Громадяни України нейтрально ставляться до інших українців попри різний досвід проживання війни, мову спілкування та мобілізацію. Однак єдність суспільства дуже залежить від спроможності державної інформаційної політики протистояти російським кампаніям, спрямованим на розколи. Про це йшлося на Громадському саміті ОПОРИ «(Ро)з’єднані: переосмислення суспільної стійкості в Україні», який відбувся 22 жовтня. 

Джулі Конен, директорка Місії Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в Україні, підкреслила: «Війна змінює українське суспільство і поза полем бою. Досвід російсько-української війни, який українці проживають в містах і селах на окупованих, деокупованих і територіях, які не були в окупації, – дуже різний. Нам потрібно залишатися стійкими проти  зовнішніх сил, які хочуть експлуатувати цю різницю між цими досвідами, й підкреслювати те, що об’єднує всіх українців – спільну боротьбу проти вторгнення Російської Федерації за незалежну, суверенну, демократичну Україну».

Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська зазначила, що важливо не просто говорити про дані соціологічних досліджень, а й використовувати шанс вплинути на настрій і стан суспільства, на перспективи його повноцінного відновлення в повоєнний період або стійкості для довгої війни, до якої також потрібно бути готовими. «Всі ми споживаємо певні наративи, які так чи інакше впливають на наше сьогодення, а, можливо, і майбутнє. Ці наративи переконують нас у тому, що наша політична, громадська, особистісна позиція є такою чи іншою. Але усвідомити, наскільки ці наративи зінженеровані чи справжні, можна лише на основі аналітики. Дані скажуть більше про реальний стан справ, ніж ваше особисте сприйняття якогось болю, біди чи історії. Приблизно рік тому наші партнери почали ставити нам одне питання: «Чи готовий народ України боротися далі?». На моє глибоке переконання, це – результат успішної комунікації наших ворогів. Насправді ж те, чи готові ми боротися доведено нашою боротьбою, яка триває вже не один рік. І коли партнери запитують нас про подальшу готовність боротися через відсутність єдності в суспільстві, але не мають жодних даних щодо цього, то, скоріш за все, це з нами зробила Російська Федерація», – зазначила Ольга Айвазовська.

Аналітикиня ОПОРИ Анастасія Романюк презентувала дослідження «(Ро)з’єднані: поляризація в українському суспільстві». Воно пояснює, чи існує упередження однієї групи людей щодо протилежної. «З перших днів повномасштабного вторгнення ми побачили, як безпрецедентна і феноменальна єдність допомогла нам вистояти. Як ця соціальна згуртованість стала однією з ключових запорук нашої стійкості. Тому ми вирішили провести дослідження, щоб дати собі відповідь на питання: наприклад, наскільки масовими є нещодавні інциденти представників різних релігійних груп. Чи коли ми бачимо розрізнення одних груп та інших, чи є це розрізнення вмонтоване на горизонтальному рівні взаємодії цих груп одна з одною. Або коли ми вкотре бачимо в новинах роздуми блогерів і експертів про наявність чи відсутність розколів та як вони виглядають. Чи справді ми вже розкололись, чи у нас є ще час? Щоб говорити конкретніше, ми вирішили оперувати визначенням афективної поляризації. Ми перевірили, чи представники однієї групи мають вже сформовані упередження щодо інших, які змушують їх принципово відмовлятися від взаємодії одне з одним», – зазначила вона. Відповідно до результатів дослідження, українці не відчувають неприязні одне до одного незалежно від мови спілкування, місця проживання та факту служби в ЗСУ.

За словами заступниці Голови Верховної Ради України Олени Кондратюк, українців за кордоном найбільше об’єднує гідність та відчуття патріотизму, адже як ніколи раніше люди відчувають себе українцями: «У закордонних відрядженнях я завжди зустрічаюся з нашими, тому що вони завжди будуть наші: і ті, хто виїхав ще до 2022 року, і ті, хто виїхав після 2022 року, – вони всі є наші люди. Якщо у 2022 році для цих людей було притаманне відчуття відчаю, потім воно змінилося на сталість та прогнозованість. Адже після найважливіших питань безпеки дітей з’явилися питання освіти, пошуку житла та роботи. Зараз я бачу, що це питання сумнівів – чи перетворювати гідність на професійність (наприклад, лікарі чи викладачі не можуть обіймати таку ж високу посаду за кордоном та стають помічниками лікарів чи викладачів) і чи обміняти безпеку на освіту своїх дітей (адже освіта за кордоном зараз краща, особливо коли дитина випускного віку)». Вона також зазначила важливість людського капіталу в питанні сталості країни у майбутньому. «У Польщі за останній рік зареєстровано 60 тисяч ФОПів з-поміж українців. Крім того, українці в Польщі вже виробили 1% ВВП, а це вдвічі більше, ніж поляки витратили на підтримку українців. Це гсвідчить, що країни ЄС зараз максимально використовують потенціал українців, заміщаючи брак людського капіталу в своїх країнах, і будуть це робити й надалі. Ми бачимо тенденції в багатьох країнах зі створення міністерства з питань народжуваності та заміщення міграційної політики українцями. Тому для нас занадто мало лише створити Міністерство з повернення українців», – розповіла Кондратюк. На її думку, критерієм роз’єднання в перспективі можуть стати преференції, які влада може запропонувати тим, хто поїхав. Адже правила гри не можуть бути неожнаковими для них порівняно з внутрішньо переміщеними особами і тими, хто залишився в Україні. Натомість критеріями об’єднання можуть бути, на її думку, безпека, соціальні стандарти, відчуття справедливості, антикорупція. 

Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець розповів про потенційну лінію роз’єднання між людьми з окупованих територій та людьми в приймаючих громадах: «Початок повномасштабного вторгнення став днем, коли все суспільство об’єдналося навколо одного – виживання. І весь 2022 рік ми пройшли під гаслами розуміння того, що кожен і кожна воюють за свою державу. Тоді взагалі не було жодних проблем між ВПО та місцевими громадами. Однак проблеми розпочалися пізніше, коли публічно почали показувати приклади негативу – і тут соціальні мережі, як інколи і телебачення, грають проти нас. Адже нам нечасто показують якісь позитивні, об’єднуючі новини, всі чомусь гоняться за негативом, який краще розходиться. Але таким чином і створюється уявлення, що в українському суспільстві все погано. Станом на зараз ситуація стала ще гіршою. Кількість людей, які виїхали з тимчасово окупованих територій і залишаються тут, стрімко зменшується, натомість зростає кількість громадян України, які почали повертатись на тимчасово окуповані території. І це викликає занепокоєння та недовіру з боку приймаючих громад». Дмитро Лубінець наголосив, що з громадянами України, які виїхали з окупованих територій, досі ніхто не хоче відверто спілкуватись та чесно говорити про обмежені можливості підтримки з боку держави. А з огляду на реорганізацію профільного міністерства, немає відповіді на риторичне запитання про те, хто ж з боку виконавчої гілки влади буде займатись питаннями ВПО. За його словами, це теж збільшує розкол між вимушеними переселенцями і тими, хто живе вдома. Втім, найбільш дієвим механізмом для розвёязання конфліктів залишається, на його думку, діалог.

Директор Інституту фронтиру Євген Глібовицький зазначив, що злагодженість українського суспільства визначається здебільшого не толерантністю людей одне до одного, а травмованістю, яка на глобальній шкалі досить помітна. «Друга річ, яку ми упускаємо, – це зміни в етиці, спричинені технологіями. Соціальні мережі дуже змінили спосіб, у який ми взаємодіємо одне з одним. Якщо ми щоденно приймаємо судження по своїх бульбашках в соцмережах, то світ виглядає набагато жорстокішим, ніж він є насправді. Це якраз до питання, що робить телеграм в легальному просторі України, що робить телемарафон в ефірі і так далі. Тому що оці «2-3 тижні триватиме війна» нам дуже дорого обходяться. Питання, як виглядає інформаційна політика, це є один з чинників, який дуже сильно впливає на те, про що ми говоримо. Якщо ми говоримо про релігійне, то це питання про субʼєктність. Ми – в дуже динамічній суспільній трансформації. Ця динаміка означає, що все більше і більше людей виходять з патерналістської взаємодії, починають інакше поводитися, беруть вимушено чи невимушено відповідальність за свої дії. В умовах, коли ми маємо справу з суб’єктами, набагато менше значення має маніпулятивний вплив. Коли ви маєте несуб’єктне населення країни, ви можете на них впливати дуже активно. І ви будете мати ефект зовнішнього впливу. Коли ви маєте суб’єктне населення, так, усі живі люди, впадають в емоцію, втрачають раціональність, мають свої особливості сприйняття, але це зробити набагато складніше», – зазначив Євген Глібовицький. 

Співзасновник громадської організації «Принцип», військовий Масі Найєм наголосив, що суспільство наразі має меншу можливість критично мислити, бо воно виснажене. «Інформація – це джерело, яке несе ненависть, але радіоприймач – це люди. Він поламаний. Мені зараз, щоб накрутити проти якогось бізнесу, як ми називаємо «шакалячий експрес», треба 3 хвилини. Ніхто не буде розбиратись, чи ви винні в цьому, чи ні. Банкова цим користується, політики цим користуються. «Слуги народу», Порошенко… Питання в тому, що коли станеться ексцес, буде дуже пізно. Катерину Гандзюк, справу якої ми досі ведемо, вбили пʼятеро колишніх атошників, бо їм казали, що вона сєпарша. Ніхто не розбирався, її облили кислотою, і вона 4 місяці повільно вмирала в лікарні», - сказав він. Він додав, що зараз військові відчувають несправедливість через неврегульованість питання демобілізації, а держала створила систему, де є “ухилянти” та “бусифікація”. 

Своєю чергою Оксана Мороз, засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем», сказала: «У мене чітке враження, що ми зараз десь у жовтні 2022 року й обговорюємо тему «а-ля мобілізація». У жовтні 2022 року більшості здавалося, що з мобілізацією буде все гаразд. Ми мали харківську операцію, ми мали інші перспективи, ми мали іншу втому і так далі. І коли піднімалось питання про те,, щоб змінювати процеси, якось займатись комунікацією, всі казали: та навіщо, якось так пропетляємо. Зрештою, кава влітку, Ялта і так далі. А що було потім і що було до цього? Росія працювала. Працювала системно – на жаль, вони вміють. Вони з кінця квітня 2022 року системно розганяли те, результати чого ми зараз маємо. Тільки тоді в 2022 і навіть у 2023 вони це вигадували, то зараз нічого вигадувати не треба. Дуже важко зробити об’єктивні висновки з цих даних. Я дуже рада, що вони з’явились. Мені, здається, треба говорити, що буде, якщо ситуація з точки зору вирішення наших проблем і з точки зору комунікації проблемних питань залишиться такою, яка вона є». Вона додала, що інформаційним полем зараз керує Росія, і якщо не буде зрушень у цій сфері, то ворог дотисне розколи у суспільстві. Тому державі дуже важливо говорити з суспільством про проблемні моменти.