Війна – це завжди горе, біль, страждання і втрати. Це втрачені життя, які неможливо повернути. І хоча в теорії війна відбувається між державами, а її мета — знищення військового потенціалу держави-противника, її збройних сил, техніки, військових об’єктів, в житті українців вона перетворилася на винищення мирного населення та руйнування цивільної інфраструктури.
Розпочавши 24 лютого повномасштабну війну проти України, російські окупанти вдаються до заборонених способів її ведення: розстрілюють гуманітарні коридори, мирних людей, медиків, застосовують зброю, яку міжнародне гуманітарне право забороняє використовувати в населених районах. Окупанти знищують житлові будинки, влучають у лікарні, школи, дитсадки, приносять страждання і смерть просто на вулицях. Це все – воєнні злочини, які вчиняються умисно та цинічно.
Хоча такі злочини не мають терміну давності, вкрай важливо збирати їх докази вже зараз: робити фото та відео, передавати їх правозахисним організаціям для правильного документування і подальшого розслідування в національних кримінальних провадженнях і міжнародних судах.
В Україні тривають інтенсивні бойові дії, тому дані про кількість жертв російської агресії не остаточні. Так, за даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, станом на 9 березня в Україні трапилося 1506 випадків загибелі або поранення цивільних осіб: 549 загиблих і 957 поранених. За словами Уповноваженої у справах людини в Україні Людмили Денисової, за 15 днів війни в Україні загинула 71 дитина, а більше 100 дітей отримали поранення.
Збір фактів «по гарячих слідах» допоможе змалювати повну картину злочинів російських окупантів та притягнути їх до публічної відповідальності. Розпочавши цей процес оперативно, ми наблизимо час X, коли ворога справедливо покарають.
Вже 27 лютого Володимир Зеленський повідомив, що Україна офіційно скерувала позов проти РФ до Міжнародного суду ООН у Гаазі. Привід – твердження Росії про “геноцид російськомовного населення на Донбасі” як “причину” для повномасштабного військового вторгнення в Україну. 7 березня розпочався перший судовий процес.
28 лютого прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан заявив, що хоче якомога швидше почати розслідування ситуації в Україні, а після відповідного звернення 39 країн 2 березня вже почалася робота зі збору доказів. На відміну від Міжнародного суду ООН, Міжнародний кримінальний суд ухвалює рішення не щодо дій держав, а щодо конкретних обвинувачуваних осіб.
Крім двох вищезгаданих інституцій, існує ще Європейський суд з прав людини Ради Європи у Страсбурзі. 1 березня він задовольнив клопотання України, наказавши російській федерації утримуватися від воєнних нападів на мирне населення і цивільні об’єкти, у тому числі житлові приміщення, транспорт аварійно-рятувальних служб та інші об’єкти, що перебувають під особливим захистом, зокрема школи та лікарні, а також негайно забезпечити безпеку медичних закладів, персоналу та автомобілів швидкої допомоги на території, де відбувається напад або облога російськими військами.
Крім того, українська дипломатія та правоохоронні органи працюють над створенням спеціального трибуналу. Юрисдикцію міжнародного кримінального суду повинна визнати Росія, яка має право вето в ООН, а 10 березня вона заявила про вихід з Ради Європи. А от спеціально створений трибунал створюють проти певного режиму, і відповідне погодження цього режиму або держави не потрібне.
Як бачимо, інструментів притягнення до відповідальності РФ як агресора, її очільників та виконавців їхніх нелюдських наказів доволі багато. Ефективність кожного з цих інструментів оцінювати юристам та фахівцям з міжнародного права. Однак уже зараз кожен із нас може долучитися до цієї справи, збираючи докази – фото та відео з місця подій, письмові й усні свідчення потерпілих, матеріальні свідчення (документи, залишки снарядів, гільзи, уламки речей, будівель). Ідеально, якщо це будуть ваші власні фото й відео, адже важливо, щоб потім прямий очевидець злочину міг свідчити в суді.
Втім, варто пам’ятати про безпеку. Робити фото чи відео варто лише в тих умовах, коли зйомка не принесе загрозу для вашого життя і здоров’я. Ідеально, якщо у вас є два телефони – якщо вас помітить ворог, йому можна продемонструвати незадіяний гаджет. Також рекомендуємо одразу надсилати відзнятий матеріал комусь зі своїх знайомих та додатково зберігати дані на хмарному сервісі. Не забувайте про надійні паролі. Завжди дотримуйтеся дистанції і пильнуйте про свою безпеку.
Наразі існує кілька державних та громадських ресурсів, куди можна надсилати фото- і відеодокази російської агресії. На цих сторінках опубліковані інструкції про те, як правильно задокументувати злочин. Наприклад:
- Генеральна прокуратура України – warcrimes.gov.ua
- Служба безпеки України – чат-бот @russian_war_tribunal_bot; електронна пошта [email protected]; телефони цілодобової гарячої лінії: +38 (068) 1289229; +38 (066) 6829937; +38 (063) 0665937 (Signal, WhatsApp, Telegram)
- Міжнародний кримінальний суд у Гаазі – [email protected]
- Центр прав людини Zmina, Українська Гельсінська спілка з прав людини та Українська юридична консультаційна група – [email protected]
- Громадянська мережа ОПОРА – russiancrime.org
Так, Громадянська мережа ОПОРА технічно підтримує сайт з електронною формою для внесення інформації та збереження її в захищеному архіві. Надані вами через цю онлайн-форму дані гарантовано перебуватимуть у безпеці. Система, на якій ОПОРА розробила цей ресурс, – одна з найбезпечніших. Після того, як юристи ОПОРИ верифікують та опрацюють інформацію, вони оформлять її належним чином і надішлють зібрані дані безпосередньо представникам правоохоронних органів і міжнародних судів.
Спеціально для видання Lb.ua