Всеукраїнський референдум з питань безпекової угоди можна проголосити лише за народною ініціативою. Щоб він відповідав національному законодавству та демократичним стандартам, потрібно вивести російські війська з України, відновити інфраструктуру та забезпечити можливість голосувати українським біженцям та переселенцям.
Президент України та члени української делегації на переговорах із росією неодноразово заявляли про необхідність всеукраїнського референдуму з питань мирної угоди (гарантій безпеки). Відповідно до заяв Володимира Зеленського, цей референдум має відбутися після того, як лідери України та росії особисто узгодять певну угоду щодо гарантій безпеки для України, російські війська будуть виведені з території України, а угода з державами-гарантами безпеки України буде підписана та ратифікована Верховною Радою.
Після цих кроків, на думку Президента, Україна зможе перейти до проведення всеукраїнського референдуму. Згодом, якщо громадяни України підтримають положення мирної угоди, парламент внесе зміни до Конституції стосовно гарантій безпеки і, ймовірно, відмови від політико-правових зобов’язань щодо курсу в НАТО. Голова делегації України на переговорах з росією Давид Арахамія пояснив, що якщо громадяни України не підтримають мирну угоду на референдумі, держави або почнуть нові переговори, або “повернуться до стану війни”.
На думку Громадянської мережі ОПОРА, для проведення всеукраїнського референдуму держава має розв’язати низку пов’язаних між собою правових, безпекових та організаційних проблем.
Проведення референдуму після виведення російських військ з України зменшить ризики укладення угоди під тиском та погрозами. Зокрема, громадяни повинні мати можливість голосувати “за” чи “проти” домовленостей без загрози відновлення бойових дій. В іншому випадку таке голосування не буде вільним волевиявленням і порушуватиме базову ознаку демократичного референдуму — рівність прав та можливостей прихильників і противників запропонованого питання.
Принципова формула “немає референдуму — немає імплементації угоди” зменшує можливості росії шантажувати політичне керівництво України та її переговорну делегацію новими воєнними ударами та злочинами проти цивільного населення.
Крім цього, вимога української переговорної делегації щодо мандату Українського народу імплементувати будь-які домовленості з державою-агресором потенційно збереже політичну та суспільну стабільність в країні. Рішення, принципові для майбутнього держави, не мають ухвалюватися одноосібно і під примусом, тому референдум може стати інструментом досягнення консенсусу в суспільстві. Крім цього, всеукраїнський референдум послаблює російську пропаганду, в якій широкомасштабна кривава війна зображена як “операція” проти керівництва України.
Всеукраїнський референдум не можна проводити під час дії режиму воєнного чи надзвичайного стану в Україні або на окремих її місцевостях, а скасування цього стану має відповідати реальній безпековій ситуації.
Принципово важливо стабілізувати ситуацію на всій території України, яка не визнана тимчасово окупованою, і не допустити формального скасування режиму воєнного стану. Проведення референдуму в неналежних умовах загрожуватиме легітимності його результатів в очах українських громадян та іноземних партнерів України.
Для визнання всеукраїнського референдуму таким, що відбувся, у голосуванні повинні взяти участь не менше 50% виборців, включених до Державного реєстру виборців (із урахуванням у загальній кількості виборців мешканців АР Крим, Севастополя, окремих районів Донеччини та Луганщини). Досягти такої високої явки громадян можливо лише у разі встановлення безпеки на всій території України та повернення громадян до місць постійного проживання.
Референдум щодо безпекової угоди можна проголосити лише за народною ініціативою, а Президент України та Верховна Рада не мають повноважень його ініціювати.
Всеукраїнський референдум за народною ініціативою передбачає чітку етапність процедур, якої можливо дотриматися лише за наявності достатнього часу, безпеки та стабільної ситуації на всій підконтрольній Уряду території України.
Етапи всеукраїнського референдуму:
- створення ініціативної групи на зборах громадян та її реєстрація Центральною виборчою комісією;
- збір підписів громадян на підтримку питання всеукраїнського референдуму протягом 90 днів (не менше 3 млн підписів, зібраних не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тис. підписів у кожній області);
- підрахунок і перевірка ЦВК підписів;
- передача ЦВК рішення про підсумки збору підписів Президенту України та проголошення Главою держави всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.
Враховуючи неможливість винести на всеукраїнський референдум більше одного питання, воно має бути сформульоване чітко і дозволяти виборцям розуміти всі наслідки його підтримки. Зокрема, потрібно врахувати рекомендації Кодексу належної практики щодо референдумів Венеційської комісії щодо процедурної придатності текстів, які виносяться на голосування.
Якщо виборці підтримують питання загальнодержавного значення, рішення всеукраїнського референдуму є обов’язковим для виконання органами державної влади та їхніми посадовими особами. Чинний Закон про референдум наділяє саме Кабінет Міністрів обов'язком внести до Верховної Ради законопроєкт на виконання рішення Українського народу. Вирішення питання про формат безпеки потребуватиме внесення змін до Конституції України, законопроєкт щодо яких може подати до парламенту лише Президент або не менш як третина народних депутатів.
Також державі необхідно врахувати безпекові та організаційні виклики процесу. Перш за все, необхідно вивести російські війська, що не була тимчасово окупована станом на 24.02, забезпечити умови для повернення біженців та внутрішньо переміщених осіб додому, відновити в постраждалих громадах базову інфраструктуру та роботу органів влади, забезпечити доступ до банківських, адміністративних та нотаріальних послуг тощо. Ці процеси є критично важливими для дотримання національного законодавства та міжнародних демократичних стандартів. Наприклад, без відновлення безпеки на всій території України неможливо зібрати достатню кількість підписів для ініціювання всеукраїнського референдуму в необхідній кількості областей.
Крім того, держава повинна розв’язати такі організаційні проблеми:
- відновити роботу органів ведення Державного реєстру виборців на всій території України.
- забезпечити достатній час для звернення громадян до органів ведення Державного реєстру виборців для зміни своєї виборчої адреси або тимчасової зміни місця голосування без зміни виборчої адреси у зв’язку з внутрішнім переміщенням.
- збільшити кількість виборчих дільниць за кордоном у зв’язку з великою кількістю біженців, що може вимагати змін до законодавства та додаткових фінансових витрат.
- відновити зруйновану інфраструктуру, в якій розміщуються виборчі дільниці (школи, лікарні, інші соціальні об’єкти)
- посилити спроможність ЦВК, НАЗК, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, органів у сфері попередження кіберзагроз, інших органів протидіяти іноземному втручанню в процес референдуму в усіх його проявах (включаючи незаконне фінансування, порушення вимог до діяльності ЗМІ, кібератаки).
Враховуючи велику кількість біженців та ВПО, держава повинна обережно ставитися до закликів забезпечити інтернет-голосування для цієї категорії громадян. По-перше, в умовах агресії росії не існує переконливих гарантій безпеки системи інтернет-голосування, а експерименти можна реалізувати тільки після тривалого тестування та перевірки стійкості. На поточний момент Президент України Володимир Зеленський та члени делегації на переговорах з росією підкреслюють необхідність забезпечити можливість біженцям проголосувати на закордонних дільницях. По-друге, волевиявлення за допомогою системи інтернет-голосування відбувається у неконтрольованому середовищі, сприятливому для незаконного втручання, особливо у місцях тимчасового проживання біженців-громадян України, які перебувають на території держави-агресора.