Із майже двох мільйонів виборців на Донеччині сьогодні залишається трохи більш як 80 тисяч, а понад 85% виборчих дільниць опинилися під окупацією або зруйновані. Попри це, область стала абсолютним лідером в Україні за швидкістю відновлення Державного реєстру виборців, релокувавши свої відділи в інші регіони. Громадянська мережа ОПОРА проаналізувала, чому збережений кадровий потенціал і оновлені бази даних досі не гарантують можливості провести вибори в Донецькій області.
Окуповані округи
Донеччина переживає російську навалу ще з 2014 року. Військове втручання північного сусіда впливало на всі вибори, які проводилися в Україні з того часу. Зокрема, під час позачергових виборів президента 2014 року, згідно з рішенням ЦВК, на території області було сформовано 21 виборчий округ, але провести голосування вдалося лише у 8 округах на півдні й заході області. Під час позачергових парламентських виборів у жовтні 2014 року голосування вдалося організувати у 12 виборчих округах. Чергові вибори президента та позачергові вибори до Верховної Ради у 2019 році на території області також відбулися в 12 округах. Під час місцевих виборів 2020 року ситуація ускладнилася, і крім окупованих територій, голосування не проводилося у 10 громадах на підконтрольній частині області. Приводом для цього рішення була невідповідність безпекових умов, але жодних прозорих процедур оцінки цього фактору на той час не існувало та не застосовувалося.
Ситуація значно погіршилася після повномасштабного вторгнення 2022 року. З того часу росіяни окупували значну частину області. Станом на зараз хоча б частково неокупованими є 5 округів на півночі області. Зокрема, повністю перебувають під контролем української влади лише 2 округи — №47 та №48 із центрами у Слов'янську та Краматорську. Ще три округи (№46, №49 та №50) з центрами у Бахмуті, Дружківці та Покровську частково окуповані, а частково розташовані в зоні активних бойових дій, тож наразі говорити про організацію виборів у кожному з них просто неможливо.
На парламентських виборах ситуацію додатково ускладнять інші чинники. Згідно з чинним Виборчим кодексом, Верховну Раду мають обирати за пропорційною системою з відкритими списками у виборчих регіонах. Тобто, виборець буде голосувати на одному бюлетені двома позначками: спочатку традиційна галочка чи хрестик за партію в лівій частині бюлетеня, а в правій частині — власноруч вписуватиме номер кандидата зі списку обраної партії. Таким чином, якщо кандидат набере достатню кількість голосів, то це спрацює як ліфт, щоб піднятися вище своїх однопартійців у списку своєї партії. І в кожному регіоні бюлетень буде відрізнятися, адже попри те, що перелік партій один на всю країну, та список кандидатів у цих партіях буде прив’язаний саме до певного виборчого регіону. Донеччина становитиме окремий виборчий регіон №5, за який зможуть голосувати лише виборці на Донеччині. Якщо ж виборці з Донеччини масово переїдуть в інші регіони і не змінять свою виборчу адресу, то не зможуть проголосувати. Натомість, змінивши виборчу адресу, донецькі виборці голосуватимуть за регіональний список того регіону, де проживають і який визначили своєю виборчою адресою. Тож, окупація значної частини області створює ризик нерівного представництва регіону в парламенті. Тож до повоєнних виборів територіальну організацію виборчих регіонів доведеться адаптувати до фактичного розміщення виборців після років війни та масових переміщень.
Реєстри виборців — відновлені, але неповні
Після початку повномасштабного вторгнення на Донеччині, як і по всій Україні, були заблоковані всі державні реєстри, зокрема й Державний реєстр виборців. У грудні 2023 року функціонування ДРВ відновили в частині періодичної актуалізації бази даних — відділи опрацьовували дані, накопичені за 2022–2023 роки. Із серпня 2024 року відділи перейшли на повноцінне регулярне оновлення даних.
Станом на серпень 2026 року на території області мало б функціонувати 53 відділи ведення ДРВ. За цим показником область є безумовним лідером в Україні — на другому місці за кількістю відділів перебуває Дніпропетровська область, де створено 35 відділів.
Однак фактично на Донеччині не функціонують 43 відділи ведення Реєстру. З них 31 розташовані на “староокупованих територіях” і не працюють з 2014 року. Із-поміж відділів, які функціонують, лише 2 працюють на території громад, у яких вони проводять облік виборців — Краматорський і Слов’янський міські відділи. Ще один відділ — Краматорський районний — змінив місце розташування в межах області. Всі інші відділи були релоковані та відновили діяльність за межами області. Найбільше відділів — 6 — функціонують у місті Дніпро. Це Бахмутські і Волноваські районні, а також Бахмутські, Вугледарські, Новогродівські і Покровські міські відділи. Селидівський міський відділ натомість відновив діяльність у Софіївській Борщагівці поблизу Києва.
За словами працівників відділів, Донецька область є лідером у відновленні діяльності — у Запорізькій та Херсонській областях досі не працює жоден відділ ведення ДРВ з окупованих громад. На Донеччині вдалося зберегти та своєчасно евакуювати до безпечних районів не лише обладнання, а й кадровий потенціал. Практично в усіх відділах області є люди, які працюють із Реєстром майже з моменту його створення. Наразі досвід відновлення функціонування відділів Донеччини планують застосовувати в південних областях України.
За словами співробітників, після відновлення роботи ДРВ вони оперативно займалися внесенням змін, накопичених з початку повномасштабного вторгнення. Наразі обмін даними між суб’єктами подання відомостей та відділами ведення налагоджений і відбувається в робочому режимі. Частина інформації надходить в електронному вигляді через захищені системи зв’язку, але деякі дані відділи досі отримують у паперовому вигляді.
За оцінками фахівців, якщо упустити з підрахунку окуповані у 2014 році території, а також Маріуполь і Волноваху, захоплення яких відбувалося після оточення й неконтрольованої евакуації, відомості про виборців Донецької області оновлюються регулярно — відділи Державної міграційної служби вчасно надають дані про отримання паспортів, а місцеві відділи ведення реєстрів територіальних громад діляться даними про реєстрацію та зняття з реєстрації мешканців. Тому ймовірність того, що хтось не потрапляє до Реєстру, є вкрай низькою.
Значно більшою проблемою є виключення людей із Реєстру через смерть. Підставою для цього може бути лише подання від органів юстиції за підсумками реєстрації смерті. Через припинення функціонування українських установ ДРВ не отримує інформацію про смерть громадян на тимчасово окупованих територіях. У результаті вже зараз близько 42 тисяч виборців у Реєстрі мають вік понад 100 років, а майже 1500 виборців — понад 115 років. Це не означає, що в Україні стався бум тривалості життя — частину виборців не виключили з Реєстру після їхньої смерті через відсутність належним чином оформлених документів. За переконанням більшості фахівців, виправити цю ситуацію можливо лише шляхом внесення законодавчих і процедурних змін.
Крім того, нерідко люди гинуть у населених пунктах, які перебувають у зоні активних бойових дій, де органи юстиції також не мають можливості зафіксувати факт смерті.
Досить проблемною є й реєстрація смерті громадян, які перебувають за межами України. Офіційні органи держави, де померла людина, не зобов’язані інформувати про факт смерті українські дипломатичні установи, а повідомлення від близьких не може бути достатньою підставою для реєстрації смерті — навіть за наявності медичних документів іншої країни.
Міграція виборців
Найбільшим викликом для якості відомостей Державного реєстру виборців є надзвичайно великі міграційні процеси та окупація територій внаслідок російського вторгнення. За різноманітними оцінками, наразі в Україні до 5 млн людей є внутрішньо переміщеними особами, а ще від 5 до 9 млн українців перебувають за межами країни. Крім того, понад 1 млн наших громадян долучені до Сил оборони України, тому теж не мешкають за місцем своєї реєстрації.
Для Донецької області цей фактор надзвичайно важливий. Наразі на території області залишається 91 тисяча цивільних мешканців (із них майже 87 тисяч — дорослі виборці), тоді як на початку повномасштабного вторгнення на підконтрольній частині області мешкало 1,9 млн осіб. Це означає, що майже 1,5 млн виборців Донеччини мешкають не за адресою реєстрації.
Втім, представники відділів ведення ДРВ особливої проблеми в цьому не бачать. Оскільки переважна більшість цих людей не змінила місце реєстрації, то підстав для внесення змін до Реєстру немає. Однак складнощі можуть виникнути під час підготовки та проведення повоєнних виборів. Найпростішим рішенням буде зміна виборчої адреси, що дозволяє людині брати участь як у загальнонаціональних, так і в місцевих виборах. Однак скористатися цією процедурою можна лише в міжвиборчий період (не пізніше ніж на 5-й день початку відповідного виборчого процесу). Тож у разі раптового оголошення виборів навантаження на Державний реєстр виборців може різко зрости.
Змінити виборчу адресу можна онлайн через Кабінет виборця на вебсайті ДРВ або офлайн — звернувшись до відділу ведення ДРВ із відповідною заявою. Громадянська мережа ОПОРА створила спеціальну сторінку з інструкціями про те, як можна перевірити свої дані в Державному реєстрі виборців і, за потреби, змінити їх.
Також існує процедура тимчасової зміни місця голосування, якою можна скористатися вже після того, як виборчий процес почався, але вона дозволяє взяти участь лише у загальнонаціональних виборах і діє тільки один раз — тобто її доведеться проходити наново перед кожним голосуванням не за місцем реєстрації.
Врешті, всі опитані нами експерти сходяться в думці, що це питання потребує окремого законодавчого врегулювання, зокрема щодо розширення цифрової взаємодії через державні застосунки, спрощення документальних вимог і перегляд строків подання та розгляду заяв щодо оновлення виборчих даних.
Аналіз переміщення
Аби дослідити вплив міграційних процесів на стан Державного реєстру виборців, Громадянська мережа ОПОРА провела масштабне дослідження серед мешканців усіх регіонів країни. За результатами опитування, чверть респондентів мають досвід внутрішнього переміщення. При цьому 70% із тих, хто змінив місце проживання після 24 лютого 2022 року, називають своє переміщення частково або повністю вимушеним. При цьому більшість тих, хто має досвід міграції, вже прийняли остаточність свого переміщення — 81% із них сприймають поточне місце проживання як основне.
Серед усіх опитаних лише близько 3% не мають зареєстрованого місця проживання. Водночас серед тих, хто має реєстрацію, майже 30% фактично проживають в іншому місці. Найбільш мобільним є молоде населення — серед тих, хто мешкає не за місцем реєстрації, 40% мають вік до 35 років. Більшість із тих, хто проживає не за місцем реєстрації, наразі перебуває у Києві — 44%. 26% мешкають в обласних центрах, 32% — в інших містах, 21% — у сільській місцевості.
Серед усіх опитаних лише 10% мають намір переїхати ще раз. При цьому 30% планують виїзд за кордон, інші — в межах країни.
Зруйновані дільниці
Значно менш оптимістичним є питання можливості фізичної організації виборів на території Донецької області. Навіть якщо бойові дії припиняться, провести там вибори буде неможливо через тотальне руйнування виборчої інфраструктури.
Всього на Донеччині утворено 2371 виборчу дільницю. Станом на початок повномасштабного вторгнення на окупованій території перебувала 1251 дільниця — майже 53%. А станом на липень 2026 року на окупованих територіях області перебували 2002 дільниці, або майже 86%. Таким чином, кількість дільниць на окупованих територіях збільшилася майже на 800 одиниць. Враховуючи те, як виглядають населені пункти, окуповані після 2022 року, ці дільниці варто вважати зруйнованими.
Утім, навіть у наразі неокупованих громадах виборча інфраструктура зазнає значних руйнувань. Станом на середину літа 2026 року в Краматорській громаді 49% приміщень дільниць зазнали значних пошкоджень і потребують відновлення, а 6% — повністю зруйновані й не можуть бути відновлені. У Слов’янській громаді зруйновано 10% дільниць, значно пошкоджено — 39%.
При цьому кількість зруйнованих і пошкоджених дільниць на території цих громад щодня збільшується. Лише протягом серпня 2026 року в Краматорську російськими ударами було серйозно пошкоджено кілька шкіл у густонаселених районах, у кожній з яких під час виборів розташовувалося по 2–3 дільниці. Ситуація ускладнюється тим, що руйнування в населених пунктах вкрай масштабне, і знайти альтернативні приміщення для організації виборчих дільниць просто неможливо.
Як бачимо, повоєнне голосування в регіоні потребуватиме не лише безпекових гарантій та відбудови інфраструктури, а й кардинальних змін до законодавства, аби адаптувати його до реалій масової міграції.
Матеріал підготовлено в рамках проєкту «Кожен виборець важливий: оновлення Державного реєстру виборців України задля інклюзивної демократії», що реалізується Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Андрій Романенко, консультант Громадянської мережі ОПОРА у Донецькій області, спеціально для видання Новини Донбасу