Росія відновила удари ракетами та дронами по енергетичних обʼєктах України і наслідки нинішніх атак можуть бути серйознішими за удари під час зимового сезону 2022-2023 років. Лише у березні ворог за словами премʼєр-міністра Дениса Шмигаля зруйнував 80% теплової генерації та вивів із ладу 6 гігаватів потужностей енергетики України. Відповіді на ці виклики мали б бути у Ukraine Facility Plan – переліку зобовʼязань українського уряду щодо реалізації реформ, які у тому числі мали б забезпечити Україні більшу енергетичну стійкість.

Гостею цього випуску «Сили вибору» стала Лана Зеркаль, Надзвичайна і Повноважна Посолка, а також представниця координаційного комітету Ukraine Facility Platform. Вона тривалий була радницею колишнього очільника НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва, а також міністра енергетики України Германа Галущенка.

Ольга Айвазовська поспілкувалася з Ланою Зеркаль про те, чому росіяни відновили обстріли української енергетичної системи, які наслідки це може мати та як Україна може протистояти спробам ворога нас вимкнути. У випуску також поговорили про те чи є інтерес у зовнішніх інвесторів до України під час війни й чи достатньо робить уряд для залучення зовнішнього фінансування.

«Сила вибору» – проєкт Громадянської мережі ОПОРА, який має на меті акцентувати важливість відповідального та усвідомленого вибору для сталого розвитку України та українського суспільства.

- Що могло викликати поновлення тактики росіян щодо знищення критичної енергетичної інфраструктури зараз, коли всі очікували це взимку?

Навколо цього зараз дуже багато спекуляцій – відповідь на наші удари по МПЗ чи якісь невиконані домовленості – але все набагато глибше. У мене є відчуття, що це, зокрема, пов'язано з дослідженням ОПОРИ також, оскільки ви досліджували, як населення реагувало хвилями міграції на удари по українській енергетиці рік тому. Це пов'язано з наближенням виборів в Європейському Союзі до Європейського парламенту і страхами європейців щодо міграції, щодо біженців та збільшення навантаження. І, я думаю, що саме на цих страхах зараз Путін і намагається грати, це його перше завдання. Друга його ціль – це зробити з нас буферну зону між Росією та НАТО. І це не розповсюджене розуміння, але коли спілкуєшся з дипломатами різних європейських країн та пояснюєш те, що ти бачиш, то я відчула, що це співзвучно з тим, як вони розуміють ризики своїх виборів в цьому році. Вони дійсно бачать ще й елемент, який ми звідси не бачимо – підняття рівня пропаганди і негативу, який розповсюджується про Україну та українців в країнах ЄС.

- Як заявляють офіційні інституції, ми втратили близько 50% розподільних потужностей. Як би ти зараз оцінила шкоду і яка кінцева мета?

Вони в цьому році б'ють прицільно по генерації, перш за все, балансуючій. Тобто по тій, без якої інша генерація не може працювати вільно, від якої дуже сильно залежить і наше споживання – ГРЕС, станції, які працюють на вугіллі та на газу і можуть балансувати систему. Чому вони це обрали? Тому що ми навчилися ремонтувати і передбачати необхідність в обладнанні мереж. Тобто минулий рік був таким досвідом, який позначився на нашому розумінні вразливостей. Ми замовили достатньо необхідних автотрансформаторів навіть для деокупованих територій. І тому зараз, навіть коли є руйнування, то заміна обладнання відбувається досить швидко. Вони відслідковують, куди вони потрапили, наскільки є відхилення, і вони вже пристріляні, тому й цілять по об'єктах більш чітко і застосовують набагато більше засобів ураження. Ми бачимо, що по одному об'єкту спочатку летять дрони в шаленій кількості, а опісля починають летіти ракети. І це відразу збільшує навантаження на ППО.

Дуже б хотілося, щоб були захисні споруди, але для генерації такі захисні споруди неможливо побудувати. І ці руйнування неможливо полагодити за пів року, ми обмежені в імпорті, який можемо взяти з Європейського Союзу. Вони прицільно б’ють по генерації і знищують зараз набагато більше, ніж ми можемо отримати по імпорту. І така тактика може призвести до дуже значних обмежень у споживанні. За існування великої генерації ми маємо бути вдячні Радянському Союзу, що у нас було стільки з надлишком для того, щоб навіть продавати. Але зараз ситуація кардинально змінилася і нам необхідно швидкими темпами нарощувати можливість розвитку малої генерації. Її має бути стільки, щоб не відчувати загрози від застосування ракет і дронів. Тому що вартість цих об'єктів буде набагато меншою і їх має бути набагато більше, для того, щоб наростити стійкість.

- А які практичні можуть бути кроки на зустріч цьому плану щодо децентралізації енергетики?

Наразі всі інвестори, які навіть дивляться на проєкти, входять тільки у випадку, коли вони будують свої власні заводи, які можуть використовувати ці потужності. Фактично вони роблять замкнене коло – не в мережу, а собі, щоб забезпечити власне споживання. І це не безпідставно. Тому що фактично в державі діють такі механізми, які роблять будь-які проєкти децентралізованої енергетики просто непривабливими з точки зору використання інвестицій. Тому що великі гравці все ще мають переваги на нашому ринку, незважаючи на всі наші гасла про ринковість енергетичного ринку. Крім того, у нас шалена боргова криза, яку не вирішують, а просто збільшують. І всі намагання представити підняття тарифів для населення як засіб для покращення ситуації з ремонтами і в енергетиці загалом – це просто брехня, яка ні на чому не ґрунтується. Тому що в минулому році нам підняли всім тарифи, але все це залишається в системі «Енергоатома» і не йде ні на погашення заборгованості, ні на ремонти. Ремонти продовжують робити завдяки підтримці наших партнерів, завдяки існуванню того ж Фонду енергетичного співтовариства, в якій дають гроші держави-члени ЄС і не тільки. Крім того, компанії такі як «Укренерго» і «Укргідра» мають додаткові можливості по залученню грошей від міжнародних фінансових установ.

- Після історії з Каховкою є розуміння, що наслідки таких обстрілів можуть бути не лише для енергетики, а й для екології цілого регіону. Чи є стійкість Дніпровської ГЕС проти найгіршого сценарію?

У них немає запобіжників від створення екологічних катастроф. Ми вже це бачили по Каховській ГЕС. Я думаю, що цей приклад якраз і показує, що в них немає відчуття того, що вони можуть створити екологічну катастрофу, що це може на щось вплинути – їх це не турбує. Наскільки це турбує нас? Думаю, турбує, але для нас це і суттєва втрата балансуючого фактору для енергетики Зважаючи на наші втрати і на те, куди вони цілили, все ж таки вони розраховували саме на зупинення роботи ГЕС, а не дамби як такої.

- Ми досі постачаємо російський газ через нашу територію до країн ЄС, зокрема до Угорщини. Але росіяни атакують навіть львівське газосховище, яке задіяне в цих поставках. Чи може закінчення контракту на поставку наприкінці року певним чином вплинути на підвищення рівня небезпеки? І чи є якісь перспективи діалогу про постачання?

Львівське газосховище – друге за обсягом, і те, що вони прицільно вже кілька разів б'ють по ньому, означає, що вони розуміють, що наявність цих сховищ на території України створює нам певну стійкість. В цих сховищах дуже зацікавлені і європейські партнери, тому що навіть не зважаючи на війну, вони продовжують користуватися українськими сховищами – для них це також запобіжник від дефіциту газу в зимовий період. Намагання знищити інфраструктуру, яка на поверхні цього сховища, свідчить про те, що вони розуміють його цінність, і те, що воно нам конче потрібно у випадку, якщо там не буде транзиту по завершенні контракту. Ну і те, що вони туди б'ють, зменшить бажання будь-яких іноземних трейдерів користуватися українською інфраструктурою. Нам необхідно навіть для власного споживання створити відповідний резерв, з якого ми можемо взимку користуватися газом. Ти не можеш взяти більше, ніж 10% обсягу того, що зберігається в сховищах. І тому, я б сказала, що вони це також зараз роблять для того, щоб зірвати процес накопичення газу в підземних сховищах і зробити нас ще більш вразливими.

Щодо контракту є багато намагань перекласти зацікавленість в кошик європейців, зокрема, словаків і угорців, щоб вони самі замовляли собі обсяги і користувалися українською газотранспортною мережею. Розумію, з точки зору комерції та техніки, чому ці розмови продовжуються. Разом із тим, Європейський Союз для себе поставив, як останній термін користування російським газом 2027-й рік. Тобто, при відсутності якихось суттєвих змін у відносинах, вони вже розуміють безперспективність пролонгації всіх цих умов. Хоча, якщо подивитися на поведінку і на риторику тих же угорців, то зрозуміло, що вони хоча і готуються, і пропрацьовують різні альтернативні маршрути, все рівно для них найбільш дешевий ресурс іде через український маршрут.

- Наскільки загалом країни ЄС залежать від російського ядерного палива для електростанцій?

Вони залежать не тільки від ядерного палива російського походження. Адже «Росатом» створив таку систему, в якій насправді саме паливо демпінговане. Тобто, вони навмисно знижують ціну на паливо, але навколо обслуговування створюють мережу власних компаній. І залежність більше саме від цього обслуговування, бо воно має ліцензії, має бути безпечним, видаються ліцензії на експлуатацію – це як павутиння. Росіяни цим павутинням навчилися облітати всі процеси. І в сфері, яка стосується ядерної енергетики, це найлегше зробити, бо вони не просто одні з батьків ядерної енергетики, а вони одна з небагатьох країн, які продовжують розвивати цивільну ядерну енергетику, хоча в будь-якій цивільній ядерній енергетиці є мілітарні компоненти. Вони всіх підсаджують на ці енергетичні голки дуже професійно. І тим же угорцям вони, наприклад, запропонували, окрім будівництва, ще і гроші на це будівництво.

Що стосується залежності від палива, то цю залежність на собі відчуває досі Словаччина, тому що у Словаччини невеликі за обсягом потужності, s вони залежать від чотирьохсотих реакторів і палива до них. Тому що, якщо «Вестенхаус» вже пройшов і випробування, і використовуються промислово в Україні по тисячникам, то те, що стосується чотирьохсотих реакторів, все ще відбувається в процесі тестування, хоча ми і надали їм ліцензію і на це паливо. З огляду на те, що в Словаччині це трошки складніше, бо вони мають дотримуватися не тільки національного законодавства, а і законодавства Європейського Союзу щодо безпеки, мають погоджувати всі зміни з країнами-сусідами відповідно до конвенції по екології, то цей процес набагато складніший і набагато більше часу займає. Хоча, я можу сказати, що та ж Чехія, свідомо ще в 2022 році відмовилась від російського контракту і продовжує розвивати свою енергетику разом з американцями. Але якщо подивитися зараз взагалі на ринок і на ситуацію, то найбільш просунутими в розвитку ядерної енергетики залишаються китайці. Вони будують найбільшими темпами, але все рівно це дуже дорогі технології. І вони стають все більш дорогими з розвитком, незважаючи на всі технологічні прориви.

- Ядерна енергетика і ядерні боєзаряди йдуть з одного джерела. Керівництво «Росатома» на засіданні Державної думи публічно свідчило про те, що вони також займаються виготовленням зброї. Чому ЄС досі не наклав санкцій на «Росатом»?

Я боюся, відповідь нікому не сподобається, бо правда не дуже приємна. В Європейському Союзі для того, щоб накласти санкції, має бути згода всіх 27 країн, а згоди не буде. Принаймні зараз буде голосувати проти Угорщина і Словаччина. І тому надмірно очікувати, що проти «Росатому» будуть запроваджені санкції. Угорщина залежить від росіян у побудові своєї атомної станції, і це залежність, яку вони не хочуть змінювати, що демонструє їхня поведінка та стиль спілкування з колегами в Європейському Союзі. І навіть не зважаючи на те, що вони недоотримали гроші з огляду на порушення принципів верховенства права, що комісія пішла на поступки Орбану для того, щоб змінити його ставлення до України, це все рівно не допомогло змінити його ставлення та його залежність від росіян. По-перше, вони фактично купили його вихід в туалет при голосуванні щодо питання кандидатства України. А, по-друге, зараз комісія ще має відповідати за свої дії на підставі позову, який проти комісії зробив Європейський парламент щодо порушень основних засадничих принципів. Це, звісно, означає, що в них є цей поділ влади, коли одна гілка слідкує за тим, щоби інші дотримувались правил. Але це також означає крихкість всіх процесів і неможливість знайдення консенсусу, якщо є одна якась плюгава сила, яка хоче жити по-іншому. Це вади демократії, але не без цього. Так відбувається розвиток.

Я би дуже хотіла, щоб проти «Росатому» були санкції. Ми намагалися добитися цього ще на початку повномасштабного вторгнення, коли вони захопили і Чорнобильську станцію, і Запорізьку станцію. Це було дуже логічно. Але, знову ж таки, навіть Сполучені Штати тоді визнали, що вони залежать від російського ядерного палива також. Вони не розвивали свою галузь виробництва ядерного палива, тому що вона була неконкурентоздатна з російськими цінами на ринках. Минулого року вони вперше почали знову виділяти субсидії на галузь, для того, щоб розвинути свою спроможність, виробляти більше ядерного палива і забезпечувати свою галузь безпосередньо власним паливом.

- Європейський Союз виділив 50 мільярдів євро для України на кілька років. Ці кошти можна інвестувати, щоб стабілізувати економіку, або «проїсти», закриваючи бюджетні діри. Який шанс використати ці гроші правильно?

На чотири роки для нас це недостатньо, тому що 38 з цих 50 млрд заплановано якраз на бюджетне «проїдання». І ці 38 млрд будуть виділятися під виконання реформ, які вже були передбачені в планах МВФ. Уряд зробив усе, щоб зменшити амбіції по цих реформах – ми не вийшли ні на крок за все те, що ми вже обіцяємо виконати останні років п'ять.

Мене бентежить, що немає бажання виправляти ситуацію, складається враження, що ми застрягли, коли ніхто не хоче доносити якісь погані новини, пояснювати їх, думати про те, що робити наступного року, ніби є тільки сьогодні. Але якщо про це не думати, то це «завтра» може бути не дуже приємним, адже ти не можеш отримати, наприклад, нову енергетику «завтра», якщо ти не почав це робити «позавчора». Тому зараз, за умов активних ударів по українській енергетичній системі, не займатися тим, щоб вкладати гроші в нову генерацію, це означає не думати про те, що буде завтра. Можливо це пов'язано з тим, що більшість людей в «офісах» вважають, що це будуть проблеми наступників. Тому мене засмучує ситуація, в якій ми всі хочемо залишитись тут жити. Цей план не дає відповіді на питання, як ми будемо тут жити, які гроші спрямовуються на щось нове, що буде приносити гроші, а не лише щоб забезпечити собі сьогодні.

Ніхто не може відповісти зараз на питання, як бюджет буде працювати в наступному році. У нас є національна стратегія доходів, яка була розкритикована всіма, але яка також не дає відповіді на те, як це вплине на український бізнес і можливості нових інвестицій в українську економіку. В Ukraine Facility Plan на інвестиції закладено не дуже багато – 7 млрд на чотири роки – і зараз ще триває дискусія, куди підуть ці інвестиції. Наприклад, «блекрок» – одна з ідей, що всі ці інвестиції мають бути надані в фонд, який буде управляти ними. Я не можу сказати, що європейці в захваті від цієї ідеї. Так само, як і від ідеї створення фонду національного благополуччя, яка вже знаходиться в Верховній Раді, що всі державні підприємства будуть входити в один фонд, який буде управляти ними всіма, що, за версією авторів, забезпечить уникнення корупції. Але наші західні партнери чудово розуміють, що монополія не може забезпечити подолання корупції. Тому їхні очікування від нас зараз доволі стримані.

Тому ці сім мільярдів можна або витратити ні на що, або на щось, що може колись запрацює, наприклад, побудову нових ядерних реакторів, на які піде не одне десятиліття. Або це може бути таким чинником, який буде сприяти розвитку середнього бізнесу, чи надасть можливість залучати сюди іноземний бізнес. Але для цього потрібні зміни, які дадуть цьому бізнесу відчувати, що в них є перспективи, що цей ринок буде змінюватись, а не централізуватися, що його не будуть намагатися контролювати або задушити зовсім, до чого ми вже бачимо певні тенденції.

- В умовах активної фази війни хто з іноземних інвесторів може бути зараз зацікавлений в Україні? Які мотиви вони можуть бачити для інвестування сьогодні?

Мотивів, насправді, у всіх багато і вони різні, залежно від сфери. Наприклад, в тій же ядерній енергетиці є багато проєктів щодо малих модульних реакторів. Це також не на завтра, але вони розуміють, що для розвитку цієї індустрії потрібні потужності, якісь результати випробовування. А з огляду на те, що загальний ринок дуже зарегульований і, щоб побудувати нову потужність потрібні роки на отримання всіх дозволів, а в Україні це відбувається легше. Крім того, у нас немає проблеми з відсутністю зайвих потужностей у мережах, тобто підключення до мереж відбуважється набагато легше. Західні системи не були розраховані на таке споживання, як є зараз, тому їхні потужності повністю завантажені. І в будь-якій країні західної Європи, особливо в Німеччині, майже неможливо щось побудувати.

Зараз вся Європа, наприклад, обговорює можливість побудови великої вітростанції у Північному морі. І це для всіх них буде мегапроєкт, тому що це означатиме, що вони повністю мають перемоделювати свою енергетичну систему і нарешті запустити повністю цей внутрішній ринок, про який вони говорили вже багато років. І цей їхній енергетичний союз нарешті має запрацювати. Вони ставляться до цього як до майбутнього. Що стосується того, що їм вже потрібна додаткова потужність, це вже сьогодення, але ця додаткова потужність потрібна й нам вже.

Крім того, в сфері сільського господарства вони також визначають, що їм там не вистачає протеїнів, кормів для тварин, що вони залежні від недружніх країн, таких як Бразилія та Китай, тому їм треба переорієнтуватись. Звичайно, що Україна в цьому випадку також є привабливою з точки зору наших можливостей. Ну а для нас це додаткові чинники, які, по-перше, можуть слугувати для зростання економіки, а по-друге, для того, щоб українці поверталися.

- Як держава має реагувати на виклики масових міграційних процесів?

Це дуже комплексне питання, на яке немає простої відповіді. Мені здається, варто визначити, як забезпечити житлом і можливостями людей, які хочуть жити в Україні. Бо багато навіть переселенців зі східних регіонів залишаються в Україні, а умови їхнього життя дуже далекі від нормальних. Ці умови ми маємо забезпечувати і створювати, на це має бути якась програма, якась активність на місцевому і центральному рівнях. Ми не створили ринок, на якому девелопери будуть зацікавлені у будівництві саме житла під якусь програму, яку при цьому дуже важливо не перетворити на «велике крадівництво». Тому що це також один із чинників, чому люди не повертаються, адже поки вони не бачать змін саме у підходах до «крадівництва».

- Але окремі країни, які прийняли наших біженців, вже почали заявляти, що це остання пролонгація умов тимчасового прихистку. Українська влада, часом невдало, комунікує, що треба припинити виплачувати персональні соціальні виплати біженцям або надавати ці кошти безпосередньо українській державі, що ще більше відштовхує наших людей. Чи є якийсь варіант це налагодити?

Мій досвід дискусії з нашими партнерами говорить про те, що вони не розуміють різниці між біженцями із західної України, біженцями зі східної України і тими, кому нема куди повертатися. Варто робити диференціацію в цьому. Якщо люди, яким нема куди повертатися, повернуться в Україну, що держава зможе їм запропонувати? Це питання варто ставити якраз перед урядами інших країн, які готові додатково інвестувати саме в те, щоб були зрозумілі програми для людей, яким нема куди повертатися, але які хочуть повертатися. Вони б не хотіли відчувати відповідальність, що висилають людей невідомо куди – для них це також питання моральної відповідальності. Крім того, вони також зацікавлені в тому, щоб українці, спроможні працювати, залишалися і працювали, адже українці є носіями певних навичок та знань.

- В контексті покриття витрат різних країн на забезпечення українських біженців говорили навіть про конфіскацію заморожених російських активів. Чи можливий такий механізм?

Дуже багато спекуляцій навколо цієї теми. Адже всі хочуть принести гарні новини, але ніхто не хоче говорити про складність цього питання. Насправді зараз прийнято тільки одне рішення – щодо можливості використання податків з прибутків на ці кошти. І в цьому питанні триває дискусія, чи можна використовувати ці кошти на закупівлю зброю для України, чи на покриття видатків, пов'язаних з українськими біженцями в ЄС, чи навіть з позовами росіян до тих країн, які зберігають ці кошти. Тому казати про швидке можливе позитивне рішення поки зарано.

Немає політичної волі взагалі наблизитись до засадничого питання, що робити з цими грошима. Звісно, відбулась зміна американської позиції щодо питання використання цих приватних активів загалом, але в США дуже небагато російських грошей, і вони вже розуміють, що це ніяк не вплине на загальну картинку. Тому вони в позиції, що їм втрачати нема чого, і просувають цю ідею, апелюючи до країн, де зберігаються ці кошти, а це, перш за все, Бельгія. Нагадаю, Бельгія змінювала своє законодавство з метою більшого захисту російських активів після прийняття, наприклад, рішення по Юкасу щодо 50 мільярдів. І вони навіть викликали свого короля з відпустки для того, щоб він дуже швидко підписав закон, який фактично створив умови, за яких неможливо стягувати ці кошти на користь Юкасу.

«Євроклір» – це бельгійська компанія, де знаходяться ці російські кошти. І вилучення цих коштів може вплинути на валюту євро і міжнародну економіку. Зокрема країни, як входять в BRICS, минулого року хотіли навіть запровадити свій валютний фонд для того, щоб вирішити питання можливих ризиків, пов'язаних зі зберіганням своїх статків в таких валютах, як долар та євро. Але вони до цього ще не дійшли. І це теж також створення додаткових подразників, аби не конфісковували ці гроші.

- Які найбільші ризики 2024 року?

У внутрішній політиці є ризик подальшого розвитку негативних тенденцій щодо централізації влади. І це може дуже негативно вплинути на наші перспективи щодо початку переговорів членства в ЄС. Наскільки я розумію, то наші європейські партнери вже комунікують цю проблему на рівні уряду, але ніхто не наважується це нести трошки вище. Вони це бачать і не випускають з поля зору. Це ризики для всіх наших європейських, ну і для внутрішніх, безумовно, також.

Що стосується зовнішніх чинників, то ми всі напружено чекаємо, коли буде прийнято рішення щодо виділенню грошей на наші військові потреби, перш за все, в Сполучених Штатах Америки. Ну і подальше ставлення до України та відносини з США дуже важливі, тому що вони є нашим основним партнером у цьому напрямку. Навряд Європейський Союз зможе перебрати на себе і видатки, і допомогу в тому обсязі, в якому нам потрібно, і яку ми отримали від США. А в Європі – це вибори в Європейський парламент і головування Угорщини в Європейському Союзі.

Ну і російська пропаганда. Незважаючи на те, що Європейська Комісія звітувала про те, як протидіє російській пропаганді, все одно порівняти їхню протидію з потужною пропагандою дуже важко. А це впливає і на нас, і на європейське суспільство, і взагалі на можливості просування росіянами всіх своїх улюблених тем. І це одна з ключових, я вважаю, загроз, поряд із загрозою того, що вони будуть продовжувати знищувати нашу енергетичну систему. 

Першодрук: Цензор