади кандидатів. І навпаки — підтримує тих політиків чи партії, які йдуть на співпрацю з путінським режимом.

Останні вибори — у Румунії, Молдові, США, Грузії, — демонструють можливості та способи втручання в демократичні процеси, які використовує Росія. Очевидно, що і вибори в Україні (коли б вони не відбулися після війни), не стануть винятком. Україна — і держава, і суспільство, — має підготуватися до такого втручання, аби зберегти суверенітет, демократію та свободу, за які воюють і помирають українці.

«Детектор медіа» звернувся до фахівців і поставив їм два запитання:

— Наскільки ймовірним ви вважаєте втручання Росії у вибори в Україні, коли вони відбудуться?

— Яких зусиль мають докласти держава та громадянське суспільство України вже зараз, щоб запобігти ризикам втручання Росії у вибори, що відбудуться після завершення повномасштабної війни?

І в одному питанні всі опитані «ДМ» одностайні: Росія втручатиметься. Відрізняється думка наших респондентів лише в тому, чи можемо ми цьому втручанню запобігти. І якщо можемо, то як саме.

Це відповіді Ольги Айвазовської, голови правління Громадянської мережі ОПОРА, й аналітика даних організації Андрія Савчука. Відповіді інших експертів читайте тут і тут.

Хибно сподіватися, що Росія, яка роками намагалася нав’язати свій політичний порядок денний Україні, не використає всі можливі інструменти під час повоєнних виборів. Цей наступ буде реалізовуватися в окремих сферах: безпека, політика, фінанси та інформація. Ймовірно, Росія продовжуватиме притаманну їй політику підтримки проросійських кандидатів і партій, фінансуючи передвиборчі кампанії й залучаючи значні ресурси та людей до їхньої реалізації. Посіяти розкол і розбрат між людьми, осквернити пам’ять і роль живих і загиблих у великій війні за Незалежність, привести Україну до руїни — цілі та перспективні в реалізації завдання ворога. Запит на мир, спокій і благополуччя може бути трансформованим через популізм у готовність усе забути. Дзеркалом такого сценарію є Грузія, травмована двома програними війнами та низькою емпатією до свого болю з боку переважної більшості світу, включно з Європою. Спочатку грузини голосували за «мрію», але згодом вона виявилася відверто проросійською партією.

Зважаючи на те, що багато українських виборців перебуває за кордоном, нових масштабів може набути кібер- та інформаційне  втручання. Росія регулярно вчиняє дезінформаційні та кібератаки по всьому освіту. Одним з елементів таких гібридних кампаній є втручання у виборчий процес демократичних країн. По всьому світу можна знайти десятки таких випадків. Наведемо останні з них.

Так, у вересні 2024 року Мінʼюст США повідомив, що Russia Today витратила 10 млн доларів на «створення і розповсюдження контенту для американської аудиторії з прихованими повідомленнями російського уряду».

На місцевих виборах у Німеччині Кремль підтримував ультраправу партію «Альтернатива для Німеччини» (АдН), яка просуває проросійський порядок денний.

У грудні 2024 року Вища рада безпеки Румунії розсекретила документи про те, що країна стала мішенню «агресивних гібридних російських атак» під час нещодавніх виборів президента.

МЗС Молдови в листопаді 2024 року взагалі вручило ноту протесту російському послу проти «незаконного втручання Росії у вибори та референдум у Молдові з метою спотворення їх результатів, підриву та делегітимізації демократичного процесу». За повідомленнями віцепремʼєр-міністерки Молдови Крістіни Герасимової, Росія витратила майже 100 мільйонів євро, намагаючись зірвати президентські вибори в цій країні та референдум щодо вступу до ЄС.

Однак чи не найбільш показовим буде приклад Грузії, де завдяки партії «Грузинська мрія» та її засновнику Бідзіні Іванішвілі Росія фактично захопила владу. Після відвертої фальсифікації останніх парламентських виборів країну охопили протести, а псевдовлада остаточно розвернула вектор розвитку в напрямку від ЄС. Врешті, в Грузії зі ще більшою інтенсивністю тривають масові переслідування активістів.

Нині можна виокремити такі можливі способи впливу Росії на результати виборів і способи протидіяти їм.

Інформаційний

Одним з основних способів впливу Росії на вибори (й не лише) є пропаганда та дезінформація. Ця загроза настільки значна, що в низці безпекових угод, які Україна підписала з партнерами, співпраці в цій сфері приділено окремо увагу.

Росія може створювати штучні конфлікти в суспільстві, гіперболізувати окремі теми, медійно підтримувати вигідних їй кандидатів чи, навпаки, вести агресивну «чорну кампанію» проти окремих політиків або держави як інституції. Кремль також має значний медійний ресурс по всьому світу й може використати його для впливу на мільйони виборців, що наразі перебувають за кордоном.

На прикладі першого туру виборів у Румунії, де з результатом у 22,94% голосів перемогу здобув ультраправий проросійський політик Келін Джорджеску, можна зазначити, що соціальні мережі можуть буквально змінити результати виборчих перегонів. Значні можливості Росії у використанні скоординованих акаунтів і просуванні контенту за допомогою алгоритмів тієї чи тієї мережі разом із фактично необмеженим фінансуванням можуть спричинити руйнівний вплив на демократичне волевиявлення.

Аби нівелювати інформаційний вплив Росії, Україні варто вжити таких заходів.

1. Адаптація українського законодавства до законодавства ЄС у диджитал-сфері і створення спільного з Європейським Союзом інформаційного ринку. Насамперед ідеться про регламент ЄС про прозорість і таргетування політичної реклами, Акт про цифрові послуги (DSA) й Акт про цифрові ринки (DMA). Ці документи передбачають захист приватних даних користувачів, протидію дезінформації та незаконному контенту в соціальних мережах, регулювання політичної реклами тощо. Утворення спільного інформаційного ринку сприятиме встановленню сталого діалогу з платформами спільного доступу (Meta, Google, X, TikTok).

2. Налагодження постійного діалогу із соціальними платформами Meta, Google, X, TikTok та іноземними країнами для протидії поширенню російських наративів і впливу на українські вибори. Інструменти таких інформаційних впливів можуть бути різними й містити дезінформацію, зокрема створену за допомогою ШІ.

3. Особливу увагу варто звернути на платформу Telegram, який є одним із найпопулярніших джерел інформації в Україні та фактично не має жодних політик модерування контенту, на відміну від інших соціальних мереж. Ця платформа є спільним майданчиком для російських та українських громадян, що додатково впливає на кількість дезінформації, яка поширюється у ній.

4. Одним із ключових елементів інформаційної стійкості України є також розвиток медіаграмотності й критичного мислення через просвіту, зокрема на рівні базової освіти.  

5. Адаптація практик інших країн та інституцій ЄС щодо протидії інформаційним загрозам. Одним із прикладів такої адаптації може бути заборона використання тіктоку держслужбовцями, чиновниками, правоохоронцями й народними депутатами. В українському контексті доцільною також може бути заборона використання телеграму.

Політичний

Росія підтримує проросійські проєкти по всьому світу — від Африки до Європи, й Україна не є винятком. Якщо зосередитися на повоєнних виборах, без заглиблення в попередні виборчі кампанії, то Кремль майже напевне продовжить підтримку певних політичних груп. Зважаючи на повномасштабне російське вторгнення, вони, скоріш за все, не будуть відверто проросійськими, але можуть просувати наративи євроскептицизму, відмови від НАТО, «примирення за будь-яку ціну з Росією» або ж навпаки приховано працювати на Кремль. Не виключено, що навіть на рівні держави керівництво Росії заявлятиме про «наслідки для України у випадку голосування за певного кандидата чи партію». Тобто способів політичного впливу надзвичайно багато.

Аби зменшити вплив Росії на українські вибори, варто на законодавчому рівні обмежити пасивне виборче право (право бути обраними до органів влади та місцевого самоврядування) для осіб, причетних до міжнародних злочинів і злочинів проти основ національної безпеки (державна зрада, колабораційна діяльність тощо). Також необхідна додаткова просвіта людей задля підвищення їхньої політичної грамотності.

Фінансовий

Під час виборів Росія, ймовірно, продовжуватиме політику підтримки проросійських кандидатів, фінансуючи їхні кампанії. Наприклад, перед виборами в Молдову з Росії завозили готівку й перераховували кошти, які йшли на підтримку проросійських кандидатів і фальсифікацію виборів. За інформацією поліції Молдови, прихильники ліквідованої проросійської партії «Шор» і Росії тільки за вересень і жовтень 2024 року переказали в країну 39 млн доларів, щоби підкупити виборців.

Україна має працювати, щоб цьому запобігти. Наприклад, потрібно ухвалити зміни, які, з одного боку, підвищать прозорість фінансування політичних партій і звітування про кошти, які надходять на їхні рахунки, а з іншого — посилять відповідальність за тіньове фінансування партій і їхніх агітаційних кампаній. Наразі одним із таких інструментів є реєстр Politdata, розроблений Національним агентством із питань запобігання корупції.

Також необхідна активна моніторингова і превентивна діяльність правоохоронних і безпекових органів для недопущення прямого роздавання грошей і «благодійної допомоги» людям із боку проросійських організацій різної юридичної форми з метою впливу на результати голосування.

Разом із тим за кордоном, де перебуває кілька мільйонів українських виборців, обмежити російський вплив буде складніше, адже там не діє законодавство України. Саме тому українській державі доведеться комунікувати з виборцями за межами країни через просвітницькі інструменти.

Оригінал публікації: Детектор медіа