23 квітня Сенат Сполучених Штатів Америки проголосував за пакет допомоги Україні на 60 млрд доларів. Раніше цю допомогу ухвалила Палата представників.
Баталії навколо допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню тривали у США близько 5 місяців. Ще 6 грудня 2023 року Президент Байден скерував до Конгресу законопроєкт, який стосувався військової допомоги.
Однак республіканці в Палаті представників відмовилися голосувати за нього: мовляв, спочатку потрібно розглянути питання захисту кордону між США та Мексикою і загалом внести зміни до міграційного законодавства.
Цими політичними процесами у Штатах не могла не скористатися Росія — і на полі бою, і в інформаційній війні. З одного боку, відсутність американської допомоги спричинила “снарядний голод” у Збройних Силах України, а з іншого — українські міста стали відкритими для російських атак, оскільки ППО потребувало більше ресурсів. Аби утримати цю перевагу у війні, РФ розгорнула системну кампанію з дискредитації України. Звісно, дезінформаційні меседжі змінювалися залежно від подій, які відбувалися.
Поки у Сполучених Штатах вирували політичні дебати, допомогу Україні взяли на себе країни Європейського Союзу — Німеччина, Велика Британія, Чехія, Нідерланди та інші.
У відповідь на такі дії Російська Федерація посилила свій вплив у країнах ЄС. Кремль розгорнув мережу своїх агентів і фабрику інтернет-тролів, аби зупинити постачання зброї Україні.
Паралельно російські чиновники просували кілька інших наративів. Один з них зводиться до того, що Європа і Штати втомилися та не готові давати гроші та зброю.
“І в Америці, і в Європі зростає втома від української теми, <...> від того вантажу, який вони звалили на свої плечі. Мається на увазі фінансове годування і постачання зброї та боєприпасів. Навіть держави з найпотужнішою економікою не можуть нескінченно допомагати Києву, тому що стикаються з внутрішніми проблемами”, — коментував прессекретар Путіна Пєсков.
Крім того, речниця МЗС РФ Марія Захарова зазначала, що підтримка України вигідна лише США, які рятують свою економіку, систему і цінності, користуючись конфліктами та хаосом в інших країнах.
Ще один наратив був спрямований на європейських та американських політиків. Їх намагалися переключити на вирішення внутрішніх проблем, підкреслюючи, що війна в Україні — це винятково справа Росії. Власне, Владімір Путін в інтервʼю Такеру Карлсону прямо сказав, що Україна історично є територією Росії, тому світові не варто втручатися у внутрішньоросійські питання.
Зрештою російські вкиди спрямовувалися й на українську аудиторію, якій пояснювали, що внутрішні проблеми США і союзників значно важливіші за війну в Україні, тож на допомогу очікувати не варто. Іншими словами, Україну кинули, а її громадянам варто змиритися з новою реальністю.
Окремо варто пригадати риторику про “чорний ринок американської зброї” в Україні, яка дещо змінилася після подій у підмосковному “Крокус Сіті Хол”. Росія використала цей теракт для демонізації України перед власним суспільством і спроби зірвати допомогу. Якщо до трагедії в “Коркусі” стандартними для російської пропаганди були фрази “київський режим”, “нацистський режим” і “київська хунта”, то після російські топчиновники все частіше говорили про “українських терористів” і “терористичний київський режим”.
Не дивно, що пізніше постпред росії в ООН Васілій Нєбєнзя почав “приплітати” Україні звʼязки з ісламістськими радикалами: “... є докази того, що київський режим уже давно співпрацює з ісламістськими радикалами і використовує їх у своїх цілях. Також відомо, що посольство України в Душанбе вербує найманців, які бажають вступити в Інтернаціональний легіон”.
Довгоочікуване виділення американської допомоги повністю зламало російський наратив про “зраду України західними партнерами", згуртувало українських громадян і дало їм більше надії на справедливе закінчення війни.
Росія ж намагається зменшити цю ейфорію, акцентуючи на тому, що нічого, крім страждань, американська допомога Україні не принесе. Рупори Кремля синхронно видали низку шаблонних наративів:
- Виділення військової допомоги Україні, Ізраїлю і Тайваню посилить кризові ситуації в світі;
- Асигнування підуть в американський бюджет та збагатять США, більшість зброї нададуть в кредит, а Україну кинуть в “кабалу”.
- За американські інтереси щодо стримування та розвалу Росії будуть помирати українці, адже ключова стратегія Штатів — це збереження гегемонії й домінування у світі.
- Рано чи пізно Вашингтон “здасть” Київ, як він зробив це в Афганістані. Американська допомога значно збільшить число жертв України.
- Американська допомога нічого не змінить, адже російська армія розвіяла міф про перевагу західного озброєння.
- Кошти американців ідуть на те, аби врятувати “неонацистський режим Зеленського”, але вони лише продовжать агонію “київського режиму”.
Наприклад, Дмітрій Пєсков говорив, що новий пакет військової допомоги не змінить ситуацію на фронті та змусить Київ воювати “до останнього українця”. Головним вигодонабувачем будуть США, бо війна дуже прибуткова для них.
Ініціативу про “війну до останнього українця” підхопила Марія Захарова, яка дещо “вдосконалила” цей наратив, орієнтуючись уже на українську аудиторію. “Левова частка коштів залишиться у США. На ці гроші будуть ‘створені’ десятки тисяч могил на Україні” — сказала вона.
Паралельно Кремль переглядає свою стратегію й продовжує грати на дестабілізації ситуації в самій Україні. Цей підхід, очевидно, триватиме й надалі. Так, за даними ГУР МО України, у травні цього року Росія задіє “тришаровий” план дестабілізації України. Перший і головний фактор — військовий: Росія продовжуватиме дискредитувати ЗСУ й привертати увагу до подій на полі бою. Другий — дезінформація про мобілізаційний процес і легітимність Президента України Володимира Зеленського, а третій — розхитування ситуації на міжнародній арені.
Росія не планує зупиняти свою інформаційну війну проти України, тому нам потрібно бути готовим до нових атак. Аби захиститися від них, варто уважно перевіряти інформацію, особливо ту, яка надходить із маловідомих ЗМІ й телеграм-каналів тощо. Про 10 базових правил інфогігієни можна дізнатися за посиланням.
Спеціально для Цензор.НЕТ