Цей матеріал створено в рамках проєкту «Просування демократичної доброчесності та врядування в Україні», що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за підтримки ЄС. Його зміст є виключною відповідальністю Громадянської мережі ОПОРА і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу. 

 

З моменту останніх місцевих виборів в Україні минуло майже 6 років, але крапку в багатьох справах про підкуп виборців не поставлено й донині. Громадянська мережа ОПОРА розібралася, чому розслідування тривають роками, чи ухвалювали українські суди нові вироки в таких провадженнях, де закінчується легітимна гуманітарна допомога і починається злочин та як не стати співучасником політичної корупції.

Проблема підкупу виборців в Україні виділялася ще у звіті місії ОБСЄ БДІПЛ за результатами спостереження за місцевими виборами 2020 року, де вказано: “Поліція відкрила низку кримінальних проваджень щодо ймовірного підкупу виборців, хабарництва з боку кандидатів та перешкоджання реалізації виборчих прав, більшість з яких не дійшла до судового розгляду під час виборчого процесу”. Тому законодавцям було рекомендовано вдосконалювати регулювання, а правоохоронним органам — докладати послідовних зусиль для оперативного розслідування випадків підкупу та притягнення винних до відповідальності.

1. Що таке підкуп виборців? В чому різниця між прямим і непрямим підкупом?

Підкуп виборців — це пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди за реалізацію (або нереалізацію) виборчого права. Зазвичай його вчиняють з метою спонукати голосувати за певного кандидата, хоча можуть використовувати й з іншою метою: для висування кандидатів-двійників, здійснення агітації, небалотування на виборах тощо. 

Підкуп поділяють на прямий і непрямий. Різниця між ними полягає в “зворотному зв'язку” виборця — чи отримав він або погодився на неправомірну вигоду? Якщо виборець це зробив — відбувся прямий підкуп, відповідальність за який передбачена і для виборця, і для агітатора. Якщо ж неправомірну вигоду роздають без необхідності щось вчиняти й вона лише супроводжується агітацією — тоді це непрямий підкуп. За нього відповідає тільки агітатор. Крім того, підкуп зазвичай вчиняють на чиєсь “замовлення”, залучаючи до нього цілі мережі посередників, — усі вони також несуть відповідальність як співучасники.

Обидві форми підкупу є небезпечними правопорушеннями, бо вони спотворюють саму суть вільних і чесних виборів.

2. Хто і як може притягнути винних до відповідальності за підкуп?

В Україні передбачена кримінальна (ст. 160 ККУ) й адміністративна (ст. 212-10 КУпАП) відповідальність за підкуп. Критеріями розмежування є вартість неправомірної вигоди та форма підкупу.

Кримінальна відповідальність настає за прямий (для виборця та агітатора) та непрямий (для агітатора) підкуп, якщо вартість вигоди перевищує 6% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (99,84 грн у 2026 році). Винятками є харчові продукти, спиртні напої або тютюнові вироби. Тобто сумнозвісне роздавання гречки — це завжди кримінал, незалежно від форми підкупу і її вартості. Якщо ж непрямий підкуп відбувається за допомогою інших товарів і їхня вартість є меншою, настає адміністративна відповідальність. 

Адміністративні санкції передбачають від 3400 до 5100 грн штрафу, а кримінальні — до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 5 років. Важливо, що особа (крім організатора та підбурювача) звільняється від відповідальності за підкуп, якщо добровільно до притягнення до відповідальності повідомить про вчинення злочину та сприятиме його розкриттю.

3. Чим зумовлена низька ефективність розслідування підкупу виборців і як її покращити?

Розслідують такі справи й складають адміністративні протоколи органи Національної поліції. Довгий час ефективність цієї роботи залишалася низькою через недосконале законодавство й інструменти розслідування. 

У 2020 році регулювання виборчих правопорушень за адвокаційної підтримки Громадянської мережі ОПОРА було суттєво реформовано (деталізували склади правопорушень, підвищили санкції, передбачили здійснення розслідування слідчими, а не дізнавачами тощо). Крім цього, у 2020 році наші фахівці навчили понад 60 тис. поліцейських реагувати на виборчі правопорушення.

Попри суттєве збільшення ефективності розслідування, досудове слідство внаслідок загальної завантаженості слідчих досить тривале в часі. Зокрема, у 2025 році було ухвалено 2 обвинувальні вироки щодо підкупу під час місцевих виборів 2020 року, в яких 4 порушникам було призначено по 4 і 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у виборчому процесі. 

В одному випадку спостерігач пропонував виборцям 500 грн за голосування на підтримку кандидата до Київської міськради, яке вони мали підтвердити фотографіями заповнених бюлетенів. В другому випадку троє людей намагалися організувати схему підкупу виборців за 1 тис. грн через посередника, завдяки якому вдалося провести контрольовану операцію та довести вину причетних. Проведення таких негласних слідчих дій стало можливим після вищезгаданих змін 2020 року.  

Хоча всіх цих людей звільнили від відбування покарання з іспитовим строком у 2 роки, наявність подібних вироків свідчить про підвищення спроможності розслідування та має превентивний ефект: під час майбутніх виборчих кампаній потенційні порушники розумітимуть, що покарання за підкуп є невідворотним, а шанси опинитися на лаві підсудних — цілком реальними.

4. Де проходить межа між легітимною благодійністю і підкупом виборця? Чи можна роздавати гуманітарну допомогу й при цьому не порушувати закон?

Благодійність має на меті суто допомогу, а підкуп — вплив на реалізацію виборчих прав громадян. Закон “Про благодійну діяльність та благодійні організації” категорично забороняє благодійникам брати участь в агітації. Тому благодійність завершується там, де вона стає частиною виборчої кампанії.

Роздавати гуманітарну допомогу під час виборчого процесу можна, але лише за умови, якщо при цьому не відбувається агітація. Тобто на самій допомозі або під час її роздавання не можна демонструвати символіку або логотипи партії чи зображення кандидатів, озвучувати їхні слогани, гасла або в будь-який інший спосіб спонукати голосувати або не голосувати за певного кандидата чи партію. 

У протилежному випадку така діяльність, як і будь-яка агітація, має певні обмеження. Вона повинна відбуватися у встановлені законом строки в дозволених місцях, фінансуватися з виборчого фонду з дотриманням відповідних лімітів вартості тощо.

5. Що передбачають міжнародні стандарти й практика Європейського суду з прав людини? Які висновки може зробити Україна?

ЄСПЛ у справі “Бовман проти Сполученого Королівства” наголосив, що: 

  • вільні вибори і свобода вираження поглядів, зокрема свобода політичних дебатів, разом утворюють основу будь-якої демократичної системи, є взаємопов’язаними й повинні посилювати дію один одного;
  • свобода вираження поглядів є однією з умов, необхідних для проведення демократичних виборів
  • існує ймовірність конфлікту цих двох прав, тому може існувати необхідність встановлення обмежень напередодні виборів, у чому держави мають свободу розсуду

Міжнародні документи (Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права) передбачають базові принципи рівного виборчого права та вільних виборів, які ставлять вимоги до здійснення агітації. З погляду міжнародних стандартів і ЄСПЛ держави мають широкий розсуд, аби самостійно регулювати правила агітації, однак важливо, щоб при цьому були дотримані принципи виборчого права. 

Підкуп грубо порушує міжнародні стандарти чесних і вільних виборів, адже в такому випадку вибір людини ґрунтується не на власному переконанні в підтримці кандидата або партії, а продиктований ситуативною матеріальною вигодою. Кодекс належної практики з виборчих справ (Венеційська комісія) прямо визнає (п. 3.1.Пояснювальної доповіді): підкуп виборців перешкоджає вільному формуванню їхньої думки, а держава зобов'язана запобігати такій практиці або належним чином карати за неї. 

Фактично підкуп — це політична корупція, спрямована на здобуття або утримання влади. І чи буде доброчесним політик, який прийшов таким шляхом до влади,  — питання риторичне. 

6. Як зміниться ризик підкупу виборців під час перших повоєнних виборів і які нові форми впливу можуть з'явитися? Що потрібно змінити в законодавстві вже зараз?

Соціально-економічні проблеми, відсутність енергоживлення й інші виклики, зумовлені регулярними обстрілами, підвищують потребу населення в гуманітарній допомозі, що активізує благодійну діяльність політиків для власного піару (детальніше ОПОРА описувала такі випадки в політичних мапах областей України). 

Крім цього, агітація є проблемою, коли суб’єкти її здійснення або фінансування стають анонімними. На жаль, цьому посприяв розвиток сучасних технологій. Поява соціальних мереж (як і інтернету загалом) дозволили анонімізувати джерела масової агітаційної інформації, а криптовалюта — приховувати джерела її фінансування. Проблема ускладнюється масштабами використання та загрозою російського втручання у політику та вибори.

Коли йдеться про необхідні законодавчі зміни, Україні перш за все потрібно імплементувати регламенти Європейського Союзу (зокрема про таргетування політичної реклами та цифрові послуги), врегулювати статус і порядок розслідування цифрових активів, запровадити механізми протидії іноземному дезінформаційному втручанню (FIMI) та реформувати правила політичного фінансування (зокрема посилити відповідальність за їх порушення).

Втім, найсерйозніший виклик, пов’язаний з війною, — це поляризація всередині суспільства. Її вже зараз використовує й особливо гостро використовуватиме під час виборів наш ворог. Аби їй протидіяти, важливо критично ставитися до будь-якої інформації та підвищувати власну обізнаність.