У своїй Стратегічній концепції на 10 років НАТО визнало росію найбільш значною та прямою загрозою безпеці союзників, миру та стабільності в Євроатлантичному регіоні. Також Альянс планує збільшити військову присутність у 7,5 разів, прийняти двох нових членів Швецію і Фінляндію, а ще збільшити трастовий фонд України до $300 млн. Україна, у свою чергу, не просто звертає увагу на певні проблеми і просить про певне рішення, але й фактично намагається диктувати певний порядок денний. І після перемоги однозначно постане питання вступу України до НАТО, а підтримка цього питання в українському суспільстві є безапеляційною. Про це аналітик ОПОРИ та запрошені експерти говорили під час традиційної щотижневої онлайн-дискусії ОПОРА.Live у середу, 29 червня.
Старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев зазначає, що 28-30 червня у Мадриді відбувається саміт НАТО на якому ухвалена нова Стратегічна концепція НАТО на найближчих 10 років. Після засновницького договору НАТО, такого плану концепції є головними документами Альянсу і слугують дороговказом для його подальшої адаптації. В документі росія визнана найбільшою та прямою загрозою для безпеки союзників та світу загалом. Хоча в попередній стратегічній концепції ухваленій в Лісабоні у листопаді 2010 року росія сприймалася як «стратегічний партнер» для членів Альянсу. На початку червня Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба сказав, що немає великих очікувань від саміту НАТО у Мадриді. Втім, тема військової агресії рф проти Україні визначальна під час зустрічі в столиці Іспанії. На саміті відбулась зустріч глав держав і урядів НАТО з Україною, узгоджено збільшення і продовження підтримки України з боку НАТО на тривалу перспективу.
«Під час саміту НАТО, який відбувається зараз, було оголошено, що фактично це саміт трансформацій, коли Альянс пристосовується до тих викликів, які перед ним стоять. І Україна є центральною лінією серед цих викликів. Безумовно ми далекі від думки, що тільки проблематика України і війни росії проти України є єдиною темою для обговорення на саміті НАТО. Але для нас цікаво саме як наші події, агресія проти нас, впливають на порядок денний НАТО, і як взагалі Альянс готовий діяти щодо протидії агресії російській федерації», - Клюжев.
Відповідно до прийнятої Стратегічної концепції НАТО на 10 років росія визнана найбільш значною та прямою загрозою безпеці союзників, миру та стабільності в Євроатлантичному регіоні. А також планує встановити сфери впливу та прямого контролю за допомогою примусу, підривної діяльності, прямої та гібридної агресії та анексії. Варто зауважити, що під час прийняття минулої Стратегічної концепції на 10 років росія визначалась як партнер Альянсу. Крім того, в документах НАТО в межах саміту декілька разів згадується і Білорусь із закликом припинити її залучення до агресії проти України. Ще також згадується Китай, але в контексті того, що він не є загрозою, а лиш створює виклики для інтересів членів і партнерів Альянсу.
«Зараз стратегія українського політичного керівництва – це не просто звертати увагу на проблеми, не просто просити про певне рішення, але й фактично намагатися диктувати певний порядок денний», - Клюжев.
Оксана Юринець, народна депутатка VIII скликання, Голова Постійної делегації ВРУ у Парламентській асамблеї НАТО (2018-2019), вважає, що цей саміт показує, що після повномасштабного вторгнення росії в Україну саме НАТО зараз змінюється.
«В роботі Парламентської асамблеї спостерігалась така спадковість постійна. Вона є важливою, вона є потрібною. Тому що ми сьогодні розумієм, що ми відпрацьовуємо той формат, який сьогодні вже всім зрозумілий. Що таке Парламентська асамблея? Це є Рамштайн. Тобто, ми мали три Рамштайни вже 50+ учасників, і, фактично, 53 учасники Парламентської асамблеї це довели. Чому це важливо? Тому що насправді це історичний саміт в Мадриді. Це фактично добра робота міжпарламентської і парламентської дипломатії. Тому що ратифікація будь-яких угод таких організацій, яка вже зараз фактично розуміє, що фактично за безпековою системою за ці 70 років після Другої світової війни, створення ООН і створення НАТО все змінилося. І в цьому році треба дуже швидко і адекватно реагувати. І я б навіть тут наголосила, що фактично вже не йде трансформація і якісь вимоги до України, а Україна показує свої швидкі зміни, свою адаптивність, своє вміння швидко вчитися», - Юринець.
За її словами, ми в форматі захисту своїх національних інтересів чітко показали, що Україна спроможна і сьогодні вона є контрибутором безпеки. Саме тому в Мадриді про реформування НАТО говорили більше, аніж про якісь вимоги до України. Вона вважає, що такі події, які зараз відбуваються в Україні, дуже об’єднують. Вони дають можливість прозріти лідерам. Проте для українців це зараз, звісно, відбувається дуже дорогою ціною.
«В самій Україні підтримка НАТО є безапеляційною. Як вступу до Європейського Союзу, так і вступу до НАТО. Тому ми маємо формат Євроатлантичної інтеграції фактично до будь-чого – будь-яких свої змін, реформ і трансформації в країні – можем додавати «В продовження Євроатлантичної інтеграції в України», - Юринець.
Зокрема, показовим, на її думку, є рішення щодо посилення Альянсу з 40 тисяч до 300 тисяч військових і техніки. Крім того, з 6 країн з Програмами розширених можливостей, в які входила Україна, Грузія, Йорданія, Австралія, Фінляндія і Швеція, дві останні стануть в цьому році членами НАТО. Тобто, процеси ратифікації пришвидшені, зокрема, були подолані застереження Туреччини щодо цього. Тож, на її думку, НАТО на сьогодні доводить, що може швидко реагувати та змінюватись, знімати які кути неузгодженостей та рухатись у напрямку підсилення.
«Однозначно треба розуміти, що я за такі перемовини, коли росія хоче капітулювати і, відповідно, веде для себе певні позиції з точки зору вибачень, з точки зору реструктуризації і виплат тих боргів, які вона завинила за знищення великої території України, за те, що вона фактично геноцидно знищуючи українців вивозить з території України, захоплюючи і мілітаризуючи території. Тобто, якщо вона прийде і буде вибачатись, звичайно що ми будемо тоді розуміти, як ми будемо отримувати репарації, яким чином і за скільки років ця провина буде закінчена. Я в інший спосіб цього не бачу», - Юринець.
За її словами, цей формат коаліції як у Рамштайні та в Парламентській асамблеї дуже схоже на те, що було під час Другої світової війни, де чітко вимальовувалось, хто за, хто проти. Зокрема, й історичний лендліз.
«Україна сьогодні потребує навіть не сміливості, а чогось дуже елементарного – аби країни-члени НАТО допомогли Україні захистити їх у тому числі. Тому що вслід за Литвою свою сміливість почала сьогодні проявляти Норвегія, яка так само заблокувала транзит економічних товарів. Тобто, ми розуміємо, наскільки певний економічний чи національний патріотизм чи прагматизм інших держав показує небажання бути на стороні агресора. І, власне, прийняття цієї сторони – ти за чи ти проти, ти співучасник злочинів чи ти є той, хто стоїть на боці демократії, дуже чітко вимальовується. Тому третій Рамштайн це не 47 країн-учасниць, а більше 50», - Юринець.
На її думку, після перемоги ми дуже швидко маємо використати вікно можливостей і стати членом НАТО. Тому вже зараз і політики, і громадянське суспільство мають ставити відповідні питання та розказувати, що Україна вже зробила, а зробила вже дуже багато. А масова підтримка вступу у НАТО серед громадян є одним із ключових факторів, що змушує владу рухати державу саме в цьому напрямку.
Єгор Чернєв, народний депутат, Голова Постійної делегації ВРУ у Парламентській Асамблеї НАТО, зазначає, що ніхто не очікував якихось проривних рішень на цьому саміті. Адже всі такі рішення готуються заздалегідь, вони продиктовані консенсусом країн, які збираються на саміт для того, щоб формально це вже закріпити на папері своїм рішенням.
«Ми розуміємо, що попри всі наші прагнення і всі наші бажання стати членом НАТО сьогодні, перше, що нам заважає – це війна. На сьогоднішній день країни-члени Альянсу, сам Альянс підтверджує їхню політику відкритих дверей і про те, що наш поступ до НАТО вони будуть підтримувати, але оцих проривних рішень щодо надання ПДЧ (План дій щодо членства) чи якогось конкретного списку для виконання нами якихось умов, щоб стати членом НАТО, на цьому саміті і не очікувалось, і не могло бути прийнято. Тому, на сьогоднішній день це така поглиблена співпраця, це допомога в нелетальному озброєнні від Альянсу і важкому озброєнні від країн-членів Альянсу, це посилення, власне, самого Альянсу, перегляд, щодо безпекової ситуації і реагування на виклики з боку російської федерації. Тобто, цей саміт був не для України, а про Україну, скажімо так, тому що перш за все це стосувалося війни в Україні, агресії російської федерації і зміни парадигми безпекової ситуації в Євроатлантичному просторі», - Чернєв.
За його словами, закінчилися ті 30 років, коли росія приспала увагу та реакцію НАТО, і вона повернулася до свого реального обличчя, як це було за радянських часів та за часів Холодної війни.
«І сьогодні Альянс змінює своє відношення до російської федерації, і саме це стало тригером, щоб почалося посилення Східного флангу, збільшення сил швидкого реагування в 7,5 разів, збільшення бюджетів країн на оборону, збільшення видатків на оборону, збільшення застосування новітніх технологій. В новій Концепції прописано, що кіберпростір вже є тим простором, де може бути визнана агресія проти країн-членів. Тобто, оце все, з одного боку, допомагає нам у протидії російській федерації. А з другого боку, це говорить, що прийнято було рішення на цьому саміті і на Рамштайні не просто так щодо максимальної допомоги Україні в боротьбі з російською федерацією, відбитті агресії до кінця, до нашої перемоги. І в гуманітарному плані, і в економічному плані. І зараз це було підтверджено, зараз ми отримали збільшення трастових фондів і фінансування цих трастових фондів до $300 млн, Байден анонсував надання нам нового важкого озброєння. Ось це і є прояви того, що підходи до взаємодії з російською федерацією докорінно змінилися. Вони почали змінюватись у 2014 році з анексією Криму і на сьогодні змінилися діаметрально – з партнера на загрозу. І зараз НАТО вже буде розробляти плани протидії російській федерації, тобто плани можливого вторгнення чи можливого бойового реального зіткнення між російською федерацією та країнами-членами НАТО», - Чернєв.
Він також розповів, яким чином НАТО взаємодіє з країнами-партнерами через трастові фонди. Ці фонди насичуються грошима, які можна використати під конкретні цільові програми. У нас були програми і щодо навчання наших військових, і щодо розмінування, і щодо реабілітації, і щодо протидії кібератакам. Він припускає, що збільшений трастовий фонд України буде спрямовано в основному на нелетальну допомогу.
На думку Оксани Юринець, дві країни, які доповнять НАТО, стануть сильнішими, а отже матимуть більше можливостей допомагати нам. Також вона не вважає, що їх приєднання зможе стати ще більшою ескалацією ситуації.
На думку Єгора Чернєва, жодної військової відповіді щодо двох нових членів Альянсу з боку російської федерації не буде, бо у них немає сил та засобів відкривати другий фронт, особливо проти країн НАТО. А вікно можливостей для Фінляндії та Швеції було відкрито саме Україною і саме знищенням великої кількості російської техніки та особового складу, адже в протилежній ситуації відповідь від росії якраз могла б бути. Крім того, Балтійське море тепер буде фактично під контролем Альянсу, а ще тепер у складі НАТО будуть 7 з 9 Арктичних країн – тобто рівень провокацій росії у цих просторах теж знизиться. Він також зазначає, що для України це теж буде позитивно, адже це +1300 км кордону росії з НАТО, куди росія змушена буде перекидати якісь військові сили, що розпорошуватиме їхні фронтові сили на нашій території. І ця геополітична стратегічна поразка росії коштуватиме путіну репутації навіть серед авторитарних країн та гратиме проти їхніх планів щодо перерозподілу світу. Він також акцентує увагу на тому, що коли росія не може відреагувати, то вона применшує значення, що можна зараз побачити в риториці щодо збільшення НАТО двома країнами.
– У Стратегічній концепції НАТО є згадка, що заявлені Китаєм амбіції і політика є загрозою цінностям і безпеці Альянсу, а їх поглиблене партнерство з росією може підірвати безпеку світу. Що це означає для України?
За словами Єгора Чернєва, Китай підходить до всього дуже стратегічно, має плани щодо своїх дій на роки, виходячи з власних інтересів. Те, що відбувається сьогодні, для Китаю не так важливо, він дивіться на це як споглядач – чия візьме.
«Нам потрібно розуміти, що Китай не стане зараз на ту чи іншу сторону, він буде маневрувати. Він розуміє, що підтримуючи російську федерацію він може нарватися на санкції. Він розуміє, що відштовхуючи російську федерацію він може залишитися без дешевих ресурсів, в т.ч. в нього є територіальні плани на Сибір», - Чернєв.
За словами Оксани Юринець, Китай завжди спираючись на свої національні інтереси має в своїй доктрині експансійну політику, скажімо так, «обіймати країни», щоб було це м’яко й дипломатично.
«Ми країна, яка, скажімо відверто, в цьому періоді часу не має часу, не має можливості на когось ображатися, щось робити в якийсь спосіб такої образи і довго це тримати. Ми маємо швидко навчитися використовувати всі можливості, шанси, ситуації, які складаються. Ми маєм виключно завжди бачити свій інтерес. І Китай для нас як приклад як вчитися», - Юринець.
– Який є інструментарій у НАТО, щоб не допустити остаточної анексії Білорусі росією? Чи є необхідність для України вибудовувати співпрацю з білоруською опозицією чи суспільством?
На думку Єгора Чернєва, лукашенко на сьогодні є заручником ситуації, в яку сам загнав себе і свою країну. Можливо зараз він стоїть перед вибором навіть фізичної розправи і початку військової операції. Бо вже декілька разів відкладався початок військової операції на території України. Зокрема й через ризик того, що деморалізована й погано підготовлена армія повернеться зі зброєю в руках проти режиму лукашенка.
«Ми співпрацюємо з опозицією, але, на жаль, ця опозиція в екзилі. На жаль, вона знаходиться не в Білорусі має досить такий опосередкований вплив на Білорусь. Дійсно там підтримка війни в Україні набагато менша, ніж в російській федерації. І дійсно там деморалізована армія, але наказ все одно може бути відданий лукашенком, якщо його прижмуть до стінки. А зараз, я так розумію, цим якраз і займається путін», - Чернєв.
На думку Оксани Юринець, анексія Білорусі росією вже відбулась, а роздробленій опозиції в екзилі важко щось зробити. А з огляду на те, що було зроблено у 2020 році, дуже складно розраховувати на внутрішні процеси в країні.
«Я більше того впевнена, що навіть атаки на Україну з боку Білорусії були зчинені для того, аби Україна почала щось робити на території Білорусі. Україна, навчившись за 8 років вести стримуючу війну дуже дорогу і виснажливу для себе, все ж таки цього не робить і не йде на провокації. Тому саме в сьогоднішньому форматі є великою небезпекою, тому що фактично кордон де-факто є такий самий небезпечний з боку Білорусі абсолютно весь, як ми маємо з боку російської федерації. І в цьому контексті це тільки посилює наші перестороги», - Юринець.
Вона також припускає, що навіть після нашої перемоги може розпочатись війна у Білорусі, або на Казахстан буде око гострити російська федерація.
– Чи може бути Україна в безпеці без членства в НАТО? Чи маємо шанс стати членом в обхід механізму ПДЧ?
«Я думаю, що на сьогоднішній день єдиним варіантом бути у безпеці є якраз таки членство в НАТО. Тому що навіть якщо ми будемо мати якісь гарантії від потужних країн, вони все одно члени НАТО і це так чи інакше призведе до вступу НАТО в якісь військові дії. Щодо того, чи можемо ми отримати, то я думаю, що приклад Швеції та Фінляндії нам показує, що в принципі все можливо. Я думаю, що це все одно буде не без ПДЧ, але все одно з якимось конкретних списком того, що має зробити Україна. Ми розуміємо, що ми маємо зробити якесь домашнє завдання. Але це домашнє завдання і перспективи членства будуть обговорюватися вже після нашої перемоги. Тому що до, ми розуміємо, жодна країна не проголосує про прийняття нового члена з війною в своїй країні», - Чернєв.
«Так, безпека України лежить в Євроатлантичному просторі, незважаючи на будь-які інші незалежні безпекові об’єднання, як то Польща, Україна і Британія. Але так, є приклади і Україна може стати членом НАТО без ПДЧ, тобто, це формат того. Думаю, це точно відбудеться одразу після перемоги. А станом на зараз, ми як контрибутор безпеки на Східному фланзі і контрибутор безпеки для країн-членів НАТО, я вважаю, маємо зробити все, аби повернути собі наші окуповані території. І показати, що сьогодні Україна – це країна, яка захищає і є, може не де-юре, але де-факто країною-членом НАТО, яка дає цю безпеку», - Юринець.
Наприкінці старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев також запропонував вважати путіна сапомроголошеним президентом росії, так само як це визначення використовується щодо лукашенка: «Ми говоримо часто про самопроголошеного президента Республіки Булорусь олександра лукашенка, що відповідає дійсності – його ніхто не обирав. Але я просуваю думку, що ми такий саме підхід маємо застосовувати і до президента російської федерації. Тому що вже давно ніяких виборів в росії не було. І це велика для нього честь, щоб його називали президентом, як ніби він колега тих лідерів ,які обиралися чесним демократичним шляхом. Влада його здобута незаконно. І напевно це теж причина тієї кривавої агресії, яку він вчинив».