Міська влада виступила з ініціативою розробки нового Генерального плану Києва, мотивуючи потребу у ньому невпинно зростаючою кількістю населення міста та непередбаченою кількістю автотранспорту. Разом з тим, приміром, Берлін близький до Києва як за кількістю мешканців (понад 4 млн.), так і за чисельністю транспортних засобів (1 млн. 200 тисяч авто), але поняття затор місцевим мешканцям невідоме. Тож чи є достатньо причин розробляти новий Генеральний план для столиці?
Історія Генпланів
Київ будувався та розвивався в сучасний історичний проміжок часу на основі п`яти Генеральних планів міста. Останній було затверджено у 2002 року терміном дії – до 2020 р. Цей документ визначає куди рухається місто, якими темпами, з якою метою і з якими ресурсами. Недосконалість Генерального плану, або його ігнорування місцевою владою призводить до дискомфортного життя киян.
У травні 2008 року київський міський голова дав доручення негайно розпочати розробку нового комплексного Генерального плану розвитку Києва до 2020 року. Попередній Генплан розроблявся протягом 5 років, а позачерговий повинен побачити світ менш ніж за два. Генеральним розробником Генплану плану розвитку міста буде комунальна організація «Центр містобудування та архітектури», яка на конкурсних умовах залучатиме до роботи як іноземних фахівців, так і міжнародні проектні інституції. Зазначена організація підпорядковується Головному управлінню містобудування та архітектури, створена нещодавно та не має досвіду розробки генеральних планів. З місцевого бюджету за попередніми підрахунками буде витрачено понад 23 млн. грн., замість 2 млн., яких би було досить на внесення необхідних змін, за словами директора Інституту «Київгенплан» В. Чекмарьова.
Існуючий план 2002 року дійсно не враховує чимало факторів. Наприклад, кількість автотранспорту, що рухається дорогами Києва сьогодні становить 1 мільйон 100 тисяч автомобілів, а згідно зі старими розрахунками мала складати 850 тисяч. Крім того, збільшилась чисельність населення столиці – замість 2,5 мільйонів мешканців у Києві, за даними МВС, проживає близько 5 мільйонів. Місцева влада вважає, що неточні розрахунки спричинили досить серйозне навантаження на інженерно-транспортну інфраструктуру міста та унеможливили продовження функціонування міста за старим Генпланом.
Розглянемо найбільш болючі питання містобудівної політики детальніше.
Транспорт
Машин стає більше з кожним роком на сотні тисяч, а пропускна спроможність вулиць не збільшується. Так, на початку минулого сторіччя Старокиївську гірку з`єднували з Подолом такі вулиці: Володимирський узвіз у підніжжі, з гори до низу проходили Боричів узвіз, Андріївський узвіз, вулиці Смирнова-Ласточкіна та Петровська, а також Кудрявський узвіз. Сьогодні з них працює тільки Володимирський і Кудрявський узвіз, а Смирнова-Ласточкіна - тільки в односторонньому режимі. Отже, на Подолі кількість житла значно зросла, а доріг стало у два рази менше.
Також важливою є проблема балансу кількості населення, автотранспорту та місць для паркування приватних авто. Всі вільні комунальні землі в межах міста забудовується житлом, офісами тощо. Києву елементарно не вистачає 2500 світлофорів, що регулюватимуть рух транспорту.
У той же час в столиці як ріст населення, так і автомобілів прогнозувати досить важко. В Японії проблеми з приватним транспортом вирішуються досить радикально: на купівлю авто має право тільки той, хто надає довідку з поліції, що має де його поставити. Втім, таке законодавче врегулювання проблеми в Україні практично неможливе. Причиною цього є надприбутки продавців машин та політичне лобі їх інтересів на всіх рівнях влади.
Архітектор Григорій Духовичний переконаний, що вирішення проблеми транспорту можливе за двох умов: або диво, або реалізація комплексної програми об`єднання залізничного та міського транспорту за берлінським аналогом. Ця схема передбачає те, що залізничний транспорт в межах міста виконує функцію звичайного метро. Зараз проводяться роботи щодо проектування об`єднання транспортних мереж, що, втім, не гарантує втілення ідеї на думку Г. Духовичного.
Інфрастуктура
У радянські часи передбачалося, що кожна житлова квартира має ліміт споживання електроенергії 5 кіловат/годину. Сьогодні кияни споживають від 12 до 15 кіловат за годину. Всі мережі, що забезпечують нас електроенергією перевантажені у 2-3 рази. Уявімо ситуацію, що у випадку сильного заморозку та холодних батарей, кияни одночасно вмикають усі електрообігрівачі. Ризик того, що місто вмить залишиться без світла є дуже високим. Сьогодні на щитових плавиться кабель, який ніхто не міняв і не замінить найближчим часом. Бо запроектовано навантаження на мережі ще за радянських часів, а, навіть, не у чинному Генплані. Комплексна реконструкція систем опалення, електропостачання, водо- чи газопостачання не відбувається протягом десятиріч, хоча кожен киянин інвестує кошти, сплачуючи за споживання послуг та податки. Зі слів Георгія Духовичного, Київ знаходиться на грані колапсу. А Генеральний план просто не виконується. Прийняття позачергового не стане панацеєю.
На розвиток інфраструктури місто з кожного забудовника отримує 20% відрахування від вартості будівництва (т.зв. пайова частина) до міського бюджету. Виплачуючи місту пайову частину, замовник може вимагати підписання угоди з владою щодо забезпечення під`їздних доріг до об`єкту, підвід інженерних мереж, будівництво необхідних інженерних споруд, щоб забезпечило ефективне функціонування ділянок в майбутньому. Доля цих 20% сьогодні невідома. У нас сам забудовник додатково замовляє технічні умови для зовнішньої інфраструктури, платить за них, отримує на них технічні умови, сам відповідає за погодження, що у місті відбувається за докової фінансової мотивації відповідальних служб та установ.
А куди ж діваються ті гроші, що виплачуються місту, і про які суми йде мова? Давайте порахуємо приблизно. В Києві здається в рік близько півтора мільйона квадратних метрів житла. Виходячи з довідкової собівартості метра - 3800 грн.– місцевий бюджет отримує з кожного метра житла 750 грн. Якщо цю суму перемножити на 1,5 млн. кв. м. на рік, то виникає питання: скільки робіт з розширення інфраструктури можна провести на 1 мільярд 125 мільйонів гривень і чому результатів цих вкладень не бачать пересічні кияни?
Втрата зелених зон
Київ за останні декілька років втратив біля 3500 га рекреаційних земель. Фактично кияни позбавлені не тільки відпочинкових зон, а й кисню, звужується екологічний євро коридор, міграційний коридор для птахів, ресурс регенерації Дніпра. Втім, Дніпро кияни вже втратили. Якщо переглянути карту, то річка перетворена на ланки водосховищ.
Урізання рекреаційних зон, на думку експертів, є карним злочином. Так, в Європі є норма, що забороняє забудовувати більше 60% території будівництва жорсткими покриттями ґрунту. Не менше 30% проектувальник повинен залишити під озеленення, що забезпечує «дихання» землі. Навіть перекриття під машини застилається плитами, що мають отвори. В Києві ж всі замовники вимагають від архітектора, щоб той запланував забудову 100% території і, бажано, захопив маленький шматочок комунальної ділянки. Вся система новобудов та паркінгів тисне на ґрунтові води, які в результаті цього з 80-х років минулого сторіччя піднялися на 2,5 метра. Вода потрапляє до техногенного шару, засолюються, зникає ефект випарювання, виникає ефект запарювання підводних водойм, які починають гнити.
Під час корегування Генерального плану кількість зелених зон може ще більше зменшитися, хоча в цифрах це і важко буде прослідкувати. Порушення Генерального плану забудови 2002-2020 та зменшення площ зелених зон розпочалося ще у 2003-му. Протягом першого року життя за новоприйнятим Генпланом кількість зелених зон у місті фактично зменшилася на чверть. У 2005-му Київрадою було прийнято Програму розвитку зелених зон міста Києва, а 300 га земель у центрі втратили природоохоронний статус. Фактично зникли парк «Юність», Протасів яр, Пейзажна алея, парк навколо озера Тельбин.
Вирубано під забудову дерева в Турецькому містечку (Солом`янський район), на вул. А. Ахматової (Позняки), біля станції метро «Дарниця», є проект під будівництво ресторану у сквері на вул. Прорізній, продовжується забудова схилів Дніпра. Саме чинний Генеральний план не дозволяє забудовувати Жуків та Труханів острови, Пейзажну алею тощо. Проте насправді протягом 2003 – 2008 років в Генеральний план міста рішеннями Київради вносилися зміни, які й перепрофільовували статус природоохоронних територій.
Юридично кількість зелених зон збільшувалася за рахунок надання статусу непридатним для відпочинку територіям. Зараз же формально оголошуються парками буферні зони на межі столиці, що кількісно збільшує чисельність зелених територій. В Програмі охорони навколишнього середовища на 2008-2011 рр., що розроблена КМДА, передбачені кошти на фактичне розчищення лісу.
Незаконні будівництва
Узаконення будівництв, що не передбачені Генеральним планом були завжди. Для прикладу скандальна забудова на схилах Дніпра за адресою вул. Грушевського, 9а була занесена в чинний Генплан. Директор Інституту «Київгенплан» Володимир Чекмарьов на одному з круглих столів декілька років тому визнав, що виділену земельну ділянку за цією адресою Інститут «Київгенплан» був змушений внести до нового документу, хоча і не вітав зведення цього житлового комплексу. Будівництво було погоджено ще у 2001 році і автоматично потрапило до нового Генплану 2002-2020 рр.
У випадку, якщо чинний Генеральний план не дозволяє будівництво, до нього вносяться зміни Київрадою, що йде в розріз з чинним законодавством. Зміни до Генерального плану повинні проходити таку ж тривалу розробку, обговорення з громадськістю та експертизу на предмет доцільності їх в складі цього документу, як і сам Генеральний план. Більше того, чинний нині Генеральний план розвитку м. Києва до 2020 року, розроблявся до 2002 року і створювався без використання сучасних комп`ютерних технологій. Тож технічно внести зміни до Генплану практично не можливо, адже існує він у друкованому вигляді, і взяти олівець і намалювати на місці парку будинок не можна.
Загалом зараз відомо щонайменше 10-12 випадків прийняття рішень з пунктом про внесення змін до Генплану з порушенням чинного законодавства. Серед таких землевідведень під будівництво фігурують: Парк Троєщина, Протасів яр, забудова вздовж Броварського проспекту, Феофанія, 6 ділянок на Жуковому острові, сквер на вулиці Вінницькій, вул. Озерна (Верблюд), парки біля метро Лівобережна і центр в урочищі Берковщина та парку Прибережний.
Хоча факт узаконення землевідведень та будівництв у майбутньому новому Генеральному плані навіть не приховується. Так, у програмі-завданні, що є доступною для громадськості, від 20.11.08 зазначено: «…починаючи з 2004 року розроблялися і затверджувалися рішеннями Київської міської ради містобудівні обґрунтування, якими вносилися зміни до чинного Генерального плану в частині цільового призначення земель, функціонального призначення територій, коригування окремих ділянок червоних ліній, що свідчить про необхідність актуалізації чергового плану забудови міста.»
Новий генплан
Броневицький Сергій Петрович, начальник "Центру містобудування та архітектури", у своєму коментарі зазначив, що планується розробити принципово новий документ, який буде не тільки відображати умови функціонального зонування та територіального поділу міста Києва, а й економічну і інвестиційну складову, чого не було раніше. Для прикладу, в Москві щороку на основі Генплану затверджується рівень соціально-економічного розвитку міста, під час формування бюджету розвитку визначається, скільки потрібно побудувати доріг, садків, житла тощо.
Згідно з планами київської міської влади, до травня 2009 року планується закінчити збір вихідних даних та розробити опорний план розвитку Києва, а до кінця 2009 року – подати на розгляд сесії Київради концепцію розвитку міста, провести громадське обговорення, відкрити сайт, де збиратимуться думки та побажання киян, оприлюднюватимуться матеріали для ознайомлення. До третього кварталу 2010 року буде розроблено та затверджено сам Генеральний план. До розробки документу планується залучити іноземних фахівців. Окремих іноземних фахівців буде залучено до окремих розділів Генплану та проводитимуться спеціальні тендери починаючи з лютого 2009 року.
Варто зазначити, що велика частина Генерального плану міста дійсно є засекреченою, і доступу до документації не можуть мати як пересічні громадяни, так і іноземні фахівці. Засекречення пов`язано з засобами безпеки щодо розміщення основних мереж, адже, маючи точні дані щодо, наприклад, водогону, можна отруїти, при бажанні, все місто. Хоча, такі картини ближчі до голлівудських блокбастерів, раціональне зерно в цьому все ж є. Пан Броневицький зазначив, що Інститут «Київгенплан» втратив право на розробку Генплану через те, що інституція стала приватною і таким чином втратила право доступу до містобудівних документів. Яким чином вирішуватиметься питання з доступом до інформації закордонних експертів наразі залишається невідомим.
Директор Інститут «Київгенплан» Чекмарьов Володимир Гнатович вважає, що Центр містобудування, який підпорядковується Головархітектури є кишеньковою структурою. Причиною відсторонення Інституту від роботи, на його переконання, є відмова погоджувати ряд забудов загальною площею 8 000 га. Серед забудов, що не були погоджені і котеджне містечко на Трухановому острові, під час будівництва якого буде вирубано 1500 га зелених насаджень, зараз вже знищено 38 га.
Зі слів Броневицького простими змінами до чинного документу обмежитися важко у зв`язку з тим, що протягом шести років не проводилося жодного системного аналізу, моніторингу чи корегування чинного Генерального плану міста. Нажаль, коментарів щодо причин відсутності контролю від Головархітектури отримати не вдалося. На питання щодо узаконення попереднім Генпланом забудов та землевідведень при Омельченкові пан Броневицький відповів: «У громадськості є важелі, і шість років тому теж були, а тепер ще більше, щоб проконтролювати відповідність Генплану громадським інтересам. Як було тоді? Я не думаю, що і тоді і зараз це буде основним чинником розробки Генплану... А якщо казати про ринкові, інвестиційні інтереси, то у нас же ринкова економіка і на превелике щастя, що є інвестори, які хочуть інвестувати в місто якісь кошти і їх інтереси безперечно в Генплані повинні бути враховані, бо якщо ми закриємось від інвестицій, то не буде наповнюватися бюджет, і потрібно йти їм на зустріч, створювати умови, щоб вони робили спроби проведення реновації кварталів. Я не виключаю, що їх треба звільняти від податків до бюджету міста Києва на розвиток інфраструктури, звільняти від передачі житла місту».
Одним з прорахунків старого Генплану було те, що він передбачав розширення території міста за рахунок області. Втім, прилеглі зони зараз перебувають у приватній власності, що унеможливлює їх залучення. Крім того, навіть малі громади та їх керманичі, що мали шанс увійти до меж Києва не зацікавлені у підпорядкуванні київському міському голові, що зменшує владу та право розпоряджатися земельними ділянками.
Шпара Ігор Петрович - президент Національної спілки архітекторів України, народний архітектор України – вважає, що через порушення чинного Генплану в першу чергу постраждала центральна частина міста, у якій не виконувалися обмеження щодо висотності будівництва. Сьогодні ми маємо розбіжності між теорією, що передбачала одне і практикою, яка закреслила деякі позиції документу. Генплан визначав стримування: обмежена поверховість, запобігання перевантаженню центру міста, стримування ущільнення. Збільшення кількості працюючих та мешканців ускладнює завдання, робить малопридатним для життя і зовсім не придатним для транспорту центр міста. Зафіксована у Генплані ідея стримування наштовхнулася на ідею отримання прибутків та надприбутків за рахунок використання землі в центральній частині міста і вузлових частин деяких ділянок, які були віддані під перепланування, перебудову і збільшення кількості житла, офісних приміщень. На думку пана Шпари, Генплан 2002 року був ближчим до європейського принципу містобудування, що передбачення недоторканність історико-архітектурної спадщини. Максимальне ж отримання надприбутків, житлової площі, є типовим для азіатських країн, де відчутною проблемою є дефіцит територій. Це шлях тотального наступу на пам`ятки, старі структури.
Можливим вказівником щодо вирішення цієї проблеми може стати московський та казахський досвід. Росія не була щільно забудованою, але такий мегаполіс, як Москва, потребував розвитку кількості житла, офісів тощо. В Москві знайшли серединне рішення. З одного боку центр практично зберіг старий вигляд, а периферійні райони віддані під щільну забудову до неймовірних розмірів, що наближаються до Гонконгу. У Києві ж відсутня чітка політика в галузі містобудування. Відбувається збільшення висотності та ущільнення, спровоковане тільки комерційним інтересом, особливо на Лівому березі та в центрі Києва. Мешканці цих районів незабаром відчують масу незручностей та неповноцінність свого житла.
І навіть, якщо посадити за стіл всіх експертів зі світовими іменами, проблему Києва не буде вирішено. Єдиним виходом є відмова від споживацького ставлення до земель міста та комерціалізації прийняття рішень, введення мораторію на забудову центральної частини столиці. В той же час, на думку пана Шмари розробку Генплану без Інституту «Київгенплан» реалізувати можна з таким же успіхом, як і без участі архітекторів вцілому.
Голова Київської спілки архітекторів Жежерін Вадим Борисович на цьогорічній звітно-виборчій конференції організації заявив, що місцева влада спочатку дезінформувала киян щодо відсутності Генплану, а тоді мотивувала розробку нового його недосконалістю. Про те, що Інститут «Київгенплан» буде відсторонено від роботи над містобудівною документацією, архітектори дізналися випадково за годину до сесії Київради. Втім, Жежеріна, та директора Інституту на сесію не пустили.
Реалізація Генерального плану є складним стратегічним процесом. Влада закидає, що не розроблено Програму соціально-економічного розвитку міста, втім, два томи Генплану присвячено саме цьому питанню. Що ж до заторів та транспортних проблем, то до 2008 року повинні були побудувати 18 розв`язок відповідно до плану, втім, будується лише одна. Тож проблема у виконанні, а не проектуванні і як казав Цицерон: «Щоб бути вільним, треба стати рабом закону».
Громадськості ж залишається слідкувати уважно за процесом та буди пильними. Нам жити в цьому місті.
Ольга Айвазовська, Назар Матківський для УП.