За повідомленням Командування Повітряних сил України, у ніч на 22 березня росіяни завдали комбінованого масованого ракетного-авіаційного удару по об’єктах критичної інфраструктури України. Сили оборони і безпеки України знищили 92 повітряні цілі зі 151 запущеної. Проте багато ракет таки вцілили, зокрема пролунали вибухи в Харкові, Полтаві, Дніпрі, Кривому Розі, Запоріжжі, Кропивницькому, а також у Хмельницькій, Вінницькій, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях. Внаслідок обстрілів є загиблі та поранені, а деякі міста залишаються знеструмленими. За інформацією Офісу Генерального прокурора України, у різних областях вже розпочались розслідування та провадження, зокрема і щодо влучання в Дніпровську ГЕС — найбільшу українську гідроелектростанцію, що знаходиться у місті Запоріжжя. Це вже вдруге поспіль росіяни завдають масованих ракетних ударів по українській території. Так, під час атаки 21 березня, Росія спрямувала на Київ більше 30 ракет, які знищили сили протиповітряної оборони. Проте через падіння уламків були поранені деякі мешканці столиці, а низка будинків та автівок пошкоджені.

Варто зазначити, що такі об’єкти як Дніпровська ГЕС захищені законами та звичаями війни, а також Женевськими конвенціями. Так, ч. 1ст. 56 Додаткового протоколу 1977 року передбачає, що “установки і споруди,  що містять небезпечні сили,  а саме: греблі, дамби  й  атомні  електростанції,  —  не  повинні  ставати об'єктами нападу навіть  у  тих  випадках,  коли  такі  об'єкти  є воєнними  об'єктами,  якщо  такий  напад може викликати звільнення небезпечних  сил  і  наступні  тяжкі   втрати   серед   цивільного населення.  Інші  воєнні  об'єкти,  розміщені в цих установках або спорудах чи поблизу них, не повинні ставати об'єктами нападу, якщо такий  напад  може  викликати  вивільнення небезпечних сил у таких установках або спорудах та наступні тяжкі втрати серед  цивільного населення. Росіяни мали усвідомлювати, що такі удари можуть завдати суттєву шкоду не тільки енергетичній структурі, але і самій дамбі, руйнування якої могло б призвести до техногенної катастрофи, як було з Каховською ГЕС. Таким чином, такі удари росіян по Дніпрвській ГЕС є цілеспрямованими наслідком яких могло настати її знищення, яке б прирівнювалося до зброї масового знищення та невибірковим воєнним  злочином. Крім цього, такі удари призвели до загибелі людей, що також є порушенням Женевських конвенцій та воєнним злочином.

У своєму дослідженні минулорічних масованих російських обстрілів української інфраструктури “Як на міграцію населення України вплинули російські обстріли в жовтні 2022 — січні 2023 року” ОПОРА зазначала, що російські ракетні удари мають на меті знелюднення українських територій задля запобіганню спротиву з боку населення. Для протидії цьому терористичному підходу важливо відновити справедливість та притягнути винних до відповідальності. 

Аналіз навмисних ударів по цивільній інфраструктурі перебуває й у фокусі уваги Міжнародного кримінального суду (МКС). Так, 5 березня 2024 року, Друга палата досудового провадження МКС видала ордери на арешт Сергія Кобилаша (генерал-лейтенант Збройних Сил Росії, у відповідний час був командувачем дальньої авіації Воєнно-космічних сил РФ) та Віктора Соколова (адмірал ВМФ Росії, у відповідний час був командувачем Чорноморського флоту). Варто зазначити, що це вже друга група ордерів МКС на арешт. До цього МКС вимагав арештувати самопроголошеного російського президента Владіміра Путіна та так звану уповноважену з прав дитини Марію Львову-Бєлову за іншою своєю фокусною темою — примусове вивезення українських дітей на територію Росії.

Зокрема, в МКС вважають, що Кобилаш і Соколов несуть індивідуальну відповідальність за російські ракетні удари по українській енергетичній інфраструктурі з 10 жовтня 2022 року до 9 березня 2023 року. Адже саме під їхнім командуванням російські війська завдавали ударів по численних електростанціях і підстанціях в кількох місцях в Україні. Кобилаша і Соколова підозрюють у вчиненні таких воєнних злочинів, як цілеспрямовані напади на цивільні об'єкти (ст. 8(2)(b)(ii) Римського статуту) і заподіяння надмірної випадкової шкоди цивільним особам або пошкодження цивільних об'єктів (ст. 8(2)(b)(iv) Римського статуту). Друга палата досудового провадження встановила: є обґрунтовані підстави вважати, що такі удари, по-перше, були спрямовані по цивільних об'єктах, а по-друге, навіть для тих об'єктів, які й могли розцінюватися як військові, передбачувані супутні шкода та руйнування для цивільного населення були явно надмірними відносно очікуваної військової переваги. Ці удари кваліфікуються як поведінка, що включає багаторазове вчинення дій проти цивільного населення, відповідно до державної політики, у значенні ст. 7 Статуту. Таким чином, судді мають обґрунтовані підстави вважати, що підозрювані також несуть відповідальність за злочин проти людяності "інші нелюдські діяння [...], що умисно заподіюють сильних страждань чи тяжких тілесних ушкоджень або серйозної шкоди психічному чи фізичному здоров’ю", відповідно до ст. 7 (1) (k) Римського статуту.

У повідомленні на сайті МКС ідеться про минулорічні обстріли енергетичної системи та критичної інфраструктури України. В результаті цих дій були створені нестерпні умови для життя цивільних, а 1,8 млн громадян України виїхали за кордон. Кореляція, виявлена аналітиками ОПОРИ й оприлюднена в звіті, свідчить про прямий звʼязок між цими обстрілами та різкими хвилями еміграції українців.

Крім цього, умисне створення умов життя, розрахованих на доведення групи до повного або часткового фізичного знищення, шляхом системного ушкодження критичної цивільної інфраструктури може мати ознаки злочину геноциду (п. с ст. 6 Римського статуту; п. с ст. 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього).

По суті, ці обстріли кваліфікуються як грубі порушення норм міжнародного гуманітарного права та мають склади воєнних злочинів та злочинів проти людяності. У зв'язку з цим, зважаючи, що МКС через масові обстріли української енергетичної інфраструктури видав ордери на арешт лише щодо двох осіб, цілком очевидним, в тому числі і з огляду на масові обстріли території України 21-22 березня 2024 року, є те, що коло підозрюваних осіб за цими категоріями міжнародних злочинів має бути набагато ширшим.

За словами старшої радниці з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Ольги Коцюруби, для запобігання влучання в об’єкти критичної інфраструктури, Україна потребує насамперед західної зброї, але також окремою формою підтримки є допомога через правові механізми.

“Притягнення до відповідальності за міжнародні злочини в універсальній і міжнародній юрисдикціях не вирішить питання воєнної переваги, але буде кроком для встановлення справедливості, якої потребують вцілілі, зокрема і внаслідок авіанальотів. Лише через судову перспективу можна вирішити питання грошових компенсацій. Тому, фіксуючи злочини представників Російської Федерації, Україна очікує від міжнародної спільноти на пошук ефективних механізмів притягнення до відповідальності та виплати справедливих компенсацій для постраждалих”, - вважає вона.